Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1021/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2023. Зареєстровано: 01.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2023.
Дата набрання законної сили: 01.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/461/214/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140050002326

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №461/1021/21
		Провадження №1-кп/461/214/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		31.03.2023                                                м.Львів 
		Галицький районний суд м.Львова в складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання      ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140050002326 від 07.12.2020, про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Зельона Гура Республіки Польща, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, працевлаштованого економістом Фермерського господарства «Захід птиця», військовозобов`язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.296 КК України,
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Перевальне Сімферопольського району АР Крим, українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, працевлаштованого стоматологом Стоматологічної клініки «Маруха», військовозобов`язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.296 КК України,
		 
		з участю сторін судового провадження:
		прокурора                 ОСОБА_5 ,
		потерпілого                 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		обвинувачених             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисників                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у тому, що 07.12.2020 приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи у громадському місці, на проїзній частині біля будинку на вул. Стефаника, 6 у м.Львові, за попередньою змовою групою осіб, порушуючи режим тиші у нічний час, під надуманим приводом, з мотивів явної неповаги до встановлених у суспільстві норм поведінки, у відповідь на висловлене ОСОБА_6 зауваження щодо дбайливого ставлення до автомобіля, яким він здійснював перевезення пасажирів, грубо порушуючи громадський порядок, вчинили конфлікт з потерпілим під час якого, діючи з особливою зухвалістю, нанесли останньому удари руками по голові, заподіявши ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, та заподіяли технічні пошкодження автомобілю марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні потерпілого, спричинивши пошкодження автомобіля на суму 12841 грн. 32 коп.
		Вказані дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
		Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що 07.12.2020 приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи на проїзній частині біля будинку на вул.Стефаника, 6 у м.Львові, у ході раптово виниклого умислу, під час вчинення хуліганських дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, не реагуючи на зауваження потерпілого ОСОБА_6 , відкрито викрав його грошові кошти у сумі 4225 гривень, які він зберігав під сонцезахисним козирком у автомобілі марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався потерпілий.
		Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж). 
		 
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та надав такі показання. 07.12.2020 він із друзями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 відпочивали у нічному клубі «Малевич», вживали алкоголь, однак почував він себе нормально. Близько 04.00 год. вони здійснили виклик таксі, на який приїхав водій ОСОБА_6 на автомобілі марки «Skoda». Вони четверо сіли в автомобіль, ОСОБА_10 сів на переднє сидіння, а вони позаду  він, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Біля готелю «Львів» вони зупинилися та ОСОБА_10 вийшов в магазин за пивом та водою, а вони залишились в автомобілі, ОСОБА_6 почав запитувати навіщо ОСОБА_10 пішов в магазин, вони відповіли, що розрахуються за зупинку. Після повернення ОСОБА_10 вони продовжили рух, на його думку водій таксі ОСОБА_6 вибрав не вірний маршрут, на що він звернув йому увагу. Також водій надмірно перевищував швидкість. Ствердив, що ОСОБА_6 поїхав через центр міста зі швидкістю близько 100 км/год. Вони всі неодноразово робили водію зауваження щодо перевищення швидкості, просили не їхати так швидко, просили зупинитись, однак він не реагував, а продовжував рух. Лише на вулиці Стефаника у м.Львові, на їх вже не першу вимогу, водій зупинив автомобіль. Він та ОСОБА_4 , встигли вийти з таксі, та водій знов різко почав рух, але проїхавши близько 30 метрів зупинився. Він з ОСОБА_4 підійшли до водійських дверей, щоб з`ясувати причину такої поведінки водія ОСОБА_6 , на що останній відразу бризнув їм в обличчя сльозогінним балончиком, струмінь попав йому в очі та рот. Обличчя почало дуже сильно пекти, і він на емоціях наніс декілька хаотичних ударів по автомобілю потерпілого. Через декілька секунд йому стало дуже погано, усе пекло, він навіть не міг самостійно йти, а тому хлопці повели його під руки. Коли вони йшли по вулиці Каліча Гора, що неподалік від місця де мали місце події, їх затримали працівники поліції, які одягнули їм кайданки, хоча жодного опору працівниками поліції вони не чинили, та протягом чотирьох годин тримали їх на вулиці неподалік відділення поліції. Окрім цього, пояснив, що під час їх затримання, його обшукали і вилучили гроші в сумі 4000-5000 гривень, крупними купюрами. Ці гроші - це його особисті кошти, якими він розраховувався за відпочинок у нічному клубі і такі жодного відношення до викрадених коштів, на які вказує потерпілий, не мають. Також пояснив, що завдана ними під час вказаних дій шкода потерпілому ОСОБА_6 була повністю відшкодована, про що ним було складено відповідну розписку, а також було відшкодовано завдану шкоду власнику пошкодженого автомобіля. Вказав, що хуліганських дій не вчиняв, оскільки не порушував загальноприйняті норми моралі, у нього був відсутній мотив явної неповаги до суспільства, це була 04.00год. ранку, на вулиці нікого крім них не було, зауваження їм ніхто не робив, конфлікт з потерпілим виник раптово під час поїздки в автомобілі, був спровокований перевищенням швидкості руху та забризкуванням їм в обличчя газовим балончиком, а відтак виник на ґрунті особистих неприязних відносин із водієм ОСОБА_6 , тобто конфлікт мав суто приватний характер та тривав лише 3-4 хвилини. Цивільний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні такого, оскільки завдана шкода і потерпілому ОСОБА_6 і власнику автомобіля марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , відшкодована в повному обсязі. 
