Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 316/2864/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2023. Зареєстровано: 03.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.03.2023
Номер судового провадження: 22-ц/807/185/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 29.03.2023 Справа № 316/2864/21
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 316/2864/21 Головуючий у 1 інстанції: Куценко М.О. 
		 
		Провадження № 22-ц/807/185/23           Суддя-доповідач: Маловічко С.В. 
		 
		                                
		                                                         
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 березня 2023 року                                                 м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого: Маловічко С.В.
		суддів:        Кочеткової І.В.
		Кримської О.М.
		 
		за участі секретаря: Остащенко О.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу  ОСОБА_1  у особі представника - адвоката Пеліх Євгенії Ігорівни на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада
		2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Енерго-
		дарський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Василівському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту -факту смерті на тимчасово окупованій території України.
		 
		В обґрунтування заяви зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 через хворобу на тимчасово окупованій території, а саме, в м. Джанкой Автономної Республіці Крим. Заявник зазначає, що отримати свідоцтво про смерть державного зразка вона не може, оскільки смерть відбулась на тимчасово окупованій території, а Енергодарським МВ ДРМЦС їй було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть. Встановлення факту смерті заявнику необхідно для встановлення статусу вдови та прийняття спадщини.
		 
		Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року вказану заяву ОСОБА_1  залишено без задоволення.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1  у особі представ-
		ника - адвоката Пеліх Є.І. 18 березня 2022 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву.
		 
		Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління 
		державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального уцравління Міністерства юстиції 
		(м. Одеса) у відповідь на апеляційну скаргу зазначено, що воно не заперечує проти встановлення факту смерті чоловіка заявниці на окупованій території. Просило судове засідання проводи за відсутності представника заінтересованої особи. 
		 
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Прези-
		дента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась. Наразі останнім Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		 
		Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду із пропуском строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим неможливо було вирішити питання щодо його поновлення без матеріалів справи, апеляційним судом 28 березня 2022р. справу було витребувано через систему ЄСІТС із Енергодарського міського суду, але справу не було надано у зв`язку із окупацією м. Енергодара. 
		Наказом голови Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 березня 2022 року припинено роботу Енергодарського міського суду Запорізької області.
		 
		Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 територіальна підсудність справ Енергодарського міського суду Запорізької області визначена за Самарським районним судом м. Дніпропетровська, у якого апеляційним судом було витребувано справу № 316/2864/21.
		 
		Листом від 31.08.2022р. № 2995 Самарським районним судом було повідомлено, що справа № 316/2864/21 з Енергодарського міського суду не надходила.
		 
		Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14 вересня 2022р. № 49/0/9-22 відбулася зміна територіальної підсудності справ, підсудних Енергодарському міському суду Запорізької області, яка визначена за Ленінським районним судом м. Запоріжжя.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2022р. з урахуванням того, що територія м. Енергодару Запорізької області є тимчасово окупованою територією України, а також зважаючи на те, що протягом тривалого періоду часу не надіслано витребувану справу до суду апеляційної інстанції, що дає підстави для обгрунтованого припущення про втрату цієї справи, направлено матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 для відновлення втраченого судового провадження до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
		 
		23 лютого 2023р. до Запорізького апеляційного суду надійшли відновлені матеріали 
		судового провадження № 3156/2864/21.
		 
		Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2023р. поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року, справу призначено до апеляційного розгляду на 29 березня 2023 року, зокрема, із розглядом справи в режимі відеоконференції згідно зі клопотанням адвоката Пеліх Є.І. - представника заявниці ОСОБА_1 , яка мешкає на тимчасово окупованій території - м. Енергодарі.
		Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що заявниця   ОСОБА_1 30 липня 2021 року уклала шлюб з громадянином України - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с. 7).
		 
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, ОСОБА_2 на момент реєстрації шлюбу є громадянином України.
		 
		Згідно з повним Витягом з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб № 182 від 30.07.2021р., наявні відомості про ОСОБА_2 , відповідно до яких зазначено, що на момент реєстрації шлюбу останній є громадянином України (а.с.7-8).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території  у м. Джанкой Республіки Крим, про що видано відповідне свідоцтво органами, діяльність яких на територій України вважається незаконною. При цьому, у наданій копії вказаного свідоцтва громадянство ОСОБА_2 вказано як Російської Федерації.
		 
