Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/25329/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2023. Зареєстровано: 03.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2023.
Дата набрання законної сили: 19.09.2023
Номер судового провадження: 2/947/730/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ 
		_____________________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 947/25329/22
		Провадження № 2/947/730/23
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.03.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
		   головуючого  судді Петренка В.С.,
		   за участю секретаря  Ратовської А.С., 
		   розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв м.Одесі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ДержавиУкраїни вособі Головного Управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб державного органу,
		ВСТАНОВИВ:
		31.10.2022 року представник позивача ОСОБА_1  адвокат Судаков Валерій Валерійович звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ДержавиУкраїни вособі Головного Управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб державного органу, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5800,00 доларів США (за курсом НБУ на день фактичної виплати), 3500,00 грн. матеріальної шкоди, 50 000,00 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди та суми, сплаченої у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги за рахунок державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку Державної казначейської служби України.
		В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 13 липня 2020 року до чергової частини Таїровського ВП надійшла заява від ОСОБА_1 відносно того, що 13 липня 2020 року близько 12:30 години невстановлена особа, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом ривку з руки ОСОБА_1 , відкрито вкрала жіночу сумку, в якій знаходились паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_1 , ключі від квартири, грошові кошти в сумі 5000,00 грн. та 10 тисяч доларів США, які належать ОСОБА_1 13 липня 2020 року було затримано громадянина ОСОБА_2 під час якого було виявлено та вилучено пакет з грошовими коштами в середині, а саме 100 доларові купюри в кількості 58 штук.
		Представник позивача вказує, що 14 липня 2020 року слідчий СВ ВП 4 ОРУП 1 ГУНП в Одеській області виніс постанову про визнання грошових коштів речовими доказами та передав до камери схову ОРУП 1 ГУНП в Одеській області на зберігання речові докази по кримінальному провадженню 12020161480000982, згідно квитанції № 001367 та запису № 356 в книзі обліку речових доказів, цінностей та іншого майна, яке тимчасово вилучено та/або на які слідчим суддею, судом накладено арешт, як захід забезпечення кримінального провадження деформовані грошові кошти та інші речові докази. 16 липня 2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси наклав арешт на грошові кошти у розмірі 5800 доларів США та 3500 грн., які були вилученні у затриманого ОСОБА_2 03 вересня 2021 року Київський районний суд м. Одеси, під час розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286 КК України, скасував арешт на зазначені грошові кошти та зобов`язав повернути їх позивачці. 08 вересня 2021 року позивач надала копію ухвали до ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для виконання. 16 вересня 2022 року начальник ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області повідомив її про неможливість повернення грошових коштів у зв`язку із тим, що під час проведення щорічної інвентаризації речових доказів було встановлено, що в камері схову під квитанцією № 001367 зберігаються речові докази з іншого кримінального провадження. Одночасно речові цінності на які було накладено арешт Київським районним судом м. Одеси, визначеними речовими доказами по кримінальному провадженню та обліковувались за квитанцією № 001367  не знайдені.
		Таким чином, представник позивача зазначає, що з вини посадових осіб ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Державою Україною нанесено матеріальну шкоду позивачу у розмірі 5800 доларів США, 3500 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. Матеріальна шкода полягає у втрачених посадовими особами грошових коштах, а моральна шкода у стражданнях, пов`язаних з необхідністю очікування повернення грошових коштів, які необхідні для лікування. 
		Представник позивача вказує, що обставинами, які збільшують розмір моральної шкоди є похилий вік позивачки, тяжкий стан її здоров`я  онкохвора, злоякісне новоутворення шкіри та інших частин обличчя та що єдиним джерелом її доходу є пенсія за віком у розмірі 5601,57 грн.
		З урахуваннямвикладеного,представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.
		Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподіллено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
		Ухвалою суддіКиївського районногосуду м.Одеси ПетренкаВ.С.від 01.11.2022рокубуло прийнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 до ДержавиУкраїни вособі Головного Управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями посадових осіб державного органу. Розгляд справипризначено впорядку загальногопозовного провадження.Призначено підготовче засідання.
		30.12.2022 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив продовжити строк ГУНП в Одеській області визначений для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , залучити пояснення ГУНП в Одеській області до матеріалів справи, вважати їх як виступ в дебатах та у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області відмовити у повному обсязі. 
		Свої вимоги представник відповідача обґрунтовує тим, що Головне управліннявважає позовнузаяву ОСОБА_1 не обґрунтованоюта такоющо непідлягає задоволенню,так якзазначена заяваскладається здебільшогоз цитуваннянормативних положеньпісля чогопредставник позивачапросить залучитидо матеріалівсправи письмовідокази переліченів додатках.Щодо вимогпредставника позивачапро стягненняморальної шкоди,представник відповідачавказує наступне.Моральна шкода-втрати немайновогохарактеру внаслідокморальних чифізичних страждань,або іншихнегативних явищ,заподіяних фізичнійчи юридичнійособі незаконнимидіями абобездіяльністю іншихосіб.Представник відповідачау своємувідзиві вказує,на необхідністьдотримання загальнихумов цивільно-правовоївідповідальності,за відсутностіяких,не можевідбуватися притягненнядо такої,але такіумови взагаліігноруються позивачем,не висвітлюютьсяу необхідномуконтексті тане обґрунтовуються.Представник відповідача вказує, що позивачі вважають, що наявність такої моральної шкоди є обставиною, яка не підлягає доказуванню у цивільному процесі оскільки їх правова позиція розглядається як так звана презумпція наявності моральної шкоди, що знаходить відображення в науковій літературі. Важливим є та обставина, що закріплення такої презумпції має визначатися лише законом. Однак, в діючому законодавстві України презумпція наявності моральної шкоди не передбачена, а томунаявність моральноїшкоди неможе бутивизнана прямимнаслідком кожноїпротиправної поведінки. У зв`язкуіз чим,в даномувипадку діютьположення ст.81ЦПК Українипро загальнийрозподіл тягарядоказування.Із врахуваннямвказаних положень,представник відповідачазазначає,що правона відшкодуванняморальної шкодиза нормамичинного законодавстване єматеріальною гарантією,оскільки жодензакон невстановлює імперативнийобов`язок компенсації.Зазначене правона відшкодуванняможе бутилише процесуальноювимогою пронадання можливостідовести наявністьшкоди,визначити їїрозмір таотримати черезсудовий розглядцього питаннявідповідну компенсацію.Проаналізувавши позовну заяву Головне управління наголошує увагу на тому, що позивачі намагаються спекулюючи фактичними обставинами та надаючи їх суду та сторонам як докази підтвердження завданої шкоди, при цьому сподіваючись на неуважність сторони та суду намагається ввести їх в оману. Також на думку представника відповідача, позивач зловживає наданими їй процесуальними правами.
		Представник відповідача вважає, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Особа маєтаке правоза умови,якщо доведе,що рішення,дія чибездіяльність органівдержавної влади,місцевого самоврядування,посадових іслужбових осібпорушують абоущемляють їїправа,свободи таінтереси чиперешкоджають їхздійсненню,а томупотребують правовогозахисту всуді.Отже, обов`язковою умовою надання правовогозахисту судомє наявність відповідногопорушення суб`єктомвладних повноваженьправ,свобод абоінтересів особина моментїї зверненнядо суду. Порушення маєбути реальним,стосуватись (зачіпати)зазвичай індивідуальновиражені правачи інтересиособи,яка стверджуєпро їхпорушення.Із матеріалів справи не є можливим встановити, які правові наслідки безпосередньо для позивача породжують дії суб`єкта владних повноважень, яким чином впливає на його обов`язки або буде впливати. На думку представника відповідача, позивач не довів, на чому ґрунтуються його вимоги в розрізі порушення прав, нібито зі сторони службових осіб ГУНП в Одеській області.
