Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/10441/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2023. Зареєстровано: 31.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2023.
Дата набрання законної сили: 15.06.2023
Результат оскарження 15.06.2023 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/466/215/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141380000093

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/10441/21
		Провадження № 1-кп/466/215/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 березня 2023 року             Шевченківський районний суд м. Львова в складі:       
		головуючого судді                           ОСОБА_1 
		при секретарях:                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю: прокурора                        ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		потерпілого                                       ОСОБА_7 
		представника потерпілого               ОСОБА_8 
		обвинуваченого                                ОСОБА_9 
		захисника                                         ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження № 12021141380000093 від 14.09.2021 року щодо обвинувачення
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір,  Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою,  раніше не судимого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України-,
		                                                    в с т а н о в и в:
		обвинувачений ОСОБА_9 14.09.2021 року приблизно о 00 год. 30 хв. перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з ОСОБА_11 , який спровокував конфлікт, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, з необережності, не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, не маючи умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та заподіяння смерті ОСОБА_11 у відповідь на удар, наніс останньому декілька ударів кулаком правої руки в область лицевої частини голови, внаслідок чого ОСОБА_11 зробив крок назад та впав на землю, спиною до землі, вдарившись, тім`яно - потиличною ділянкою голови до твердої нерівної, обмеженої поверхні кам`янистого покриття дороги, та внаслідок падіння отримав згідно висновку експерта №148/21 від 14.09.2021 року: відкриту черепно-мозкову травму в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки тканини на бокові шлуночки головного мозку, синець в правій навколоорбітальній ділянці, синець в лівій навколоорбітальній ділянці, чотири забійні рани в тімяній ділянці праворуч, крововилив в мякі тканини голови в тім`яно-потиличній ділянці праворуч, вдавлений перелом кісток склепіння черепу, багатофрагментальний перелом кісток основи черепа, які пов`язані зі смертю і відповідають тяжким тілесним ушкодженням по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, внаслідок чого, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в КНП ЛШМД, тобто обвинувачений ОСОБА_9 вчинив вбивство ОСОБА_11 з необережності.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні вбивства ОСОБА_11 через необережність визнав повністю та суду повідомив, що приблизно о 22:00 год. 13.09.2021 року він повертався додому, та проходячи повз альтанку, що біля буд. №318 по вул Шевченка, у м. Львові помітив компанію молодих людей, серед яких був його товариш ОСОБА_12 , який і запросив його приєднатися. В даній компанії окрім ОСОБА_12 був також ОСОБА_11 та двоє візуально знайомих дівчат. Перебуваючи в альтанці вони всі розпивали алкогольні напої. ОСОБА_11 був в стані сильного алкогольного сп`яніння, та неодноразово намагався спровокувати ОСОБА_9 на конфлікт. Приблизно о 23:00 год. дівчата пішли, а після цього приблизно о 00:00 год. ОСОБА_11 покликав ОСОБА_9 відійти в сторону від альтанки та поговорити. Коли вони відійшли, то ОСОБА_11 почав ображати ОСОБА_9 та його рідних, а після цього вдарив кулаком правої руки в щелепу, у відповідь на цей удар ОСОБА_9 наніс потерпілому декілька ударів кулаком правої руки в обличчя, після цих ударів ОСОБА_11 зробив крок до заду, та впав на спину. Жодних інших ударів ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_11 не наносив. Поверхня на яку впав ОСОБА_11 була кам`яниста та нерівна із виступаючою цеглою та камінням, однак цього обвинувачений ОСОБА_9 в той вечір не бачив, так як було темно, а побачив вже при проведенні слідчого експерименту. Після того, як ОСОБА_11 впав, він намагався піднятись, та ОСОБА_12 запропонував йому допомогу та покликав іти додому, але у відповідь почув відмову та нецензурну лайку потерпілого ОСОБА_11 . Після цього ОСОБА_9 разом з ОСОБА_12 пішли додому. Про те, що ОСОБА_11 в результаті падіння отримав тяжкі тілесні ушкодження, та помер в лікарні, ОСОБА_9 дізнався на наступний день. Щиро шкодує та розкаюється у скоєному. Вказує, що не мав умислу на спричинення ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень або смерті, не припускав що ОСОБА_11 може впасти та отримати тяжкі тілесні ушкодження, та не бажав цього. Готовий відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_7 в розмірі, який визначить суд.
