Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/37378/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2023. Зареєстровано: 05.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2023.

Номер судового провадження: 2-6870/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/37378/22-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:                головуючого - судді Остапчук Т.В.,                                                                  при секретарі               Ковалівській В.В                                                                
		за участі                                                                                         представників позивача  ОСОБА_1, ОСОБА_3 ,                                  представників відповідачів Авдєєвої О.І. ,                                                           представників відповідачів Коваленко Ю.О.,                                                   розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КП «Київтеплоенерго» підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київська міська державна адміністрація (Київська міська державна адміністрація) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. У зв`язку із незадовільним постачанням тепла в помешканні позивача, в 2006 р. ОСОБА_2 на підставі проектной документації та всіх необхідних дозволів, в квартирі було встановлене автономне опалення. Проте, починаючи з 2017 р., тобто через 10 років з «Центру комунального сервісу» позивачу почали надходити незрозумілого характеру платіжки нарахувань за центральне теплопостачання.                        На звернення позивача відповідач не реагує і продовжує здійснювати безпідставні нарахування за послуги, якими ОСОБА_2 не користується. За таких обставин позивач просить суд визнати дії відповідача Комунального Концерну «Центр Комунального сервісу» протиправними; скасувати безпідставні та незаконні нарахування станом на 01.12.2022 року у сумі 61 200,00 грн. відповідача; зобов`язати відповідача- Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» припинити незаконно виготовляти безпідставні нарахування грошових платежей за не існуючи послуги та анулювати незаконні в їх нарахування.                Провадження у справі відкрито 28.12.2022 р., відповідно до приписів ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.                                                                                                Представник відповідача - Київська міської ради (Київська міська державна адміністрація) через канцелярію суду подав письмовий відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог , посилаючись на те що визнання дій відповідачів протиправними та скасування безпідставних та незаконних грошових нарахувань станом на 01.12.2022 в сумі 61231,50 грн, зобов`язавши при цьому відповідача та співвідповідачів негайно припинити вимагати з позивача грошові кошти незаконного виготовлення та надсилання безпідставних нарахувань грошових платежів за не існуючи послуги         анулювавши при цьому протиправні їх нарахування. Позивачем не надано до позовної заяви акт про відключення квартири від мережі ЦО і ГВП, який відповідає додатку 4 до Порядку №4. Проте до 30.11.2017 року питання, пов`язанні з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в Голосіївському районі розглядались Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією.                                         Представник відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» через канцелярію суду подав письмовий відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на вимога позивача до КП «Киїітеплоенерго» про визнання дій Підприємства по нарахуванню боргу незаконним, списання боргу за вказану послугу за період до 01.05.2018 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволеню. Відповідно до п. 25 Правил №630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у поряду, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства. Самовільне відключення від мере централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для припинення нарахування платежів.                        В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.                                                                                                Представник відповідача - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.                                                                         Представник відповідача Київська міської ради (Київська міська державна адміністрація) - просив відмовити у задоволенні позовних вимог.                                        Вислухавши доводи учасників процесу, оцінивши наявні докази та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає. Виходячи з наступного.                                                                                                        Встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є власником квартири по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва право власності житла від 18.09.1997 року.                 Як вбачається з матеріалів справи, і не заперечується представником відповідача, у 2006 р. АДРЕСА_1 встановлено автономне опалення від газового котла, згідно розробленої проектної документації.                                                Представники позивача вказують, що позивач не отримує послугу централізованого опалення, проте відповідач здійснює нарахування плати за центральне опалення, яким позивач не користується.                                                                                        Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», відповідно до п.1.2. Статуту, є комунальним господарським об`єднанням комунальних підприємств, які здійснювали діяльність щодо обслуговування житлового і нежитлового фонду та щодо забезпечення надання комунальних послуг власникам/орендарям житлового та нежитлового фонду м. Києва.                                                                                                                Відповідно до розділу 2 Статуту, основними напрямками діяльності Концерну є , серед іншого здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) житлових та нежитлових приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів житлово-комунальних послуг на користь їх виконавців (виробників) відповідно до укладених договорів.                                 Позивачка просить суд відновити її права шляхом визнання безпідставним і скасування нарахованого їй боргу та зобов`язання відповідача такий борг списати.                         Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас позивачка вважає, що борг відсутній.                                                                        Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.        Виконавцями послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організаціяє, теплопостачальна організація (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).                                                                                                        З долучених до відзиву доказів вбачається, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 р. № 591, прийнятого відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 р. № 308 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання», Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київськоїміської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелекстроцентралях, теплоенергостанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.                                                                                        Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.                                        За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.                                                Під час ухвалення рішення суд, як це визначено п. 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.                        В розумінні чинного процесуального законодавства відповідач - сторона цивільного процесу до якої пред`явлено позов у зв`язку із порушенням прав позивача.                                Позивачем подано позов у зв`язку із наявністю спору щодо оплати послуг з послуг з центрального опалення.                                                                                        За вказаних обставин, відповідач безпідставно нарахував борг позивачу за період з 2017 року по грудень 2022 року включно у розмірі 61231,50 грн.                                        Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.                        Способи захисту цивільного права та інтересу зазначені в статті 16 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.                                                                                                Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.                                                                                        Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції  України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.                                                                                        Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.                                Однак, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.                                                                                Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту"  ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено,   що,  відповідно  до вимог статті 13  Конвенції,  держави-члени  зобов`язуються забезпечити будь-якій особі,  що звертається з оскарженням порушення її прав  і  свобод, викладених  в  Конвенції,  ефективний  засіб  правового  захисту в національному органі; крім  обов`язку  впровадити  такі   ефективні засоби   правового   захисту   у   світлі   прецедентної  практики Європейського  суду  з  прав  людини ,  на  держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми,  що лежать в основі виявлених порушень; саме  держави-члени   повинні   забезпечити ефективність  таких  національних  засобів  як  з правової,  так і практичної точок зору,  і щоб їх застосування  могло  привести  до вирішення  скарги  по  суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.                Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.                                                                                                        Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.                Таким чином, виходячи з того, що ефективність способу правового захисту виходить із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених як національним законодавством так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у правовідносинах, які виникли між сторонами у даній справі відсутні підстави вважати невідповідність обраного позивачем способу захисту.                                                        Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог до КП «Київтеплоенерго» підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київська міська державна адміністрація (Київська міська державна адміністрація) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, відмовити, оскільки це не належний спосіб захисту.                                                        Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 15 ЦК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		       Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КП «Київтеплоенерго» підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Київська міська державна адміністрація (Київська міська державна адміністрація) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії.                Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .                        Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.                                                                                        Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.                                                                                                        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.                                У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                        Суддя                                                                            Т.В.Остапчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...