Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/5783/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2023. Зареєстровано: 05.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Результат оскарження 06.07.2023 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/464/29/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140070003143

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/5783/18
		пр.№ 1-кп/464/29/23 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04.04.2023 року                                                                                м.Львів
		       Сихівський районний суд м. Львова
		 
		в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140070003143 від 15.10.2018) про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , невійськовозобов`язаного, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше судимого: 24.05.2004 вироком Шевченківського районного суду м. Львова, який змінено ухвалою Львівського апеляційного суду Львівської області, за ч. 2 ст. 187, ст. 304 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 16.05.2013 вироком Франківського районного суду м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, -
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілої ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		обвинувачений ОСОБА_3 , будучи особою, який має незняту та непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, 15 жовтня 2018 року близько 13.00 год., перебуваючи на алеї біля будинку №20а по вул. Ярослава Гашека у м. Львові, діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до потерпілої ОСОБА_5 та здійснив на неї напад, поєднаний із погрозою та застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я. Зокрема, ОСОБА_3 правою рукою з кишені своєї куртки витягнув предмет, який ззовні схожий на ніж і приставив до шиї потерпілої, погрожуючи його застосуванням, після чого схопив її за комір сорочки. Проте, потерпіла ОСОБА_5 почала чинити обвинуваченому опір та намагалася вирватися, у зв`язку із чим ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на напад з метою заволодіння майном потерпілої, діючи умисно, наніс один удар, заздалегідь заготовленим знаряддям, ззовні схожим на ніж, в область правого передпліччя, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження - різану рану правого передпліччя руки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. В подальшому ОСОБА_3 зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_5 золотий ланцюжок, вагою 6 г, вартістю 6000 грн., на якому знаходився золотий кулон, вагою 4 г, вартістю 4000 грн., а всього майна потерпілої на загальну суму 10000 грн., після чого з місця події втік.
		 
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно із вимогами статті 337 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України).
		 
		Допитаний 01.12.2021 у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення не визнав. Повідомив суду, що на момент, коли працівники Сихівського районного відділу поліції м. Львова попросили його взяти участь у пред`явленні до впізнання, він був затриманий працівниками Франківського районного відділу поліції м. Львова. Затримання відбулося 02.12.2018. Пред`явлення до впізнання проводилося у Сихівському відділі поліції, куди його привели працівники цього відділу, без участі його адвоката. Обвинуваченого впізнала потерпіла. Згідно зі словами ОСОБА_3 він має наркотичну залежність, а тому взамін на дозу наркотиків обмовив себе та надав працівниками Сихівського відділу поліції визнавальні покази. На запитання про те, чи був він повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, до чи після проведення пред`явлення до впізнання, відповів, що не знає. Після пред`явлення до впізнання слідчий попросив обвинуваченого «підписати якийсь документ» про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. Крім цього, обвинувачений зауважив, що він сильно відрізнявся від статистів, оскільки мав хворобливий вигляд, викликаний вживанням наркотиків, під час затримання «отримав синяк на щоці», у нього «здерлася шкіра», а його «одяг був брудний». Під час пред`явлення до впізнання він був одягнутий у чорну куртку, спортивні штани та зимові чоботи; кепки та окулярів на ньому не було. 15.10.2018 обвинувачений перебував вдома. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_5 (допитана у судовому засіданні 01.12.2021) повідомила, що із обвинуваченим ОСОБА_3 знайома не була. 15.10.2018 близько обіду відвела свого сина, який навчався у школі №86 по вул. Гашека у м. Львові на гурток із танців Після цього вона присіла на лавку на найближчій алеї та почала читати книжку. До неї підійшов обвинувачений ОСОБА_3 , який в одній руці (правій) тримав ніж. Він пристав ніж до її горла та наказав «не рипатися». Потерпіла, перебуваючи, згідно із її словами, в стані шоку, відбила книжкою ніж та штовхнула ногою обвинуваченого, в процесі чого останній смикнув її за комірець, зірвав із її шиї ланцюжок із підвіскою та втік «за будинки». Внаслідок своїх дій потерпіла втратила рівновагу та впала із лавки на землю. Коли вона відштовхнула обвинуваченого, останній порізав їй руку (сухожилля) ножем. ОСОБА_5 попросила жінку, яка проходила поряд, викликати їй швидку допомогу, після чого її відвезли у лікарню. Як зазначає потерпіла, сукупна вартість вкраденого в неї ланцюжка разом із підвіскою становила 10000 грн. Вона стверджує, що дуже добре запам`ятала обвинуваченого, впізнала його в судовому засіданні та не має сумнівів, що саме він вчинив щодо неї кримінальне правопорушення. Потерпіла також розповіла, що статисти при пред`явленні до впізнання були схожі один на одного. Обвинуваченого потерпіла впізнала по рисах обличчя (скули, ніс, щоки) та тілобудові, не по одягу та речах. Чи була в обвинуваченого на час нападу на неї борода, вона не пам`ятає. Пригадує, що обвинувачений був одягнений у джинси синього кольору та кросівки. 
		 
		Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (допитана у судовому засіданні 11.01.2022) розповіла, що була понятою під час пред`явлення до впізнання обвинуваченого свідку ОСОБА_8 16.01.2019. Із обвинуваченим знайома не була. Пояснила, що їх - понятих, яких всього було четверо, покликав слідчий. Пред`явлення до впізнання відбувалося наступним чином: спочатку до кімнати зайшла вона та інші поняті, а потім п`ятеро хлопців, схожих між собою за тілобудовою і одягом та стали вздовж стіни. Після цього зайшла особа, яка впізнавала, почала їх оглядати та вказала на обвинуваченого. Їй ніхто не підказував - ні мовою, ні жестами. ОСОБА_3 залучення захисника не вимагав, жодних заперечень не висловлював. Пред`явлення до впізнання відбувалося у Сихівському районному відділі поліції, в якому році свідок вже не пригадує, але пам`ятає, що це відбувалося взимку. Ця слідча дія тривала орієнтовно протягом 20 хвилин. Обвинувачений був одягнений у світлий верх (можливо, у футболку / сорочку) та темний низ, верхнього одягу на ньому не було. Жодних візуальних фізичних ушкоджень чи ран на тілі ОСОБА_3 вона не зауважила. Інші особи були одягнуті у схожий одяг. Як обвинувачений, так і статисти, були без окулярів; та мали приблизно однаковий вік. 
		 
		Допитана 11.01.2022 у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання про те, що є працівницею ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», із обвинуваченим знайома не була. Вона безпосередньо спостерігала подію кримінального правопорушення. Повідомила, що подія відбувалася восени; близько 13 години вона йшла по вул. Гашека у м. Львові зі своїми дітьми. Попереду на лавці сиділа жінка, над якою схилився чоловік. Вона почула крик жінки, повернулась та побачила, що остання падає із лавки на спину, а чоловік нагинається, після чого починає тікати. Він був одягнутий у шкіряну куртку та сині джинси, був взутий в кросівки та мав на обличчі окуляри. Свідок підбігла до потерпілої та побачила, що в останньої на руці кровоточила рана. Вона викликала швидку допомогу. Свідок ОСОБА_8 розповіла, що описана нею подія тривала близько однієї хвилини, їй вдалося розглянути обвинуваченого ззаду та збоку. Вона запам`ятала його осанку, підборіддя і шию; ніж вона не бачила, але бачила, як обвинувачений клав щось в кишеню. Вона була на пред`явленні для впізнання, за результатами якого підтвердила, що ОСОБА_3 є особою, яка вчинила кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_5 . Щодо процедури проведення цієї слідчої дії свідок повідомила, що пред`явлені до впізнання чоловіки були схожі між собою, обвинувачений стояв другий. В кабінеті були орієнтовно 8 осіб. ОСОБА_3 був у спортивному костюмі; інші особи були в куртках, майже всі - у джинсах. ОСОБА_3 , на відміну від статистів, мав синець на обличчі та виглядав дуже «замореним», було зрозуміло, що він вживає наркотики. Обвинувачений та статисти значних відмінностей у зрості та тілобудові не мали, однак один зі статистів був на голову нижчий за інших. Щодо пред`явлення речей до впізнання, то деталі цієї слідчої дії свідок краще пам`ятала на момент, коли вона відбувалася. 
		 
		Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (допитаний у судовому засіданні 01.06.2022) був понятим при пред`явленні речей для впізнання потерпілій ОСОБА_5 , яке здійснювалося 19.02.2019. Повідомив, що із потерпілою познайомився під час пред`явлення до впізнання кепки, окулярів, взуття. Кепку серед інших декількох кепок потерпіла впізнала одразу. Крім цього, потерпіла впізнала окуляри серед 3-4 пар, які їй були пред`явлені. Слідчий на речі потерпілій не вказував, інших осіб під час проведення слідчих дій не було, велася фотозйомка. 
		 
		Свідок ОСОБА_10  (допитана у судовому засіданні 26.07.2022), яка є матір`ю обвинуваченого, розказала про наступні обставини: вона була присутня при проведенні обшуку у квартирі, де проживає вона із обвинуваченим. Окрім них, у квартирі проживав орендар, який залишив там свої речі. Деякі речі, що вилучили працівники поліції (а вилучено було всі кепки, кросівки і окуляри) належали саме орендарю, а не її синові. Прізвище та ім`я орендаря свідок ОСОБА_10 повідомити не може, але вказує, що він орендував квартиру приблизно 2 (два) роки тому (тобто у 2020 році). 
		 
		Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (допитаний у судовому засіданні 02.02.2023) був понятим при пред`явленні особи для впізнання потерпілій ОСОБА_5 , яке здійснювалося 04.01.2019. Деталі цієї слідчої дії, осіб, які пред`являлися для впізнання, він не пам`ятає. Чи допитував його слідчий, він не пам`ятає. Свідок ОСОБА_11 підтвердив, що підпис на протоколі пред`явлення для впізнання проставлений ним. 
		 