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій не визнав та надав показання про те, що 07.12.2020 він із друзями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 відпочивав у нічному клубі «Малевич», вживали алкоголь. Близько 04.00 год. вони здійснили виклик таксі, на який приїхав водій ОСОБА_6 на автомобілі марки «Skoda». Їхати вони повинні були до нього додому - на вулицю Княгині Ольги у м. Львові. Він з собою мав лише банківську карту та ключі від дому, все решта забув вдома, не мав ні мобільного телефону, ні готівкових коштів, в нічному клубі він розраховувався карткою, а ОСОБА_3 готівкою. Вони четверо сіли в автомобіль, ОСОБА_10 сидів на передньому пасажирському сидінні, а він, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 позаду. По дорозі вони зупинились біля готелю «Львів», та ОСОБА_11 пішов в магазин за водою та пивом, водію таксі не сподобалось, що вони попросили зупинитись біля магазину, та він пообіцяв, що вони доплатять за зупинку. ОСОБА_9 в цей час, коли вони стояли біля магазину, виходив з автомобіля потанцювати. У всіх був хороший настрій. Продовживши рух водій    поїхав не тою дорогою, та їхав з дуже великою швидкістю. Ствердив, що бачив на спідометрі швидкість 100 км/год. Вони всі багато разів почали робити водію зауваження щодо невірного маршруту та занадто великої швидкості, однак останній не реагував. Тоді вони просили зупинити автомобіль, водій не реагував. Лише коли всі почали кричати та вимагати негайно зупинитись, оскільки не хотіли продовжувати таку поїздку, на вулиці Стефаника у м. Львові водій зупинив автомобіль. Він та ОСОБА_3 вийшли з таксі, ОСОБА_11 не встиг вийти, бо тримав в руках покупки з магазину, ОСОБА_12 не встиг вийти, мабуть тому, що більш габаритний, тоді водій таксі проїхав різко ще декілька метрів і зупинився. Він та ОСОБА_3 підійшли до водійських дверей, щоб з`ясувати причину такої поведінки водія ОСОБА_6 , спитати чи з ним розрахуватись, на що останній бризнув їм в обличчя газовим балончиком. Оскільки обличчя почало сильно пекти, він на емоціях, зі злості на ОСОБА_6 , міг відмахнутись від нього, вдаривши останнього. Стверджує, що автомобіль не бив і не копав. Після цього, промивав обличчя водою, бо дуже сильно пекло. Після вказаного вище конфлікту між ними, потерпілий залишився біля свого автомобіля, а він із друзями пішли, та за декілька хвилин на сусідній вулиці були затримані працівниками поліції, які вдягнули йому кайданки та декілька годин протримали на вулиці біля відділення поліції. Категорично заперечив свою причетність до викрадення грошей з автомобіля потерпілого, вказавши, що жодних коштів у потерпілого він не викрадав та не бачив, щоб хтось інший викрадав такі. При їх затриманні працівниками поліції, у нього не було виявлено та вилучено жодних грошових коштів, він мав лише банківську карту і ключі від дому, а кошти, виявлені та вилучені у ОСОБА_3 належали останньому. Ствердив, що хуліганських дій не вчиняв, не порушував громадський порядок чи режим тиші, на вулиці в цей час нікого не було, ніхто зауважень їм не робив. Конфлікт між ними та потерпілим виник раптово під час поїздки в автомобілі. Вважає, що конфлікт був спровокований ОСОБА_6 , який повіз їх не туди, куди вони замовляли таксі, не тою дорогою, а також з величезною швидкістю руху автомобіля, та не реагуванням на прохання їхати повільніше, неодноразові вимоги зупинити автомобіль, а в подальшому забризкуванням їм в обличчя газовим балончиком. Пояснив, що хотів фактично відмахнутися від потерпілого, та на емоціях міг завдати йому удар. Цивільний позов ОСОБА_4 не визнав, оскільки матеріальна і моральна шкода потерпілому ОСОБА_6 повністю відшкодована, про що свідчить власноручно написана ним розписка. Також вказав, що завдані матеріальні збитки у зв`язку із технічними пошкодженнями автомобіля марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , повністю відшкодовані його власнику  ОСОБА_13 , який жодних претензій до них немає. 