		Окрім повного визнання  обвинуваченим ОСОБА_9 своєї винуватості у вбивстві через необережність при викладених вище обставинах, його винуватість підтверджується наступними доказами:
		- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , даними в судовому засіданні, про те що, ОСОБА_11 був його сином, однак протягом останніх декількох років вони разом не проживали, так як ОСОБА_11 проживав із своєю мамою ОСОБА_13 за адресою: м. Львів, вул. Брюховецька, кооператив "Золотий ранет". Зранку 14.09.2021 року до нього зателефонувала колишня дружина ОСОБА_13 та повідомила, що їхній син ОСОБА_11 помер. Більше про обставини події йому нічого не відомо. Він дуже боляче переживає смерть єдиного сина. Вважає, що суд повинен покарати обвинуваченого по закону, подав на адресу суду заяву, в якій просить стягнути моральну шкоду з обвинуваченого ОСОБА_9 ;
		- показаннями свідка ОСОБА_12 даними в судовому засіданні про те, що 13.09.2021 року починаючи з обідньої пори він розпивав алкогольні напої з потерпілим ОСОБА_11 разом вони випили пляшку 0,5 л. горілки. Після чого приблизно о 20:00 год. вони перемістилися розпивати алкогольні напої в альтанку, що неподалік будинку №318 по вул. Шевченка у м. Львові, де в їхній компанії було ще двоє дівчат. ОСОБА_11 був на той час в стані сильного алкогольного сп`яніння. Приблизно о 22:00 год. до них приєднався ОСОБА_9 , який проходив повз них. В ході розпиття спиртних напоїв ОСОБА_11 неодноразово провокував конфлікт з ОСОБА_9 . Приблизно о 23:00 год. дівчата пішли. Після цього ОСОБА_11 покликав ОСОБА_9 відійти в сторону порозмовляти. Свідок ОСОБА_12 знаходився від них на відстані приблизно до 10 метрів, та побачив як ОСОБА_11 наніс ОСОБА_9 удар рукою в щелепу, у відповідь на це ОСОБА_9 наніс потерпілому декілька ударів кулаком правої руки в обличчя, після цих ударів ОСОБА_11 зробив крок до заду, та впав на спину. Жодних інших ударів ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_11 , відповідно до показів свідка, не наносив. Після цього, свідок ОСОБА_12 підійшов до потерпілого, щоб допомогти йому підвестись, але у відповідь на це почув нецензурну лайку від потерпілого, та після цього разом із ОСОБА_9 пішов додому, оскільки їм було по дорозі. Про те, що ОСОБА_11 в результаті падіння отримав тяжкі тілесні ушкодження, та помер в лікарні, свідок дізнався на наступний день. Конфліктів між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не було і жодних ударів він йому не наносив;
		- показаннями свідка ОСОБА_14 даними в судовому засіданні про те, що вона перебувала із ОСОБА_11 у близьких відносинах, а саме вони зустрічались. 13.09.2021 року протягом дня вона ОСОБА_11 не бачила, але недноразово із ним зідзвонювалася. Останній раз у них була телефонна розмова приблизно о 23:00 год., в цей час ОСОБА_11 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Зранку 14.09.2021 року вона дізналась що ОСОБА_11 помер. Більше про обставини події їй нічого не відомо;
		- показаннями та роз`ясненнями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_15 , допитаного в порядку ст.356 КПК України, він брав участь в слідчому експерименті, про що описав у висновку. Також суду роз`яснив про механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , що цілком може співпадати із показами даними обвинуваченим на слідчому експерименті та в суді, їх кількість та локалізацію. Основна черепно-мозкова травма у ОСОБА_11 найбільш ймовірно могла утворитися внаслідок падіння, можливо з прискоренням так і без нього, з послідуючим ударом правою тім`яною ділянкою голови до твердої нерівної, обмеженої поверхні, чим може бути цегла, щебінь тощо. Експерт ОСОБА_15 роз`яснив, що травма голови у ОСОБА_11 утворилась від контакту правої тім`яної ділянки голови з твердим предметом обмеженої поверхні, і в даному випадку утворилася після падіння і контакту головою з твердою нерівною обмеженою поверхнею цегли або щебеню при падінні на поверхню дороги. Ушкодження, які стали причиною смерті є характерними при падінні. Удар, заподіяний в ділянку обличчя спричинив лише легкі тілесні ушкодження та не є в прямому причинному зв`язку із смертю потерпілого. Пошкодження у  ОСОБА_11 , які були виявлені при проведенні експертизи трупа останнього з врахуванням медичних документів, могли утворитися, при обставинах, на які вказує ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту, а саме, що в момент нанесення удару потерпілий та обвинувачений стояли напроти один одного та були повернені обличчям один до одного, а удар ОСОБА_9 наніс кулаком правої руки в сторону обличчя, тобто синці у правій та лівій навколоорбітальних ділянках у ОСОБА_11 могли утворитися під час нанесення даних ударів на які вказав ОСОБА_9 , з наступним падінням на спину та ударом правою тім`яною ділянкою голови до твердої нерівної, обмеженої поверхні, що спричинило відкриту черепно-мозкову травму в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки, тканини та бокові шлуночки головного мозку, які призвели до смерті ОСОБА_11 . Свої висновки підтримує в повному обсязі.
