Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/3425/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2023. Зареєстровано: 07.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 08.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/456/137/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141130000433

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/3425/22
		Провадження № 1-кп/456/137/2023
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		06 квітня 2023 року        Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 12022141130000433 від 16.07.2022 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальоною освітою, не одруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого; 
		з участю прокурора ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		потерпілого ОСОБА_6 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		       16.07.2022, приблизно о 18:00 год., ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та знаходячись в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 , який виник на грунті ревнощів, виштовхав його руками з приміщення кухні в коридор, де вхопив сокиру та розвернувши її тупою стороною (обухом) маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, умисно наніс один удар обухом в область голови ззаду, та декілька ударів в область чола над очима та в область правого вуха, від чого останній впав та втратив свідомість, при цьому спричинивши потерпілому ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи, рани на мочці правого вуха, на лобній ділянці зліва та тім`яно-скроневій ділянці зліва, садна на спинці носа справа та правій гомілці по передній поверхні, відкриту черепно-мозкову травму, геморагічний забій головного мозку, перелом склепіння та основи черепа, набряк головного мозку, множинні забійно-рвані рани голови, обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по небезпеці для життя в момент заподіяння.
		       Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КК України.
		В судовому засіданні в розпорядження суду поступила угода про визнання винуватості від 6.04.2023 р., укладена між прокурором Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (тяжкий злочин), даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідування кримінального правопорушення), примирився з потерпілим ОСОБА_6 , який не має до обвинуваченого жодних претензій та просить його суворо не карати та не позбавляти волі, а тому досягають згоди, що обвинувачений ОСОБА_3 має понести покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. Згідно ч. 2 та ч. 3  ст. 75 КК України сторонами узгоджено про звільнення ОСОБА_3 від відбування даного покарання з випробуванням. Також, застосувати ст. 76 КК України та покласти на ОСОБА_3 відповідні обов`язки. Окрім того, сторонами погоджено, що на підставі ст.ст. 20, 93, 94 КК України, ч. 2 ст. 504 КПК України застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
		       Крім того, згідно умов даної угоди обвинуваченому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.
		       Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання                 
		       В судовому засіданні обвинувачений підтримавши угоду повністю, визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та пояснив, що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, а відтак просить затвердити угоду.
		       Захисник ОСОБА_5 просить затвердити дану угоду.
		       Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій вказав, що не заперечує, щодо укладення угоди про визнання винуватості. Жодних претензій до обвинуваченого не має просить його суворо не карати. 
		       Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з наступного.
		       Даний злочин не набув значного суспільного резонансу, суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення та забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду.
		       Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		       Відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1). кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2). особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		       Так, злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
		       У ст. 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.
		       Суд вважає, що угода про визнання винуватості досягнута між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам передбаченим ст. 471- 474 КПК України і тому може бути за даною угодою ухвалений вирок. Так, судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, дана угода укладена без застосування насильства, примусу, погроз чи непередбачених обіцянок, вимоги ст. 474 ч. 4 обвинувачений розуміє. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
		       
		 
		       Крім того, суд перевіривши угоду на відповідність вимог КПК України та КК України прийшов до висновку про відсутність підстав передбачених для відмови в затвердженні угоди передбачених ст. 474 ч. 6, 7 КПК України, а відтак дана угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим підлягає затвердженню.
		       Враховуючи вищенаведене, характер скоєного злочину та особу винного, що позитивно характеризується по місцю проживання, примирився з потерпілим ОСОБА_6 , який не має до обвинуваченого жодних претензій та просить його суворо не карати та не позбавляти волі, суд вважає за необхідне обрати щодо обвинуваченого покарання за ч. 1 ст. 121 КК України  у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 відповідні обов`язки. 
		Крім того, суд звертає увагу, що висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №370 від 31.08.2022 встановлено, що у період інкримінованих дій ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав та не виявляв ознак тимчасового чи будь -якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки органічного розладу особистості та поведінки, внаслідок перенесеної черепно - мозкової травми з помірним вираженим психоорганічним синдромом. Тому у період інкримінованих йому дій ОСОБА_3 через наявний у нього психічний розлад не був здатний повною мірою усвідомлювати своїх дій та керувати ними. ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. /а.с. 34-36 т.1/ 
		Отже, на підставі даного висновку експерта та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на час вчинення злочинів перебував у стані обмеженої осудності і відповідальність за скоєне повинна наставати на загальних підставах з урахуванням положень ч.2 ст.20 КК України.
		Відповідно до вимог ст.20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дій та керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Приписами ч.2 ст.504 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили злочини у стані обмеженої осудності.
		Положеннями ч.2 ст.94 КК України передбачено, що надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути застосовано судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно-небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
		Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких є критерієм обмеженої осудності (ч.1 ст.20, ч.2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.
		Відповідно до п. 8 Постанови, така допомога може надаватися особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане, - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.
		Окрім того, суд звертає увагу й на те, що у п. 6 Постанови № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК 
		 
		України особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності. Визнано правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
		Отже, судом встановлено, що обвинувачений вчинив злочин у стані обмеженої осудності, що є підставою, одночасно із призначенням покарання застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. 
		       Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, слід залишити домашній арешт. 
		       Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.  
		       Керуючись ст.  368-371, 373, 374, 472-476 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		       Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 6.04.2023 року між прокурором Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12022141130000433 від 16.07.2022.
		        ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. 
		       Згідно ч. 2 та ч. 3  ст. 75 КК України  ОСОБА_3  звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 /трьох/ років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		       Згідно п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Запобіжний захід у виді домашнього арешту  ОСОБА_3 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		На підставі ст.ст. 20, 93, 94 КК України, ч. 2 ст. 504 КПК України застосувати до  ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
		Виконання вироку в частині застосування до  ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - здійснювати за місцем проживання.
		Скасувати арешт майна, накладений на змиви з РБК з тумбочки; білу тканину із слідами РБК; (чотири) скляні стаканчики; предмет, ззовні схожий на сокиру з дерев`яною ручкою та металевим осереддям із слідами РБК; скляну пляшку «Львівська Столітня», один змив РБК з підлоги кімнати №1; 6 ПЛС (1-2 з кришки холодильника, 3-4 із столу в кімнаті №1: 5-6 на дверях між кімнатами №1 і №2); спортивні штани синього кольору, мобільний телефон марки «Нокіа» 1280, імеі: НОМЕР_1 , чорного кольору, кнопковий, стартовий пакет із номером НОМЕР_2 , відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.07.2022.
		Речові докази: змиви з РБК з тумбочки; білу тканину із слідами РБК; (чотири) скляні стаканчики; предмет, ззовні схожий на сокиру з дерев`яною ручкою та металевим осереддям із слідами РБК; скляну пляшку «Львівська Столітня», один змив РБК з підлоги кімнати №1; 6 ПЛС (1-2 з кришки холодильника, 3-4 із столу в кімнаті №1: 5-6 на дверях між кімнатами №1 і №2); спортивні штани синього кольору, які здані в камеру зберігання речових доказів Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області - знищити; мобільний телефон марки «Нокіа» 1280, імеі: НОМЕР_1 , 
		 
		чорного кольору, кнопковий, стартовий пакет із номером НОМЕР_2 , який переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Стрийського РУП ГУНП у Л/о - повернути власнику ОСОБА_3 ..
		Роз`яснити ОСОБА_3 про його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 6.04.2023 року та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.
		       Роз`яснити ОСОБА_3 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.
		       Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. 
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		       Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		       Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		       Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...