Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/823/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2023. Зареєстровано: 30.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/456/20/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140060001986

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 442/823/18
		Провадження № 1-кп/456/20/2023
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ОСОБА_5
		29 березня 2023 року                     місто Стрий
		    
		     Колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:
		головуючого - судді         ОСОБА_1. ,
		суддів:                    ОСОБА_2,
		                         ОСОБА_3.,
		з участю секретаря:           ОСОБА_4., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження №12017140060001986 від 18.05.2017 стосовно:
		ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сколе Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, не працюючої, із вищою освітою, раніше не судимої, в порядку ст.89 КК України, 
		яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, 
		за участі сторін кримінального провадження:
		сторона обвинувачення:     прокурори ОСОБА_6., ОСОБА_7., 
		сторона захисту         обвинувачена     ОСОБА_5, 
		                захисники ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10.
		                    встановив:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_5, відповідно до наказів прокурора Львівської області № 1654к від 31.05.2015 та № 3011 к від 14.12.2015, працюючи на посадах прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, маючи класний чин молодшого радника юстиції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язаною відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, діючи умисно, протягом 2015-2017 років, шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, здійснила заволодіння нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (надалі ТзОВ «Люксорцентрторг»), за адресою: АДРЕСА_2 при наступних обставинах.
		Так, в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративній будівлі Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, в ході розмови з ОСОБА_11. стало відомо про те, що ОСОБА_12. має бажання придбати нерухомість, за адресою: АДРЕСА_2 для зайняття бізнесом та шукає власника вказаного майна. Після цього, у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння шляхом обману вищевказаним чужим майном в особливо великих розмірах, поєднане із зловживанням довірою осіб та використання, з метою отримання судових рішень про визнання права власності, завідомо підроблених документів.
		Надалі, восени 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, перебуваючи в м. Дрогобич, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2, володіючи інформацією, що її раніше знайомий підприємець ОСОБА_13. зацікавлений в придбанні вищевказаних приміщень запропонувала останньому, який не був обізнаний з її злочинним наміром, схему викупу вищевказаного майна в банку, заздалегідь усвідомлюючи її неможливість.
		ОСОБА_13., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в м. Дрогобич, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, погодився після переоформлення приміщень, за адресою: АДРЕСА_2 передати ОСОБА_5 частину приміщень в якості винагороди за надані послуги.
		У подальшому, в липні 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння вищевказаним чужим майном в особливо великих розмірах, не маючи наміру виконання попередньої домовленості з ОСОБА_13., повторно підтвердила останньому намір викупу нерухомого майна ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 в банку та попросила надати для переоформлення вказаних приміщень заяву на адресу ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», арбітражного керуючого ТзОВ «Люксорцентрторг» та копії паспорта особи, на яку буде оформлено право власності на вищевказане майно.
		Після чого, ОСОБА_13., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах та впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, передав останній через мессенджер «Вайбер» вищевказані документи, які вона у подальшому використала на власний розсуд.
		Надалі, ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, вступила з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадженняу злочинну змову та запропонувала вказаній особі здійснити заволодіння вищевказаним майном шляхом обману, зловживання довірою та використання завідомо підроблених документів, на що останній погодився.
		У подальшому, особа, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, у зв'язку із попередньою злочинною домовленістю із ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановлений в ході досудового розслідування час, передав останній підроблені свідоцтва Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів про право особистої власності ОСОБА_14. на частину 3/11 нежилої будівлі А-2 пл. 323,9 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_6 нежилої будівлі літ. Д-1 пл. 887,3 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_7 нежилої будівлі літ. 3-І пл. 567,7 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_8 нежилої будівлі літ. Б-2 пл. 1108,7 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_9 нежилої будівлі літ. К-2 пл. 493,0 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_4 нежилої будівлі літ.Є-1 пл. 1015,3 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_10 нежилої будівлі літ. Ж-1 пл. 751,0 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_11 нежилої будівлі літ. Й-1 пл.233,6 кв.м,, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_12 нежилої будівлі літ. Ж1-1 пл. 257,3 кв.м., датоване 22.06.1987; в цілому (літ. Г-1 площею 59,2 кв.м.) нежилої будівлі, датоване 20.06.1987; копію паспорта громадянина України ОСОБА_15.; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та ОСОБА_15. від 09.02.2016; копію заповіту ОСОБА_14. від 11.12.2007; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_14. від 05.07.2010.
		Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_5 отримала від невстановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблені документи, а саме позовну заяву до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від імені ОСОБА_16. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкод у користуванні, та визнання права власності на будівлі А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887, 3 кв.м., З-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59, 2 кв.м, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, заяву від імені ОСОБА_15., датовану 19.09.2016 про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення, усунення перешкод в користуванні без її участі та визнання вимог позивача, заяву від імені ОСОБА_16., датовану 19.09.2016 про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі.
		Надалі, ОСОБА_5, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, подала 18.08.2016 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовну заяву від імені ОСОБА_16. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлі А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887, 3 кв.м., 3-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж - 1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г - 1 АДРЕСА_5 - 59, 2 кв.м, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, яка була розподілена на суддю ОСОБА_17.У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 23.09.2016 подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву від імені ОСОБА_15., датовану 19.09.2016, про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення, усунення перешкод в користуванні без її участі та визнання вимог позивача, а також заяву від імені ОСОБА_16., датовану 19.09.2016, про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі.
		Після сплати 18.08.2016 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_16. судового збору, суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17., будучи не обізнаною у злочинному намірі ОСОБА_5 на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 та підробці поданих документів, 23.09.2016, на підставі поданих останньою завідомо підроблених документів, винесла рішення у справі № 442/5510/16-ц, за позовом ОСОБА_16. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові будівлі А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887, 3 кв.м., З-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59,2 кв.м за ОСОБА_16. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні вищевказаними нежитловими будівлями, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13.
		19.10.2016, ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння вищевказаними будівлями, які фактично розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та належать ТзОВ «Люксорцентрторг», подала від імені ОСОБА_16. до приватного нотаріуса ОСОБА_18 документи з метою державної реєстрації прав та їх обтяжень на зазначені вище нежитлові будівлі, яка, в свою чергу, у період з 14 год. 59 хв. до 18 год. 50 хв. 19.10.2016 вчинила відповідні реєстраційні дії.
		У подальшому, в жовтні 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, під час зустрічі з ОСОБА_13., який не був обізнаний у її злочинних намірах, показала останньому рішення судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17. у справі № 442/5510/16-ц, за позовом ОСОБА_16. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові будівлі А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-І АДРЕСА_6 - 887,3 кв.м., 3-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59, 2 кв.м за ОСОБА_16. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні вищевказаними нежитловими будівлями, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13.
		ОСОБА_13, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_5, ознайомившись з вищевказаним рішенням суду, зазначив останній про незаконність вказаних дій та наполіг на скасуванні зазначеного рішення суду та державної реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказані нежитлові будівлі за ОСОБА_16.
		Так, ОСОБА_5, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа будівлями А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887,3 кв.м., 3-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59,2 кв.м, вартість яких, станом на 19.10.2016 складає 3043236,00 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдала ТзОВ «Люксорцентрторг» майнову шкоду на зазначену суму.
		Крім того, ОСОБА_5, відповідно до наказів прокурора Львівської області № 1654к від 31.05.2015 та № 3011 к від 14.12.2015, працюючи на посадах прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, маючи класний чин молодшого радника юстиції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язаною відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, діючи умисно, протягом 2015-2017 років, шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, здійснила заволодіння нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (надалі ТзОВ «Люксорцентрторг»), за адресою: АДРЕСА_2 при наступних обставинах.
		Так, в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративній будівлі Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, в ході розмови з ОСОБА_11. стало відомо про те, що ОСОБА_12. має бажання придбати нерухомість, за адресою:АДРЕСА_2 для зайняття бізнесом та шукає власника вказаного майна. Після цього, у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння шляхом обману, поєднане з зловживанням довірою осіб та використання, з метою отримання судових рішень про визнання права власності, завідомо підроблених документів, нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 .
		Надалі в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідуваннявстановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, перебуваючи вприміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області,розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метоюзаволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою:АДРЕСА_2, у присутності ОСОБА_11., запевнила ОСОБА_12. щодо її знайомства з власникомвищевказаних приміщень та запропонувала варіант їх придбання за ціною - 28доларів США за квадратний метр, заздалегідь усвідомлюючи неможливість вказаних дій.
		Після цього, ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, на початку 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, передав останній, у присутності ОСОБА_11., грошові кошти в сумі 5500 доларів США, в якості завдатку за придбання частини будівлі ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, які ОСОБА_5 обернула на свою користь і розпорядиласьними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_12., збитки на загальну суму 5500 доларів США, що становило, станом на 2015 рік, згідно курсу НБУ - 86625 грн.
		У подальшому, на початку 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, в денний час, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання довірою, не маючи наміру виконання попередньої домовленості з ОСОБА_12, підтвердила останньому намір сприяти йому в придбанні вказаного майна у законного володільця, а саме ТзОВ «Люксорцентрторг».
		Надалі, ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, вступила з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження у злочинну змову та запропонувала особі здійснити заволодіння вищевказаним майном шляхом обману, зловживання довірою та використання завідомо підроблених документів, на що останній погодився.
		У подальшому, особа, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, у зв'язку із попередньою злочинною домовленістю із ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановлений в ході досудового розслідування час, передав останній підроблені свідоцтва Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів про право особистої власності ОСОБА_14. на частину 3/11 нежилої будівлі А-2 пл. 323,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_6 нежилої будівлі літ. Д-1 пл. 887,3 кв.м.. яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_7 нежилої будівлі літ. З-1 пл. 567,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_8 нежилої будівлі літ. Б-2 пл. 1108,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_9 нежилої будівлі літ. К-2 пл. 493,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_4 нежилої будівлі літ. Є-1 пл. 1015,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_10 нежилої будівлі літ. Ж-1 пл. 751,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_11 нежилої будівлі літ. Й-1 пл. 233,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; 3/30 нежилої будівлі літ. Ж1-1 пл. 257,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987: в цілому (літ. Г-1 площею 59,2 кв.м.) нежилої будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 20.06.1987; копію паспорта громадянина України ОСОБА_15.; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та ОСОБА_15. від 09.02.2016; копію заповіту ОСОБА_14. від 11.12.2007; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_14. від 05.07.2010.
		Наприкінці 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, з метою реалізації свого злочинного наміру, діючи з єдиним умислом, направленим на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_5 попросила ОСОБА_12., який не був обізнаний з її злочинним умислом, для переоформлення вищевказаної нерухомості підписати декілька пустих аркушів.
		ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, з метою переоформлення вищевказаної нерухомості підписав декілька пустих аркушів.
		Крім того, у невстановлених досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_5 отримала від невстановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблені документи, а саме позовні заяви до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, заяву від імені ОСОБА_15. про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без її участі та визнання позовних вимог останнього, датовану 17.02.2017, заяву від імені ОСОБА_12 про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі, датовану 17.02.2017.     
		Надалі, ОСОБА_5, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном, використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та невстановленою слідством особою, подала 28.11.2016, 29.11.2016, 06.12.2016 та 23.12.2016 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовні заяви від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, які розподілені на суддів ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21. та ОСОБА_22. Однак, вказані позовні заяви 15.12.2016, 06.12.2016, 23.12.2016 та 10.01.2017 повернуті, у зв'язку з несплатою судового збору.
		Після цього, ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг», використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, 27.01.2017 подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовну заяву від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди в користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, яка була розподілена на суддю ОСОБА_17.
		Після сплати 01.02.2017 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_12. судового збору, суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17., будучи не обізнаною у злочинному намірі ОСОБА_5 на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 та підробці поданих документів, 24.02.2017 на підставі поданих останньою завідомо підроблених документів, винесла рішення у справі № 442/662/17, за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлову будівлю Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м. за ОСОБА_12. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4.
		10.03.2017 ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг», подала від імені ОСОБА_12. до «Центру надання адміністративних послуг» адміністративно-господарського управління Львівської міської ради завідомо підроблений документ - заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4.
		16.03.2017 ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, за вказівкою останньої, звернувся до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1 та отримав витяг про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4.
		У подальшому, у квітні 2017 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області, передав останній, у присутності ОСОБА_11, грошові кошти в сумі 4500 доларів США, що становило, станом на 2017 рік, згідно курсу НБУ - 119475 грн., за переоформлення будівлі ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, які ОСОБА_5 обернула на свою користь і розпорядилась ними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_12. збитки на загальну суму 10000 доларів США.
		Надалі, у травні 2017 року, ОСОБА_12, який не був обізнаний з злочинним умислом ОСОБА_5, під час проведення обшуку за місцем його проживання, від працівників поліції стало відомо про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2017.
		Так, ОСОБА_5, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб     з собою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, вартість якої станом на 10.03.2017 складає 827110,00 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдала ТзОВ «Люксорцентрторг» майнову шкоду на зазначену суму.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинила шахрайство, тобто заволоділа чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 190 КК України.ОСОБА_5
		Крім цього, ОСОБА_5, відповідно до наказів прокурора Львівської області № 1654к від 31.05.2015 та № 3011 к від 14.12.2015, працюючи на посадах прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, маючи класний чин молодшого радника юстиції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язаною відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, діючи умисно, протягом 2015-2017 років, шляхом обману та зловживання довірою, здійснила заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 10000 доларів США при наступних обставинах.
		Так, в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративній будівлі Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, в ході розмови з ОСОБА_11. стало відомо про те, що ОСОБА_12., має бажання придбати нерухомість, за адресою: АДРЕСА_2 для зайняття бізнесом та шукає власника вказаного майна. Після цього, у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння шляхом обману та довірою ОСОБА_12. чужим майном в великих розмірах, а саме грошовими коштами останнього.
		Надалі, на початку 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного наміру на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12., у присутності ОСОБА_11., повідомила ОСОБА_12. неправдиву інформацію щодо її знайомства з власником приміщень, за адресою: АДРЕСА_2 та запропонувала варіант їх придбання за ціною - 28 доларів США за квадратний метр, заздалегідь усвідомлюючи неможливість вказаних дій.
		Після чого, ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул, Шевченка, 29, на початку 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, передав останній, у присутності ОСОБА_11., грошові кошти в сумі 5500 доларів США, в якості завдатку за переоформлення будівлі ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, які ОСОБА_5 обернула на свою користь і розпорядилась ними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_12. збитки на суму 5500 доларів СІЛА, що становило, станом на 2015 рік, згідно курсу НБУ - 86625 грн.
		У подальшому, на початку 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, в денний час, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном в великих розмірах шляхом зловживання довірою ОСОБА_12., не маючи наміру виконання попередньої домовленості з останнім, підтвердила ОСОБА_12. намір сприяти йому в придбанні вказаного майна у законного володільця, а саме ТзОВ «Люксорцентрторг».
		Надалі, ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, вступила з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження у злочинну змову та запропонувала особі здійснити заволодіння вищевказаним майном шляхом обману, зловживання довірою та використання завідомо підроблених документів, на що останній погодився.
		У подальшому особа, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, у зв'язку із попередньою злочинною домовленістю із ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановлений в ході досудового розслідування час, передав останній підроблені свідоцтва Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів про право особистої власності ОСОБА_14. на частину 3/11 нежилої будівлі А-2 пл. 323,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_6 нежилої будівлі літ. Д-1 пл. 887,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_7 нежилої будівлі літ. З-1 пл. 567,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_8 нежилої будівлі літ. Б-2 пл. 1108.7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_9 нежилої будівлі літ. К-2 пл. 493,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_4 нежилої будівлі літ. Є-1 пл. 1015,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_10 нежилої будівлі літ. Ж-1 пл. 751,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_11 нежилої будівлі літ. Й-1 пл. 233,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; 3/30 нежилої будівлі літ. Ж1-1 пл. 257,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; в цілому (літ. Г-1 площею 59,2 кв.м.) нежилої будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 20.06.1987; копію паспорта громадянина України ОСОБА_15.; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадженнята ОСОБА_15. від 09.02.2016; копію заповіту ОСОБА_14. від 11.12.2007; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_14. від 05.07.2010.
		Надалі, наприкінці 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, зловживаючи довірою ОСОБА_12.,з метою заволодіння чужим майном в великих розмірах, а саме грошових коштів останнього, не маючи наміру виконання попередньої домовленості з ОСОБА_12.,зазначила про необхідність виконання останнім підписів на пустих аркушах для подальшого переоформлення вказаного нерухомого майна.
		ОСОБА_12.,будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, з метою переоформлення вищевказаної нерухомості підписав декілька пустих аркушів.
		Крім того, у невстановлених досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_5 отримала від невстановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблені документи, а саме позовні заяви до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, заяву від імені ОСОБА_15. про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без її участі та визнання позовним вимог останнього, датовану 17.02.2017, заяву від імені ОСОБА_12 про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі, датовану 17.02.2017.
		Надалі, ОСОБА_5, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном, використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та невстановленою слідством особою, подала 28.11.2016, 29.11.2016, 06.12.2016 та 23.12.2016 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовні заяви від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та ОСОБА_15., про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, які розподілені на суддів ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21. та ОСОБА_22. Однак, вказані позовні заяви 15.12.2016, 06.12.2016, 23.12.2016 та 10.01.2017 повернуті, у зв'язку з несплатою судового збору.
		Після цього, ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг» та грошовими коштами ОСОБА_12., використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, 27.01.2017 подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від імені ОСОБА_12. позовну заяву до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди в користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, яка була розподілена на суддю ОСОБА_17
		Після сплати 01.02.2017 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_12. судового збору, суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17., будучи не обізнаною у злочинному намірі ОСОБА_5 на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 та підробці поданих документів, 24.02.2017 на підставі поданих останньою завідомо підроблених документів, винесла рішення у справі № 442/662/17, за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15., про визнання права власності на нежитлову будівлю Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м. за ОСОБА_12. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4.
		10.03.2017, ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг», подала від імені ОСОБА_12. до «Центру надання адміністративних послуг» адміністративно-господарського управління Львівської міської ради завідомо підроблений документ - заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4.
		16.03.2017, ОСОБА_12., будучи впевненим у законності дій ОСОБА_5, за вказівкою останньої, звернувся до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1 та отримав витяг про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4.
		У подальшому, у квітні 2017 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_12, будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи біля будинку на АДРЕСА_1, передав останній, у присутності ОСОБА_11., грошові кошти в сумі 4500 доларів США, що становило, станом на 2017 рік, згідно курсу НБУ - 119475 грн., за переоформлення будівлі ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, які ОСОБА_5 обернула на свою користь і розпорядилась ними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_12. збитки на загальну суму 10000 доларів США.
		Надалі, у травні 2017 року, ОСОБА_12., який не був обізнаний з злочинним умислом ОСОБА_5, під час проведення обшуку за місцем його проживання, від працівників поліції стало відомо про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2017.
		Так, ОСОБА_5, діючи з єдиним умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману та зловживання довірою, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12. в сумі 10000 доларів США що становило, станом на 2015, 2017 роки, згідно курсу НБУ - 206100 грн., що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдала останньому майнову шкоду на зазначену суму.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинила шахрайство, тобто заволоділа чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, в великих розмірах, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України.ОСОБА_5
		Крім того, ОСОБА_5, відповідно до наказів прокурора Львівської області № 1654к від 31.05.2015 та № 3011к від 14.12.2015, працюючи на посадах прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, маючи класний чин молодшого радника юстиції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язаною відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14,10.2014, неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, протягом 2015- 2017 років, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, з метою заволодіння нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (надалі ТзОВ «Люксорцентрторг»), за адресою: АДРЕСА_2 використала завідомо підроблені документи при наступних обставинах.
		Так, в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративній будівлі Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, в ході розмови з ОСОБА_11. стало відомо про те, що ОСОБА_12. має бажання придбати нерухомість, за адресою: АДРЕСА_2 для зайняття бізнесом та шукає власника вказаного майна. Після цього, у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння шляхом обману вищевказаним чужим майном в особливо великих розмірах, поєднане із зловживанням довірою осіб та використання, з метою отримання судових рішень про визнання права власності, завідомо підроблених документів.
		Надалі, восени 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, перебуваючи в м. Дрогобич, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2, володіючи інформацією, що її раніше знайомий підприємець ОСОБА_13. зацікавлений в придбанні вищевказаних приміщень, запропонувала останньому, який не був обізнаний з її злочинним наміром, схему викупу вищевказаного майна в банку, заздалегідь усвідомлюючи її неможливість.
		ОСОБА_13, будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в м. Дрогобич, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, погодився після переоформлення приміщень, за адресою: АДРЕСА_2 передати ОСОБА_5 частину приміщень в якості винагороди за надані послуги.
		У подальшому, в липні 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5,, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння вищевказаним чужим майном в особливо великих розмірах, не маючи наміру виконання попередньої домовленості з ОСОБА_13., повторно підтвердила останньому намір викупу нерухомого майна ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 в банку та попросила надати дляпереоформлення вказаних приміщень заяву на адресу ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ», арбітражного керуючого ТзОВ «Люксорцентрторг» та копії паспорта особи, на яку буде оформлено право власності на вищевказане майно.
		Після чого, ОСОБА_13., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах та впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, передав останній, через мессенджер «Вайбер» вищевказані документи, які вона у подальшому використала на власний розсуд.
		Надалі, ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, вступила з з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, у злочинну змову та запропонувала йому здійснити заволодіння вищевказаним майном шляхом обману, зловживання довірою та використання завідомо підроблених документів, на що останній погодився.
		У подальшому, особа, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, у зв'язку із попередньою злочинною домовленістю із ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановлений в ході досудового розслідування час, передав останній підроблені свідоцтва свідоцтва Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів про право особистої власності ОСОБА_14. на частину 3/11 нежилої будівлі А-2 пл. 323,9 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_6 нежилої будівлі літ. Д-1 пл. 887,3 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_7 нежилої будівлі літ. 3-І пл. 567,7 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_8 нежилої будівлі літ. Б-2 пл. 1108,7 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_9 нежилої будівлі літ. К-2 пл. 493,0 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_4 нежилої будівлі літ.Є-1 пл. 1015,3 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_10 нежилої будівлі літ. Ж-1 пл. 751,0 кв.м., датоване 22.06.1987; АДРЕСА_11 нежилої будівлі літ. Й-1 пл.233,6 кв.м,, датоване 22.06.1987;АДРЕСА_12 нежилої будівлі літ. Ж1-1 пл. 257,3 кв.м., датоване 22.06.1987; в цілому (літ. Г-1 площею 59,2 кв.м.) нежилої будівлі, датоване 20.06.1987; копію паспорта громадянина України ОСОБА_15.; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та ОСОБА_15. від 09.02.2016; копію заповіту ОСОБА_14. від 11.12.2007; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_14. від 05.07.2010.
		Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_5, отримала від невстановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблені документи, а саме позовну заяву до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від імені ОСОБА_16. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та ОСОБА_15,, про усунення перешкоди у користуванні, та визнання права власності на будівлі А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887, 3 кв.м., З-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59, 2 кв.м, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, заяву від імені ОСОБА_15., датовану 19.09.2016 про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення, усунення перешкод в користуванні без її участі та визнання вимог позивача, заяву від імені ОСОБА_16., датовану 19.09.2016 про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі.
		Надалі, ОСОБА_5,, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, подала 18.08.2016до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовну заяву від імені ОСОБА_16. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлі -2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887, 3 кв.м., З-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59, 2 кв.м, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, яка була розподілена на суддю ОСОБА_17.
		У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 23.09.2016 подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву від імені ОСОБА_15., датовану 19.09.2016, про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення, усунення перешкод в користуванні без її участі та визнання вимог позивача, а також заяву від імені ОСОБА_16., датовану 19.09.2016, про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі.
		Після сплати 18.08.2016 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_16. судового збору, суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17., будучи не обізнаною у злочинному намірі ОСОБА_5 на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 та підробці поданих документів, 23.09.2016, на підставі поданих останньою завідомо підроблених документів, винесла рішення у справі № 442/5510/16-ц, за позовом ОСОБА_16. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові будівлі -2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887, 3 кв.м., З-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59,2 кв.м за ОСОБА_16. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні вищевказаними нежитловими будівлями, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13.
		19.10.2016, ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння вищевказаними будівлями, які фактично розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та належать ТзОВ «Люксорцентрторг», подала від імені ОСОБА_16. до приватного нотаріуса ОСОБА_18 документи з метою державної реєстрації прав та їх обтяжень на зазначені вище нежитлові будівлі, яка, в свою чергу, у період з 14 год. 59 хв. до 18 год. 50 хв. 19.10.2016 вчинила відповідні реєстраційні дії.
		У подальшому, в жовтні 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, під час зустрічі з ОСОБА_13., який не був обізнаний у її злочинних намірах, показала останньому рішення судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17. у справі № 442/5510/16-ц, за позовом ОСОБА_16. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові будівлі А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-І АДРЕСА_6 - 887,3 кв.м., 3-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59, 2 кв.м за ОСОБА_16. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні вищевказаними нежитловими будівлями, які розташовані по вул. АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13.
		ОСОБА_13, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_5, ознайомившись з вищевказаним рішенням суду, зазначив останній про незаконність вказаних дій та наполіг на скасуванні зазначеного рішення суду та державної реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказані нежитлові будівлі за ОСОБА_16.
		Так, ОСОБА_5, діючи з єдиним умислом, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали щодо якого вилічено в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», використала 18.08.2016 та 23.09.2016 вищевказані завідомо підроблені документи, надані ОСОБА_33. та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами.
		Крім цього, ОСОБА_5, відповідно до наказів прокурора Львівської області № 1654к від 31.05.2015 та № 3011 к від 14.12.2015, працюючи на посадах прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, маючи класний чин молодшого радника юстиції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язаною відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, діючи умисно, протягом 2015-2017 років, шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, здійснила заволодіння нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (надалі ТзОВ «Люксорцентрторг»), за адресою: АДРЕСА_2 при наступних обставинах.
		Так, в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративній будівлі Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, в ході розмови з ОСОБА_11. стало відомо про те, що ОСОБА_12. має бажання придбати нерухомість, за адресою:АДРЕСА_2 для зайняття бізнесом та шукає власника вказаного майна. Після цього, у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння шляхом обману, поєднане з зловживанням довірою осіб та використання, з метою отримання судових рішень про визнання права власності, завідомо підроблених документів, нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 .
		Надалі в 2015 році, точного часу в ході досудового розслідуваннявстановити не виявилось можливим, ОСОБА_5, перебуваючи вприміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області,розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метоюзаволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою:АДРЕСА_2, у присутностіОСОБА_11., запевнила ОСОБА_12. щодо її знайомства з власникомвищевказаних приміщень та запропонувала варіант їх придбання за ціною - 28доларів США за квадратний метр, заздалегідь усвідомлюючи неможливість вказаних дій.
		Після цього, ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, на початку 2015 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, передав останній, у присутності ОСОБА_11., грошові кошти в сумі 5500 доларів США, в якості завдатку за придбання частини будівлі ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, які ОСОБА_5 обернула на свою користь і розпорядиласьними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_12., збитки на загальну суму 5500 доларів США, що становило, станом на 2015 рік, згідно курсу НБУ - 86625 грн.
		У подальшому, на початку 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, в денний час, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання довірою, не маючи наміру виконання попередньої домовленості з ОСОБА_12, підтвердила останньому намір сприяти йому в придбанні вказаного майна у законного володільця, а саме ТзОВ «Люксорцентрторг».
