Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13137/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2023. Зареєстровано: 30.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2023.
Дата набрання законної сили: 21.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  910/13137/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,  
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		представники учасників справи:
		позивача -  Скок В. С.,
		відповідача - Горова С. В., 
		третьої особи - Мельниченко А. В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 (судді: Барсук М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 (суддя Селівон А. М.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" 
		до Міністерства юстиції України, 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та державний реєстратор Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Фесенко Оксана Русланівна,
		про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ: 
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1.1. У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 та зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21.
		1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статтю 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обґрунтовані тим, що державний реєстратор виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Фесенко О. Р. (далі - державний реєстратор Фесенко О. Р.) під час прийняття рішень від 07.05.2021 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - земельні ділянки та нерухоме майно (нежитлові будівлі) за ОСОБА_1 не перевірила наявності всіх необхідних документів для здійснення реєстраційних дій та порушила положення статей 10, 22, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора, за результатами розгляду якої відповідач прийняв рішення, оформлене наказом від 22.07.2021 № 2522/7 про відмову у задоволенні скарги товариства, яке, на переконання позивача, є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
		1.3. У відзиві на позовну заяву Міністерство юстиції України просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що державний реєстратор Фесенко О.Р. прийняв оскаржувані рішення на підставі документів, що підтверджували набуття права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, із здійсненням всіх необхідних реєстраційних дій та з дотриманням реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав.
		1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, зокрема, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та державного реєстратора Фесенко О. Р.
		1.5. У поясненнях на позовну заяву ОСОБА_1 , заперечуючи проти її задоволення, вказував на безпідставність тверджень позивача про неподання іпотекодержателем ( ОСОБА_1 ) державному реєстратору всіх необхідних документів, вказуючи, що посилання позивача на те, що державному реєстратору не були подані документи про вартість об`єктів іпотеки та засвідчена копія повідомлення про вручення відповідної вимоги іпотекодавцю (ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ") не відповідають дійсності. Так, представником іпотекодержателя подавалися державному реєстратору звіти про експертно-грошову оцінку всіх об`єктів іпотеки від 23.04.2021 та засвідчені копії повідомлень про вручення письмових вимог, направлених ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 05.05.2021 та 17.02.2021.
		Під час розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України було встановлено відповідність поданих державному реєстратору документів для проведення реєстраційних дій та відповідність таких дій чинному законодавству.
		Щодо вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу позивача від 23.06.2021 № 23676-33-21,                           ОСОБА_1 звертав увагу на тому, що у Міністерства юстиції України відсутні повноваження на розгляд скарги товариства у зв`язку зі спливом строку такого розгляду.
		Крім того, чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту як повторний розгляд Міністерством юстиції України скарги.
		1.6. У поясненнях на позовну заяву державний реєстратор Фесенко О. Р. також просив відмовити в її задоволенні, вказуючи на правомірність та відповідність нормам законодавства дій державного реєстратора, що стало підставою для відмови Міністерством юстиції України у задоволенні скарги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ".
		2. Короткий зміст судових рішень у справі
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, задоволені позовні вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 та зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства.
		2.2. Судові рішення мотивовані тим, що перед здійсненням державної реєстрації права власності на підставі договорів іпотеки за ОСОБА_1 вартість предметів іпотеки не визначалася суб`єктом оціночної діяльності, що, як наслідок, унеможливлювало подання останнім державному реєстратору довідки з відомостями про вартість предметів іпотеки. Крім того, у наданому державному реєстратору рекомендованому повідомленні значено лише прізвище та ініціали, однак не відсутній особистий підпис одержувача та інформація про документи, що підтверджує повноваження такої особи на отримання поштового відправлення адресованого юридичній особі - ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ".
		2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду                             від 01.11.2022 частково задоволено заяву ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10  000, 00 грн.
		3. Короткий зміст вимог касаційних скарг у справі 
		3.1. Не погоджуючись  з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та  постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022,  ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		3.1.1. Так, скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 903/581/18 зазначено, що докази, які учасники справи надають до суду, мають відповідати критеріям, визначеним у статтях 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме: належність (постанова від 15.11.2019 у справі № 909/887/18); допустимість (постанова 05.12.2018 у справі № 916/1813/16); достовірність (постанова від 21.10.2020 у справі №  925/594/18); достатність.
		ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно прийняли як допустимий доказ матеріали кримінального провадження, оскільки відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		При цьому, у частині 6 статті 75 цього Кодексу (в редакції, чинній на час прийняття рішення у справі) зазначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Проте суди попередніх інстанцій не досліджували питання та не встановлювали обставини наявності або відсутності вироку суду у кримінальному провадженні, або рішення про закриття кримінального провадження, отже суди припустилися порушення приписів частини 6 статті 75 та частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
		При цьому  ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		Однак будь-яких документів щодо надання дозволу використовувати відомості з кримінального провадження від 04.06.2021 № 12021000000000749 представнику ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" матеріали справи не містять. Надана позивачем відповідь старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України, згідно з якою слідчим надано дозвіл на використання відомостей досудового розслідування у судах, була надана  представнику потерпілої Шишовської О. О., яка не є учасником цієї господарської  справи. Однак суди не досліджували питання щодо існування такого дозволу слідчого, та в який спосіб його було отримано.
		На переконання заявника касаційної скарги, зазначене свідчить про те, що вказані відомості та документи, якими суди обґрунтовували свої висновки, у тому числі, висновки експертизи (зокрема, висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз від 03.08.2021 № 750/08/2021 та № 752/08/2021), протоколи допиту свідків, не є належними та допустимими доказами у розуміння положень Господарського процесуального кодексу України оскільки отримані та розголошені у незаконний спосіб.
		3.1.2.  ОСОБА_1 також зазначає, що в межах судового спору у справі            № 910/13137/21 судом мають бути встановлені обставини наявності або відсутності у державного реєстратора усіх передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 документів для прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав.
		У постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 908/2847/19 зазначено, що суд відповідно до положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у справі, зокрема, в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування. До загального предмета доказування у спорах про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно входить факт здійснення державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням/дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
		Проте, як зазначає скаржник, поза увагою судів залишилося те, що сам позивач у позові зазначає, що іпотекодержатель надав державному реєстратору копії рекомендованого поштового відправлення, яким було надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, однак на даному повідомленні відсутній особистий підпис отримувача (його уповноваженого представника), що, на думку позивача, є порушенням пунктів 96, 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
		Однак, вказані позивачем пункти Правил надання послуг поштового зв`язку стосуються реєстрованих поштових відправлень, а не рекомендованих поштових відправлень.
		Суди також залишили поза увагою, що жоден із наданих позивачем документів не спростовує факту подачі іпотекодержателем державному реєстратору довідки, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
		У той же час з висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 09.07.2021 за результатами розгляду скарги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" вбачається, що іпотекодержателем були надані державному реєстратору всі передбачені законом документи для проведення реєстраційних дій та оскаржувані рішення були прийняти державним реєстратором в порядку та у спосіб, передбачений законом.
		3.1.3. ОСОБА_1 у касаційній скарзі також звертає увагу на те, що у статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Разом з тим, скаржник зазначає, що чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту як повторний розгляд Міністерством юстиції України скарги, що залишено судами попередніх інстанцій поза увагою. Суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що законодавством врегульовано питання повторного розгляду скарг у випадку скасування судом наказу Міністерства юстиції України. 
		3.2. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та  постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, Міністерство юстиції України також подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та закрити провадження у справі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		3.2.1. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 № 823/2042/16 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		З позовних вимог вбачається, що спір виник стосовно незгоди позивача з наказом Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 "Про відмову у задоволенні скарги", яким вирішено відмовити у задоволенні скарги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ"                      від 23.06.2021 № 23676-33-21.
		Скаржник зазначає, що, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі                                  № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі                 № 1340/3580/18 Велика Палата дійшла висновків стосовно того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Отже, Міністерство юстиції України, приймаючи оскаржуваний наказ "Про відмову у задоволенні скарги" мало публічно-правові відносини з ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", оскільки рішення про відмову прийнято за скаргою ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ". 
		Заявник касаційної скарги вважає, що спір у цій справі є спором між учасниками публічно-правових відносин, а отже наявні підстави для закриття провадження у даній справі. 
		3.2.2. Міністерство юстиції України у касаційній скарзі також звертає увагу на тому, що під час розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України було встановлено відповідність поданих документів для проведення реєстраційних дій стосовно об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок вимогам чинного законодавства.
		Міністерство юстиції України зазначає, що діяв як суб`єкт владних повноважень, на якого законодавцем покладено обов`язок щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", діючи на підставі, в межах та у спосіб визначених законодавством, уповноважений на видання наказу.
		Отже, скаржник акцентує увагу на тому, що наказ Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 винесений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
		З огляду на викладене Міністерство юстиції України вважає, що судові рішення у справі підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 313 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судових рішень повністю із закриттям провадження у справі.