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції потерпілий ОСОБА_6 надав пояснення про те, що у 2020 році він працював таксистом компанії «Bolt». Вночі 07.12.2020 близько 04:00 год. приїхав на виклик таксі до нічного клубу «Малевич», що знаходиться по проспекті Чорновола у м.Львові, у автомобіль сіли четверо чоловіків, які були з ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння. Раніше він не був знайомий із цими чоловіками. Згідно із замовленням таксі, пасажирів необхідно було відвезти на вулицю Княгині Ольги у м.Львові. Троє пасажирів сіли позаду, а один чоловік сів спереду на пасажирське сидіння. Розпочавши поїздку, біля готелю «Львів», на вимогу одного з клієнтів, який сидів спереду на пасажирському сидінні, він зупинився біля цілодобового магазину (алкомаркет) і той вийшов у магазин. У цей час інші пасажири, які залишились в автомобілі, а саме обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розпочали із ним конфлікт, оскільки через свій стан не могли зрозуміти чому пасажир, який сидів на передньому сидінні, вийшов з автомобіля, а автомобіль зупинився. Коли повернувся пасажир, який виходив в магазин, поїздка продовжилась, однак конфлікт між ними тривав. Зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали його штовхати і висловлюватися в його сторону нецензурною лайкою. Через такі дії пасажирів, він, побоюючись за своє життя, вирішив їхати до місця замовлення біля відділу поліції, що знаходиться у м.Львові на вул.Мартовича. Зміна маршруту поїздки викликала ще більш сильніші прояви агресії пасажирів, а тому на вул.Стефаника у м.Львові він зупинив автомобіль і попросив чоловіків вийти з автомобіля. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підійшли до дверей водія, відкрили їх, витягнули його з автомобіля і почали наносити йому удари, внаслідок чого йому було завдано тілесні ушкодження. Під час нанесення одного з ударів, ОСОБА_4 зламав йому ніс. Чоловік, який сидів на пасажирському сидінні, заглушив автомобіль, витягнувши ключ запалювання. Він намагався припинити вказані протиправні дії обвинувачених, застосовуючи перцевий балончик, який розпиляв хаотично у обличчя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак вони, крім нанесення йому тілесних ушкоджень, почали копати автомобіль, чим завдали технічних пошкоджень такому із матеріальними збитками. Також у завданні технічних пошкоджень автомобілю брав участь пасажир ОСОБА_9 . В подальшому, ОСОБА_4 із сонцезахисного козирка його автомобіля витягнув гроші, орієнтовно 4200 грн, які були ним зароблені за добу. Повз них проїжджав автомобіль марки «Mitsubishi», водій якого зупинився та зробив зауваження обвинуваченим щодо їх протиправних дій, після чого вони почали втікати. В подальшому, водій автомобіля марки «Mitsubishi» допоміг йому викликати працівників поліції та чекав разом з ним їх приїзду. Після приїзду працівників поліції, обвинувачених було затримано, яких він впізнав, як таких, що вчинили відносно нього протиправні дії. Окрім цього, потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що шкода обома обвинуваченими йому відшкодована частково, вони оплатили йому лікування і моральну шкоду в загальній сумі приблизно 8 000 грн.  9 000 грн. Однак, між ними була домовленість, що це не вся сума компенсації за завдану шкоду та в подальшому вони повинні були ще передати йому гроші, чого не було зроблено. Розписку про отримання коштів він писав під впливом психологічного тиску. Оскільки його ввели в оману, решти грошей не доплатили, змушений подати цивільний позов. Таким чином, вимоги заявленого цивільного позову підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у такому, просив його задовольнити. Щодо ремонту автомобіля вказав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відшкодували власнику автомобіля ОСОБА_13 кошти за завдані технічні пошкодження, однак він особисто також брав участь у ремонті автомобіля, зокрема займався заміною фар. 
		У підтвердження вини у вчиненні зазначених вище кримінальних правопорушень (злочинів), прокурором надано ряд доказів, які, на його думку, є належними, допустимими та достатніми засобами доказування тим обставинам, які мають значення для доведення винуватості обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у скоєнні таких, зокрема:
		-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.12.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся в Галицький ВП ГУ НП у Львівській області та просив прийняти міри до невідомих осіб, які 07.12.2020 близько 04:20 год по вул.Стефаника, 6 у м.Львові, поблизу магазину «Рукавичка», нанесли йому тілесні ушкодження та відкрито заволоділи його майном, а саме: грошовими коштами в сумі 4 000 грн. та пошкодили його службовий автомобіль марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 (том 1, а.с.п.102);
		-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 07.12.2020, з якого вбачається, що 07.12.2020 о 06:00 год. затримано ОСОБА_4 , під час затримання, в останнього нічого не вилучено (том 1, а.с.п.104-108);
		-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.12.2020, з якого вбачається, що 07.12.2020 о 06:00 год. затримано ОСОБА_3 . Під час затримання, у останнього було виявлено і вилучено: з лівої кишені спортивних штанів вилучено: 9 купюр по 500 грн, 2 купюри по 200 грн, 7 купюр по 100 грн, 4 купюри по 50 грн, 2 купюри по 20 грн, 3 купюри по 5 грн, 2 купюри по 1 грн, 1 купюра по 2 грн, з правої кишені спортивних штанів вилучено мобільний телефон «Iphone 11 pro» (том 1, а.с.п.109-113);
