Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/2488/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2023. Зареєстровано: 01.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.03.2023
Номер судового провадження: К/990/30275/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 620/2488/19
		провадження № К/990/30275/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Академія Державної пенітенціарної служби, про визнання протиправними та скасування наказів, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, ухвалене 23 лютого 2022 року у складі  головуючого судді - Тихоненко О. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 13 липня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Шелест С. Б., суддів: Пилипенко О. М., Кузьмишиної О. М.,
		в с т а н о в и в :
		І. Суть спору
		1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Академія Державної пенітенціарної служби (далі також - Академія), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:
		1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»;
		1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»;
		1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к «Про виконання обов`язків»;
		1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідачем протиправно розірвано з ним контракт в період перебування останнього на лікарняному. Відповідач не зазначив, які саме обов`язки позивач не виконав та що стало безпосередньою підставою для дострокового розірвання контракту. Крім того, особа, яка призначена виконувачем обов`язків ректора Академії, не відповідає вимогам до штату та структури Академії.
		3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
		3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ  міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к  «Про припинення контракту та звільнення»;
		3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к  «Про припинення контракту та звільнення»;
		3.3. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2354/к «Про виконання обов`язків»;
		3.4. Поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року.
		3.5. Рішення суду в частині поновлення   ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби допущено до негайного виконання.
		4. Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасовано. 
		Справу направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
		4.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що судом першої інстанції під час судового розгляду справи було допущено істотне порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: розгляд справи за відсутності представника Міністерства юстиції України, неповідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
		4.2. Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року також було відхилено доводи Міністерства юстиції України щодо неналежності розгляду переданого на вирішення суду спору у порядку адміністративного судочинства з мотивів відсутності у вказаній справі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.
		4.3. У той же час, у зв`язку із встановленням судом касаційної інстанції порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, доводи заявника касаційної скарги щодо недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального права Верховним Судом під час перегляду судових рішень не оцінювались; правильність застосування судами норм матеріального права не перевірялась.
		5. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 справу прийнято до провадження суддею Тихоненко О.М.
		6. Протокольною ухвалою суду від 28 грудня 2021 року виключено зі справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю останньої.
		7. Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		8. 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 був обраний ректором Академії Державної пенітенціарної служби. 
		9. Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 77/ОС-16 від 07 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду ректора Академії Державної пенітенціарної служби та з ним укладено Контракт № 5 від 07 квітня 2016 року.
		9.1. Контракт укладений на термін  з 07 квітня 2016 року по 07 квітня 2021 року.
		10. ОСОБА_1 має спеціальне звання полковника внутрішньої служби та є особою начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби.
		11. Міністерством юстиції України прийнято наказ від 16 серпня 2019 року № 2349/к про припинення дії Контракту з ректором Академії Державної пенітенціарної служби №   5 від 07 квітня 2016 року до закінчення строку дії контракту у зв`язку з достроковим його розірванням з підстав невиконання керівником обов`язків, покладених на нього контрактом, та звільнено з 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 з посади ректора Академії Державної пенітенціарної служби, з підстав передбачених: абзацом 11 частини третьої статті 42 Закону України «Про вищу освіту», пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, підпунктами 1, 5, 9, 18 пункту 6 Контракту з ректором Академії Державної пенітенціарної служби № 5 від 07 квітня 2016 року, а також на підставі доповідної записки в.о. генерального директора Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності ОСОБА_3 від 24 червня 2019 року № 559-29.2-19, письмових попереджень про дострокове розірвання контракту.
		11.1. На підтвердження факту невиконання умов підпунктів 1, 5, 9, 18 пункту 6 контракту відповідачем при прийнятті наказу про звільнення зроблено посилання на доповідну записку в.о. генерального директора Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності ОСОБА_3 від 24 червня 2019 року №559-29.2-19, згідно з якою автором зроблено висновок про низьку якість підготовки Академією фахівців за спеціальністю 081 «Право».
		11.2. Зазначений висновок автора доповідної записки ґрунтується на опублікованих даних аналітичних досліджень за результатами освітніх вимірювань «Стан юридичної освіти в Україні» у 2017 році та «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» у 2018 році.