		3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін з підстав, викладених у відзиві, вказуючи, зокрема, що протиправні рішення державного реєстратора призвели до неправомірної реєстрації права власності на належні товариству об`єкти нерухомого майна (передані в іпотеку) за іпотекодержателем - ОСОБА_1 , а тому такі рішення підлягають скасуванню.
		Товариство також зазначає, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях була застосована норма права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Проте ОСОБА_1 не конкретизує яку саме норму права застосували суди попередніх інстанцій без урахування висновків Верховного Суду та яких саме висновків.
		Так, у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 924/196/19 цитуючи сформульовані судами висновки стосовно предмета та підстави позову, однак жодним чином не зазначаючи при цьому, які норми матеріального права неправильно застосували суди попередніх інстанцій, чи які норми процесуального права порушили.
		3.4. У відзиві на касаційну скаргу Міністерства юстиції України ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", заперечуючи проти її задоволення, вказує на те, що з урахуванням фактичних обставин справи та висновків, викладених у наведених товариством у відзиві постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності на спірне майно і результат розгляду даного спору може впливати на права та інтереси позивача та ОСОБА_1 , тобто предмет спору у цій справі безпосередньо впливає на можливість реалізації сторонами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, тобто існує спір про право.
		Ураховуючи викладене спір у цій справі має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації за ОСОБА_1 права власності на належне ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" нерухоме майно, яке оформлене з порушенням визначеного законом порядку. Вимоги в цій справі направлені на захист права власності ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" на об`єкти нерухомого майна, а тому спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту права власності на об`єкти нерухомого майна, тобто права цивільного, тому даний позов підлягає розгляду саме за правилами господарського судочинства.
		ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" зазначає, що доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17 та від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18, зводяться до незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів.
		ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" також вважає безпідставними доводи скаржника щодо правомірності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України з підстав, наведених у відзиві.
		4. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду
		4.1. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022, а ухвалою від 28.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на судові рішення у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні.
		З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
		Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України - закрити з огляду на таке.
		4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 07.09.2020 між ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 358 (далі - договір іпотеки № 358), за умовами пункту 1.1 якого                     ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" як іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарного зобов`язання за договором позики грошових коштів, який укладеного 30.07.2020 у простій письмовій формі між позичальниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та іпотекодержателем - ОСОБА_1 , згідно з яким позичальники зобов`язані повернути іпотекодержателю в строк до 30.01.2021 включно грошове зобов`язання у сумі 27 686 700,00 грн (що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 1 000 000,00 доларів США) передає в іпотеку, а іпотекодержатель - ОСОБА_1 приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, зазначений у пункті 1.2 договору іпотеки № 358.
		Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки № 358 предметом іпотеки є: 
		а) нежитлові будівлі та споруди торгівельного центру (1-а черга), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 23900,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101;
		б) земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:56:002:0001, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1358 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1222140351101;
		в) земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:56:002:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1325 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1222213651101;
		г) земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:56:002:0003, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,0332 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1222329051101;
		д) земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:56:002:0004, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,9683 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1222276651101;
		е) земельна ділянка, кадастровий номер - 5110137500:56:002:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0355 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215304851101.
		Згідно з пунктом 6.1 договору іпотеки № 358 іпотекодержатель набуває право на задоволення вимог з предмета іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку виконання позичальником основного зобов`язання (або відповідної його частини) воно не буде виконано, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання) - у випадку невиконання іпотекодавцем/позичальником будь-яких зі своїх обов`язків, передбачених цим договором та договором позики грошових коштів від 30.07.2020, а також у разі, якщо будь-яка з гарантій або запевнень, наданих іпотекодавцем відповідно до цього договору, виявиться недійсною.
		За змістом пункту 6.2 договору іпотеки № 358 іпотекодавець погоджується з тим, що в разі настання випадків, передбачених цим договором, які надають право іпотекодержателю на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя в рахунок виконання зобов`язання позичальників, і це застереження є правовою підставою для оформлення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки за цим договором.
		Договір іпотеки № 358 набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення підписаних сторонами примірників та діє до повного виконання позичальниками зобов`язань за договором позики грошових коштів від 30.07.2020 (пункт 8.8 договору іпотеки № 358).
