Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/1322/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2023. Зареєстровано: 01.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2023.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Номер судового провадження: К/990/37221/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 260/1322/21
		адміністративне провадження № К/990/37221/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №260/1322/21
		за позовом ОСОБА_1 
		до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради,
		треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Мукачівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Довгополова О.М., суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.),
		У С Т А Н О В И В :
		1. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Мукачівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.
		2. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 260/1322/21 повернуто скаржнику.
		4. Повертаючи апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржнику було надано строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали. Однак, скаржником недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не було усунуто, оскільки не додано її копій відповідно до кількості учасників справи чи доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, зокрема Мукачівській міській раді, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до цього суду.
		6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину дев`яту статті 44 КАС України, у зв`язку із цим судом протиправно повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав ненадання суду доказів надсилання апеляційної скарги Мукачівській міській раді, а також неможливості суду встановити, хто підписав акт приймання-передачі документів, адресований Мукачівській міській раді.
		7. Скаржник вказує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції безпідставна та необґрунтована, оскільки з її змісту вбачаються ознаки перешкоджання доступу до суду через надмірний формалізм.
		8. Скаржник також звертає увагу на необхідність врахування висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/519/19, від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 та у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 927/95/18, де суди вказали на необхідності уникати зайвого формалізму, який ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		9. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі №260/1322/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам надати відзив на касаційну скаргу. 
		10. Суддя-доповідач ухвалою від 27 березня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 березня 2023 року.
		11. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		12. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
		13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
		14. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		15. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Позиція щодо застосування цієї статті КАС України сформована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 2-а/2218/11641/11, від 30 січня 2018 року у справі №580/1194/17, від 6 лютого 2018 року у справі № 243/7507/17, від 6 лютого 2018 року у справі №520/4790/17 та від 6 лютого 2018 року у справі № 161/10766/17.
		16. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
		17. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: до неї не додано її копій відповідно до кількості учасників справи чи доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
		18. Копію вказаної ухвали скаржник отримав 17 серпня 2022 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
		19. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подано через систему "Електронний суд" заяву, до якої долучено квитанції про надсилання копій апеляційної скарги ОСОБА_2 , Виконавчому комітету Мукачівської міської ради та фотокопії актів приймання-передачі документів Мукачівській міській раді, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		20. Судом апеляційної інстанції було зазначено, що ОСОБА_1 є адвокатом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відтак відсутні сумніви щодо отримання ними копій матеріалів.
		21. Разом з тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_1 (скаржником) надано фотокопію акта приймання-передачі документів Мукачівській міській раді, з якого неможливо встановити, хто саме його підписав, окрім того не зазначена посада підписанта.
		22. Також судом апеляційної інстанції вказано на те, що імперативною вимогою частини дев`ятої статті 44 КАС України передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Тобто, надання інших доказів для підтвердження надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, зокрема актів приймання-передачі, не передбачено.
		23. З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не додано її копій відповідно до кількості учасників справи чи доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, зокрема Мукачівській міській раді, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
		24. З касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини дев`ятої статті 44 КАС України, проявлено надмірний формалізм під час оцінки дій скаржника щодо виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху та безпідставно постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржнику.
		25.  З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
		26. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.
		27. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
		28. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		29. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
		30. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються:
		1) документ про сплату судового збору;
		2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
		3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;
		4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
		Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
		31. Верховний Суд уже висловлював свою позицію стосовно застосування зазначених положень КАС України, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №804/705/18, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/1499/17, від 11 липня 2019 року у справі № 185/1555/17(2-а/185/170/17), від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17) та від 17 серпня 2021 року у справі № 320/8613/20, від 9 лютого 2023 року у справі №120/3532/21-а, від 26 січня 2023 року  у справі № 300/2484/22, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 14 лютого 2023 року у справі № 380/18653/21
		32. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		33. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		34. Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено судом без руху, а саме ним не надано доказів надсилання листом з описом вкладення Мукачівській міській раді копії апеляційної скарги, яка подана через підсистему «Електронний суд», з огляду на таке колегія судді вважає за необхідне вказати наступне.
		35. Згідно із частиною першою, восьмою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
		Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
		Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
		Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		36. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15/21 затверджено «Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (далі - Положення №1845/0/15/21), а 4 вересня 2021 року у газеті «Голос України» №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС Електронний кабінет, Електронний суд, підсистеми відеоконференцзв`язку.
		37. Абзацом 3 підпункту 15.17 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідних положень» КАС України передбачено, що окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.