		11.3. У той же час, наявні аналітичні дослідження за результатами освітніх вимірювань ОСОБА_4 «Стан юридичної освіти в Україні», К.: Ваіте, 2018. 168 с. та аналітичне дослідження ОСОБА_4 «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит»,. К.: Ваіте, 2019. 122 с. містяться на офіційному веб-сайті Організації з безпеки та співробітництва в Європі. У вказаному аналітичному дослідженні автором зазначається, що це дослідження переважно ґрунтується на офіційній інформації є ЄДЕБО щодо 19422 виданих дипломів, куди не входить невідома автору роботи кількість дипломів, видана Національною академією внутрішніх справ, Академією Служби безпеки України та деякими іншими ЗВО, що не підпорядковані МОН. У розділі «Щодо рейтингів ЗВО» (стор. 161) дослідження «Стан юридичної освіти в Україні» у 2017 році зазначено, що рейтинг ЗВО, побудований за будь-яким одним видом результатів ОСОБА_5 , не може адекватно відображати рівень викладання в ЗВО чи якість освітніх послуг. У «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» автор вказує на те, що наведені рейтинги є відносними, їх не можна використовувати буквально, адже вони вибіркові та покликані звернути увагу на проблему у розрізі конкретного показника, а не створити реальний рейтинг навчальних закладів (розділ «Щодо рейтингів»).
		12. Наказом Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2354/к призначено ОСОБА_2 з 20 серпня 2019 року виконувачем обов`язки ректора Академії Державної пенітенціарної служби.
		13. Наказом Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року № 2567/к внесено зміни до наказу від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення дії контракту та звільнення», яким доповнено пункт 3 «У разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку.» 
		14. Вважаючи вищевказані накази Міністерства юстиції України протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		15.  Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Наказом Міністерства юстиції України від 19 листопада 2019 року № 3378/к «Про скасування деяких наказів та поновлення на посаді» на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року   ОСОБА_1 поновлено на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року.
		16.  Крім того, 06 квітня 2021 року  між Міністерством юстиції України та ОСОБА_1 укладено контракт з ректором Академії Державної пенітенціарної служби, з якого вбачається що ОСОБА_1 призначено на посаду  ректора Академії Державної пенітенціарної служби.
		16.1. Строк дії  цього контракту  з 07 квітня 2021 року до 07 квітня 2026 року.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		17. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 23 лютого 2022 року, позов задовольнив.
		17.1. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення».
		17.2. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 10 вересня 2019 року № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к  «Про припинення контракту та звільнення».
		17.3. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2354/к «Про виконання обов`язків».
		18. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказів від 16 серпня 2019 року №2349/к «Про припинення контракту та звільнення» та від 10 вересня 2019 року № 2567/к, суд першої інстанції виходив з їх протиправності, як таких, що прийнято відповідачем за відсутності повноважень на розірвання контракту з власної ініціативи за відсутності подання вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти, а також як таких, що прийняті Міністерством юстиції України на підставі непідтверджених та недоведених висновків щодо порушення позивачем умов контракту від 07 квітня 2016 року №5.
		18.1. Також судом першої інстанції вказано на допущення Міністерством юстиції України істотного порушення законодавства про працю, що виявилось у звільненні працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
		18.2. Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ від 16 серпня 2019 року №2354/к, яким з 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 призначено виконувачем обов`язки ректора Академії Державної пенітенціарної служби, суд першої інстанції виходив з відсутності у спірних правовідносинах у відповідача повноважень на призначення виконувача обов`язки ректора Академії. 
		Так, згідно із позицією суду першої інстанції положення Закону України «Про вищу освіту» не наділяють засновника повноваженнями щодо призначення виконувача обов`язків керівника закладу вищої освіти, якщо цей заклад не є новоутвореним. Також судом вказано на недотримання відповідачем при прийнятті оспорюваного наказу вимог наказу Міністерства юстиції України від 30 липня 2018 року №2855/к «Про затвердження структури та штату Академії Державної пенітенціарної служби» в частині необхідності заміщення посади ректора Академії виключно особами рядового і начальницького складу.