		Суди попередніх інстанцій також установили, що 07.09.2020 між ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки № 356), за умовами пункту 1.1 якого ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" з метою забезпечення належного виконання громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарного зобов`язання за договором позики грошових коштів, який укладено 30.07.2020 у простій письмовій формі між позичальниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та іпотекодержателем - ОСОБА_1 згідно з яким  позичальники зобов`язані повернути іпотекодержателю у строк до 30.01.2021 включно грошове зобов`язання у сумі 27 686 700,00 грн (що за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 1  000 000,00 доларів США), передає в іпотеку, а іпотекодержатель ( ОСОБА_1 ) приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, зазначений у пункті 1.2 цього договору.
		Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки № 356 іпотекодавець (ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ") передав іпотекодержателю ( ОСОБА_1 ) в іпотеку таке майно:
		а) п`ятиповерхову нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 4743,7 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1132449151101;
		б) земельну ділянку, кадастровий номер 5110137500:19:008:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею      0,2145 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1217523251101.
		Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки № 356 іпотекодержатель набуває право на задоволення вимог з предмета іпотеки у разі, якщо на момент настання строку виконання позичальником основного зобов`язання (або відповідної його частини) воно не буде виконано, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання) - у разі невиконання іпотекодавцем/позичальником будь-яких зі своїх обов`язків, передбачених цим договором та договором позики грошових коштів від 30.07.2020, а також у разі, якщо будь-яка з гарантій або запевнень, наданих іпотекодавцем відповідно до цього Договору, виявиться недійсною.
		За змістом пункту 6.2 договору іпотеки № 356 іпотекодавець погоджується з тим, що в разі настання випадків, передбачених цим договором, які надають право іпотекодержателю на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя в рахунок виконання зобов`язання позичальників, і це застереження є правовою підставою для оформлення права власності Іпотекодержателя а предмет іпотеки за цим договором.
		Договір іпотеки № 356 набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення підписаних сторонами примірників та діє до повного виконання позичальниками зобов`язань за договором позики грошових коштів від 30.07.2020 (пункт 8.8 договору іпотеки № 356).
		4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що як свідчать матеріали справи, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідки № № 256831900, 256838773, 256839957, 256833043, 256837213, 256840778, 256827086, 256825255), державним реєстратором           Фесенко О. Р.  07.05.2021 прийняті рішення згідно з якими право власності на нерухоме майно та земельні ділянки передані ОСОБА_1 за умовами укладених із ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" договорів іпотеки від 07.09.2020 № 356 та № 358, зареєстровано за ОСОБА_1 відповідно до положень статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку із наявністю заборгованості за основним зобов`язанням.
		4.4. ТОВ "ОКС Кепітал" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 23.06.2021 вх. 23676-33-21, в якій просило провести перевірку правомірності рішень державного реєстратора Фесенко О. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.05.2021 № № 58031638, 58032286, 58029035, 58030142, 58030327, 58030575, 58030761, 58030933 щодо державної реєстрації права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки (предмети іпотеки) за ОСОБА_1 та скасувати ці рішення державного реєстратора.
		ТОВ "ОКС Кепітал", обґрунтовуючи скаргу, вказувало на порушенням державним реєстратором вимог статей 10, 22, 23  Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень",  а також пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень), а також положень Законів України "Про іпотеку" та "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
		Так, у скарзі товариство зазначало, що згідно з положеннями законодавства порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви; зупинення такого розгляду у разі встановлення наявності підстав для цього; надання встановленого Законом строку для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або відмову у державній реєстрації прав у разі не усунення заявником недоліків, які стали підставою для зупинення розгляду заяви.
		ТОВ "ОКС Кепітал" зазначало, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються, зокрема: засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення (іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця) рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору; довідка іпотекодержавтеля, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не пізніше 90 днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації.
		Проте державний реєстратор Фесенко О. Р. зазначених вимог законодавства не виконав, наявність всіх необхідних документів не перевірив, державну реєстрацію прав на нерухоме майно та земельні ділянки за ОСОБА_1 вчинив за відсутності всіх необхідних документів.
		4.5. За результатами розгляду скарги ТОВ "ОКС Кепітал" відповідно до пункту 10 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Колегія Міністерства юстиції) 09.07.2021 складено висновок згідно з яким рекомендовано відмовити у задоволенні скарги ТОВ "ОКС Кепітал" від 23.06.2021, з посиланням на прийняття державним реєстратором Фесенко О. Р. оскаржуваних рішень відповідно до законодавства, на підставі документів, що підтверджували набуття права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки.