		Свідок ОСОБА_12 , який був понятим при пред`явленні для впізнання 19.02.2019 та на допиті якого наполягала сторона захисту, у судове засідання не з`явився. З метою забезпечення явки цього свідка, судом вживались заходи, передбачені ст. 140 КПК України: постановлено ухвали про здійснення приводу ОСОБА_12 в судове засідання. Із наявного у матеріалах справи рапорту працівників ВП №2 ЛРУП №2 вбачається, що ними здійснювався вихід за адресою проживання свідка, однак дверей ніхто не відчинив. Разом з тим, ч. 2 ст. 327 КПК України передбачено, що прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклик. Однак, як зазначалося вище, вжиті судом заходи, серед яких - привід свідка ОСОБА_12 виявилися нерезультативними. 
		 
		Проаналізувавши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінивши показання свідків, суд доходить висновку про те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, незважаючи на невизнання ним своєї вини, доведена сукупністю доказів, а саме:
		 
		- даними довідки зі служби 102 про реєстрацію повідомленням заявниці ОСОБА_5 наступного змісту: близько 13 години за адресою: вул. Гашека, 20 у м. Львові невідомий чоловік приставив їй ножа до горла, зірвав ланцюжок із підвіскою та порізав їй зап`ястя. Повідомлення містить детальний опис цього чоловіка: худорлявий, вік - близько 40 років, у чорних окулярах, темно-синіх джинсах, чорній шкіряній куртці, чорній кепці, взутий у кросівки (т.1 а.с.78);
		- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.10.2018, складеною о 16 год. 30 хв., у якому потерпіла ОСОБА_5 повторно виклала обставини події та описала прикмети і одяг особи, яка вчинила щодо неї кримінальне правопорушення, а саме: зріст - орієнтовно 1 метр 80 сантиметрів, вік - приблизно 40 років, одягнений у темно-сині джинси, чорну куртку матової структури із резинкою на поясі, на голові - чорна кепка (т.1 а.с.79);
		- даними протоколу огляду місця події від 15.10.2018 із доданою до нього фототаблицею, згідно із яким предметом огляду була ділянка у парковій зоні по АДРЕСА_2 , на якій розміщена лавка. Під лавкою знаходився дерев`яний щит, на якому було виявлено декілька плям речовини бурого кольору (т.1 а.с.81-85); 
		- висновком судово-медичної експертизи № 310/18 від 30.10.2018, відповідно до підсумків якої у потерпілої ОСОБА_5 була рана на правому передпліччі, котра заподіяна ріжучим знаряддям, могла утворитись 15.10.2018, не могла утворитись при падінні на площину, не була небезпечною для життя в момент заподіяння, відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я (т.1 а.с.86);
		- даними протоколу обшуку від 06.02.2019, з якого вбачається, що при проведенні санкціонованого слідчим суддею обшуку за місцем проживання обвинуваченого було виявлено та вилучено дві кепки та два кашкети темного та чорного кольорів, п`ять темних окулярів від сонця, дві пари спортивного взуття (т.1 а.с.159-165).
		В розрізі оцінки цього доказу, слід звернути увагу на цитовані вище показання матері обвинуваченого ОСОБА_10 , яка розповіла, що деякі речі, вилучені в процесі обшуку 06.02.2019, належала не її синові, а орендарю, який проживав разом із ними за адресою: АДРЕСА_1 . Суд критично ставиться до цієї інформації, оскільки допитувана свідок ОСОБА_10 жодним чином не змогла підтвердити те, що у квартирі, де відбувався обшук, дійсно проживав орендар. 
		- даними протоколу огляду предметів від 06.02.2019, у якому зафіксована інформація про огляд предметів, які були вилучені згідно із протоколом обшуку від 06.02.2019 в квартирі АДРЕСА_3 , проведеного згідно із ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_13 від 11.01.2019 (т.1 а.с.93);
		- даними, які містяться у чотирьох протоколах пред`явлення речей для впізнання від 19.02.2019 (час проведення: 15:00 - 15:15; 15:25 - 15:40; 15:50 - 16:05; 16:15 - 16:25 год.), з яких вбачається, що потерпілій були пред`явлені для впізнання головні убори, серед яких були кепки та кашкети, вилучені під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого. Кожен із головних уборів, які були вилучені із помешкання обвинуваченого, пред`являвся потерпілій ОСОБА_5 окремо, разом із іншими, схожими на них головними уборами. Як вбачається із протоколу пред`явлення речей для впізнання (час проведення 15:00 - 15:15 год.) серед пред`явлених їй речей потерпіла впізнала кепку, яка була вилучена під час обшуку у обвинуваченого та яка, згідно зі словами потерпілої ОСОБА_5 , була на особі, яка вчинила щодо неї розбій. Кепка під биркою №3 була впізнана потерпілою по чорному кольорові, формі картуза та по тканині (т.1 а.с.101-104, а.с.105-109, а.с.110-113, а.с.114-117). Оцінюючи даний доказ як допустимий, належний та достовірний, суд звертає увагу на показання, надані у судовому засіданні свідком ОСОБА_9 , який був понятим під час проведення вищезгаданих пред`явлень речей для впізнання та підтвердив, що слідчий на речі потерпілій не вказував;
