Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/1231/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; лізингу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2023.
Дата набрання законної сили: 03.04.2023
Номер судового провадження: 61-6251ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		03 квітня 2023 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 465/1231/22
		 
		провадження № 61-6251 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»; 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2022 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до               товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (далі - ТОВ «Автокредит Плюс») про стягнення грошових коштів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2021 року між ним та відповідачем було підписано заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу, на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, на офіційному веб-сайті www.planetavto.cm.ua. За цим договором лізингодавець надає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль згідно Специфікації, викладеної у додатку № 1, строк лізингу                  60 місяців. 
		Згідно з додатком № 2 до договору надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором. Згідно з пунктом 14.7 договору після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу, лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 252 тис. грн. Відповідно до пункту 14.2 договору щомісячно в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 5 410 грн та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов`язані з виконанням договору, та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточному місяцю.
		На виконання умов договору відповідач передав йому автомобіль «Jaguar» моделі XF, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску. Згідно з договором та додатком № 3 ним вносилися платежі: 1-й платіж у розмірі 252 тис. грн, наступні платежі у розмірах згідно графіку на загальну суму 300 750 грн.
		Предмет лізингу - автомобіль «Jaguar», моделі XF, реєстраційний номер                     НОМЕР_2 , у нього вилучено 12 січня 2022 року, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» від 12 січня 2021 року (вірний рік «2022»), з мотивів наявності простроченої заборгованості.
		Вказував, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень статті 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень статті 220 цього Кодексу є нікчемним.
		Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 300 750 грн та понесені ним судові витрати.
		 
		Короткий зміст судових рішень 
		 
		Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з                     ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 300 750 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що публічний договір про надання фінансового лізингу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс» шляхом підписання 01 квітня 2021 року заяви про приєднання до публічного договору, не було нотаріально посвідчено.
		Відтак, вказаний договір, підписаний сторонами, є нікчемним.
		Встановивши, що позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання та відповідно до акта прийому-передачі від 12 січня 2022 року передав лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зі свого боку прийняв предмет лізингу, а саме: транспортний засіб «Jaguar», моделі XF №, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, дійшов вірного висновку, що на виконання вимог статей 216 та 1212 ЦК України, суди дійшли висновку, що ТОВ «Автокредит Плюс» повинно повернути позивачу суму грошових коштів, сплачених останнім у розмірі 300 750 грн. Положення зазначених статей,                        а також положення Закону України «Про фінансовий лізинг» не дають підстав для висновку, що при поверненні коштів, сплачених на виконання нікчемного правочину, сума повинна бути зменшена, зокрема, на розмір сплаченої однією із сторін такого правочину комісії або інших платежів.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У липні 2022 року ТОВ «Автокредит Плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати                             й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.  
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20  лютого 2020 року у справі № 910/2240/19, від 08  жовтня 2019 року у справі № 910/2153/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/2219/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 910/2233/19, від 15 січня 2020 року у справі № 910/2242/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 910/2117/19 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 465/1231/22                     з Франківського районного суду м. Львова. 
		 
		У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що сума коштів, які позивач мав сплатити за користування автомобілем дорівнює розміру комісії, яку стягує із своїх клієнтів відповідач. У даному випадку ця комісія за договором дорівнює 53 489 грн 80 коп.
		В іншому випадку буде мати місце факт безкоштовного користування позивачем коштовним майном відповідача без сплати будь яких коштів, що є фактично зловживанням правом з боку позивача та спричинить збитки відповідачу, який втрачає дохід від користування автомобілем та несе витрати, пов`язані із його зносом в період знаходження у користуванні позивача.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		01 квітня 2021 року між ОСОБА_1  та ТОВ «Автокредит Плюс» було підписано заяву про приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу строком на 60 місяців. Згідно з пунктом 14.1.7 цієї заяви після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 252 000 грн на транзитний рахунок, вказаний в пункті 14.1.5 договору.
		 
		Згідно з пунктом 14.2 заяви щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж у розмірі 5 410 грн та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов`язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця якому передує поточний місяць.
		 