		-постанову про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 07.12.2020, згідно з якою мобільний телефон «Iphone 11 pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 та грошові кошти: 9 купюр по 500 грн, 2 купюри по 200 грн, 7 купюр по 100 грн, 4 купюри по 50 грн, 2 купюри по 20 грн, 3 купюри по 5 грн, 2 купюри по 1 грн, 1 купюру по 2 грн. визнано і прилучено в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12020140050002326. Речові докази - мобільний телефон «Iphone 11 pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 та вказані грошові кошти передано на зберігання речових доказів Галицького ВП ГУНП у Львівській області (том 1, а.с.п.114-115);
		- розписку ОСОБА_3 від 08.12.2020, відповідно до змісту якої, останній отримав від слідчого належний йому мобільний телефон марки «Iphone 11 pro», який у нього було вилучено 07.12.2020 під час затримання (том1,а.с.п.116); 
		-протокол огляду місця події від 07.12.2020, з якого вбачається, що по вул.Чайковського, 31 у м.Львові знаходиться автомобіль «Skoda Roomster», р.н. НОМЕР_2 , чорного кольору. При зовнішньому огляді автомобіля, виявлено його пошкодження, а саме: арка лівого заднього колеса має вм`ятини, лакофарбове покриття ділянки пошкоджене. Крім цього виявлено, що задні світлові прибори також пошкоджені, пластмасові частини знаходяться біля автомобіля. Також праве бокове дзеркало автомобіля має сліди пошкодження. При огляді салону автомобіля, виявлено, що обстановка в ньому порушена, сонцезахисний козирок відкритий (том 1, а.с.п. 118-120);
		-виписку-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №104 від 07.12.2020, з якої вбачається, що 07.12.2020 о 15.50год. ОСОБА_6 звернувся до КНП «8-А міська клінічна лікарня м.Львова», йому встановлено діагноз множинні забої м/тканин лицевої частини черепа. Закритий перелом кісток носа. Припинивша носова кровотеча. Зі слів хворого 07.12.2020 приблизно 04.20год. побили невідомі особи на вулиці Стефаника, 6 у м. Львові (том 1, а.с.п. 122);
		-висновок експерта КЗ ЛОР ЛОБСМЕ №1736 ОСОБА_14 від 18.12.2020, відповідно до якого ОСОБА_6 при обстеженні у КНП 8-а МКЛ м.Львова 07 грудня 2020 р. було встановлено діагноз: «Множинні забої м`яких тканин лицевої частини черепа. Закритий перелом кісток носа. Припинивша носова кровотеча». На час проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень не виявлено. У зв`язку із болями в ділянці обличчя, які пред`являв потерпілий, було рекомендовано з`явитись для додаткового огляду через 1-2 дня для визначення наявності ушкоджень на шкірі обличчя, але станом на 18 грудня 2020 року гр-н ОСОБА_6 в бюро не з`явився. При вивченні рентгенограми кісток носа лікарем рентгенологом консультантом бюро ОСОБА_15 підтверджено наявність перелому. «Перелом кісток носа» утворився внаслідок контакту вказаної ділянки із тупим предметом, міг виникнути 07 грудня 2020 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Судово-медичних даних про утворення тілесного ушкодження у потерпілого, внаслідок падіння на площину з висоти власного росту та спричинення його власноручно немає (том 1, а.с.п. 123);
		-протокол огляду від 07.12.2020 та фототаблиці до нього, а саме відеозапису, який міститься на цифровому носії DVD-R, на якому знаходиться один файл - запис із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Рукавичка», що за адресою: м.Львів, вул.Чайковського, 31, на якому зафіксовано, як 07.12.2020 о 05:03 год по вул.Стефаника, 6 у м.Львові проїжджає та, в подальшому, зупиняється автомобіль марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , водієм якого є ОСОБА_6 , після чого, із вказаного автомобіля виходить чоловік, встановлений як ОСОБА_3 , одягнутий у спортивні штани, кофту із капюшоном, безрукавку, а також чоловік, встановлений як ОСОБА_4 , одягнутий у спортивні штани та куртку. В подальшому, вказаний автомобіль продовжує рух, після чого знову зупиняється та із автомобіля виходить чоловік, встановлений як ОСОБА_9 , після чого, до вказаного чоловіка підходять ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та в подальшому останні підходять до водійських дверей вказаного автомобіля, відкривають двері та намагаються витягнути водія, після чого, ОСОБА_4 лівою рукою наносить удар ОСОБА_6 , який сидів за кермом вказаного автомобіля. В подальшому ОСОБА_6 вибігає із автомобіля та біжить у сторону вул.Мартовича у м.Львові, в цей час, із переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля, на проїжджу частину виходить чоловік, попередньо встановлений як ОСОБА_10 та йде у сторону вул.Мартовича у м.Львові. Далі ОСОБА_3 починає наносити руками та ногами удари по задній частині вказаного автомобіля, після чого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ідуть у протилежну сторону від автомобіля, у сторону вул.Чайковського у м.Львові (том 1, а.с.п. 128-129, 130-134, 135);
		-постанову про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 07.12.2020, згідно з якою DVD-R диск із відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка», за аресою: м.Львів, вул.Чайковського, 31, визнано і прилучено в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12020140050002326 (том 1, а.с.п.136);
		-розписку гр. ОСОБА_13 ,з якоївбачається,що вінотримав від ОСОБА_3 матеріальне відшкодуванняза спричиненіпошкодження автомобілямарки «Skoda»,моделі «Roomster»,р.н. НОМЕР_2 ,який належитьйому направі власностізгідно зісвідоцтвом прореєстрацію транспортногозасобу серії НОМЕР_5 від 12.12.2019.Зазначено, що претензій до ОСОБА_3 за заподіяну шкоду майну не має (том 1, а.с.п.137, 141);
		-рахунок-фактуру №ДПС-004299 від 07.12.2020 ДП «Автотрейдинг Львів», надану на запит слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 від 01.02.2021, згідно якої вартість ремонту автомобіля марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , складає 12 841,32 грн (том 1, а.с.п.140).