		18.3. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що 06 квітня 2021 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено новий контракт зі строком дії до 07 квітня 2026 року, у зв`язку з чим поновлення позивача на посаді не є можливим, оскільки право останнього вже захищено саме укладенням нового контракту.
		19. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 липня 2022 року, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року, змінив, доповнивши його резолютивну частину абзацом п`ятим наступного змісту:
		19.1. «У задоволенні позову в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року - відмовити».
		19.2. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2488/19 - залишив без змін.
		20. Зважаючи на обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо протиправності наказів Міністерства юстиції України 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення», від 10 вересня 2019 року №2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення» та від 16 серпня 2019 року № 2354/к «Про виконання обов`язків», суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача за вказаним позовом.
		20.1. У той же час судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджено докази та зроблено висновок щодо відсутності підстав для її задоволення, у резолютивній частині не ухвалено рішення по суті.
		20.2. Так, згідно з матеріалами справи позивачем при поданні позову заявлено, у тому числі, вимогу щодо його поновлення на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби з 16 серпня 2019 року.
		20.3. Судом першої інстанції за результатами розгляду справи зазначено, що 06 квітня 2021 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено новий контракт зі строком дії до 07 квітня 2026 року, у зв`язку з чим поновлення позивача на посаді не є можливим, оскільки право останнього вже захищено саме укладенням нового контракту.
		20.4. Колегія суддів апеляційного суду, з огляду на встановлений факт укладення нового контракту від 06 квітня 2021 року, погодилась із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для захисту порушеного права позивача за вказаним позовом шляхом поновлення його на роботі.
		20.5. Водночас, зважаючи на те, що судом першої інстанції щодо розглянутої позовної вимоги в резолютивній частині не ухвалено відповідного рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частини абзацом п`ятим, яким у задоволенні позовної вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби - відмовлено.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		21. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу.
		21.1. Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		21.2. Так, автор скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, з урахуванням наявності даних про неналежне виконання умов контракту у спірних правовідносинах.
		21.3. У скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, та постановити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.
		22. Позивач не скористався наданим йому правом згідно статті 338 КАС України, подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу у письмовій формі, відзив на скаргу не подав.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.  Висновки Верховного Суду.
		23. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		24. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		26. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		27. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 
		28. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		29. Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
		30. Пунктом 6 частини першої статті 5-1 Кодексу законів про працю України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		31. Згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		32. Цей конституційний припис закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		33. Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		34. Згідно з частиною другою статті 21 та частиною першою статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
		35. Відповідно до частин першої та другої статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованого Україною 12 листопада 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення цього права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.
		36. Також, статтею 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: 
		a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; 
		б) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. 
		З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.
		37. Відповідно до частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		38. Пунктом 8 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
		39. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що на правовідносини між позивачем, як ректором закладу вищої освіти, та відповідачем поширюється також законодавство України про вищу освіту.
		40. Відповідно до частини першої  статті 2 Закону України «Про вищу освіту» законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
		41. Згідно з частиною першою  статті 12 Закону України «Про вищу освіту»  управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, галузевими державними органами, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти.
		42. Згідно з пунктами 1.2, 1.3 розділу 1 Статуту Академії Державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року №3290/5 (далі - Статут), Академія Державної пенітенціарної служби утворена та здійснює свою діяльність відповідно до  Закону України  від 01 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту»; є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.
		43. Положеннями частини другої статті 13 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, зокрема, безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права та обов`язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління.
		44. Отже, Академія належить до сфери управління Міністерства юстиції України, який має право безпосередньо реалізувати права та обов`язки засновника стосовно Академії.
		45. Разом з тим, відповідно до частини другої  статті 15 Закону України «Про вищу освіту»  засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган, зокрема, укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом.
		45.1. Таким чином, у межах спірних правовідносин право позивача на працю реалізується шляхом укладення контракту, як особливої форми трудового договору, умови розірвання якого можуть встановлюватися угодою сторін в силу положень частини третьої  статті 21 КЗпП України.
