Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/30033/22 : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано судом: 30.03.2023. Зареєстровано: 30.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Результат оскарження 06.07.2023 Вінницький апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2-др/127/31/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 127/30033/22
		   Провадження № 2-др/127/31/23
		 
		ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.03.2023 Вінницький міський суд Вінницької області 
		 
		в складі: головуючого судді Короля О.П., 
		секретаря Мельник А.С., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ : 
		 
		   В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
		Рішенням суду від 15.03.2023 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» відмовлено. Встановлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання доказів про витрати на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. 
		У встановлений в рішенні суду строк до суду від представника відповідача  адвоката Федик Ю.Ю. надійшла заява про винесення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн. Зазначає, що відповідна заява була подана відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, де було зазначено попередній розрахунок судових витрат, а саме попередні судові витрати відповідача при розгляді справи на правову допомогу складають орієнтовно 30000 грн.
		27.03.2023року наелектронну адресусуду надійшлидодаткові поясненнята запереченняпредставника позивача,в якійзазначив,що заяває необґрунтованоюта не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів надання правничої допомоги, зокрема, акту приймання-передачі або іншого документу що підтверджує факт надання послуг. Наданні копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 25/01/23 від 25 січня 2023 року не можуть бути підтвердженням надання послуг, оскільки вони видані в день укладення договору, а можуть лише підтверджувати факт попередньої плати за договором.
		В судове засідання представник відповідача адвокат Федик Ю.Ю. не з`явилась, на адресу суду 27.03.2023 року надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без її участі та без участі відповідача.
		Представник позивача  адвокат Сероветник О.А. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні заяви, зазначивши що розмір зазначених судових витрат є необґрунтованим і завищеним.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Судом при постановленні рішення не було вирішене питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_1 .
		Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
		За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги  це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		02 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив додаткову постанову у справі № 924/447/18, у якій зазначив, що зважаючи на зміст пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі. Оскільки договором про надання правової допомоги було визначено суму гонорару саме в такий спосіб, відповідач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
		Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Договором про надання правової допомоги від 25.01.2023 р. визначено, що гонорар адвоката, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» був встановлений у фіксованому розмірі, тому розмір часу, що був витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) не зазначається. 
		Також п. 3.2 договору було визначено, що гонорар сплачений одному із адвокатів вважається таким, що сплачений обом адвокатам, оскільки договір про надання правової допомоги був укладений із двома адвокатами.
		У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Згідно з п.8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Відповідачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано копію договору про надання правової допомоги від 25 січня 2023 року; копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 25 січня 2023 року, видана адвокатом Хейніс О.Г.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 25 січня 2023 року, видана адвокатом Федик Ю.Ю.
		Адвокат Хейніс О.Г. склав відзив на позовну заяву, а адвокат Федик Ю.Ю. здійснювала представництво інтересів в суді першої інстанції, надавала усні консультації, складала заяву про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат.
		До того ж суд зазначає про те, що в позовній заяві позивач заявив про розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. 
		Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в задоволенні позову.
		Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані стороною відповідача докази, суд вважає, що визначений розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. 
		Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 133, п.2 ч. 2 ст. 141, ст.270 ЦПК України, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Заяву представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» 10014, м. Житомир, вул. Лєрмантовська, 5, ЄДРПОУ 32744083, на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн. 
		Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового рішення суду. 
		Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на додаткове рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду. 
		 
		Повне додаткове рішення суду складено 30.03.2023 р. 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...