Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9738/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2023. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2023.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/9738/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. та Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" -                   Галан М.О., адвокат (довіреність від 20.12.2021 №1186777),
		відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О. (у порядку самопредставництва),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" -  не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді Чорногуз М.Г., Коробенко Г.П.),
		 
		у справі №910/9738/19
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" (далі - ТОВ "Сокар Петролеум", позивач)
		до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач, скаржник),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" (далі - ТОВ "ВОГ Рітейл")
		про визнання частково недійсним рішення.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023,    у зв`язку із запланованою відпусткою судді Колос І.Б., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий),Малашенкова Т.М. і Селіваненко В.П. 
		ВСТУП
		Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) щодо визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 14.05.2019 № 329-р (далі - рішення АМК) в частині, що стосується позивача, дії якого кваліфіковані як порушення передбачені пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону.
		Короткий зміст позовних вимог 
		ТОВ "Сокар Петролеум" звернулося до суду з позовом до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 14.05.2019 № 329-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу в частині, що стосується позивача.
		Позов мотивовано тим, що оспорюване рішення необґрунтоване та прийняте всупереч фактичним обставинам справи внаслідок неправильного застосування приписів Закону.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2020, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 11.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
		Верховний Суд постановою від 21.12.2021 у справі №       910/9738/19 касаційну скаргу ТОВ "Сокар Петролеум" задоволено часткового, рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, та передаючи справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, Верховний Суд вказав, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно не надали оцінки листу ПП "Науково-технічний центр "Психея" від 22.06.2019 №1/22/19 щодо рівня цін та їх динаміки у інших операторів ринку моторного палива за різними типами і марками палива у 2016-2017 роках та додаток CD MFP6B7WF290552844B з даними в електронному вигляді до нього; висновку експерта від 19.08.2019; витягам з маркетингових досліджень та досліджень поведінки споживачів.
		Після нового розгляду господарським судом міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) рішенням від 16.06.2022, у задоволені позову відмовлено.
		Судове рішення обґрунтоване тим, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок, що при наявності різниці в закупівельних цінах настільки схожі роздрібні ціни реалізації відповідачами бензину марки А-95 та дизельного пального на інформаційних табло стаціонарних АЗС та така синхронність у зміні траєкторій роздрібних цін не можуть бути пояснені об`єктивними ринковими причинами, і єдиним поясненням такої цінової поведінки є узгоджена поведінка відповідачів по справі у вигляді вчинення схожих дій.
		Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.12.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Сокар Петролеум" на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/9738/19 задовольнив; рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2022 у справі №910/9738/19 скасував. Прийняв нове рішення, яким позов ТОВ "Сокар Петролеум" задовольнив повністю.
		Постанова мотивована з посиланням на наявність визначених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним Рішення АМК стосовно позивача, зокрема, про те, що Комітет при вирішенні справи № 128-26.13/142-17 про притягнення, в тому числі, позивача до відповідальності за порушення правил економічної конкуренції, неповно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема не встановив належним чином співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно не виявив об`єктивних причин для вчинення схожих дій позивачем на ринку товарів, які насправді мали місце. Зазначені порушення призвели до необґрунтованих висновків Комітету, а в подальшому і місцевого суду про участь позивача у антиконкурентних узгоджених діях. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про неповноту дослідження судом першої інстанції обставин справи, що призвело до постановлення передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі Комітет, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2022 залишити в силі.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/5082/20 щодо застосування статей 99, 101 ГПК України, якими не передбачено право експерта надавати оцінку законності рішення органів АМК, оскільки це відноситься до виключної компетенції судових органів, проте суд апеляційної інстанції врахував такі висновки. Водночас застосування приписів статті 99 та 101 ГПК України як норм процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справи, про що наголошувалось, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №   910/19251/20 та від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
		Також в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 щодо застосування  частини третьої статті 6 Закону а саме висновку про те, що "з огляду на публічність та відкритість інформації про роздрібні ціни на інформаційних табло АЗС, що обумовлено специфікою ринку, можливою є оперативна одностороння реакція суб`єктів господарювання - конкурентів на ринку на зміну цін один одним без будь-яких контактів чи домовленостей між ними, і жоден з таких суб`єктів не має можливості перешкодити конкуренту змінювати роздрібну ціну аналогічним чином".
		На думку АМК, такі висновки Верховного Суду є неузгодженими, помилковими та можуть призвести до неефективного застосування норм антимонопольного законодавства, оскільки суб`єкти господарювання здійснюючи діяльність на ринку встановлюють ціни на підставі внутрішніх розпоряджень, правил, вказівок керівництва, тощо з урахуванням економічних факторів, що впливають на собівартість їх продукції. Це означає, що у випадку свідомого та систематичного копіювання цін за своїми конкурентами, такі обставини мають бути належним чином оформлені, закріплені та доведені до співробітників господарюючого суб`єкта. Виключно за таких умов під час економічного аналізу товарного ринку органами АМК може бути включено необхідність оцінки застосування концепції слідування за лідером. В протилежному випадку такі доводи є припущенням, який використовується з наміром уникнення відповідальності за цінову змову між конкурентом.
		Позиція інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сокар Петролеум" заперечило проти доводів скаржника та просило залишити касаційну скаргу АМК без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі №910/9738/19  - без змін.
