Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/5683/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2023.
Дата набрання законної сили: 15.03.2023
Номер судового провадження: 61-10623ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А                                       
		15 березня 2023 року                                                                  
		м. Київ                                                                   
		справа № 754/5683/22
		провадження № 61-10623св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І., 
		суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,                  Пророка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко Валентина Василівна,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2  на постанову Київського апеляційного суду                                  від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М.,                            Коцюрби О. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко Валентина Василівна, про визнання договору поділу спільного майна подружжя недійсним,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст заяви
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просив визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя                       від 09 серпня 2018 року укладений між ним та ОСОБА_2 .
		Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею                      81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, вартістю 1 500 000 грн. До набрання чинності рішенням у цій справі заборонити будь-яким особам у будь-який час та спосіб вчинити будь-які дії щодо зазначеної квартири.
		В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що спільне сумісне майно подружжя, відповідно до пункту 1 договору про поділ спільного майна подружжя            від 09 серпня 2018 року складається, зокрема, з квартири  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м. Він вважав, що існує висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження зазначеної квартири на користь інших осіб, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідачем вже були здійснені заходи для продажу цієї квартири, а саме квартира виставлена на продаж.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 21 липня 2022 року під головуванням судді Грегуль О. В. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.
		Суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про забезпечення позову заявником не наведено жодних правових підстав, необхідних для застосування заходів забезпечення позову.
		Київський апеляційний суд постановою від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
		Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву задовольнив частково.
		Вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, до набрання чинності рішенням суду.
		У задоволенні заяви у іншій частині відмовив.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на обґрунтування заяви про забезпечення позову щодо існування загрози продажу квартири АДРЕСА_1 , передумовою якої є зняття малолітніх дітей та відповідача з реєстрації в даній квартирі та проживання за іншою адресою, а також отриманою з мережі Інтернет інформацією про те, що спірна квартира виставлена на продаж. Суд не дав оцінки у судовому рішенні долученим до заяви доказам.
		Разом з тим вважав, що вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який час та спосіб вчинити будь-які дії щодо зазначеної квартири не підлягають задоволенню, оскільки зазначений вид забезпечення не випливає з предмета спору, до того ж охоплюється накладенням арешту на майно.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У жовтні 2022 року  ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Лелека Г. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду              від 13 вересня 2022 рокув якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та в цій частині залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
		Заявник вказує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони у справі вживають заходи щодо відчуження нерухомого майна. Твердження позивача про наміри продажу відповідачем зазначеної квартири є припущеннями. Друковані оголошення, які позивач надав суду не є належними, оскільки оголошення не стосуються квартири з приводу якої розглядаються заходи забезпечення. Фото кухні квартири є невідомими для відповідача, технічний паспорт з оголошення не відповідає технічному плану спірної квартири. Фактично, позивач вводить суд в оману, представляючи неправдиву інформацію, та зловживає своїми процесуальними правами шляхом заявлення клопотання про здійснення заходів забезпечення позову без належних для цього підстав.
		Відсутність причинного зв`язку між забороною відчуження квартири та у випадку задоволення позову рішенням суду, вказує на неспівмірність такого заходу забезпечення позову з предметом позовних вимог. Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03 липня          2019 року у справі № 127/220/19, від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18.
		Крім того, позивач звернувся з вимогою немайнового характеру, а заходи забезпечення позову не співвідносяться з такою вимогою.
		Також, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що титульним власником зазначеної квартири є відповідач.
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чаплієва К. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
		Вказує на те, що існує загроза продажу зазначеної квартири оскільки: малолітні діти  та відповідач зняті з реєстрації в даній квартирі (без згоди позивача) та проживають в іншому місці; квартира виставлена на продаж, що підтверджується оголошенням з сайтів продажу нерухомого майна; згідно відповідей відділів реєстрації Деснянської та Святошинської РДА письмову згоду батька на зняття з реєстрації та реєстрацію в новому місці малолітніх дітей було надано, проте не позивачем, його підпис було підроблено, про що ним подана відповідна заява в поліцію.
		Разом з тим, звертає увагу на те, що нерівноцінний поділ спільного майна подружжя відбувся із врахуванням того, що в квартирі залишаються проживати малолітні діти і це майно буде залишатись в подальшому користуванні відповідача та спільних малолітніх дітей.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Деснянського районного суду м. Києва.