		Надалі, ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, вступила з особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження у злочинну змову та запропонувала особі здійснити заволодіння вищевказаним майном шляхом обману, зловживання довірою та використання завідомо підроблених документів, на що останній погодився.
		У подальшому, особа, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, у зв'язку із попередньою злочинною домовленістю із ОСОБА_5, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, в невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановлений в ході досудового розслідування час, передав останній підроблені свідоцтва Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів про право особистої власності ОСОБА_14. на частину 3/11 нежилої будівлі А-2 пл. 323,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_6 нежилої будівлі літ. Д-1 пл. 887,3 кв.м.. яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_7 нежилої будівлі літ. З-1 пл. 567,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_8 нежилої будівлі літ. Б-2 пл. 1108,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_9 нежилої будівлі літ. К-2 пл. 493,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_4 нежилої будівлі літ. Є-1 пл. 1015,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_10 нежилої будівлі літ. Ж-1 пл. 751,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; АДРЕСА_11 нежилої будівлі літ. Й-1 пл. 233,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987; 3/30 нежилої будівлі літ. Ж1-1 пл. 257,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 22.06.1987: в цілому (літ. Г-1 площею 59,2 кв.м.) нежилої будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, датоване 20.06.1987; копію паспорта громадянина України ОСОБА_15.; копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та ОСОБА_15. від 09.02.2016; копію заповіту ОСОБА_14. від 11.12.2007; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_14. від 05.07.2010.
		Наприкінці 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, перебуваючи в приміщенні Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, розташованої за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 29, з метою реалізації свого злочинного наміру, діючи з єдиним умислом, направленим на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, ОСОБА_5 попросила ОСОБА_12., який не був обізнаний з її злочинним умислом, для переоформлення вищевказаної нерухомості підписати декілька пустих аркушів.
		ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, з метою переоформлення вищевказаної нерухомості підписав декілька пустих аркушів.
		Крім того, у невстановлених досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_5 отримала від невстановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблені документи, а саме позовні заяви до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, заяву від імені ОСОБА_15. про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без їі участі та визнання позовних вимог останнього, датовану 17.02.2017, заяву від імені ОСОБА_12 про розгляд цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні без його участі, датовану 17.02.2017.     
		Надалі, ОСОБА_5, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого злочинного плану на заволодіння чужим майном, використовуючи завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження та невстановленою слідством особою, подала 28.11.2016, 29.11.2016, 06.12.2016 та 23.12.2016 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовні заяви від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди у користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, які розподілені на суддів ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21. та ОСОБА_22. Однак, вказані позовні заяви 15.12.2016, 06.12.2016, 23.12.2016 та 10.01.2017 повернуті, у зв'язку з несплатою судового збору.
		Після цього, ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг», використовуючи завідомо підроблені документи, наданіособою, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, 27.01.2017 подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовну заяву від імені ОСОБА_12. до ОСОБА_15., які не були обізнані в злочинних намірах ОСОБА_5 та особи, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, про усунення перешкоди в користуванні та визнання права власності на будівлю, яка розташована по АДРЕСА_4, яка була розподілена на суддю ОСОБА_17.
		Після сплати 01.02.2017 ОСОБА_5 від імені ОСОБА_12. судового збору, суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_17., будучи не обізнаною у злочинному намірі ОСОБА_5 на заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг», за адресою: АДРЕСА_2 та підробці поданих документів, 24.02.2017 на підставі поданих останньою завідомо підроблених документів, винесла рішення у справі № 442/662/17, за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлову будівлю Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м. за ОСОБА_12. та зобов'язання ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4.
		10.03.2017 ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння будівлею ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг», подала від імені ОСОБА_12. до «Центру надання адміністративних послуг» адміністративно-господарського управління Львівської міської ради завідомо підроблений документ - заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4.
		16.03.2017 ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, за вказівкою останньої, звернувся до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 1 та отримав витяг про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4.
		У подальшому, у квітні 2017 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_12., будучи введеним ОСОБА_5 в оману, переконаним, що діє у своїх інтересах, впевненим у законності її дій, як працівника правоохоронного органу, перебуваючи в с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області, передав останній, у присутності ОСОБА_11, грошові кошти в сумі 4500 доларів США, що становило, станом на 2017 рік, згідно курсу НБУ - 119475 грн., за переоформлення будівлі ремонтної майстерні, за адресою: АДРЕСА_2, які ОСОБА_5 обернула на свою користь і розпорядилась ними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_12. збитки на загальну суму 10000 доларів США.
		Надалі, у травні 2017 року, ОСОБА_12, який не був обізнаний з злочинним умислом ОСОБА_5, під час проведення обшуку за місцем його проживання, від працівників поліції стало відомо про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю літера Є-1, за адресою: АДРЕСА_4 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2017.
		Так, ОСОБА_5, діючи з єдиним умислом, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали щодо якого видідено в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заволодіння нерухомим майном ТзОВ «Люксорцентрторг» та грошовими коштами ОСОБА_12, використала 28.11.2016, 29.11.2016 06.12.2016, 23.12.2016, 27.01.2017 та 17.02.2017 вищевказані завідомо підроблені документи, надані особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами.
		Таким чином, ОСОБА_5 використала завідомо підроблені документи, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинила кримінальні правопорушення, передбаченіч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.ОСОБА_5
		Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за вищезазначені кримінальні правопорушення, винною у вчиненні яких визнається обвинувачена.
		Частина 4 статті 190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах. 
		Частина 3 статті 190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в великих розмірах. 
		Частина 2 статті 28, частина 4 статті 358 КК України - використання завідомо підробленого документа, за попередньою змовою групою осіб.ОСОБА_5
		Історія кримінального провадження.
		Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5, складений заступником начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області, завтерджений старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_7. надійшов до Стрийського міськрайонного суду Львівської області 10 квітня 2018 року.
		Ухвалою суду від 11.04.2018 прийнято справу до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суд від 26.11.2018 справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою суду від 16.06.2022 виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР за №12017140060001986 від 18.05.2017 про обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, які передано в канцелярію суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12017140060001986 від 18.05.2017 стосовно обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.4 ст.358 КК України зупинено до його демобілізації з лав ЗСУ. Зобовʼязано ОСОБА_15 після його демобілізації з лав ЗСУ негайно повідомити про це Стрийський міськрайонний суд.ОСОБА_5
		Твердження сторін.
		Під час змагального судового процесу сторони в правових та логічних формах висунули власні версії подій, які на їх думку, мали місце та висловилися щодо юридично значущих обставин даного кримінального провадження.ОСОБА_5
		Правова позиція сторони обвинувачення.
		Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений заступником начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області тазатверджений 05 лютого 2018 року старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_7.
		З огляду на обвинувальний акт, прокурор вважає встановленим, що ОСОБА_5 вчинила шахрайство, тобто заволоділа чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 190 КК України; ОСОБА_5 вчинила шахрайство, тобто заволоділа чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, в великих розмірах, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 190 КК України; ОСОБА_5 використала завідомо підроблені документи, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
		Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновку експерта, показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду. 
		Під час виступу у судових дебатах прокурор ОСОБА_7. вказав, що дане кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 в ході судового розгляду, зокрема інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, а саме шахрайства, депотерпілим виступає ТзОВ«Люксорцентрторг», в особі ОСОБА_23. та представника комісії ОСОБА_24. відповідно, щодо доказів у винуватості вказаної особи, зокрема було встановлено, що від імені ОСОБА_23. поступила заява про те, що майно, яке перебувало у власності ТзОВ «Люксорцентрторг», шахрайським способом, через рішення Дрогобицького міського суду у нього відібрано. Обвинувачена ОСОБА_5, відповідно, діючи за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, мала інформацію, що ОСОБА_23 на момент вчинення даного злочину перебував в місцях позбавлення волі за іншим кримінальними провадженням, прийняла рішення щодо заволодіння майном, що належало ОСОБА_23 шахрайським способом.Маючи інформацію про те, що в АДРЕСА_2 є майно, а саме приміщення колишнього АТП, яке є обʼєктом нерухомості, ОСОБА_5 прийняла рішення в шахрайський спосіб заволодіти таким майном.Зокрема це було здійснено в такий спосіб, що оскільки дана будівля перебувала в заставі банку в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_23., неправомірним шляхом відносно якого було вирішено звернутися до банку та зняти заставу і в такий спосіб заволодіти нерухомим майном.В даному випадку була створена певна схема, відповідно за участю обвинуваченої та особи, матеріали відносно якого було виділено в окреме провадження, був створений відповідний юридичний супровід з підроблення документів, зокрема це було свідоцтво про спадщину дружини особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, яке подавалося в суд, як підстава для цивільного позову. Подавався позов по обʼєкту, який знаходиться по АДРЕСА_2 з дробами з метою подальшої можливості реєстрації фактично неіснуючого майна, оскільки, на момент подачі даних цивільних позовів таке майно було зареєстроване по АДРЕСА_2 за ТзОВ «Люксорцентрторг». З метою заволодіння цим майном було подано цивільні позови, які включали свідоцтво про смерть бабусіособи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, заповіт про право власності на вказані обʼєкти і таким чином позови подавалися від імені осіб, які не мали фактично жодного відношення до майна,зокрема, від дружини особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, ОСОБА_12. та ОСОБА_16., вони не були ні користувачами, ні власниками вказаного майна.Зокрема наведене стверджується показами ОСОБА_23.,як власника даної юридичної особи ТзОВ «Люксорцентрторг», ОСОБА_12., який підтвердив той факт, що дійсно зустрічався з обвинуваченою ОСОБА_5 щодо вирішення питання про отримання права власності на майно, зокрема за адресою вул.АДРЕСА_4.Останній підтвердив те, що дійсно йому вдалося у вигляді грошової винагороди в сумі 10000 доларів США, отримати вказане майно, кошти були передані як плата за послуги для отримання даного майна. Останньому не було відомо, як він отримає дане майно, однак обвинуваченою ОСОБА_5 з метою реалізації злочинного плану було отримано від ОСОБА_12. листки з підписом (що фактично він підтвердив в ході його допиту), і в подальшому було подано цивільний позов ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на майно за вказаною адресою, потім долучалася заява про те, щоб даний позов розглядався без участі сторін, фактично судом на підставі поданих документів: заповіту та свідоцтва про смерть спадкодавця було прийнято рішення про задоволення позову; з метою реалізації вказаного судового рішення в подальшому таке було поданов реєстраційну службу, де було отримано витяг про реєстрацію даного майна на ОСОБА_12. ОСОБА_12. не володів інформацією про наведене. ОСОБА_12. вважав, що це є незаконним, оскільки він не був повідомлений,яким чином це все буде відбуватися. ОСОБА_11., який був колегою ОСОБА_5 підтвердити той факт, що він познайомив останню з ОСОБА_12. і про те, що ОСОБА_12. цікавиться даною нерухомістю. Останній підтвердив, що остання надавала свої послуги, спочатку консультувала, потім пообіцяла, що вона сприятиме за певну грошову винагороду, в отриманні даного нерухомого майна у власність. Допитаний ОСОБА_16., особа від імені якої також подавалася позовна заява підтвердив, що він позов не подавав.Останній в ході допиту повідомив про те, що йому було невідомо про цю схему і він відмовився від такого судового рішення. Таке рішення в подальшому було скасовано апеляційним судом. На винуватість ОСОБА_5 вказують протокол проведення НСРД, в провадженні якого обвинувачена надавала неправомірну вигоду представнику правоохоронних органів, працівнику поліції зокрема, який досліджувався в ході судового розгляду, протокол НСРД, в ходія якого з'ясовано, що обвинувачена просила допомогти в тому, щоб представники поліції якимось чином чи шляхом не виконанували доручень, чи іншим чином не допомагали слідчому в освітленні реальних обставин. В обвинуваченої були вилучені грошові кошти, які в подальшому були наведені у вироку Шевченківського районного суду, яким встановлено винуватість ОСОБА_5 в отриманні неправомірної вигоди. Це є безпосередньо повʼязано з підставою, яка є предметом дослідження даного кримінального провадження. Крім того, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 було вилучено ноутбук та телефон, в ході огляду в телефоні знайдено наявність контактів особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, були наявні документи щодо права власності на обʼєкти, які є предметом кримінального провадження по вул.АДРЕСА_4 та копії свідоцтв про право власності, є переписка з ОСОБА_25 реєстратором, також було вилучено судові рішення, що стосуються обʼєктів по вул.АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_13.Відповідно експертним дослідженням документів було встановлено, що підписи на позовах не належать ОСОБА_16., ОСОБА_12. Також встановлено, що вони (підписи) не належали вказаними особам, що ОСОБА_12 і ОСОБА_16. підтвердили в судовому засіданні.Крім того встановлено, що є підробленим свідоцтво про право власності на імʼя ОСОБА_14., щодо останнього проводилися експертні дослідження оскільки воно датоване 1987 роком, тому встановлено, що воно виконане у формі друкарській, тобто печатки та реквізити виконані друкарським способом, що вказує на ознаки підробки, оскільки відсутні фактичні дані про те, що таке свідоцтво видавалося, відповідно до реєстру жодних даних, що дана особа володіла майном по АДРЕСА_2 немає. Експертним висновком встановлено вартість майна по АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_13.Показами свідків, оглядом телефону, матеріалами НСРД встановлено безпосередню вину ОСОБА_5 у вчиненні шахрайства. Вона безпосередньо не скеровувала матеріали до суду, оскільки в силу своїх посадових обовʼязків не могла це зробити. Просить суд врахувати особу обвинуваченої, що така працювала на посаді прокурора, є вдовою, має двох дітей, судимість погашена.На підставі наведеного, просить суд ОСОБА_5визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, й призначити їй покарання: за ч.3 ст.190 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі; за ч.4 ст.190 КК України у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, ОСОБА_5 остаточне покарання визначити у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.ОСОБА_5визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за,ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, й призначити їй покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі. На підставі п. 1 ч. 1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК Україниу виді 1 / одного/ року обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
		Потерпілий ОСОБА_23 в судовому засіданні дав показання з приводу обставин кримінального правопорушення, в подальшому подав заяви від 05.10.2021, 07.02.2022, 16.06.2022 про проведення судового розгляду кримінального провадження у його відсутності.
		Потерпілий ОСОБА_12. в судовому засіданні дав показання з приводу обставин кримінального правопорушення, в подальшому подав заяву від 26.07.2021 про проведення судового розгляду кримінального провадження у його відсутності.
		Представник потерпілого ТзОВ «Люксорцентрторг» ОСОБА_24 в судовому засіданні дав показання з приводу обставин кримінального правопорушення, в подальшому подав заяву від 04.08.2021 про проведення судового розгляду кримінального провадження у його відсутності.
		Приймаючи рішення про продовження та закінчення судового розгляду кримінального провадження у відсутності потерпілих та представника потерпілого, суд враховує, що за змістом ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце. Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
		З заяви потерпілих та представника потерпілого, які містяться в матеріалах кримінального провадження вбачається, що останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, звернулися до суду з заявами, в яких просять завершувати розгляд кримінального провадження у їх відсутності.
		На підставі наведеного, зважаючи на правові висновки ВС, викладені у постанові в справі №522/15604/16-к від 10.11.2022 та у постанові в справі № 640/12966/13-к від 06.02.2019, зважаючи на відсутність заперечень з боку сторін кримінального провадження, суд прийшов до висновку про завершення розгляду кримінального провадження у відсутності потерпілих та представника потерпілого.ОСОБА_5
		Правова позиція сторони захисту, надані обвинуваченою ОСОБА_5 покази щодо предʼявленого їй обвинувачення.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 дала показання про те, що 7-8 років тому, під час роботи на посаді прокурора Дрогобицької прокуратури до неї звернувся її колега ОСОБА_11, який повідомив, що його однокласник ОСОБА_12 ОСОБА_12 цікавиться можливістю купівлі нерухомого майна на території колишнього АТП по вул. Самбірській в м. Дрогобич. Вона згадала, що раніше її знайомий - особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, показував їй свідоцтва виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про право власності на будівлі на цій території бабці його дружини та копію заповіту на неї. Вона повідомила його тоді про неможливість реєстрації майна за дружиною на підставі цих документів (представлені документи були старими, без технічної документації і права власності на землю, при спливі терміну на прийняття спадщини), однак зазначила про можливість звернення до суду для спроби визнання права власності. Тому вона сказала ОСОБА_11, що знає власника цих приміщень, які будуть продаватися. У той же час її родина вкрай потребувала грошей у зв'язку із захворюванням її чоловіка і необхідністю оперативного втручання кардіологів. Вона вирішила спробувати заробити посередницькими послугами, використати можливість визнання права власності дружини особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадженняза вказаними будівлями. Вони домовились з ОСОБА_11 про зустріч з ОСОБА_12 Але перед тим вона дізналась, що вказані приміщення перебувають під забороною відчуження, оскільки передані у заставу банку, зареєстровані на праві власності за ТзОВ «Люксорцентрторг».При зустрічі з ОСОБА_12, у присутності ОСОБА_11,вона повідомила, що приміщення треба викупити в банку. ОСОБА_12 відповів, що його цікавлять не занедбані аварійні будівлі, а частина земельної ділянки під ними, квадратурою біля 400-500 м.кв. Під час чергової зустрічі вона сказала ОСОБА_12, що приміщення будуть коштувати біля 28 доларів США за кв. метр у розрахунку отримати частину грошей за сприяння для себе. Вони домовились, що будуть на зв'язку для вирішення справи. ОСОБА_12 передав їй 5500 доларів США в якості завдатку.Категорично заперечує наявність умислу ошукати ОСОБА_12, так як на той час вона сподівалась допомогти йому придбати приміщення. Але потім від когось вона дізналась, що у придбанні всіх, на відміну від ОСОБА_12, приміщень за вказаною адресою зацікавлений підприємець ОСОБА_13. Зв'язалась із ним і запропонувала допомогу викупу вказаного нерухомого майна у банку. Останньому будівлі теж не були потрібні, а його цікавила земля. Вона повідомила, що спробує вирішити питання з будівлями, що у подальшому дасть можливість звернення до органів місцевого самоврядування для приватизації землі для їх обслуговування. Домовились, що у разі успіху вона може претендувати на «квадратні метри» (йшлось про житло у побудованому на цій землі житлі). Через деякий час вона попросила ОСОБА_13. надати їй заяву на адресу ПАТ «Піреус Банк МКБ», арбітражного керуючого ТзОВ «Люксорцентрторг» і копію паспорта особи (ОСОБА_16), на яку буде оформлено право власності на майно. Той передав їй вказані документи через месенджер «Вайбер». Після цього вона звернулася до Львівського відділення «Піреус Банку», звідки її скерували до керівника управління по роботі з проблемними активами ОСОБА_26 і надали його контакти.Таким чийом, у неїне існувало наміру невиконання домовленості з ОСОБА_13., як це їй інкриміновано в обвинувальному акті. У той же час, вонастаралась виконати свою обіцянку і допомогти ОСОБА_12 у придбанні незначної частки приміщень за тою ж адресою.ОСОБА_26 повідомив її, що Банк зацікавлений у реалізації цього проблемного майна, але без згоди ТзОВ «Люксорцентрторг» це неможливо. Додав, що ТзОВ «Люксорцентрторг» має погану репутацію, не тільки кредитну. Вона зрозуміла, що, якщо буде оспорено право власності ТзОВ «Люксорцентрторг», то це може сприяти у наданні згоди підприємством на продаж майна, при цьому на вигідних умовах.Тому з метою підготовки позову про визнання права власності за ОСОБА_16 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 на своє прохання отримала від особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадженнякопії свідоцтв про право власності бабці його дружини на будівлі, паспорта особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, свідоцтва про реєстрацію його шлюбу, заповіту бабці дружини і свідоцтва про її смерть. Домовилась, що у разі позитивного рішення справи (без деталізації своїх намірів) він отримає адекватну грошову компенсацію за майно бабці дружини. Цивільний позов про визнання права власності ОСОБА_16 на майно і усунення перешкод у користуванні таким (на її прохання підготував знайомий юрист, так як вона не спеціалізувалась у цивільному процесі) вона передала на прохання ОСОБА_16 невідомій особі, яка й подала такий до Дрогобицького міськрайонного суду, а після відкриття провадження - заяви про розгляд справи без участі сторін.23.09.2016 суд задовольнив позов ОСОБА_16, відповідне рішення суду після набрання ним законної сили вона передала на прохання ОСОБА_16 невідомій особі, після чого через нетривалий час до неї приїхав ОСОБА_13, зазначив, що йому таке (рішення суду) не підходить і сказав «відмотати все назад». Після цієї розмови, заяву від імені ОСОБА_15. про перегляд рішення суду від 23.09.2016 задоволено і 27.10.2016 таке рішення скасовано. Категорично заперечує, що 19.10.2016 подала від імені ОСОБА_16 до приватного нотаріусу ОСОБА_18 документи з метою державної реєстрації прав та їх обтяжень на зазначені вище нежитлові будинки, як це їй інкриміновано обвинувальним актом. У подальшому на її прохання ОСОБА_12 підписав чисті аркуші паперу, які були використані для підготовки позовної заяви про визнання права власності на майно (однієї будівлі за тою ж адресою) та усунення перешкод у його користуванні та заяв про розгляд справи без участі сторін. Не пам'ятає, кому передала вказані документи для подачі їх в суд. Рішення суду про задоволення позову від 24.02.2017 після набрання ним законної сили вона передала ОСОБА_12 собисто або через когось. Через деякий час ОСОБА_12 приїхав донеї додому разом з ОСОБА_11 і передав 4500 доларів США, залишок від раніше обумовленої суми. Про реєстрацію права власності на майно їй стало відомо після відкриття матеріалів кримінального провадження.В обвинувальному акті неодноразово зазначено про «заздалегідь усвідомлення» нею «неможливості вказаних дій», тобто придбання будівель за вказаною адресою.Дійсно, вона заздалегідь усвідомлювала неможливість заволодіння майном ТЗОВ «Люксцентрторг» без згоди юридичної особи і банку, так як спроба розпорядження ним одразу б була встановлена з наступними наслідками у правовому полі, що й відбулось. Її дії переслідували, як це вірно зазначено в обвинувальному акті, реалізації «наміру сприяти.. .в придбанні вказаного майна у законного володільця». Вона пояснювала ОСОБА_12, що, оскільки майно перебуває у іпотечній заставі, то після оспорення права власності на нього (навіть безперспективного) можна додатково домовитись про його переуступку за гроші, або з власником - ТзОВ «Люксорцентрторг», або з розпорядником - банком у разі непогашення боргу перед ним, що, як їй відомо, є сталою практикою. У підтвердження цього наводить той факт, що ОСОБА_12 (який з 2015 року на підставі рішення сесії Дрогобицької МР отримав на 3 роки земельку ділянку для будівництва та обслуговування об'єктів громадського і комерційного призначення суміжною із земельною ділянкою, на якій розташовані нерухоме майно Товариства) намагався купити об'єкт «Є-1» у ОСОБА_23 за 6000 доларів США (згідно заяви ОСОБА_23 від 15.05.2017 про вчинення кримінального правопорушення, як це випливає з апеляційної скарги ліквідатора товариства ОСОБА_24. від 17.05.2017 у справі №442/662/17). Отже, перед ОСОБА_12 вона виконала обіцянку сприяти у придбанні ним майна заради подальшого отримання у власність земельної ділянки шляхом оспорення права власності для підсилення своєї позиції щодо цінових умов викупу майна. Це й зумовило звернення ОСОБА_12 з дослідженою в судовому засіданні заявою до суду від 10.05.2018 (вх. №7987 від 15.05.2018) про відсутність будь-яких претензій до неї і невизнання себе потерпілим. Таким чином, просить суд визнати її щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні, строго не карати, обрати не пов'язане з позбавленням волі покарання, щоб мати змогу утримувати сім'ю.Бажає скористатись, передбаченим п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК України правом відмовитись від дачі подальших показань з приводу обвинувачення.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 відмовилась відповідати на будь-які запитання сторін та суду, просить суд врахувати її письмові показання.
		В судових дебатах обвинувачена ОСОБА_5 підтвердила надані нею показання у судовому засіданні 01.03.2023. Винною себе у скоєнні шахрайства не визнала повністю, оскільки не мала на меті обманути будь-кого і не вчиняла відповідних дій. Не визнає своєї вини у скоєнні використання завідомо підроблених документів за попередньою змовою групою осіб за інкримінованими їй обвинувальним актом змістом і обсягом. На питання суду у чому визнаєсебе винною, відповіла: «Тільки за ст. 358», так як не виключає (просто зараз вже не пам'ятає), що могла підписати за когось з учасників процесу заяви про розгляд цивільної справи без участі сторони та написанням від імені ОСОБА_12 аналогічних заяв на залишених ним пустих аркушах із своїм підписом. Призов на військову службу був викликаний не бажанням уникнути кримінальної відповідальності, а (попри бажання долучитися до захисту батьківщини у межах своїх скромних можливостей), в першу чергу, - неможливістю за своїм фахом влаштуватись на будь-яку іншу роботу при забороні праці у правоохоронних органах, адвокатурі тощо за необхідності отримання засобів на утримання двох дітей, а також необхідністю оперативного лікування хребта (за відсутності грошей отримала кваліфіковане хірургічне лікування у військовому госпіталі). Саме станом здоров'я були викликані деякі неявки у судові засідання, а також відмовою від наполегливо запропонованого лікарями стаціонарного лікування у зв'язку з пригніченим станом, психічним розладом внаслідок смерті чоловіка - зовсім молодої людини внаслідок інфаркту, викликаного притягненням її до кримінальної відповідальності, звільненнями їх з прокуратури, чим вона вже здобула саме страшне покарання за свої легковажні вчинки. Щиро просить суд з урахуванням всіх обставин справи, досліджених доказів, прийняти законне і справедливе рішення.
		В останньому слові обвинувачена ОСОБА_5 просить суд ухвалити справедливе рішення.
		Сторона захисту в судовому засіданні просить ухвалити відносно ОСОБА_5 виправдувальний вирок, вважає, що інкриміновані обвинуваченій кримінальні правопорушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. 