		Зокрема ТОВ "Сокар Петролеум" зазначає про те, що:
		- суди оцінювали висновок експерта на виконання вимог Верховного Суду виключно в частині аналітичних даних. При цьому висновки щодо законності рішення АМК суд робив самостійно;
		- доводи АМК про необхідність відступлення від висновків викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 зводяться виключно до його незгоди з відповідним судовим рішенням. Позиція АМК стосується критики сформованих на сьогоднішній день особливостей ринку продажу пального (в тому числі моделей "слідування у фарватері", орієнтиру на рівноважну ринкову ціну), які АМК вважає небезпечними для конкуренції на ринку. Проте такий підхід на думку ТОВ "Сокар Петролеум", зумовив би безапеляційне притягнення до відповідальності більшості учасників ринку, а сама заборона реагувати на ціну конкурента або цінового лідера призвела б до суттєвого посилення впливу лідерів ринку та потенційного зловживання ними відповідним становищем.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		Рішенням АМК :
		- зокрема визнано, що ТОВ "Сокар Петролеум" (ідентифікаційний код 38305367, м. Черкаси), вчинивши схожі дії, що полягали у встановленні та підтриманні протягом 2017 року на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та які призвели до обмеження конкуренції на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами через мережі стаціонарних АЗС, при тому, що аналіз ситуації спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (пункт 1);
		- відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення на позивача накладено штраф у сумі 15 507 334 грн 00 коп. (підпункт 2.4 пункту 2 рішення АМК);
		- визнано, що зокрема ТОВ "Сокар Петролеум" (ідентифікаційний код 38305367, м. Черкаси), вчинивши схожі дії, що полягали у встановленні та підтриманні протягом 2017 року на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації дизельного палива та які призвели до обмеження конкуренції на ринках роздрібної торгівлі дизельним паливом через мережі стаціонарних АЗС, при тому, що аналіз ситуації спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (пункт 4);
		- відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення на позивача накладено штраф у сумі 11 672 334 грн 00 коп. (підпункт 5.4 пункту 5).
		Рішення АМК мотивовано, зокрема, таким:
		- ТОВ "Сокар Петролеум" є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Сокар Петролеум" (протокол № 3 від 22.03.2016);      
		- Відповідно до статуту, ТОВ "Сокар Петролеум" створене з метою здійснення виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками товариства;
		- ТОВ "Сокар Петролеум" здійснює господарську діяльність щодо оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код класифікації видів економічної діяльності (далі - КВЕД) 46.71), роздрібної торгівлі пальним (код КВЕД 47.30);
		- Під час здійснення діяльності з роздрібної торгівлі ТОВ "Сокар Петролеум" використовує знак для товарів і послуг (бренд) "SOCAR";
		- Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ритейл", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОККО-Рітейл" та ТОВ "Сокар Петролеум" є суб`єктами господарювання та не пов`язані між собою відносинами контролю;
		- зазначені юридичні особи здійснюють господарську діяльність на території України щодо роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій;
		- до світлих нафтопродуктів, які реалізуються через мережу автозаправних станцій, належить бензин та дизельне паливо;
		- низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне паливо не є взаємозамінними між собою з точки зору споживчих характеристик, оскільки кожен з них може бути використаний тільки для певних видів транспортних засобів, облаштованих відповідними двигунами чи іншим устаткуванням, або потребує технічного переобладнання транспортного засобу;
		- роздрібну торгівлю світлими нафтопродуктами на стаціонарних АЗС мають здійснювати оператори ринку за цінами, зазначеними на інформаційних табло;
		- роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом, що здійснюється на стаціонарних АЗС, не має еквівалентних замінників;
		- товарними межами ринків є роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС;
		- територіальними (географічними) межами товарних ринків, на яких здійснюють діяльність зазначені юридичні особи, є територіальні (географічні) межі сукупності регіональних ринків, на яких останні здійснювали господарську діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу власних або орендованих стаціонарних АЗС;
		- відповідачі в антимонопольній справі здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом на більшості регіональних ринках у межах великих населених пунктів та автомагістралей областей, які характеризуються стабільним попитом споживання;
		- в цілому ринок роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС є сформованим та має сталу структуру;
		- дослідження діяльності відповідачів у справі АМК на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС провадилося протягом 2017 року;
		- дослідження господарської діяльності відповідачів у справі АМК провадилося стосовно роздрібної торгівлі бензином марки А-95 та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС;
		- протягом 2017 року відповідачі у справі АМК одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло на стаціонарних АЗС;
		- незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації бензину марки А      95, встановлений відповідачами у справі АМК на інформаційних табло стаціонарних АЗС, протягом 2017 року зазначені роздрібні ціни відповідачі у справі АМК змінювали одночасно або майже одночасно на однакову величину;
		- роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 відповідачів у справі АМК протягом досліджуваного періоду були найвищими порівняно з іншими операторами ринку;
		- протягом 2017 року відповідачі у справі АМК одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації дизельного палива шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло;
		- незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації дизельного палива, встановлений відповідачами у справі АМК на інформаційних табло стаціонарних АЗС, протягом 2017 року зазначені роздрібні ціни відповідачі у справі АМК змінювали одночасно або майже одночасно на однакову величину;
		- роздрібні ціни реалізації дизельного палива відповідачів у справі АМК протягом досліджуваного періоду були найвищими порівняно з іншими операторами ринку;
		- схожими діями щодо встановлення та підтримання роздрібних цін реалізації бензинів марки А-95 та дизельного палива було охоплено переважну більшість АЗС, через які відповідачі здійснюють роздрібну реалізацію зазначених видів пального;