		У висновку Колегії Міністерства юстиції України від 09.07.2021 зазначено, що оскаржувані рішення були прийняті державним реєстратором за результатами розгляду відповідних заяв про державну реєстрацію прав власності, до яких було надано: договори іпотеки від 07.09.2020, укладені між ОСОБА_1 та                     ТОВ "ОКС Кепітал", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Р. П. за реєстровими номерами 356 та 358; засвідчену іпотекодержателем довідку від 05.05.2021; копії письмових вимог від 18.002.2021 № 6/02-24, № 7/02-24, № 8/02-24; копію повідомлення про вручення від 05.05.2021; копії повідомлень про вручення від 17.02.021; заяви № 787, № 788,             № 789, справжність підписів на яких завірено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О. М.; звіти про експертну грошову оцінку об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок.
		4.6. На підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України від 09.07.2021 Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 22.07.2021  № 2522/7, яким відповідно до пункту 10 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021, у зв`язку з тим, що державним реєстратором Фесенко О. Р. прийнято рішення від 07.05.2021                 № № 58030575, 58030761, 58030327, 58030933, 58030142, 58031638, 58032286, 58029035 відповідно до законодавства, із здійсненням всіх необхідних реєстраційних дій та з дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації прав.
		4.7. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України                         від 22.07.2021 № 2522/7 та зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21, з посиланням на статтю 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій порушив статті 10, 22, 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункт 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		4.8. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав і у частині 1 статті 1 цього закону передбачено, зо його дія поширюється  на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації  речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
		Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних  відомостей  до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 зазначеного Закону).
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор  встановлює відповідність заявлених прав і  поданих/отриманих  документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у  поданих/отриманих  документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення  розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
		Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення 07.05.2021 оскаржуваних реєстраційних дій) встановлено проведення державної реєстрації прав та у частині 1 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав  (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);  6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
		Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і  поданим/отриманим  документам (частина 8 статті 18 зазначеного Закону).
		У статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведені вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
		За змістом частини 2 статті 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у  Порядку  державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за змістом пункту 61 якого (у редакції, чинній на час проведення 07.05.2021 оскаржуваних реєстраційних дій) для державної  реєстрації права власності  на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
		1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 
		2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
		засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
		засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
		засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
		3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
		4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.
		4.9. Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
		Так, за змістом статті 3 цього Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
		4.10. Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, установив, що як свідчать матеріалами справи, надані ОСОБА_1 державному реєстратору для реєстрації права власності на спірне майно документи не включали в себе довідок (довідки), які (яка) містила (ли) в собі інформацію про вартість відповідних предметів іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної організації, наявність яких передбачена приписами законодавства.    
		Натомість, як встановлено судом, державному реєстратору було надано звіти про експертно-грошову оцінку об`єктів іпотеки, складені 23.04.2021 на замовлення ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест Реал Естейт" (далі - ТОВ "Еверест Реал Естейт"), експертні оцінювачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , підписані експертом-оцінювачем та директором ТОВ "Еверест Реал Естейт" Костик Д. М.
		Водночас на підставі поданих позивачем доказів суд установив, що Головним управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000749 від 04.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом заволодіння майном ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", в межах якого за результатами допитів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили, що ніколи не проводили на замовлення ОСОБА_1 оцінку спірного нерухомого майна та земельних ділянок. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що не знайомі, а свідок ОСОБА_7 , яка у наданих ОСОБА_1 реєстратору звітах зазначена як оцінювач та директор ТОВ "Еверест Реал Естейт" вказала, що вона ніколи не здійснювала діяльність, пов`язану з оцінкою нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості, у тому числі земельних ділянок), не має ні освіти, ні сертифікатів в цій галузі, а також що вона не є ні засновником (учасником), ні кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Еверест Реал Естейт" та ніколи в ньому не працювала.
		Суд першої інстанції під час розгляду справі також установив, що згідно зі звітами про експертну-грошову оцінку об`єктів іпотеки від 23.04.2021, наданими державному реєстратору, загальна вартість 8 (восьми) предметів іпотеки становить 25 176 743,00 грн. Разом з цим згідно з висновками експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз від 03.08.2021 № 750/08/2021 та № 752/08/2021 ринкова вартість 8 (восьми) предметів іпотеки станом на 07.05.2021 (дата прийняття державним реєстратором спірних рішень) становить 703 472 400 грн, що майже в 30 разів перевищує вартість таких об`єктів згідно зі звітами, наданими державному реєстратору представником Костржевського Д. Б.