		В судовому засіданні судом безпосередньо досліджено відеозапис із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Львів, вул. Чайковського, 31, щодо події та обставин вчинення кримінального правопорушення. Згідно відеозапису камери 3, о 05:03:30 під`їжджає автомобіль таксі «Bolt», зупиняється, з правих задніх дверей виходить ОСОБА_3 , слідом за ним ОСОБА_4 . Після цього автомобіль продовжує рух, та за декілька метрів зупиняється, з лівих задніх дверей виходить ОСОБА_9 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підходять до дверей водія і стукають у вікно. О 05:04:20 двері водія відчиняються, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 нахиляються до водія, ймовірно триває конфлікт, шарпанина, оскільки видно різкі рухи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_9 стоїть позаду них. О 05:04:50 водій ОСОБА_6 розпиляє газовий балончик та різко виходить з автомобіля, можливо в цей момент йому заподіюються удари обвинуваченими, оскільки він різко проходить повз них, та всі розходяться в різні сторони. Також з переднього пасажирського сидіння автомобіля вийшов ОСОБА_10 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тримаються за обличчя, потирають очі. О 05:05:22 видно як ОСОБА_3 копає автомобіль. Після цього, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йдуть в сторону вулиці Чайковського у м. Львові (том 2, а.с.п.178).
		Також, в судовому засіданні оглянуто речові докази, згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 07.12.2020, а саме грошові вилучені під час затримання ОСОБА_3 в загальній сумі 5859грн.
		Окрім цього, в ході судового розгляду даного кримінального провадження були допитані свідки. 
		Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_17 (працівникпатрульної поліції)надав показанняпро те,що 07.12.2020здійснював патрулюванняу Галицькому районі м.Львова в складі екіпажу «102», під час якого близько 04:40 год було отримано повідомлення на службовий планшет від водія таксі ОСОБА_6 , про те, що компанія молодих людей на вул.Стефаника у м.Львові побили його та пошкодили автомобіль. На місці події було встановлено заявника ОСОБА_6 , який повідомив, що підвозив четверо чоловіків з клубу «Малевич», що знаходиться за адресою: м.Львів, пр.Чорновола, 2б, та, проїжджаючи по АДРЕСА_3 , ці особи почали агресивно себе поводити, після зупинки автомобіля вони вийшли та завдали декілька ударів в обличчя заявника і почали бити по автомобілю, після чого забрали кошти із салону автомобіля. Після обстеження прилеглих вулиць було помічено четверо осіб, які по опису підійшли і яких впізнав заявник. Вказаних осіб було затримано та викликано слідчо-оперативну групу. Вказав, що жодних коштів у підозрюваних осіб він не вилучав, під час затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 опір не чинили. Також пояснив, що відносно цієї події заяв громадян про порушення громадського порядку та спокою громадян до відділу поліції не надходило. Щодо наявних тілесних ушкоджень у потерпілого вказав, що не пригадує наявність таких у потерпілого. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_18 (працівник патрульної поліції) надав аналогічні показання, які були надані свідком ОСОБА_17 . Додатково зазначив, що у автомобіля марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , були наявні технічні пошкодження, а у потерпілого ОСОБА_6 була розбита губа. Вказав, що інспектором УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_17 було складено рапорт, який він також підписав. 
		Свідок ОСОБА_10 , допитаний в судовому засіданні, надав показання про те, що він з товаришами ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 07.12.2020 відпочивали у нічному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Близько 04:00 год він викликав таксі до клубу «Малевич», на виклик приїхав потерпілий ОСОБА_6 на автомобілі марки «Skoda». Вони сіли у автомобіль, троє хлопців сіли на заднє сидіння, а він на пасажирське біля водія. Біль готелю «Львів» вони зупинялись, бо він ходив в магазин за водою та пивом, після цього продовжили рух. В ході поїздки, із водієм виник конфлікт через те, що останній перевищував швидкість, на зауваження не реагував, їхав по центру зі швидкістю 100 км/год. Також у них виникли питання щодо зміни маршруту поїздки. Через надмірно високу швидкість руху та не реагування на неодноразові зауваження, коли водій повернув на вул.Стефаника у м.Львові, хлопці попросили водія негайно зупинити автомобіль. Водій зупинив автомобіль, з якого встигли вийти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , він не встиг вийти, як водій продовжив рух. Проїхавши декілька метрів він (свідок ОСОБА_10 ) витягнув ключ запалювання автомобіля, тим самим зупинив автомобіль, а ключ віддав водію. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшли до автомобіля, відкрили двері біля водія і хотіли з ним поговорити, однак водій бризнув їм газовим балончиком в обличчя. В подальшому він вийшов з автомобіля, бачив як хлопці, в тому числі і ОСОБА_9 копали автомобіль, а хто наносив тілесні ушкодження потерпілому не пригадує. З моменту зупинки автомобіля конфлікт тривав до трьох хвилин, і вони пішли, ще не встигли викликати інше таксі, як були зупинені працівниками поліції. Також свідок вказав, що після їх зупинки екіпажем поліції, хлопців обшукали, гроші виклали на автомобіль патрульної поліції, у ОСОБА_3 вилучили гроші. Разом з тим, зазначив, що під час поїздки їхав на пасажирському сидінні біля водія, однак не бачив, щоб хтось із хлопців брав у потерпілого ОСОБА_6 гроші, також не бачив у салоні автомобіля будь-яких грошей потерпілого. Ствердив, що під час конфлікту ніхто в автомобіль потерпілого, до водійського сидіння не залазив, водія також ніхто не витягував з автомобіля, він сидів на передньому сидінні і бачив би це. Пояснив, що власником автомобіля виявився його знайомий ОСОБА_13 , якому хлопці в добровільному порядку повністю відшкодували збитки за пошкодження автомобіля, жодних претензій до обвинувачених у нього немає.