		- при здійсненні роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу стаціонарних АЗС відповідачі протягом 2017 року застосували програми лояльності та організовували різноманітні акції, у разі участі в яких споживачі мали можливість придбати світлі нафтопродукти, у тому числі, бензин марки А-95 та дизельне паливо, за цінами нижчими від роздрібних цін, зазначених на інформаційних табло;
		- умови та правила участі споживачів у програмах лояльності та акціях вводяться в дію розпорядчими документами відповідачів (накази тощо). Необхідною умовою участі в програмах лояльності та акціях відповідачів є наявність у споживачів спеціальних карток;
		- за результатами аналізу умов і правил проведення відповідачами акцій та їх тривалості протягом досліджуваного періоду, встановлено, що у період січня 2017 - грудень 2017 року відповідачі постійно проводили акції. Разом з тим, надання відповідачами знижок до роздрібних цін, зазначених на інформаційних табло, обумовлювалося необхідністю придбання споживачами пального певного обсягу або на певну суму;
		- крім того, протягом досліджуваного періоду відповідачі проводили інші акції із залученням інших партнерів акцій, а саме: банківських установ, торговельних центрів, гіпермаркетів тощо. За умовами таких акцій споживач отримував знижку на бензини моторні та дизельне паливо до роздрібних цін, установлених на інформаційних табло на АЗС, при здійсненні придбання товарів на території торговельних центрів, гіпермаркетів та відкриття депозитів у банках;
		- за інформацією ТОВ "Сокар Петролеум", інформаційне табло на АЗС є публічною офертою і являє собою звернення до невизначеної кількості людей з формальною пропозицією купити світлі нафтопродукти. У разі, якщо споживач акцептував публічну оферту на інформаційному табло АЗС та став клієнтом компанії, у подальшому йому надається знижка на світлі нафтопродукти, що й становить остаточну роздрібну ціну пального для споживача;
		- остаточна роздрібна ціна бензину марки А-95 та дизельного палива (з урахуванням знижок) не є загальнодоступною, відкритою та прогнозованою для споживачів унаслідок застосування відповідачами складних та непрозорих програм лояльності. Зазначене вимагає проведення споживачем математичних розрахунків можливої остаточної роздрібної ціни бензину марки А-95 та дизельного палива, яку він може отримати в кожного з відповідачів, з метою оцінки власної економічної вигоди;
		- отже, ринки роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами характеризуються наявністю значної інформаційної асиметрії, що негативно впливає на здатність споживача оцінити конкурентні переваги учасників ринку за ціновим критерієм та прийняти обґрунтоване рішення про вибір того чи іншого продавця та марки нафтопродуктів, яка реалізується на АЗС;
		- таким чином, відповідачі в антимонопольній справі, встановлюючи та підтримуючи на інформаційних табло на АЗС подібні між собою роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, реалізуючи при цьому частину пального за цінами, які є нижчими від цін, зазначених на інформаційних табло, фактично уникають відкритої цінової конкуренції між собою;
		- згідно з інформацією операторів ринку та експертів, об`єктивними факторами, що впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, є передусім: ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируванням, закупівельні ціни нафтопродуктів; податкове навантаження, що діє в Україні; курс долара США і Євро; торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку;
		- протягом 2017 року відповідачі у справі безпосередньо не імпортували нафтопродукти на митну територію України з метою їх подальшого продажу через мережу стаціонарних АЗС, а придбавали (отримували на реалізацію) нафтопродукти у суб`єктів, пов`язаних з ними відносинами контролю;
		- відповідачі в антимонопольній справі мали різних постачальників нафтопродуктів, при цьому, окремі з відповідачів придбавали (отримували на реалізацію) нафтопродукти: у суб`єктів господарювання, пов`язаних з ним відносинами контролю, тобто в межах єдиного суб`єкта господарювання у значенні Закону України "Про захист економічної конкуренції"; у суб`єктів господарювання, які також здійснюють діяльність з роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів;
		- аналіз середньозважених цін придбання (отримання на реалізацію) відповідачами бензину марки А-95 та дизпалива протягом 2017 року засвідчив, що динаміка цін придбання зазначених видів пального відповідачами є різною;
		- у розгляді справи Комітетом проаналізовано динаміку середніх цін придбання (отримання на реалізацію) відповідачами та середніх цін роздрібної реалізації бензину марки А-95, зазначених відповідачами на інформаційних табло, і встановлено, що відповідачі мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема, закуповуючи (приймаючи на реалізацію) бензин марки А-95 та дизпалива на різних умовах та за різними (відмінними) цінами, що не може пояснювати наявність настільки подібних роздрібних цін реалізації відповідачами у справі АМК бензину марки А-95 та дизпалива на інформаційних табло стаціонарних АЗС;
		- відповідачі мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема, закуповуючи (приймаючи на реалізацію) дизельне паливо на різних умовах та за різними (відмінними) цінами, що не може пояснювати наявність настільки подібних роздрібних цін реалізації відповідачами у справі АМК дизельного палива на інформаційних табло стаціонарних АЗС;
		- кореляція використовується для кількісної оцінки взаємозв`язку двох наборів даних, а кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи асоційовані набори даних по величині; коефіцієнт кореляції може набувати значення від -1 до 1; чим ближче абсолютне значення коефіцієнта кореляції до 1, тим тісніший зв`язок існує між двома змінними, тобто, якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 1, то між двома змінними існує лінійна функціональна залежність;
		- коефіцієнти кореляції свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій відповідачів у справі АМК і є ознакою їх повної схожості. Відтак роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизпаливо, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом досліджуваного періоду, є подібними;
		- роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, у тому числі, з урахуванням коливання курсу долара США та Євро, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло на АЗС протягом досліджуваного періоду, не корелювалися зі змінами факторів, що впливають на їх формування;
