Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/2085/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2023. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2023.
Дата набрання законної сили: 27.03.2023
Номер судового провадження: 11-сс/991/251/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52022000000000466

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/2085/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/251/23
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
		 
		У Х В А Л А
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		27 березня 2023 рокумісто Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		представника ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 березня 2023 року у кримінальному провадженні №52022000000000446,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		І. Процедура
		1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 22.03.2023, направленою поштовим зв`язком 19.03.2023, апеляційною скаргою представника власника майна, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 14.03.2023, постановлену відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (а. с. 142, 145-152, 156-161, 166).
		ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
		2. Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора - накладено арешт на майно, власником якого є ОСОБА_8 , вилучене 03.03.2023 під час проведення обшуку автомобіля AUDI Q8, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 /далі - AUDI Q8/, а саме мобільний телефон iPhone 14 Pro, серійний номер НОМЕР_3 , imei: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 /далі - iPhone 14 Pro/.
		3. Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) у кримінальному провадженні №52022000000000446 Національним антикорупційним бюро України /далі - НАБУ/ здійснюється розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/ щодо зловживання службовим становищем уповноважених службових осіб Полтавської обласної ради, які під час дії воєнного стану в Україні, вступивши у злочинну змову та залучивши до злочинних дій громадянина України, шляхом службового підроблення документів заволоділи бюджетними коштами у розмірі 100 000 грн; (2) мобільний телефон iPhone 14 Pro є речовим доказом; (3) накладення арешту на майно дозволить запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження; (4) участь детектива, а не прокурора, у розгляді клопотання про арешт майна не заборонена КПК; (5) арешт майна є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, переслідує легітимну мету.
		ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
		4. В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
		4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) клопотання прокурора не містить мети арешту мобільного пристрою; (2) прокурором не доведено факту відповідності вилученого мобільного телефону критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК чи іншим критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 170 КПК; (3) постанова про визнання мобільного телефону речовим доказом виготовлена після направлення до суду клопотання про накладення арешту на майно і тому не може бути врахована судом; (4) КПК не передбачено повноваження прокурора видавати довіреності детективу на його представництво в суді під час розгляду клопотань прокурора та на залучення від імені прокурора додаткових документів; (5) відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК вилучені речі, на які надано дозвіл на відшукання ухвалою суду, не є тимчасово вилученим майном та не підлягають арешту; (6) втручання у право на мирне володіння майном повинне здійснюватися із дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи.
		4.2. У судовому засіданні представник ОСОБА_6 просила задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
		IV. Узагальнені позиції інших учасників
		5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
		5.1. Власник майна ОСОБА_8 , будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався (а. с. 173-174, 176). Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечувала проти проведення апеляційного розгляду за відсутності власника майна.
		5.2. Прокурор, будучи присутнім у судовому засіданні, заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін. Свою позицію мотивував тим, що (1) арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, про що було зазначено у клопотанні, (2) у матеріалах клопотання є протокол обшуку, де в описовій частині зазначено, що у мобільному телефоні містяться відомості, які мають значення для кримінального провадження, (3) КПК не передбачає обов`язку виносити постанову про визнання речовими доказами, (4) прокурор мав всі права залучати до процесуальної дії детектива, який має право брати участь у судовому засіданні, (5) суддя не констатував винуватість ОСОБА_8 , а лише вказав зміст поданого клопотання.
		V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
		6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
		6.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
		6.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею у такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів представника, враховуючи заперечення прокурора щодо них.
		6.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) повинен слідчий суддя розглядати клопотання про накладення арешту на майно, враховуючи, що дозвіл на його відшукання надано ухвалою слідчого судді про обшук; (2) мобільний телефон iPhone 14 Pro відповідає ознакам речових доказів; (3) зазначена у клопотанні мета накладення арешту на майно; (4) детектив мав повноваження брати участь у засіданні та подавати документи.
		VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
		7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
		(§1) Щодо необхідності накладення арешту на майно
		8. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що наявні підстави для накладення арешту на мобільний телефон, вилучений під час обшуку.
		8.1. Представник власника майна в апеляційній скарзі вказала, що відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК вилучені речі, на які надано дозвіл на відшукання згідно з ухвалою суду, не є тимчасово вилученим майном та не підлягають арешту.
		8.2. За наслідками перевірки зазначеного доводу колегія суддів не погоджується із доводами представника та вважає, що слідчий суддя зобов`язаний був розглянути клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон.
		8.3. Надаючи відповідну оцінку, колегія суддів ураховує, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
		8.4. Кримінальним процесуальним законом, зокрема п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
		8.5. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканність житла чи іншого володіння особи, недоторканність права власності (п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 7 КПК).
		8.5.1. Згідно зі ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		8.5.2. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).
		8.5.3. Так, з метою встановлення легітимності, необхідності і пропорційності втручання у право особи на недоторканність житла чи іншого володіння особи слідчий суддя здійснює судовий контроль при наданні дозволу на проведення відповідного обшуку.
