Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/693/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2023. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2023.
Дата набрання законної сили: 01.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/642/113/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022170020000266

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		29.03.2023 
		 
		                                        
		 
		Ленінський районний суд м. Харкова
		 
		справа: № 642/693/23
		провадження: 1-кп/642/113/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження № 62022170020000266 від 14.04.2022 року, відносно:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Солоницівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.336-1 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_4 з липня 2021 року перебував на посаді старшого пожежного-рятувальника 6 державної пожежно - рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Харківській області (далі старший пожежний-рятувальник 6 ДПРЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в Харківській області), яка обслуговує Холодногірський район м.Харкова та знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Кандаурова 47.
		 
		Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період.
		 
		24.02.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 No 64/2022.
		 
		ОСОБА_4 , в період з 07.03.2022 року по 15.03.2022 року, перебуваючи на посаді старшого пожежного-рятувальника 6 ДПРЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в Харківській області, всупереч вимогам вищевказаних нормативно правових актів, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без відповідних дозволів керівництва, за відсутності законних підстав та поважних причин, достовірно знаючи про необхідність явки для несення служби до 6 ДПРЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в Харківській області, не прибував до підрозділу для виконання своїх службових обов`язків згідно займаної посади, ухилившись, таким чином, від проходження служби цивільного захисту в особливий період.
		 
		Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від проходження служби цивільного захисту, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що в Україні діє особливий період, у тому числі під час дії воєнного стану, з метою ухилитися від проходження служби цивільного захисту, з мотивів небажання переносити труднощі такої служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, достовірно знаючи про необхідність заступати на добові чергування в період часу з 07.03.2022 року по 15.03.2022 з метою виконання своїх службових обов`язків, не з`явився на службу до 6 ДПРЧ 1 ДПРЗ ГУ ДСНС в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Кандаурова 47.
		 
		У подальшому, наказом начальника ГУ ДСНС України в Харківській області від 15.03.2022 року №11 ОСОБА_4 звільнено у запас Збройних Сил України у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу та 15.03.2022 виключено з кадрів ДСНС України.
		 
		Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4  передбачена ст.336-1 КК України, а саме: ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4  свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що вчинив його при вищезазначених обставинах, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті. Свої дії  ОСОБА_4  піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, активно сприяв розкриттю злочину, щиро каявся.
		 
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4  вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.
		 
		Показання ОСОБА_4  є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		 
		Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4  визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		 
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		 
		При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		 
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
		 
		Отже, вина обвинуваченого  ОСОБА_4  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336-1 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
		 
		Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим ОСОБА_4   визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.
		 
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно до  ст.67 КК України, судом не встановлено.
		 
		Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4  встановлено, що він раніше не судимий, з середньою освітою, одружений, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та психіатра.
		Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
		Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;  принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які  є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та  обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		 
		За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, наявність декількох пом`якшуючих та  відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину та щире розкаяння у вчиненому, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому  ОСОБА_4  покарання за ст.336-1 КК України в межах санкції частини зазначеної статті у виді позбавлення волі.
		 
		Але, враховуючи  щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому  ОСОБА_4  покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_4  обов`язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
		Строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого на стадії досудового розслідування у вигляді домашнього арешту закінчився, підстав для його обрання на даний час суд не вбачає.
		 
		Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні. 
		 
		Цивільний позов не заявлявся.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.336-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
		 
		На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки відповідно до ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		 
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...