		Суд підсумував, що, укладаючи шлюб 30 липня 2021 року ОСОБА_2 був громадянином України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті він вже є громадянином Російської Федерації. Та на підставі зазначеного констатував, що для суду вказані обставини є незрозумілими, адже між реєстрацією шлюбу та смертю особи минуло чотири дні, але за цей час ОСОБА_2 було змінено громадянство.
		 
		На вказаних підставах суд зазначив, що заявником на надано документу, що підтверджує особу померлого чоловіка, що позбавляє суд можливості встановити, чи збігається особа, з якою заявник уклала шлюб 30.07.2021р., з особою, яка указана у свідоцтві про смерть.
		За відсутності таких доказів, суд вважав, що положення ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не поширюється на спірне питання, оскільки не доведено заявником, що ОСОБА_2 станом на день смерті мав громадянство України.
		 
		Крім того, судом зазначено, що ОСОБА_1 надано в підтвердження смерті особи на тимчасово окупованій території лише копію свідоцтва про смерть, що видана нелегітимним органом, яке само по собі, без документів від закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, не може вважатись доказом для встановлення відповідного факту. 
		В апеляційній скарзі адвокат Пеліх Є. зазначає, що суд неповно дослідив надані заявницею документи та її пояснення, що її чоловік раніше був зареєстрований у АР Крим, де мав нерухомість. Фактично ж проживав у м. Енергодарі, але двічі на рік їздив до Криму для лікування. Після окупації Криму переїхав до м. Енергодар, отримавши статус внутрішньо переміщеної особи, але періодично продовжував перетинати кордон, виїжджаючи до Криму з метою лікування хвороби, від якої саме і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . А паспорт РФ ним було отримано примусово, але це надавало йому право для безперешкодного переміщення до Криму для лікування, проте громадянство України він на інше не змінював. Вважає, що свідоцтва про смерть, виданого органом окупованого Криму, та світлини із могилою чоловіка достатньо для встановлення факту смерті. 
		 
		Дослідивши доводи скарги та матеріалами справи, колегія дійшла наступних висновків.
		Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поши-рюється дія Конституції та законів України. Датою початку окупації є 20 лютого 2014 року.
		Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного Закону, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій (п. 1).
		 
		Частиною 4 статті 5 цього Закону унормовано, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. 
		У частині 4 статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта. 
		 
		За наданими заявником ОСОБА_1 до заяви документами, апеляційним судом встановлені такі обставини.
		Судом правильно встановлено статус заявниці ОСОБА_1 як дружини громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про шлюб № 182 від 30.07.2021р.).
		 
		Шлюб між вказаними особами зареєстровано Енергодарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
		 
		Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_2 паспортизований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 03.04.1998р.
		Макарівським РВ ГУМВС України в Київській області; місце мешкання: АДРЕСА_1 .
		 
		Між тим, з довідки № 1686 від 16.08.2021р., виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Енергодарської міської ради Запорізької області на ім`я ОСОБА_1 , слідує, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, за адресою: АДРЕСА_2 , про що йому була видана довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції від 29.05.2015р. № 2328001021.
		Проте через наявність житла та реєстрацію в АР Крим ОСОБА_2 вимушено от-
		римав паспорт гр. РФ 06.03.2017р., що не визнається зміною громадянства або втратою громадянства України згідно з приписами ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». 
		 
		Отже, здійснивши більш ретельний аналіз доводів заяви ОСОБА_1 за доданими нею документами, апеляційний суд не вбачав розбіжності між чоловіком заявниці громадянином України ОСОБА_2 та померлою особою ОСОБА_2 , про смерть якої указано в наданій копії свідоцтва про смерть, виданого органом на непідконтрольній Україні території. 
		 