		Захисник ОСОБА_9. в судових дебатах вказав, що сторона обвинувачення зорієнтувала суд на постановлення, всупереч вимогам ст. 370 КПК України, незаконного і необгрунтованого вироку, так як об'єктивна оцінка в їх сукупності досліджених судом доказів беззаперечно свідчить про відсутність в діях обвинуваченої інкримінованих їй злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.Так, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 не визнала своєї вини у фактично пред'явленому обвинуваченні (що стосується ст. 358 КК України, пояснила, що визнає себе винною «тільки за ст. 358», так як не виключає можливості підписання за когось з учасників процесу заяви про розгляд цивільної справи без участі сторони, що не інкриміновано їй обвинувальним актом; та написанням від імені ОСОБА_12 аналогічних заяв на залишених ним пустих аркушах із своїм підписом).Послідовні логічні показання обвинуваченої ОСОБА_5 (про відсутність умислу на заволодіння чужим нерухомим майном; наміру невиконання домовленостей як з ОСОБА_13, так і з ОСОБА_12); свою мету сприяти ОСОБА_13 і ОСОБА_12 у наданні згоди підприємства на продаж майна на вигідних умовах відповідають всім встановленим у даній справі обставинам і не можуть бути заперечені в кожній їх частині жодним об'єктивним доказом. Стороною обвинувачення в обвинувальному акті не згадується про причетність ОСОБА_5 до виготовлення свідоцтв виконавчого комітету Дрогобицької МР народних депутатів про право власності ОСОБА_14. на житлові будівлі; зазначені як встановлені факти надання вказаних свідоцтв їй особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження; виготовлення не встановленими слідством особами «завідомо підроблених документів»: позовної заяви до Дрогобицького міськрайонного суду від імені ОСОБА_16 до ОСОБА_18, заяви від імені ОСОБА_18 від 19.09.2016 про розгляд цивільної справи без її участі та визнання вимог позивача, заяви від імені ОСОБА_16 від 19.09.2016 про розгляд справи за його позовом без його участі; отримання 16.03.2017 саме ОСОБА_12. (абз. 2 арк. 10 о/а) витягу про державну реєстрацію за ним прав на нежитлову будівлю «Є-1» (з подальшим дивним ствердженням в абз. 4 того ж аркушу про отримання вперше інформації про реєстрацію за ним прав на цю будівлю лише у травні 2017 року від працівників поліції). Намір сприяти у придбанні майна у законного володільця (абз. 2 арк. 12).Твердження ОСОБА_5 про те, що вона не подавала 18.08.2016 позовну заяву від імені ОСОБА_16 до ОСОБА_18 до Дрогобицького міськрайонного суду, 23.09.2016 - заяву від 19.09.2016 від імені ОСОБА_18 до Дрогобицького міськрайонного суду (що є алогічним з огляду на визнання обвинувальним актом виготовлення цих документів невідомими особами); 28.11., 29.11., 06.12. і 23.12.2016 та 27.01.2017 не подавала позовну заяву від імені ОСОБА_12 до ОСОБА_18 до Дрогобицького міськрайонного суду; не сплачувала 18.08.2016 судового збору від імені ОСОБА_16, 01.02.2017 - від імені ОСОБА_12; не подавала від імені ОСОБА_16 до приватного нотаріуса ОСОБА_18 документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень, 10.03.2017 не подавала від імені ОСОБА_12 до ЦНАПу адміністративно господарського управління Львівської міської ради заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відсутність у неї наміру обманути ОСОБА_13 і ОСОБА_12 або зловживати їх довірою; вона не «заволодівала» будь-якою нерухомістю, як це неодноразово абсурдно наголошується обвинувальним актом, і не мала такого наміру.Так, всі допитані у судовому засіданні свідки і потерпілі підтвердили частину показань обвинуваченої.Деякі твердження ОСОБА_5 за відсутності їх заперечення показаннями свідків і потерпілих не були перевірені у всіх деталях в судовому засіданні у зв'язку з відмовою суду допитати обвинуваченого, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження (не допитаний взагалі при інкримінуванні обвинуваченій скоєння злочинів спільно з ним) та провести одночасні і перехресні допити з ним та свідками (ОСОБА_13, ОСОБА_11) і потерпілим ОСОБА_12, за клопотанням захисника та свідка Загвойської за клопотанням обвинуваченої. Таким чином, показання обвинуваченої ОСОБА_5 у суді є неспростовними.Всі досліджені у судовому засіданні документи, зокрема, протоколи про результати проведення НСРД №1335т від 27.06.2017 (а.с. 10) або підтверджують показання обвинуваченої (зокрема, намагання ОСОБА_12 викупити майно у ТзОВ «Люксорцентрторг»), або підтверджують незаперечувані обвинуваченою фактичні дані, що стосуються обставин, які не підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, чи мають значення для нього, тобто у цій частині не є належними відповідно ст. 85 ч. 1 КПК України доказами.Хоча згідно ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України ОСОБА_5 підлягала б звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України кримінального правопорушення у зв'язку із закінченням строків давності, сторона захисту не може оминути той факт, що під час судового розгляду не здобуто жодного доказу про використання ОСОБА_5 (подання нею особисто в які-небудь установи) завідомо підроблених документів. Викликає подив абсурдне інкримінування ОСОБА_5 «кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28 ч. 2, ст. 358 ч. 4 КК України». Обвинувальний акт не містить згадування про використання ОСОБА_5 завідомо підроблених документів за попередньою змовою з якою-небудь конкретною особою, так як співучасть виконавців у вчиненні даного злочину неможлива.Також, не може поставати питання про співучасть ОСОБА_5 у формі пособництва у використанні завідомо підробленого документа (що й останній не інкримінується) та, відповідно, усвідомлення нею обману за їх допомоги, так як всі долучені до позовних заяв додатки, або являлись достовірними документами, або не могли бути сприйняті нею як підроблені.Так, серед всіх досліджених судом свідоцтв про право особистої власності на нежилі будівлі, тільки одне з них за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_4 від 20.06.1997 було надане на експертизу, згідно висновку якої (судово-технічне експертне дослідження реквізитів документів) №5376 від 08.11.2017 штрихи реквізитів бланку свідоцтва виконані за допомогою струминного принтера до ПК або багатофункціонального друкуючого пристрою; штрихи машинописних текстів, якими заповнені лінійки бланку виконанні друкарською машинкою за допомогою копіювального паперу чорного кольору; штрихи відтиску печатки від імені виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів та відтиску печатки від імені Дрогобицького обласного інвентаризаційного бюро нанесені рельєфною еластичною друкуючою формою; штрихи підписів від імені голови виконкому Дрогобицької міської ради народних депутатів та від імені начальника МБТІ нанесені капілярними ручками.Отже, стороною обвинувачення навіть не з'ясовувались експертним шляхом можливість підробки підписів відповідних посадових осіб, печатки (рельєфно-еластичної друкуючої форми); наявності у відповідній установі у 1997 році друкарської машинки з певним шрифтом; час виготовлення вказаного документу, що з урахуванням використання у цей період струминних принтерів до ПК для копіювання бланків (для уникнення звернення до типографських установ) унеможливлює висновок про підробку згаданого свідоцтва.Саме тому в обвинуваченої ОСОБА_5 не могло виникнути сумнівів у достовірності всіх пред'явлених їй особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження свідоцтв.ОСОБА_5 не могла заволодіти будівлями по АДРЕСА_2, зокрема, об'єктом «Є-1» із заподіянням майнової шкоди ТзОВ «Люксорцентрторг» шляхом обману і зловживання довірою (стороною обвинувачення як ознаку об'єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_5 злочину визнано одразу два способи його вчинення), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, так як ні вона, ні особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, або кожен з них окремо не тільки не здійснювали обману чи зловживання довірою кого-небудь з Тзов «Люксорцентторг» з подальшим добровільним отриманням від них відповідного майна, а й навіть не спілкувались з ними, що підтверджується тим фактом, що 11.05.2017 ОСОБА_23 вперше дізнався про наявність на території Товариства будівельної техніки під керівництвом ОСОБА_12.У даному випадку дії ОСОБА_5 мали б розглядатися як спосіб отримання доступу до майна без наміру заволодіння ним, а лише створення умов сприяння його придбанню у власника або заставодержателя (що відповідно положень останнього абзацу п. 17 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» виключає наявність складу шахрайства). Навіть, якщо припустити - відсутню у даному випадку - обізнаність ОСОБА_5 у підробленні свідоцтв на будівлі, співучасть у заволодінні майном через «вчинення правочинів з використанням підроблених документів» не може бути кваліфіковано як шахрайство, що зумовило встановлення на даний час кримінальної відповідальності за ст. 206-2 КК України (чинна з 28.03.2014), 384 ч. 1 КК України. З урахуванням викладеного, питання не з'ясування всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України виду і розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди не є принциповим, але сторона захисту не може оминути того факту, що висновки досліджених судом проведених одною експертною установою судових експертиз від 12.01.2018 №6774-6783 і №3948 від 23.12.2021 містять істотні суперечності щодо порядку визначення і розміру вартості нерухомого майна - предмету протиправних посягань, яка відповідно ч. 1 ст. 91 КПК України є обставиною, яка підлягає обов'язковому доказуванню у даному кримінальному провадженні та безпосередньо зумовлює вірну кваліфікацію діяння (у задоволенні клопотання сторони захисту про допит експертів та призначення судом повторної оціночно- будівельної експертизи відмовлено).При цьому обидва висновки містять ймовірні значення розміру вартості майна («вартість...могла становити»), що виключає визнання їх відповідно ст. 85 ч. 1 КПК України належними доказами (як це й зазначено у постанові ВС від 17.08.2021 у справі № 484/1376/18), так як суми нібито завданої майнової шкоди є припущеннями.
		На підставі викладеного, просить суд згідно з ст. 369 ч. 1 ухвалити виправдувальний вирок на підставі ст.ст. 373 ч.1 реч. 2 і 284 ч.1 п.п. 1 і 2 КПК України за відсутності події кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3, ст. 190 ч. 4; ст. 190 ч. 4 КК України; та відсутності в діянні ОСОБА_5 складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28 ч. 2, 358 ч. 4; ст. 28 ч. 2, 358 ч. 4; 190 ч. 3; 190 ч. 4; 190 ч. 4 КК України.
		Захисник ОСОБА_8. в судових дебатах вказав, що як ОСОБА_23., так і ТзОВ «Люксорцентрторг» безпідставно визнано потерпілими у вказаному кримінальному провадженні, оскільки щодо них жодного кримінального правопорушення вчинено не було.Так, що стосується ОСОБА_23., то в обвинувальному акті, тобто у пред'явленому ОСОБА_5 обвинуваченні, відсутня будь-яка інформація про те, коли, де та яким чином йому було заподіяно матеріальної шкоди. В обвинувальному акті лише значиться, що відбулося заволодіння майном юридичної особи, а саме ТзОВ «Люксорцентрторг». При цьому, з пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення не простежується, яке ж відношення ОСОБА_23 має до ТзОВ «Люксорцентрторг» загалом, та до майна цієї юридичної особи зокрема. Надаючи показання у суді ОСОБА_23 пояснив, що він є засновником ТзОВ «Люксорцентрторг». Однак, по-перше, у матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які б це підтвердили, а, по-друге, навіть ця обставина не робить з нього потерпілого, оскільки Цивільний кодекс України (ст.91 та 92) наділяє юридичні особи, серед яких і ТзОВ, власними цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, а тому вони самостійно розпоряджаються майном, що знаходиться у їхній власності та самостійно здійснюють права та обов'язки що випливають з права власності на це майно. Що ж стосується безпосередньо ТзОВ «Люксорцентрторг», то у ході судового розгляду не здобуто жодних доказів як того, що хто-небудь заволодівав саме майном цієї юридичної особи, так і того, що відбувалося незаконне заволодіння будь-чиїм саме нерухомим майном.Вказане випливає з наступного.У матеріалах кримінального провадження, а саме у копіях матеріалів цивільної справи № 442/662/17, наявна копія договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та споруд від 07 червня 2007 року (т.4 а.с. 107). У відповідності до цього договору, ТзОВ «Люксорцентрторг» придбано у ТзОВ «Торговий дім «Макфа» комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.Разом з тим, у відповідності до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Однак, витягу про реєстрацію права власності, як і будь-яких інших належних документів, які б підтверджували право власності ТзОВ «Люксорцентрторг» на цей комплекс будівель та споруд стороною обвинувачення не надано.Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що зазначені вище будівлі знаходилися у власності ТзОВ «Люксорцентрторг», чи у власності будь-якої іншої особи.Навіть якщо допустити, що у власності ТзОВ «Люксорцентрторг» таки перебував комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, відсутні будь-які підстави вважати, що мало місце заволодіння цим, належним ТзОВ «Люксорцентрторг», майном. Так, з уже згаданої копії договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та споруд від 07 червня 2007 року вбачається, що ТзОВ «Люксорцентрторг» придбано комплекс будівель та споруд, який складається з наступних будівель:клуб і кабінет ТБ (літ. «Б-2»), цегляний, площею 2926,5 кв. м.;теплиця (літ. В-1), скляна, площею 209,4 кв. м.;автозаправочний пункт (літ «Г-1»), цегляний, площею 60,1 кв. м.;склад з допоміжними виробничими приміщеннями (літ. «Д-1»), цегляний, площею 884,0 кв. м.;шиномонтажна дільниця (літ. «Ж-1»), цегляно-металева, площею 1052,7 кв. м.; профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ (літ. «3-1»), цегляний, площею 575,9 кв. м.; будівля допоміжних виробничих приміщень (літ «Е-1), металева, площею 430,4 кв. м.;ремонтна майстерня (літ. «Є-1»), цегляна, площею 1091,8 кв. м.; профілакторій (літ «И-1»), цегляний, площею 498,0 кв. м.; адмінкорпус і КТП (літ. літ. «A-З», «А-1»), цегляні, площею 1271,5 кв. м.; котельня (літ. «Й-1») цегляна, площею 378 кв. м.;їдальня (літ. «К-2), площею 475,7 кв. м.; механічна мийка (літ. «Л-2»), цегляна, площею 485,2 кв.м.; огорожа (1), залізобетонна, 780 м.п.; ворота (2), металеві;змощення (літ. «І»), асфальтобетонне, площею 41973 кв. м;ворота (2), металеві;ворота (2), металеві;ворота (2), металеві;ворота (2), металеві.В цей же час, як зазначено вище, з обвинувального акту вбачається, що відбулося заволодіння іншими будівлями, які ніколи у власності ТзОВ «Люксорцентрторг» не були, а саме будівлями:А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м.;Д-1 АДРЕСА_6 - 887,3 кв.м.;3-1 АДРЕСА_7 - 567,7 кв.м.;Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м.;К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м.;С-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м.;Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м.;Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м.;Г-1 АДРЕСА_5 - 59,2 кв.м.Тобто, у обвинувальному акті йдеться про будівлі, які зареєстровані за адресами відмінними від адреси реєстрації нібито майна ТзОВ «Люксорцентрторг».Відмінними є також площі та позначення будівель нібито належних ТзОВ «Люксорцентрторг» та будівель відображених у обвинувальному акті.Так, серед будівель нібито належних ТзОВ «Люксорцентрторг» відсутня будівля з позначкою «А-2», відмінною є площа будівель з позначками «Д-1», «3-1», «Б-2», «К-2», «С- 1», «Й-1», «Ж-1», «Г-1».При цьому, незважаючи на наведені розбіжності, стороною обвинувачення не представлено жодних документів (технічну документацію, висновки експертів тощо), які б дозволили ідентифікувати та чітко ствердити, що наведені у обвинувальному акті будівлі А- 2, Д-1, 3-1, Б-2, К-2, Є-1, Й-1, Ж-1, та Г-1 є відповідниками будівель зазначених у договорі купівлі продажу від 07 червня 2007 року.Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що хто-небудь, зокрема ОСОБА_5, посягала на майно, яке у 2007 році придбавало ТзОВ «Люксорцентрторг».На підтвердження цього додатково відзначає також те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про будь-які, навіть найменші спроби анулювати належні ТзОВ «Люксорцентрторг» правовстановлюючі документи на будівлі, чи спроби підробити документи про відчуження будівель ТзОВ «Люксорцентрторг» на користь інших осіб.Зважаючи на викладене, як до, так і після проведення реєстраційних дій щодо зазначених у обвинувальному акті будівель, майно ТзОВ «Люксорцентрторг», щодо якого укладено договір купівлі-продажу від 07 червня 2007 року, жодним чином ні з чиєї власності не вибувало і ні у чию власність не переходило. Окремо звертає увагу на безпідставність викладеного у обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні заволодіння будівлею ремонтної майстерні за адресою: АДРЕСА_2, яке викладене у передостанньому абзаці опису цього епізоду.Так, викладаючи цей пункт обвинувачення, слідчий та прокурор з 6 по 10 сторінку обвинувального акту ведуть мову про заволодіння ОСОБА_5 приміщенням, що розташоване на АДРЕСА_4 і після цього, в передостанньому абзаці викладення цього епізоду обвинувачення, чомусь вирішили що тут ідеться не про приміщення АДРЕСА_4, а про приміщення майстерні на АДРЕСА_2. При цьому, з чого виник такий висновок, залишається загадкою, оскільки як надане стороною обвинувачення реєстраційне свідоцтво на будівлю, так і надана стороною обвинубачення копія судової справи повністю стосується саме будівлі з номером АДРЕСА_4, а не з АДРЕСА_2. До того ж, жодної ідентифікації та встановлення відповідності одна одній будівель з номерами АДРЕСА_4 та 3 не проводилося. У першому епізоді ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні саме приміщенням під номером АДРЕСА_4, а не під АДРЕСА_2. Виходить, що у першому епізоді прокуратура не змогла встановити відповідність цих приміщень, а в другому епізоді вже змогла. Крім цього, не вбачається що будівля під номером АДРЕСА_4 це належна ТзОВ «Люксорцентрторг» будівля майстерні під АДРЕСА_2 також і з рішення Апеляційного суду Львівської області від 2017 року у справі №442/662/17 (т.4 а.с. 181-183), оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, констатував лише неможливість визнання права власності на будівлю на підставі усного договору купівлі- продажу, та без представлення документів про реєстрацію права власності на будівлю за відповідачем.Не представлено стороною обвинувачення також і доказів, з яких би можна було достовірно встановити розмір збитків, які, на думку сторони обвинувачення, було заподіяно ТзОВ «Люксорцентрторг».Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона заволоділа будівлями ТзОВ «Люксорцентрторг» А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887,3 кв.м., 3-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59,2 кв.м., вартість яких станом на 19 жовтня 2016 року складає 3043236,00 гривень.Крім цього, ОСОБА_5 ставлять у вину те, що вона, нібито, заволоділа будівлею ремонтної майстерні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, вартістю станом на 10.03.2017 року 827110,00 гривень. На підтвердження цих сум стороною обвинувачення надано суду висновок експерта №6774-6783 від 12 січня 2018 року (т.5 а.с. 39-53).Вважає, що цей висновок не може враховуватися судом, оскільки на його підставі не можливо достовірно встановити суму збитків, яких, на думку сторони обвинувачення, заподіяно ТзОВ «Люксорцентрторг». Зокрема, з цього висновку вбачається, що ринкова вартість будівлі клубу і кабінету ТБ під літ. «Б-2», будівлі шиномонтажна дільниця під літ. «Ж-1», будівлі шиномонтажнадільниця під літ. «Жі-1», будівлі профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ під літ. «3-1», будівлі ремонтна майстерня під літ. «Є-1», будівлі їдальня під літ. «К-2», будівлі механічна під літ. «Л-2», що входять до комплексу будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на 19.10.2016 року могла становити 3043236,00 гривень.Також експерт вказав, що вартість будівель автозаправочний пункт під літ «Г-1», склад з допоміжними виробничими приміщеннями під літ. «Д-1» та котельня під літ. «Й-1» встановити не можливо.Таким чином, вийшло так, що обвинувачуючи ОСОБА_5 у заволодінні 9 будівлями: А-2 АДРЕСА_5, Д-1 АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 АДРЕСА_7, Б-2 АДРЕСА_8, К-2 АДРЕСА_9, Є-1 АДРЕСА_4, Й-1 АДРЕСА_11, Ж-1 АДРЕСА_12, Г-1 АДРЕСА_5, які нібито належать ТзОВ «Люксорцентрторг», сторона обвинувачення послуговується висновком оцінки 10 інших будівель. При цьому, зважаючи на вказані вище розбіжності у площах будівель, робиться це без чіткого розуміння того, які ж з зазначених у висновку експерта будівлі відповідають будівлям зазначеним у обвинувальному акті, а також без чіткого розуміння, звідки взялася будівля «Ж-1», якої у договорі купівлі-продажу немає. Навіть якщо просто взяти і відкинути з переліку будівель зазначених у обвинувальному акті літери трьох будівель, які експерт не зміг оцінити, вийде, що 6 зазначених у обвинувальному акті будівель оцінили як 7 зазначених у висновку експерта. Також звертає увагу, що взятий до уваги стороною обвинувачення зазначений висновок експерта повністю спростовується висновком експерта №3948 від 21 грудня 2021 року, виготовленим на замовлення ОСОБА_5 (т.5 а.с. 104-114). ОСОБА_5 безпідставно обвинувачується у використанні завідомо підроблених документів - свідоцтв Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів про право особистої власності ОСОБА_14. на 10 нежитлових будівель.Так, жодними доказами не доведено, що вказані свідоцтва є підробленими. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження немає ні висновків експертиз, які б прямо вказували на підробку цих документів, ні, хоча б, листів від уповноважених органів, з яких би вбачалося, видавалися такі свідоцтва, чи ні. Що ж стосується висновку експерта №5376 від 08 листопада 2017 року (т.4 а.с. 252- 253), то тут констатовано лише те, за допомогою чого виготовлено бланк та здійснено написи. Однак жодним чином не вказано, чи таке виконання є нормальним для такого документа, чи це свідчить про підробку. Також відзначає, що згідно загальнодоступної інформації з мережі інтернет, струменеві принтери з'явилися ще у далекому 1976 році. Крім цього, звертає увагу, що у ОСОБА_5 є обставини, які пом'якшують її відповідальність: відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_12, що він підтвердив у судовому засіданні 26 липня 2021 року (27 хвилина звукозапису); наявність на утриманні двох дітей. При цьому виховує вона їх сама у зв'язку зі смертю чоловіка.Зважаючи на викладене, просить суд ухвалити відносно ОСОБА_5 виправдувальний вирок. 
		Захисник ОСОБА_10. в судові засідання, в яких завершувався розгляд кримінальногго провадження не з'явився, подав на адресу суду заяву про завершення розгляду кримінального провадження у його відсутності, обвинувачена та інші учасники не заперечили щодо завершення розгляду справи у відсутності захисника ОСОБА_10.
		В судове засідання 29.03.2023 захисник ОСОБА_9. не прибув, подав заяву про завершення розгляду кримінального провадження у його відсутності, аналогічну заяву подала обвинувачена ОСОБА_5, сторони не заперечили щодо завершення розгляду кримінального провадження у відсутності захисника.ОСОБА_5
		Застереження щодо обсягу досліджених доказів.
		Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, за якими обвинувальний акт надійшов до суду не визнавала, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази. При цьому стороною захисту подано ряд клопотань, які вирішено, в порядку встановленому законом. ОСОБА_5
		Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_5 доведено в повному обсязі.ОСОБА_5
		Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у обвинувальному акті, винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:
		показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_23. про те, що з обвинуваченою ОСОБА_5 у нього відносини ніякі, він правцював в 2017 році директором ТзОВ «Люксорцентрторг». В травні 2017 року до нього передзвонили і сказали, що на обʼєкті товариства, бувшому АТП, яке було придбане на торгах і де було 5 га. землі, які покриті асфальтом і є ряд приміщень, проводяться роботи і там працюють якісь люди. Прибувши туди, робітники йому повідомили, що власником майна є ОСОБА_12., який також прибув через певний час. ОСОБА_12. запитав, яке відношення до майна має він, і він відповів, що майно було придбане на торгах.Запитавши ОСОБА_12. за документи, останній відповів, що цим питанням займалася ОСОБА_5 Він попросив, щоб той розібрався з цим питанням, щоб не було наслідків, щоб пояснили, хто є власником і надали відповідні документи. Вони обмінялися номерами телефонів і мали звʼязатися в майбутньому.Пізніше він попросив юристів дізнатися дані на прізвище ОСОБА_12. і йому повідомили, що знайшли ряд цивільних справ по суду м.Дрогобича і показали рішення. Там було 2 чи 3 рішення, і тоді він зрозумів, що то була афера із залученням БТІ, виконкому, прокурорів, щоб забрати у них майно. У рішеннях було вкаазано, що ніби у 80 роках майно надали жінці, а вона потім у 2010-2012 роках згадала про це майно. Він знає, що все це організовувала ОСОБА_5.Суть рішення зводилася до того, щоб зробити на це майно старі свідоцтва про право власності на якусь жінку. ОСОБА_12. пропонував йому 6 тис.доларів США за дане майно. На даний час ці рішення скасовані. В АТП більше 10 тис. кв.м приміщень, це склади, виробничі корпуси, їдальня. Обвинувачена до нього з приводу переоформлення майна не зверталася. На той час ТзОВ "Люксорторгцентр" було в стадії банкрутства і на майно було накладено арешт. В призначенні обвинуваченій міри покарання покладається на розсуд суду;
		показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_12. про те, що з обвинуваченою у нього відносини ніякі, він є виробником меблів і шукав відповідні приміщення. Він проживає неподалік АТП по АДРЕСА_2 в м. Дрогобич. Хотів взяти в оренду чи купити приміщення. Підходив до охоронців, але вони не знали, хто власник даних приміщень. Потім він звернувся до свого товариша ОСОБА_11., який працював в прокуратурі і був його однокласником і той через рік повідомив його, що є люди, які йому допоможуть, але є певні ньюанси. Також сказав, що є співробітник ОСОБА_5, яка знає власника і вона все зробить.Через певний час в 2015році його познайомили з ОСОБА_5, знайомили впрокуратурі. ОСОБА_5 казала, що все нормально. Він дав ОСОБА_5 завдаток 5000 доларів США за купівлю частини приміщення 400 кв.м. колишньої ремонтної майстерні. Однак, йшли роки і вона казала, що ще не на часі. Пройшов час, 2-3 роки і він вже хотів повертати гроші, але ОСОБА_5, якій він довіряв, як працівнику прокуратури сказала, що все буде добре. Це вона сказала йому, як через ОСОБА_6, так і особисто. Потім ОСОБА_5 сказала все добре, приходь. В кінці 2018 року,він забрав за вказівкою ОСОБА_5 зі Львова реєстраційні документи. Був у нотаріуса, який сказав, що все добре. Потім заніс ОСОБА_5 решту грошей, мав дати одинадцять з чимось тисяч доларів, але дав 4500 доларів і ще мав додати, однак, приїхали працівники прокуратури. Також він давав ОСОБА_5 копію паспорту для оформлення документів. Один раз підписував документи для звернення в суд - пусті аркуші, які просила підписати ОСОБА_5.Завжди контактував з ОСОБА_5 через ОСОБА_6. Ціна на нерухомість бул погоджена за 28 доларів США за м.кв. Офіційно з приводу приміщень по АДРЕСА_2 з дробом в суд він не звертався. За витяг з реєстру він нічого не платив. ОСОБА_5 казала, що знімають арешти, але конкретно нічого не повідомляла. Другу частину коштів він завіз ОСОБА_5 додому і дані гроші давав за приміщення.ОСОБА_5 повернула всі 10000 доларів США через пару тижнів біля комбінату комунальних підприємств, після обшуку. Гроші передавали з участю адвоката ОСОБА_27. В подальшому право власності скасоване однак, ким саме він не знає. По чутках було відомо, що власник майна в тюрмі.Обвинувачену просить покарати згідно закону, покадається на розсуд суду;
		показаннями в судовому засіданні представника потерпілогоТзОВ "Люксорцентрторг"про те, що з обвинуваченою у нього відносини ніякі, він був арбітражними керуючим ТзОВ "Люксорцентрторг". Привів інвесторів і дізнався, що власником майна в м. Дрогобич є інша особа. Майно було в іпотеці банку і прокуратура наклала арешт на майно в іншому провадженні. Про інших власників він дізнався з інформаційної довідки і рішень суду. Звернувся із заявою про вчинення злочину до Залізничного ВП. Також подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дрогобицького міськрайонного суду скасувати. Нових власників майна в Дрогобичі він незнав. До нього зверталися люди, щоб купити це майно, але було відмовлено. Обвинувачена ОСОБА_5 зверталася з проханням придбати майно, але не пригадує, чи представлялася і не пригадує, чи хотіла придбати все майно, чи частину однак, їй було відмовлено. Під час прийняття рішення Дрогобицьким міськрайонним судом він не був присутній, брав участь в засіданні апеляційного суду. Обвинувачену просить покарати згідно закону, покадається на розсуд суду;
		показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11. про те, що з обвинуваченою ОСОБА_5 вони разом працювали в Дрогобицькій прокуратурі. В 2016-2017р. до нього звернувся ОСОБА_12., який спитав, чи хтось не продає приміщення, де проживає його дід оскільки, він хоче організувати там столярний цех. По цьому питанню він цікавився уОСОБА_5 і дізнався, що їй відомо, хто продає приміщення біля АТП на вул. Самбірській в м. Дрогобич, де за 100м. від АТП проживає дід ОСОБА_12. Потім він познайомив ОСОБА_12. з ОСОБА_5, і вони разом спілкувалися між собою. Потім ОСОБА_5 сказала дати 4-5 тис. доларів США, щоб вирішити питання по майну. Він був присутній при передачі грошей, це був обід.Пізніше запитував у ОСОБА_5, який результат і вона сказала, що все вирішується і через 1-1,5 місяця буде вирішено і треба доплатити 5500 тис. доларів США. Пізніше ОСОБА_12. передав ОСОБА_5 решту грошей. ОСОБА_12. давав кошти за придбання приміщення. Пізнішедізнався, що майно перебувало в заставі. Загальна сума, яка передана ОСОБА_5 складала 10 тис. доларів США. Ніякої винагороди за свої дії ні від кого він не отримував, бо ОСОБА_12. є його однокласником. Як все повинна була зробити ОСОБА_5, йому невідомо, Знає, що ОСОБА_12. писав заяву про вчинення злочину і був визнаний потерпілим.Також він дізнавався в Дрогобицькому міськрайонному суді, чи є позови і вони були, про що він сказав ОСОБА_12.
		показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13. про те, що обвинувачену ОСОБА_5 вінзнає і відносини у них нормальні.Все було давно, більше 6 роківтому, при якихось обставинах подзвонила до нього ОСОБА_5, щоб обговорити справу.До того ОСОБА_5 він знав візуально, звідки вона взяла його номер телефону не знає, запропонувала, що вирішить питання з приміщеннями колишнього АТП. Знав, що дані приміщення в заставі банку і він зможе їх викупити.Минув час і він погодився, але щоб все було законно.ОСОБА_5 сказала, що все буде вирішувати через банк. Вони зустрілися і вона диктувала йому лист до арбітражного керуючого і банку з приводу купівлі приміщення. Він вирішив купити дані приміщення на свого зятя ОСОБА_16., документи він переслав через Вайбер на її вимогу. ОСОБА_5 сказала, які необхідно документи. Пізніше вони зідзвонювалися, зустрілися і вона дала рішення суду, де зять позивався з приводу приміщення і за ним вже було визнано право власності. Він сказав, що це неправильно і все буде робити через банк і попередив, що цього не хоче, щоб вона касувала рішення і таке через певний час було скасоване. ОСОБА_5 казала йому, що майно розпродує арбітражний керуючий. Скільки давав винагороди ОСОБА_5 за ці послуги, він не памʼятає;
		показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_16. про те, що обвинувачену ОСОБА_5 в суді він бачить вперше. ОСОБА_13. це його тесть. Йому відомо, що тесть придбав нерухомість 5 років тому по АДРЕСА_2. Питанням придбання не цікавився, бо знав, що мала бути угода купівлі-продажу. Міг дати свій паспорт тестеві, бо вони партнери і він йому довіряє і тесть міг брати копію паспорту. Не пригадує, чи звертався до суду. Пустих бланків не підписував, веде підприємницьку діяльність по багатьох напрямках і все неможливо пригадати;
		показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_26. про те, що з обвинуваченою у нього відносини ніякі. В 2015-2017р. він працював в Піреус банк керуючим по управлінню проблемними активами. Знає потерпілого ТзОВ "Люксорторгцентр", бо це клієнт банку. Майно товариства було в заставі банку з моменту видачі кредиту. До нього не зверталися щодо викупу майна, але хотіли викупити проблемну заборгованість. ОСОБА_5 знає, бо вона зверталася, щоб купити проблемний кредит. Це стандартна процедура купівлі, однак, яка була пропозиція не памʼятає. По мобільному телефону обвинувачена представлялася як юрист, але точно не пригадує. Спілкування було по телефону і месенджеру. ОСОБА_23. знає. Йому невідомо, чи ОСОБА_5 зверталася від його імені;
		ухвалою слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 21.09.2017 про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні №42017140000000206 від 13.06.2017, а саме: протоколу про наслідки НСРД №2157т/39/112-2017 від 27.06.2017 з додатками (електронні носії №1369, 1370т), у іншому кримінальному провадженні №12017140060001986 від 18.05.2017, згідно з якою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017140000000206 на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 14.06.2017 №02086т проводився аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_5 За наслідками проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії складено протокол про наслідки НСРД №2157т/39/112-2017 від 27.06.2017 з додатками (електронні носії №1369, 1370т),які разом з процесуальними документами щодо організації проведення НСРД розсекречено прокуратурою області в межах кримінального провадження №42017140000000206. Протоколи, складені за результатами НСРД у кримінальному провадженні №42017140000000206 містять фактичні дані, які мають доказове значення у кримінальному провадженні №12017140060001986 /Т.4 а.с.3/;
		листом заступника начальника Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки НП України ОСОБА_28 №3879/39/112/02 від 13.07.2017, адресованого заступникові начальника першого слідчого відділу упаравління ОСОБА_29., згідно з яким направлено протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо, відео контроль особи по кримінальному провадженні №42017140000000206 від 13.06.2017 /Т.4 а.с.4/;
		протоколом про результатти проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.06.2017, складеного старшим в ОВС УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_30. у кримінальному провадженні №42017140000000206 від 13.06.2017, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2017 №02086т за результатами проведення аудіо-, вфдеоконтролю за особою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8., проживає за адресою: АДРЕСА_22, згідно з яким, в процесі розмови між ОСОБА_31, начальником другого відділу міжрайонного відділу (Пустомити) УЗЕ у Львівській областві ДЗЕ НП України та обвинуваченою ОСОБА_5 16.06.2017 о 14:48 год. встановлено наступні фактичні обставини у кримінальному провадженні №12017140060001986: ОСОБА_5 з'ясовує у ОСОБА_31. про те, чи на виконанні у міжрайонному відділі (Пустомити) УЗЕ у Львівській областві ДЗЕ НП України є доручення по кримінальному провадженні №12017140060001986 по заяві ОСОБА_23., та отримавши ствердну відповідь, цікавиться, чому її вважають причетною до всіх кримінальних правопорушень, які розслідуються. На запитання ОСОБА_31. про те, хто вважає її причетною, ОСОБА_5 відповідає «ОСОБА_23». В подальшому ОСОБА_5 повідомляє про те, що їй про це повідомив прокурор області, зокрема про те, що на її причетність вказує ОСОБА_23 Останній вважає її причетною до макаронної фабрики, до Дрогобицього АТП, до землі, до якої, вона точно немає жодного відношення. При цьому ОСОБА_5 зазначає, що «те, що є її, це її, є її дотичність до певного об'єкту, вона згідна». Але до всього, на що вказує ОСОБА_23 не згідна. Далі ОСОБА_5 зазначає про те, що не знає про те, хто її звинувачує і в чому, і вона не розуміє, яке саме відношення вона має до землі ОСОБА_23., зважаючи на те, що в міській раді працює ОСОБА_32 начальником юридичного відділу. На запитання ОСОБА_31. про те, чим він може їй допомогти, ОСОБА_5 вказує, що їй необхідно дізнатися про те, хто ініціює відносно неї вказані питання, повідомила, що на даний час вона у зв'язку з кримінальним провадженням перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Однак їй в будь якому випадку потрібно буде закривати це питання, тому вона просить у нього про допомогу. На запитання ОСОБА_31. про те, чи знає вона хто такий ОСОБА_23, ОСОБА_5 вказує, що пригадала, що знає його ще з 2004 року, що той відсидів у тюрмі. Вона вважає, що оперативні працівники розголосили інформацію про її причетність до цих справ, вона запитувала у працівників Дрогобицького БЕЗ, думала, що це вони причетні до поширення інформації про неї, а тепер перед ними їй слід вибачатися, оскільки ті не причетні. В подальщому ОСОБА_31. повідомляє ОСОБА_5 про те, що справа передана в область, а у них на виконанні доручення з Залізничного відділу, по яким вони і працюють. На запитання ОСОБА_5 про те, чи не хоче він поговорити з цими працівниками, і закрити її питання, ОСОБА_31. уточнює у неї, з якими саме людьми слід поговорити. На що ОСОБА_5 дає відповідь: «Ну я маю на увазі ті, які стосуються тільки тієї моєї одної адреси, там де є три дріб сімнадцять, те, що він і пише». В подальшому ОСОБА_31. цікавиться у ОСОБА_5 про її відносини з ОСОБА_12. і остання вказує на те, що потрібно не з ним розмовляти, а з більш стійким і адекватнішим до розмови - з особою, матеріали щодо якого у вказаному кримінальному провадженні виділено в окреме провадження, що він є чоловіком ОСОБА_18, що вона може до нього передзвонити, що саме з ним потрібно розмовляти. В подальшому ОСОБА_5 вказує ОСОБА_31 про те, що її цікавить об'єкт по три дріб сімнадцять, по Є-1, до якого причетні ОСОБА_12. та особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження. На запитання ОСОБА_31. про те, чи все починалося з ОСОБА_16, а закінчилося ОСОБА_12, ОСОБА_5 відповідає, що ОСОБА_16 був по інших адресах, потім був ОСОБА_12, звідки спливли свідоцтва їй невідомо, хоча це питання вона також з'ясовувала. Що в них є баба, яка померла на сьогоднішній день, можливо в неї ще якийсь завод з'явиться, при правильному заданні питання. ЇЇ особисто цікавить те, що стосується особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, а решта це проблеми ОСОБА_13, нехай сам їх вирішує. Вона не розуміє, чому ОСОБА_23. сам свій борг не перекупить у банку, вважає, що все, що той робить, робить юридично неправильно. Вважає, що той відстоює свої фірми, хоча на такі накладено арешти, є два банки, вона дивилася у реєстр. Вважає, що його мета повернути все своє майно, знає, що той брав кредит, і з ним зустрічався ОСОБА_12, пропонував йому гроші, але той відмовився. Після цього, ОСОБА_5 вказує на те, що їй цікаво питання у кримінальному провадженні відносно неї закрити, і запитує у ОСОБА_31., що він може зробити. Просить з'ясувати, де на цей час перебуває провадження відносно неї, вказує, що її викликали у прокуратуру, сказали, що вона не відповідає займаній посаді, пропонували написати заяву на звільнення, оскільки вона бере участь у незаконних схемах, на що вона відмовилася. Сказала, що сама не піде, заяву не напише. Крім того, що у неї чоловік працює у Львові. Вона розуміє, що це питання потрібно обов'язково закрити, раз і назавжди. Вважає, що ОСОБА_23 повинен погодитися на те, що йому пропонують, або вони закривають це питання з ОСОБА_31. ОСОБА_5 вказує, що вважає, що можна закрити будь яке питання, і сама вона в свій час так постійно робила. ОСОБА_5 просить у ОСОБА_31. про наступну зустріч, стверджує, що якщо справу передадуть в їхнє слідче управління, вона сама закриє це питання і потрібно вирішити тільки питання з ним. Вважає, що в такому випадку питання місцевої прокуратури та процесуального прокурора відпаде. Ствердила, що слідче управління це її турбота, просить його вирішити з своїм відділом це питання. ОСОБА_5 наголосила, що прокурор області дав їй чітку вказівку з ними не зв'язуватися. ОСОБА_5 вважає, що закриє всі питання у кримінальному провадженні і просить ОСОБА_31. в подальшому, коли він почує про неї, попередньо зв'язуватися з нею, а потім вказує, що буде все решта. На запитання про те, як причетний до цього всього ОСОБА_6, який працює з нею в одному кабінеті, ОСОБА_5 відповіла, що ОСОБА_12. це добрий знайомий ОСОБА_6, останній робив документацію по БТІ. Після цього, ОСОБА_31. та ОСОБА_5 закінчили розмову. Наступна розмова між ОСОБА_31. та ОСОБА_5 відбулася 17.06.2017 о 14:13 год. ОСОБА_5 звертається до ОСОБА_31.: «Кажіть щось добре. Яким чином буде виглядати оце «порозуміння», на що ОСОБА_31. відповідає: «ОСОБА_5, я так розумію, Ви проявили бажання, я так розумію, що Ви хочете, щоб ми не пхалися, правильно?». ОСОБА_5: «Я хочу, щоб Ви не пхалися, так». В подальшому, ОСОБА_31. вказує: «Щоб я так розумію, доручення десь виконувались, нажавши на тормоза, правильно? Тому бачення є десь таке, щоб зрозуміти цю ситуацію. Та й все. До речі провадження є в слідчому управлінні. Слідчий ОСОБА_29….Ну я Вас правильно зрозумів? Ви собі самі закриєте це питання по управлінню?» Відповідь ОСОБА_5: «Так, по управлінню я собі сама закрию питання. Мене цікавить, чи Ви часом мене не розводите, мій чоловік зараз сидить в машині і переживає. Скажіть мені чи все буде добре?.... Значить ви не будете нікого більше зачіпати?» … «прошу уклінно, прошу тому, що мені це не подобається». На запитання ОСОБА_31. про те, чи вони порозумілися, ОСОБА_5 відповідає, що напередодні вони порозумілися. ОСОБА_5 запитує у ОСОБА_31., чи будуть вони відправляти щось в слідче управління, а саме результати доручення, на що ОСОБА_31. відповідає, що вони мусять щось відправити. ОСОБА_5 запитує, чи можуть вони далі рухатись у вибраному напряму, не вона особисто, її цікавить особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, чи той може рухатись у вибраному напрямку далі, при цьому зазначає, що з їхньою допомогою. На запитання ОСОБА_31.: «Ви хочете, щоб в подальшому була співпраця по обміну інформацією, те, що планується, ОСОБА_5 відповідає, що так. Після цього ОСОБА_5 запитує у ОСОБА_31. про те, як бути з заявником, який є специфічним на її думку. ОСОБА_31. відповідає: «Треба все робити правильно, згідно закону, правильні матеріали вкладати в матеріали кримінального провадження, і тоді все буде добре». ОСОБА_5 запитує, чи він їй в цьому буде допомагати і стверджує, що в подальшому він може говорити з особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, при чому говорити вільно, вона у ньому абсолютно впевнена. Просить у нього з'ясувати у ОСОБА_12., чи той буде мовчати. Стверджує, що в особі, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження вона цілком впевнена, він неї проконсультований і дурниць не говоритеме, буде говорити те, що вона йому сказала. В подальшому з приводу повідомлення та виклик суддів на допит, ОСОБА_5 вказує, що її це не обходить, їй цікаво її питання. Надалі ОСОБА_5 встає і передає ОСОБА_31 коробку з грошима і вказує: «дивіться, це таблетки Ваші, лікуйтеся, тут половина». На запитання про те, чи тає є п'ять тисяч», ОСОБА_5 відповідає, що так. В подальшому на запитання ОСОБА_31., чи потрібна їй допомога в слідчому управлінні, відповідає, що дасть собі раду і що це не перше питання,яке вона вирішує, за потреби, звернеться про допомогу до нього. Просить поради у ОСОБА_31. з заявником. Крім цього ОСОБА_5 запитує, що вказана інформація, зокрема про те, що вона чиста, чи буде відома її обласному керівнику, що вона натворила, тим більше там працює її чоловік, в четвірці, процесуальне керівництво. На цьому розмова між ОСОБА_31. та ОСОБА_5 завершилася. /Т.3 а.с.3-16/;
		протоколом огляду заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. від 26.09.2017 мобільного телефону, вилученого під час особистого обшуку ОСОБА_5, згідно з яким оглянуто мобільний телефон «Apple Iphone»модель MG492CN/A НОМЕР_4» у алюмінієвому корпусі золотого кольору з потертостями та тріщинами на тильній стороні корпусу. Мобільний телефон знаходився у вимкненому стані, після чого включився. Утелефоні міститься sim-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» серійний номер НОМЕР_5.Оглядом встановлено, що телефон містить наступну інформацію /Т.4 а.с.17-29/:
		1.У розділі меню «Телефон/Контакти» містяться 644 доданих контакти, у тому числі: «ОСОБА_6» - номер НОМЕР_6; «ОСОБА_6» - номер НОМЕР_7; «ОСОБА_41» - номер НОМЕР_8; «ОСОБА_25» - номер НОМЕР_9; «ОСОБА_25» - номер НОМЕР_10; «ОСОБА_39» - номер НОМЕР_11; «ОСОБА_12» - номер НОМЕР_12; «ОСОБА_36» - номер НОМЕР_13; «особа, матеріали щоо якого виділено в окреме провадження» - номер НОМЕР_15; «ОСОБА_40» - номер НОМЕР_14; «НОМЕР_20» - номер НОМЕР_16; «ОСОБА_38» - номер НОМЕР_17; «ОСОБА_9» - номер НОМЕР_18; «ОСОБА_42» - номер НОМЕР_19; «ОСОБА_43» - номер НОМЕР_21; «ІНФОРМАЦІЯ_3» - номер НОМЕР_22;«ОСОБА_13» - номер НОМЕР_23. 
		2.У розділі меню «Телефон/Недавні» наявні наступні дзвінки: 3 Вихідні виклики абоненту «ОСОБА_40», датовані 10:56 год. 16.06.2017 тривалістю 13 сек. Та скасовані виклики о 10:55, 10:54 год. 16.06.2017; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_40», датований 11:20 год. 16.06.2017; 2 вихідні скасовані виклики абоненту «особа, матеріали щоо якого виділено в окреме провадження», датовані 11:21 год. 16.06.2017; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 11:22 год. 16.06.2017 тривалістю 3 хв.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_40», датований 11:33 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «особа, матеріали щоо якого виділено в окреме провадження», датований 11:45 год. 16.06.2017, тривалістю 35 сек.; пропущений виклик абонента «ОСОБА_36», датований 12:09 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 12:13 год. 16.06.2017 тривалістю 5 хв.; вихідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 12:12 год. 16.06.2017 тривалістю 11 сек.; вхідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 12:29 год. 16.06.2017 тривалістю 38 сек.; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 12:31 год. 16.06.2017 тривалістю 31 сек.; вхідний виклик абонента «особа, матеріали щоо якого виділено в окреме провадження», датований 12:39 год. 16.06.2017, тривалістю 26 сек.; вхідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 13:37 год. 16.06.2017 тривалістю 43 сек.; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 13:38 год. 16.06.2017 тривалістю 40 сек.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_6», датований 13:42 год. 16.06.2017; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 13:43 год. 16.06.2017; 2 вихідні виклики абоненту «ОСОБА_6», датовані 13:43 год. тривалістю 43 сек. та 13:44 16.06.2017 тривалістю 28 сек.; вхідний виклик абонента «ОСОБА_25 2», датований 13:47 год. 16.06.2017 тривалістю 2 хв.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 14:49 год. 16.06.2017; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 14:38 год. 16.06.2017 тривалістю 27 сек.; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 14:49 год. 16t.06.2017 тривалістю 9 сек.; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_38», датований 15:02 год. 16.06.2017 тривалістю 18 сек.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 16:00 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 16:01 год. 16.06.2017 тривалістю 39 сек.; 2 вихідні скасовані виклики абоненту «ОСОБА_42», датовані 16:16 год. 16.06.2017; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 16:23 год. 16.06.2017; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_38», датований 16:23 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 16:23 год. 16.06.2017 тривалістю 2 хв.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_38», датований 16:26 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «ОСОБА_38», датований 16:27 год. 16.06.2017 тривалістю 50 сек.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_38», датований 16:26 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «ОСОБА_43», датований 16:31 год. 16.06.2017 тривалістю 19 сек.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 17:38 год. 16.06.2017; вихідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 17:38 год. 16.06.2017 тривалістю 2 сек. вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 18:55 год. 16.06.2017; вихідний виклик абоненту «ОСОБА_36», датований 18:55 год. 18.55.2017 тривалістю 1 хв.; вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 18:58 год. 16.06.2017; вхідний виклик абонента «ОСОБА_39», датований 19:02 год. 16.06.2017 тривалістю 11 сек.;вхідний виклик абонента «ОСОБА_39», датований 19:05 год. 16.06.2017 тривалістю 1 хв.;вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_39», датований 19:17 год. 16.06.2017;вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_43», датований 09:11 год. 17.06.2017;вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_38», датований 10:38 год. 17.06.2017;вихідний скасований виклик абоненту «ОСОБА_39», датований 10:50 год. 17.06.2017;вхідний виклик абонента «ОСОБА_39», датований 10:51 год. 17.06.2017 тривалістю 53 сек.; вхідний виклик абонента «ОСОБА_36», датований 12:43 год. 17.06.2017 тривалістю 8 сек.;вихідні виклики абоненту «ОСОБА_39», датовані 13:50 год. 17.06.2017 тривалістю 36 сек., 14:25 17.06.2017 тривалістю 52 сек., 14:28 17.06.2017 тривалістю 8 сек.;пропущений виклик абонента «НОМЕР_20», датований 16:42 год.17.06.2017.
		3.У розділі меню «Повідомлення» наявні наступні повідомлення:повідомлення на абонентський номер +380974748733 датоване 15:14 год. 12.06.2017, в якому ОСОБА_5 зазначає пронаявність скарг власника ТзОВ «Люксорцентрог» ОСОБА_23. за що її хочуть звільнити та просить допомогти;повідомлення від абонента «ОСОБА_40» датоване 10:56 год.16.06.2017 в якому повідомляється, що остання завершила розмову;повідомлення від абонента «особа, матеріали щоо якого виділено в окреме провадження» датоване 11:44 год. 16.06.2017, в якому повідомляється, що останній знову на зв'язку;переписка з абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_3» датоване 14:53 год. 16.06.2017, в якому обговорюються питання покупки нерухомості та ОСОБА_5 повідомляє придбати хоче Гнатув через підставну особу;повідомлення від абонента «ОСОБА_42» датоване 11:37 год. 16.06.2017, в якому повідомляється, що остання звершила розмову та 16:20 год. 16.06.2017що остання знову на зв'язку;повідомлення від абонента «ОСОБА_38» датоване 16:29 год.16.06.2017 в якому повідомляється, що останній завершив розмову;повідомлення від абонента «ОСОБА_36» датоване 18:59 год. 16.06.2017, в якому повідомляється, що останній знову на зв'язку.
