Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1739/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2023. Зареєстровано: 06.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.08.2023
Номер судового провадження: 1-кп/461/394/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141360000524

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/1739/23
		Провадження № 1-кп/461/394/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03.04.2023                                                м.Львів
		Галицький районний суд міста Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141360000524 від 28.02.2023 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України -
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 , 28.02.2023 приблизно о 16 год. 30 хв., тобто у період дії воєнного стану на території України, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_6 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом ривка з рук продавця  консультанта ОСОБА_7 , відкрито викрав золотий ланцюжок, вагою 19,91 грам, вартістю 34842 гривні, однак виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не закінчив кримінальне правопорушення, оскільки його протиправні дії були припинені перехожими особами, до яких ОСОБА_4 , намагаючись втекти, застосовував засіб,
		споряджений речовинами сльозогінної дії.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому
		замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, визнав повністю, та підтвердив обставини вчинення ним злочину, викладені у обвинувальному акті. Пояснив суду, що 28.02.2023 перебував у приміщенні магазину «Амфора», який знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Шпитальна, 21, та вирвав з рук продавця-консультанта золотий ланцюжок, після чого був зупинений сторонніми особами. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.
		Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду нотаріально посвідчену заяву, у якій зазначила, що не має до обвинуваченого претензій з приводу викрадення ювелірного виробу, просила закрити кримінальне провадження за ст. 46 КК України.
		Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3ст.349 КПК Українита отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, доведена повністю.
		Виходячи з вимогст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України є правильною, оскільки останній вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану.
		Відповідно до п.1Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24жовтня 2003року №7«Про практикупризначення судамикримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимогст.65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до ст. ст. 50, 65ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Загальні засади призначення покарання, визначені уст.65КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст.75КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		У відповідності до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 є тяжким злочином.
		При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, не одружений, дітей не має, з середньою освітою, не працює. Окрім того, суд враховує той факт, що потерпіла не має до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру.
		Частиною 1 ст.69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відсутні. 
		Суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 те, що він повно і беззаперечно визнав свою вину, що свідчить про його розкаяння, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно. Крім того, судом враховується як істотна обставина, що пом`якшує покарання той факт, що злочин, вчинений ОСОБА_4 не є злочином насильницького характеру, корупційним злочином чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу. 
		Враховуючи низку пом`якшуючих обставин, зазначених вище судом, суд вважає за необхідне, при призначенні покарання, застосувати положення ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України та перейти до більш м`якого покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, конкретних обставин справи, відношення обвинуваченого до своїх дій та інших пом`якшуючих вину обставин, суд дійшов висновку, що покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з урахуванням ч.1 ст. 69 Кримінального кодексу України буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів. 
		При цьому, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуваннямст.75 КК Українизвільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
		Запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 02.03.2023, суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 02.03.2023 арешт на майно у даному кримінальному провадженні необхідно скасувати після вступу вироку в законну силу.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядкуст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.12, 69, 186 КК України. ст.ст. 100, 328, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд  
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України. 
		Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 02.03.2023, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
		Арешт, накладений ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 02.03.2023 у справі №463/1453/23 (провадження 1-кс/463/1519/23) на майно, яке було вилучено під час затримання ОСОБА_4 , а саме: золотий ланцюжок, вагою 19,91 г, розміру 45, із біркою магазину «Амфора»; мобільний телефон марки «Айфон 12 Про», у фіолетовому силіконовому чохлі; засіб сльозогінної дії із надписом на ньому літерами жовтого кольору «pepper»  скасувати після вступу вироку в законну силу.
		Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:
		золотий ланцюжок, вагою 19,91 грам, розміру 45, із біркою магазину «Амфора» - залишити у власності потерпілої; 
		мобільний телефон марки «Айфон 12 Про», у фіолетовому силіконовому чохлі  залишити у власності обвинуваченого; 
		засіб сльозогінної дії із надписом на ньому літерами жовтого кольору «pepper» - знищити.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...