		46. Порядок обрання, призначення та звільнення з посади керівника закладу вищої освіти врегульовано загальними положеннями  статті 42 Закону «Про вищу освіту».
		46.1. Згідно з частиною третьою  статті 42 Закону України «Про вищу освіту»  засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов`язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти. Протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього  Закону, до закладу вищої освіти для голосування. Керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти.
		47. Брати участь у виборах керівника закладу вищої освіти мають право:
		- кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник закладу вищої освіти;
		- представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів;
		- виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.
		48. З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.
		48.1. Вищезазначене вказує на те, що посада ректора Академії є виборною.
		49. Керівник закладу вищої освіти може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради закладу вищої освіти. Рішення про відкликання керівника закладу вищої освіти приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти.
		50. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 15 Закону України «Про вищу освіту» засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту.
		51. Згідно з пункту 8.1. розділу 8 «Підстави дострокового розірвання контракту з ректором та начальником (деканом) факультету» Статуту Академії, ректор Академії може бути звільнений з посади у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання Загальними зборами трудового колективу Академії з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення Статуту.
		52. Частиною першою статті 39 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів).
		53. Відповідно до пункту 7.1. розділу 7 Статуту Академії вищим колегіальним органом громадського самоврядування Академії є Загальні збори трудового колективу, включаючи виборних представників осіб, які навчаються в Академії.
		54. Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах, зокрема: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів.
		55. Нормою пункту 1 частини першої  статті 1 Закону України «Про вищу освіту»  встановлено, що автономія закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом.
		56. Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про вищу освіту» права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими законами чи нормативно-правовими актами.
		57. Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про освіту» суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.
		58. Отже, аналіз вищезазначених норм законодавства вказує на те, що законодавством в тому числі і статтею 15 Закону України «Про вищу освіту» не передбачені повноваження відповідача на дострокове розірвання контракту з ректором закладу вищої освіти з власної ініціативи за відсутності подання вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти.
		59. Судом першої інстанції встановлено, що не існує ані подання, ані рішення Загальних зборів трудового колективу Академії щодо дострокового розірвання Контракту або звільнення позивача з посади ректора Академії.
		60. Відповідно до пп.1 п. 6 Контракту з ректором Академії Державної пенітенціарної служби № 5 від 07.04.2016 (надалі іменується - «Контракт») керівник зобов`язаний забезпечити підготовку фахівців з вищою освітою за відповідними програмами на відповідних рівнях вищої освіти згідно із стандартами вищої освіти.
		61. Так, пунктом 4 частини першої   статті 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що акредитація освітньої програми - оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет: відповідності стандарту вищої освіти; спроможності виконати вимоги стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання; досягнення заявлених у програмі результатів навчання.
		62. Стаття 25 Закону України «Про вищу освіту»  встановлює порядок проведення акредитації освітніх програм, зокрема протягом трьох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію, умовну (відкладену) акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради і вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про акредитацію освітньої програми Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти видає закладу вищої освіти відповідний сертифікат. У сертифікаті про акредитацію зазначаються: найменування та адреса закладу вищої освіти; спеціальність і рівень вищої освіти, за якими акредитована освітня програма; дата видачі сертифіката.
		63. Виходячи з наведених вище норм Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що доказом невиконання або неналежного виконання ректором свого обов`язку закріпленого пп.1 п. 6 Контракту є виключно рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про відмову в акредитації відповідної освітньої програми.
		64. Відповідно до пп. 9 п. 6 Контракту керівник зобов`язаний забезпечити організацію навчального процесу відповідно до стандартів вищої освіти.
		65. Так, пунктом 15 частини першої  статті 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.