		4.У розділі меню «Фотографії» наявні наступні фото: 2 фотографії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майнодатовані 17:56 год. 14.07.2016 на об'єкти за адресою: АДРЕСА_2;11 фотографій свідоцтв про право особистої власності на нежилі будівлі датовані 14.09.2016 за адресами: АДРЕСА_13 в частині 3/11, АДРЕСА_2/21в частині АДРЕСА_7, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_6, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_8, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_9, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_4, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_10, АДРЕСА_13 в частині «в цілому», АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_11, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_12, АДРЕСА_13 в частині «в цілому» видані виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради народних депутатів 20.06.2017, 22.06.1987 видані на ім'я ОСОБА_14;     2 фотографії поверхового плану приміщення за адресою: АДРЕСА_2, датовані 19.05.2017;3 фотографії рішення судді Дрогобицького районного суду Львівської області ОСОБА_17. у справі №442/662/17 від 24.02.2017, датовані 23.05.2017, відповідно до якого за ОСОБА_12. визнається право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4;фотографія запиту старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_44. у кримінальному провадженні № 12017140060001986 від 18.05.2017, скерованого начальнику управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про надання копії документів щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_4, датована 23.06.2017;2 фотографії пояснення ОСОБА_18, 14.05.1989 року народження, надані слідчому Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_44. щодо нерухомості за адресою: АДРЕСА_4, датована 08.06.2017;фотографія листа Дрогобицького районного суду Львівської області від 12.05.2017 №442/662/17 скерованого ОСОБА_12. щодо надісланні цивільної справи № 442/662/17 до Апеляційного суду Львівської області, датоване 09.06.2017;
		5.У розділі меню «Viber» наявні наступні переписки:- переписка з контактом «ОСОБА_25»: 02.08.2016 ОСОБА_5: А якось по іншому по Самбірській? ОСОБА_25: видалив повідомлення. ОСОБА_5: По Самбірській тільки через банк? ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: По Самбірській тільки через банк ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Чи можливо використати ситуацію з кількістю приміщень? ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Або ці приміщення реєструвати за іншою адресою  Через дріб ОСОБА_25: видалив повідомлення.16.08.2016 ОСОБА_5: Оформляємо на кузбит, а 3/13 - це приміщення адмінкорпусу яке ми поки що залишаєм.ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Так, або 1 свідоцтво на всі приміщення, чи можна так? А ціна відкривається на реєстрації постанови суду. А ціну відкоригуємо. Одне свідоцтво буде цікавіше.ОСОБА_25: видалив повідомлення. ОСОБА_5: А скількома? ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Ок.рина Реєстраційна: видалив повідомлення.« ОСОБА_5: Ціна 20?ОСОБА_25 Реєстраційна: видалив повідомлення.ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Ок. 05.09.2016 ОСОБА_5: На завтра призначене судове засідання, наголо треба копії свідоцтв, будь-ласка, потім суддя іде на курси на 2 тижні.ОСОБА_25: видалив повідомлення. 08.09.2016 ОСОБА_5: Чи буду завтра готові на завтра документи? ОСОБА_25: видалив повідомлення. 09.09.2016 ОСОБА_5: Як справи? Що Болівари? ОСОБА_25: видалив повідомлення. ОСОБА_25: видалив повідомлення. ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Супер, а решту? Треба всі, бо суд на 16-45. ОСОБА_25: видалив повідомлення. ОСОБА_25: видалив повідомлення.ОСОБА_5: Всі 10. Копії. ОСОБА_25: видалив повідомлення. 25.12.2016 ОСОБА_25: На коли має бути скасування? Вихідний виклик о 12:04 ОСОБА_5: Саме скасування не суттєве. Основне повторна ресторація.ОСОБА_25: Ми ж говорили про спадщину.ОСОБА_5: Так, зареєструвати спадщину, я непривильно висловилась. ОСОБА_25: То в нотара. ОСОБА_5: Так.ОСОБА_25: Я можу в себе скасувати та як говорили за 8, касувати???? ОСОБА_5: А спадщина? ОСОБА_25: Нема кому, треба шукати. ОСОБА_5: Будете шукати? ОСОБА_25: Спробую.ОСОБА_5: Дуже треба!!! Без вам собі ради не дам!!!! ОСОБА_5: Спадкоємці всі на місці, документи всі чісті!!! ОСОБА_25: Поняла.ОСОБА_25: Питила і ОСОБА_18 то ода і та сама? ОСОБА_5: Так, питала дівоче, ОСОБА_15 після одруження. ОСОБА_25: Спробую. 31.01.2017 ОСОБА_5: видалив повідомлення. ОСОБА_5: видалив повідомлення.ОСОБА_5: видалив повідомлення. ОСОБА_5: видалив повідомлення.ОСОБА_25: То хто?? Там баба.ОСОБА_5: Яка баба? ОСОБА_25: ОСОБА_18.ОСОБА_5: Він має від неї доручення.ОСОБА_25: Ок 01.02.2017 ОСОБА_25: скидає 3 фотографії з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_25: Решта потім.ОСОБА_25: скидає 15 фотографій з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_15, АДРЕСА_21, ОСОБА_25: скидає фотографію з переліком підприємств, у тому числі ТзОВ «Люксорцентрторг», з рукописними записани навпроти: теплиці - Самбірська прокуратура комплекс постанова 151-0127 2008 р. (заборона) новий реєстр.ОСОБА_5: Будинок по АДРЕСА_14 за ким зареєстрований? 02.02.2017 ОСОБА_25: ОСОБА_61 чи ОСОБА_62? ОСОБА_5: ОСОБА_61.ОСОБА_25: скидає 4 фотографії з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_37. ОСОБА_25: обтяження.ОСОБА_25: скидає фотографію з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.02.02.2017 ОСОБА_5: Чи наявні новини? ОСОБА_25: скидає 2 фотографії з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_16, АДРЕСА_17.ОСОБА_25: решту нічого.23.02.2017ОСОБА_25 Реєстраційна: Дали згоду на скасування і реєстрацію решти. На що готові?ОСОБА_5: Скільки треба? По Самбірській? ОСОБА_25: Я робила по 3, вони так не будуть. Якогочервня додаткова угода??? ОСОБА_5: 15 червня.ОСОБА_25: Всі гроші.ОСОБА_5: По скільки треба заплатити за один об'єкт? По Самбірській? ОСОБА_25: Ваші пропозиції??? Кажіть щось, на 8 іду на зустріч.ОСОБА_5: По 4 за кожен.ОСОБА_25: Буду говорити.ОСОБА_5: Скиньте мені ще раз витяг. ОСОБА_25: Погодили, цукерки наперед. - переписка з контактом «ОСОБА_39»: 14.06.2016 Вхідний виклик тривалістю (00:48) о 10:16; пропущений виклик 10:19; вихідний виклик (3) о 10:23; пропущений виклик 12:43; вихідний виклик о 12:43.16.06.2017 Вихідний виклик (2) об 11:47; пропущений виклик (2) о 19:01; пропущений виклик о 19:03; вихідний виклик тривалістю (00:47) о 19:04; вихідний виклик о 19:17. переписка з контактом «ОСОБА_36»: 07.08.2016 ОСОБА_36: скидає фотографію заповіту ОСОБА_14 від 1 L12.2007.ОСОБА_36: скидає фотографію Свідоцтва про шлюб особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження та ОСОБА_46 від 09.02.2016. 14.09.2016 ОСОБА_5: скидає 10 фотографій свідоцтв свідоцтв про право особистої власності на нежилі будівлі датовані 14.09.2016 за адресами: АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_7, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_8, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_9, АДРЕСА_2/2.1 в частині АДРЕСА_4, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_10, АДРЕСА_13 в частині «в цілому», АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_11, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_12, АДРЕСА_13 в частині «в цілому» видані виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради народних депутатів 20.06.2017,22.06.1987, видані на ім'я ОСОБА_14. 26.10.2016ОСОБА_5: скидає 12 фотографій свідоцтв про право особистої власності на нежилі будівлі датовані 14.09.2016 за адресами: АДРЕСА_13 в частині 3/11, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_7, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_6, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_8, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_9, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_4, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_10, АДРЕСА_13 в частині «в цілому», АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_11, АДРЕСА_13 в частині АДРЕСА_12, АДРЕСА_13 в частині «в цілому» видані виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради народних депутатів 20.06.2017,22.06.1987, видані на ім'я ОСОБА_14; 13.12.2016 ОСОБА_5: ОСОБА_11 попер до ОСОБА_40 виясняти коли буде рішення.ОСОБА_36: Він хоче щоб взагалі нічого не було чи як. Він вже був в неї? ОСОБА_5: Був. ОСОБА_43 передзвонила і відреагувала нормально, сьогодні закине.ОСОБА_36: Треба сказати, що вона так само трохи тягне.ОСОБА_5: Але сьогодні нарешті закине, на разі тільки так. ОСОБА_36: Добре.23.05.2017ОСОБА_5: скидає фотографію запиту старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_44. у кримінальному провадженні № 12017140060001986 від 18.05.2017, скерованого начальнику управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про надання копії документів щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_4, датована 23.06.2017;ОСОБА_36: Сьогодні піду в обласне управління і треба буде ставити крапку.ОСОБА_5: Так. 23.05.2017 ОСОБА_5: скидає 2 фотографії ухвали Залізничного районного суду м. Львова про надання тимчасового доступу до судових справ Дрогобицького районного суду Львівської області № 442/5510/16-ц та№ 442/662/17;ОСОБА_5: В межах цього провадження, це добре, що вилучають справи, вони мають там загубитися. Відправити на експертизу.ОСОБА_36: Напиши нормально, що за чим, хто виносив, що вилучається, по чому.ОСОБА_5: У межах міліціцейського провадження у суді вилучають цивільні справи по Самбірській, ухвалу я тобі скинула. Це добре. Там воно має і вмерти.ОСОБА_36: Цивільна справа. Там що є декілька справ.ОСОБА_5: По ОСОБА_16 (та стара) і наша нова.ОСОБА_36: Але перша скасована.ОСОБА_5: Але беруть і цю. В першій фігурують всі приміщення і є копії всіх свідоцтв. Десь вийшла інформація. А коли ти маєш з тим чоловіком зустрітись?ОСОБА_36: Буду дзвонити. Вони по Обл раді працюють.ОСОБА_5: Бо по провадження розвернулися на повну! Під шумок в міській раді працюють по зятю танчука!ОСОБА_36: Там АДРЕСА_4.ОСОБА_5: Так.ОСОБА_36: А ОСОБА_15 які документи має.ОСОБА_36: скидає фотографію витягу з ЄРДР кримінального провадження № 12017140050001986 від 18.05.2017.ОСОБА_5: А інші об'єкти під шумок?ОСОБА_36: Напевно. В п'ятницю в нас буде заступник прокурора і будемо мати інформацію із середини. Того району заступник.ОСОБА_5: Добре.ОСОБА_36: Треба із всіх стрін пі....са вставити.ОСОБА_5: Це дуже правильно. Постав собі вацап - якість зв'язку набагато краща.ОСОБА_36: Треба знати як. Трохи я в людях помилився. Я вони переоцінили свої можливості.ОСОБА_5: Ти говориш про слідче управління? Чи про ОСОБА_15? ОСОБА_36: Про другого, ті перші свою роботу зроблять.ОСОБА_5: Це не ми помилились в людях, це люди помилилсь в собі - це їхня біда, а в нас - це робочі питання, які треба позакривати і все.ОСОБА_36: Згідний.ОСОБА_5: Добре, що ми пустили тільки один об'єкт.ОСОБА_36: Так точно. Старий спеціально закинув в міліцію, хоче підтягнути нас, бо більше нічого йому це не дає. 02.06.2017ОСОБА_5: вони в суді нічого не вилучили, тільки зробили копії тої справи, що скасоване рішення. - переписка з контактом «особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження»: 16.06.2017особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження: скидає 2 фотографії листів Дрогобицького районного суду Львівської області про скерування цивільних справ за позовами ОСОБА_12., ОСОБА_16. до Апеляційного суду Львівської області.ОСОБА_5: Зустрілась сьогодні з тими ментами, що у вас дві жували, все добре.особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження: Що хотіли, та баба була тоже.ОСОБА_5: Баби не було, були тільки мужики. Тебе хвалили за характер, всі решту поздавали всіх. Я сама до них дзвонила, пішли на контакт (правда не відразу, спочатку мабуть перевірили інформацію - чи можна зі мною говорити) У вівторок їм передзвонила, тільки сьогодні зустрілись.особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження: Йдуть на уступки?ОСОБА_5: Ніби так! Це не уступки - це просто збивання грошей?особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження: Я розумію, вони можуть закрити то питання?ОСОБА_5: Кажуть - так!особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження: Ясно, якщо буду в Дрогобичі, то заїду поговорим.ОСОБА_5: Добре. - переписка з контактом «ОСОБА_40»: 13.06.ОСОБА_17: У вас все добре.ОСОБА_5: Так, дякую!Трошки пізніше наберу! По ОСОБА_63 до самбірської міської ради вже кінець?ОСОБА_17: Так.ОСОБА_5: Дякую за інформацію. Цікавилися влада в особі першого заступника міського голови - ОСОБА_5 (сестра ОСОБА_60).ОСОБА_40: Ясно. 16.06.2017ОСОБА_17: У мене проблеми, викликають мене і секретара. ОСОБА_5: Куда? Провадження в слідчому управління прокуратури області! Туди викликали!Вихідний дзвінок 10:54 ОСОБА_5: Я внизу! - переписка з контактом «ОСОБА_9»: 23.05.2017 ОСОБА_5: скидає 3 фотографії рішення судді Дрогобицького районного суду Львівської області ОСОБА_17., яким право власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_4 визнано за ОСОБА_12. ОСОБА_5: Це рішення треба підтримати ! Апелянт - тзов люксорцентрторг!!! 09.06.2017ОСОБА_5: скидає фотографію листа Дрогобицького районного суду Львівської області про скерування цивільної справи за позовом ОСОБА_12. до Апеляційного суду Львівської області. ОСОБА_5: Зорієнтуєте мене шо і як? Ок?ОСОБА_9: Ок, з понеділка. 12.06.2017 Пропущений виклик о 14:33 год.Вихідний виклик о 14:32 год. - переписка з контактом «ОСОБА_6»: 11.06.2017ОСОБА_6: Скинь ОСОБА_12 позовну на вайбер.ОСОБА_5: Добре. - переписка з контактом «ОСОБА_43»: 02.06.2017ОСОБА_43 видалив 4 повідомлення.ОСОБА_5: На 16.03 14.30 явка обовяз. Суддя ОСОБА_20. У вас довгий язик !!! Як виявляється! Від вас виходить забагато інформації, непотрібної ! ОСОБА_43: Цікаво якої ОСОБА_5: По Самбірській !!!ОСОБА_43: Нема - переписка з контактом «ІНФОРМАЦІЯ_3»:12.01.2017 ОСОБА_5: скидає фотографію заяви щодо укладення угоди про уступлення права грошових вимог на приміщення за адресою: АДРЕСА_2.ОСОБА_5: скидає фотографію заяви щодо укладення угоди про уступлення права грошових вимог на приміщення за адресою: АДРЕСА_2.
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.10.2017 у справі №461/6479/27, згідно з якою надано (забезпечено) заступнику начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. тимчасовий доступ до документів та надано розпорядження про надання можливості вилучення копій судових справ №№442/7542/16-ц, 442/7624/16-ц, 442/7782/16-ц, 442/8214/16-ц та 442/662/17 та оригіналів позовних заяв та заяв про розгляд справи без участі сторін у судових справах №№442/7542/16-ц, 442/7624/16-ц, 442/7782/16-ц, 442/8214/16-ц та 442/662/17, що перебувають у володінні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області /Т4 а.с.31/;
		протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 01.11.2017, складеного заступником начальника відділу УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_64. від 01.11.2017, згідно з яким 01.11.2017, в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області вилучено копії судових справ №442/7624/16-ц, 442/7782/16-ц, 442/8214/16-ц, 442/662/17 та оригінали позовних заяв та заяв про розгляд справ без участі сторін у судових справах №442/7624/16-ц, 442/7782/16-ц, 442/8214/16-ц, 442/662/17 /Т.4 а.с.32-35/;
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від від 19.09.2017,згідно з якою наданозаступнику начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. тимчасовий доступ до речей з наданням можливості вилучення мобільного телефону «Аpple Iphone» модель MG 492CN/A IMEI НОМЕР_4 та ноутбуки Asus model AR5B95O /Т.4 а.с.41/;
		протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.09.2017, складеного заступиником начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29., з якого вбачається, що заступник начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. провів огляд телефону «Аpple Iphone» модель MG 492CN/A IMEI НОМЕР_4 та ноутбуки Asus model AR5B95O /Т.4 а.с.42-44/;
		матеріалами цивільної справи №442/5510/16-ц провадження №2/442/1945/2016, в яких містяться: подана до Дрогобицького міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_16 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_16 Андрієм Сергійовичем права власності на нежитлову будівлю А-2 АДРЕСА_5 - 323.9 кв.м., нежитлову будівлю Д-1 АДРЕСА_6- 887.3 кв.м., нежитлову будівлю З-1 АДРЕСА_7 - 567.7 кв.м., нежитлову будівлю Б-2 АДРЕСА_8 - 1108.7 кв.м., нежитлову будівлю К-2 АДРЕСА_9 - 493.0 кв.м., нежитлову будівлю С-1 АДРЕСА_4 - 1015.9 кв.м., нежитлову будівлю Ж-1 Самбірська, АДРЕСА_10 - 751.0 кв.м., нежитлову будівлю Й-1 АДРЕСА_11 - 233.6 кв.м., нежитлову будівлю Ж-1 АДРЕСА_12 - 257.3 кв.м., нежитлову будівлю Г-1 АДРЕСА_5 - 59.2 кв.м.. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_2/11, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13. /Т.4, а.с.45-46/; заява ОСОБА_18 від 19.09.2016, поданої до Дрогобицького міськрайонного суду про визнання позовних вимог в цивільній справі за позовом ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні, які розташовані по АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13 та слухання справи у її відсутності. /Т.4, а.с.47/; заява ОСОБА_16 від 19.09.2016, поданої до Дрогобицького міськрайонного суду про підтримання позовних вимог в повному обсязі в цивільній справі за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні, які розташовані по АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_4, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13 та слухання справи у його відсутності /Т.4, а.с.48/;
		матеріалами цивільної справи №442/7542/16-ц провадження №2/442/2638/2016, в яких містяться: подана до Дрогобицького міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1 АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4 /Т.4, а.с.49-50/;
		матеріалами цивільної справи №442/7624/16-ц провадження №2/442/2657/2016, в яких міститься: подана до Дрогобицького міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1 АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4 /Т.4, а.с.51-52/; заява ОСОБА_12. від 29.11.2016, подана до Дрогобицького міськрайонного суду про повернення позовної заяви про визнання права власності, як такої, що подана передчасно та не сплачено судовий збір за подання позову до суду /Т.4 а.с.53/;
		матеріалами цивільної справи №442/8214/16-ц провадження №2/442/2902/2016, в яких міститься подана до Дрогобицького міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1 АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4 /Т.4, а.с.54-55/;
		матеріалами цивільної справи №442/7782/16-ц провадження №2/442/2730/2016, в яких міститься подана до Дрогобицького міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1 АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, які розташована по АДРЕСА_4 /Т.4, а.с. 56-57/;
		матеріалами цивільної справи №442/662/16-ц провадження №2/442/790/2016, в яких міститься подана до Дрогобицького міськрайонного суду позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову будівлю С-1, яка знаходиться по вул.. АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею С-1, яка знаходиться по АДРЕСА_4 /Т.4, а.с.58-59/; заява ОСОБА_18 без вказівки дати, подана до Дрогобицького міськрайонного суду, відповідно до якої остання повідомляє, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні, які розташовані по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, повністю визнає позовні вимоги та просить цивільну справу слухати у її відсутності /Т4, а.с.60/; заява ОСОБА_12 без вказівки дати, подана до Дрогобицького міськрайонного суду про підтримання позовних вимог в повному обсязі в цивільній справі за його позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення та усунення перешкод в користуванні, які розташоване по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 та слухання справи без його участі /Т.4 а.с.61/;
		постановою заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. про визнання речових доказів від 26.09.2017, згідно з якою мобільний телефон «Аpple Iphone» модель MG 492CN/A IMEI НОМЕР_4 та ноутбук Asus model AR5B95 визнано речовими доказами /Т.4 а.с.62-64/;
		матеріалами справи №442/662/17 провадження 2/442/790/2017, в яких міститься опис документів у справі в кількості 122 документи, позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову будівлю С-1, яка знаходиться по АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею С-1, яка знаходиться по АДРЕСА_4, фотокопія паспорту громадянина України на прізвище ОСОБА_15 серії НОМЕР_2, фотокопія паспорту громадянина України на прізвище особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, довіреність від 11.08.2016, видана від імені ОСОБА_18 на імʼя особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, яка посвідчена приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_45., фотокопія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_18, фотокопія свідоцтва про шлюб відповідно до особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадженняуклав шлюб із ОСОБА_46, який зареєстрований 09.02.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місті Самборі Самбірського міськрайонного управління юстиції та після державної реєстрації шлюбу встановлено прізвище особа, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, ОСОБА_18, Заповіт 11.12.2007, відповідно до якого ОСОБА_14. все належне їй майно заповідає ОСОБА_46, фотокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, з якого вбачається, що ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, свідоцтво про право особистої власності на нежилу будівлю, видане 22 червня 1987 року виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради народних депутатів , яке засвідчує, що в частині АДРЕСА_4 нежилої будівлі літ. Є-1 пл.1015.3 кв.м. по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 належить ОСОБА_14, фотокопія паспорту громадянина України серії НОМЕР_24 на прізвище ОСОБА_12, протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2017, з якого вбачається, що цивільна справа №442/662/17, провадження №2/442/790/2017 розподілена судді ОСОБА_17, ухвала від 31.01.2017 судді Дрогобицького міськрайонного суду ОСОБА_17., відповідно до якої позовна заява ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні залишена без руху у звʼязку з несплатою позивачем судового збору, фотокопія супровідного листа Дрогобицького міськрайонного суду від 31.0.1.2017 на адресу ОСОБА_12. про надіслання копії ухвали від 31.01.2017 для виконання, фотокопія квитанції №26/к від 01.02.2017 про сплату ОСОБА_12. витрат за послуги банку в сумі 7 грн. 00 коп., фотокопія квитанції №26 від 01.02.2017 про сплату ОСОБА_12. судового збору в сумі 640 грн. 00 коп., ухвала судді Дрогобицького міськрайонного суду ОСОБА_17. від 03.02.2017 про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні та призначення судового засідання на 13.02.2017, ухвала судді Дрогобицького міськрайонного суду ОСОБА_17. про відкладення судового засідання в цивільній справі за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. у звʼязку з неявкою сторін в судове засідання, фотокопія заяви ОСОБА_18, подана до Дрогобицького міськрайонного суду, відповідно до якої остання повідомляє, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні, які розташовані по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, вона повністю визнає позовні вимоги та просить цивільну справу слухати у її відсутності, фотокопія заяви ОСОБА_12 без вказівки дати, подана до Дрогобицького міськрайонного суду про підтримання позовних вимог в повному обсязі в цивільній справі за його позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення та усунення перешкод в користуванні, які розташовані по АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 та слухання справи без його участі, рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24 лютого 2017 у справі за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні, відповідно до якого позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_12 право власності на нежитлову будівлю Є-1, яка знаходиться по АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м.. Зобов'язано ОСОБА_15. усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею Є-1, яка знаходиться по вул.. АДРЕСА_4, фотокопія супровідного листа Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2017, відповідно до якого ОСОБА_12. та ОСОБА_15. надсилається копія рішення в дані справі, фотокопія апеляційної скарги на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2017, поданої скаржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксорторгцентр» до Апеляційного суду Львівської області по справі №442/662/17 від 15.05.2017, відповідно до якої скаржник просить поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2017 у справі №442/662/17, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення за результатами апеляційного оскарження, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2017 у справі №442/662/17, скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, договір купівлі-продажу від 07.06.2007, згідно з яким ТзОВ «Люксорцентрторг» придбало в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Макфа-Л» комплекс будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2, а саме:клуб і кабінет ТБ (літ. «Б-2»), цегляний, площею 2926,5 кв. м.;теплиця (літ. В-1), скляна, площею 209,4 кв. м.;автозаправочний пункт (літ «Г-1»), цегляний, площею 60,1 кв. м.;склад з допоміжними виробничими приміщеннями (літ. «Д-1»), цегляний, площею 884,0 кв. м.;шиномонтажна дільниця (літ. «Ж-1»), цегляно-металева, площею 1052,7 кв. м.; профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ (літ. «3-1»), цегляний, площею 575,9 кв. м.;будівля допоміжних виробничих приміщень (літ «Е-1), металева, площею 430,4 кв. м.;ремонтна майстерня (літ. «Є-1»), цегляна, площею 1091,8 кв. м.; профілакторій (літ «И-1»), цегляний, площею 498,0 кв. м.;адмінкорпус і КТП (літ. літ. «A-З», «А-1»), цегляні, площею 1271,5 кв. м.;котельня (літ. «Й-1») цегляна, площею 378 кв. м.;їдальня (літ. «К-2), площею 475,7 кв. м.;механічна мийка (літ. «Л-2»), цегляна, площею 485,2 кв.м.; огорожа (1), залізобетонна, 780 м.п.; ворота (2), металеві;замощення (літ. «І»), асфальтобетонне, площею 41973 кв. м;ворота (2), металеві;ворота (2), металеві;ворота (2), металеві;ворота (2), металеві; договір іпотеки від 20.07.2007, укладений між ВАТ комерційний банк «Надра» та ТзОВ «Люксорторгцентр», відповідно до якого комплекс будівель та споруд, що знаходиться в м.Дрогобичі, Львівської області, на АДРЕСА_2,3 передано в іпотеку банку на виконання забезпечення укладеного між сторонами кредитного договору від 12.07.2007, договір про внесення змін до іпотечного договору, договір іпотеки від 08.03.2008, укладений між ВАТ «Піреус банк МКБ» та ТзОВ «Люксорторгцентр», відповідно до якого комплекс будівель та споруд, що знаходиться в м.Дрогобич Львівської області, на АДРЕСА_2,3 передано в іпотеку банку на виконання забезпечення укладеного між сторонами кредитного договору від 28.03.2008 за №005523-CL, постанова про накладення арешту від 22.01.2010, винесена старшим слідчим відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_47., відповідно до якої накладено арешт на все майно, яке належить на праві власності ТзОВ «Люксорторгцентр» (код ЄДРПОУ 34768703, юридична адреса м.Львів, вул.Городоцька, 170), лист обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 11.02.2010 за №533, відповідно до якого повідомляється, що згідно даних Єдиного реєстру прав власності ТзОВ «Люксорторгцентр» є власником майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, фотокопія постанови про накладення арешту на майно від 31.01.2011 слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області, відповідно до якої накладено арешт на нерухоме майно ТзОВ «Люксорторгцентр», юридична адреса м.Львів, вул.Городоцька, 170 у вигляді комплексу будівель та споруд, розташованих у Львівській області, АДРЕСА_2, фотокопія супровідного листа адресованого завідувачу 1-ої Львівської нотаріальної контори про необхідність виконання постанови про накладення арешту на майно від 31.01.2011, фотокопія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна від 03.02.2011, відповідно до якого встановлено вид обтяження - арешт нерухомого майна - комплекс, майновий комплекс будівель та споруд, АДРЕСА_2, обтяжував Прокуратура Львівської області, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна щодо обʼєкту нерухомого майна від 14.05.2017, з якої вбачається, що за ОСОБА_16. зареєстроване право власності на незавершене будівництво в АДРЕСА_2, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 1140107346212, дата, час державної реєстрації 26.12.2016;за ОСОБА_16. зареєстроване право власності на незавершене будівництво в АДРЕСА_2, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 1140080646106, дата, час державної реєстрації 26.12.2016;за ОСОБА_16. зареєстроване право власності на будівлю, Літ. «М-1» в АДРЕСА_2/3, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 1103757466106, дата, час державної реєстрації 30.11.2016. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 16460384, 07.06.2007 на підставі договору купівлі-продажу, р.№507, від 07.06.2007, зареєстровано за ТзОВ «Люксорторгцентр» право власності на майновий за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна на підставі постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області накладено арешт на комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2, власником яких є ТзОВ «Люксорцентрторг».Фотокопія листа ліквідатора ТзОВ «Люксорцентрторг» від 15.05.2017р. адресованого ОСОБА_23 відповідно до якого повідомляється, що ТзОВ «Люксорцентрторг» не здійснювало фактів перереєстрації нерухомого майна ТзОВ «Люксорцентрторг» за адресою: АДРЕСА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зміною поштових адрес, найменувань та технічних характеристик майна, в т.ч. реєстрації обʼєктів нерухомого майна на території товариства за третіми особами і нікуди не зверталося з приводу вищенаведених дій.Постанова Господарського суду Львівської області від 11.12.2012 про визнання ТзОВ «Люксорцентрторг» банкрутом та призначення ліквідатором по справі арбітражного керуючого ОСОБА_24. Заява ОСОБА_23. від 15.05.2017 в Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якого він просить прийняти і зареєструвати заяву про кримінальне правопорушення та внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, повідомити про прийняте рішення.Фотокопія супровідного листа Дрогобицького міськрайонного суду про направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності та усунення перешкод до Апеляційного суду Львівської області для розгляду за апеляційною скаргою ТзОВ «Люксорторгцентр».Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2017 відповідно до якого судова справа №442/662/17 розподілена головуючій судді ОСОБА_48., склад колегії суддів ОСОБА_49., ОСОБА_50. Ухвала судді Апеляційного суду Львівської області про відкриття апеляційного провадження від 06 червня 2017 року.Ухвала судді Апеляційного суду Львівської області про призначення справи до розгляду в апеляційному суді від 06 червня 2017р.Судові повістки, заява представника ТзОВ «Люксорцентрторг» ОСОБА_24. на адресу Апеляційного суду Львівської області про ознайомлення з матеріалами справи. Ухвала слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 06.06.2017р. в кримінальному провадженні №12017140060001986 від 18.05.2017 про тимчасовий доступ до документів з можливістю ознайомитися з ними і робити їх копії, а саме до документів, які містяться у справах «442/662/17 (2/442/790/2017, рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2017, котрі перебувають у володінні Апеляційного суду Львівської області.Доручення на проведення слідчих (розшукових) дій відповідно до якого старшим слідчим Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області доручено працівникам УЗЕ Львівської області ДЗЕ Національної поліції забезпечити виконання ухвали слідчого судді Залізничного районного суду. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.06.2017р. відповідно до якого встановлено наявність в Апеляційному суді Львівської області документів у справі №442/662/17, рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2017р. та вилучено копії документів.Опис речей і документів, а саме копії матеріалів справи №442/662/17 (2/442/790/2017) Дрогобицького міськрайонного суду на 99 арк., фотокопії конвертів. Заява ОСОБА_12. від 21.06.2017, адресована Апеляційному суду Львівської області з проханням надати змогу ознайомитися з матеріалами справи. Заява ОСОБА_12. від 07.09.2017 на адресу Апеляційного суду Львівської області, відповідно до якої просить апеляційний розгляд у справі №442/662/17 за апеляцією ТзОВ «Люксорторгцентр» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24.02.2017 слухати за його відсутності. Додаткові пояснення ТзОВ «Люксорторгцентр» до апеляційної скарги від 07.09.2017, відповідно до яких скаржник повідомляє, що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Львівської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.191 КК України. Активним учасником схеми заволодіння майном ТзОВ «Люксорцентрторг» була прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5, яка пропонувала неправомірну вигоду начальнику УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31 за вплив на прийняття рішень про закриття кримінального провадження. Постанова заступника начальника першого слідчого відділу управління прокуратури Львівської області від 05.07.2017 про перекваліфікацію кримінального провадження, відповідно до якої перекваліфіковано кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017 з ч.3 ст.191 КК України на ч.3 ст.190 КК України. Ухвала слідчого судді Галицького районного суду Львівської області від 17.06.2017 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем фактичного проживання прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5 Довіреність від 15.05.2017, видана ТзОВ «Люксорцентрторг» на імʼя ОСОБА_23. щодо представлення товариства, журнал судового засідання апеляційного суду Львівської області від 07.09.2017. Вступна та резолютивна частина рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 07.09.2017, відповідно до якого апеляційну скаргу ТзОВ «Люксорцентрторг» задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24 лютого 2017 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні відмовлено. Рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 07.09.2017, відповідно до якого апеляційну скаргу ТзОВ «Люксорцентрторг» задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 24 лютого 2017 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні відмовлено. Супровідний лист Апеляційного суду Львівської області від 21.09.2017 за №442/662/17/29687/201 про надіслання ОСОБА_12. та ОСОБА_15. копії рішення Апеляційного суду Львівської області від 07.09.2017 для відома. Супровідний лист від 21.09.2017 за №442/662/17/29690/2017 про повернення на адресу Дрогобицького міськрайонного суду цивільної справи за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні з судовим рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 07.09.2017 /Т.4 а.с.71-188/.
