Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/5493/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2023.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023
Номер судового провадження: 51-791км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022060000000101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 295/5493/22
		провадження № 51-791км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022060000000101  за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Андрусіїв Гощанського району Рівненської області, зареєстрованої та проживаючої у 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України.
		Історія справи
		Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року   ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на 10 років.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
		Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на такі доводи:
		Щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення засудженій покарання та наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені свого рішення цим судом. 
		Вступ
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 
		10 травня 2022 року приблизно з 10:00 по 12:00, перебуваючи на робочому місці у відкритій аудиторії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 м. Житомира, що є громадським місцем, під час засідання методичного об`єднання вчителів української мови, будучи громадянкою України, при відкритих дверях, що давало змогу іншим особам, які перебували в школі, чути розмову, в присутності своїх колег голосно, публічно виправдовувала перед присутніми та перехожими повз кабінет особами дії збройних сил РФ, переконуючи присутніх та сторонніх осіб, що на території України відбувається «спеціальна військова операція» збройних сил РФ, направлена на надання допомоги братському українському народу у відстоюванні своїх конституційних прав, а не війна. Крім того, ОСОБА_6 переконувала про необхідність відновлення дружніх стосунків України з РФ та вказувала на безперспективність опору населення України та її збройних сил військам РФ, цинічно переконувала у не здатності українських військ захистити український народ. Також ОСОБА_6 доводила своїм колегам, що українські засоби інформації дезінформують населення про наслідки окупації російськими військами частин території України, штучно створюючи «постановочні» відео сюжети, які не відповідають дійсності, зокрема, про наслідки незаконних дій збройних сил РФ у м. Бучі Київської області.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженої та строк призначеного їй покарання, порушує питання про скасування постановленої ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про те, що апеляційний суд необґрунтовано погодився із рішенням суду першої інстанції про правильність призначення засудженій покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, що  призвело до збереження за нею права обіймати посаду вчителя або займатися педагогічною діяльністю, оскільки її злочинні дії не були пов`язані з навчальною та виховною діяльністю учнів, зокрема осіб віком до 18 років.
		До того ж сторона обвинувачення стверджує, що апеляційний суд повною мірою не врахував обставин вчиненого кримінального проступку, місця його скоєння, зокрема того, що ОСОБА_6 , виконуючи обов`язки вчителя та перебуваючи на своєму робочому місці, своїми запереченнями та закликами порушила правила педагогічної етики, особистим прикладом показала зневажливе ставлення, спаплюження принципів патріотизму, толерантності, гуманізму, суверенітету і територіальної цілісності України. 
		При цьому, на думку прокурора, цей суд не зважив на те, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на 
		10 років не сприятиме недопущенню вчинення засудженою кримінальних правопорушень у сфері здобуття освіти, а тому не призначення їй покарання у виді позбавлення права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб віком до 18 років, обіймати посади, пов`язані з роботою з особами віком до 
		18 років строком на 10 років не відповідатиме меті покарання.
		Також прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не дав аргументованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, належним чином не перевірив їх та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам 
		ст. ст. 370, 419 КПК України. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу 
		прокурора не подавалися.
		У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких мотивів.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
		Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
		Про застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення засудженій покарання та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені свого рішення цим судом.
		Згідно з положеннями статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні 
		Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
		Відповідно до вимог ч. 2  ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто в ухвалі необхідно проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Щодо доводів касаційної скарги прокурора про необґрунтоване призначення  засудженій апеляційним судом покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, що призвело до збереження за нею права обіймати посаду вчителя або займатися педагогічною діяльністю, то колегія суддів зазначає таке. 
		Висновки суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, кваліфікація її дій та розмір призначеного покарання у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та  обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це  покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх  небезпечності та даним про особу винного.
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 409, 413, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
		 
		У свою чергу колегія судів  зазначає, що санкція ч. 1 ст. 111-1 КК України надає можливість суду як призначати основне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, так і займатися певною діяльність на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру злочинних дій, їх наслідків.
		В інкримінованому ОСОБА_6 кримінальному проступку, посягання здійснюється на національну безпеку України з метою заподіяти шкоду національній безпеці України. 
		При цьому за вчинення проступку, передбаченого в ч. 1 ст. 111-1 КК України, визначено лише покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Такий вид покарання може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність. 
		Що стосується матеріалів даного кримінального провадження, то суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою та належним чином проаналізував характер дій засудженої, а саме те, що ОСОБА_6 будучи громадянкою України та вчителем української мови у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 8 м. Житомира, всупереч положенням ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» порушила свої обов`язки, зокрема: дотримуватися педагогічної етики; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до  суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; та вчинила дії, які виразились у публічному запереченні здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та публічних закликах до підтримки рішень та дій держави агресора та збройних формувань.
		Отже, апеляційний суд при виборі заходу примусу та для забезпечення його мети, з урахуванням наведених вище обставин та сукупністі всіх обставин кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обране засудженій покарання очевидно відповідатиме його меті, а саме: сприятиме виправленню засудженої й попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Разом з цим, колегія суддів вважаєза необхідне зазначитите, щовідповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
		Працівники, які виконують виховну функцію, зокрема учитель, педагог, вихователь, повинні, крім іншого, бути патріотом своєї батьківщини, активним носієм моральних переконань, оскільки вони впливають на формування особистості учнів, а їх поведінка має бути прикладом для наслідування.
		Таким чином, у разі вчинення аморального проступку вчителем, трудовим законодавством передбачено накладення відповідного стягнення згідно норми КЗпП України.
		До того ж колегія суддів зауважує, що згідно наданої інформації стороною обвинувачення засуджена звільнена із займаної нею посади вчителя.
		Отже, колегія суддів констатує те, що апеляційний суд вірно встановив правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і як наслідок призначення засудженій покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування. 
		При цьому переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, які є аналогічними доводам поданої касаційної скарги, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.
		З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги прокурора про протилежне є безпідставними.
		Колегія суддів констатує, що під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
		Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування судових рішень при перевірці даного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
		З урахуванням викладеного, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:                                                           
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...