		- за результатами проведеного дослідження ринків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами встановлено, що відповідачі у справі АМК, зокрема позивач, при встановленні роздрібних цін реалізації світлих нафтопродуктів, у тому числі бензину марки А-95 та дизельного палива, є ціновими лідерами зі встановлення роздрібних цін;
		- всі зміни цін спочатку здійснюють лідери ринку, а потім усі інші учасники ринку наслідують цю зміну;
		- інші учасники ринків роздрібної торгівлі бензином марки А-95 та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС дії лідерів, у тому числі, й щодо встановлення цін, сприймають як індикатор;
		- цінова політика "тримання у фарватері" є характерною для суб`єктів господарювання, які реалізують продукцію, аналогічну лідерам ринку, і мають меншу ринкову владу, ніж останні;
		- стратегія ціноутворення інших учасників ринку полягає в наслідуванні прикладу встановлення цін лідерами ринку "тримання у фарватері", незважаючи на наявність передумов, які можуть впливати на зміни цін на власні товари, які вони реалізують;
		- загальнодоступність інформації про роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, які встановлюють лідери ринків на інформаційних табло на стаціонарних АЗС, дає можливість іншим суб`єктам господарювання, які дотримуються цінової політики "тримання у фарватері", безперешкодно відстежувати зміни роздрібних цін, які відбуваються у лідерів ринків, та наслідувати їх тенденції;
		- протягом 2017 року відповідачі у справі АМК неодноразово одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували) роздрібні ціни реалізації дизельного палива на однакову величину шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло, незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації дизельного палива, установлений цими відповідачами;
		- Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ Ритейл", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОККО-Рітейл" та ТОВ "Сокар Петролеум" протягом 2017 року відмовились від цінової конкуренції між собою;
		- дії відповідачів у справі АМК України, які полягали у встановленні та підтриманні протягом 2017 року на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95, є схожими діями, які призвели до обмеження конкуренції на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами через мережі стаціонарних АЗС, при тому, що аналіз ситуації спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій;
		- наведене порушення законодавства про захист економічної конкуренції тривало у позивача протягом 2017 року;
		- відповідачами у справі АМК не визнано факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Разом з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, та передаючи справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, Верховний Суд вказав, що суди попередніх судових інстанцій безпідставно не надали оцінки листу ПП "Науково-технічний центр "Психея" від 22.06.2019 №1/22/19 щодо рівня цін та їх динаміки у інших операторів ринку моторного палива за різними типами і марками палива у 2016-2017 роках та додаток CD MFP6B7WF290552844B з даними в електронному вигляді до нього; висновку експерта від 19.08.2019; витягам з маркетингових досліджень та досліджень поведінки споживачів.
		Місцевий господарський суд, врахувавши вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду у даній справі, встановив таке.
		Вказане дослідження було виконано Герасименко   А.Г. доктором економічних наук, професором кафедри економічної теорії та конкурентної політики Київського національного торговельно-економічного університету "Укрпромзовнішекспертиза" на замовлення позивача, за наслідками якого зроблені такі висновки:
		- встановлення АМК факту схожості цінової поведінки Відповідачів базується на використанні даних лише щодо цін, які встановлювалися ними на інформаційних табло власних АЗС, а не всієї множини цін, за якими продавалось пальне, тоді як за цінами на інформаційних табло більшість пального реалізувало тільки ТОВ "Сокар Петролеум", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОККО-Рітейл" та компанії групи WOG - не більше 20%. І хоча дійсні ціни залежать від встановлених на інформаційних табло, порівняння їх трендів у Відповідачів ілюструє суттєві відмінності, що не відповідає економічній моделі функціонування картелю/змови/антиконкурентного узгодження;
		- для встановлення факту схожості цінової поведінки (схожих / подібних цін) як ознаки антиконкурентного узгодженості АМК використовує кореляційний аналіз динаміки цін, що методологічно неспроможний підтвердити чи спростувати таку схожість. Відповідна неспроможність підтверджується отриманими результатами - значення коефіцієнта кореляції на рівні 0,99, представлене АМК як ознака «практично повної схожості» цінових траєкторій Відповідачів, насправді є характерним близько 20% конкурентних взаємодій між різними учасниками ринків роздрібної реалізації пального, в тому числі і тими, поведінка яких АМК не кваліфікована як схожа;
		- некоректна детермінація товарних, відсутність детермінації територіальних меж ринку, та невідповідність між висновками щодо існування множини регіональних ринків роздрібної торгівлі високооктановими бензинами та дизельним паливом при подальшому аналізі їх структури в межах України в цілому робить висновки щодо лідерства Відповідачів та пов`язаного з останнім негативного впливу встановлення ними схожих цін на інформаційних табло власних АЗС необґрунтованими. Навіть якщо з загальнодержавним виміром ринку у пункті 99, 106 Витягу з Рішенням, та провести перерахунок місткості олігопольного ядра групи лідерства ринку, його склад виявиться неідентичним колу відповідачів, охоплюючи АЗС групи Приват, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОККО-Рітейл" та групу компаній WOG і не включаючи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум";
		- помилки у детермінації групи лідерства призвели до неврахування в аналізі вельми ймовірної (як з позицій структурного, так і з позицій поведінкового аналізу) альтернативи реалізації ТОВ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" стратегії "слідування у фарватері", яка є раціональною одноосібною реакцією фірми конкурентної периферії на поведінку лідерів ринку і не передбачає участі у антиконкурентному узгодженні;
		- неправильно здійснено порівняння динаміки закупівельних та кінцевих цін роздрібної реалізації пального. Замість оцінки тісноти кореляційного зв`язку, що не призначений для таких цілей і неспроможний врахувати множину факторів детермінації цін роздрібного продажу пального, треба було дослідити відповідність тенденцій зміни цін в обох групах.