		матеріалами справи №442/7542/16-ц провадження №2/442/2638/2016,згідно з якими позовна заява ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності надійшла 28.11.2016, розглянута 15.12.2016, в матеріалах справи містяться: позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1, АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м., зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4, м.Дрогобич; протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2016, відповідно до якого цивільна справа №442/7542/16-ц провадження №2/442/2638/2016 розподілена судді ОСОБА_35., Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 30.11.2016 в цивільній справі за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні про усунення недоліків, а саме про необхідність сплати судового збору, Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 15.12.2016, відповідно до якої у звʼязку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків матеріали позовної заяви ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні вважати неподаними та повернути позивачу /Т.4 а.с.189-198/.
		матеріалами справи №442/7782/16-ц провадження №2/442/2730/2016, згідно з якими справа ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про усунення перешкод надійшла 06.12.2016, розглянута 27.12.2016, в матеріалах справи містяться: позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1, АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4, Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 06.12.2016 в цивільній справі за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні про усунення недоліків, а саме про необхідність сплати судового збору, Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 23.12.2016, відповідно до якої у звʼязку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків матеріали позовної заяви ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні вважати неподаними та повернути позивачу /Т.4 а.с.200-206/.
		матеріалами справи №442/8214/16-ц провадження №2/442/541/2017, згідно з якими справа ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні, надійшла 23.12.2016, розглянута 10.01.2017, в матеріалах справи містяться: фотокопія квитанції про сплату судового збору на суму 551 грн. 28 коп., позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1, АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4, Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 26.12.2016р. в цивільній справі за позовом ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні про усунення недоліків, а саме про необхідність доплати судового збору, Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 10.01.2017р. відповідно до якої у звʼязку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків матеріали позовної заяви ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод у користуванні вважати неподаними та повернути позивачу /Т.4 а.с.207-216/;
		матеріалами справи №442/7624/16-ц провадження №2/442/2657/2016, згідно з якими позов ОСОБА_12. до ОСОБА_15. про визнання права власності, надійшов 29.11.2016, розглянуто 06.12.2016, в матеріалах справи містяться: позовна заява ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлову С-1, АДРЕСА_4, загальною площею 1015.9 кв.м. Зобовʼязати відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловою будівлею, яка розташована по АДРЕСА_4, заява ОСОБА_12. від 29.11.2016 на адресу судді Дрогобицького міськрайонного суду ОСОБА_20. про повернення поданої позовної заяви про визнання права власності на нежитлові приміщення, як таку, що подана передчасно, та не сплачено судовий збір, Ухвала Дрогобицького міськрайонного суду від 06.12.2016 про повернення позовної заяви ОСОБА_12 до ОСОБА_18 про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні позивачу у звʼязку з поданням заяви про повернення /Т.4 а.с.217-224/;
		висновком судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз П.В.Тугай №6/570 від 15.11.2017, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_16. в позовній заяві від імені ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 11467 від 18.08.2016, - виконаний не ОСОБА_16., а іншою особою.Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_16. в позовній заяві від імені ОСОБА_16. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 11467 від 18.08.2016 - ОСОБА_13., ОСОБА_12., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_15., ОСОБА_33., чи іншою особою, не виявилось можливим через обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_16., з урахуванням початкових літер прізвища. Підпис від імені ОСОБА_15. в заяві від імені ОСОБА_15. від19.09.2016 (вх. № 13200 від 23.09.2016), - виконаний не ОСОБА_15., а іншою особою.Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_15. в заяві від імені ОСОБА_15. від 19.09.2016 (вх. № 13200 від 23.09.2016), - ОСОБА_13., ОСОБА_34., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_16., ОСОБА_33., чи іншою особою, не виявилось можливим через обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_15., з урахуванням початкових літер прізвища. Підпис від імені ОСОБА_16. в заяві від імені ОСОБА_16. від19.09.2016 (вх. № 13199 від 23.09.2016), - виконаний не ОСОБА_16., а іншою особою.Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_16. в заяві від імені ОСОБА_16. від 19.09.2016 (вх. № 13199 від 23.09.2016), - ОСОБА_13., ОСОБА_12., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_15., ОСОБА_33., чи іншою особою, не виявилось можливим через обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_16., з урахуванням початкових літер прізвища. Підпис від імені ОСОБА_12. в позовній заяві від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 16178/16-вх від 28.11.2016, - виконаний ОСОБА_12.Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_12. в позовній заяві від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 16322 від29.11.2016 - ОСОБА_12., чи іншою особою, не виявилось можливим у зв'язку з встановленням як співпадінь, так і розбіжностей загальних та окремих ознак, які не створюють сукупності, достатньої для ідентифікації особи-виконавця. Питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_12. в позовній заяві від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 16322 від 29.11.2016, - ОСОБА_16., ОСОБА_13., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_15., ОСОБА_33., чи іншою особою, не вирішувалося у зв'язку з не виключенням ОСОБА_12. з числа імовірних виконавців досліджуваного підпису. Підпис від імені ОСОБА_12. в заяві від імені ОСОБА_12. від 29.11.2016 (вх. № 16715 від 06.12.2016), - виконаний не ОСОБА_12., а іншою особою. Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_12. в заяві від імені ОСОБА_12. від 29.11.2016 (вх. № 16715 від 06.12.2016), - ОСОБА_13., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_16., ОСОБА_33., ОСОБА_15., чи іншою особою, не виявилось можливим через обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_12., з урахуванням початкових літер прізвища. Підпис від імені ОСОБА_12. в позовній заяві від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод вКористуванні вх.. №17667 від 23.12.2016 - виконаний ОСОБА_12.Питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_12. в електрофотокопії позовної заяви від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 16705/16-вх від 06.12.2016, - ОСОБА_12., ОСОБА_16., ОСОБА_13., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_15., ОСОБА_33., чи іншою особою, експертом не вирішувалося по причині встановлення факту виконання даного підпису електрофотографічним способом.Підпис від імені ОСОБА_12. в позовній заяві від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 1210 від 27.01.2017, - виконаний не ОСОБА_12., а іншою особою. Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_12. в позовній заяві від імені ОСОБА_12. про визнання права власності на нежитлові приміщення та усунення перешкод в користуванні вх. № 1210 від27.01.2017 - ОСОБА_13., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_16., ОСОБА_33., ОСОБА_15., чи іншою особою, не виявилось можливим чефез обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_12., з урахуванням початкових літер прізвища. Підпис від імені ОСОБА_15. в заяві від імені ОСОБА_15. вх. № 2470 від 17.02.2017, - виконаний не ОСОБА_15., а іншою особою. Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_15. в заяві від імені ОСОБА_15. вх. № 2470 від 17.02.2017,ОСОБА_13., ОСОБА_12., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_16., ОСОБА_33., чи іншою особою, не виявилось можливим через обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_15., з урахуванням початкових літер прізвища. Підпис від імені ОСОБА_12. в заяві від імені ОСОБА_12. вх. № 2460 від 17.02.2017, - виконаний не ОСОБА_12., а іншою особою. Вирішити питання про те, ким виконаний підпис від імені ОСОБА_12. в заяві від імені ОСОБА_12. вх. № 2460 від 17.02.2017, - ОСОБА_13., ОСОБА_11., ОСОБА_5, ОСОБА_16., ОСОБА_33., ОСОБА_15., чи іншою особою, не виявилось можливим через обмежений об'єм графічного матеріалу і конструктивну простоту досліджуваного підпису, а також в зв'язку з виконанням його зміненим почерком з наслідуванням підписам ОСОБА_12., з урахуванням початкових літер прізвища /Т.4 а.с.226-250/;
		висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів за №5376 від 24.10.2017, складеної судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_51, з якого вбачається, що штрихи реквізитів бланку Свідоцтва про право особистої власності на нежилу будівлю, яка розташована за адресою: м.Дрогобич, АДРЕСА_4, датоване 20.06.1987 (1997) роках виконані за допомогою струминного принтера до ПК. або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП). Штрихи машинописних текстів, якими заповнені лінійки бланку, виконані друкарською машинкою за допомогою копіювального паперу чорного кольору. Штрихи відтиску печатки від імені виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради народних, депутатів та відтиску печатки від імені Дрогобицького обласного інвентаризаційного бюро нанесені рельєфною, еластичною друкуючою формою. Штрихи підписів від імені голови виконкому Дрогобицької міської Ради народних депутатів ОСОБА_53 та від імені начальника Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_54 нанесені капілярними ручками /Т 4, а.с.252-253/;
		висновком оціночно-будівельної експертизи №6774-6783 від 12.10.2018, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_52., згідно з яким ринкова вартість будівлі клубу та кабінету ТБ під літ.«Б-2», будівлі шиномонтажної дільниця під літ «Ж-1», будівлі шиномонтажної дільниця під літ «Жі-1», будівлі профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ під літ. «3-1», будівлі ремонтної майстерні під літ. «Є-1», будівлі їдальні під літ. «К-2», будівлі механічної миайки під літ. «Л-2», що входять до комплексу будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на 19.10.2016 рік могла становити 3043236,00 грн. (три мільйони сорок три тисячі двісті тридцять шість грн. 00 коп.).Встановити ринкову вартість будівлі автозаправного пункту під літ. «Г-1», будівлі складу з допоміжними виробничими приміщеннями під літ. «Д-1» та будівлі котельні під літ. «Й-1» не надається можливим. Ринкова вартість будівлі ремонтної майстерні під літ. «Є-1», що входять до комплексу будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на 10.03.2017р. могла становити 827110,00 грн. (вісімсот двадцять сім тисяч сто десять грн. 00 коп.) /Т.5 а.с.39-53/;
		вироком Шевченікського районного суду м. Львова від 08.09.2017 у справі №466/4776/17, згідно з яким ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.Відповідно до вимог ст.ст.96-1 - 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію грошових коштів в сумі 5000 (п»ять тисяч доларів США),які передати у власність держави. ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона, відповідно до наказу прокурора Львівської області №3011к від 14.12.2015 працюючи на посаді прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, маючи класний чин молодшого радника юстиції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язаною відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратура» № 1697-VII від 14.10.2014 неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, 16.06.2017 здійснила пропозицію про надання неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США начальнику міжрайонного відділу №2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31 та 17.06.2017 надала останньому неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за неналежне виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017, інформування ОСОБА_5 про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків, та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул.Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703), які були добровільно видані  17 червня 2017 р. ОСОБА_31., при цьому надавши останньому обіцянку передати решту неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США 21 червня 2017 р.Так, встановлено, що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Львівської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017 за фактом заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул.Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703), за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.У ході проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні заступником начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. скеровано на адресу УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України доручення про проведення ряду слідчих дій, виконання якого доручено начальнику міжрайонного відділу №2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31.12.06.2017 о 13 год. 01 хв. на абонентський номер НОМЕР_25, який належить ОСОБА_31 з абонентського номеру НОМЕР_26 здійснила телефонний дзвінок особа, яка представилась прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5 та повідомила про необхідність особистої зустрічі з питань здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017 та прийняття процесуального рішення по даному провадженню на її користь.Розуміючи, що вчиняється кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, начальником міжрайонного відділу 2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31. написано письмову заяву про зазначений факт та у подальшому надано згоду на участь у проведенні відповідних негласних слідчих (розшукових) дій з метою документування неправомірної діяльності ОСОБА_5.16.06.2017 об 11 год. 50 хв. за ініціативи ОСОБА_5 в кафе «Франко» на Площі Ринок, 1 в м. Дрогобич відбулась зустріч останньої з ОСОБА_31., в ході якої ОСОБА_5 запропонувала за неправомірну вигоду в сумі 10000 доларів США вирішити питання про неналежне виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017, інформування її про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків, та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703) та попросила повідомити її про прийняте рішення до вечора цього ж дня. В той самий день, близько 19 год. 00 хв., за попередньою домовленістю з ОСОБА_5, начальник міжрайонного відділу 2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31. під час контролю за вчиненням злочину, здійснив телефонний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_26 та надав ОСОБА_5 згоду на отримання вищевказаної неправомірної вигоди.17.06.2017 ОСОБА_5 попередньо узгодивши час та місце зустрічі, прибула до кафе «Герольд», за адресою: м. Львів, вул. Панча, 7б, де о 14 год. 36 хв. умисно, протиправно, надала ОСОБА_31 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США за неналежне виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 18.05.2017, інформування її про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703), одночасно надавши обіцянку передати решту неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США 21 червня 2017р. Після чого ОСОБА_31. добровільно видав вказані грошові кошти.ОСОБА_5
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочинів, винуватість обвинуваченої та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.ОСОБА_5
		Щодо належності та допустимості як доказу - протоколу про результатти проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.06.2017, складеного старшим в ОВС УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_30. у кримінальному провадженні №42017140000000206 від 13.06.2017, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2017 №02086т за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_5
		Відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
		З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 21.09.2017 надано дозвіл на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні №42017140000000206 від 13.06.2017, а саме: протоколу про наслідки НСРД №2157т/39/112-2017 від 27.06.2017 з додатками (електронні носії №1369, 1370т), у іншому кримінальному провадженні №12017140060001986 від 18.05.2017.
		На підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі отриманих за результатами НСРД, суд дійшов висновку, що в ході досудового розслідування працівниками правоохоронних органів не здійснювались будь-які дії, спрямовані на провокацію, спонукання ОСОБА_5 до вчинення правопорушення, тобто поведінка органів досудового розслідування була пасивною. Натомість ОСОБА_5 зустрічалася з ОСОБА_31. з метою вирішення питання про інформування ОСОБА_5 про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків, та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» у кримінальному провадженні№12017140060001986 від 18.05.2017.
		При цьому вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2017 у справі №466/4776/17, встановлено, що ОСОБА_5 16.06.2017 здійснила пропозицію про надання неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США начальнику міжрайонного відділу №2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31 та 17.06.2017 надала останньому неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за неналежне виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017, інформування ОСОБА_5 про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив насвідків, та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703), які були добровільно видані  17 червня 2017 р. ОСОБА_31., при цьому надавши останньому обіцянку передати решту неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США 21 червня 2017 р.ОСОБА_5
		Спростування доводів сторони захисту щодо недопустимості як доказу вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2017 у справі №466/4776/17.
		Колегія суддів вважає, що встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2017 у справі №466/4776/17 обставини кримінального правопорушення мають безпосереднє відношення до обставин кримінального провадження, яке розглядається судом, оскільки неправомірна вигода була надана ОСОБА_5 працівнику правохоронного органу з метою вирішення питань у вказаному кримінальному провадженні. Зокрема, вироком суду встановлено, що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Львівської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017 за фактом заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703), за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.У ході проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні заступником начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. скеровано на адресу УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України доручення про проведення ряду слідчих дій, виконання якого доручено начальнику міжрайонного відділу №2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31.12.06.2017 о 13 год. 01 хв. на абонентський номер НОМЕР_25, який належить ОСОБА_31 з абонентського номеру НОМЕР_26 здійснила телефонний дзвінок особа, яка представилась прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5 та повідомила про необхідність особистої зустрічі з питань здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017 та прийняття процесуального рішення по даному провадженню на її користь.Розуміючи, що вчиняється кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, начальником міжрайонного відділу 2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31. написано письмову заяву про зазначений факт та у подальшому надано згоду на участь у проведенні відповідних негласних слідчих (розшукових) дій з метою документування неправомірної діяльності ОСОБА_5.16.06.2017 об 11 год. 50 хв. за ініціативи ОСОБА_5 в кафе «Франко» на Площі Ринок, 1 в м. Дрогобич відбулась зустріч останньої з ОСОБА_31., в ході якої ОСОБА_5 запропонувала за неправомірну вигоду в сумі 10000 доларів США вирішити питання про неналежне виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 19.05.2017, інформування її про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків, та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703) та попросила повідомити її про прийняте рішення до вечора цього ж дня.В той самий день, близько 19 год. 00 хв., за попередньою домовленістю з ОСОБА_5, начальник міжрайонного відділу 2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31. під час контролю за вчиненням злочину, здійснив телефонний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_26 та надав ОСОБА_5 згоду на отримання вищевказаної неправомірної вигоди.17.06.2017 ОСОБА_5 попередньо узгодивши час та місце зустрічі, прибула до кафе «Герольд», за адресою: м. Львів, вул. Панча, 7б, де о 14 год. 36 хв. умисно, протиправно, надала ОСОБА_31 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США за неналежне виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні №12017140060001986 від 18.05.2017, інформування її про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 34768703), одночасно надавши обіцянку передати решту неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США 21 червня 2017р.Після чого ОСОБА_31. добровільно видав вказані грошові кошти.
		З наведеного вбачається, що обвинувачена ОСОБА_5 з моменту внесення відомостей до ЄРДР була обізнана з обставинами розслідування кримінального провадження відносно неї, та бажаючи уникнути відповідальність за вчинене запропонувала неправомірну вигоду начальнику міжрайонного відділу №2 (м. Пустомити) УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_31 за інформування її про хід досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також вплив на свідків та обставини, з метою виведення її з під підозри щодо причетності до заволодіння майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг».ОСОБА_5
		Спростування доводів сторони захисту щодо неналежності та недопустимості як доказу висновку експерта.
		На думку захисника ОСОБА_9. висновки досліджених судом проведених одною експертною установою судових експертиз від 12.01.2018 №6774-6783 і №3948 від 23.12.2021 містять істотні суперечності щодо порядку визначення і розміру вартості нерухомого майна - предмету протиправних посягань, яка відповідно ч. 1 ст. 91 КПК України є обставиною, яка підлягає обов'язковому доказуванню у даному кримінальному провадженні та безпосередньо зумовлює вірну кваліфікацію діяння (у задоволенні клопотання сторони захисту про допит експертів та призначення судом повторної оціночно- будівельної експертизи відмовлено).При цьому обидва висновки містять ймовірні значення розміру вартості майна («вартість...могла становити»), що виключає визнання їх відповідно ст. 85 ч. 1 КПК України належними доказами (як це й зазначено у постанові ВС від 17.08.2021 у справі № 484/1376/18), так як суми нібито завданої майнової шкоди є припущеннями.
		На думку захисника ОСОБА_8. стороною обвинувачення не представлено доказів з яких би можна було достовірно встановити розмір збитків, яких, на думку сторони обвинувачення, було заподіяно ТзОВ «Люксорцентрторг».Так, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона заволоділа будівлями ТзОВ «Люксорцентрторг» А-2 АДРЕСА_5 - 323,9 кв.м., Д-1 АДРЕСА_6 - 887,3 кв.м., 3-1 АДРЕСА_7, 567,7 кв.м., Б-2 АДРЕСА_8 - 1108,7 кв.м., К-2 АДРЕСА_9 - 493,0 кв.м., Є-1 АДРЕСА_4 - 1015,9 кв.м., Й-1 АДРЕСА_11 - 233,6 кв.м., Ж-1 АДРЕСА_12 - 257,3 кв.м., Г-1 АДРЕСА_5 - 59,2 кв.м., вартість яких станом на 19 жовтня 2016 року складає 3043236,00 гривень.Крім цього, ОСОБА_5 ставлять у вину те, що вона, нібито, заволоділа будівлею ремонтної майстерні, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, вартістю станом на 10.03.2017 року 827110,00 гривень.На підтвердження цих сум стороною обвинувачення надано суду висновок експерта №6774-6783 від 12 січня 2018 року (т.5 а.с. 39-53).Вважає, що цей висновок не може враховуватися судом, оскільки на його підставі не можливо достовірно встановити суму збитків, яких, на думку сторони обвинувачення, заподіяно ТзОВ «Люксорцентрторг».Зокрема, з цього висновку вбачається, що ринкова вартість будівлі клубу і кабінету ТБ під літ. «Б-2», будівлі шиномонтажна дільниця під літ. «Ж-1», будівлі шиномонтажнадільниця під літ. «Жі-1», будівлі профілакторій по ремонту ГАЗ-24, РАФ під літ. «3-1», будівлі ремонтна майстерня під літ. «Є-1», будівлі їдальня під літ. «К-2», будівлі механічна під літ. «Л-2», що входять до комплексу будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на 19.10.2016 року могла становити 3043236,00 гривень.Також експерт вказав, що вартість будівель автозаправочний пункт під літ «Г-1», склад з допоміжними виробничими приміщеннями під літ. «Д-1» та котельня під літ. «Й-1» встановити не можливо.Таким чином, вийшло так, що обвинувачуючи ОСОБА_5 у заволодінні 9 будівлями: А-2 АДРЕСА_5, Д-1 АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 АДРЕСА_7, Б-2 АДРЕСА_8, К-2 АДРЕСА_9, Є-1 АДРЕСА_4, Й-1 АДРЕСА_11, Ж-1 АДРЕСА_12, Г-1 АДРЕСА_5, які нібито належать ТзОВ «Люксорцентрторг», сторона обвинувачення послуговується висновком оцінки 10 інших будівель.При цьому, зважаючи на вказані вище розбіжності у площах будівель, робиться це без чіткого розуміння того, які ж з зазначених у висновку експерта будівлі відповідають будівлям зазначеним у обвинувальному акті, а також без чіткого розуміння, звідки взялася будівля «Ж-1», якої у договорі купівлі-продажу немає.Навіть якщо просто взяти і відкинути з переліку будівель зазначених у обвинувальному акті літери трьох будівель, які експерт не зміг оцінити, вийде, що 6 зазначених у обвинувальному акті будівель оцінили як 7 зазначених у висновку експерта. Також звертає увагу, що взятий до уваги стороною обвинувачення зазначений висновок експерта повністю спростовується висновком експерта №3948 від 21 грудня 2021 року, виготовленим на замовлення ОСОБА_5 (т.5 а.с. 104-114)
		Спростовуючи доводи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості як доказу висновку оціночно-будівельної експертизи від 12.01.2018 №6774-6783 (проведена судовим експертом ДНДТСЕ ОСОБА_52.), колегія суддів зауважує, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.03.2023 в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9. про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12017140060001986 від 18.05.2017р., про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.190, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.2 ст..28 ч.4 ст.358, ч.4 ст.358, КК України - матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, відмовлено.
		Як на підставу для відмови в задоволенні клопотання, колегія суддів вказала, що призначення і проведення експертиз в кримінальному судочинстві регулюється статтями 69, 101-102, 242-243, 245, 332, 333, 356, 509 КПК України, Законом України «Про судову експертизу» № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року (зі змінами від 19 грудня 2006 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами), відомчими Правилами і Інструкціями Міністерства юстиції України з питань проведення експертизи, «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законний інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Однак, сторона обвинувачення під час досудового розслідування не скористалася своїми правами на призначення та проведення тих експертиз, які вважали за потрібне, намагаючись перекласти цю функцію на суд. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до змісту висновку експерта закріплені у ст. 102 КПК України. Відповідно до частини 2 статті 101 КПК кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Відповідно до ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.Для оцінки висновку експерта суд має враховувати, зокрема обсяг та якість взятих до уваги фактів, наданих експерту або встановлених під час експертного дослідження, переконливість викладених експертом доводів, переконливість пояснень, чому неможлива інша інтерпретація тієї сукупності фактів, на підставі яких робився висновок, тощо.За змістом ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.Таким чином, законодавець чітко визначає випадки, у яких суд вправі своєю ухвалою за наявності клопотань сторони кримінального провадження чи за власною ініціативою призначити відповідно повторну, комплексну, комісійну експертизи. Згідно з п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).Відповідно до п.5.4 Інструкції, повторна експертиза призначається, коли висновок експерта буде визнано судом необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому експертові або іншим експертам.В постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами), зазначено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою необґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертиз.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в ході судового розгляду стороною обвинувачення подано як доказ висновок оціночно-будівельної експертизи від 12.01.2018 №6774-6783 (проведена судовим експертом ДНДТСЕ ОСОБА_52.). На підтвердження і обгрунтування необхідності призначення повторної оціночно-будівельної експертизи захисником подано висновок комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 23.12.2021 №3948 (проведена судовими експертами ЛНДІСЕ ОСОБА_56. та ОСОБА_55).У своєму клопотанні захисник ОСОБА_9. не погоджується з висновком первинної оціночно-будівельної експертизи, вказуючи зокрема на те, що висновки досліджені судом складені одною експертною установою, однак експертизи містять істотні суперечності щодо порядку визначення (зокрема, застосування ПДВ) і розміру вартості нерухомого майна предмету протиправних посягань, яка відповідно ч.1 ст. 91 КПК України є обставиною, яка підлягає обов'язковому доказуванню у даному кримінальному провадженні та безпосередньо зумовлює вірну кваліфікацію діяння.На думку колегії суддів сторона захисту в судовому засіданні, всупереч вимогам п.3 с.1 ст.322 КПК України не довела, у спосіб, передбачений законом, що існують достатні підстави вважати висновок експерта необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або таким, що викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності
		При цьому, всупереч вимогам КПК України, сторона захисту не зазначила:
		-в чому відмінність між висновками експертів, зважаючи на об'єкт дослідження та подані для проведення експертизи документи, необхідні для дослідження;
		- в чому відмінність методів дослідження у проведених експертизах, і яким саме чином висновок сторони захисту, поданий під час судового розгляду, повністю або частково спростовує висновок експертизи, проведеної на досудовому розслідуванні, зважаючи на документи, подані для складення висновку; 
		-які саме методи дослідження повинні бути застосовані експертом при новому дослідженні;
		-які саме документи слід надати в розпорядження експерту, які були/ не були надані для відповідних досліджень;
		-що для проведення повторної експертизи повинні були застосовані принципово нові, раніше невідомі, методи дослідження, яких не було в розпорядженні експертів, які проводили дослідження. 
		Судом встановлено, що жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість проведеної експертизи по кримінальному провадженню, наявність суперечностей на які посилається захисник обвинуваченої, або таких, які б викликали сумніви в його правильності, матеріали справи не містять. Доводи захисника про суперечності в розмірі вартості нерухомого майна предмету протиправних посягань, пояснюється різними даними методик, застосованих експертами при проведенні досліджень та матеріалами, поданими сторонами відносно об'єктів дослідження. При цьому суд зауважує, що стороною захисту подано висновок експерта, проведений за клопотанням сторони захисту, і сторона захисту скористалася правом, передбаченим КПК України, і таке право забезпечене судом у відповідності до постанови ВС №753/10028/18 від 05.08.2020, вказаний висновок долучено до матеріалів кримінального провадження і такий підлягає оцінці судом в сукупності з іншими доказами кримінального провадження. Висновки проведених експертиз, на які покликається сторона захисту у своєму клопотанні є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експертів, будь якого порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертиз не встановлено, а тому не має підстав для повторного проведення судової оціночно-будівельної експертизи.Крім висновку №3948 від 23.12.2021, захисник ОСОБА_9. не наводить жодних інших достатніх підстав вважати висновок експерта №6774-6783 від 12.01.2018 необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або таким, що викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. Сумніви у висунутій обвинуваченням версії подій, узагальнені фрази стосовно сумнівів у об'єктивності та достовірності висновка експерта без його конкретизації та без вказівки на те, яким саме іншим доказам, дослідженим судом, цей висновок суперечить та в чому полягають суперечності, є голослівними.