		66. Стаття 24 Закону України «Про вищу освіту» визначає порядок ліцензування освітньої діяльності, зокрема для отримання експертного висновку про можливість видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність заявника стандарту освітньої діяльності за відповідною спеціальністю. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти у двомісячний строк з дня надходження заяви та документів проводить ліцензійну експертизу та видає заявникові експертний висновок. Для отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності заявник подає центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки письмову заяву та експертний висновок Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. На підставі отриманих документів центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки протягом 10 робочих днів видає відповідному закладу вищої освіти ліцензію на провадження освітньої діяльності або відмовляє у її видачі. При чому, ліцензія на провадження освітньої діяльності закладу вищої освіти може бути анульована у випадку невиконання закладом вищої освіти протягом одного року розпорядження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, про усунення порушення стандарту освітньої діяльності. Рішення про анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності не може бути прийнято стосовно закладу вищої освіти, який має чинний сертифікат про акредитацію освітньої програми за відповідною спеціальністю.
		67. Виходячи з наведених вище норм Закону України «Про вищу освіту»  вбачається, що доказом невиконання або неналежного виконання ректором свого обов`язку, який закріплений пп.9 п. 6 Контракту, є виключно анулювання центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки ліцензії Академії на провадження освітньої діяльності.
		68. Відповідно до пп. 18 п. 6 Контракту керівник зобов`язаний забезпечити виконання навчальних планів і програм, дотримання всіма структурними підрозділами Академії штатно-фінансової дисципліни, організація та здійснення контролю за навчальною діяльністю.
		69. Відповідно до пп. 5 п. 6 Контракту керівник зобов`язаний забезпечити високоефективну наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність Академії, у тому числі впровадження результатів її наукових досліджень, міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво.
		70. Стосовно непоширення на спірні правовідносини положень частини третьої  статті 40 КЗпП щодо заборони на звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності, Верховний Суд  зазначає наступне.
		71. Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
		72. Конституційний Суд України у рішенні від 04 вересня 2019 року №6-рп(ІІ)2019 за результатами розгляду справи за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України  (конституційності) положень частини третьої  статті 40 КЗпП України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
		73. Так, Конституційним Судом України зазначено, що істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується. Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених  Конституцією  і законами України.
		74. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
		VI. Позиція Верховного Суду
		75. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		76. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		77. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		78. Так, предметом спірних відносин є наказ Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення».
		79. Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.
		80. Засобом реалізації права на працю, що гарантовано Конституцією України є трудовий договір, який укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник або уповноважений ним орган, фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		81. Трудовий договір може бути укладено, як в усній так і письмовій формі, і як правило, оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
		82. Слід зазначити, що трудовий договір буде вважатись укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
		83. При звільненні працівника власник видає наказ чи розпорядження, у якому причина звільнення повинна провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
		84. Питання розірвання трудового договору регулюються Кодексом законів про працю України, зокрема, статтями 36, 37, 38, 39, 40, 41.
		85. Трудовий договір може бути розірвано як з ініціативи працівника так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
		86. У пункті 8 статті 36 КЗпП встановлюється така підстава припинення трудового договору як обставини, зазначені в контракті. Це правило з`явилося у зв`язку з внесенням змін до Кодексу законів про працю України Законом від 20 березня 1991 року N 871-XII. Право сторін контракту передбачити підстави його розірвання не підлягає сумніву. Але контрактом можуть бути передбачені різні підстави його припинення.
		При звільненні з підстав передбачених контрактом, посилання варто робити на пункт 8 статті 36 КЗпП, а у формулюванні звільнення вказати і підставу передбачену контрактом.
		87. Відповідно до пункту 14 Контракту від 07 квітня 2016 року №5, укладеного з позивачем, його дія припиняється до закінчення строку дії контракту, зокрема, у зв`язку з невиконанням керівником обов`язків, покладених на нього контрактом.
		У той же час, умови Контракту від 07 квітня 2016 року №5, визначаючи підстави дострокового розірвання контракту, не містять положень щодо порядку прийняття такого рішення.