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що з обвинуваченими перебуває в дружніх відносинах, та як виявилося вже під час поїздки потерпілого ОСОБА_6 , він також знав приблизно 5 років до подій, які мали місце 07.12.2020, вони разом їздили в Німеччину, розмитнювали автомобілі. Йому відомо, що брат потерпілого ОСОБА_6 працював у відділі поліції, що по вулиці Мартовича у м. Львові, також йому відомо, що ОСОБА_6 часто позичав гроші в знайомих, видумував різні історії, займався іншими шахрайськими діями, чув про нього негативні відгуки. Разом з тим, ствердив суду, що підстав оговорювати потерпілого ОСОБА_6 у нього немає. Показав, що 07.12.2020 він відпочивав з друзями у клубі «Малевич». Близько 04:00 год ОСОБА_10 викликав таксі, приїхав водій ОСОБА_6 , їхати вони повинні були на вулицю Княгині Ольги у м. Львові. В автомобілі їхали четверо пасажирів, а саме: він, ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Біля готелю «Львів» вони зупинились і ОСОБА_10 пішов в магазин за пивом, він в цей час також виходив з автомобіля потанцювати та поспівати на вулиці біля автомобіля, у нього був хороший настрій. Мабуть саме тоді він і ОСОБА_6 впізнали один одного. Після повернення ОСОБА_10 , вони продовжили рух та водій почав суттєво перевищувати дозволену швидкість, рухався близько 100 км/год через центр міста, на що вони всі почали робили йому зауваження, однак той не реагував. Тоді вони усі почали просити зупинити автомобіль, бо не хотіли продовжувати поїздку з такою швидкістю. На вулиці Стефаника у м.Львові автомобіль зупинився, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли з нього, та водій знову рушив, проїхавши кілька метрів ОСОБА_10 , який сидів спереду, витягнув ключ запалювання, чим заглушив автомобіль. Тоді він також вийшов з автомобіля. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшли до водійських дверей, водій відкрив двері та бризнув їм газовим балончиком в обличчя. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали розмахували руками, однак хто наносив удари потерпілому не бачив. Пояснив, що удари могли бути інерційні, бо хлопці «відмахувалися», реагувавши таким чином на газовий балончик. Підтвердив, що він та обвинувачені вдарили по дзеркалу автомобіля та копали корпус автомобіля. Пам`ятає, що особисто він копав автомобіль ззаду та розбив задні стопи. Власником пошкодженого автомобіля виявився його хороший знайомий ОСОБА_13 . В подальшому, він та ОСОБА_3 поїхали на сервіс та згідно виставленого рахунку відшкодували власнику усі збитки за пошкодження автомобіля. Коли вони були затримані працівниками поліції, на вимогу останніх, хлопці дістали з кишень всі речі, які мали при собі, у нього були лише долари, а у ОСОБА_3 були його власні гривні і працівники поліції їх вилучили. Також зазначив, що не був очевидцем того, щоб хтось з хлопців із автомобіля потерпілого ОСОБА_6 викрав гроші. 
		Проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, суд дійшов таких висновків.
		Щодо кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України, слід зазначити таке.
		Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
		Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
		Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		Критеріями розмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.
		Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК Українивизнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим, такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		З урахуванням зазначеного, дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		Для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 288/1158/16), постанові Верховного Суду в складі колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 18.06.2020 (справа № 720/990/18), постанові Верховного Суду в складі колегії Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27.06.2022 (справа №165/2885/19).
		Проаналізувавши надані докази, а саме показання обвинуваченого, потерпілого, свідків та письмові докази, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведена вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кожним із них кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
		Так, з досліджених наведених вище доказів вбачається, що конфлікт між обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 , який переріс у нанесення тілесних ушкоджень, виник на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків. У обвинувачених, під час поїдки в автомобілі таксі, за кермом якого був потерпілий ОСОБА_6 , виник із ним словесний конфлікт через перевищення швидкості руху та невірний маршрут поїздки. Згодом, коли потерпілий зупинив автомобіль та бризнув в обличчя обом обвинуваченим газовим балончиком, конфлікт переріс у нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, які, відповідно до висновку експерта відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
		Таким чином, обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки обвинувачених свідчать про те, що така була зумовлена особистою неприязню до потерпілого, яка виникла раптово.
		Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України.
		Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли з наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_6 і безпосередньо їх дії спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я - за частиною другою статті 125 КК України.
		Суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжке кримінальне правопорушення, вважає, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч.2ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, відповідно до ст.477 КПК України,відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч.1 ст.477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
		За нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України,особливістю такого кримінального провадження є лише те, що необхідною умовою його здійснення є виражене у процесуальній формі бажання потерпілого щодо кримінального переслідування винного.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа №288/1158/16) викладена правова позиція, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині першій статті 477 КПК України правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене, навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
		Згода потерпілого в судовому засіданні з викладеною в обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення як злочину публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від обвинувачення і зумовлювати закриття кримінального провадження відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Навпаки, зазначене волевиявлення, виражене в належний процесуальний спосіб (у формі письмової або усної заяви, зафіксованої у відповідному документі та/або журналі судового засідання і на технічному записі процесу), варто розцінювати як спрямоване на застосування до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.
		Під час судового розгляду даного кримінального провадження встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 і під час досудового розслідування і судового розгляду послідовно наполягав на притягненні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, повністю погоджуючись із висунутим прокурором обвинуваченням щодо юридичної оцінки їх дій, як хуліганства.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, так як своїми умисними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили потерпілому ОСОБА_6 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я і вина обвинувачених у вчиненому знайшла підтвердження під час судового розгляду. Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Разом з тим, суд відхиляє доводи сторони захисту, а саме захисника обвинуваченого ОСОБА_3  ОСОБА_7 щодо неналежності доказу  висновку експерта КЗ ЛОР ЛОБСМЕ №1736 ОСОБА_14 від 18.12.2020, оскільки потерпілий ОСОБА_6 звернувся до медичної установи через 12 годин після події, сам висновок складений на підставі виписки-епікризу від 07.12.2020, а також останній не з`явився за рекомендаціями експерта для визначення наявності ушкоджень, з огляду на таке. 
		Згідно із випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №104 від 07.12.2020 року, зафіксовано в хворого  ОСОБА_6 множинні забої м/тканин лицевої частини черепа, закритий перелом кісток носа, припинена носова кровотеча (т.1 а.с.п.122).
		Висновок експерта КЗ ЛОР ЛОБСМЕ №1736 ОСОБА_14 від 18.12.2020 був складений на підставі постанови слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 від 07.12.2020 і для проведення експертизи було надано виписку-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №104 від 07.12.2020 року.
		Судово-медична експертиза, за результати якої у ОСОБА_6 наявні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, була проведена експертом у передбачений законом спосіб, експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причини від виконання покладених на нього обов`язків, відтак підстав для сумнівів у достовірності вказаного вище висновку суд не вбачає.
		Окрім цього,як зазначеновище,органом досудовогорозслідування ОСОБА_4  обвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.186КК України,зокрема утому,що він 07.12.2020 близько 04 год 20 хв, перебуваючи на проїжджій частині біля будинку на вул.Стефаника, 6 у м.Львові, у ході раптово виниклого умислу, під час вчинення хуліганських дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито викрав грошові кошти ОСОБА_6 у сумі 4 225 гривень, які він зберігав під сонцезахисним козирком у автомобілі марки «Skoda», моделі «Roomster», д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався потерпілий.
		Частинами 1, 2ст.2 КК Українипередбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно із положеннями ч.3ст.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Як вбачається із ч.2ст.17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Згідно з положеннями ч.4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.
		При цьому, як передбачає ч. 6ст.22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно із ч. 1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення.
		Відповідно до ч.1ст.373 КПК Українисуд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Згідно із п.1 ч.3ст.374 КПК Українимотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4  вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст.186 КК України категорично заперечив, вказавши, що жодних коштів у потерпілого він не викрадав.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні надав пояснення про те, що ОСОБА_4 із сонцезахисного козирка його автомобіля витягнув гроші, орієнтовно 4200 грн, які були ним зароблені за добу на таксі.
		В підтвердження вини щодо вчинення ОСОБА_4 даного кримінального правопорушення, прокурором надано запис із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Рукавичка» по вул.Чайковського, 31 в м.Львові. Разом з тим, під час судового розгляду, судом досліджено безпосередньо вказаний відеозапис, з якого вбачається, що між обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 виник конфлікт, в ході якого обвинувачені нанесли удари потерпілому, однак на зазначеному відеозаписі жодним чином не зафіксовано факт викрадення ОСОБА_19 , грошових коштів у потерпілого ОСОБА_6 , які знаходились в автомобілі.
		Окрім цього, судом встановлено, що грошових коштів у ОСОБА_4 при затриманні не було виявлено та вилучено, а походження коштів, вилучених у ОСОБА_3 не встановлено. Більше того, останній вказав, що це його особисті гроші.
		За таких обставин, суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_4 відкрито викрав грошові кошти у сумі 4 225 гривень у потерпілого ОСОБА_6 , які він зберігав під сонцезахисним козирком у автомобілі марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , а вилучені у ОСОБА_3 гроші в сумі 5859 грн. мають відношення до викрадення.
		Будь-яких інших доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.186 КК України, стороною обвинувачення суду не надано, фактично обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) ґрунтується лише на показаннях потерпілого. 
		З огляду на наведені вище норми ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що такі не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки такі докази як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, та які свідчили б про вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, відтак обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення слід виправдати, з підстав, передбачених п.2 ч.1ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		За положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, є кримінальним проступком.
		При призначенні обвинуваченому  ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), особу обвинуваченого, який не одружений, працевлаштований, на обліках у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» та КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не перебуває, за місцем праці характеризується позитивно, раніше не судимий.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 67 КК України, визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб.