		Також представник відповідача вказує, що уразі викраденнямайна,ГУНП вОдеській області,як органне можевідповідати задії третіхосіб,які викралитаке майно.В розрізівказаного вбачається,що ГУНПв Одеськійобласті жоднимчином непорушує правта свободпозивача.Крім того,при наявностіінформації щодозникнення речовихдоказів потерпілою ОСОБА_1 мали бвживатись заходинаправлені навідшукання причинта умов,що доцього призвели.З викладеноговипливає риторичнепитання:чи зверталасьпозивач усправі доуповноваженого органуіз заявоюпро вчиненнякримінального правопорушення?На думкупредставника відповідачасаме цеє ключовимаспектом прирозгляді цієїсудової справи,адже самеу кримінальномупровадженні малаб відшкодовуватисьтака шкода.Таким чином, представник відповідача зазначає, що у разі якщо б позивач дійсно вважав би, що його права порушені, то він мав би звернутися зі скаргою до слідчого судді у порядку та строки визначені КПК України, або іншого уповноваженого органу, зокрема ДБР. Однак, позивачем таких дій здійснено не було, лише зі спливом певного часу подався цивільний позов до суду. 
		Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що вказані позивачем твердження не є і не можуть бути предметом спору у даній справі, адже не підпадає під юрисдикцію цивільного судочинства.
		Представник відповідачатакож зазначає,що після доведеннянаявності фактуморальної шкоди,якщо такаі маламісце,необхідно з`ясуватинаявність чивідсутність причинногозв`язкуміж причиною,тобто протиправністюповедінки,та моральноюшкодою,як наслідком.Так, з вказаних в даному відзиві на позовну заяву доводів, представник відповідача зазначає, що можливо зробити висновок про правомірність дій з боку органів досудового розслідування, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до цивільно-правової відповідальності як такої.
		Також представниквідповідача вважає,що чиннимзаконодавством чітковизначено порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду,у томучислі йвідшкодування моральноїшкоди,і правона такевідшкодування виникаєв силупрямої вказівкизакону,а саместатті 1176ЦК Українита Закону.Однак длянастання відповідальностіу виглядівідшкодування матеріальноїта моральноїшкоди,передбаченої ст.1176К України,повинні існуватиобставини,Визначені частиною1статті 1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду».Таких обставин в ході аналізу позовної появи та доданих до неї документів представником відповідача не встановлено, оскільки позивачі просять відшкодувати їй шкоду, завдану внаслідок пошкодження їх майна, тому з урахуванням вищевказаного представник відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		У підготовчому засіданні 02.02.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні 16.03.2023 року позивач та його представник не з`явились, але від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява, в якій він просив справу розглядати без їх участі. 
		У судове засідання 16.03.2023 року представник відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 13 липня 2020 року до чергової частини Таїровського ВП надійшла заява від ОСОБА_1 відносно того, що 13 липня 2020 року близько 12:30 години невстановлена особа, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом ривку з руки ОСОБА_1 , відкрито вкрала жіночу сумку, в якій знаходились паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_1 , ключі від квартири, грошові кошти в сумі 5000,00 грн. та 10 тисяч доларів США, які належать ОСОБА_1 13 липня 2020 року було затримано громадянина ОСОБА_2 під час якого було виявлено та вилучено пакет з грошовими коштами в середині, а саме 100 доларові купюри в кількості 58 штук.
		З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2020 року слідчий Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (змінена назва після реформування слідчий відділ відділу поліції 4 Одеського районного управління поліції 1 ГУНП в Одеській області) виніс постанову про визнання грошових коштів речовими доказами та передав до камери схову ОРУП 1 ГУНП в Одеській області на зберігання речові докази по кримінальному провадженню 12020161480000982, згідно квитанції № 001367.