		З поданих стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається:
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_11 №148/21 від 14.09.2021 року та таблицею до даного висновку, в яких зазначено, що: 1. Згідно медичної карти стаціонарного хворого №28508 та враховуючи трупні зміни, смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 02.45 год. причиною смерті була тупа відкрита черепно-мозкова травма в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки, тканини  та бокові шлуночки головного мозку. 2. Морфологічних ознак будь-яких захворювань при експертизі трупа не виявлено. 3.4.5. При експертизі трупа були виявлені: при зовнішньому дослідженні - синець в правій навколоорбітальній ділянці, синець у лівій навколоорбітальній ділянці, чотири забійні рани в тім`яній ділянці праворуч на площі 4,5/3,3 см. При внутрішньому дослідженні - крововилив в м`які тканини голови в тім`яно-потиличній ділянці праворуч, вдавлений перелом кісток склепіння черепу, багатофрагментний перелом кісток основи черепу.  Вказані ушкодження могли утворитися 13 вересня 2021 року: синці в обох навколоорбітальних ділянках від контакту з тупими предметами, якими могли бути удари кулаками; перелом кісток склепіння та основи черепу з крововиливами в м`які тканини голови, м`які мозкові оболонки, тканину та шлуночки головного мозку - від одного контакту з твердою нерівною, обмеженою поверхнею (цегла, щебінь тощо) при некординованому падінні на неї з висоти власного росту, як при наданні тілу прискорення так і без нього. Дані ушкодження пов`язані зі смертю і відповідають тяжким тілесним ушкодженням по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. 6. При судово-токсикологічній експертизі  від трупа гр. ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості 3,67 проміле. Дана концентрація етилового спирту в крові живих осіб відповідає важкому ступеню алкогольного сп`яніння.
		Протоколом слідчого експерименту від 11.10.2021 р. з участю обвинуваченого ОСОБА_9 та судово-медичного експерта ОСОБА_15 , в ході якого ОСОБА_9 описав події, що відбувались в ніч з 13.09.2021 на 14.09.2021 р. та продемонстрував як наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 - удари кулаком правої руки в голову, в результаті чого ОСОБА_11 впав на грунтово-кам`яне покриття, що в подальшому спричинило смерть останнього.
		Відповідно висновку експерта №219/21 (додатковим) від 11.10.2021 року: Після  ознайомленням із записом слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_9 від 11.10.2021 року можна зробити наступний висновок. Тілесні ушкодження виявлені на трупі гр. ОСОБА_11 при судово-медичній експертизі за №148/21 від 13.09.2021 року могли утворитися при обставинах, на які вказує підозрюваний, під час слідчого експерименту, з врахуванням особливостей твердої поверхні (цегла, щебінь), з якою відбувся одномоментний контакт правою тім`яною ділянкою голови потерпілого, а також важкий ступінь алкогольного сп`яніння (3,67 проміле етилового спирту в крові), що сприяв некоординованому падінню з висоти власного росту.
		Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021141380000093 від 14.09.2021 р., згідно якого до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.121 КК України, по факту спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
		Довідками про реєстрацію ЄО №24070, №24075, №24097,  від 14.09.2021 р., згідно яких на лінію 102 надійшли повідомлення про те, що у АДРЕСА_3 лежить чоловік віком 40-50 років із травмами отриманими внаслідок побиття, після чого даний чоловік БШМД був доставлений в ТП №3 та КНП "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова".
		Довідкою Генерального директора КНП "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова" ОСОБА_16 від 14.09.2021 р. №08-06 вих. 4945 про те, що БШМД 14.09.2021 року о 01.55 год. був доставлений невідомий №1.14.09.2021=40 із діагнозом ВЧМТ, ЗГМ важкого ступеню, ЕДГ та СДГ справа, САК, множинні переломи склепіння та основи черепа, двобічні навколоорбітальні гематоми, множинні переломи кісток лицевого черепа. Час настання смерті хворого: ІНФОРМАЦІЯ_2 о 02.45 год.
		Протоколом огляду місця події від 14 вересня 2021 року та фототаблицею до нього, де зафіксовано місце події, плями бурого кольору, одяг із плямами бурого кольору та інші речові докази на місці події, та проведено вилучення речових доказів.
		Протоколом огляду трупа гр. ОСОБА_11 від 14.09.2021 року.
		Згідно із протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_9 затриманий 14.09.2021р.
		Висновком експерта №1125 від 15 вересня 2021 року, відповідно якого у гр-на ОСОБА_9 під час проведення судово-медичної експертизи виявлені 2 садна-подряпини на чолі справа, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею або дещо загостреного предмета, могли виникнути від контакту з вільним краєм нігтьових пластинок пальців і при одному ударі рукою в ділянку правої половини чола, 14 вересня 2021 р., як вказано в постанові і гр-ном ОСОБА_9 . Садна-подряпини відносяться до легкого ступеня тяжкості. Наведене перебуває в об`єктивному зв`язку з показаннями  обвинуваченого про те, що вказані тілесні ушкодження завдав йому в ході конфлікту ОСОБА_11 ..