		Причиною виникнення спору уданій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК щодо встановлення порушення ТОВ "Сокар Петролеум" законодавства про захист економічної конкуренції.
		Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову повністю виходячи з того, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок, що при наявності різниці в закупівельних цінах настільки схожі роздрібні ціни реалізації відповідачами бензину марки А-95 та дизельного пального на інформаційних табло стаціонарних АЗС та така синхронність у зміні траєкторій роздрібних цін не можуть бути пояснені об`єктивними ринковими причинами, і єдиним поясненням такої цінової поведінки є узгоджена поведінка відповідачів по справі у вигляді вчинення схожих дій.
		Водночас судом апеляційної інстанції також зазначено, що в матеріалах справи міститься лист ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя" від 22.06.2019 № 1/22/19 та додаток до нього оптичний диск CD MFP6B7WF290552844B з даними в електронному вигляді.
		Як вбачається з листа, ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя" було надано наступні дані:
		1) Дані щодо динаміки цін на бензини А-92, А-92+, А-95, А-95+, ДП та ДП+ за 2016-2018 рр щоденно в розрізі операторів АЗС (брендів) та регіонів (на основі моніторингу НТЦ «Псіхєя»);
		2) Дані щодо обсягів реалізації (експертна оцінка):
		а. 2016 р.: дані щодо обсягів роздрібної реалізації через мережу АЗС бензин+дизельне паливо (без виділення обсягів окремо по бензину і дизельному паливу) в цілому по Україні помісячно за мережами OKKO; Shell; Socar; UPG; WOG; БРСМ-нафта; КЛО; Amic; сумарно по АЗС групи Приват, ТНК; інші (сумарно).
		b. 2017 р.: дані щодо обсягів роздрібної реалізації через мережу АЗС бензину (в цілому, без розділення по марках) та дизельного палива в цілому по Україні помісячно за мережами Shell; Укрнафта; інші бренди групи Приват (в сумі без Укрнафти); OKKO; Chipo; WOG; Socar; UPG; THK /Glusco; AMIC; БРСМ-нафта; KLO; Parallel (з урахуванням Нафтопромторг та Донбаснафтопродукт); Sun Oil; Marshall; інші гравці ринку (сумарно).
		с. 2018 р. - дані неповні (січень-серпень): дані щодо обсягів роздрібної реалізації через мережу АЗС бензину (в цілому, без розділення по марках) та дизельного палива помісячно в цілому по Україні за мережами Shell; Укрнафта; інші бренди групи Приват (в сумі без Укрнафти); OKKO; Chipo; WOG; Socar; UPG; THK /Glusco; AMIC; БРСМ-нафта; KLO; Parallel (3 урахуванням Нафтопромторг та Донбаснафтопродукт); Sun Oil; Marshall; інші гравці ринку (сумарно).
		3) Дані щодо кількості АЗС, що здійснюють роздрібну, торгівлю бензином А-95 та ДНІ за 2016-2018 рр помісячно, у розрізі операторів А3С (брендів) та регіонів, а також в цілому по Україні (на основі моніторингу НТЦ "Псіхєя").
		На спростування наведених у листі ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя" та додатку до нього даних відповідачем будь-яких доказів надано не було.
		Також суд апеляційної інстанції зазначив, що як вбачається з висновку експерта, інформаційну базу експертної оцінки склав зазначений вище лист ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя". У додатках до висновку представлені результати кореляційного аналізу динаміки ціни на бензин А-95, дизельне паливо на регіональних ринках України у 2016 та 2017 році. 
		Зокрема, з Висновку експерта слідує, що аналіз цін всіх операторів на регіональних ринках у 2017 році засвідчив, що коефіцієнт кореляції роздрібних цін реалізації пального операторами практично завжди перевищував 0,95 і, більше того, приблизно у 20% випадків як по бензину марки А-95 так і по дизельному паливу становив 0,99 як розрахував відповідач в частині осіб, яких він притягнув до відповідальності рішенням АМК; кореляція цін в частині Операторів у 2016 році була такою ж високою як і у 2017 а загалом по всім операторам і навіть вищою ніж у 2017 із коефіцієнтом кореляції в середньому 0,97. Значення коефіцієнту кореляції 0,99 по бензину марки А-95 взагалі становило понад третину всіх взаємодій операторів у 2016 році. 
		Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК в частині, що стосується позивача.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача АМК кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону, у зв`язку з чим на Товариство накладено штраф. 
		Слід зазначити, що дана справа розглядалася судами неодноразово.
		Підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №910/9738/19 визначив порушення судами процесуального права, що пролягало у безпідставному ненаданні оцінки листу ПП «Науково-технічний центр «Психея» від 22.06.2019 № 1/22/19 щодо рівня цін та їх динаміки у інших операторів ринку моторного палива за різними типами і марками палива у 2016-2017 роках та додаток CD MFP6B7WF290552844B з даними в електронному вигляді до нього (додаток 8 до позовної заяви, т. 1, а.с. 262- 264); висновку експерта від 19.08.2019 (т. 3, а.с. 4- 217); витягам з маркетингових досліджень та досліджень поведінки споживачів (додаток 21 до позовної заяви; т. 3, а.с. 71- 105). Крім того, попередні судові інстанції помилково визнали Висновок експерта    неналежним доказом з посиланням на відсутність попередження експерта «про відповідальність» за завідомо неправдивий висновок (стаття 98 ГПК України), оскільки на виконання вимог статті 101 ГПК України у Висновку експерта    безпосередньо зазначено про те, що експерт (Анжеліка Григорівна Герасименко, доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та конкурентної політики Київського національного торговельно-економічного університету) попереджена (обізнана) саме «про кримінальну відповідальність» за завідомо неправдивий висновок (т. 3, а. с. 4, 6, 8, 59).
