Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/5348/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2023. Зареєстровано: 07.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2023.
Дата набрання законної сили: 29.03.2023
Номер судового провадження: 22-ц/807/340/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 29.03.2023 Справа № 310/5348/18
		 
		 
		 
		 
		 
		Запорізький Апеляційний суд
		 
		 
		 
		ЄУН 310/5348/18Головуючий у 1-й інстанції Білоусова О.М. Повний текст рішення складено 26.09.2019 року.Пр. № 22-ц/807/340/23Суддя-доповідач Гончар М.С.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 березня 2023 року                    м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді (судді-доповідача)    Гончар М.С.
		суддів                    Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,
		за участі секретаря                Камалової В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2019 року
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (надалі  Банк), Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» в особі державного реєстратора Безсмолого Олександра Володимировича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, припинення дій, що порушують право, скасування реєстрації права власності, відновлення права власності
		в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (т.с. 1 а.с. 1-7), в якому просив: - визнати протиправнимидії Банку щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Банку, як іпотекодержателю, права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Банк припинити дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Банку, як іпотекодержателю, права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; - скасувати рішенняпро державнуреєстрацію таїх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 36349744 від 27.07.2017 року, про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року (номер запису про право власності 21608111) за ПАТ «ПУМБ» на будинок АДРЕСА_1 ; - відновити правовласності за ОСОБА_1 на 4/5 часток та ОСОБА_2 на 1/5 частку на цей житловий будинок.
		В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Білоусову О.М. (т.с. 1 а.с. 31).
		Ухвалою суду першої інстанції від 17 липня 2018 року (т.с. 1 а.с. 32) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
		У вересні 2018 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (т.с. 1 а.с. 67-68), в якій останній просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований за Банком на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 36349744 від 27.07.2017 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року (номер запису про право власності 21608111).
		Ухвалою Бердянськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 24вересня 2018року (т.с. 1 а.с. 82-83), залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді  члени колегії Кочеткова І.В., Маловічко С.В., т.с. 4 а.в.м.с. 126-128), заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задоволено.
		Накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за Банком на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер  36349744 від 27.07.2017 року (номер запису про право власності  21608111).
		Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2019 року (т.с. 2 а.с. 91-95) позовну заяву ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 3639744 від 27.07.2017 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року (номер запису про право власності 21608111) за ПАТ «ПУМБ» на будинок АДРЕСА_1 .
		В іншій частині відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, Банк подав апеляційну скаргу (т.с. 2 а.с. 108-113), в якій просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати в частині задоволення позовнихвимог ОСОБА_1 та ухвалити у відповіднійчастині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. 
		Постановою Запорізькогоапеляційного судувід 28січня 2020року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Кухар С.В., судді  члени колегії Крилова О.В., Поляков О.З.) апеляційну скаргу Банку у цій справі залишено без задоволення, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2019 року у цій справі залишено без змін.
		Постановою ВерховногоСуду від 11серпня 2021року (т.с. 3 а.с. 83-90) в порядку часткового задоволення касаційної скарги Банку у цій справі (т.с. 3 а.с. 1-5) вищезазначену постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року в частиніпозовних вимог  ОСОБА_1 до Державногореєстратора Запорізькоїобласної філіїКП «Центрдержавної реєстрації»Безсмолого О.В. скасовано і в ційчастині в задоволені позовних вимог відмовлено, постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2020 року в частиніпозовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ«ПУМБ» скасовано, справу в ційчастині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Бєлка В.Ю., судді  члени колегії Кочеткова І.В., Онищенко Е.А., т.с. 3 а.с. 157-162) апеляційну скаргу Банку у цій справі задоволено, рішення Бердянськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 16вересня 2019року уцій справів частиніскасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Постановою ВерховногоСуду від28вересня 2022року (т.с.5а.с.49-55)в порядкучасткового задоволеннякасаційної скаргипозивача ОСОБА_1 (т.с.5а.с.1-6)вищезазначену постановуЗапорізького апеляційногосуду від21жовтня 2021року скасовано, справу в скасованійчастині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		У листопаді 2022 року дана справа надійшла до Запорізького апеляційного суду (т.с. 5 а.с. 58). В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Дашковську А.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 5 а.с. 59).