		88. Судами попередніх інстанцій встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ від 16 серпня 2019 року №2349/к Про припинення контракту та звільнення позивача з посади, обґрунтовано невиконанням позивачем умов контракту від 07 квітня 2016 року №5, а саме підпунктів 1, 5, 9, 18 пункту 6, відповідно до яких керівник зобов`язаний забезпечити, зокрема:
		- підготовку фахівців з вищою освітою за відповідними програмами на відповідних рівнях вищої освіти згідно із стандартами вищої освіти (підпункт 1);
		- високоефективну наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність Академії, у тому числі впровадження результатів її наукових досліджень, міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво (підпункт 5);
		- організацію навчального процесу відповідно до стандартів вищої освіти (підпункт 9);
		- виконання навчальних планів і програм, дотримання всіма структурним підрозділами Академії штатно-фінансової дисципліни, організацію та здійснення контролю за навчальною діяльністю (підпункт 18).
		89. На підтвердження факту невиконання умов підпунктів 1, 5, 9, 18 пункту 6 контракту відповідачем при прийнятті наказу про звільнення зроблено посилання на доповідну записку в.о. генерального директора Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності ОСОБА_3 від 24 червня 2019 року №559-29.2-19, згідно з якою автором зроблено висновок про низьку якість підготовки Академією фахівців за спеціальністю 081 «Право».
		90. Зазначений висновок автора доповідної записки ґрунтується на опублікованих даних аналітичних досліджень за результатами освітніх вимірювань «Стан юридичної освіти в Україні» у 2017 році та «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» у 2018 році.
		91. У той же час, аналітичні дослідження за результатами освітніх вимірювань ОСОБА_4 «Стан юридичної освіти в Україні», К.: Ваіте, 2018. 168 с. та аналітичне дослідження ОСОБА_4 «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит»,. К.: Ваіте, 2019. 122 с. містяться на офіційному веб-сайті Організації з безпеки та співробітництва в Європі. У вказаному аналітичному дослідженні автором зазначається, що це дослідження переважно ґрунтується на офіційній інформації є ЄДЕБО щодо 19422 виданих дипломів, куди не входить невідома автору роботи кількість дипломів, видана Національною академією внутрішніх справ, Академією Служби безпеки України та деякими іншими ЗВО, що не підпорядковані МОН. У розділі «Щодо рейтингів ЗВО» (стор. 161) дослідження «Стан юридичної освіти в Україні» у 2017 році зазначено, що рейтинг ЗВО, побудований за будь-яким одним видом результатів ЕФВВ, не може адекватно відображати рівень викладання в ЗВО чи якість освітніх послуг. У «Стандартизовані освітні вимірювання 2018 року у вищій юридичній освіті. Єдине фахове вступне випробування та єдиний вступний іспит» автор вказує на те, що наведені рейтинги є відносними, їх не можна використовувати буквально, адже вони вибіркові та покликані звернути увагу на проблему у розрізі конкретного показника, а не створити реальний рейтинг навчальних закладів (розділ «Щодо рейтингів»).
		92. З урахуванням вищезазначених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені в зазначених аналітичних дослідженнях висновки не можна використовувати як пряме свідчення якості освіти в закладах вищої освіти, в тому числі в Академії Державної пенітенціарної служби.
		93. Верховний Суд зазначає, що невиконання керівником закладу вищої освіти умов контракту може бути підставою для дострокового розірвання контракту на підставі рішення засновника або уповноваженого ним органу за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти. У той же час таке рішення має відповідати вимогам щодо його вмотивованості та обґрунтованості.
		94. Посилання на дані доповідної записки як на єдине свідчення порушення позивачем умов контракту не є достатнім для безумовного висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади.
		Так, відповідач як суб`єкт владних повноважень та особа, яка реалізує права та обов`язки засновника Академії, має перевірити, чи ґрунтуються зазначені дані на дійсних фактичних обставинах, чи встановлені вони у спосіб, що передбачений законом, якими доказами обґрунтовується, чи є їх обсяг достатнім для висновку про порушення керівником закладу вищої освіти тих чи інших умов контракту.
		95. Наказ Міністерства юстиції України від 07 квітня 2016 року №5 про дострокове розірвання контракту обґрунтовано виключно даними доповідної записки в.о. генерального директора Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності ОСОБА_3 від 24  червня 2019 року №559-29.2-19.