		Судом досліджені висновки судово-медичних імунологічних експертиз № 1481/2021-ім від 20.09.2021р., № 1489/2021-ім від 22.09.2021р., № 1482/2021-ім від 20.09.2021р., № 1484/2021-ім від 20.09.2021р., № 1485/2021-ім від 20.09.2021р., №1483/2021-ім від 20.09.2021р., №1477/2021-ім від 16.09.2021 р., щодо визначення груп крові ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , дослідження вилучених з місця події речей.
		Висновком експерта №226/2021-мк від 14.09.2021 р. відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики клаптя шкіри з тім`яної ділянки голови справа від трупа ОСОБА_11 було виявлено: чотири ненаскрізних забійних ушкодження, які могли утворитися від дії тупого твердого предмета з плоскою травмуючою поверхнею. Будь-яких включень та металізації на клапті шкіри та в просвіті ран виявлено не було.
		Висновком експерта №2426/21 від 16.09.2021 р. судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_11 , відповідно якого, виявлено: Дифузні крововиливи в м`яких мозкових оболонках. Дрібні геморагії в речовині головного мозку. Набряк головного мозку. Вогнищеві крововиливи в товщі ТМО та дрібні вогнищеві крововиливи - з обох країв ТМО. Гостре порушення гемомікроциркуляції легень (у вигляді дрібно-вогнищевих крововиливів). Помірний фіброз вінцевої судини серця. Дистрофічні зміни печінки та нирок. Вогнищеві крововиливи в "м/т голови"- з мінімальними реативними змінами. Набряк головного мозку.
		Висновком експерта №3566/2021-т від 16.09.2021 р. відповідно до якого, при судово-токсикологічній експертизі речового доказу - крові з трупа ОСОБА_11 , 1983 р.н. виявлено етиловий спирт в кількості 3,67% (проміле), не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів.
		Протоколом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_12 від 14.09.2021 року, в ході якого ОСОБА_12 описав події, що відбувались в ніч з 13.09.2021 на 14.09.2021 р. та продемонстрував як ОСОБА_9 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 , в результаті чого ОСОБА_11 впав на грунтово-кам`яне покриття.
		Висновком експерта №199/21 від 20.09.2021 р. Відповідно до якого, після перегляду DVD-R диску із записом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 14.09.2021 року можна зробити наступний висновок: тілесні ушкодження виявлені на тілі трупа ОСОБА_11 не могли утворитися за обставин на які вказує гр. ОСОБА_12 ..
		Висновком екперта №1172/2022-ім від 07.10.2022 р. відповідно до даних судово-медичних досліджень речових доказів, встановлено: в слідах на камені, доставленого на дослідження (об`єкти №№1,2,3,4,5) - поту не виявлено.
		Протоколами отримання зразків для експертизи у ОСОБА_9 та ОСОБА_12 від 15.09.2021 р. та 21.09.2021 р..
		Протоколами огляду предметів від 14.09.2021 р.
		Постановами про визнання речовими доказами від 14.09.2021 р. 
		Ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова про накладення арешту на вилучене майно від 16.09.2021 р. та 17.09.2021 р..
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		Органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, а саме ОСОБА_9 ставиться у вину вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, зокрема, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він 14.09.2021 року приблизно о 00 год. 30 хв. пербуваючи за адресою АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли в результаті словесного конфлікту наніс декілька ударів руками в обличчя ОСОБА_11 від чого останній впав на землю, та вдарився головою об кам`янисте покриття дороги, чим завдав останньому згідно висновку експерта №148/21 від 14.09.2021 року наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки тканини на бокові шлуночки головного мозку, синець в правій навколоорбітальній ділянці, синець в лівій навколоорбітальній ділянці, чотири забійні рани в тім`яній ділянці праворуч, крововилив в м`які тканини голови в тім`яно-потиличній ділянці праворуч, вдавлений перелом кісток склепіння черепу, багатофрагментальний перелом кісток основи черепа, які пов`язані зі смертю і відповідають тяжким тілесним ушкодженням по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, внаслідок чого, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в КНП ЛШМД.
		В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред`явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.
