Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/6638/21 : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2023. Зареєстровано: 03.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Номер судового провадження: 1-о/0182/1/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 182/6638/21
		Провадження № 1-о/0182/1/2023 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28.03.2023                                                         м. Нікополь
		Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: 
		головуючого - судді                                  ОСОБА_1 
		       суддів:                                                  ОСОБА_2 
		                                                                ОСОБА_3 
		секретар судового засідання                          ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Нікополі заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за виключними обставинами,-
		за участю сторін судового провадження
		прокурора                                                  ОСОБА_6 
		засудженого                                                  ОСОБА_5 
		(в режимі відеоконференцзв`язку з ДУВП-4 УДПтСУ),
		захисника                                                 ОСОБА_7 ,
		(в режимі відеоконференцзв`язку зі власного пристрою),
		 
		Вимоги заяви та узагальнені доводи особи, що її подала
		 
		Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005, яким його засудженого за п. 5, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна за виключними обставинами.
		Свою заяву ОСОБА_5 мотивує тим, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 його засуджено за п. 5, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Рішенням Верховного Суду України від 18.10.2005, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області стосовно нього залишено в силі. Вказує, що виключною обставиною є Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021, яким визнано неконституційним застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Враховуючи те, що покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає вимогам ст. 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), просить скасувати вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 в частині призначеного йому покарання у виді довічного ув`язнення та замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, а у зв`язку із тим, що він фактично вже відбув 18 років і 7 місяці, звільнити його від покарання, обмежившись фактично відбутим покаранням.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5  підтримав вказану заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 за виключними обставинами, та просив її задовольнити. Вказав, що стосовно нього є рішення Європейського Суду «Дембо та інші проти України» в якому вказано про порушення застосованих положень Конвенції.
		Захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7  підтримав заяву засудженого, вказав на її обґрунтованість та просив її задовольнити. Захисник вказав, що вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005, яким ОСОБА_5 засуджено до довічного позбавлення волі, порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та легітимізує катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.
		Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_5 , та зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 № 6-р (ІІ)/2021 не визнано неконституційними положення КК України, які були застосовані судом при вирішенні справи та ухваленні вироку від 19.07.2005 відносно ОСОБА_5 . Покарання у виді довічного позбавлення волі не порушує ст. 3 Конвенції. Верховною Радою України внесено зміни до ст.ст. 81, 82 КК України. Положення ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 82 КК України, які визнано неконституційними вказаним Рішенням Контитуційного суду, врегулювують питання щодо виконання вироку суду (умовно-дострокове звільнення, пом`якшення покарання). Призначення ОСОБА_5 вироком суду покарання у вигляді довічного позбавлення волі є законним та обгрунтованим.
		 