		96. Наявності інших обставин, які б у своїй сукупності свідчили про невиконання позивачем умов контракту від 07 квітня 2016 року №5, Міністерством юстиції України, як при прийнятті наказу про дострокове розірвання контракту та звільнення позивача з посади, так і під час судового розгляду справи, не обґрунтовано.
		97. Натомість судами попередніх інстанцій на спростування позиції відповідача щодо недотримання позивачем підпунктів 1, 5, 9, 18 пункту 6 контракту від 07 квітня 2016 року №5 під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини, які відповідачем, у свою чергу, не заперечувались.
		98. Так, під час перебування позивача на посаді Академія вперше й успішно пройшла процедури акредитації чотирьох освітніх програм, що підтверджується експертним висновком акредитаційної експертизи підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю 5.03040102 «Правоохоронна діяльність» у Коледжі Академії та сертифікатом про акредитацію №2679972, виданим МОН України; експертним висновком акредитаційної експертизи освітньої діяльності на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти за напрямком підготовки 6.030401 «Правознавство» у Академії та сертифікатом про акредитацію №2678996, виданим МОН України; експертними висновками чергової акредитаційної експертизи освітньої діяльності на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти за напрямком підготовки 6.030402 «Правоохоронна діяльність» в Академії та сертифікатом про акредитацію №2684046, виданим МОН України; експертними висновками первинної акредитаційної експертизи освітньо-професійної програми «Право» щодо підготовки фахівців зі спеціальності 081 «Право» з галузі знань 08 «Право» на другому (магістерському) рівні вищої освіти та сертифікатом про акредитацію № 26000501 виданим МОН України.
		99. Під час перебування позивача на посаді під його керівництвом Академія успішно пройшла процедури ліцензування та протягом 2016-2018 років отримала низку ліцензій на розширення провадження освітньої діяльності, що підтверджується ліцензією МОН України від 22 червня 2016 року; наказом МОН України № 966л від 17 травня 2016 року на розширення ліцензії, перший (бакалаврський) рівень за спеціальностями 053 «Психологія» - 50 осіб, 081 «Право» - 370 осіб; другий (магістерський) рівень за спеціальністю 081 «Право» - 175 осіб; наказом МОН України № 827л від 29 квітня 2016 року на розширення ліцензії, освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст за спеціальністю 5.03040102 «Правоохоронна діяльність» - 185 осіб; перший (бакалаврський) рівень за спеціальностями 6.030402 «Правоохоронна діяльність» - 50 осіб, 6.030401 «Правознавство» - 150 осіб; наказом МОН України № 51-л від 17 березня 2017 року на розширення ліцензії, перший (бакалаврський) рівень за спеціальністю 051 «Економіка» - 50 осіб; наказом МОН України № 62-л від 31 березня 2017 року на розширення ліцензії, третій (освітньо-науковий) рівень за спеціальністю 081 «Право» - 20 осіб; наказом МОН України № 349-л від 05 квітня 2018 року на розширення ліцензії, перший (бакалаврський) рівень за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» - 250 осіб; другий (магістерський) рівень за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» - 100 осіб; наказом МОН України № 3073-л від 21 грудня 2018 року на розширення ліцензії, післядипломна освіта для осіб з вищою освітою за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» - 250 осіб; другий (магістерський) рівень за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність», підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України - 250 осіб.
		100. Судами також встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивачем забезпечено виконання навчальних планів і програм, а також організацію контролю за навчальною діяльністю.
		100.1. Так, на виконання вищезазначених зобов`язань позивачем було вчинено наступні заходи:
		1. Наказом №212 від 27 травня 2016 року введено в дію Положення про систему забезпечення Академією якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості), яке у тому числі визначає і форми контролю навчального процесу, і систему запобігання та виявлення академічного плагіату;
		2. Наказом №249/ОД від 08 серпня 2018 року введено в дію оновлене Положення про організацію освітнього процесу Академії, яке у тому числі визначає форми навчання, форми організації освітнього процесу, порядок проведення контрольних робіт та атестаційної декади тощо;
		3. Наказом №282/ОД від 30 серпня 2018 року введено в дію оновлене Положення про організацію роботи екзаменаційної комісії Академії;
		4. Наказом №173/ОД від 10 квітня 2019 року введено в дію оновлене Положення про підготовку дипломної роботи здобувачами вищої освіти на другому (магістерському) рівні.
