Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 478/1277/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2023. Зареєстровано: 30.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2023.
Дата набрання законної сили: 13.04.2023
Номер судового провадження: 2-о/478/2/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа № 478/1277/22 Провадження № 2-о/478/2/2023 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		                               
		13 березня 2023 року.                            смт. Казанка
		Казанківський районний суд Миколаївської області
		в складі: головуючої судді Іщенко Х.В.
		за участю: секретаря Луговської А.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування особи на утриманні
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Представник заявника адвокат Бурлаченко С.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька, ОСОБА_2 , який трагічно загинув на військовій службі внаслідок ведення бойових дій 01.03.2022 року.
		В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_2 . У зв`язку із повномасштабним вторгненням та військовою агресією Російської Федерації на території України, її батько ОСОБА_2 19.01.2022 року був призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01.03.2022 року під час виконання військового обов`язку ОСОБА_2 загинув у бою біля м. Баштанка Миколаївської області.
		Заявниця постійно, від народження і до його смерті знаходилась на його утримані. Останні декілька років, оскільки вона навчалась, вона не могла працювати тому він надавав їй матеріальну допомогу, яка була її єдиним і постійним джерелом існування та фактично перебувала на його утриманні.
		Просила встановити факт перебування її на утриманні батька з метою отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, в отриманні якої їй було відмовлено на тій підставі, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі.
		У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представникадвокат Бурлаченко С.Ю., не з`явилися, направили до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
		Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без присутності представника.
		15.01.2023 року та 17.01.2023 року від заінтересованої особи - Баштанського РТЦК Миколаївської області надійшов відзив на заявлені вимоги. У відзові звернули увагу на те, що ОСОБА_1 з 23.07.2018 року по 05.03.2022 року на безоплатній основі навчалась в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та перебувала на повному державному забезпечені. Усі курсанти, які безкоштовно навчаються у вказаному закладі державою забезпечуються проживанням, трьохразовим харчуванням, речовим майном та грошовим забезпеченням (стипендією). 05.03.2022 року ОСОБА_1 було присвоєно військове офіцерське звання та направлено для проходження подальшої військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Крім зазначеного, ОСОБА_1 за роки навчання перебувала у шлюбі, та відповідно до сімейного кодексу України перебувала на утриманні чоловіка. Тобто, не мала і об`єктивної потреби у існуванні постійного та основного джерела засобів для свого існування у вигляді грошової допомоги батька. На підставі викладеного вважають не доведеним факт перебування ОСОБА_1 на утриманні батька після досягнення нею повноліття та просять в задоволені заявлених вимог відмовити в повному обсязі.
		 
		Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
		Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі - агресору.
		Згідно статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
		Підпунктом 1 пункту 2ст.16 цього Законупередбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
		Відповідно до положень п. 6. ст.16 прим. 3ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		Згідно з ч. 2 статті 16-1ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно доСімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Згідно статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 . Про те, що заявниця є дочкою ОСОБА_2 також свідчить відмітка у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 .
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Казанківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис № 52). Місце смерті м. Баштанка Миколаївської області.
		Згідно Лікарського свідоцтва про смерть № 28 від 04.03.2022 року, причиною смерті військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , вказане осколкове поранення голови і грудної клітини.
		Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи за вих/№ 179/09/-07 від 02.02.2022 року, за повідомленням Казанківської селищної ради Миколаївської області загиблий ОСОБА_2 з 25.01.2021 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно Витягу з реєстру територіальної громади Казанківської селищної ради № 2022/000993659 від 04.11.2022 року ОСОБА_4 з 07.12.2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно довідки Казанківської селищної ради за вих/№ 42/89 від 15.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_4 з 07.12.2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Її батько, ОСОБА_2 з 25.01.2021 року по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . До 25.01.2021 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно заочного рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.07.2022 року встановлено, що ОСОБА_5 03.12.2019 року зареєструвала шлюб у Франківському районному у м. Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (актовий запис № 775) з ОСОБА_6 . Призвище дружини після укладення шлюбу взяла чоловіка - ОСОБА_7 .
		Вказаним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.07.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано.
		Згідно довідки наданою Національною академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного за вих/№ 741 від 09.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 навчалась у на денній безоплатній формі навчання з 23.07.2018 року по 05.03.2022 року та перебувала на повному державному забезпечені. Під час навчання проживала на фондах Національної академії за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем навчання зареєстрована не була. Протягом навчання ОСОБА_1 виплачувалось грошове забезпечення курсанта, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи довідками про доходи за 2018 - 2021 роки. Загальна сума доходу за період з 23.07.2018 року по 19.03.2022 рік становить 72887,43 грн. Вказані обставини підтверджуються довідкою податкової інспекції про джерела та суми отриманих доходів від 31.01.2023 року.
		05.03.2022 року ОСОБА_1 було присвоєно військове офіцерське звання (посвідчення офіцера НОМЕР_5 ) та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
		Вказані докази у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку, що з часу початку навчання на денній формі навчання в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (з 23.07.2018 року) та укладення шлюбу (03.12.2019 року) ОСОБА_1 ні за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_3 ), ні за реєстрацією місця проживання батька ( АДРЕСА_1 ), по досягненню нею повноліття, фактично не проживала, що спростовує наведені у позовній заяві доводи позивача що вона була зареєстрована та постійно проживала разом із загиблим батьком ОСОБА_2 .
		Згідно з ч. 1, ч. 4ст.75СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Суд критично відноситься до аргументів заявниці, що вона не отримувала від свого чоловіка матеріальне забезпечення та не перебувала на його утриманні (у зв`язку з навчанням), оскільки з початку 2000 року вона з чоловіком не проживала, так як встановлено, що на час навчання вона була забезпечена житлом від навчального закладу - Національної академії сухопутних військ, що і обумовлює окреме проживання подружжя.
		Заочним рішенням Казанківського районного суду від 11.07.2022 року про розірвання шлюбу встановлено, що ініціатором розірвання шлюбу виступала заявниця. Відповідач - ОСОБА_6 не бажав розірвати шлюб у добровільному порядку, що свідчить про його наміри зберегти шлюб та сім`ю, та відповідно свідчить про надання ним матеріальної підтримки (утримання) дружини. Належних та допустимих доказів, на підтвердження того факту, що її чоловік не міг матеріально утримувати дружину - довідку на підтвердження його статус безробітного, довідку про отриманні (не отримані) ним доходи, суду не надано. 
		Належних та допустимих доказів про переказ грошових коштів від батька на користь заявниці у 2018 - 2022 роках (виписки з карткового /банківського/ рахунку) у матеріалах справи відсутні, до суду не надано.
		 
		За змістом ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
		Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі не достатньо для задоволення заяви. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
		Надані заявницею докази суд вважає недостатніми для встановлення факту перебування заявниці на утриманні загиблого ОСОБА_2 , оскільки ці докази не містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, що заявниця була на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для неї постійною і основним джерелом засобів до існування.
		За вказаних обставин, суд вважає за не можливе встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
		Керуючись статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 293, 294, 315, 319, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , - відмовити.
		 
		Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
		Повний текст рішення складено 17 березня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: Іщенко Х.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...