		Щодо касаційного оскарження, цієї постанови, з підстави визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
		За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5082/20 зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Так у справі №910/5082/20 Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 зазначив:
		"Згідно з частиною другою статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Водночас на вирішення експерта поставлені питання щодо наявності/відсутності порушення конкурентного законодавства в результаті наявності запроваджених товариством з дистриб`ютором механізмів надання знижок в оф-інвойсному вигляді (після фактичного продажу лікарського засобу дистриб`ютору шляхом підписання Акта узгодження заборгованості), їх впливу на ціноутворення щодо відповідних лікарських засобів на державних/публічних закупівлях.
		Проте відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу АМК, а оцінка прийнятих органами АМК рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках. У той же час експертом встановлювалися обставини стосовно доведеності/недоведеності АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З огляду на те, що наданий висновок містить оцінку методів економічного аналізу АМК для доведення вчинення антиконкурентних узгоджених дій, такий висновок, як доказ, не відповідає вимогам, визначеним приписами частини другої статті 98 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у  постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/11579/18, від 12.08.2021 у справі № 910/11579/18."
		Водночас у справі 910/9738/19, що розглядається, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідно до обов`язкової для виконання вказівки Верховного Суду судами досліджено висновок експерта та лист ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя", водночас судом апеляційної інстанції досліджено, що: 
		- як вбачається з висновку експерта, інформаційну базу експертної оцінки склав зазначений вище лист ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя". У додатках до висновку представлені результати кореляційного аналізу динаміки ціни на бензин А-95, дизельне паливо на регіональних ринках України у 2016 та 2017 році;
		- також з висновку експерта слідує, що аналіз цін всіх операторів на регіональних ринках у 2017 році засвідчив, що коефіцієнт кореляції роздрібних цін реалізації пального операторами практично завжди перевищував 0,95 і, більше того, приблизно у 20% випадків як по бензину марки А-95 так і по дизельному паливу становив 0,99 як розрахував відповідач в частині осіб, яких він притягнув до відповідальності рішенням АМК; кореляція цін в частині Операторів у 2016 році була такою ж високою як і у 2017 а загалом по всім операторам і навіть вищою ніж у 2017 із коефіцієнтом кореляції в середньому 0,97. Значення коефіцієнту кореляції 0,99 по бензину марки А-95 взагалі становило понад третину всіх взаємодій операторів у 2016 році;
		- високий рівень кореляції цін на пальне в даному випадку не є аномальним або нехарактерним явищем для ринку товарів, учасником якого був позивач;
		- по суті експертом було проведено аналогічний аналіз з визначення рівня кореляції цін операторів АЗС, який було проведено Комітетом. Разом з тим, АМК провів не повний аналіз з урахуванням встановлених судом обставин.
		Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив таке:
		- відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
		- відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
		- частина четверта статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
		- частиною першою статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		- стаття 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
		- відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		З урахуванням наведеного, дослідивши лист ПП "Науково-технічний центр "Псіхєя" та висновок експерта суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає, що експерт не вийшов за межі своїх спеціальних знань, адже по суті експертом було проведено аналогічний аналіз з визначення рівня кореляції цін операторів АЗС, який було проведено Комітетом. Разом з тим, експерт провів не повний аналіз з урахуванням встановлених судом обставин. Водночас суд наголосив, що висновки ж щодо надання оцінки рішенню АМК з точки зору його повноти, законності, дотримання норм законодавства при його прийнятті здійснює виключно суд на основі доказів, наявних в матеріалах справи та встановлених обставин. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку що Комітет при вирішенні справи № 128-26.13/142-17 про притягнення, в тому числі, позивача до відповідальності за порушення правил економічної конкуренції, неповно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема не встановив належним чином співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно не виявив об`єктивних причин для вчинення схожих дій позивачем на ринку товарів, які насправді мали місце. Зазначені порушення призвели до необґрунтованих висновків Комітету, а в подальшому і місцевого суду про участь позивача у антиконкурентних узгоджених діях.
		Отже, судом апеляційної інстанцій зазначено про надання оцінки Висновку експерта як доказу у справі з урахуванням принципу вірогідності, що, у свою чергу, не свідчить про наявність протилежного висновку щодо застосування норм права, який, на думку скаржника, повинен був бути застосований судами при розгляді даної справи. 
		Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
		Окрім того, як вбачається із встановленого судами попередніх інстанцій дії ТОВ "Сокар Петролеум" кваліфіковано за ознаками пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону, у зв`язку з чим на ТОВ "Сокар Петролеум" накладено штраф. 
