Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/323/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 05.04.2023. Зареєстровано: 06.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Результат оскарження 14.12.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: П/300/379/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" квітня 2023 р. справа № 300/323/23
		м. Івано-Франківськ 
		Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, - 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі  відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018; зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 27.02.1999 по 21.06.2019 проходив військову службу в Служби безпеки України. Наказом голови Служби безпеки України № 802-ОС від 21.06.2019 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (за станом здоров`я). Позивач зазначив, що за період проходження військової служби з 01.11.2014 по 28.02.2018 відповідач не здійснив йому нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. За результатом розгляду заяви з вимогою нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018 відповідач листом від 07.11.2022 № 21/3/1-Д-171/5 повідомив позивача, що у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію військовослужбовцям за період з червня 2014 по лютий 2018 у Службі безпеки України можливості не було, а також відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.11.2014 по 28.02.2018, оскільки виплата індексації грошового забезпечення передбачена частиною третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Просить позов задовольнити. 
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
		Служба безпеки України ухвалу від 02.02.2023 про відкриття провадження отримала 02.02.2023, яка надіслана в Електронний кабінет відповідача через підсистему Електронний суд, що підтверджується довідкою від 03.02.2023 про доставку електронного листа (а.с. 29). Строк на подання відзиву на позов закінчився 17.02.2023. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
		За правилами частини шостої статті 162 КАС України уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:
		ОСОБА_1 з 27.02.1999 проходив військову службу на офіцерських посадах в органах Служби безпеки України, що підтверджується копією довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 12.09.2019 № 3383 (а.с. 4).
		З 21.06.2019 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби (за станом здоров`я) на підставі наказу голови Служби безпеки України № 802-ОС від 21.06.2019 (а.с. 5).
		ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018.
		За результатом розгляду вищевказаної заяви позивача відповідач листом від 07.11.2022 № 21/3/1-Д-171/5 повідомив ОСОБА_1 , що у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію військовослужбовцям за період з червня 2014 по лютий 2018 у Службі безпеки України можливості не було, також відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди. До вказаного листа відповідач долучив довідку від 02.11.2022 № 21/2/2-736, згідно якої під час проходження військової служби в Центральному управлінні СБ України за період з 01.11.2014 по 28.02.2018 індексація доходів Фінансово-економічним управлінням не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 6).
		Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.11.2014 по 28.02.2018, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
		 
		При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та правовими нормами:
		Щодо строків звернення до суду з цим позовом, то суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 вказано, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком". 
		В спірному випадку ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018, тобто з позовом про виплату всіх належних йому сум грошового забезпечення за період до 19.07.2022, який не обмежений строком звернення до суду. 
		Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування вказаної вище норми права щодо строку звернення до суду в подібних правовідносинах (щодо виплати всіх сум грошового забезпечення за період, що мав місце до 19.07.2022), викладеній в постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. 
		Окрім цього, позивач звернувся з цим позовом в трьохмісячний строк з дня отримання ним листа від 07.11.2022 № 21/3/1-Д-171/5 та довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 02.11.2022 № 21/2/2-736, в яких підтверджено факт ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірний період. Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
		Щодо позову по суті вимог:
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі  Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
		Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ).
		Так, частиною першою статті 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
		Згідно частини другою статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
		Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 в редакції, чинній з 01.11.2014 по 28.02.2018 (далі  Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
		Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби
		Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
		У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).
		Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
		Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:
		 […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […], постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17;  32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин (постанова від 07.08.2019 у справі № 825/694/17).
		Судом встановлено, ОСОБА_1 в період з 01.11.2014 по 28.02.2018 проходив військову службу в органах Служби безпеки України. Згідно листа від 07.11.2022 № 21/3/1-Д-171/5 відповідач повідомив, що в період проходження військової служби в Центральному управлінні СБ України з 01.11.2014 по 28.02.2018 індексація доходів Фінансово-економічним управлінням не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 6). Вказане також підтверджується копією довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 02.11.2022 № 21/2/2-736 (зворотній бік а.с. 6).
		Доказів протилежного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, суду не подав.
		Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач не подав суду доказів щодо наявності в нього поважних причин, які позбавили його можливості подати суду відзив на позов та докази в підтвердження нарахування та виплати позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення за весь період з 01.11.2014 по 28.02.2018.
		Відповідно до Протоколу 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У справі Кечко проти України (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. 
		В постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, Верховний Суд зробив висновок про те, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору.
		Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. 
		Відповідач всупереч вимогам Законів № 2011-XII, № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.11.2014 по 28.02.2018. Оскільки відповідач такі дії не вчинив належно, то суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача. 
		Системний аналіз приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Отже, нарахування суми індексації за певний період, належить до дискреційних повноважень Служби безпеки України. 
		Між сторонами немає спору щодо сум нарахованої та виплачених індексації грошового забезпечення у вказаному спірному періоді.
		Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018 включно.
		У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов`язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС України, ПФ України) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу. 
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій належить задовольнити: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.11.2014 по 28.02.2018 та зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.11.2014 по 28.02.2018 включно.
		Щодо розподілу судових витрат у справі:
		Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною сьомою цієї Статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Пунктом 1 частини третьої зазначеної статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		До позовної заяви позивач долучив: договір про надання правової допомоги за № 3 від 12.01.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднання «Юридичні технології» (а.с. 7); кошторис до договору про надання правової допомоги за № 3 від 12.01.2023 (а.с. 8); акт надання послуг № 5 від 24.01.2023 (а.с. 9); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії від 31.08.2018 серії ЗП 001802 (а.с. 11); ордер серії АІ № 1324563 від 24.01.2023 на надання правничої допомоги адвокатом Овчаренком І.С. (а.с. 12); 
		Так, відповідно до акту наданих послуг № 5 від 24.01.2023, Адвокатським об`єднання «Юридичні технології» на виконання договору про надання правової допомоги за № 3 від 12.01.2023 надано такі послуги: підготовка позову про визнання неправомірної відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2014 по 28.02.2018, зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, затрачено 3,500 год. за ціною 1600,00 грн. на загальну суму 5600,00 грн.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вищевказаного закону).
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід-Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
		Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5600,00 грн. є завищеним, оскільки є неспівмірним зі складністю справи. Такий висновок суд зробив з огляду на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Підготовка такої позовної заяви (обсяг 4 аркуші) не потребувала значного часу і не мала завдати значних клопотів для адвоката з огляду на усталену судову практику в такій категорії справ. З огляду на задоволення позову, суд вважає справедливим відшкодування позивачу судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1073,60 грн. (одного розміру ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру в році звернення з цим позовом), що буде співмірним зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг. 
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		ВИРІШИВ:
		 
		Задоволити позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України. 
		Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018 включно.
		Зобов`язати Службу безпеки України (ідентифікаційний код  00034074, вулиця Володимирська, 33, місто Київ, 01601) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2014 по 28.02.2018 включно.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (ідентифікаційний код  00034074, вулиця Володимирська, 33, місто Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...