		8.5.4. Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
		8.5.5. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості, зокрема, про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (ч. 2 ст. 235 КПК).
		8.5.6. Однак КПК не передбачає, що в ухвалі про надання дозволу на обшук обов`язково має вказуватися можливість утримання стороною обвинувачення у себе речей, виявлених і вилучених під час обшуку. Адже судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук планується провести.
		8.5.7. Обмеження права власності потребує здійснення окремої судової процедури з метою гарантування дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, за результатами проведення якої ухвалюється в порядку, передбаченому КПК, вмотивоване судове рішення.
		8.5.8. Так, при цьому слід враховувати, що у своїх висновках Європейський суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
		8.5.9. Тому, зважаючи на положення ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 7-9, 16 КПК, утримання стороною обвинувачення в себе віднайденого під час обшуку майна, проведеного на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, потребує подальшого накладення арешту на таке майно з метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів його власника та перевірки дотримання справедливого балансу між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби.
		8.6. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких фактів, згідно з якими:
		8.6.1. 02.03.2023 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду частково задовольнив клопотання детектива, погоджене із прокурором, - надав дозвіл на проведення обшуку автомобіля AUDI Q8, власником якого є ОСОБА_9 та який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання, зокрема мобільних пристроїв (телефонів, планшетів), що перебувають у користуванні ОСОБА_8 (а. с. 101-106);
		8.6.2. 03.03.2023 проведено обшук на підставі ухвали від 02.03.2023, за результатами якого вилучено мобільний телефон iPhone 14 Pro (а. с. 107-112);
		8.6.3 . 05.03.2023 прокурор САП ОСОБА_7 звернувся із клопотанням про накладення арешту на вилучений мобільний телефон (а. с. 1-7, 113-114).
		8.7. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується із доводом представника, що відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК не підлягають арешту вилучені речі, на відшукання яких надано дозвіл ухвалою суду.
		8.8. Так, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, отримавши клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний був здійснити судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 , у якого був вилучений мобільний телефон, з`ясувавши ті обставини, які відповідно до ст. ст. 94, 132, 173 КПК слідчий суддя повинен був врахувати.
		(§2) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
		9. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що існує необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки мобільний телефон містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		9.1. У свою чергу представник, заперечуючи проти висновку слідчого судді, вказує, що (1) прокурором не підтверджено відповідності вилученого майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК, (2) у матеріалах провадження відсутня постанова від 04.03.2023 про визнання речовим доказом мобільного телефону, про яку зазначено у клопотанні, натомість постанову від 05.03.2023 детектив долучив до матеріалів судової справи у судовому засіданні.
		9.2. Прокурор зазначав, що доводи сторони захисту є необґрунтованими, оскільки вилучене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідає ознакам речового доказу.
		9.3. За наслідками перевірки зазначеного доводу колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя правильно вважав вилучене майно таким, що є речовим доказом.
		9.4. Вищевказаного висновку колегія суддів дійшла, ураховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
		9.5. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
		9.6. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
		9.7. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
		9.8. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
		9.9. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
		9.10. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
		9.11. Отже, мобільний телефон iPhone 14 Pro, власником якого є ОСОБА_8 , відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
		9.12. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими:
		9.12.1. у кримінальному провадженні №52022000000000446 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК, в ході яких ОСОБА_8 , будучи депутатом Полтавської обласної ради VIII скликання, маючи відповідно до «Положення про порядок та умови надання разової грошової допомоги» право на надання з обласного бюджету грошових коштів у якості разової грошової допомоги громадянам, вступив у злочинну змову з службовими особами виконавчого комітету Полтавської обласної ради, після чого вказані особи здійснили службове підроблення та шляхом зловживання службовим становищем заволоділи бюджетними коштами в сумі 100 тисяч гривень на користь ОСОБА_10 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_8 (а. с. 21-59, 62-100);
		9.12.2. 02.03.2023 ухвалою надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля AUDI Q8, власником якого є ОСОБА_9 та який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання, зокрема, мобільних пристроїв (телефонів, планшетів), що перебувають у користуванні ОСОБА_8 (а. с. 101-106);
		9.12.3. 03.03.2023 під час проведення обшуку виявлено, зокрема, мобільний телефон iPhone 14 Pro, код доступу до якого ОСОБА_8 надати відмовився. Проте під час огляду вказаного телефону встановлено наявність у записній книжці контактів, які підписані як: « ОСОБА_11 » (номер мобільного телефону НОМЕР_7 ), яким користується ОСОБА_10 ; « ОСОБА_12 » (номери мобільного телефону НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ); « ОСОБА_13 » (номер мобільного телефону НОМЕР_10 ), яким користується ОСОБА_14 . Також на вказаному мобільному телефоні виявлено мобільний додаток «Viber», в якому міститься чат з перепискою з ОСОБА_10 . У вказаному чаті містяться два відеофайли, на яких ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_10 про необхідність підшукання інших осіб, яких можна використати як отримувачів грошової допомоги. Також в мобільному додатку Viber містяться чати з перепискою з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 . Крім того, на вказаному мобільному телефоні виявлено мобільні додатки «Telegram» та «WhatsApp», в якому містяться чати з ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , а також ОСОБА_15 (а. с. 107-112);
		9.12.4. 05.03.2023 детектив визнав мобільний телефон iPhone 14 Pro речовим доказом у кримінальному провадженні №52022000000000446 (а. с. 128-133)
		9.13. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що належний ОСОБА_8 мобільний телефон, вилучений у нього під час обшуку, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		9.13.1. Так, мобільний телефон міг бути використаний як знаряддя вчинення кримінального правопорушення чи зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, враховуючи те, що на ньому встановлені програми для спілкування (месенджери): «WhatsApp», «Viber», «Telegram» та інші, у яких наявні чати із спілкуванням та листуванням з особами, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
		9.13.2. Таким чином, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність мобільного телефону ОСОБА_8 , на який накладено арешт, ознакам речових доказів.
