Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/723/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 04.04.2023. Зареєстровано: 05.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2023.
Дата набрання законної сили: 30.03.2023
Номер судового провадження: 11-сс/803/713/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170030000003

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-сс/803/713/23 Справа № 203/723/23   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 березня 2023 року                                                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		головуючого, судді-доповідача                         ОСОБА_2 
		суддів                                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170030000003 від 02 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), 
		       
		       за участю:
		       прокурора                                                 ОСОБА_8 
		       захисника                                                 ОСОБА_9 
		       слідчого                                                 ОСОБА_10 
		ВСТАНОВИВ :
		Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення. 
		Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року задоволено клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_10 , погоджене з прокурором ОСОБА_8 та накладено арешт, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування автомобілем марки «Tayota Camry», р/н НОМЕР_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя, зазначив, що вказаний автомобіль має ознаки майна, що може підпадати під спеціальну конфіскацію, у зв`язку з чим підлягає арешту на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Враховуючи, що подальша експлуатація транспортного засобу в умовах війни може спричинити його пошкодження чи значне знецінення, слідчий суддя вважав, що необхідно заборонити не лише відчуження та розпорядження зазначеним автомобілем, а й користування ним. При цьому, оцінюючи ступінь втручання в права титульного власника автомобіля слідчий суддя зазначив, що вона не вносила коштів в оплату за цей транспортний засіб, оскільки проведення розрахунків не підтвердила належними та допустимими доказами - первинним платіжними документами безготівкових розрахунків на суму ціни договору купівлі-продажу в 460 000,00 грн. і доказів понесення будь-яких витрат на купівлю автомобіля особисто ОСОБА_11 матеріали клопотання не містять та в судовому засіданні від учасників не отримані.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. 
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити слідчому в задоволенні клопотання.
		В обґрунтування апеляційних вимог посилається на незаконність проведення обшуку в межах якого був вилучений автомобіль, оскільки такий обшук проведений без ухвали слідчого судді і на час слідчої дії були відсутні обставини, передбачені в ч. 3 ст. 233 КПК для проведення обшуку без ухвали.
		Крім того, на момент розгляду клопотання про арешт майна, ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК постановлено не було та зазначена ухвала до матеріалів справи не долучена, про що, представниками ОСОБА_7 , було окремо звернуто увагу слідчого судді під час судового розгляду клопотання, які не отримали належної правової оцінки.
		Зазначає, що саме слідчий разом із поданням клопотання мав би надати суду належні та допустимі докази того, що вилучений автомобіль власником якого є ОСОБА_7 був придбаний ОСОБА_12 за кошти, отримані злочинним шляхом. Однак доказів цим обставинам стороною обвинувачення суду не надано.
		Під час розгляду клопотання ОСОБА_7 зазначала, що вказаний автомобіль був придбаний нею 24.12.2022 за власні кошти, що підтверджується відомостями про реєстрацію транспортного засобу.  ОСОБА_7 працює на посаді начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 . 
		Відповідно до довідки про доходи від 22.02.2023 виданої Військовою частиною НОМЕР_2 розмір грошового забезпечення ОСОБА_7 в період з травня 2022 року по лютий 2023 становить 923 224 гривень 66 копійок. 
		Таким чином, вказаними обставинами підтверджується те, що ОСОБА_7 мала фінансову можливість придбати вказаний автомобіль та відповідно вона являється добросовісним набувачем автомобіля.
		Вважає, що рішення про накладення арешту на автомобіль є завідомо незаконним, оскільки відповідно до абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. 
		Також зазначає про порушення слідчим суддею 72-годинного строку розгляду клопотання слідчого, передбаченого ст. 173 КПК, оскільки клопотання про накладення арешту на автомобіль слідчим направлено до суду першої інстанції 23.02.2023, тоді як ухвалу про накладення арешту на майно судом винесено лише 06.03.2023. 
		Позиції учасників судового провадження. 
		Захисники в судовому засіданні 28 березня 2023 року підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, ухвалу слідчого судді про накладення арешту скасувати та відмовити слідчому в задоволенні клопотання. 
		Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, а ухвалу слідчого судді вважали законною та обґрунтованою у зв`язку з чим просили залишити її без змін.
		Третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце апеляційного перегляду до зали суду не з`явилась, причин своєї неявки суду не повідомила, у зв`язку з чим та на підставі ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК апеляційний розгляд проведено у її відсутність.
		Мотиви апеляційного суду.
		Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції доходить висновку про належне виконання слідчим суддею зазначених вимог кримінального процесуального закону при вирішенні клопотання слідчого про арешт майна, з огляду на наступне.
		З матеріалів справи слідує, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні,, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170030000003 від 02 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК. 
		28 лютого 2023 року ОСОБА_12 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він, проходячи військову службу на посаді начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 , будучи військовою службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб із начальником стройової частини відділення персоналу штабу цієї ж частини майором ОСОБА_13 , у період з квітня по грудень 2022 року, перебуваючи у тимчасових місцях дислокації військової частини НОМЕР_3 па території Донецької та Дніпропетровської областей (військова частина переміщувалася, що пов`язано із воєнним станом та участю в бойових діях), діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, в умовах воєнного стану, шляхом зловживання своїм службовим становищем, попередньо отримавши та використовуючи для нарахування грошового забезпечення та додаткових грошових винагород, призначених згідно вимог законодавства для військовослужбовців, персональні дані громадян ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , безпідставно вносили вищевказаних громадян до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та наказів № № 508, 1141,816, 1305,1797, 2780, 2843, 2780,2843, 3475, 4324 , 5072 та 5921 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 », незважаючи на те, що вищевказані особи на військову службу не призивалися, у військовій частині НОМЕР_3 військову службу не проходили та фактично обов`язки військової служби не виконували, що призвело до незаконного нарахування та виплат бюджетних коштів на загальну суму 3 542 167, 27 грн, які в подальшому перераховувалися на підконтрольні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 банківські рахунки, тобто заволоділи чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, чим у особливо великих розмірах було заподіяно економічних збитків державі, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України, в особі військової частини НОМЕР_3 , що органом досудового розслідування в частині діянь ОСОБА_12 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 191 КК, тобто заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
		Санкція частини 5 ст. 191 КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
		Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, встановлено, що 21 лютого 2023 року в період часу з 23 год. 05 хв. до 00 год. 03 хв. слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_10 проведений обшук гаражу, розташованого за координатами: ІНФОРМАЦІЯ_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» в районі АДРЕСА_1 , за участі та згоди власника ОСОБА_7 , яка власноручно надала ключі від гаражу та транспортного засобу, що там виявлений та вилучений - «Tayota Camry», р/н НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_6 , результати чого зафіксовані в протоколі обшуку від 21 лютого 2023 року.
		Відповідно до копій документів, долучених до клопотання, зокрема договору купівлі-продажу транспортного засобу від 24.12.2022, копії свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_7 та відповіді Регіонального сервісного центра ГСЦ МВС в Донецькій області (філія ГСЦ МВС) № 31/5-879в/с від 01 березня 2022 року власником зазначеного транспортного засобу є гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Як слідує з оскарженої ухвали слідчого судді, арешт на вищезазначений автомобіль накладений слідчим суддею з підстав, передбачених в п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК, а саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації. 
		У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно... третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
		Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 170 КПК).
		Відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
		У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. 
		Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого... безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (ч. 4 ст. 96-2 КК).
		Як слідує з копій документів, долучених до матеріалів клопотання слідчого, оригінали яких витребовані та перевірені в апеляційному суді, під час обшуку гаражу, розташованого в районі АДРЕСА_1 був виявлений та вилучений вищезазначений автомобіль. В цій слідчій дії брала участь ОСОБА_7 , яка пояснила, що автомобіль належить їй та перебуває в користуванні у ОСОБА_12 (а.с. 6).
		Під час досудового розслідування, як свідок допитана мати ОСОБА_7 - ОСОБА_24 , яка, окрім іншого, пояснила, що ОСОБА_7 , з її слів, зустрічається з військовослужбовцем на ім`я ОСОБА_25 . Крім того, повідомила, що донька приблизно в кінці листопада 2022 року придбала автомобіль Форд та керує ним. В останній раз вона бачила її вранці в день допиту (21.02.2023), яка приїхала додому на вказаному автомобілі Форд.