		При цьому підставою для ухвалення вказаного судового рішення є правові висновки Верховного Суду, які згідно ч.6 ст.368 КПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом у кримінальному провадженні при ухваленні та постановленні судового рішення, а саме:
		-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №712/8780/16-к від 29.09.2022, згідно з якими суд прийшов до висновку про безпідставність вимог касаційної скарги про не призначення судом першої інстанції експертизи, оскільки захисником не було надано жодних об'єктивних даних, які б підтверджували необ'єктивність чи неповноту раніше проведених у даному кримінальному провадженні експертиз;
		-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №325/1781/18 від 12.08.2021, в яких суд вказав, що суд першої інстанції не знайшов підстав для призначення повторної судової експертизи, про що тричі заявляв захисник, мотивуючи тим, що під час досудового розслідування, маючи відповідні права, передбачені статтями 47, 48 КПК, будь-яких клопотань захисник не заявляв. Ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотання захисника, обґрунтування якого зводилося до аналізу застосування Методики проведення експертизи та не містило переконливих підстав вважати висновок експерта необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. Суд першої інстанції також зазначив, що в жодному клопотанні не було вказано для з'ясування яких інших, крім вказаних в обвинуваченні обставин, що мають значення для кримінального провадження, слід провести повторну експертизу;
		-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №607/12407/16-к від 14.07.2022, в яких суд вказав, що факт заявлення стороною у справі клопотання не зобов'язує суд, який його розглядає, беззаперечно задовольняти таке клопотання;
		-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №456/2741/15-к від 28.01.2020, в яких суд вказав, що підстави для призначення та проведення експертизи були відсутні, оскільки сторона захисту належним чином клопотання не мотивувала, не вказала в чому неправильність висновку експерта, здобутого під час досудового розслідування.
		-правові висновки, викладені у постанові ВС у справі №335/8945/16-к від 18.10.2018 в яких суд вказав, що суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів підставно відмовив у проведенні експертизи;
		-правові висновки, викладені у постановах ВС у справі №588/609/20 від 07.02.2023 та у справі №726/1415/19 від 04.06.2020, в яких суд вказав, що для призначення та проведення експертизи у суду першої інстанції були відсутні підстави
		При цьому, колегія суддів наголосила на тому, що оцінка доказів, в тому числі висновків експертиз, з точки зору належності і допустимості, здійснюється судом в нарадчій кімнаті в порядку ст. 94 КПК України. Відхилення судом безпідставних клопотань сторін кримінального провадження не може розцінюватися як створення перешкод дляреалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, порушення ч.6 ст.22 КПК України.ОСОБА_5
		Оцінюючи висновок оціночно-будівельної експертизи від 12.01.2018 №6774-6783 (проведена судовим експертом ДНДТСЕ ОСОБА_52.), в нарадчій кімнаті, в порядку ст.89 КПК України, колегія суддів зауважує таке. 
		Висновок експерта, який сторона захисту просить визнати недопустимим доказом повністю відповідає ч. 1 ст. 102 КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 102 КПК у висновку експерта повинно бути зазначено: (1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; (2) місце і час проведення експертизи; (3) хто був присутній при проведенні експертизи; (4) перелік питань, що були поставлені експертові; (5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; (6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; (7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
		Відповідність висновку експерта положенням ст. 102 КПК є ключовим, оскільки саме вимогам КПК має відповідати джерело доказів, а саме статтям 1, 17, 22, 84-86 КПК.
		Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
		З висновку оціночно-будівельної експертизи від 12.01.2018 №6774-6783 (проведена судовим експертом ДНДТСЕ ОСОБА_52.), вбачається, що такий виконано на підставі Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень; на дослідження надано інвентаризаційну справу на 78 арк.; експертом безпосередньо оглянуто об'єкти дослідження; дослідження проводилося методами огляду об'єктів дослідження, фотографування з фото фіксацією результатів огляду за наданою на дослідження інвентаризаційною справою, та подальшим проведенням розрахунків до загально прийнятих методик визначення вартості нерухомого майна. Після аналізу методичних підходів, результатів огляду та оцінки технічного стану будівель встановлено, що на ринку купівлі-продажу нерухомості відсутня інформація про продаж об'єктів подібних оцінюваному. У зв'язку з цим, експертом використано витратний підхід, шляхом визначення залишкової вартості об'єктів нерухомості на дату оцінки із застосуванням ринкового коефіцієнта будівельних робіт, з врахуванням технічного стану. При цьому, визначаючи ринкову варість об'єктів нерухомості станом на 19.10.2016 та 10.03.2017 відповідно, експерт врахував ринкову варість об'єктів нерухомості, вартість одиничного показника об'єкта аналога в цінах на 1973 рік; об'єм будівлі згідно матеріалів інвентаризаційної справи, коефіцієнт зміни вартості будівництва з цін 1973 року в ціни, що діють станом на момент проведення експертизи, коефіцієнт фізичного зносу. 
		Згідно висновку експерта, ринкова вартість будівлі клубу та кабінету ТБ під літ "Б-2"» будівлі шино монтажної дільниці під літ «Ж-1» будівлі профілакторію по ремонту гАз-24, РАФ під літ. "3-1", будівлі ремонтної майстерні під літ. "Є-1", будівлі їдальні під літ. "К-2", будівлі механічної мийки під літ, "Л-2", що входять до комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на 19.10.2016 могла становити 3043236,00 гри. (три мільйони сорок три тисячі двісті тридцять шість гри. 00 коп.); ринкова вартість будівлі ремонтної майстерні під літ. "Є- 1", що входить до комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 станом на 10.03.2017 могла становити 827110,00 грн. (вісімсот двадцять сім тисяч сто десять гри. 00 коп.). 
		Під час виконання дослідження, експерт самостійно визначив методи та способи виконання експертизи. Водночас, об`єктивних даних, які б викликали обґрунтовані сумніви у використаних експертом під час проведення експертизи методиках, захистом не наведено. Висновок експерта за своїм змістом є послідовним, логічним, а викладені у ньому дані не є суперечливими. Ба більше, фаховість експерта, його стаж експертної роботи та попередження експерта про кримінальну відповідальність зазавідомо неправдивий висновок експерта, переконують суд у достовірності висновку експерта.
		При цьому суд зауважує, що гарантії незалежності судового експерта та відповідальність за її порушення чітко визначена у національному законодавстві.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 244 КПК України сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо, зокрема, існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок.
		Сторона захисту таким правом скористалась та подала суду висновок комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 23.12.2021 №3948 (проведена судовими експертами ЛНДІСЕ ОСОБА_56. та ОСОБА_55).
		З вказаного висновку вбачається, що такий проведено згідно договору, укладеного між обвинуваченою ОСОБА_5 та Львівським НДІСЕ, на підставі технічних висновків про стан будівельних конструкції та інженерних мереж, наданих замовником - обвинуваченою ОСОБА_5, та складених на її замовлення. При цьому дослідження проводилося методом опрацювання наданих на дослідження документів та подальшим проведенням розрахунків у відповідності до загальноприйнятих методик визначення вартості нерухомого майна. При цьому, експертами зазначено про відсутність в технічних паспортах вартості об'єктів дослідження, а тому для розрахунку ринкової вартості ними підібрано об'єкти аналоги із збірників УПВВ. При визначення коефіцієнту фізичного зносу будівлі, прийнято до уваги надані для дослідження технічні висновки. 
		З наведеного вбачається, що підставою для проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 23.12.2021, слугували технічні висновки, складені на замовлення обвинуваченої ОСОБА_5, об'єкти безпосередньо експертами не оглядалися, інформація про вартість об'єктів дослідження на момент проведення експертизи була відсутня.
		Тобто відмінності у проведених за клопотаннями сторони захисту та обвинувачення експертизах щодо вартості об'єктів кримінально-протиправного посягання складають документи, надані для проведення експертизи, у першому випадку - це матеріали інвентаризаційної справи, в другому випадку - технічні висновки, складені на замовлення обвинуваченої ОСОБА_5 Саме вказані документи, як і огляд в першому випадку об'єктів самостійно зумовлюють різницю в сумі завданої матеріальної шкоди.
		При цьому суд зауважує, що подаючи клопотання про призначення повторної експертизи, сторона захисту жодним чином не вказала, на підставі яких саме документів, слід провести експертизу, в чому неправильність чи неповнота експертизи, проведеної на досудовому розслідуванні, що суперечить вимогам ст.332 КПК України і унеможливлювало її застосування. При цьому суд зауважує, що експертами було використано тіж самі підходи, а коефіцієнти, використані у формулі різняться між собою, зважаючи на подані для дослідження документи. 
		Крім цього, технічні висновки, складені на замовлення ОСОБА_5, які слугували підставою для проведення експертизи сторони захисту викликають сумівни в їх законності, зважаючи на дату їх складення - грудень 2016 року, в той же час датою складення висновку - є 23.12.2021, тобто по спливу п'яти років з моменту їх виготовлення. Сторона захисту в судовому засіданні вказаної різниці у часі пояснити не змогла та вказаний сумнів суду не усунула.
		На підставі наведеного, колегія суддів висновок комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 23.12.2021 №3948 до уваги при постановленні судового рішення не приймає, оскільки такий виконано на підставі документів, які викликають в суду сумніви у своїй законності.
		Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання фактичних даних, які містяться у висновку експерта від 12.01.2018 №6774-6783 недопустимими доказами, а доводи сторони захисту вважає припущеннями, які не підтверджено жодними доказами.
		Твердження захисника ОСОБА_8. про невідповіність об'єктів нерухомості, а саме позначення їх відповідними літерами у обвинувальному акті та висновках експертиз на увагу не заслуговують, оскільки не співпадіння є не в самих об'єктах (позначеннях), а в площі, при чому, в незначній його частині, що не впливає на висновки суду та до уваги не береться. 
		Що стосується доводів сторони захисту про відмову в допиті експерта в судовому засіданні, то таке судове рішення мотивоване судом наступним.
		Зі змісту ст.101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.  Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
		Одним із способів перевірки достовірності висновку експерта у кримінальному провадженні є допит експерта. Допит експерта можливий лише після надання ним письмового висновку та не повинен виходити за межі проведеного дослідження. Вимоги щодо допиту експерта на стадії досудового розслідування у КПК України не наведені. Отже, він проводиться згідно з загальними правилами проведення допиту (ст.223, 224 КПК України).
		Допит експерта є процесуальною дією, яка може здійснюватися як в ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
		Процесуальний порядок та предмет допиту експерта у суді визначений ст.356 КПК України. Метою допиту експерта є отримання судом роз'яснення або доповнення до наданого ним висновку (експерт роз'яснює і доповнює висновок від свого імені на підставі раніше проведених ним досліджень).
		Відповідно до ч. 1 ст. 356 КПК України, за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку.
		Допит експерта спрямований на роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками експерта, на з`ясування суперечностей між висновком експерта й іншими наявними в кримінальному провадженні доказами.
		За змістом ч. 3 ст.356 КПК України експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.
		Допит експерта має на меті роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, встановлення суперечностей між висновком експерта й іншими наявними у кримінальному провадженні доказами або між декількома висновками щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.
		При цьому конкретної мети проведення допиту експерта, переконливих доводів неповноти, неясності чи необґрунтованості висновку експертизи, яка проведена в судовому засіданні стороною захисту не було наведено, як і не вказано конкретних питань, стосовно яких виникли суперечності щодо розуміння висновку експерта, не зрозуміло, які саме питання має поставити суд при допиті експерта, а тому підстави для виклику експерта відсутні.
		Разом з тим суд зауважує, що жоден з доказів не має наперед встановленого значення і за змістом положень ч. 10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для суду, не має переваги над іншими джерелами доказів і наперед встановленої сили, а підлягає перевірці й оцінці відповідно до вимог закону, за внутрішнім переконанням суду, у сукупності і взаємозв`язку з іншими зібраними у справі доказами. Водночас незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідному процесуальному рішенні.ОСОБА_5
		На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що зібрані у справі та досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази є належними, допустимими та достатніми і повністю у своїх сукупності підтверджують винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях.ОСОБА_5
		Спростування окремих доводів захисника ОСОБА_8.
		Доводи захисника ОСОБА_8. про те, що право власності на нерухоме майно, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг» йому не належить, так як в реєстрі не зареєстроване, спростовується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого комплекс за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за даним товариством 07.06.2007 на підставі догвоору купівлі-продажу за №507 від 07.06.2007.
		Матеріалами кримінального провадження спростовуються доводи захисника ОСОБА_8. про те, що ОСОБА_12., ОСОБА_23, ТзОВ «Люксорцентрторг» не є потерпілими у кримінальному провадженні, з обвинувального акту вбачається, що шкода була заподіяна ТзОВ «Люксорцентрторг», директором якого є ОСОБА_23 та ОСОБА_12., і розмір такої шкоди доводиться зібраними у справі доказами. Так ТзОВ «Люксорцентрторг» була заподіяна шкода у розмірі 3043236,00 грн. та 827110, 00 грн., а потерпілому ОСОБА_12. в розмірі 206100, 00 грн.
		Твердження захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази про те, що ОСОБА_23 є засновником ТзОВ «Люксорцентрторг» спростовуються заявою ОСОБА_23. адресованої Залізничному ВП ГУ НП у Львівській області 15.05.2017 про вчинення злочину відносно нього, яка міститься в матеріалах справи.
		Спростовуються матеріалами кримінального провадження доводи захисника про не доведеність факту використання ОСОБА_5 завідомо підроблених оіфіційних документів - свідоцтв про право власності на майно, зокрема такі спростовуються показаннями обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що їй було відомо, що вказані приміщення перебувають під забороною відчуження у банку, оскільки передані такому в заставу, зареєстровані на праві власності за ТзОВ «Люксорцентрторг». Крім цього, ОСОБА_5 була обізнана з тим фактом, що ОСОБА_23 на момент вчинення кримінальних правопорушень відбував покарання в місцях позбавлення волі, і майно було передано в заставу у виді цілісного майнового комплексу. А тому вказане майно у виді його окремих частин не могло бути посвідчене свідоцтвами, які вона надавала з позовними заявами до суду. ОСОБА_5
		Спростування показань обвинуваченої ОСОБА_5 про її непричетність до кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.
		Доводи обвинуваченої ОСОБА_5 щодо непричетності її до заволодіння майном ТзОВ «Люксорцентрторг», тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України відносно ТзОВ «Люксорценторг» та ОСОБА_12 спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями потерпілих, свідків:
		-показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_23. про те, що він правцював в 2017 році директором ТзОВ «Люксорцентрторг».В травні 2017 року до нього передзвонили і сказали, що на обʼєкті товариства, бувшому АТП, яке було придбане на торгах і де було 5 га. землі, які покриті асфальтом і є ряд приміщень, проводяться роботи і там працюють якісь люди. Прибувши туди, робітники йому повідомили, що власником майна є ОСОБА_12., який також прибув через певний час.ОСОБА_12. запитав, яке відношення до майна має він, і він відповів, що майно було придбане на торгах.Запитавши ОСОБА_12. за документи, останній відповів, що цим питанням займалася ОСОБА_5 Він попросив, щоб той розібрався з цим питанням, щоб не було наслідків, щоб пояснили, хто є власником і надали відповідні документи. Вони обмінялися номерами телефонів і мали звʼязатися в майбутньому. Пізніше він попросив юристів дізнатися дані на прізвище ОСОБА_12. і йому повідомили, що знайшли ряд цивільних справ по суду м.Дрогобича і показали рішення. Там було 2 чи 3 рішення, і тоді він зрозумів, що то була афера із залученням БТІ, виконкому, прокурорів, щоб забрати у них майно. У рішеннях було вкаазано, що ніби у 80 роках майно надали жінці, а вона потім у 2010-2012 роках згадала про це майно. Він знає, що все це організовувала ОСОБА_5.Суть рішення зводилася до того, щоб зробити на це майно старі свідоцтва про право власності на якусь жінку. ОСОБА_12. пропонував йому 6 тис. доларів США за дане майно. На даний час ці рішення скасовані. В АТП більше 10 тис. кв.м приміщень, це склади, виробничі корпуси, їдальня.Обвинувачена до нього з приводу переоформлення майна не зверталася. На той час ТзОВ "Люксорторгцентр" було в стадії банкрутства і на майно було накладено арешт.В призначенні обвинуваченій міри покарання покладається на розсуд суду;
		-показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_12. про те, що з обвинуваченою у нього відносини ніякі, він є виробником меблів і шукав відповідні приміщення. Він проживає неподалік АТП по АДРЕСА_2 в м. Дрогобич. Хотів взяти в оренду чи купити приміщення. Підходив до охоронців, але вони не знали, хто власник даних приміщень. Потім він звернувся до свого товариша ОСОБА_11., який працював в прокуратурі і був його однокласником і той через рік повідомив його, що є люди, які йому допоможуть, але є певні ньюанси. Також сказав, що є співробітник ОСОБА_5, яка знає власника і вона все зробить. Через певний час в 2015 році його познайомили з ОСОБА_5, знайомили в прокуратурі. ОСОБА_5 казала, що все нормально. Він дав ОСОБА_5 завдаток 5000 доларів США за купівлю частини приміщення 400 кв.м. колишньої ремонтної майстерні. Однак, йшли роки і вона казала, що ще не на часі. Пройшов час, 2-3 роки і він вже хотів повертати гроші, але ОСОБА_5, якій він довіряв, як працівнику прокуратури сказала, що все буде добре. Це вона сказала йому, як через ОСОБА_6, так і особисто. Потім ОСОБА_5 сказала все добре, приходь. В кінці 2018 року, він забрав за вказівкою ОСОБА_5 зі Львова реєстраційні документи. Був у нотаріуса, який сказав, що все добре. Потім заніс ОСОБА_5 решту грошей, мав дати одинадцять з чимось тисяч доларів, але дав 4500 і ще мав додати, однак, приїхали працівники прокуратури. Також він давав ОСОБА_5 копію паспорту для оформлення документів. Один раз підписував документи для звернення в суд - пусті аркуші, які просила підписати ОСОБА_5 Завжди контактував з ОСОБА_5 через ОСОБА_6. Ціна на нерухомість бул погоджена за 28 доларів США за м.кв. Офіційно з приводу приміщень по АДРЕСА_2 з дробом в суд він не звертався. За витяг з реєстру він нічого не платив. ОСОБА_5 казала, що знімають арешти, але конкретно нічого не повідомляла. Другу частину коштів він завіз ОСОБА_5 додому і дані гроші давав за приміщення. ОСОБА_5 повернула всі 10000 доларів США через пару тижнів біля комбінату комунальних підприємств, після обшуку. Гроші передавали з участю адвоката ОСОБА_27. В подальшому право власності скасоване однак, ким саме він сне знає. По чутках було відомо, що власник майна в тюрмі. Обвинувачену просить покарати згідно закону, покадається на розсуд суду;
		-показаннями в судовому засіданні представника потерпілого ТзОВ "Люксорцентрторг"про те, що з він привів інвесторів і дізнався, що власником майна в Дрогобичі є інша особа. Майно було в іпотеці банку і прокуратура наклала арешт на майно в іншому провадженні. Про інших власників дізнався з інформаційної довідки і рішень суду. Звернувся із заявою про вчинення злочину до Залізничного ВП. Також подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Дрогобицького міськрайонного суду скасувати. Нових власників майна в Дрогобичі не знав. До нього зверталися люди, щоб купити це майно але було відмовлено. Обвинувачена ОСОБА_5 зверталася з проханням придбати майно, але не пригадує, чи представлялася і не пригадує, чи хотіла придбати все майно, чи частину однак, їй було відмовлено. Під час прийняття рішення Дрогобицьким міськрайонним судом він не був присутній, брав участь в засіданні апеляційного суду. Обвинувачену просить покарати згідно закону, покадається на розсуд суду;
		-показаннями в судовому засіданні свідка АДРЕСА_18. про те, що з обвинуваченою ОСОБА_5 вони разом працювали в Дрогобицькій прокуратурі. В 2016-2017р. до нього звернувся ОСОБА_12., який спитав, чи хтось не продає приміщення, де проживає його дід оскільки, він хоче організувати там столярний цех. По цьому питаннб ввін цікавився у ОСОБА_5 і дізнався, що їй відомо, хто продає приміщення біля АТП на вул. Самбірській в м. Дрогобич, де за 100 м. від АТП проживає дід ОСОБА_12. Потім він познайомив ОСОБА_12. з ОСОБА_5, і вони разом спілкувалися між собою. Потім ОСОБА_5 сказала дати 4-5 тис. доларів США, щоб вирішити питання по майну. Він був присутній при передачі грошей, це був обід. Пізніше запитував в ОСОБА_5, який результат і вона сказала, що все вирішується і через 1-1.5 місяця буде вирішено і треба доплатити 5500 тис. доларів США. Пізніше ОСОБА_12. передав ОСОБА_5 решту грошей. ОСОБА_12. давав кошти за придбання приміщення. Пізнішедізнався, що майно перебувало в заставі. Загальна сума, яка передана ОСОБА_5 складала 10 тис. доларів США. Ніякої винагороди за свої дії ні від кого він не отримував, бо ОСОБА_12. є його однокласником. Як все повинна була зробити ОСОБА_5, йому не відомо, Знає, що ОСОБА_12. писав заяву про вчинення злочину і був визнаний потерпілим. Також він дізнавався в Дрогобицькому міськрайонному суді, чи є позови і вони були, про що він сказав ОСОБА_12.
		-показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_16.про те, що обвинувачену ОСОБА_5 в суді він бачить вперше. ОСОБА_13. це його тесть. Йому відомо, що тесть придбав нерухомість 5 років тому по АДРЕСА_2. Питанням придбання не цікавився, бо знав, що мала бути угода купівлі-продажу. Міг дати свій паспорт тестеві, бо вони партнери і він йому довіряє і тесть міг брати копію паспорту. Не пригадує, чи звертався до суду. Пустих бланків не підписував, веде підприємницьку діяльність по багатьох напрямках і все неможливо пригадати;
		-показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13. про те, що це було давно, більше 6 років назад при якихось обставинах подзвонила до нього ОСОБА_5, щоб обговорити справу. До того ОСОБА_5 він знав візуально, звідки вона взяла його номер телефону не знає, запропонувала, що вирішить питання з приміщеннями колишнього АТП. Знав, що дані приміщення в заставі банку і він зможе їх викупити. Минув час і він погодився але щоб все було законно. ОСОБА_5 сказала, що все буде вирішувати через банк. Вони зустрілися і вона диктувала йому лист до арбітражного керуючого і банку з приводу купівлі приміщення. Він вирішив купити дані приміщення на свого зятя ОСОБА_16., документи він переслав через Вайбер на її вимогу. ОСОБА_5 сказала, які необхідно документи. Пізніше вони зідзвонювалися, зустрілися і вона дала рішення суду, де зять позивався з приводу приміщення і за ним вже було визнано право власності. Він сказав, що це неправильно і все буде робити через банк і попередив, що цього не хоче, щоб вона касувала рішення і таке через певний час було скасоване. ОСОБА_5 казала йому, що майно розпродує арбітражний керуючий. Скільки давав винагороди ОСОБА_5 за ці послуги, він не памʼятає;
		-показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_26. про те, що з обвинуваченою у нього відносини ніякі. В 2015-2017 р. Він працював в Піреус банку керуючим по управлінню проблемними активами. Знає потерпілого ТзОВ "Люксорторгцентр", бо це клієнт банку. Майно товариства було в заставі банку з моменту видачі кредиту. До нього не зверталися щодо викупу майна, але хотіли викупити проблемну заборгованість. ОСОБА_5 знає, бо вона зверталася, щоб купити проблемний кредит. Це стандартна процедура купівлі, однак, яка була пропозиція не памʼятає. По мобільному телефону обвинувачена представлялася як юрист, але точно не пригадує. Спілкування було по телефону і месенджеру. ОСОБА_23. знає. Йому невідомо, чи ОСОБА_5 зверталася від його імені.
		Показання потерпілих, представника потерпілого та свідків є логічними та послідовними, такі прямо стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень, потерпілі та свідки в деталаях розповіли про обставини знайомства з обвинуваченою ОСОБА_5., за яких обставин, та в який споіб обвинуваченою було вчинені вищевказані кримінальні правопорушення і такі показання повністю спростовують показання обвинувачної щодо непричетності до їх вчинення.
		Суд розцінює показання обвинуваченої ОСОБА_5 про її непричетність до вчинення кримінальних правопорушень як спосіб уникнення відповідальності за вчинене. Так, обвинувачена ОСОБА_5 визнала той факт, що зустрічалася з ОСОБА_12., про те, що останній передав їй грошові кошти у виді завдатку в сумі 5500 доларів США, визнає факт підписання ОСОБА_12. пустих аркушів паперу, які були використані для підготовки позовної заяви про визнання права власності та заяв про розгляд справи без участі сторін; факт передачі рішення суду про задоволення позову ОСОБА_12., визнає, що в подальшому ОСОБА_12. передав їй залишок коштів в сумі 4500 доларів США. Також вказує, що ОСОБА_12. пропонував ОСОБА_23 6000 доларів за приміщення Є-1. Крім цього, ОСОБА_5 визнає той факт, що цивільний позов про визнання права власності за ОСОБА_16. на майно готував її знайомий юрист на її прохання.
