Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/7585/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2023.
Дата набрання законної сили: 22.03.2023
Номер судового провадження: 61-264ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                       
		Іменем України
		 
		22 березня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 212/7585/20-ц
		провадження № 61-264св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:        Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В., 
		               
		учасники справи: 
		заявник (боржник)- ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження- державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Наталія Миколаївна,
		заінтересована особа(стягувач) - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня  2022 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог скарги і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н. М., заінтересована особа - ОСОБА_2 .
		 
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року у справі                    № 216/2154/17 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи                з 05 травня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття.
		 
		05 липня 2017 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 216/2154/17, на підставі якого Покровським відділом державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
		 
		14 вересня 2020 року державним виконавцем Мартусенко Н. М. винесено постанову про арешт коштів боржника з урахування відомостей з довідки Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 , та складено довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів про те, що існує заборгованість у розмірі 35 625,25 грн. При розрахунку заборгованості враховано суми коштів, отримані заявником як позика.   
		 
		Вважає, що кошти, отримані як безвідсоткова позика не є доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів.
		 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби                  у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н. М. у нарахуванні йому заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 35 625,25 грн; скасувати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н. М. від 14 вересня 2020 року у виконавчому провадженні                            № НОМЕР_1, у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 35 625,25 грн.
		 
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року у складі судді Онопченка Ю. В. скаргу                 ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця задоволено.
		 
		Визнано неправомірними дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н. М.            у нарахуванні ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі                       35 625,25 грн згідно з виконавчим листом № 216/2154/17, виданим 05 липня               2017 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		 
		Скасовано постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н. М. від 14 вересня             2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в частині стягнення                              з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 35 625,25 грн.
		 
		Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем Мартусенко Н. М. 15 жовтня 2020 року здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 за період з січня 2018 року до серпня 2019 року у розмірі 35 625,25 грн, який суперечить постанові про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03 жовтня 2019 року цього ж державного виконавця, за змістом якої вказано, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 за виконавчим листом № 216/2154/17 станом на 03 жовтня 2019 року відсутня. Враховуючи те, що арешт на кошти заявника накладено у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, яка, як встановлено судом, відсутня, суд вважав необхідним скасувати              у цій частині постанову державного виконавця від 14 вересня 2020 року.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні скарги. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розписки ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_1 в рахунок повернення раніше наданої безвідсоткової позики та акт від 10 липня 2020 року № 10/07 не                є належними та допустимими доказами, які підтверджують укладення між цими особами договору безвідсоткової позики.
		 
		Державний виконавець Мартусенко Н. М. при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 діяла відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» в межах наданих їй повноважень і право боржника ОСОБА_1 не було порушено, тому, відповідно до положень частини другої статті 451 ЦПК України відсутні правові підстави для задоволення скарги.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про те, що аліментні платежі стягуються з певних видів заробітку (доходу), які отримує працівник. Законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, ототожнює поняття заробіток та дохід. Безвідсоткова позика не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку аліментів. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                           з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції залишенню в силі з мотивів, викладених у цій постанові Верховного Суду.
		 
		 
		Обставини, встановлені судами
		 
		Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року у справі № 216/2154/17 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері дитини ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття.
		 
		22 червня 2017 року на виконання рішення Центрально-Міського районного суду  м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року видано виконавчий лист № 216/2154/17.
		 
		На виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                       (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите згідно                         з виконавчим листом № 216/2154/17, про стягнення з ОСОБА_1 (відповідач                у справі № 216/2154/17) на користь ОСОБА_2 (позивач у справі                      № 216/2154/17) аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 ,                ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартусенко Н. М. від 14 вересня 2020 року накладено арешт на всі відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення                                   з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.  
		 
		Відповідно до розрахунку державного виконавця Мартусенко Н. М., заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом за період із січня                2018 року до серпня 2019 року складає 35 625,25 грн.
		 
		За змістом виписки АТ КБ «ПриватБанк» на розрахунковий рахунок заявника               в період із грудня 2017 року до серпня 2019 року надходили грошові кошти від ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
		 
		Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 вказував на те, що кошти, що надійшли йому з грудня 2017 року до серпня 2019 року                       є поверненням боргу за договорами позики.
		 
		На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав копії розписок про повернення «Безвідсоткової позики», згідно з якими ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 готівкою кошти у сумі: 4 210,00 грн; 49 300,00 грн; 108 180,00 грн, що разом становить 161 690 грн.
		 
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_8 , виходив із того, що ОСОБА_1 не довів, що кошти зараховані на його рахунок є позикою,               а тому ці суми підлягали врахуванню як дохід при визначенні розміру аліментів. 
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. 
		 
		Правове обґрунтування
		 
		Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		 
		У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		 
		Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.
		 
		ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема                               у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
		 
		Відповідно до статті 81 СК Україниперелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік).
		 
		Відповідно до пункту 1 цього Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;            2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;                        6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;                             7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;                      8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару,                    а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також                з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам                        з дитинства та дітям-інвалідам; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.
		 