		9.14. При цьому колегія суддів відхиляє доводи представника власника майна щодо відсутності постанови про визнання мобільного телефону речовим доказом, про яку зазначено у клопотанні, оскільки в матеріалах судового провадження наявна постанова від 05.03.2023. Тому зазначена в клопотанні дата відповідної постанови як 04.03.2023 очевидно є опискою, оскільки відповідне рішення прийнято 05.03.2023.
		(§3) Щодо мети арешту
		10. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя робить висновок, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів та його накладення дозволить запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження мобільного телефону.
		10.1. У свою чергу представник власника майна заперечував проти наведеного висновку, вказавши, що клопотання прокурора не містить мети арешту. Також зазначено, що втручання у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися із дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи.
		10.2. Прокурор заперечив проти доводів представника, вказавши, що накладення арешту на майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
		10.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів і необхідність застосування відповідного обмеження права власності ОСОБА_8 є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
		10.4. Наведеного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
		10.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).
		10.6. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
		10.7. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
		10.8. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
		10.9. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
		10.9.1. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
		10.9.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
		10.10. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні, у тому числі зважаючи на неможливість повністю його оглянути та дослідити (а. с. 107-112); (3) відмови ОСОБА_8 надати пароль доступу до вилученого мобільного телефону, що може свідчити про його намагання приховати від органу досудового розслідування факт своєї причетності до подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, та про наявність на мобільному телефоні інформації з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення.
		10.11. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що на вилученому мобільному телефоні наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, а також те, що в інший спосіб їх отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а також наявна легітимна мета у накладенні арешту на майно - збереження речових доказів.
		(§4) Щодо права детектива брати участь у засіданні та подавати документи
		11. Слідчий суддя не взяв до уваги посилання представника ОСОБА_8 на те, що у судовому засіданні брав участь детектив, а не прокурор, оскільки участь детектива у розгляді клопотання про арешт майна не заборонена КПК. Крім того, він вказав, що детектив НАБУ також належить до сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадження та наділений правом самостійно звертатися з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, а неявка прокурора не перешкоджає розгляду його клопотання слідчим суддею.
		11.1. Представник не погодившись із висновком слідчого судді зазначила, що КПК не передбачено повноваження прокурора видавати довіреності детективу на його представництво в суді під час розгляду клопотань прокурора, а також на залучення від імені прокурора додаткових документів.
		11.2. Прокурор, заперечуючи проти вказаного доводу представника, вказав, що прокурор мав всі права залучати до процесуальної дії детектива, який відповідно має право брати участь у судовому засіданні.
		11.3. За наслідками перевірки доводів представника власника майна суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим твердження представника щодо неможливості прокурора уповноважувати детектива брати участь у судових засіданнях у провадженнях, у тому числі за клопотанням прокурора, а також на залучення додаткових документів.
		11.4. Даного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи те, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК).
		11.5. Відповідно до ч. 4 ст. 40 КПК слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		11.6. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, зокрема за участю слідчого та/або прокурора (ч. 1 ст. 172 КПК).
		11.7. Так, застосовуючи наведений підхід, колегія суддів бере до уваги те, що 03.03.2023 прокурор доручив зокрема детективу ОСОБА_16 взяти участь у судовому засіданні під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000446 та 10.03.2023 детектив ОСОБА_16 взяв участь у даному судовому засіданні, під час якого долучив до матеріалів провадження постанову про визнання речових доказів (а. с. 123-а, 134-135).
		11.8. Враховуючи вищевикладене та положення п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 4 ст. 40, ч. 1 ст. 172 КПК, колегія суддів вважає, що прокурор мав право та детектив відповідно - повноваження брати участь у судовому засіданні та долучати документи у провадженні за клопотанням прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_8 
		(§5) Висновки
		12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
		12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
		12.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
		Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 99, 131, 132, 167-173, 236, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 березня 2023 року - без змін.
		Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:ОСОБА_2   Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...