		4.11. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі  № 569/14618/13-ц, а також на Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та Порядок пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211, зазначив, що повідомлення про вручення (іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця) рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, засвідчена копія якого повинна бути надана іпотекодержателем державному реєстратору, у відповідності до вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в обов`язковому порядку повинно містити особистий підпис отримувача такого поштового відправлення (уповноваженого представника юридичної особи).
		Проте як установив суд у наданому ОСОБА_1 державному реєстратору рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з трек-номером 0103329218582 зазначено лише прізвище та ініціали, однак не міститься особистого підпису одержувача та інформації про документи, що підтверджують повноваження такої особи на отримання поштового відправлення адресованого юридичній особі  - ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ".
		4.12. Під час розгляду справи № 910/13137/21 суди дійшли висновку, що ураховуючи недоліки документів, поданих для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки, наявні були підстави для зупинення державним реєстратором Фесенко О. Р. розгляду поданої (поданих) іпотекодержателем - ОСОБА_1 заяв про державну реєстрацію права власності у позасудовому порядку та звернення стягнення на предмети іпотеки, а у подальшому і для відмови у такій реєстрації в разі не усунення недоліків.
		4.13. Статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав та встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі  судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
		За змістом частини 6 статті 37 цього Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, передбаченого у пунктах а)-є) цієї норми. У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
		Пунктом 10 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
		Відповідно до частини 10 вказаної норми рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
		Порядок  розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Порядок від 25.12.2015 № 1128), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
		Згідно з пунктом 2 Порядку від 25.12.2015 № 1128 (у редакції, чинній на час надходження скарги позивача - 23.06.2021) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом.
		Відповідно до пункту 9 Порядку від 25.12.2015 № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 
		1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;
		2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
		3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
		4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
		5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
		У пунктах 13, 14 Порядку від 25.12.2015№ 1128 встановлено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
		1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;
		2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
		За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
		4.14. Суди попередніх інстанцій зазначили, що за приписами чинного законодавства, зокрема, положень частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку від 25.12.2015 № 1128, висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається відповідне рішення Міністерства юстиції України, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.
		Проте суди попередніх інстанцій установили, що ні висновок Колегії Міністерства юстиції України від 09.07.2021, ні оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 не містять мотивів прийняття рішення про відмову у задоволені скарги ТОВ "ОКС Кепітал" з урахуванням доводів, викладених у скарзі товариства. Висновок Колегії та оскаржуваний наказ  не містять аналізу доводів та пояснень скаржника стосовно порушення державним реєстратором Фесенко О. Р. при прийнятті оскаржуваних рішень порядку проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме відсутності довідки іпотекодержателя про вартість предметів іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності та засвідченої копії повідомлення про вручення відповідної вимоги іпотекодавцю з особистим підписом представника товариства, як це передбачено чинним законодавством.
		Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 не відповідає положенням частини 6 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і нормам Порядку від 25.112.2015 № 1128, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.07.2021                    № 2522/7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		4.15. Разом з цим суди попередніх інстанцій, установивши обставини щодо невідповідності оспорюваного у справі наказу Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 вимогам законодавства, дійшли висновку про правовірність позовних вимог про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21, задовольнивши такі вимоги.
		Колегія суддів вважає з цього приводу звернути увагу на те, що за змістом статей  3,  15,  16 Цивільного кодексу України  правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
		Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача права або законного інтересу; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.
		Відповідно до пункту 17 Порядку від 25.12.2015 № 1128 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду. У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує  новий  розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.
		4.16. Отже, положеннями чинного законодавства передбачено обов`язок Міністерства юстиції України забезпечити новий розгляд скарги у сфері державної реєстрації, а тому позовна вимога ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства від 23.06.2021 № 23676-33-21 не є ефективним способом захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства від 23.06.2021 № 23676-33-21, а тому судові рішення в цій частині слід скасувати, у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити.
		4.17. Як вже зазначалося, ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, посилався на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, заявник касаційної скарги, вказував на те, що у постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 903/581/18 зазначено, що докази, які учасники справи надають до суду, мають відповідати критеріям, визначеним у статтях 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме: належність (постанова від 15.11.2019 у справі № 909/887/18); допустимість (постанова 05.12.2018 у справі № 916/1813/16); достовірність (постанова від 21.10.2020 у справі №  925/594/18); достатність.