		Доводи обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено, що вона подала від імені ОСОБА_16. до приватного нотаріуса ОСОБА_18 документи з метою реєстрації прав та обтяжень на будівлі, розташовані по АДРЕСА_2 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16., який в судовому засіданні показав, що документи нотаріусу не подавав, а чи подавав позов до суду не пригадує. ОСОБА_5
		Доводи захисника ОСОБА_9. про те, що суд безпідставно не допитав особу, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження не відповідають загальним засадам кримінального провадження та принципу презумпції невинуватості. Так, вказана особа була обвинуваченою до моменту виділення шодо неї матеріалів в окреме провадження, підставою для виділення таких слугувала та обставина, що вказана особа була призвана до Збройних Си України і на даний час проходить військову службу. Наведене унеможливило розгляд справи щодо обвинуваченого, саме тому суд зупинив відносно нього кримінальне провадження.ОСОБА_5
		Крім цього, беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_5 суд визнає протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.06.2017, складеного старшим в ОВС УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_30. у кримінальному провадженні №42017140000000206 від 13.06.2017, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2017 №02086т за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_5, згідно з яким ОСОБА_5 визнала вчинення нею злочинів та просила працівника правохоронного органу допомогти їй у вирішенні питання про закриття кримінального провадження та протокол огляду заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_29. від 26.09.2017 мобільного телефону, вилученого під час особистого обшуку ОСОБА_5, згідно з яким у мобільному телефоні наявна інформація про наявність контактів ОСОБА_5 з особами, причетними до питання незаконного оформлення права власності на примішення потерпілого, переписка з представником банку про придбання об'єкту нерухомості через підставну особу; з представником реєстраційної служби про реєстрацію права власності на майно підприємства; переписка з абонентом «ОСОБА_36», якому ОСОБА_5 скидає фотографії свідоцтв про право власності на дане майно; переписка з особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, з якої вбачається, що ОСОБА_5 обізнана з матеріалами цивільних справ, які були подані до Дрогобицького міськрайонного суду. Крім цього, у розділі «Фотографії» міститься інформація про реєстрацію права власності на майно підприємства, фотографії свідоцтв про право власності на майно підприємства, поверхові плани приміщень, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, та відомості про скерування справ до апеляційного суду Львівської області.ОСОБА_5
		Щодо вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 злочинів за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, в даному випадку суд зауважує, що обвинувачена була добре знайомою з вказаною особою, про що свідчить зокрема протокол про результати проведення НСРД, згідно з яким обвинувачена повідомлала оперативного співробітника про те, що добре з ним знайома, що він буде надавати такі показання, як вона йому скаже, що з ним проблем не буде; протоколом огляду мобільного телефону обвинуваченої ОСОБА_5, згідно з яким встановлено, що серед номерів мобільних телефонів є номер вказаної особи, обвинувачена неодноразово здійснювала виклики такого на час вчинення кримінальних правопорушень, вела з ним переписку, при чому останній їй скидав фотографії листів Дрогобицького суду, крім цього, визавальними показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджено той факт, що вона отримала від нього свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості та інші документи, які стосуються вказаного майна та домовлялася, що в разі позитивного вирішення справи, той отримає адекватну грошову компенсацію за майно бабці його дружини.ОСОБА_5
		Щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, суд вважає, що її вина підвтерджена сукупністю зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що вона на своє прохання отримала від особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження свідоцтва про право власності на нерухоме майно та інші документи, які були необхідна для подання позовних заяв до суду та передала їх знайомому юристу для підготовки позовів. Про те, що ОСОБА_5 була обізнана з тим фактом, що вказані свідоцтва є підробленими свідчать, зокрема її розмови з оперативним працівником, зафіксовані протоколом за результатами проведення НСРД, в яких вона повідомляє, що на бабцю дружини особи, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження можуть за потреби бути зареєстровані і інші приміщення, при цьому усвідомлюючи, що така померла і у власності приміщень комплексу мати не могла. Крім цього, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 була добре обізнана з тим фактом, що майно, яке належить ТзОВ «Люксорцентрторг» перебуває під заставою в банку, про що повідомив її представник банку, що стверджується показаннями його як свідка в судовому засіданні та показаннями самої обвинуваченої.ОСОБА_5
		Щодо складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України та ч.4 ст.190 КК України, колегія суддів зазначає таке.
		Предметом шахрайства є не тільки майно, але й право на майно.
		Об'єктивна сторона виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.
		Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо. У випадках коли для обману винний підробляє або використовує підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю статей 190 та 358 КК.
		Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.
		Особливості шахрайства полягають утому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Наприклад, винний за фальшивим документом отримує грошовий переказ. Таким чином, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.
		Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно.
		 Суб'єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета (див.коментар до ст. 185 КК).
		 Частина 2 ст. 190 КК передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому; ч. 3 ст. 190 КК - за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; ч. 4 ст. 190 КК - за вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.
		Кримінальна відповідальність за шахрайство (ст. 190 КК) настає, коли особа усвідомлює, що майно, яким вона заволодіває, не маючи будь-якого дійсного чи уявного права на нього, є чужим для неї. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов'язана зі встановленням того, чи усвідомлював винуватий факт заволодіння чужим майном з метою його безоплатного та безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів. Для встановлення ознак шахрайства не є вирішальним, чи усвідомлювала винувата особа, кому саме та на яких підставах належить майно, а також чи заволодіває вона майном з використанням омани власника майна або іншої особи, у володінні якої воно перебуває. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 712/10080/15-к.
		Складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб'єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов'язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів.
		Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, використавши оману власника цього майна, чи оману іншої особи, у володінні якої воно перебуває, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
		Оскільки обман є особливим видом інформаційного (дезінформаційного) впливу, його застосування спрямоване на відображення в свідомості обманутого у перекрученому, спотвореному вигляді фактів чи обставин, що обумовлюють рішення про передачу майна. Винуватий втручається в сферу психічної (інтелектуальної та вольової) діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини, вводить цю особу в оману, внаслідок чого вона обирає ту чи іншу лінію поведінки без знання про істинний, дійсний стан справ, її уявлення і судження фальсифіковані, а волевиявлення та вчинки обумовлені обманними діями винного.
		При цьому виникнення умислу передує заволодінню чужим майном, а обман як спосіб вчинення злочину може виявлятися як у формі дії, так і бездіяльності або поєднувати зазначені форми впливу з метою введення в оману чи підтримання омани, яка виникла поза протиправними діями винуватої особи.ОСОБА_5
		Щодо тривалості кримінального провадження та справедливості в цілому
		На думку суду, тривалість даного кримінального провадження не спричинила порушень прав обвинуваченої, інших учасників в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо розумного строку, а була обумовлена такими об`єктивними причинами, як запроваджений карантин, воєнний стан, поведінка учасників процесу. Судом були дотримані визначені ст.ст. 314, 316 КПК України строки призначення підготовчого судового засідання та судового розгляду, не допускалися випадки призначення судових засідань із значними інтервалами.
		Тривалість даного кримінального провадження в цілому складає 5 років 1 місяць, у тому числі, досудове розслідування - 8 місяців.
		На думку суду, під час розгляду даного кримінального провадження були у повному обсязі дотримані засади кримінального провадження та основні гарантії справедливості щодо забезпечення права на захист, була забезпечена рівність та змагальність сторін у повному обсязі. З дотриманням принципів незалежності та неупередженості, всебічно і повно були досліджені усі обставини кримінального правопорушення, перевірені та проаналізовані представлені сторонами версії і оцінені надані на їх підтвердження докази.
		    
		Процесуальна поведінка сторін кримінального провадження.
		Розгляд кримінального провадження впродовж п'яти років неодноразово було відкладено у зв'язку з неявкою сторін кримінального провадження, що визнано судом зловживанням процесуальними правами, та про що чисельними листами повідомлено як сторін кримінального провадження, так і відповідні уповноважені органи. Понад рік, суд був позбавлений можливості завершити розгляд кримінального провадження через неявку в судове засідання обвинуваченої ОСОБА_5, процесуальні наслідки неявки якої знайшли відображення в чисельних ухвалах суду, зокрема про привід та накладення грошового стягнення. З приводу наведеного, на адресу уповноважених органів скеровано чисельні листи, в яких висловлено вимогу про забезпечення явки в судове засідання обвинуваченої ОСОБА_5
		Детальний аналіз постановлених у кримінальному провадженні судових рішень щодо процесуальних наслідків невки обвинуваченої викладено у вироку суду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_5
		Суд неодноразово встановлював умисний характер дій обвинуваченої ОСОБА_5, прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7, захисника ОСОБА_10., направлені на невиправдане затягування процесу та зловживання своїми процесуальними правами та повідомляв про наведене уповноважені органи, зокрема керівника Львівської обласної прокуратури, Офіс Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів та Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, однак вказані повідомлення залишилися без належного реагування.ОСОБА_5
		Висновки суду.
		За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
		Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
		Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочинів, інкримінованих обвинуваченій, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
		У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
		У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_5, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінальних правопорушень та приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК Українив судовому засіданні доведена повністю.
		Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним:
		факт вчинення ОСОБА_5 шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України;
		факт вчинення ОСОБА_5 шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, за попередньою змовою групою осіб, в великих розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України;
		факт використання ОСОБА_5.завідомо підроблених документів, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
		Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_5 повністю доведена в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
		Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу суд не вбачає.
		Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.ОСОБА_5
		Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Мотиви призначення покарання.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім  для  виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь  тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		При цьому, обираючи конкретний вид та міру покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнано винною, суд враховує загальні засади призначення покарання, а саме:
		-призначає покарання у межах, встановлених санкцієюч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
		-керується при цьому положеннями Загальної частини КК України, а саме - нормами, що регламентують цілі, систему покарань (ст. ст. 50, 51 КК України), підстави, порядок, межі та особливості застосування окремих його видів (ст. ст. 53-64 КК України), а також регулюють інші питання, що пов`язані з призначенням покарання та здатні вплинути на вибір судом певного його виду і міри (ст. ст. 52, 67-72 КК України);
		-враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винної та обставини, що пом`якшують та/або обтяжують покарання;
		- враховує положення статей 49 та 74 КК України щодо строків притягнення до відповідальності за окремі кримінальні правопорушення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 52 КК України, за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене санкцією статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених КК України.
		Так, санкція ч. 3 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
		Санкція ч.4 ст.190 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
		Ч.4 ст.358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
		У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 182/9765/14-к зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.
		Обираючи вид і розмір основного покарання, суд виходить з таких міркувань.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к)
		Крім того, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к та від 18.09.2019 у справі №№ 166/1065/18.)
		Однак, у матеріалах зазначеного судового провадження стосовно ОСОБА_5 відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачена розкаялася у вчинених нею кримінальних правопорушеннях, натомість оглядом матеріалів кримінального провадження встановлено, що впродовж п'яти років обвинувачена всіляко уникала розгляду справи судом, десятки раз не з'являвся в судові засідання, і такими своїми діями перешкоджала розгляду кримінального провадження в розумні строки, встановлені КПК України. Судовими рішеннями неодноразово встановлено факт зловживання обвинуваченою процесуальними правами, у зв'язку з чим накладено на обвинувачену штраф та неодноразово застосовано привід до обвинуваченої.
		Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5, хоча і частково надала показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, однак відмовилася відповідати на запитання учасників та суду, вона не висловила жалю з приводу цього, осуду своєї поведінки, а також готовності нести покарання, що свідчить про відсутність критичної оцінки вчиненого та відповідно щирого каяття. Доводам про щире каяття, висловленим обвинуваченоюпід час судових дебатів та останнього слова, суд не надає віри, зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченої. Суд вважає мотивом таких тверджень - це бажання обвинуваченої не понести покарання у виді позбавлення волі та уникнути відповідальності за вчинене шляхом призначення їй судом іншого, більш м'якого покарання. 
		За таких обставин пом'якшуючих вину обвинуваченої ОСОБА_5 обставин, передбачених ст. 66 КК України суд не вбачає.
		Обтяжуючи вину обставин, передбачених ст.67 КК України судом не встановлено.ОСОБА_5
		При цьому, суд враховує, що ОСОБА_5, відповідно до наказів прокурора Львівської області № 1654к від 31.05.2015 та № 3011 к від 14.12.2015, працювала на посадах прокурора Дрогобицької міжрайонної прокуратури Львівської області, прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, мала класний чин молодшого радника юстиції, була службовою особою та працівником правоохоронного органу, в силу службового становища зобов'язана відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Суспільна небезпека вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення на переконання Суду є значною, оскільки потенційно може проявлятися у падінні авторитету органів прокуратури, підриві демократичних інститутів і цінностей, справедливості. Загалом, такі вчинки обвинуваченої, як особи, яка обіймала посаду прокурора на момент вчинення інкриміановіаних їй кримінальних правопорушень є однією з головних загроз українському суспільству та функціонуванню демократичної держави.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, обіймаючи посаду прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області. На цій відповідальній посаді обвинувачена мала реалізовувати головні цілі - неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує її як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		Натомість обвинувачена вчинила зазначені кримінальні правопорушення, які підривають авторитет правоохоронних органів.
		Зазначені обставини, на переконання Суду, указують на виняткову зухвалість вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушеньта їх підвищену суспільну небезпеку.
		Досліджуючи дані про особу обвинуваченої, Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 має задовільний     стан здоров'я, вдова, має вищу освіту, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вважається не судимою згідно зі ст.89 КК України.
		Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винної, та обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5, суд враховує характер та тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінальних правопорушень і їх мотиви, форму вини, обстановку вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої та стан її поведінки, обвинувачена не усвідомила протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаялася, раніше не судима згідно ст.89 КК України, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, характеризуючи дані на обвинувачену і вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі.
		При цьому суд зауважує, що закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого злочину, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових злочинів.
		Таких обставин у ході розгляду кримінального провадження не встановлено. А тому за відсутності обставин, що пом`якшують покарання у відповідності до приписів статті 66 КК, і даних, які би свідчили про зниження ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, суд вважає, що основне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років відповідає приписам статей 50, 65 КК.
		При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові в справі №758/5744/17 від 24.01.2022, в яких Верховний Суд зауважив, що згідно статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
		На переконання Суду, призначене покарання ОСОБА_5 за ч.3 та ч.4 ст.190 КК Україниу виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування до ОСОБА_5 положень статті 75 КК України.
		Також, відповідне покарання сприятиме становленню справедливості, рівності перед законом, забезпеченню добропорядності та відповідальності осіб, які займають посади в органах поліції.
		Щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 52 КК додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. А згідно з частиною 4 зазначеної статті за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.
		На підставі наведеного, суд вважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання за ч.4 ст.190 КК України конфіскацію майна.
		При цьому суд вважає, що слід призначити обвинуваченій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,
		Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
		В судовому засіданні, після роз'яснень головуючим суддею ОСОБА_5 правових приписів ст.49 КК України, обвинувачена ОСОБА_5 відмовилася подавати заяву та бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.49 КК України.
		У зв'язку з викладеним, на підставі п. 1 ч. 1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України слід звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності за вказаною статтею.ОСОБА_5
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Цивільний позов ТзОВ «Люксорцентрторг» до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди слід залишити без розгляду на підставі заяви представника потерпілого ТзОВ «Люксорцентрторг» ОСОБА_24 від 04.08.2021 /Т.3 а.с.70-71/.
		Спеціальна конфіскація не застосовується.
		Заходи забезпечення кримінального провадження.
		Долю речових доказів слід вирішити, впорядку ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати за проведення експертизи слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави.
		Запобіжний захід.
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.02.2018 обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
		Під час розгляду кримінального провадження вказаним складом суду, стороною обвинувачення клопотання про обрання запобіжного заходу або про продовження строку його дії не подавалися та судом не вирішувалися.
		Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких також належить запобіжний захід.
		Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК).
		Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
		Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів керується висновками Верховного Суду, викладеними у справі №742/3673/18 від 05.02.2020, у справі №682/1248/18 від 02.12.2020, згідно з яким при скасуванні ухвал апеляційного суду, ВС вирішив питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою. При цьому, ВС вказав, що беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК), з огляду на необхідність попередження ризику переховування обвинувачених від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання за, враховуючи тяжкість злочину, вважає за необхідне обрати щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Суд, ухвалюючи рішення щодо обрання запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, виходить із того, що ризик переховування обвинуваченої від суду обумовлюється суворістю покарання, призначеного Судом за цим вироком у виді позбавлення волі.
		Розуміючи невідворотністьпризначеного покарання,яке пов`язаневиключно зреальним ітривалим йоговідбуванням,обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватися від суду, зокрема, і з огляду на можливість безперешкодного перетину нею державного кордону.
		Суд також враховує, що в силу займаної раніше посади прокурора обвинувачена може мати тісні соціальні зв`язки із колишніми та діючими службовими особами правоохоронних органів, які можуть бути використані з метою переховування від суду.
		Наявність в обвинуваченої певних сімейних зв`язків за місцем проживання не усуває зазначеного ризику, а тому, Суд приходить до висновку про необхідність обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризику, переховування ОСОБА_5 від суду та, як наслідок, ухилення від відбування призначеного покарання.
		На переконання Суду, обставини цього провадження указують на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеному ризику та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачена неодноразово не виконувала покладений на неї в силу ст. 42 КПК України обов`язок прибувати до суду без поважних причин.
		Так, будучи прокурором та добре розуміючи обмеженість строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з метою уникнення справедливого покарання за вчинення злочинів, ОСОБА_5 обрала тактику затягування строків судового розгляду. З цією метою вона неодноразово (десятки раз) не прибувала в судові засіданні без поважних причин.
		Обвинувачена ОСОБА_5 була повідомлена судом про необхідність виконання нею обов`язків, які передбачені п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, що підтверджується пам`яткою про права та обов`язки особи (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України.
		В судові засідання 07.06.2018, 24.09.2018, 03.01.2019, 28.02.2019, 23.04.2019, 11.11.2019, 29.11.2019, 26.02.2020, 23.04.2020, 22.05.2020, 07.08.2020, 22.09.2020, 19.11.2020, 24.12.2020, 12.02.2021, 23.04.2021, 05.10.2021, 03.03.2022, 21.03.2022, 05.05.2022, 23.05.2022, обвинувачена ОСОБА_5 не прибула, подаючи заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, і при цьому не подала суду належних документів, які б підтверджували поважність причин її неприбуття в судове засідання, зокрема медичних документів, передбачених Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001 року; зареєстрована у Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196).
		Ухвалою суду від 04.10.2022 накладено на обвинувачену ОСОБА_5, грошове стягнення у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1762 /одну тисячу сімсот шістдесят дві / грн. 00 коп.Визнати неповажними причини неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання, призначені на 03.01.2019, 28.02.2019, 23.04.2019, 11.11.2019, 29.11.2019.Накладено на обвинувачену ОСОБА_5, грошове стягнення у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1921 /одну тисячу дев'ятсот двадцять одну/ грн. 00 коп.Визнати неповажними причини неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання, призначені на 26.02.2020, 23.04.2020, 22.05.2020, 07.08.2020, 22.09.2020, 19.11.2020, 24.12.2020.Накладено на обвинувачену ОСОБА_5, грошове стягнення у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2102 /дві тисячі сто дві/ грн. 00 коп.Визнати неповажними причини неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання, призначені на 12.02.2021, 23.04.2021, 05.10.2021. Накладено на обвинувачену ОСОБА_5, грошове стягнення у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2270 /дві тисячі двіста сімдесят/ грн. 00 коп.Визнати неповажними причини неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання, призначені на 03.03.2022, 21.03.2022, 05.05.2022, 23.05.2022.Накладено на обвинувачену ОСОБА_5, грошове стягнення у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. 00 коп.
		На підтвердження сплати грошового стягнення обвинуваченою ОСОБА_5 надано суду оригінали платіжнихдокументів.
		Крім цього, обвинувачена не прибула в судові засідання 16.11.2022, 23.11.2022, 30.11.2022, 07.12.2022, 05.01.2023, 12.01.2023, подаючи листки про тимчасову непрацездатність.
		Ухвалою суду від 30.11.2022 зобовʼязано Департамент охорони здоровʼя Львівської обласної державної адміністрації негайно провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги ОСОБА_5, невідкладно, з виїздом на місце, тобто в медичний заклад КНП "Миколаївська міська лікарня" та за результатами клініко-експертної оцінки надати інформацію щодо можливості обвинуваченої ОСОБА_5 брати участь в судових засіданнях, які призначені щотижня в наступних двох місяцях. (т.6, а.с.69-70)
		Ухвалою суду від 05.01.2023 зобовʼязано Департамент охорони здоровʼя Львівської обласної державної адміністрації негайно провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги ОСОБА_5, невідкладно, з виїздом на місце, тобто в медичний заклад КНП "Дрогобицька міська лікарня №1" та за результатами клініко-експертної оцінки надати інформацію щодо можливості обвинуваченої ОСОБА_5 брати участь в судових засіданнях, які призначені щотижня в наступних двох місяцях. (т.6, а.с.111-112)
		Ухвалою суду від 25.01.2023 в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10., поданого в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про зупинення провадження в справі відмовлено.Розгляд кримінального провадження відкладено до 12.00 год. 02 лютого 2023 року (резервні дати судових засідань: 15.00 год. 08.02.2023, 16.00 год. 16.02.2023, 15.00 год. 22.02.2023, 15.00 год. 01.03.2023, 15.00 год. 09.03.2023). Ухвалено звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_19) з метою отримання інформації про те, чи повідомляла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 про те, що відносно неї завершується розгляд кримінального провадження про обвинувачення за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та чи надавала ОСОБА_5 медичні документи про стан свого здоров'я. Крім цього, чи повідомляла ОСОБА_5 що вона зобов'язана з'явитися в судове засідання у Стрийський міськрайонний суд Львівської області, і чи була надана ОСОБА_5 така можливість. До відповіді просимо долучити відповідні документи, які підтверджуватимуть інформацію, викладену у ній. Звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 (АДРЕСА_20), з метою перевірки вказаної інформації. Звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_19) з питанням забезпечення явки обвинуваченої ОСОБА_5 в судове засідання, яке призначено на 12.00 год. 02 лютого 2023 року (резервні дати судових засідань: 15.00 год. 08.02.2023, 16.00 год. 16.02.2023, 15.00 год. 22.02.2023, 15.00 год. 01.03.2023, 15.00 год. 09.03.2023).З метою вирішення питання про накладення грошового стягнення на обвинувачену ОСОБА_5 за неявку в судове засідання, витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_19) інформацію про те, де перебувала ОСОБА_5 о 15.00 год. 25 січня 2023 року. Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 примусовий привід в Стрийський міськрайонний суд Львівської області (м. Стрий вул.Валова, 12) на 12.00 год. 02 лютого 2023 року.
		Ухвалою суду від 02.02.2023 розгляд кримінального провадження відкладено до 15.00 год. 08.02.2023.Визначено резервні дати судових засідань: 16.00 год. 16.02.2023, 15.00 год. 22.02.2023, 15.00 год. 01.03.2023, 15.00 год. 09.03.2023; 15.00 год. 22.03.2023, 15.00 год. 29.03.2023, 15.00 год. 05.04.2023 15.00 год. 12.04.2023, 15.00 год. 19.04.2023, 15.00 год. 26.04.2023, 15.00 год. 03.05.2023, 15.00 год. 10.05.2023, 15.00 год. 17.05.2023.Зобов'язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_57 та начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону ОСОБА_58 довести до відома ОСОБА_5 зміст цієї ухвали та вручити копію ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2023, повідомлення про дати призначених у справі судових засідань обвинуваченій ОСОБА_5 під розписку та надіслати суду підтверджуючі про це документи.Зобов'язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 забезпечити явку обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання. Визнати неповажними причини неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судовезасідання, призначене на 25 січня 2023 року. Накладено на обвинувачену ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 грошове стягнення у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. Встановлено умисний характер дій захисника ОСОБА_59, направлений на невиправдане затягування процессу та зловживання своїми процесуальними правами. Повідомлено про наведене Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Львівськоїобласті, залишивши за собою право звернення в подальшому до комісії з питанням про притягнення захисника ОСОБА_59 до дисциплінарної відповідальності. Ухвалено звернутися до начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону ОСОБА_58 з питанням про надання інформації про термін перебування ОСОБА_5 в медичному закладі, витребувавши при цьому інформацію, чи перебування ОСОБА_5 в медичному закладі є перешкодою для прибуття в судові засідання, у дати, визначені в цій ухвалі.
		Ухвалою суду від 16.02.2023 розгляд кримінального провадження відкладено до 15.00 год. 22.02.2023. Зобов'язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 довести до відома ОСОБА_5 зміст цієї ухвали та вручити копію ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2023, повідомлення про дати призначених у справі судових засідань обвинуваченій ОСОБА_5 під розписку та надіслати суду підтверджуючі про це документи.Зобов'язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 забезпечити явку обвинуваченої ОСОБА_5 в судові засідання. Визнано неповажними причини неявки обвинуваченої ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 16 лютого 2023 року. Накладено на обвинувачену ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 грошове стягнення у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. Застосувано відносно обвинуваченої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 примусовий привід в Стрийський міськрайонний суд Львівської області (м. Стрий вул.Валова, 12) на 15.00 год. 22 лютого 2023 року.Повідомлено Офіс Генерального прокурора про порушення закону, допущені процесуальним прокурором ОСОБА_7. та Львівською обласною прокуратурою.
		Ухвалою суду від 01.03.2023 взадоволенні клопотання прокурора ОСОБА_7 про вікладення розгляду кримінального провадження відмовлено, продовжено судовий розгляд кримінального провадження, з участю прокурора Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_6. Встановлено умисний характер дій прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7, направлений на невиправдане затягування процесу та зловживання своїми процесуальними правами.Повідомлено Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність в діях прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку у зв'язку з встановленням умисного характеру дій прокурора, направленого на невиправдане затягування процесу та зловживання своїми процесуальними правами. Порушено перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів питання про дисциплінарну відповідальність прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7. Повідомлено Офіс Генерального прокурора про порушення закону, допущені Львівською обласною прокуратурою під час судового розгляду кримінального провадження,для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством.Встановлено умисний характер дій обвинуваченої ОСОБА_5, захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8., направлені на невиправдане затягування процесу та зловживання своїми процесуальними правами.В задоволенні заяви обвинуваченої ОСОБА_5, захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8. про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відмовити, роз'яснивши захиснику ОСОБА_8., що захист інтересів обвинуваченої впродовж судового розгляду здійснює професійний захисник ОСОБА_9., який присутній в залі суду.
		Ухвалою суду від 09.03.2023 застосовано примусовий привід до обвинуваченої ОСОБА_5
		Ухвалою суду від 22.03.2023 в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9. про скасування накладеного на обвинувачену ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 грошового стягнення відповідно до ухвал Стрийського міськрайонного суду від 02 лютого 2023 року та 16 лютого 2023 року відмовлено. 
		На переконання Суду, така поведінка обвинуваченої, під час судового розгляду справи, була формою перешкоджання кримінальному провадженню, що є суттєвим аргументом в аспекті оцінки ризиків переховування обвинуваченої від суду та можливості подальшого перешкоджання нею кримінальному провадженню.
		Суд звертає увагу, що тривалість судового розгляду вказаного кримінального провадження, а саме п'ять років пов'язана саме з процесуальною поведінкою обвинуваченої, яка не з'являлася в судові засідання безліч разів, подаючи різного роду заяви, які були перевірені судом, і винні особи, за видачу незаконних документів притягнуті до відповідальності. Чисельними листами суд повідомляв обвинувачену про обов'язок прибувати в судові засідання, ухвалами суду встановлено неодноразово факт зловживання обвинуваченою своїми правами, за що накладено штраф та застосовано привід.
		Отже, зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченої під час судового провадження, та враховуючи ризик уникнення обвинуваченою відповідальності за вчинене та вжиття заходів для невідбуття покарання, Суд, обирає запобіжний захід щодо обвинуваченої у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, вважаючи такий єдиним дієвим заходом, який може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виконання нею процесуальних обов`язків.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, судd81yCoppUllcm
		у х в а л и в :
		ОСОБА_5 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, й призначити їй покарання:
		за ч.3 ст.190 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі;
		за ч.4 ст.190 КК України у виді 5 /пʼяти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, ОСОБА_5 остаточне покарання визначити у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		ОСОБА_5 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, й призначити їй покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.
		На підставі п. 1 ч. 1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 / одного/ року обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
		Обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
		Обвинувачену ОСОБА_5 затримати негайно і взяти її під варту.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту фактичного затримання і взяття її під варту до набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ТзОВ «Люксорцентрторг» до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.
		Стягнути з ОСОБА_5 користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз: судово-технічної експертизи в розмірі 2476 /дві тисячі чотириста сімдесят шість/ грн.; судової почеркознавчої експертизи в розмірі 5848 /п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім/ грн. 80 коп; оціночно-будівельної експертизи в розмірі 19162 /дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві/ грн. 
		Речові докази: мобільний телефон «Аpple Iphone» модель MG 492CN/A IMEI НОМЕР_4 та ноутбук Asus model AR5B95 - конфіскувати в дохід держави.
		Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисники - подати клопотання про помилування.ОСОБА_5
		Головуючий суддя     ОСОБА_1d81yCoppUllcmd81yCoppUllcm             Суддя                             ОСОБА_2
		            Суддя                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...