		У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.
		Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).
		 
		Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		 
		У пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.
		 
		Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового Кодексу України (далі - ПК України), відповідно до пунктів 162.1.1, 162.1 статті 162 цього Кодексу платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.
		 
		Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункти 163.1.1 163.1 статті 163 ПК України).
		 
		Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
		 
		Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		 
		Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, що передбачені пунктами 164.2.20, 164.2 статті 164 ПК України.
		 
		Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема: основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти (пункти 165.1.29,  165.1 статті 165 ПК України); основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому або основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пункти 165.1.31 статті 165 ПК України).
		 
		Отже, сума поворотної фінансової допомоги (позики), наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому та основна сума поворотної фінансової допомоги (позики), що отримується платником податку не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку                     в межах строку, на який вона надана (отримана).
		 
		Оцінюючи підстави врахування того чи іншого виду доходу при визначенні розміру аліментів, Верховний Суд виходить з того, що спрямувати на споживання можливо лише такі доходи, які становлять приріст майна конкретної особи (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо), саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, підлягає врахуванню під час визначення розміру аліментів. Доходи платника аліментів, які по своїй природі не становлять приріст майна, не підлягають врахуванню при визначені розміру аліментів.  
		 
		Близькі за змістом висновки сформульовані Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 758/10761/13-ц. 
		 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		У справі, що переглядається, державний виконавець, накладаючи арешт на всі відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту, та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, у розмірі 35 625,25 грн, виходив із того, що ОСОБА_1 отримав дохід у період із грудня 2017 року до серпня 2019 року.
		 
		Тлумачення наведених вище норм права дає підстави Верховному Суду для висновку, що отримані платником аліментів кошти у позику, які підлягають поверненню, не є доходом, з якого розраховуються аліменти, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, постановляючи нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги заявника, виходив із того, що розписки ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_1 в рахунок повернення раніше наданої безвідсоткової позики та акт від 10 липня 2020 року № 10/07 не                 є належними та допустимими доказами, які підтверджують укладення між цими особами договору безвідсоткової позики.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції, які ґрунтувалися на застосуванні положень частини другої статті 1047 ЦК України в цій справі є помилковими з огляду на таке. 
		 
		Судовий контроль дій виконавця при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам в контексті правомірності врахування/неврахування тих чи інших видів доходу платника аліментів полягає у перевірці на предмет правильності застосування виконавцем положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року               № 146. 
		 
		Суд під час розгляду скарги на дії державного виконавця при розрахунку заборгованості за аліментами не може вирішувати майновий спір та робити висновки про те, чи існує (існували) між платником аліментів та третьої особою, не залученою до участі у справі, зобов`язальні відносини, у тому числі ті, які виникли    з договору позики.
		 
		У цій справі суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що зараховані кошти на рахунок платника аліментів не є позикою, погодився із правомірністю дій виконавця. Такий висновок суду апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованим, оскільки судом не встановлено, що це був за дохід та чи відповідав він видам доходів, визначених Переліком.  
		 
		Державний виконавець при здійсненні розрахунку аліментів, виявивши на рахунках (рахунку) платника аліментів кошти, які перераховані останньому третіми особами, повинен встановити, чи є ці кошти доходом, якщо так, то чи належить такий вид доходу до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. 
		 
		Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено, чи є кошти, які зараховані на рахунок ОСОБА_1 доходом, який підлягав урахуванню при визначені розміру аліментів, тому відсутні підстави для висновку про правомірність дій державного виконавця, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду.
		 
		У свою чергу, суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , виходив із того, що державним виконавцем 15 жовтня 2020 року здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 за період із січня 2018 року до серпня 2019 року та визначено заборгованість у розмірі 35 625,25 грн, що суперечить постанові про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03 жовтня 2019 року, зі змісту якої встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 за виконавчим листом № 216/2154/17 станом на 03 жовтня 2019 року відсутня.
		 
		Отже, суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про порушення державним виконавцем вимог закону, проте таке порушення полягало не у прийнятті постанови про арешт майна боржника з підстав наявності заборгованості, а у зв`язку помилковістю  розрахунку заборгованості за аліментами. 
		 
		Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
		 
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		 
		Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		 
		У пункті 3 частини першої статті 409 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги наділений правом змінити рішення.
		 
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК Українисуд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		За результатами розгляду касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що  постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 рокупідлягає  скасуванню, а ухвала Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року - зміні шляхом викладення мотивів в редакції цієї постанови.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Отже, з Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 536,80 грн.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 ,задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасувати.
		 
		Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року змінити, викласти її мотивувальну частину                   в редакції мотивувальної частини цієї постанови.
		 
		Стягнути з Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)  на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 536,80 грн. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                            І. Ю. Гулейков 
		 
		 
		                                                                                                      А. С. Олійник
		 
		 
		                                                                                                      С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                                В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...