		- даними, які містяться у протоколах пред`явлення речей для впізнання від 19.02.2019 (час проведення: 16:35 - 16:50; 17:00 - 17:15; 17:25-17:45; 17:55-18:10; 19:15-19:35 год.; т.1 а.с.118-121, а.с.122-125, а.с.126-129, а.с.130-133, а.с.134-137), з яких вбачається, що потерпілій ОСОБА_5 пред`являлись для впізнання, серед інших, окуляри вилучені під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого (кожні окремо). Серед пред`явлених їй речей потерпіла впізнала окуляри, які були вилучені під час обшуку у обвинуваченого та які, згідно із її словами, були на особі, яка вчинила щодо неї кримінальне правопорушення. Вона впізнала ці окуляри по сукупності таких ознак як чорний колір, форма оправи та квадратний виступ на передніссі, що зафіксовано у протоколі пред`явлення речей для впізнання від 19.02.2019 (час проведення: 16:35 - 16:50 год.; т.1 а.с.118-121).
		- оглянутими у судовому засіданні речовими доказами (кепки, кашкети та окуляри), які були вилучені у помешканні обвинуваченого.
		В цьому контексті слід звернути увагу на те, що підстави для визнання оглянутих у судовому засіданні речових доказів недопустимими (як про це просить сторона захисту) відсутні, що обґрунтовується наступним чином.
		Із протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 26.02.2019 (т.2 а.с.81) вбачається, що від обвинуваченого та його захисника заяви та зауваження із приводу повноти наданих їм для ознайомлення матеріалів не надходили. Зважаючи на те, що серед матеріалів досудового розслідування були такі докази як протокол обшуку від 06.02.2019, протокол огляду предметів від 06.02.2019 та постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від цього ж дня, захисник ОСОБА_6 вочевидь був обізнаний із фактом існування відповідних речових доказів, а відтак міг заявити клопотання про надання доступу до них.
		Згідно із правовим висновком, висловленим Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постановах від 11.02.2020 у справі №596/927/17, від 15.11.2022 у справі №158/9/18 баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідний процесуальний документ (речовий доказ) не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, цей документ так і не буде відкритий або буде відкритий із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.
		Однак, сторона захисту як при закінченні досудового розслідування, так і протягом судового розгляду не клопотала про ознайомлення зі згаданими вище речовими доказами, а одразу просила визнати їх недопустимими. 
		Суд зауважує, що із моменту, коли захисником обвинуваченого вперше було заявлено клопотання про визнання речових доказів недопустимими (09.04.2019), сторона захисту мала достатньо часу для того, щоб ознайомитися із ними та скоригувати, у разі потреби, процесуальну позицію по справі. 
		Так, клопотання про ознайомлення із речовими доказами могло бути безперешкодно заявлено стороною захисту після того, як дана кримінальна справа була направлена до суду першої інстанції на новий розгляд, однак відповідні дії не вчинялися. 
		Між тим, в процесі дослідження згаданих речових доказів (кепок, кашкетів, окулярів) у судовому засіданні, сторона захисту не повідомила жодних інших обставин, які спричиняють недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів. 
		Враховуючи процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження не було порушено балансу інтересів сторін провадження, вони нарівно використовували надані їм процесуальні права на збирання та подання до суду доказів і у зв`язку з цим мали достатньо часу для обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. 
		Отож, зважаючи на обізнаність сторони захисту про існування речових доказів на момент відкриття матеріалів досудового розслідування та на відсутність ініціативи ознайомитися із ними протягом такого тривалого процесуального строку, сам по собі факт не надання доступу до цих речових доказів не може слугувати достатньою підставою для визнання їх недопустимими. 
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання від 04.01.2019 за участі потерпілої ОСОБА_5 , яка серед пред`явлених їй осіб впізнала та вказала саме на ОСОБА_3 як на особу, яка вчинила щодо неї кримінальне правопорушення (т.1 а.с.87-89);
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання від 16.01.2019 за участі свідка ОСОБА_8 , яка серед пред`явлених їй осіб впізнала та вказала на ОСОБА_3 як на особу, яка вчинила напад на потерпілу ОСОБА_5 (т.1 а.с.90-92).
		Перевіряючи інформацію, зафіксовану у вищезазначених протоколах пред`явлення особи для впізнання, на предмет її допустимості, суд звертає увагу на наступне. 
		Статтею 228 КПК України закріплено процесуальний порядок проведення такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання. 
		Перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала (ч. 1, 2, 3 ст. 228 КПК України).
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання від 04.01.2019 убачається, що на виконання вказаних вимог процесуального закону, перед проведенням слідчої дії у потерпілої ОСОБА_5 попередньо було з`ясовано, чи зможе вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила особу, яку впізнаватиме, на що вона повідомила, що зможе впізнати її за прикметами та зовнішнім виглядом, а саме: ріст приблизно 1 метр 80 сантиметрів, вік - до 40 років, худорлявої тілобудови, має темне волосся, обличчя худорляве, прямий ніс, тонкі губи. 
		В ході слідчої дії потерпілій ОСОБА_5 для впізнання було пред`явлено четверо осіб: обвинуваченого ОСОБА_3 і ще трьох чоловіків. Відповідно до змісту протоколу, ОСОБА_3 у відсутності особи, яка впізнає, було запропоновано зайняти будь-яке місце серед інших осіб, в числі яких він пред`являється для впізнання, і ОСОБА_3 обрав місце №4. 
		 