		Відповідно до інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Донецькій області (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС № 31/5-879в/с від 01 березня 2022 року, а також облікових карток № 774607682 від 14 вересня 2022 року та № 944762505 від 22 грудня 2022 року вбачається, що 14 вересня 2022 року ОСОБА_12 придбав у ОСОБА_26 на підставі договору купівлі-продажу ціною 460 000,00 грн. автомобіль «Tayota Camry», р/н НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_6 , однак 24 грудня 2022 року переоформив на ОСОБА_7 вказавши підставу відчуження договір купівлі-продажу з ціною у 460000,00 грн.
		Одночасно з цим, слідчим суддею та судом апеляційної інстанції досліджений протокол допиту свідка ОСОБА_26 (попереднього власника вказаного транспортного засобу) від 01 березня 2023 року, який вказав на дійсне укладення з ОСОБА_12 14 вересня 2022 року договору купівлі-продажу свого автомобіля «Tayota Camry», VIN: НОМЕР_6 за 460000,00 грн., про що додав копії квитанції від 14 вересня 2022 року на суми безготівкових переказів, здійснених безпосередньо ОСОБА_12 у 200 050,00грн., 200 050,00 грн., 56 050,00 грн.
		Вказані обставини підтверджують понесені безпосередньо ОСОБА_12 витрати на суму 460 000,00 грн. в період інкримінованої йому злочинної діяльності, а так само підтверджують реальність укладеної угоди купівлі-продажу. 
		В той же час, як правильно зазначив слідчий суддя в ухвалі, ОСОБА_7 не надала підтверджень реального розрахунку з ОСОБА_12 за приданий нею автомобіль «Tayota Camry».
		При цьому, суд апеляційної інстанції зважає на ті обставини, що за повідомленням матері ОСОБА_7 - свідка ОСОБА_24 , ОСОБА_7 в кінці листопада 2022 року придбала автомобіль Форд, яким і користується, а вже в грудні 2022 року, придбала у ОСОБА_12 , з яким перебуває у певних приватних відносинах, ще один автомобіль «Tayota Camry». 
		Враховуючи вище викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги представника про достатність отриманого з травня 2022 року по лютий 2023 року доходу в розмірі 757 052,26 грн. (923 224,66 грн. - податки 166 180,40 грн.) ОСОБА_7 у вигляді грошового утримання військовослужбовця.
		Таким чином, вищевказаний автомобіль дійсно має ознаки майна, яке відповідає критеріям, визначеним в ст. 96-2 КК, у зв`язку з чим воно підлягає арешту на підставі п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170 КПК.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року, № 1-р/2022 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України (щодо спеціальної конфіскації), Суд зазначив наступне.
		Ураховуючи наведені приписи Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України, норми Конвенції, а також практику Європейського суду з прав людини, Конституційний Суд України бере до уваги, що спеціальна конфіскація застосовується до майна, яке за приписами КПК на підставі достатніх доказів суд у відповідному рішенні (вирок, ухвала) визнав таким, що одержане внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК, призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, було предметом кримінального правопорушення тощо (частина перша статті 96-2 КК).
		Отже, таке втручання держави ґрунтується на законі, повноваження щодо його здійснення надано найбільш кваліфікованому суб`єкту правозастосування - суду, який фіксує це в юридичному акті індивідуальної дії (вирок, ухвала), воно відповідає правомірній меті: припинення використання майна як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності.
		Оцінюючи конституційність статей 96-1, 96-2 КК, Конституційний Суд України виходить з того, що володіння майном, набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК, не може бути кваліфіковане ні як „визначений законом" порядок набуття права власності на майно (частина друга статті 41 Конституції України), ні як „не заборонена законом" підстава набуття права власності або права добросовісного володіння майном (стаття 328 Цивільного кодексу України).