		Ухвалою апеляційного суду від 08 листопада 2022 року дану справу в скасованійчастині прийнято до провадження та призначено до нового апеляційного розгляду (т.с. 5 а.с. 61), з урахуванням навантаження колегії судді-доповідачата колегіїсуддів (вЗапорізькому апеляційномусуді працюєфактично 16суддів,з яких12суддів складаютьсудді судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ,які зарішенням загальнихзборів суддівЗапорізького апеляційногосуду злипня 2021року такожприймають участьу розглядікримінальних проваджень).
		Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її нового розгляду в скасованій частині.
		Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
		Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 14 грудня 2023 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 5 а.с. 97) у присутності представника Банку  Бойченка Д.О. (т.с. 5 а.с. 95-96) через першу неявку учасників цієї справи, а саме: позивача ОСОБА_1 , представника останнього  ОСОБА_4 та третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 
		- хоча позивач ОСОБА_1 повідомлений особистотелефонограмою занаявним уцій справімобільним номером(т.с.5а.с.83), а  треті особи ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_2 (мати) через позивача ОСОБА_1 , як члени його сім`ї, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 4 ЦПК України,
		- а представник позивача - ОСОБА_4 мобільний зв`язок відсутній (т.с. 5 а.с. 82), але повідомлений вйого електронномукабінеті (т.с. 5 а.с. 85),
		- оскільки поштова кореспонденція не направляється у м. Бердянськ, як на тимчасово окуповану РФ територію Запорізької області України (довідка т.с. 5 а.с. 68), 
		- останні не повідомили на виконання вимог ст. 131 ЦПК України апеляційний суд про зміну свого місця проживання, клопотань про відкладення розгляду цієї справи чи розгляд цієї справи апеляційним судом за їх відсутністю апеляційному суду не подавали,
		- Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали апеляційного суду (т.с. 5 а. с. 60) надав апеляційному суду інформацію (т.с. 5 а.с. 71-72, 80-81)), за змістом якої відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями вказаними громадянами в період з 24.02.2022 року (початку війни в Україні) не виявлено.
		Банк подав апеляційному суду письмові пояснення із додатками у цій справі (т.с. 5 а.с. 113-139).
		У судовому засіданні 08 лютого 2023 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи за присутності представника Банку  Бойченка Д.О. (т.с. 5 а.с. 95-96), за повторної неявки інших учасників цієї справи, які були повідомлені апеляційним судом на дану дату судового засідання, враховуючи вищезазначені обставини належним чином в порядку, передбаченому ЦПК України (довідка про відсутність поштового зв`язку із м. Бердянськ - т.с. 5 а.с. 106, позивач, його представник та треті особи через оголошення про виклик на сайті Судової влади України - т.с. 5 а.с. 100-101) та додатковоу томучислі адвокатБезух М.І.через йогоелектронний кабінет(т.с.5а.с.107),позивач ОСОБА_1 через свогопредставника ОСОБА_4 ,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, а  треті особи ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_2 (мати) через позивача ОСОБА_1 , як члени його сім`ї, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 4 ЦПК України, заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, у розгляді цієї справи оголошено перерву в порядку задоволення клопотання представника Банку про його відкладення для надання часу для подання доказів на підтвердження (спростування) обставин у цій справі, які підлягають додатковому з`ясуванню при новому розгляді цієї справи в скасованійчастині (приновому розглядісуду належитьперевіритинаявність умов,передбачених пунктом1Закону№ 1304-VII,одночасне існуванняяких єпідставою длязастосування зазначеноїнорми допереданого віпотеку нерухомогожитлового майна,що належалона правівласності іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,які євідмінними відособи позичальника) навиконання вказівоккасаційного суду,викладених увищезазначеній постановівід 28.09.2022року уцій справі(т.с.5а.с.49-55),після роз`ясненняйому апеляційнимсудом впорядку ст.12ч.5ЦПК України права надати (не надати) такі докази, а також наслідки ненадання останніх, а саме: апеляційний суд буде переглядати дану справу в межах наявних у цій справі матеріалів та доказів. 