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що ці особи «були схожі між собою». Обвинувачений, в свою чергу, покликався на те, що він вирізнявся з-поміж статистів «замореним» внаслідок наркотичної залежності виглядом, брудним одягом та синцем на обличчі. Суд констатує, що перераховані відмінності ОСОБА_3 не вплинули на результати пред`явлення для впізнання, адже вони не були тими вирізняльними ознаками, за сукупністю яких його було впізнано потерпілою. 
		 
		Підтвердженням цього слугує наведена у протоколі пред`явлення особи для впізнання інформація про те, що ОСОБА_3 . ОСОБА_5 впізнала по рисах обличчя (тонкі губи, прямий ніс), худорлявій тілобудові, зростові. Аналогічні показання дала потерпіла і в судовому засіданні 01.12.2021, зауваживши, серед іншого, що обвинуваченого вона «впізнала по рисах обличчя (скули, ніс, щоки) та тілобудові, не по одягу та речах». 
		 
		Щодо покликань сторони захисту на відсутність фото- та відеофіксації пред`явлення особи для впізнання, то в силу ч. 8 ст. 228 КПК України при пред`явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти. Імперативні вимоги, які б зобов`язували проводити обов`язкову фото- чи відеофіксацію пред`явлення для впізнання, у кримінальному процесуальному зоконі не містяться. 
		Із протоколу пред`явлення особи для впізнання від 16.01.2019 убачається, що на виконання вказаних вимог ч. 1, 2, 3 ст. 228 КПК України перед проведенням слідчої дії у свідка ОСОБА_8 попередньо було з`ясовано, чи зможе вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила особу, яку впізнаватиме, на що вона повідомила, що зможе впізнати її за прикметами та зовнішнім виглядом, а саме: ріст приблизно 1 м 80 см - 1 м 85 см, вік приблизно 35-40 років, худорлявої тілобудови, має злегка впалі щоки. Окрім цього, свідок ОСОБА_8 пам`ятала, як виглядають ніс, підборіддя та обличчя цієї особи в профіль. 
		В ході слідчої дії свідку ОСОБА_8 для впізнання було пред`явлено чотирьох осіб: обвинуваченого ОСОБА_3 і ще трьох чоловіків. Як вбачається із протоколу, ОСОБА_3 у відсутності особи, яка впізнає, було запропоновано зайняти будь-яке місце серед інших осіб, в числі яких він пред`являється для впізнання, і ОСОБА_3 обрав місце №1 та бирку №2. Наведене узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_7 , понятої під час пред`явлення до впізнання 16.01.2019, яка пояснила, що особі, яка впізнавала, ніхто не підказував - ні мовою, ні жестами.
		Свідок ОСОБА_8 впізнала особу із биркою №2 - ОСОБА_3 як особу, яка вчинила розбій щодо потерпілої ОСОБА_5 , за сукупністю наступних ознак: ріст приблизно 1 м 80 см - 1 м 85 см, вік - 35-40 років, худорлява тілобудова, злегка впалі щоки, по носові та обличчю із правого боку.
		Вищеописане спростовує доводи сторони захисту, які базуються на тому, що між ОСОБА_3 та статистами були різкі відмінності у зовнішності, оскільки він мав тілесне ушкодження - синець на обличчі. Так, це ушкодження, як і одяг обвинуваченого, не були тими ознаками, за якими його впізнала свідок ОСОБА_8 . 
		 