		38. Таким чином, зазначені в оголошені Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
		39. Згідно з нормам частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
		Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		40. Вказані положення КАС України кореспондуються із нормами, що закріплені у пункті 16 Положення №1845/0/15/21.
		41.  За змістом пунктів 24-27 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
		Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб адресою https://wiki.court.gov.ua.
		Процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді та розглядом у Вищій раді правосуддя справ про порушення суддею (прокурором) вимог щодо несумісності, дисциплінарного проступку судді, втручання в діяльність судді, можуть подаватися до суду та Вищої ради правосуддя в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд».
		Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
		До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
		Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.
		42. З вищенаведених положень законодавства вбачається, що звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми «Електронний суд» є лише альтернативою, яка не виключає можливості звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником.
		43. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19 та позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20, від 3 червня 2021 року у справі № 9901/82/21, від 1 липня 2021 року у справі № 9901/76/21 та від 8 вересня 2022 року у справі №380/1598/22.
		44.  З матеріалів справи слідує, що апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано фізичною особою через підсистему «Електронний суд».
		45. Відповідно до частини дев`ятої статті 44 КАС України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
		46. Керуючись саме вказаною нормою, суд апеляційної інстанції визначив підстави для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху.
		47. Колегія суддів погоджується із тим, що загальною нормою КАС України дійсно передбачено подання учасником справи, який звертається до суду із процесуальними документами в електронній формі, таких доказів.
		48. Водночас необхідно зазначити, що положення спеціальної норми, яка містить вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі і щодо переліку документів, які до неї мають бути додані (частина п`ята статті 296 КАС України), не містить обов`язку особи, яка подає скаргу, надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
		49. Колегія суддів наголошує, що важливим в цьому аспекті є забезпечення можливості ознайомлення інших сторін у справі зі змістом документів, що направляються до суду в електронній формі.
		50. Згідно із частиною шостою статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
		51. Таким чином, цієї нормою визначено суб`єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов`язковою.
		52. Мета застосування частини дев`ятої статті 44 КАС України полягає у забезпеченні рівності процесуальних прав сторін, які відповідно до частини шостої статті 18 КАС України не мають обов`язку реєструвати офіційні електронні адреси в системі ЄСІТС та не зареєстровані в підсистемі «Електронний суд», бути повідомленими про подання іншими учасниками документів до суду в електронній формі.
		53. Водночас у цій справі відповідачем є Мукачівська міська рада, яка належить до суб`єктів, визначених частиною шостою статті 18 КАС України та повинна мати зареєстрований «Електронний кабінет», а отже документ, сформований в системі «Електронний суд» - примірник апеляційної скарги у цій справі, Мукачівська міська рада мала отримати в «Електронному кабінеті» через підсистему «Електронний суд» в автоматичному режимі.
		54. Тобто мета повідомлення іншого учасника справи про подання до суду документів у справі, на що власне і спрямовані приписи частини дев`ятої статті 44 КАС України, у цьому випадку досягнута і принцип рівності учасників процесу в частині права Мукачівської міської ради знати про їх подання та бути ознайомленим з їх змістом, дотриманий. 
		Підтверджений належними доказами намір суб`єкта приватного права дотриматися вимог процесуального закону разом зі встановленими фактами невиконання суб`єктом владних повноважень імперативних вимог статті 18 КАС України (зареєструвати офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі), а також низка процесуальних гарантій для всіх учасників справи, зокрема, знати та користуватися всіма процесуальними правами під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не можуть бути підставою для позбавлення такого суб`єкта приватного права гарантованого Конституцією України права на оскарження рішення суду в апеляційному порядку.
		55. Застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
		56. Вищевказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №580/5209/22.
		57. Верховний Суду у постанові від  29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		58. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
		59. Колегія суддів Верховного Суду також вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності врахування висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/519/19, від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 та у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2018 року у справі № 927/95/18, де суди вказали на необхідності уникати зайвого формалізму, який ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства.
		60. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
		61. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час постановлення ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, знайшли своє підтвердження.
		62. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		63. Також, у контексті цієї справи Верховний Суду вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини.
		64. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		65. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		66. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		67. Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).
		68. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).
		69. Так, у пункті 24 Доповіді Венеціанської комісії було зазначено, що у рамках Організації Об`єднаних Націй поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту; порівняння двох доповідей, підготовлених за короткий проміжок часу (2002- 2004 рр.), демонструє цю різноманітність підходів: у першій наголошується, приміром, на таких елементах, як незалежна судова система, незалежні установи захисту прав людини, визначені та обмежені повноваження влади, справедливі та прозорі вибори; тоді як у другій увагу сконцентровано (у більш класичний спосіб) на таких елементах, як якість законодавства, ієрархічна вищість закону, рівність перед законом, відповідальність перед законом, юридична визначеність, процесуальна та судова прозорість, уникнення свавілля, поділ влади та ін. 