		Проте, як вказував скаржник, суди попередніх інстанцій безпідставно прийняли як допустимий доказ матеріали кримінального провадження, оскільки відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суди попередніх інстанцій не досліджували питання та не встановлювали обставини наявності або відсутності вироку суду у кримінальному провадженні, або рішення про закриття кримінального провадження, отже припустилися порушення приписів частини 6 статті 75 та частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, як не надали суди оцінки тому, що відповідно до положень частини 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, проте документів щодо надання дозволу використовувати відомості з кримінального провадження № 12021000000000749 від 04.06.2021 представнику ТОВ"ОКС КЕПІТАЛ" матеріали справи не містять, а суди не досліджували питання щодо існування такого дозволу слідчого, та в який спосіб його було отримано. 
		Отже, скаржник вважав, що відомості та документи, якими суди обґрунтовували свої висновки, у тому числі, висновки експертизи (зокрема, висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз від 03.08.2021 № 750/08/2021 та № 752/08/2021), протоколи допиту, не є належними та допустимими доказами в розуміння положень Господарського процесуального кодексу України оскільки отримані та розголошені у незаконний спосіб.
		4.18. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
		Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
		За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України  оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від    23.06.2020 у справі №    696/1693/15-ц).
		При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від    12.10.2021 у справі №    233/2021/19).
		4.19. У постанові від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, на яку посилався Костржевський Д. Б. у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд за результатами перегляду судових рішень у справі за позовом Комунального підприємства "Луцьке" до Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації Волинської області про стягнення 282 623,88 грн, дійшов висновку про те, що встановлені судами обставини справи свідчать про відсутність у відповідача обов`язку сплатити позивачеві заявлену до стягнення суму на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України, а також визнано необґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права та відхилено доводи скаржника про неналежність, недопустимість та недостовірність доказів з урахуванням встановлених судами обставин справи.
		У постанові від 26.01.2021 у справі № 908/2847/19, на яку також у касаційній скарзі посилався скаржник, за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" до Воскресенської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приазовської районної державної адміністрації (державний реєстратор Новіков А. В.) про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, Верховний Суд зазначив, зокрема, що до загального предмета доказування у спорах про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно входить факт здійснення державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням/дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку від 25.12.2015 № 1127. Залишаючи без змін судові рішення у справі № 908/2847/19 про відмову у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд вказав на обґрунтованість висновків судів стосовно того, що державному реєстратору були подані документи, визначені Порядком від 25.12.2015 № 1127, зокрема був поданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043, в якому зазначено площу земельної ділянки - 6,4000 га. Отже, суди надали правову оцінку доказам відповідно до вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України. Аргументи скаржника Верховним Судом визнані такими, що зводяться до того, що він вважає неналежними докази, на підставі яких суди дійшли висновку про проведення державним реєстратором державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства, проте аргументів про їх недопустимість не наводить. 
		4.20. Натомість, як вже зазначалося, у справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій за результатами розгляду позовних вимого про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 на підставі наявних у матеріалах справи доказів установили обставини стосовно невідповідності оспорюваного наказу положенням частини 6 статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і нормам Порядку від 25.112.2015 № 1128.
		4.21. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилався у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками суду.
		4.22. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
		Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює  докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому  дослідженні  наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також  вірогідність  і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		4.23.  У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі                          № 922/51/20 зазначено таке:
		"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі     № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
		8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом  ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		4.24. Щодо доводів Костржевського Д. Б., викладених у касаційній скарзі з посиланням на положення статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України стосовно залишення судами поза увагою, що чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту як повторний розгляд скарги Міністерством юстиції України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі доводи скаржника знайшли своє підтвердження, що має наслідком скасування судових рішень у справі в частині задоволення вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства від 23.06.2021 № 23676-33-21.
		Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід частково задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 в частині задоволення позовної вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства від 23.06.2021 № 23676-33-21 скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити. 
		4.25. Міністерство юстиції України у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, скаржник зазначав, що з позовних вимог вбачається, що спір у цій справі виник стосовно незгоди позивача з наказом Міністерства юстиції України від 22.07.2021                № 2522/7 "Про відмову у задоволенні скарги", яким вирішено відмовити у задоволенні скарги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21.
		Водночас, у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 Велика Палата дійшла висновків стосовно того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Міністерство юстиції України наголошувало, що приймаючи оскаржуваний наказ мало публічно-правові відносини з ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", оскільки рішення про відмову прийнято за скаргою ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ". Отже, спір у цій справі є спором між учасниками публічно-правових відносин, а тому наявні підстави для закриття провадження у даній справі. 
		4.26. Щодо доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Яке свідчать матеріали справи, ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 "Про відмову у задоволенні скарги", яким вирішено відмовити у задоволенні скарги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21 у зв`язку з тим, що державним реєстратором Фесенко О. Р. прийнято рішення від 07.05.2021 відповідно до законодавства.