		Щодо встановлення факту смерті ОСОБА_2 колегія виходить із наступного мотивування.
		Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
		 
		Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
		 
		Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.
		Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
		 
		 
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
		Згідно з п. ґ ч. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні однією із підстав для державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
		 
		 
		 
		Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій та/або окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
		 
		 
		 
		Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-який акт (рішення, документ), видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійним і не створює правових наслідків
		 
		У той же час відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
		 
		Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
		У відповідності до статті 5 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.
		 
		Колегія вважає, що вище наведені положення статті 2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" за аналогією права можуть бути поширені й на тимчасово окуповану території Автономної Республіки Крим, оскільки ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким унормовані відносини, що пов`язані зі смертю особи на її території, не міститься подібних виключень щодо документів про смерть, виданих органами, створеними окупаційною владою. 
		 
		Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частина перша статті 315 ЦПК України).
		 
		Для розгляду заяв про встановлення фактів народження або смерті на тимчасово 
		окупованій території України законодавством визначено спеціальний порядок, урегульо-
		ваний статтею 317 ЦПК України.
		 
		Частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
		 
		Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено:1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
		 
		Належними для підтвердження такого факту є докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, до яких, зокрема,  відносяться: свідоцтво про смерть особи, видане на непідконтрольній Україні території; договір на проведення поховання; фото місця захоронення; медичні документи про смерть, письмові свідчення очевидців тощо.
		 
		Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. 
		З огляду на практику Європейського суду з прав людини, документи, видані органами та установами (зокрема лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, визначених законодавством України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватися разом з іншими документами у їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
		 
		 
		 
		Зокрема, Європейський суд у рішенні, яке ухвалено 18 грудня 1996 року у справі 
		 
		«Лоізіду проти Туреччини», зазначив, що презумпція, закладена у статті 1 Конвенції, мо-
		 
		же обмежуватися винятковими обставинами, зокрема коли державі не дають змоги здійснювати свої повноваження на частині її території. Це може бути наслідком військової окупації збройними силами іншої держави, яка ефективно контролює зазначену територію, військових дій або повстання, дій іноземної держави на підтримку створення сепаратистської держави на території зазначеної держави.
		 
		 
		 
		15 квітня 2014 року Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованої.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ще 30 липня 2021 року ОСОБА_2 перебував у м. Енергодарі, де зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 . Та, за поясненнями останньої, 02.08.2021р. самостійно поїхав до Криму, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. 
		 
		З огляду на викладене, судова колегія вважає, що для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 у заявниці є об`єктивні перешкоди, оскільки сама вона проживає в м. Енергодарі.
		 
		Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		 
		Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
		 
		Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
		 
		У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
		 
		При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
		 
		Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум "реєстрація народжень, смертей і шлюбів", виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
		 
		Колегією суддів встановлено, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 на території м. Джанкой, Автономної Республіки Крим, тобто частини України, яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією з 15 квітня 2014 року.
		 
		 
		 
		Відтак, враховуючи, що заявниця ОСОБА_1 позбавлена можливості провести 
		 
		державну реєстрацію смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, колегія суддів дійшла до висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Джанкой Автономної Республіки Крим, на підставі свідоцтва про смерть, виданого 21.10.2021р. установою окупаційної влади, у сукупності із копією світлини з місця поховання ОСОБА_2 із його портретом та табличкою із ПІБ і датами народження та смерті. 
		 
		 
		 
		Враховуючи те, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України розпочалася 24 лютого 2022 року, і наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті особи на окупованій території, слід застосувати аналогію закону та відповідно до частини четвертої статті 317 ЦПК України, пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, яка перебуває у тимчасовій окупації, підлягає до негайного виконання.
		 
		 
		 
		Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
		 
		 
		 
		Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
		 
		 
		 
		З а таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  у особі представника - адвоката Пеліх Євгенії Ігорівни задовольнити.
		 
		Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2021 року у цій справі скасувати. 
		 
		Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
		 
		Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на тимчасово окупованій території України - в м. Джанкой Автономної Республіки Крим.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складений 03 квітня 2023 року.
		 
		Головуючий: С.В. Маловічко 
		 
		Судді: І.В. Кочеткова 
		 
		О.М. Кримська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...