		Справа № 754/5683/22 надійшла до Верховного Суду 13 грудня 2022 року.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня            2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Згідно з пунктами 2, 7 договору про поділ спільного майна подружжя від 09 серпня 2018 року, зокрема, за домовленістю сторін у особисту приватну власність     ОСОБА_2 переходить квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, вартістю                          1 500 000 грн. Право власності на вищезазначену квартиру виникає у ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації цього права.
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу         Клітко В. В., в якому просив визнати недійсним договір про поділ спільного майна подружжя від 09 серпня 2018 року укладений між ним та ОСОБА_2 .
		Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 825926080000, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею                     81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, вартістю 1 500 000 грн. До набрання чинності рішенням у цій справі заборонити будь-яким особам у будь-який час спосіб вчинити будь-які дії щодо зазначеної квартири.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 
		1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
		1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
		2) забороною вчиняти певні дії;
		3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
		5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
		6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
		8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
		9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
		10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
		Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
		Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
		При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
		Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
		Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
		Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) зроблено висновок, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21) міститься висновок про те, що суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки; при задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; за таких обставин, судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
		Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Частиною першою статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
		6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
		8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
		9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
		10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Колегія суддів зазначає, що у липні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до АТ «Комерційний інвестиційний банк» та Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» (справа 910/11069/21) в якому просив: 
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення                         від 30 березня 2020 року, укладений між ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» та Орендним підприємством «Ужгородський коньячний завод», предметом якого є нежитлове приміщення, загальною площею 683,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу                           Дроботею А. М.;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51815924 від 30 березня 2020 року, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею А. М., на підставі якого право власності на приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000) було зареєстроване за Орендним підприємством «Ужгородський коньячний завод»;
		- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» на приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000), зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею А. М. за реєстраційним номером 90.
		Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
		- накласти арешт на приміщення, загальною площею 683,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод»;
		- заборонити будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000).
		Господарський суд міста Києва ухвалою від 14 липня 2021 року у справі                                № 910/11069/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2021 року, заяву про забезпечення позову задовольнив. 
		Вжив заходів забезпечення позову, а саме:
		- наклав арешт на нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство «Ужгородський коньячний завод»;
		- заборонив будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно нежитлового приміщення загальною площею 683,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 11 квітня 2022 року касаційну скаргу Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 липня 2021 року у справі № 910/11069/21 без змін.
		У травні 2021 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Конвалія-нерухомість» про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З на вул. Хорива, 2 у м. Києві за відповідачем, проведеної 24 липня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району»                    Клюковським М. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36384694 від 31 липня 2017 року (справа                              № 910/8298/21).
		В рамках розгляду означеної справи у жовтні 2021 року прокурор звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З на вул. Хорива, 2 у м. Києві, загальною площею 3 109,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1314596580000).
		Господарський суд міста Києва ухвалою від 22 жовтня 2021 року у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовив.
		Північний апеляційний господарський суд постановою від 24 січня 2022 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року скасував, заяву прокурора про забезпечення позову задовольнив, наклав арешт на нежитлову будівлю літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З на вул. Хорива, 2 у м. Києві, загальною площею                                 3 109,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1314596580000).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 10 травня 2022 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Конвалія-Нерухомість» залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 січня 2022 року без змін.
		Таким чином Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду у наведених справах вважав за можливе у справах, в яких заявлені вимоги немайнового характеру, а рішення у разі задоволення позовних вимог не підлягатимуть примусовому виконанню, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
		Враховуючи ідентичність приписів статей 150 ЦПК України та 137 ГПК України в частині можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду встановив наявність неоднакової практики застосування наведених положень процесуального закону Касаційним цивільним судом та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
		Таким чином судова практика Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є різною при вирішенні питання про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справах, де заявляються позовні вимоги немайнового характеру, рішення в яких у разі задоволення позову не підлягатимуть примусовому виконанню.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		З огляду на вищенаведене колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за можливе передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду цю справу, оскільки вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2022 року у справі № 910/11069/21 та від 10 травня 2022 року у справі № 910/8298/21 де касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій та вважав за можливе у справах за позовними вимогами немайнового характеру, рішення суду у разі задоволення яких не підлягали б примусовому виконанню, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
		Колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справі, в якій заявлено позовні вимоги немайнового характеру, а рішення суду у разі задоволення позову не підлягатиме примусовому виконанню, не буде співмірним із заявленими вимогами.
		Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 754/5683/22 (провадження № 61-10623св22).
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийА. І. Грушицький  Судді:С. О. Карпенко    І. В. Литвиненко   Є. В. Петров   В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...