Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 604/1151/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2023. Зареєстровано: 31.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2023.
Дата набрання законної сили: 16.10.2023 (частково)
Результат оскарження 16.10.2023 Апеляційний суд Тернопільської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/604/71/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 604/1151/22
		Провадження № 2/604/71/23
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 березня 2023 року                         сел. Підволочиськ
		Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі: 
		головуючого судді Сіянко В.М., 
		при секретарі Феньо О.В., 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду всел.Підволочиськ цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк»про захистправ споживачабанківських послуг,-
		у с т а н о в и в :
		26 грудня 2022 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг, в якому позивач просить зобов`язати відповідача повернути позивачу безпідставно набуті 1758,91 грн; здійснити перерахунок платежів, списати з особового рахунку позивача заборгованість за договором надання банківських послуг б/н від 19.04.2012.
		Позов обґрунтовано тим, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області №604/943/21 від 14.02.2022, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.05.2022, відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 19.04.2012. Апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 було повернуто у повному обсязі фактично отримані грошові кошти за спірним договором б/н від 19.04.2012. Списані банком кошти із рахунків ОСОБА_1 на погашення кредиту у сумі 21329,49 грн безпідставно були спрямовані на погашення відсотків, оскільки всі суми, що сплачувались відповідачем в межах погашення заборгованості, слід зараховувати на погашення тіла кредиту. У постанові апеляційного суду від 11.05.2022 у справі №604/943/21 встановлено, що кредитним ліміт по рахунку № НОМЕР_1 відповідно до договору б/н від 19.04.2012 було видано на суму 20086,46 грн; усього по рахунку надходжень поступило 21329,49 грн, саме така сума була стягнута банком із карток відповідача на погашення заборгованості по кредиту. Таким чином, станом на 01.09.2021 АТ КБ «ПриватБанк» отримав від позивача на 1243,03 грн більше. Крім того, в період вересень-листопад 2022 року банком автоматично було списано ще 515,88 грн. З урахуванням викладено, позивач просив позов задовольнити, зобов`язавши відповідача повернути йому безпідставно набуті 1758,91 грн; здійснити перерахунок платежів, списати з особового рахунку позивача заборгованість за договором надання банківських послуг б/н від 19.04.2012.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування заявленої до стягнення суми коштів, оскільки надані роздруківки скріншотів не є належними доказами, що підтверджують списання коштів з рахунку позивача. Крім того, обґрунтування позову з підстав визначених нормами ст. 1212 ЦК України є помилковим, оскільки відсутні підстави кваліфікувати спірні правовідносини як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження майна позивача відповідачем. 
		В судовому засіданні представник позивача адвокат Покотило Ю.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що зазначені в позові. 
		Представник відповідача адвокат Гнатишак О.В. позов не визнав з підстав, що зазначені у письмових спростуваннях позовних вимог. 
		Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області №604/943/21 від 14 лютого 2022 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2022 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Судовими рішеннями встановлено, що згідно з анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, складеною 19.04.2012 року та підписаною ОСОБА_1 , останній висловив свою згоду із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що: старт карткового рахунку номер НОМЕР_2 відбувся 10.07.2007; зміна кредитного ліміту 28.09.2012; кредитний ліміт: 20000,00, примітка: встановлення кредитного ліміту; зміна кредитного ліміту 22.06.2015; кредитний ліміт: 0,00, примітка: зменшення кредитного ліміту.
		Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_3 , відкрита 10.07.2007 з терміном дії: 07/09; НОМЕР_2 , відкрита 10.07.2007 з терміном дії: 07/11; НОМЕР_4 , відкрита 02.09.2011 з терміном дії 07/13; НОМЕР_5 , відкрита 17.09.2012 з терміном дії 04/15.
		Як встановлено апеляційним судом, на виконання договору б/н від 19.04.2012 року відповідачу було відкрито рахунок НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом 20000 грн.
		Кредитний ліміт по рахунку НОМЕР_1 відповідно до договору б/н від 19.04.2012 року було видано відповідачу на суму 20086,46 грн. 28.09.2012 року, що вбачається із виписки по рахунку ОСОБА_1 . 
		А також із виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що усього по рахунку НОМЕР_1 надходжень поступило  21329,49 грн., тобто, саме така сума була стягнута банком із карток відповідача на погашення заборгованості по кредиту по рахунку НОМЕР_1 .