		Відповідно до специфікації та акту приймання-передачі (додаток №1 до договору фінансового лізингу від 01 квітня 2021 року), лізингодавцеь - ТОВ «Автокредит Плюс» передає лізингоодержувачу - ОСОБА_1 автомобіль «Jaguar», моделі XF, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Автомобіль передається у справному стані, без ушкоджень й у повній базовій конструкції колісного транспортного засобу, що відповідає встановленим виробником вимогам (у розумінні Правил експлуатації колісних транспортних засобів, що затверджені наказом Мінінфраструктури України від 26 липня 2013 року № 550), ідентифікаційні номера автомобіля звірені й відповідають зазначеним у документах транспортного засобу, комплектність автомобіля перевірена й відповідає заводським. Лізингоодержувач претензій до лізингодавця і технічного стану автомобіля не має.
		 
		Згідно з додатком № 2 до договору про надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором від 01 квітня 2021 року.
		 
		10 січня 2022 року відповідачем повідомлено позивача про подію «Дефолт» та одностороннє розірвання договору фінансового лізингу у разі неусунення події «Дефолт».
		 
		Згідно з актом приймання-передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» № 100007997, предмет лізингу автомобіль «Jaguar», моделі XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вилучено у ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю заборгованості станом на 10 січня  2022 року за договором лізингу. Прострочена заборгованість складає  19 540 грн, сума до повного погашення 19 421 грн 55 коп.
		 
		Відповідно до договору та додатку № 3 до договору ОСОБА_1 вносилися платежі: 1-й платіж у розмірі 252 000 грн, наступні платежі у розмірах згідно графіку та відповідно до виписки АТ «Таскомбанк» на загальну суму 300 750 грн.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Спірні правовідносини, які виникають у зв`язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».
		 
		Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
		 
		Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Виходячи з аналізу норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору з урахуванням правил статті 628 ЦК України.
		 
		За імперативним положенням статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша                                   статті 220 ЦК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		 
		Отже, оспорюваний договір, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.
		 
		Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.
		 
		Правовідносини, які виникли між сторонами у справі на підставі нікчемного договору фінансового лізингу, мають певні особливості, а саме: з моменту виникнення між сторонами у справі описаних правовідносин -                         ОСОБА_1 користувався предметом лізингу, який належить на праві власності ТОВ «Автокредит Плюс».
		 
		В оцінці доводів касаційної скарги про те, що не підлягають стягненню із товариства на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені ним за користування предметом лізингу, Верховний Суд врахував, що укладений договір лізингу є нікчемним в усій сукупності його умов та додатків до нього. Відповідно, жодні положення зазначеного нікчемного договору не можуть бути застосовані судом для обрахунку, у тому числі і умови про оплату за користування предметом лізингу.
		Верховний Суд у таких висновках виходить з того, що визначена у договорі плата за користування предметом лізингу відповідно до додатку № 2 до договору, а також зазначені в абзаці другому частини першої статті 216 ЦК України суми відшкодування вартості за користування майном (у справі, яка переглядається, - автомобілем) не є тотожними правовими категоріями,                       а тому друга категорія не може бути обрахована із застосуванням умов нікчемного правочину.
		 
		Правилами абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину,                                      а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		ТОВ «Автокредит Плюс» не посилається, не обґрунтовує та не доводить розмір відшкодування вартості користування спірним майном за цінами, які існували за користування таким майном на момент розгляду і вирішення справи судом.
		 
		Так, під час розгляду справи судами не встановлено, що об`єкт лізингу, що підлягає поверненню за правилами двосторонньої реституції,                                                  є пошкодженим або несправним, а так само не доведено обсягу відшкодування, визначеного за правилом абзацу 2 частини першої                            статті 216 ЦК України.
		 
		Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах                                     від 09 березня 2021 року у справі № 468/176/18-ц (провадження                                             № 61-8339св19) від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц (провадження № 61-34771св18).
		 
		Верховний Суд врахував, що протягом усього часу виконання нікчемного правочину товариство отримувало від ОСОБА_1 лізингові платежі (до яких входить і плата за користування предметом лізингу), користувалося ними і розпоряджалося цими грошовими коштами, а відповідно повною мірою стосовно і цих грошових коштів у ТОВ «Автокредит Плюс» виникло зобов`язання зі збереження майна без достатньої правової підстави.
		 
		Посилання заявника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20  лютого 2020 року у справі № 910/2240/19, від 08  жовтня 2019 року у справі № 910/2153/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/2219/19, від 21 листопада 2019 року у справі № 910/2233/19,                       від 15 січня 2020 року у справі № 910/2242/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 910/2117/19, є безпідставними, оскільки у цих справах спір стосувався правовідносин, які виникли між юридичними особами.
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                    О. М. Осіян
		 
		                                                                                                          О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                          Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...