		70. Крім того, в пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії вказано, шо верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.
		71. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
		72. У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		73. Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		74. Крім того, у пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. the Italy № 36813/97, пункти 190 та 191).
		75. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі Valkova v. Bulgaria (заява № 48149/09; пункт 19) Суду доводиться з`ясовувати, чи було процедурне обмеження щодо доступу до суду, застосоване судом у національному остаточному рішенні, чітким, доступним та передбачуваним у значенні практики Суду, чи переслідувало воно законну мету та чи було пропорційним з цією метою (див. рішення у справі «Lupas and others v. Romania», Заяви № 1434/02, 35370/02 та 1385/03, пункт 67).
		76. ЄСПЛ також у справі «Корня проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova, заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар`єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі «Цалкізіс проти Греції» (Tsalkitzis v. Greece, заява № 11801/04, пункт 44).
		77. Згідно з висновками, що сформульовані у одному з останніх рішень Великої Палати ЄСПЛ, яке головним чином стосується процесуальних гарантій особи у суді та узагальнює позиції з раніше винесених рішень цього Суду, - справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia [ВП], № 40160/12, п.п. 76-78, 97-99): пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (див. рішення у справах «Роше проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom) [ВП], № 32555/96, п. 116; «З та інші проти Сполученого Королівства» (Z and Others v. the United Kingdom) [ВП], № 29392/95, п. 91; «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) [ВП], № 15869/02, п. 54); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним»; це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд; проте право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230); заходи, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, який залишається для особи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть права була порушена; крім того, обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо відсутнє розумне співвідношення пропорційності між засобами, що використовуються, і метою, яка має бути досягнута; при цьому у практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69; «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29); Суд постановляв, що є порушення права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [ВП], № 8917/05, п. 79; «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, п. 24; «Есім проти Туреччини»(Esim v. Turkey), № 59601/09, п. 21); у своїй подальшій практиці Суд послідовно спирався на вищезазначені елементи при ухваленні рішення щодо того, чи було тлумачення процесуальної норми таким, що необґрунтовано обмежувало право заявника на доступ до суду (див. приклади, рішення у справах, в яких було визнано порушення: «Новіньський проти Польщі» (Nowinski v. Poland), № 25924/06, п. 34;«Омеровіч проти Хорватії (№ 2)» (Omerovic v. Croatia) (№ 2), № 22980/09, п. 45; «Маширевіч проти Сербії» (Masirevic v. Serbia), № 30671/08, п. 51;«Корнеа проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova), № 22735/07, п. 24; «Лоулі-Георгопулу проти Греції» (Louli-Georgopoulou v. Greece), № 22756/09, п. 48; а також приклади, в яких Судом було постановлено, що обмеження доступ до суду не є непропорційним: «Уеллс проти Сполученого Королівства» (Wells v. the United Kingdom), № 37794/05; «Данн проти Сполученого Королівства» (Dunn v. the United Kingdom), № 62793/10, п. 38).
		78. Виходячи з аналізу вказаної практики Європейського суду з прав людини та враховуючи обставини вказаної справи, колегія суддів зазначає, що незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 18 КАС України щодо подання документів в електронній формі через підсистеми ЄСІТС, призвело до безпідставного повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , чим позбавило скаржника гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права доступу до суду.
		79. Вказаний підхід стосовно гарантованого права особи на апеляційне оскарження рішення суду також застосовано Верховним Судом у постановах від 31 липня 2019 року у справі №821/1896/15-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 440/5178/20, від 17 грудня 2021 року у справі №460/713/21, від 10 лютого 2022 року у справі №650/11791/21 та від 5 травня 2022 року у справах №520/9769/19, №420/18798/21.
		80. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантії права на справедливий суд, встановлені Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, прийнятим 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. Так, відповідно до статей 2, 14 вказаного Міжнародного пакту, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті зобов`язується забезпечити всякій особі,  права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового  захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; всі особи є рівними перед судами і трибуналами; кожен має право при визначенні його права та обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
		81. Важливість захисту права на звернення до суду також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, в якій зазначено, що перешкоди в доступі до суду віднесено до основних проблем у сфері правосуддя.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		82. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		83. За результатами розгляду скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, наслідком чого стало протиправне повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
		84. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасувати, а справу № 260/1322/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Мукачівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          А.І. Рибачук
		                                                                                          С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...