		Натомість, відсутність різких відмінностей у зовнішності, віці та одязі між ОСОБА_3 та статистами, які брали участь у пред`явленні до впізнання, підтверджується, по-перше, показами свідка ОСОБА_7 , яка вказує на приблизно однаковий вік і схожість одягу обвинуваченого та статистів під час пред`явлення для впізнання, яке мало місце 16.01.2019 та до якого вона була залучена як понята. По-друге, свідок ОСОБА_8 під час допиту у судовому засіданні також заявила, що обвинувачений та статисти значних відмінностей не мали. 
		В цьому контексті суд наголошує на тому, що в своїй постанові від 26.07.2022 у справі №404/2107/21 (провадження № 51-149км22) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зазначив, що «існування відмінності між зовнішніми ознаками осіб, за якими потерпіла мала впізнати обвинувачених (йдеться про статистів) , та зовнішніми ознаками останніх не дає підстави вважати, що впізнання було проведено з порушенням правил допустимості доказів, оскільки описані доводи стосуються обставин, які можуть позначитися лише на оцінці достовірності цього доказу». 
		Таким чином, протоколи пред`явлення особи для впізнання від 04.01.2019 та від 16.01.2019 апріорі не можуть вважатися недопустимими доказами на підставі стверджуваних (однак не доведених) стороною захисту різких відмінностей між ОСОБА_3 та обраними слідчим статистів. 
		Разом з цим, потерпіла під час допиту в суді першої інстанції безсумнівно вказала на обвинуваченого як на особу, яка вчинила щодо неї інкриміноване йому кримінальне правопорушення, оскільки під час вчинення злочину вона мала змогу роздивитися нападника, а відтак впевнено впізнала його як під час проведення відповідних слідчих дій, так і в судовому засіданні. 
		Крім потерпілої ОСОБА_5 , впевненість у тому, що особою, яка вчинили розбій, є саме ОСОБА_3 , у судовому засіданні висловила і свідок ОСОБА_14 , яка була безпосереднім свідком події кримінального правопорушення та мала змогу розгледіти особу, яка його вчиняла. 
		Відтак, ретельно перевіривши порядок пред`явлення ОСОБА_3 для впізнання, істотних порушень статей 223, 228, 231 КПК України не встановлено. Зміст протоколів свідчить про те, що дані слідчі дії проводилися у відповідності до вимог КПК України. 
		Окрім цього, суд вважає безпідставними покликання сторони захисту на те, що основні обвинувальні докази, а саме - протоколи пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_5 від 04.01.2019 та за участю свідка ОСОБА_8 від 16.01.2019 - було зібрано із грубим порушенням права ОСОБА_3 на захист, тому що в момент проведення цих слідчих дій він був затриманий та тримався під вартою Франківським районним судом м. Львова у рамках іншого кримінального провадження. 
		Як вбачається із листа №0015 від 04.01.2019 слідчий СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15 надав дозвіл слідчому СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 на проведення 04.01.2019 слідчих дій за межами Львівської установи покарань №19, із слідчо-ув`язненим ОСОБА_3 , який рахується за Франківським відділом поліції ГУ Національної поліції у Львівській області. 
		Між тим, слідчий ОСОБА_16 не мав процесуального обов`язку повідомляти захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 про те, що 04.01.2019 та 16.01.2019 за участю його підзахисного здійснюватиметься пред`явлення для впізнання. 
		Це обґрунтовується тим, що такі обставини як затримання ОСОБА_3 02.01.2019, здійснене у рамках кримінального провадження №12019140080000015, призначення йому цього ж дня захисника ОСОБА_6 та подальше тримання під вартою Франківським ВП ГУ НП у Львівській області жодним чином не впливали на процес розслідування кримінального провадження №12018140070003143. Так, рішення про об`єднання відповідних матеріалів досудових розслідувань / кримінальних проваджень не приймалося, кожне із кримінальних правопорушень розслідувалося окремо. Набуття ОСОБА_3 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №12019140080000015 апріорі не могло змінювати комплекс прав та обов`язків, які останній мав у кримінальному провадженні №12018140070003143 на момент проведення слідчих дій 04.01.2019 та 16.01.2019. 
		Так, 04.01.2019 та 16.01.2019 (на час проведення пред`явлення для впізнання) ОСОБА_3 статусу підозрюваного у рамках кримінального провадження №12018140070003143, відкритого 15.10.2018 за фактом вчинення розбою, не мав. Це підтверджується сукупністю доказів, а саме:
		- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , який у судовому засіданні пояснив, що після пред`явлення до впізнання слідчий попросив його «підписати якийсь документ» про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України;
		- протоколом пред`явлення особи до впізнання від 16.01.2019 (т.1 а.с.90-92) та повідомлення про підозру цього ж дня (т.2 а.с.69), у яких відображено час вчинення цих процесуальних дій, а саме: 11:15 - 11:40 год. та 19:00 год. відповідно. 
		При цьому, у матеріалах справи міститься Доручення про надання безоплатної правової допомоги від 16.01.2019 №013-1497492, згідно із яким регіональний центр із надання безоплатної вторинної допомоги у Львівській області в особі ОСОБА_17 призначив адвоката ОСОБА_6 для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12018140070003143; адвокатові ОСОБА_6 було наказано забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги та прибути 16 січня 2019 року, о 16 год. 00 хв. до Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області.
		Таким чином, на момент повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, його право на захист було забезпечено належним чином та у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. 
		Водночас, оцінюючи аргументи про грубе порушення права ОСОБА_3 на захист, суд звертає увагу на наступні правові норми.
		Відповідно до приписів ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист. 
		Частиною 2 ст. 48 КПК України врегульовано, що захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
		Згідно із ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
		В статті 52 КПК України законодавець передбачив випадки обов`язкової участі захисника, а саме: участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного (частина 1 статті). В інших випадках обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: 1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; 4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту; 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; 6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи; 8) щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення; 9) у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди (частина 2 статті). 
		 