		4.27. У статті  124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно зі статтею  125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		За змістом частини  1 статті  18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		4.28.  У постанові від  26.02.2020 у справі №  287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
		Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір.
		Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		Відповідно до статті  2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина  2 зазначеної норми).
		Згідно з частиною  1 статті  19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		За змістом пункту  7 частини  1 статті  4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Термін "публічно-правовий спір" охоплює, зокрема, спори, в яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац  1 пункту  2 частини  1 статті  4 цього Кодексу).
		Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
		Такий самий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від  23.05.2018 у справі №  914/2006/17, від  26.02.2020 у справі №  287/167/18-ц.
		При цьому, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від  30.01.2020 у справі №  826/5968/17 зазначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, в яких виник спір.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.
		Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від  23.05.2018 у  справі №  914/2006/17).
		Таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від  30.01.2020 у справі №  826/5968/17, від  26.02.2020 у  справі №  287/167/18-ц, від  26.02.2020 у справі №  826/15133/17.
		Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		4.29. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, у цьому випадку спір, який виник між сторонами, має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації за третьою особою - ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та земельні ділянки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами, укладеними із                                   ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ", у зв`язку із проведенням державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням визначеного законом порядку.
		Суд апеляційної інстанції врахував, що Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі                         № 802/385/18-а, від 18.09.2019 у справі № 810/3711/18, від 12.02.2020 у справі                   № 1840/3241/18 висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносини щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питань, що можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.
		Отже, суди попередніх інстанцій установили, що вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" у цій справі зводяться до захисту права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, належні товариству (позивачу), у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відхилив доводи Міністерства юстиції України стосовно наявності публічно-правового спору між учасниками справи та необхідності закриття провадження у справі.
		4.30. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням установлених судами обставин у справі, яка розглядається, та обставин, установлених судами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено, виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
		Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилався у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками судів.
		4.31. Зважаючи на те, що наведена Міністерством юстиції України підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 910/13137/21.
		5.  Висновки Верховного Суду
		5.1.  За змістом статті  236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		5.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
		За змістом частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		5.3. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог  ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21, ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог, а в решті рішення та постанову залишити без змін.
		6. Розподіл судових витрат
		6.1.  За змістом пункту в) частини 4 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 123 зазначеного Кодексу).
		Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлений розподіл судових витрат та передбачено, що судовий збір  покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 вказаної норми).
		Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" звернулося до суду з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 та зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21.
		Згідно із оскаржуваними судовими рішеннями у справі позовні вимоги ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" задоволені в повному обсязі, визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 22.07.2021 № 2522/7 та зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства.
		Оскаржуючи судові рішення у справі до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 та Міністерство юстиції України сплатили судовий збір за подання касаційних скарг 9080, 00 грн (квитанція від 26.09.2022 № 1070-2814-4831-7397) та 9080,00 грн (платіжне доручення від 11.10.2022 № 4467).
		З урахуванням положень процесуального законодавства та наявності підстав для скасування судових рішень у цій справі в частині задоволення позовних вимог ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" про зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу товариства та відмовою у задоволенні такої позовної вимоги, судовий збір, сплачений заявниками касаційних скарг підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" слід стягнути на користь ОСОБА_1 4540,00 грн та на користь Міністерства юстиції України по 4540,00 грн.
		6.2. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" з посиланням на положення статей 42, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України подало заяву про вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу після ухвалення такого рішення з урахуванням доказів, які будуть надані товариством у відповідності до вимог частини 8 статті 129 зазначеного Кодексу.    
		За умови виконання положень Господарського процесуального кодексу України заяву ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" буде розглянуто у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі № 910/13137/21, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/13137/21 задовольнити частково.
		3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/13137/21 в частині задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" про  зобов`язання Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "ОКС КЕПІТАЛ" від 23.06.2021 № 23676-33-21 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.
		4. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі                                        № 910/13137/21 залишити без змін.
		5. Поновити дію та виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 у справі № 910/13137/21, зупинену згідно з ухвалою Верховного Суду від 25.10.2022.
		6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС КЕПІТАЛ" на користь ОСОБА_1 4540,00 грн за подання касаційної скарги та на користь Міністерства юстиції України 4540,00 грн за подання касаційної скарги у справі № 910/13137/21.
		7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.   
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                              Т. Б. Дроботова
		Судді                                                                                                        Н. О. Багай
		                                                                                                                 Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...