		03 вересня 2021 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси, під час розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286 КК України було скасовано арешт на зазначені грошові кошти та зобов`язано повернути їх ОСОБА_1 
		16 вересня 2022 року начальник ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області листом № 60-7206 повідомив позивача про неможливість повернення грошових коштів у зв`язку із тим, що під час проведення щорічної інвентаризації речових доказів було встановлено, що в камері схову під квитанцією № 001367 зберігаються речові докази з іншого кримінального провадження. Одночасно речові цінності на які було накладено арешт Київським районним судом м. Одеси, визначеними речовими доказами по кримінальному провадженню та обліковувались за квитанцією № 001367  не знайдені.
		Відповідно до вимогст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з вимогами ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно зістаттею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до вимогст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Враховуючи, те що відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104» відповідальними за зберігання речових доказів є, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.
		Відповідно до п. 21 вищевказаного Порядку, речові доказиу виглядігрошей (уготівковій формі)у національнійвалюті Україниабо іноземнійвалюті передаютьсядля зберігання,крім зберіганняв індивідуальнісейфах,уповноваженому банку,що обслуговуєорган,у складіякого функціонуєслідчий підрозділабо підрозділдізнання (далі - уповноважений банк),з їхописом зазначеннямнайменування таноміналу,номерів банкнот,який додається до супровідного листа.
		 
		Відповідно до п.27 вищевказаного Порядку, схоронність тимчасововилученого майназабезпечується згідно з пунктами 26 цього Порядку до поверненнямайна власнику у зв`язку з припинень тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
		 
		Тобто, суд приходить до висновку, що посадовими особами ГУ НП в Одеській області в особі ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області вимоги зазначеного порядку не виконані та порушені.
		Отже суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача підлягає задоволенню у повному обсязі враховуючи те, що посадовими особами ОРУП 1 ГУНП в Одеській області не виконано обов`язку забезпечення схоронності та повернення грошових коштів, які було вилучено у ОСОБА_1 та які належать їй.
		Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		З урахуванням того, що позивач є людиною похилого віку, яка має онкологічне захворювання, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 7784/22, яка потребує лікування, та враховуючи той факт, що посадовими особами не було виконано вимог діючого законодавства порядку зберігання речових доказів, що призвело до неможливості отримання їх позивачем та викликало у позивача фізичні та душевні страждання та позбавлення можливості проходження необхідного лікування її захворювання, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить з наступного.
		Відповідно достатті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне, за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого, спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV (Станков) v. BULGARIA (Болгарії) § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		Визначений законом розмір є мінімальним, а тому суд, виходячи із обставин даної справи, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 , виходячи із засад верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Суд, встановивши всі обставини справи, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість ОСОБА_1 , значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які понесла позивач через неможливість отримання своїх грошових коштів та продовження лікування, прийшов до висновку, що позивачу була спричинена моральна шкода у розмірі 10000,00 грн., та саме в такому розмір вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 
		Розмір моральної шкоди 50000,00 грн., що визначений позивачем, суд вважає необґрунтованим та такими, що не відповідає принципу співмірності сатисфакції.
		Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15.12.2020 року по справі №752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Також прохальна частина позовної заяви містить вимоги про відшкодування суми сплаченої у зв`язку з наданням позивачу юридичної допомоги, проте жодних доказів про оплату юридичної допомоги та визначення її розміру позивачем не надано, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позов  ОСОБА_1 доДержавиУкраїни вособіГоловного УправлінняНаціональної поліціїв Одеськійобласті про відшкодуванняшкоди,заподіяної незаконнимидіями посадовихосіб державногооргану задовольнити частково.
		Стягнути з державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 03.08.2020 року) матеріальну шкоду у розмірі 5800 (п`ять тисяч вісімсот) доларів США (за курсом НБУ на день фактичної виплати), матеріальну шкодуу розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., та моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. 
		В решті позовних вимог  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		Повний текст рішення складено 27 березня 2023 року.
		 
		Суддя                              Петренко В. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...