		Таким чином, із доказів, досліджених судом у справі №604/943/21, вбачається повернення у повному обсязі фактично отриманих ОСОБА_1 грошових коштів за спірним договором б/н від 19.04.2012 року, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, відповідно до якої у випадку, коли заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		Апеляційним судом у постанові №604/943/21 вказано, що кошти, списані банком із рахунків ОСОБА_1 на погашення спірного кредиту у сумі 21329,49 грн., були зараховані на погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно із випискою по рахунку безпідставно, оскільки заявою-анкетою б/н від 14.04.2012 року не було передбачено нарахування відсотків за користування кредитом. Тобто, ці кошти позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків. За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості слід зараховувати на погашення тіла кредиту.
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималося вимог діючого законодавства про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такі висновки суду також відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
		Позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення безпідставно списаних коштів в сумі 1758,91 грн. та надано виписку по спірному картковому рахунку, де зазначені операції по примусовому списанню коштів з карткового рахунку позивача на погашення відсотків на суму, яка перевищувала суму наданого кредиту на 1243,03 грн, а також позивачем надано роздруківки скріншота інтернет-сторінки «Приват24» на підтвердження неправомірного списання в період 09.09.2021 по 01.11.2022 коштів в сумі 515,88 грн.
		Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Тобто виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 , від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. та у постанові від 17 грудня 2020 року №278/2177/15-ц.
		Згідно виписки за договором №б/н за період 10.07.2007-01.09.2021 було видано ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 20086,46 грн, списано банком із рахунків ОСОБА_1 на погашення спірного кредиту кошти на суму 21329,49 грн, які були зараховані на погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом. Списання проводилося банком примусово та безпідставно, оскільки умовами договору оплата відсотків не передбачена, що встановлено рішенням суду. 
		Разом з тим, роздруківки скріншота інтернет-сторінки «Приват24» не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77,78 ЦПК України, а тому судом не приймаються. 
		Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
		Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Тобто вищезазначене свідчить про безпідставне списання коштів без достатніх правових підстав. Правові висновки, що містяться в Постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. у справі № 910/16664/18 щодо повернення безпідставно набутих коштів: «Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. За таких обставин, з урахуванням того, що підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі. Таким чином, вимоги позивача про повернення зазначених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обгрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції» (правові висновки, що містяться в Постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. № 910/16664/18).
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
		Абзацом 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
		Аналогічні правовідносини розглянуті Верховним Судом Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: (Постанова від 11 вересня 2019 року у справі № 751/631/17) .
		Відповідно доч.1,4,5ст.82ЦПК Україниобставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їхніх представників.Обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Оскільки суд встановив своїм рішенням №604/943/21, що банк не мав правових підстав для нарахування та стягнення відсотків, то вимога про повернення безпідставно списаних банком коштів є такою, що відповідає ст. 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня і всі дії по примусовому списанню банком грошових коштів, належних позивачу на погашення відсотків за користування кредитом є незаконними, і підлягають до повернення.
		В позовній заяві позивач просив суд відновити його права шляхом зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуті кошти; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок платежів, отриманих від позивача для погашення заборгованості за договором надання банківських послуг б/н від 19.04.2012, з часу його укладення, зарахувавши усі сплачені та списані кошти в рахунок погашення основного боргу за договором надання банківських послуг б/н від 19.04.2012; зобов`язання відповідача такий борг списати.
		За змістомстатей 15та16 ЦК Україникожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункти 1,5, 7, 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
		Суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача списаних коштів є більш ефективним способом захисту інтересу позивача в юридичній визначеності у спірних правовідносинах, ніж вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно набутих коштів.
		Крім того, ефективним способом захисту прав позивача є припинення правовідношення, а тому суд визнає припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг б/н від 19.04.2012 з 01 вересня 2021 року (розрахунок заборгованості та виписка за договором №б/н за період 10.07.2007-01.09.2021 аналізувалися апеляційним судом при розгляді справи №604/943/21 саме на цю дату 01.09.2021).
		З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про безпідставне списання відповідачем із рахунку позивача коштів в розмірі 1243,03 грн, тому суд стягує з відповідача на користь позивача вказану суму та визнає припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг б/н від 19.04.2012 з 01 вересня 2021 року.
		Відповідно доч.1 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На час звернення позивача з позовом до суду сума судового збору за даним позовом становила 992,40 грн.
		Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Тому позивачем при зверненні з даним позовом до суду судовий збір не сплачено.
		Відповідно, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд  
		у х в а л и в :
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 1243 (одну тисячу двісті сорок три) гривні 03 коп.
		Визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг б/н від 19.04.2012 з 01 вересня 2021 року.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.
		В іншій частині позову відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Підволочиський районний суд.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено 30 березня 2023 року.
		 
		 
		Суддя                                 В. М. Сіянко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...