		100.2. Також позивачем систематично здійснювалися додаткові заходи на виконання вищезазначених контрактних зобов`язань, зокрема:
		- Наказом № 226/ОД від 19 червня 2017 року створено робочу групу з аналізу навчальних планів з урахуванням науково-педагогічного навантаження на 2017-2018 навчальний рік;
		- Наказом № 50/ОД від 13 лютого 2018 року створено робочу групу щодо вдосконалення навчальних планів підготовки бакалаврів та магістрів, що навчаються за спеціальністю 081 «Право»;
		- Наказом № 242/ОД від 15 травня 2019 року створено робочу групу з перевірки навчально-методичного та дидактичного забезпечення освітнього процесу та організаційної документації кафедр Академії у 2018-2019 навчальному році.
		100.3. Крім того, відповідно до Наказу МОН України від 27 жовтня 2008 року №977 «Порядку державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій» в Українському інституті науково-технічної експертизи та інформації, зареєстровані теми досліджень, які проводять наукові, науково-педагогічні працівники та аспіранти і магістранти Академії в розрізі фундаментальних та прикладних наукових досліджень: «Права і свободи людини і громадянина та їх захист кримінально-правовими, кримінально-виконавчими засобами й системою заходів запобігання злочинам» (№0117и007206); «Кримінально-виконавча система України та її роль у розбудові правової та соціальної держави» (№0117и007209); «Проблеми національного та міжнародного права» (№0117и007208); «Психолого-педагогічні засади професійної освіти та діяльності пенітенціарного персоналу» (№0117и007207); «Вплив соціогуманітарного та економічного ландшафтів на життєдіяльність людини на зламі історичних епох» (№0117и007205).
		100.4. У рамках міжнародного співробітництва Академією укладено договори та меморандуми про співпрацю з іноземними інституціями і закладами вищої освіти: Установою освіти «Полоцький державний університет» (Республіка Білорусь, м.Новополоцьк); Вищою технічною школою в Катовицях (Республіка Польща); Державним закладом «Науково-практичний центр проблем зміцнення законності та правопорядку Генеральної прокуратури Республіки Білорусь».
		Протягом 2016-2019 років 13 науково-педагогічних працівників Академії пройшли наукове стажування на базі закладів вищої освіти за кордоном (Республіка Польща, Фінляндська Республіка, Італійська Республіка) та отримали відповідні сертифікати. Співробітники Академії брали участь у Проекті міжнародної технічної допомоги ЄС «Еразмус+».
		101. Крім того, 16 січня 2019 року позивачем на виконання пункту 6.3 розділу 6 Статуту Академії відзвітовано перед Загальними зборами трудового колективу Академії, що підтверджується протоколом №1 Загальних зборів трудового колективу Академії та звітом ректора про діяльність Академії в 2018 році та основні завдання на 2019 рік. Вказаний звіт було направлено відповідачу і зауважень від останнього не надходило.
		102. Всі зазначені докази містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, а тому Верховний Суд  дійшов висновку що їх достатньо для висновку про недоведеність з боку Міністерства юстиції України факту порушення позивачем умов контракту, а саме підпунктів 1,5,9,18 пункту 6, посилання на яке міститься в оскаржуваному наказі про звільнення в якості підстави для його прийняття.
		103. За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо протиправності наказу від 16 серпня 2019 року № 2349/к як такого, що прийнято за відсутності передбачених підстав, а саме: за відсутності встановленого факту невиконання позивачем умов контракту, є обґрунтованою.
		104. З урахуванням висновків судів про протиправності наказу від 16 серпня 2019 року № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення», Верховний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 10 вересня 2019 року № 2567/к «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 серпня 2019 року № 2349/к як його складової частини, оскільки ця позовна вимога є похідною від попередньої.
		105. Отже, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний суд дійшов висновку що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
		106. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		V. Судові витрати 
		107. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
		2.          Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 620/2488/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. 
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич
		                                                                                                    О. Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...