		Статтею 53 КПК України внормовано, що слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.
		Системний аналіз норм КПК України, які процитовані вище, дає підстави для висновку, що право на захист повинно забезпечуватися особам, які набули процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, виправданого чи засудженого.
		Натомість, вимога залучити захисника для проведення слідчої дії за участю особи, яка не має одного із вищеперерахованих процесуальних статусів, не узгоджується із приписами КПК України, насамперед зі статтею 20. 
		Разом з цим, суд не залишає поза увагою прецедентну практику ЄСПЛ, яка визнається джерелом права в Україні, зокрема рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009, згідно зі змістом якого «право на правову допомогу виникає в момент, коли становище людини стає суттєво уразливим, навіть якщо її офіційно не затримано як підозрювану», а «становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів щодо перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення». 
		Однак, як виснував Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 26.07.2022 у справі №404/2107/21 (провадження № 51-149км22) така процесуальна дія, як пред`явленням особи для впізнання, пов`язана з необхідністю отримання доказів, які носять об`єктивний характер, тобто таких, що не залежать від волі особи, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на змісті отриманих під час цієї дії результатів, а доводи про недопустимість як доказів протоколів пред`явлення осіб для впізнання у зв`язку з тим, що вказані слідчі дії були проведені без участі захисників і у результаті чого було порушено їх право на захист є безпідставними. 
		З наведеного вище випливає, що право ОСОБА_3 на захист порушено не було. 
		Підсумовуючи вищезазначене, можна констатувати, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), будучи особою, яка раніше вчинила розбій.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у межах санкції ч.2 ст.187 КК України, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до ст. 65 КК України суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України класифікується як тяжке. 
		Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий; не працює; неповнолітніх осіб на утриманні немає; визнав, що є особою, яка вживає наркотичні засоби; 27.07.2017 був скерований на МСЕК та був визнаний інвалідом ІІІ групи; хворіє на цукровий діабет 1 типу, хронічний вірусний гепатит С та ряд інших захворювань; проживає разом із матір`ю ОСОБА_10 , яка є пенсіонеркою, перебуває на його утриманні та у якої було діагностовано лейкемію, атеросклеротичну хворобу серця, інфаркт мозку; за місцем проживання характеризується формально. 
		Суд також бере до уваги те, що згідно із висновком судової психіатричної експертизи №17 від 13.02.2019, ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням не страждає та не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом здатний самостійно реалізувати своє право на захист та правильно сприймати обставини, які мають значення у справі та давати щодо них показання.
		Обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України, судом не встановлено.
		Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину з наступних підстав.
		Статтею 34 КК України визначено, що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (загальний рецидив).
		Тобто такий рецидив охоплює різнорідні злочини і не впливає на кваліфікацію злочину, а береться до уваги судом як обставина, що обтяжує покарання відповідно до п. 1 ч.1 ст. 67 КК України.
		Наявність у кримінальному провадженні такої ознаки злочину, що впливає на його юридичну кваліфікацію, унеможливлює її повторне врахування судом при призначенні покарання та визнання обставиною, що його обтяжує.
		Крім того, як роз`яснено в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про повторність, сукупність та рецидив злочину та їх правові наслідки» №7 від 04.06.2010, якщо рецидив злочину утворює одночасно і повторність, що передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, то за ч. 4 ст.67 КК України суд не може при призначенні покарання ще раз враховувати повторність або рецидив злочину як обставину, що обтяжує покарання.
		Відтак, обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, також не встановлено.
		Таким чином, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого, особу обвинуваченого, його соціальний статус, характеристику, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК України, у виді позбавлення волі із конфіскацією майна. Саме такий вид та розмір покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень у відповідності до вимог ст. 50 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
		Процесуальних витрат, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування немає.
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, при ухваленні судового рішення, необхідно скасувати арешт майна.
		Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.
		Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, становить 10000 грн.
		У ході судового розгляду цивільний позов не заявлявся.
		Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, с у д , -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 7(сім) років 10(десять) місяців з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 02 січня 2019 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 11 лютого 2019 року, а саме на: кепку бейсбольну, без напису, темно сірого кольору, із картузом, зверху розміщена кнопка декоративна обшита тканиною темно сірого кольору, в середині розміщено клапани із тканини, із лівої сторони даної кепки, біля картуза розміщена кнопка металева із написом друкованої латинської букви «F», по заду даної кепки розміщено металевий зажим із написом друкованої латинської букви «F» 1 шт.; кепку бейсбольну із зажимом по заду, без напису, чорного кольору, із картузом, зверху розміщена кнопка декоративна обшита тканиною чорного кольору, в середині розміщено клапани із тканини, по заду даної кепки розміщено металевий зажим 1 шт.; кашкет із вельвету, без напису, чорного кольору, із картузом, зверху розміщена кнопка декоративна обшита тканиною чорного кольору, в середині розміщено клапани із тканини, в середині даної кепки розміщено бирка із написом «57», із зовнішньої сторони з правої сторони по заду даної кепки розміщена бирка із написом латиськими буквами «MAZUR» червоного кольору 1 шт.; кашкет без напису, чорного кольору 1 шт.; окуляри із оправою чорного кольору, із склом чорного кольору, оправа вигнута, дужка вигнута довжиною 12 см. кожна, на обох дужках розміщена випукла ребристість 1 шт.; окуляри із оправою чорного кольору, із склом жовтого кольору, оправа вигнута, дужка вигнута довжиною 12 см. кожна, на обох дужках, на з`єднані розміщена металева вставка довжиною 3 см., на лівій дужці із середини розміщено номер із чисел 3130 1 шт.; окуляри із оправою чорного кольору, із склом чорного кольору, дужка довжиною 13,5 см. кожна, на правій дужці зроблено напис друкованими буквами «PORSHE», а на лівій дужці зароблено напис 18-135 С1 Cat.1 1 шт.; окуляри із оправою металевою, із шнурками чорного кольору довжиною 80,0 см. на дужках, із склом чорного кольору, довжина дужки 13,5 см. кожна, на кінцях даних дужок розміщено полімерна вставка прозорого кольору довжиною 6,0 см. 1 шт.; окуляри із оправою металевою, із склом чорного кольору із дужками довжиною 13,5 см., на яких розміщено вставки із полімерного матеріалу довжиною 9,5 см. із чорно - жовтого кольору 1 шт.; спортивне взуття: кросівки чорного кольору 2 шт. (одна пара) із шнурками, на даних кросівках по боках розміщено напис із буквою «S» білого кольору, і на вставці розміщено напис «BAYOTA», на п`ятці підошви даних кросівок розміщено номер 5,0, підошва даних кросівок є ребриста поверхня; спортивне взуття: туфлі чорного кольору, із шнурками на даних туфлях, підошва даних туфлів є ребриста поверхня 2 шт. (одна пара), яка належать ОСОБА_3 .
		Речові докази: кепку бейсбольну, без напису, темно сірого кольору, із картузом, зверху розміщена кнопка декоративна обшита тканиною темно-сірого кольору, в середині розміщено клапани із тканини, із лівої сторони даної кепки, біля картуза розміщена кнопка металева із написом друкованої латинської букви «F», по заду даної кепки розміщено металевий зажим із написом друкованої латинської букви «F» 1 шт.; кепку бейсбольну із зажимом по заду, без напису, чорного кольору, із картузом, зверху розміщена кнопка декоративна обшита тканиною чорного кольору, в середині розміщено клапани із тканини, по заду даної кепки розміщено металевий зажим 1 шт.; кашкет із вельвету, без напису, чорного кольору, із картузом, зверху розміщена кнопка декоративна обшита тканиною чорного кольору, в середині розміщено клапани із тканини, в середині даної кепки розміщено бирка із написом «57», із зовнішньої сторони з правої сторони по заду даної кепки розміщена бирка із написом латиськими буквами «MAZUR» червоного кольору - 1 шт.; кашкет без напису, чорного кольору - 1 шт.; окуляри із оправою чорного кольору, із склом чорного кольору, оправа вигнута, дужка вигнута довжиною 12 см. кожна, на обох дужках розміщена випукла ребристість 1 шт.; окуляри із оправою чорного кольору, із склом жовтого кольору, оправа вигнута, дужка вигнута довжиною 12 см. кожна, на обох дужках, на з`єднані розміщена металева вставка довжиною 3 см., на лівій дужці із середини розміщено номер із чисел 3130 - 1 шт.; окуляри із оправою чорного кольору, із склом чорного кольору, дужка довжиною 13,5 см. кожна, на правій дужці зроблено напис друкованими буквами «PORSHE», а на лівій дужці зароблено напис 18-135 С1 Cat.1 - 1 шт.; окуляри із оправою металевою, із шнурками чорного кольору довжиною 80,0 см. на дужках, із склом чорного кольору, довжина дужки 13,5 см. кожна, на кінцях даних дужок розміщено полімерна вставка прозорого кольору довжиною 6,0 см. - 1 шт.; окуляри із оправою металевою, із склом чорного кольору із дужками довжиною 13,5 см., на яких розміщено вставки із полімерного матеріалу довжиною 9,5 см. із чорно - жовтого кольору - 1 шт.; спортивне взуття: кросівки чорного кольору 2 шт. (одна пара) із шнурками, на даних кросівках по боках розміщено напис із буквою «S» білого кольору, і на вставці розміщено напис «BAYOTA», на п`ятці підошви даних кросівок розміщено номер 5,0, підошва даних кросівок є ребриста поверхня; спортивне взуття: туфлі чорного кольору, із шнурками на даних туфлях, підошва даних туфлів є ребриста поверхня 2 шт. (одна пара), які зберігаються в камері схову речових доказів відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області - повернути ОСОБА_3 .
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи, що на території України діє воєнний стан, суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.
		Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...