		В свою чергу, з контексту п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» випливає, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 органом досудового слідства за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковано неправильно оскільки орган котрий проводив досудове розслідування за наявних для цього об`єктивних підстав не вжив всіх необхідних заходів для з`ясування та встановлення істини у кримінальній справі, не здобувши усіх можливих доказів та давши неправильну оцінку, як показанням свідків так і висновкам, проведених експертиз, прийшов до неправильного висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України, а відтак суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, а саме на вбивство, вчинене через необережність, оскільки як встановлено з досліджуваних у судовому засіданні доказів обвинувачений ОСОБА_9 , проявив кримінальну протиправну недбалість та вчинив вбивство через необережність, а саме: не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був та міг їх передбачати, наніс декілька ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_11 , внаслідок чого останній зробив крок назад та впав на землю, спиною до землі, вдарившись, тім`яно - потиличною ділянкою голови до кам`янистого покриття дороги, та внаслідок падіння отримав згідно висновку експерта №148/21 від 14.09.2021 року: відкриту черепно-мозкову травму в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки тканини на бокові шлуночки головного мозку, синець в правій навколоорбітальній ділянці, синець в лівій навколоорбітальній ділянці, чотири забійні рани в тім`яній ділянці праворуч, крововилив в м`які тканини голови в тім`яно-потиличній ділянці праворуч, вдавлений перелом кісток склепіння черепу, багатофрагментальний перелом кісток основи черепа, які пов`язані зі смертю і відповідають тяжким тілесним ушкодженням по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, внаслідок чого, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в КНП ЛШМД.
		Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання тяжких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 чи ст. 128 КК України. Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Відповідальність за ч.2 ст.121 КК України може наставати у тому разі, коли тяжкий характер ушкодження охоплювався наміром винного і коли цей наслідок ним передбачався.
		Вбивство з необережності, виходячи із законодавчого його визначення, полягає у ненавмисному заподіянні смерті особі і передбачає необережну  форму  вини: злочинну самовпевненість або злочинну недбалість.
		Треба також зазначити, що кваліфікація за ч. 2 ст.121 КК України прийнятна лише у випадку, якщо тяжкий характер ушкодження охоплювався умислом винного і якщо винний передбачав цей наслідок. Злочин не може бути кваліфікований за ч. 2 ст.121 КК України, якщо смерть потерпілого сталася в результаті необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
		Для відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність, потрібно ретельно досліджувати всі обставини, які мають значення для встановлення спрямованості умислу винного, враховуючи попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини, спосіб і знаряддя злочину, характер і локалізацію поранень, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		При відмежуванні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від вбивства через необережність, треба також звертати увагу на психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків, які настають в результаті його суспільно небезпечних діянь. При кваліфікації діяння за ч. 2   ст. 121 КК України, винний до заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання смерті потерпілого в результаті заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень. У разі ж вбивства через необережність, таке усвідомлення відсутнє - винний не усвідомлює можливості настання смерті потерпілого. Отже, вчинене діяння слід кваліфікувати як вбивство через необережність.
		Так, визнавши себе винним у тому, що наніс декілька ударів кулаком правої руки в обличчя потерпілого, обвинувачений ОСОБА_9 стверджував, що не мав умислу на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень або смерті. Ці доводи обвинуваченого не спростовані матеріалами справи і не суперечать висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким смерть потерпілого настала від перелому кісток склепіння та основи черепу з крововиливами в м`які тканини голови, м`які мозкові оболонки, тканину та шлуночки головного мозку - від одного контакту з твердою нерівною, обмеженою поверхнею (цегла, щебінь тощо) при некоординованому падінні на неї з висоти власного росту, як при наданні тілу прискорення так і без нього.
		Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 з самого початку судового слідства давав послідовні показання про те, що ОСОБА_11 був в стані сильного алкогольного сп`яніння, та весь час намагався сровокувати його на конфлікт, висловився в його сторону нецензурними словами. Приблизно о 00:00 год. ОСОБА_11 покликав ОСОБА_9 відійти в сторону від альтанки та поговорити. Коли вони відійшли то ОСОБА_11 почав ображати ОСОБА_9 та його рідних, а після цього вдарив кулаком правої руки в щелепу, у відповідь на цей удар ОСОБА_9 наніс потерпілому декілька ударів кулаком правої руки в обличчя, після цих ударів ОСОБА_11 зробив крок до заду та впав на спину. Обвинувачений ОСОБА_9 не мав жодного умислу заподіяти будь-які тілесні ушкодження потерпілому. Жодних інших ударів ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_11 не наносив. Після того, як ОСОБА_11 впав, він намагався піднятись, та ОСОБА_12 запропонував йому допомогу та покликав іти додому, але у відповідь почув нецензурну лайку потерпілого. Після цього ОСОБА_9 разом з ОСОБА_12 пішли додому. Нарешті, заслуговують на увагу твердження обвинуваченого про те, що після завершення конфлікту він, вважаючи його вичерпаним, разом зі свідком ОСОБА_12 запропонували потерпілому ОСОБА_11 піти разом з ними додому, однак той відмовився, вказані показання ніким та нічим не спростовано.
		Свідок ОСОБА_12 також зазначив, що будь-яких погроз позбавити життя, заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілому обвинувачений ОСОБА_9 не висловлював та тілесних ушкоджень, окрім декількох ударів, не заподіював, а також пояснив, що обвинувачений намагався з`ясувати у потерпілого чому він пристає до нього, оскільки до того у них конфліктів не було та обвинувачений ОСОБА_9 не хотів конфліктувати із потерпілим ОСОБА_11 .