		Мотиви суду
		 
		Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали заяви про перегляд вироку за виключними обставинами, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
		Судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами /ч. 1 ст. 459 КПК України/.
		Процедура перегляду судових рішень за виключними обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у частині 3 статті 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на виключні, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути. Згідно процедури перегляду судових рішень за виключними обставинами підставою його здійснення є одна із визначених у ч. 3 ст. 459 КПК України обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.
		Згідно п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України виключними обставинами визнається: встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
		Тобто, для існування вказаної виключної обставини мають бути наявними дві складові: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення і 2) цей закон, інший правовий акт чи їх окремі положення застосовано судом при вирішенні справи.
		Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 ОСОБА_5 засуджено за п. 5, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалою Верховного Суду України від 18.05.2005 вищевказаний вирок залишено без змін.
		Засуджений та його захисник як на підставу для здійснення кримінального провадження за виключними обставинами зазначають про виключну обставину, передбачену п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, рішення Конституційного суду України від 16.09.2021 № 6-р (ІІ)/2021 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України (справа про перегляд вироку особи, караній на довічне позбавлення волі).
		Судом встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 № 6-р (ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
		Конституційний Суд України вказав, що з огляду на установлення Європейським судом із прав людини факту порушення Україною ст. 3 Конвенції на підставі того, що покарання у виді довічного позбавлення волі є покаранням без перспективи звільнення, та з урахуванням того, що ч. 2 ст. 28 Конституції України є тотожною статті 3 Конвенції, Конституційний Суд України вважає, що встановлене Кодексом покарання у виді довічного позбавлення волі як покарання без перспективи звільнення є несумісним із вимогами Конституції України.
		Водночас Конституційний Суд України вважає, що довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання не суперечить приписам ч. 1 ст. 3, ст. 23, ч. 2 ст. 28 Конституції України, якщо засудженому до такого виду покарання на законодавчому рівні гарантовано право на дострокове звільнення від відбування такого покарання та/або заміну невідбутої частини покарання на більш м`яке покарання.
		Довічне позбавлення волі особи без подальшої можливості її звільнення означає урівняння строку довічного позбавлення волі з позбавленням волі до завершення природного життя людини, а отже, заперечує не тільки мету покарання, а й саму сутність людської гідності, ставить під сумнів її абсолютний характер та становить порушення позитивного обов`язку держави захищати гідність людини, а отже, не відповідає ч. 1 ст. 3, ст. 23,ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 63 Конституції України.
		Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кримінального Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
		Виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
		Тобто вказаним рішенням Конституційного Суду вирішувалося питання конституційності норм Кримінального закону, які регулюють питання відбування призначеного покарання, а не питання призначення покарання при ухваленні вироку.
		Згідно з положеннями розділу VIII КПК України зазначені питання (умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким) вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
		Вказана правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду у справі № 1-1/2004 від 20.10.2021, від 25.10.2021 у справі № 1-98/2001, від 26.10.2021 у справі № 1-1/2006, від 01.11.2021 у справі № 13-225зво21, від 09.11.2021 у справі № 13-226зво21, ін.
		Довічне позбавлення волі, як один із видів покарання відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 51 КК України, передбачено ст. 64 КК України. Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 № 6-р (ІІ)/2021 норма кримінального закону, що передбачає такий вид покарання як довічне позбавлення волі, неконституційною не визнавалася.
		Конституційний Суд України не визнав неконституційними жодних положень норм КК України, які було застосовано Апеляційним судом Дніпропетровської області при вирішенні справи за обвинуваченням ОСОБА_5 та ухваленні 19.07.2005 вироку.
		Тому питання, які засуджений та його захисник ставлять перед судом, зокрема, про скасування вироку в частині призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі та звільнення засудженого від покарання, обмежившись його фактично відбутим строком покарання, не може бути предметом розгляду суду в порядку перегляду вироку за виключними обставинами в порядку глави 34 КПК України.
		Водночас, колегія суддів вважає необхідним роз`яснити засудженому, що на цей час неконституційність положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України у відношенні осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, унормовано Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18 жовтня 2022 року № 2690-IX шляхом внесення змін до КК України. Зокрема, ч. 3 ст. 81 КК України передбачено можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк. Також, згідно з ч. 1, 5 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.
		Таким чином засуджений не позбавлений права звернутись до суду в порядку, передбаченому КПК України з питанням умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким.
		Необхідним при перегляді рішень судів за виключними обставинами є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
		З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 за виключними обставинами, так як заявниками не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність виключних обставин у даному кримінальному провадженні.
		Що стосується рішення ЄСПЛ від 11.03.2021 (заява № 2778/18 та 46 інших заяв) у справі «Дембо та інші проти України» (одним із заявників є ОСОБА_5 ) то у вказаному рішенні висловлено аналогічну позицію, що і у рішенні ЄСПЛ від 12.03.2019 (заява № 41216/13) у справі «Пєтухов проти України № 2» - порушення Україною вимог ст. 3 Конвенції у зв`язку з тим, що покарання заявника у виді довічного позбавлення волі є таким, яке неможливо скоротити. При цьому у вказаних рішеннях ЄСПЛ зазначено, що «… Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, умисному вбивстві ...»
		Керуючись ст. 459, 461, 462, 464, ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишити без задоволення.
		Роз`яснити засудженому ОСОБА_5 , що він має право звернутися до адміністрації органу або установи виконання покарань в порядку передбаченому КПК України згідно з встановлено процедурою Законом України № 2689-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».
		Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, засудженим - в той же порядок і строк з моменту вручення йому копії ухвали.
		 
		Головуючий суддя                                                  ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                                                 ОСОБА_2 
		       
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...