		Відповідно до досудової доповіді фахівця І категорії Львівського районного відділу №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_20 від 22.09.2022, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим є середній, ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_3 також середній. На думку органу пробації, виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). 
		Враховуючи сукупність наведених обставин, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд приходить довисновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу. 
		При призначенніобвинуваченому ОСОБА_4  покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), особу обвинуваченого, який не одружений, працевлаштований, на обліках у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» та КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не перебуває, за місцем праці та місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4  судом, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4  суд, відповідно до ст. 67 КК України, визнає вчинення кримінального правопорушення групою осіб.
		Відповідно до досудової доповіді фахівця Франківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_21 від 29.08.2022, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим є середній, ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_4  також середній. На думку органу пробації, виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). 
		Враховуючи сукупність наведених обставин, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд приходить довисновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4  покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу. 
		Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд прийшов до такого висновку.
		Адвокатом ОСОБА_22 , яка діяла в інтересах потерпілого, заявлено цивільний позов у даному кримінальному провадженні, у якому заявлено вимоги про стягнення із обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 17041 грн 32 коп та 100000 грн моральної шкоди.
		Обґрунтовуючи вимоги цивільного позову, покликається на те, що зазначеними неправомірними діями обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди, яка полягає у викрадених ними 4000 грн., а також вартості ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , в розмірі 12841 грн 32 коп. Моральну шкоду обґрунтовує душевними стражданнями та фізичним болем, яких зазнав потерпілий у зв`язку із побиттям.
		Від захисників обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшов відзив на цивільний позов, у якому останні просили відмовити у задоволенні такого, із покликанням на те, що потерпілим ОСОБА_6 не надано доказів того, що ним понесено матеріальні витрати у зв`язку із ремонтом автомобіля. Вказали, що вартість таких збитків повністю було відшкодовано власнику автомобіля марки «Skoda», моделі «Roomster», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_13 , про що свідчить відповідна розписка. Також зазначили, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки згідно письмових розписок ОСОБА_6 від 19.02.2021, останній зазначив, що не має жодних претензій до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що останні відшкодували йому матеріальну і моральну шкоду, а саме ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 кошти в сумі 8450 грн, а ОСОБА_4  8500 грн. 
		Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування. Кожна заявлена цивільним позивачем вимога повинна бути обґрунтована належними й допустимими доказами.
		Відповідно дост.1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідност.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Положення ч.1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 6 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно із розпискою  ОСОБА_13 від 14.12.2020,він отримаввід ОСОБА_3 матеріальне відшкодуванняза спричиненіпошкодження автомобілямарки «Skoda»,моделі «Roomster»,р.н. НОМЕР_2 ,який належитьйому направі власностізгідно зісвідоцтвом прореєстрацію транспортногозасобу серії НОМЕР_5 від 12.12.2019.Зазначено, що претензій до ОСОБА_3 за заподіяну шкоду майну не має (том 1, а.с.п.137).
		Відповідно до розписки від 19.02.2021, ОСОБА_6 отримав від  ОСОБА_3 кошти в сумі 8450 грн, як відшкодування моральної та матеріальної школи, завданої його здоров`ю, під час події, яка мала місце 07.12.2020. У вказаній розписці зазначено, що ОСОБА_6 жодних претензій морального і матеріального характеру не має (т.1 а.с.п.51). 
		Відповідно до розписки від 19.02.2021, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_4 кошти в сумі 8500 грн, як відшкодування моральної та матеріальної школи, завданої його здоров`ю, під час події, яка мала місце 07.12.2020. У вказаній розписці зазначено, що ОСОБА_6 жодних претензій морального і матеріального характеру не має (т.1 а.с.п.60). 
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 визнав, що писав вказані вище розписки, однак зазначив, що такі були ним написані під впливом психологічного тиску. Разом з тим, не надав доказів на підтвердження таких обґрунтувань. 
		Оскільки обвинуваченого ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано за ч.1 ст.186 КК України, відсутні підстави для стягнення на користь потерпілого ОСОБА_6 4000 грн матеріальної шкоди, завданої даним кримінальним правопорушенням. 
		Щодо покликань потерпілого ОСОБА_6 на завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює у 100000 грн, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження понесеної моральної шкоди у такому розмірі. Окрім цього, як зазначено вище, останній отримав від обвинувачених відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 16950 грн. 
		З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні цивільного позову слід відмовити. 
		Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не застосовувались.
		Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 100, 128, 368-371, 373-375 КПК України, суд,  
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн 00 коп.
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн 00 коп.
		ОСОБА_4  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.186 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вини у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину).
		У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити. 
		Речові докази:
		- DVD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка», що за адресою: м.Львів, вул.Чайковського, 31, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при таких;
		- мобільний телефон марки «Iphone 11 pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_3  повернути останньому;
		- грошові кошти, а саме: 9 купюр по 500 грн, 2 купюри по 200 грн, 7 купюр по 100 грн, 4 купюри по 50 грн, 2 купюри по 20 грн, 3 купюри по 5 грн, 2 купюри по 1 грн, 1 купюра по 2 грн, які передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Галицького ВП ГУНП у Львівській області, - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 . 
		 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м.Львова.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч.6ст.376 КПК Україникопію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...