		Під час проведення слідчого експерименту, обвинувачений ОСОБА_9 давав аналогічні показання та на місці події показав, як наніс удари потерпілому, де саме останній упав, та об що міг ударитися головою, що підтверджується відповідним протоколом.
		Висновками судово-медичних експертиз №148/21 від 14.09.2021 року, та №219/21(додатковим) від 11.10.2021 року встановлено, що причиною смерті гр. ОСОБА_11 , відкрита черепно-мозкова травма в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки, тканини та бокові шлуночки головного мозку.  Травма голови у гр. ОСОБА_11 утворилась від одного контакту з твердою не рівною, обмеженою поверхнею (цегла, щебінь тощо) при некоординованому падінні на неї з висоти власного росту, як при наданні тілу прискорення так і без нього. Могли утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_9 , під час слідчого експерименту, з врахуванням особливостей твердої поверхні (цегла, щебінь), з якою відбувся одномоментний контакт правою тім`яною ділянкою голови потерпілого, а також важкий ступінь алкогольного сп`яніння (3,67 проміле етилового спирту в крові), що сприяв некоординованому падінню з висоти власного росту.
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 роз`яснив, що черепно-мозкова травма у ОСОБА_11 найбільш ймовірно могла утворитися внаслідок падіння, можливо з прискоренням так і без нього, з послідуючим ударом правою тім`яною ділянкою голови до твердої не рівної, обмеженої поверхні, чим може бути цегла, щебінь тощо; судово-медичний експерт ОСОБА_15 роз`яснив, що травма голови у ОСОБА_11 утворилась від контакту правої тім`яної ділянки голови з твердим предметом обмеженої поверхні, і в даному випадку утворилася після падіння і контакту головою з твердою нерівною обмеженою поверхнею цегли або щебеню при падінні на поверхню дороги. Ушкодження, які стали причиною смерті є характерними при падінні. Удар, заподіяний в ділянку обличчя спричинив лише легкі тілесні ушкодження. Пошкодження у гр. ОСОБА_11 , які були виявлені при проведенні експертизи трупа останнього з врахуванням медичних документів, могли утворитися, при обставинах, на які вказує ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту, а саме що в момент нанесення удару потерпілий та обвинувачений стояли навпроти один одного та були повернені обличчям один до одного, а удар ОСОБА_9 наніс кулаком правої руки в сторону обличчя, тобто синці у правій та лівій навколоорбітальних ділянках у ОСОБА_11 могли утворитися під час нанесення даних ударів на які вказав ОСОБА_9 , з наступним падінням на спину та ударом правою тім`яною ділянкою голови до твердої нерівної, обмеженої поверхні, що спричинило відкриту черепно-мозкову травму у вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки, тканини  та бокові шлуночки головного мозку, які привели до смерті ОСОБА_11 .
		Наведені висновки судово-медичних експертиз та роз`яснення в судовому засіданні експерта належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні матеріалів кримінальної справи, а тому суд вважає їх такими, що відповідають вимогам КПК України.
		Таким чином, тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми в вигляді крововиливу в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливів в м`які оболонки, тканини  та бокові шлуночки головного мозку були не безпосереднім наслідком заподіяних обвинуваченим ударів в обличчя потерпілого, а результатом падіння останнього і удару головою об тверду не рівну, обмежену поверхню покриття дороги (цегла, щебінь тощо), що обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачати.
		Аналізуючи сукупність приведених доказів суд вважає, що по справі відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про наявність умислу і наміру у обвинуваченого ОСОБА_9 заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
		Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист  прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За змістом кримінально-процесуального закону до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих і інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та взаємовідносини свідка з ними і з потерпілим. Знання характеру цих взаємовідносин (нормальні, дружні, родинні, ворожі, неприязні, відсутні будь-які відносини, оскільки бачив (чув) вперше, тощо) дозволить дати правильну оцінку відповідних показань, висновків і процесуальних дій указаних осіб.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дав послідовні показання про те, що конфлікт був спровокований саме потерпілим по справі, який намагався з`ясувати з обвинуваченим відносини. Ці показання не викликають сумнів в їх достовірності, оскільки вони узгоджуються між собою й іншими матеріалами справи та оцінені судом в сукупності з іншими доказами. 
		Характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_9 , а також об`єктивна спроможність дорослої осудної людини оцінювати життєву ситуацію, на думку суду, дає підстави вважати, що ОСОБА_9 дійсно вчинив злочин необережно, зі злочинною недбалістю, а його ставлення до своїх дій відповідає суб`єктивній стороні складу злочину, передбаченого у ч.1 ст.119 КК України.