		Окрім того, ухвалене судом на підставі приписів КПК судове рішення (вирок, ухвала) про застосування спеціальної конфіскації є юридичним актом індивідуальної дії, що встановлює факт незаконності та недобросовісності набуття певною особою конкретного майна і також спростовує презумпцію правомірності набуття права власності, встановлену в частині другій статті 328 Цивільного кодексу України. Унаслідок цього саме судове рішення є підставою для вилучення такого майна в особи, стосовно якої може бути застосовано спеціальну конфіскацію згідно з оспорюваними статтями КК.
		Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК, тобто з порушенням приписів Конституції України та законів України, прав та інтересів учасників суспільних відносин.
		Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що статті 96-1, 96-2 КК не порушують конституційних гарантій захисту права власності, а тому не суперечать статті 21, частинам першій, четвертій, шостій статті 41 Конституції України (пункти 5.4, 5.7 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2022 від 30.06.2022).
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що наразі не розглядається питання спеціальної конфіскації майна ОСОБА_7 , а вирішується питання про його арешт, як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки є достатні підстави вважати, що вище зазначене майно підпадає під ознаки, передбачені в ст. 96-2 КК, а вирішення питання про наявність підстав для застосування спеціальної конфіскації вказаного майна третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
		Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		Своєю чергою, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 96-2 КК спеціальна конфіскація не може бути застосована до того майна, яке перебуває у власності або добросовісному володінні.
		Апеляційний суд вважає, що наразі наявні правові підстави та мета для застосування такого заходу забезпечення, тому для запобігання ризиками приховування, перетворення та відчуження вказаного майна, які об`єктивно існують у разі незастосування такого заходу, а також з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, накладення арешту на вказане майно є обґрунтованим та доцільним.
		Водночас, у випадку, якщо наявність зв`язку між арештованим майном та кримінальним правопорушенням під час подальшого досудового розслідування або судового розгляду обвинувального акту буде спростована або судом буде встановлено відсутність складу чи події злочину, власник майна наділений правом ініціювати, в порядку ст. 174, п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК, питання про скасування накладеного арешту або за вироком чи відповідною ухвалою суду таке майно буде повернуто добросовісному набувачу. 
		Доводи представника власника майна про пропуск строку розгляду клопотання слідчого з обов`язковими наслідками у вигляді відмови у в задоволенні клопотання, слідчий суддя обґрунтовано відхилив як помилкові, оскільки таких наслідків КПК, зокрема ст. 172 не містить, а більш тривалий строк розгляду клопотання не є самостійною підставою для відмови в арешті майна, натомість юридично значущим є саме строк подання такого клопотання слідчим/прокурором після проведення обшуку, який слідчим дотриманий згідно ч. 5 ст. 171 КПК.
		В судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого від 27 лютого 2023 року, ОСОБА_7 та її представник не заперечували проти відкладення судового засідання до отримання додаткових відомостей, а в наступному судовому засіданні 06 березня 2023 року клопотання розглянуто та постановлено оскаржену ухвалу. 
		Твердження представників власника майна про невідповідність вилученого транспортного засобу ознакам речового доказу за ст. 98 КПК, були предметом дослідження слідчим суддею, які були правильно визнані безпідставними, оскільки арешт на майно накладено з інших правових підстав.
		З цих же мотивів виходить суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи представника про незаконність проведення обшуку у вищезазначеному гаражі, як підстави для відмови в задоволенні клопотання слідчого. 
		Доводи представника про безпідставність проведення обшуку у вищезазначеному гаражі в порядку ч. 3 ст. 233 КПК є обґрунтованими, що підтверджується й тим, що слідчим суддею було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на обшук після його проведення.
		Разом з тим, вилучений автомобіль «Tayota Camry» не визнаний доказом у кримінальному провадженні і наразі він не оцінюється як допустимий чи недопустимий доказ з підстав, визначених в п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК. Арешт на вказаний автомобіль накладений, як на майно до якого в подальшому може бути застосована спеціальна конфіскація за умови доведеності в судовому порядку відомостей, передбачених в ч. 4 ст. 96-2 КК щодо третьої особи на підставі достатніх доказів. 
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про необхідність залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги представника без задоволення. 
		Керуючись статтями 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, 
		П О С Т А Н О В И В :
		       Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170030000003 від 02 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК залишити без змін.
		       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		       Судді:
		 
		____________________         ____________________         ____________________
		ОСОБА_2                  ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...