		Відповідно до приписів Закону:
		- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
		- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);
		- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
		- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності ;частина третя статті 6);
		- положення статті 6 цього Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на: використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників; придбання в інших суб`єктів господарювання або продаж іншим суб`єктам господарювання чи споживачам інших товарів; придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб`єктам господарювання чи споживачам (частина перша статті 8);
		- до узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі узгоджені дії: призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків; обмежують доступ на ринок інших суб`єктів господарювання; призводять до економічно необґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів (частина друга статті 8);
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
		- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
		- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що у Рішенні не доведено вчинення позивачем порушення передбаченого частиною 3 статті 6 Закону. Зокрема суди зазначили про те, що у Рішенні АМК взагалі відсутня інформація щодо встановлення ринку генерації електричної енергії, аналізу стану конкуренції на ньому, його учасників, територіальних та географічних меж, натомість Комітет визначив, що дії відповідачів в антимонопольній справі негативно впливають саме на ринок генерації електричної енергії, а не на ринок енергетичного вугілля. Отже не можливо здійснити будь-які антиконкурентні узгоджені дії на ринку, якого не існує, як і не можливо здійснити будь-яких обмежень, спотворень чи усунення на ринку генерації електричної енергії враховуючи значне державне регулювання вказаного ринку протягом досліджуваного Комітетом періоду.
		Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове рішення про задоволення позову виходив з того, що АМК при вирішенні справи № 128-26.13/142-17 про притягнення, в тому числі, позивача до відповідальності за порушення правил економічної конкуренції, неповно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема не встановив належним чином співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно не виявив об`єктивних причин для вчинення схожих дій позивачем на ринку товарів, які насправді мали місце. Зазначені порушення призвели до необґрунтованих висновків АМК, а в подальшому і місцевого суду про участь позивача у антиконкурентних узгоджених діях. Відповідач у рішенні АМК не наводить доказів на підтвердження своїх висновків про обмеження конкуренції. Зокрема АМК приходить до висновків про обмеження конкуренції лише на основі тверджень про те, що цінова конкуренція є важливим фактором конкуренції, по суті ототожнюючи ці терміни. З самого рішення АМК не вбачається, що АМК було проаналізовано вплив інших, крім цінового, факторів конкуренції.
		Окрім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на подібність правовідносин у справі №910/9738/19 із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 зазначив, що Верховний Суд у постанові вказав, що:
		"- висновок органу АМК щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки цін придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо;
		- саме орган АМК України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання;
		- ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку".
		За таких обставин, Верховний Суд у справі №910/10412/19 зазначив, що: "задовольняючи позов у справі, суди виходили, зокрема, з того, що: сама по собі паралельна поведінка, хоча і може бути підтвердженням існування змови або викликати підозру вчинення незаконних дій, проте її недостатньо для доведення незаконної поведінки; оцінка дій як узгоджених була поставлена відповідачем у пряму залежність від простого математичного доказування синхронності та одноманітності поведінки господарюючих суб`єктів і негативної ситуації на товарному ринку; АМК не доведено, що протягом зазначеного у Рішенні АМК України періоду часу позивач, діючи свідомо та недобросовісно, з метою отримання антиконкурентних переваг та обмеження конкуренції разом з іншими, вказаними відповідачем, учасниками ринку високооктанових бензинів та дизельного пального через мережі стаціонарних АЗС встановлював та підтримував роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне пальне на інформаційних табло власних стаціонарних АЗС за взаємоузгодженим між ними планом, або був ініціатором таких дій чи координував ними; подані відповідачем та наявні у справі докази не доводять вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише за те, що він пристосовувався до поведінки конкурента, реагуючи у такий спосіб на зміну обстановки, оскільки без спростування відповідачем цього сама по собі модель слідкування за ціновим лідером за своєї суттю не є забороненою законом недобросовісною формою конкуренції; АМК України не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем у спірний період."
		В обґрунтування доводів касаційної скарги АМК посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 щодо застосування  частини третьої статті 6 Закону а саме висновку про те, що "з огляду на публічність та відкритість інформації про роздрібні ціни на інформаційних табло АЗС, що обумовлено специфікою ринку, можливою є оперативна одностороння реакція суб`єктів господарювання - конкурентів на ринку на зміну цін один одним без будь-яких контактів чи домовленостей між ними, і жоден з таких суб`єктів не має можливості перешкодити конкуренту змінювати роздрібну ціну аналогічним чином".
		Також Комітет зазначає, що, на думку АМК, такі висновки Верховного Суду є неузгодженими, помилковими та можуть призвести до неефективного застосування норм антимонопольного законодавства, оскільки суб`єкти господарювання здійснюючи діяльність на ринку встановлюють ціни на підставі внутрішніх розпоряджень, правил, вказівок керівництва, тощо з урахуванням економічних факторів, що впливають на собівартість їх продукції. Це означає, що у випадку свідомого та систематичного копіювання цін за своїми конкурентами, такі обставини мають бути належним чином оформлені, закріплені та доведені до співробітників господарюючого суб`єкта. Виключно за таких умов під час економічного аналізу товарного ринку органами АМК може бути включено необхідність оцінки застосування концепції слідування за лідером. В протилежному випадку такі доводи є припущенням, який використовується з наміром уникнення відповідальності за цінову змову між конкурентом.
		Що ж до наведеного, то Верховний Суд зазначає таке.
		Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №910/10412/19 зазначив, що: "задовольняючи позов у справі, суди виходили, зокрема, з того, що: сама по собі паралельна поведінка, хоча і може бути підтвердженням існування змови або викликати підозру вчинення незаконних дій, проте її недостатньо для доведення незаконної поведінки; оцінка дій як узгоджених була поставлена відповідачем у пряму залежність від простого математичного доказування синхронності та одноманітності поведінки господарюючих суб`єктів і негативної ситуації на товарному ринку, і у такий спосіб відповідач при розслідуванні справи самоусунувся від необхідності з`ясовування наявності суб`єктивних факторів, таких як: вина, тобто суб`єктивне відношення особи до своєї поведінки, а, отже, фактично було знівельовано основні принципи права, такі, як добросовісність, свобода договору та свобода підприємницької діяльності; АМК не доведено, що протягом зазначеного у Рішенні АМК періоду часу позивач, діючи свідомо та недобросовісно, з метою отримання антиконкурентних переваг та обмеження конкуренції разом з іншими, вказаними відповідачем, учасниками ринку високооктанових бензинів та дизельного пального через мережі стаціонарних АЗС встановлював та підтримував роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне пальне на інформаційних табло власних стаціонарних АЗС за взаємоузгодженим між ними планом, або був ініціатором таких дій чи координував ними; подані відповідачем та наявні у справі докази не доводять вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише за те, що він пристосовувався до поведінки конкурента, реагуючи у такий спосіб на зміну обстановки, оскільки без спростування відповідачем цього сама по собі модель слідкування за ціновим лідером за своєї суттю не є забороненою законом недобросовісною формою конкуренції; АМК не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем у спірний період.
		Суд зазначає, що будь - яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не в повній мірі фактах та обставинах, що стали підставою для ухвалення певного рішення";
		" Посилання АМК на те, що для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товару як схожих (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій;  така схожість установлюється за результатами аналізу ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання, є правильним та заслуговує на увагу, однак АМК залишає поза увагою те, що саме встановлені судами попередніх інстанцій суттєві недоліки у дослідженні АМК ситуації на відповідному ринку (що безпосередньо впливає на поведінку Товариства) й стали підставою для визнання недійсним Рішення АМК".
		Окрім того, у контексті заявлених скаржником підстав для касаційного перегляду, зокрема, пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду 07.12.2021 у справі № 910/10412/19) Верховний Суд зазначає, що відступленням від висновку, зокрема, є: повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16). 
		Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
		Окрім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
		Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).
		Водночас підставою для залишення судових рішень у справі № 910/10412/19 без змін Верховним Судом у постанові від 07.12.2021 було те, що саме орган АМК України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання. Сама по собі паралельна поведінка, хоча і може бути підтвердженням існування змови або викликати підозру вчинення незаконних дій, проте її недостатньо для доведення незаконної поведінки; оцінка дій як узгоджених була поставлена відповідачем у пряму залежність від простого математичного доказування синхронності та одноманітності поведінки господарюючих суб`єктів і негативної ситуації на товарному ринку; АМК України не доведено, що протягом зазначеного у Рішенні АМК України періоду часу позивач, діючи свідомо та недобросовісно, з метою отримання антиконкурентних переваг та обмеження конкуренції разом з іншими, вказаними відповідачем, учасниками ринку високооктанових бензинів та дизельного пального через мережі стаціонарних АЗС встановлював та підтримував роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне пальне на інформаційних табло власних стаціонарних АЗС за взаємоузгодженим між ними планом, або був ініціатором таких дій чи координував ними; подані відповідачем та наявні у справі докази не доводять вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише за те, що він пристосовувався до поведінки конкурента, реагуючи у такий спосіб на зміну обстановки, оскільки без спростування відповідачем цього сама по собі модель слідкування за ціновим лідером за своєї суттю не є забороненою законом недобросовісною формою конкуренції; АМК України не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували відсутність у позивача об`єктивних причин для встановлення роздрібних цін реалізації дизельного пального на тому рівні, на якому вони встановлювались позивачем у спірний період.
		Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які (висновки) викладені у постанові зі справи № 910/10412/19. У той же час доводи відповідача не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначеній постанові. 
		У даному випадку Суд звертається до висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom), згідно з яким: "в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту".
		У постанові від 04.09.2018 Великої Палати Верховного Суду зі справи № 823/2042/16 викладений такий висновок: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".
		Отже, з урахуванням тих мотивів Верховного Суду, які наведені вище, Суд вважає, що скаржником не доведено вмотивовано обґрунтованої необхідності відступлення від висновку Верховного Суду та не вбачає достатніх, переконливих та вагомих аргументів касаційної скарги у розрізі вмотивованої обґрунтованості наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України щодо відступлення від висновку із застосування норм права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі   №910/10412/19.
		До того ж підставою касаційного оскарження судових рішень, є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові  Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
		Водночас колегією суддів враховується те, що кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
		При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Окрім того, суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
		Так, за приписами частини третьої статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		При розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень встановлені у Рішенні обставини та докази підлягають оцінці судами виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та    об`єктивності    залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами визначеними у статті 86 ГПК України.
		Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
		Отже, у контексті обставин даної справи (з урахуванням фактично-доказової її бази, які мають юридичне значення) суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність передумов згідно з приписами ГПК України для відступу від раніше викладеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах або його уточнення. Таким чином, доводи касаційної скарги відповідача визнаються Верховним Судом необґрунтованими. 
		Так, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", а, отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		Водночас скаржник за змістом касаційної скарги не вказував та не обґрунтував того, що оскаржувані рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанції з порушенням процесуальних норм, у тому числі, в частині дослідження доказів.
		Верховний Суд наголошує, що АМК під час прийняття рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу як і суд не можуть обмежуватися одним та/чи декількома якимось конкретними, певними інструментами/способами/засобами/методами доказування (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 зі справи № 910/702/17).
		До повноважень органів Антимонопольного комітету України віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/ доведеності/ обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог (близька за змістом правова позиція суду є послідовною та викладена, зокрема і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи № 910/17929/19).
		Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).
		Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.
		Отже, АМК не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо дослідження доказів та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано. 
		Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
		Судові витрати
		Судовий збір у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу АМК залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі №910/9738/19 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                       І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                       Т. Малашенкова
		 
		Суддя                                                                                                       В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...