		При цьому суд враховує, що сам ОСОБА_9 категорично і послідовно заперечував умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень від ударів в обличчя. Крім того, з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що синці в обох навколоорбітальних ділянках від контакту з тупими предметами, якими могли бути удари кулаками, та не є в прямому причинному зв`язку із смертю потерпілого. Що ж стосується заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, то судом беззаперечно встановлено, що ці тілесні ушкодження настали від його падіння після ударів в обличчя та удару головою об тверду нерівну, обмежену поверхню покриття дороги (цегла, щебінь тощо).
		Окрім цього, суд бере до уваги, що до моменту вчинення злочину між обвинуваченим і потерпілим не було будь-яких відносин, які б спонукали до вчинення щодо останнього умисних протиправних дій. Крім того, судом встановлено, що потерпілий дійсно вчинював протиправні дії на місці вчинення злочину щодо обвинуваченого і дана ситуація була неочікуваною і раптовою для обвинуваченого, оскільки потерпілий спрямував свої протиправні дії щодо нього, тому він і змушений був діяти, виходячи з обстановки, що склалася, не маючи змоги оцінити її належним чином та передбачити наслідки, які можуть настати від тих дій, які він в подальшому вчинив відносно потерпілого, завдавши удар в обличчя потерпілого. Насильство, яке ним було застосоване, спрямовувалось не на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а на припинення його дій, а саме словесних образ та намагання нанести обвинуваченому тілесних ушкоджень, а тому наслідків, які від цього наступили, обвинувачений не передбачав, хоча повинен був та міг їх передбачати.
		А тому, суд не бере до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що в даному випадку, в діях обвинуваченого щодо вчиненого діяння є прямий або непрямий умисел, оскільки така форма характерна для тих випадків, коли винна особа передбачає, що суспільно-небезпечні наслідки можуть настати від його конкретної дії, яка вчинена у даний момент, у певній обстановці і за певних обставин. Вчиняючи злочин з непрямим умислом, винний може сподіватися, що через випадковий збіг обставин вказані наслідки можуть не настати. При прямому умислі винна особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачає його суспільно-небезпечні наслідки.
		Обираючи в даному випадку правильну кримінально-правову кваліфікацію діям обвинуваченого, слід звернути увагу на те, що за умови доведеності інших обставин, його умислом не охоплювалось заподіяння саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, оскільки ОСОБА_9 , завдаючи удари кулаком руки в голову ОСОБА_11 , не міг передбачити саме такого розвитку події: невдалого падіння потерпілого з висоти власного росту, удару саме головою та втрату ним свідомості. Іншими словами: не кожен удар кулаком в лице призводить до вільного падіння з висоти власного росту, і не кожне таке падіння призводить до травм черепа та забою головного мозку.
		Тобто, між діями особи, яка вдарила потерпілого, та наслідками, які настали, відсутній причинний зв`язок, який повинен наставати.
		Відтак, тяжкі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_11 і від яких настала його смерть, не були спричинені безпосередніми насильницькими діями ОСОБА_9 , а стали наслідком того, що ОСОБА_11 від удару кулаком руки в голову непередбачено впав на тверду нерівну, обмежену поверхню покриття дороги.
		Окрім цього, сила та напрям завданих обвинуваченим ОСОБА_9 ударів рукою в обличчя, без застосування будь-якого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь  заготовленого для нанесення тілесного ушкодження, не дає суду підстав дійти висновку, що умисел обвинуваченого був спрямований на заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Це виключає кваліфікацію його дій за ч.2 ст.121 КК України.
		Припущення обвинуваченого про те, що потерпілий будучи в стані алкогольного сп`яніння спіткнувся і впав не спростовують висновків суду про те, що від ударів, заподіяних обвинуваченим потерпілий дійсно втратив рівновагу і впав, що стверджується і показаннями експерта, допитаного в судовому засіданні, який однозначно ствердив, що потерпілий впав від удару, нанесеного обвинуваченим. Суд розцінює ці покази обвинуваченого, як спосіб захисту, так і намагання пом`якшити свою відповідальність за вчинене, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі та досліджених в суді достовірних і узгоджених між собою доказів.    
		Кваліфікація дій за даних обставин як вбивство через необережність також слідує із судової практики, зокрема у справі № 750/3256/17 викладеній у постанові від 15 серпня 2019 року: "За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії залежно від наслідків слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України.
		Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч. 2 ст. 121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів. 
		З приводу зазначеного Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію (див. провадження №№ 51-6829 км 18, 51-649 км 18, 51-2941 км 18).
		Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України «обираючи при ухваленні вироку норму закону України про кримінальну відповідальність, яка підлягатиме застосуванню до суспільно небезпечних діянь, суд зобов`язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені в його ухвалах, у випадках, передбачених частиною другою статті 455...». Частиною другою ст. 455 КПК України передбачено, що «якщо Верховний Суд України встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції...».
		Відповідно ж до ч. 1 ст. 458 КПК України «висновки Верховного Суду України, викладені у його ухвалах, у випадках, передбачених у частині другій статті 455..., є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України».
		Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Отже, перевіркою матеріалів справи не здобуто доказів які б свідчили, що ОСОБА_9 , завдаючи удари ОСОБА_11 в обличчя, мав умисел заподіяти останньому тяжке тілесне ушкодження, а тому суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч.1 ст.119 КК України як вбивство через необережність.
		За вказаних суд обставин вважає, що органами досудового розслідування невірно кваліфіковані  дії обвинуваченого ОСОБА_9 по вказаному факту за ч. 2 ст. 121 КК України і такі підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 119 КК України, оскільки ним було вчинено вбивство через необережність. 
		Оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ними встановлюється подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України та становлять предмет доказування. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому досліджені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають, а їх сукупність та взаємозв`язок є достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		На підставі вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як нетяжкий злочин, та особливості й обставини його вчинення; особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, повністю усвідомив тяжкість злочину, осудив свої дії, визнав вину та щиро розкаявся.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
		На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст.119 КК України у виді позбавлення волі та застосувати статтю 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Визначене покарання, на думку суду, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
		Під час кримінального провадження потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн. 00 коп.
		Суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, судом достовірно встановлено, що саме обвинуваченим заподіяно моральну шкоду потерпілому, а тому цивільний позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 суд виходить із вимог ст.ст. 23,1187 ЦК України, та роз`яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду потерпілому - цивільному позивачу, ступінь вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань цивільного позивача, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, і наслідків, що наступили, той факт що потерпілий безповоротно втратив сина, переніс страждання пов`язані зі смертю сина, з його похованням і продовжує нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого та його майновий стан, враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_7 500 000 грн. моральної шкоди.  Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.  
		Речові докази по справі: РБК на марлевому тампоні, запальничку червоного кольору, пачку сигарет "STRONG" з нашаруванням РБК, куртку сіру з нашаруванням РБК, камінь з нашаруванням РБК, відповідно, що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - слід знищити;
		- футболку сірого кольору, джинси синього кольору із биркою "blue Star" із ременем чорного кольору, кросівки чорного кольору із білого кольору підошвою фірми "VISION", що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - слід повернути законному володільцю;
		- худі чорного кольору з капюшоном марки "HEKTOR", тактичні штани чорного кольору марки "М-ТАС" та кросівки кольору хакі (темно зелені) зі світло-зеленою підошвою, в середині оранжевого кольору марки "Найк", що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - слід повернути законному володільцю;
		- мобільний телефон марки "SAMSUNG", чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 в середині якого знаходиться дві SIM-карти: мобільного оператора "Лайфселл" із номером мобільного телефона № НОМЕР_3 та мобільного оператора "Київстар" із номером мобільного телефона № НОМЕР_4 , що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - слід повернути законному володільцю ОСОБА_9 .
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2022 року до обвинуваченого, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та була визначена застава у сумі 49620,00 грн. для забезпечення виконання ОСОБА_9 обов`язків, передбачених КПК України. Сума застави була внесена заставодавцем ОСОБА_18 . Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу у виді застави, суму внесеної застави необхідно повернути заставодавцеві ОСОБА_18 .
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		                                                      у х в а л и в :
		ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування  моральної шкоди задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.
		Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу у виді застави, суму внесеної 14 березня 2022 року застави в розмірі  49620,00 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень) грн 00 коп. - повернути заставодавцеві ОСОБА_18 .
		Речові докази по справі: РБК на марлевому тампоні, запальничку червоного кольору, пачку сигарет "STRONG" з нашаруванням РБК, куртку сіру з нашаруванням РБК, камінь з нашаруванням РБК, відповідно, що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - знищити;
		- футболку сірого кольору, джинси синього кольору із биркою "blue Star" із ременем чорного кольору, кросівки чорного кольору із білого кольору підошвою фірми "VISION", що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - повернути законному володільцю;
		- худі чорного кольору з капюшоном марки "HEKTOR", тактичні штани чорного кольору марки "М-ТАС" та кросівки кольору хакі (темно зелені) зі світло-зеленою підошвою, в середині оранжевого кольору марки "Найк", що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - повернути законному володільцю;
		- мобільний телефон марки "SAMSUNG", чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 в середині якого знаходиться дві SIM-карти: мобільного оператора "Лайфселл" із номером мобільного телефона № НОМЕР_3 та мобільного оператора "Київстар" із номером мобільного телефона № НОМЕР_4 , що зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, які згідно постанови слідчої СВ ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 від 14.09.2021 року визнані речовими доказами - повернути законному володільцю ОСОБА_9 .
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку після його проголошення підлягає врученню учасникам судового провадження. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		  Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...