		У березні 2023 року Банк надав апеляційному суду через канцелярію для долучення до матеріалів цієї справи письмові пояснення із додатками доказами (т.с. 5 а.с. 160-192) на підтвердження обставин на виконання вищезазначених вказівок касаційного суду у цій справі, а саме: - копію паспорту третьої особи у цій справі ОСОБА_3 з відміткою про реєстрацію її шлюбу 18.03.1994 року із позивачем ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 166), - копію паспорту позивача ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію 18.03.1994 року його шлюбу із третьою особою у цій справі ОСОБА_5 (т.с. 5 а.с. 169), - із Єдиного державного реєстру судових рішень витяг рішення Бердянського міськарайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2011 року у справі ЄУН 2-4379/11 без зазначення ПІБ учасників справі про розірвання шлюбу ОСОБА_6 (т.с. 5 а.с. 171-172, витяг із Єдиного державного реєстру судових рішень в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України із зазначенням ПІБ учасників цієї справи т.с. 5 а.с. 193), - копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року про придбання третьою особою - ОСОБА_3 квартири  АДРЕСА_2 з письмовоїзгоди їїчоловіка  ОСОБА_1  (п. 5.7 договору, копія т.с. 5 а.с. 173-164), копію витягу з Державного реєстру правочинів про цей договір (т.с. 5 а.с. 175-176), інформацію щодо спорів, наявних на сайті Судової влади за участю ОСОБА_1 (т.с. 5 а.с. 177-186). 
		У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ЦПК України (т.с. 5 а.с. 149-152, а саме: довідка про відсутність поштового зв`язку із м. Бердянськ - т.с. 5 а.с. 1506, оголошення про виклик на сайті Судової влади України - т.с. 5 а.с. 151-152 та утому числі ОСОБА_4 через йогоелектронний кабінет(т.с.5а.с.149),позивач ОСОБА_1 через свогопредставника ОСОБА_4 ,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, а треті особи ОСОБА_3 (дружина)та ОСОБА_2 (мати)також додатковочерез позивача ОСОБА_1 ,як членийого сім`ї,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.4ЦПК України,належні,допустимі доказипротилежного уматеріалах цієїсправи відсутні) всі учасникицієї справи втретє не з`явились, окрім представника Банку  адвоката Бойченка Д.О., про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляджу цієї справи апеляційному суду не подавали.
		За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
		Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
		Апеляційне провадження у цій справі було відкрито за апеляційною скаргою Банку ще 11грудня 2019року (суддя-доповідач Кухар С.В. т.с. 2 а.с. 131). 
		В силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представника Банку (відповідача)  адвоката Бойченка Д.О. (т.с. 5 а.с. 95-96).
		Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
		Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, який у тому числі на запитання апеляційного суду у цій справі визнав, що учасниками цієї справи визнається той факт, що позичальник ОСОБА_3 є дружиною позивача ОСОБА_1 , а інший майновий поручитель ОСОБА_2  матір`ю позивача (ст. 81 ч. 2 ЦПК України), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом нового апеляційного перегляду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у ційчастині у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
		В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмеженийдоводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.
		В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. 
		За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
		Встановлено,що судпершої інстанції,задовольняючи позовпозивача уцій справі, в частині, яка є предметом нового апеляційного перегляду, керувався ст.ст. 12,13, 81,158, 263-265,268,273,354 ЦПК України та виходив із того, що позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки може застосовуватись лише до початку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку; у порушення п. 4.7.1. договору іпотеки від 01.08.2008 року № 6572512, ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень» у вимозі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення порушення виконання основного зобов`язання, Банк не зазначив ціну, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя; звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося під час дії Закону №1304-VІІ.
		Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі у цій частині погодитись не можна з таких підстав.
		Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України  питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. 
		Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частинізадоволенняпозовних вимогпозивача  ОСОБА_1 до Банку про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 3639744 від 27.07.2017 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року (номер запису про право власності 21608111) за ПАТ «ПУМБ» на будинок АДРЕСА_1 не відповідає.
		В силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України вказівки Верховного Суду, що містяться в постанові у цій справі (т.с. 5 а.с. 192-198), а саме: «…При новомурозгляді судуналежитьперевірити наявністьумов,передбачених пунктом1Закону№ 1304-VII,одночасне існуванняяких єпідставою длязастосування зазначеноїнорми допереданого віпотеку нерухомогожитлового майна,що належалона правівласності іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,які євідмінними відособи позичальника…» є обов`язковими для врахування апеляційним судом при новому апеляційному перегляді цієї справи в частині вирішення вищезазначених позовних вимог позивача. 
		Так, апеляційним судом при новому розгляді цієї справи в скасованійчастині встановлено таке.
		Закон № 1304-VIIнабрав чинності 07 червня 2014 року. Цей Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя за відсутності згоди останнього.
		Так, підпунктом 1 пункту 1Закону № 1304-VII(тут і далі  у редакції, чинній на дату звернення стягнення на іпотечне майно) передбачено, що не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами  резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		 таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		 загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
		Пунктом 4 Закону № 1304-VIIпередбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його положень.
		Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
		Уклавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
		Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18а (провадження № 11-474апп19) та від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) зробила висновок, що звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений сторонами в іпотечному застереженні, є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняттяЗакону № 1304-VIIправо іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас,Закон № 1304-VIIввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
		Зважаючи на те, щореєстрація права власності за іпотекодержателем у позасудовому порядку на житловий будинок АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки (т.с. 1 а.с. 1518), є примусовим зверненням стягнення на майно у розумінніЗакону № 1304-VII, томунаправляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд ще у постанові від 11 серпня 2021 року у цій справі зазначив, що для правильного вирішення спору, суду апеляційної інстанції належить перевірити наявність усіх умов, передбачених пунктом 1 Закону№ 1304-VII, одночасне існування яких єпідставою для скасування рішення державного реєстратора.
		Сторона позивача у цій справі в обґрунтування свого позову у скасованійчастині посилалась навідсутність у судовій практиці висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1Закону № 1304-VII до майнового поручителя, який є відмінним від позичальника, за умови відсутності у власності майнового поручителя іншого житла та одночасної наявності у позичальника іншого житла.
		Упостанові від 14 грудня 2021 року у справі № 308/13060/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо правильного застосування пункту 1Закону № 1304-VII у подібних правовідносинах, а тому такий висновок підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи апеляційним судом в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
		У зазначеній постанові ВерховнийСуд зробив висновок, що: «аналізпункту 1 Закону № 1304-VII свідчить, що положення цього Закону не застосовуються втому разі, коли у власності позичальника або майнового поручителя, тобто іпотекодавця (якщо його особа відрізняється від особи позичальника) знаходиться інше житлове майно. Наявність іншого житла у власності осіб, які є учасниками кредитних правовідносин, однак не є іпотекодавцями нерухомого майна, не має правового значення при застосуванні положень указаного Закону». З огляду на наведене та встановлені у справі обставини,колегія суддів дійшла висновку, що факт наявності у позичальника та поручителя, який несе зним солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору, але не є майновим поручителем, іншого нерухомого житлового майна не свідчить про дотримання іпотекодержателем положеньЗакону № 1304-VII, якщо предмет іпотеки (нерухоме житлове майно), використовується як місце постійного проживання іпотекодавців, які іншого житла у власності не мають.
		Аналіз правової конструкції пункту 1Закону № 1304-VII дає підстави для висновку, що незважаючи на вживання законодавцем сполучника «або» («… за умови, що упозичальника абомайнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна…»), положення зазначеного Закону покликанізахищати одночаснодвох суб`єктів: як безпосередньо позичальника, який в одній особі може бути і позичальником, й іпотекодавцем, так і майнового поручителя, який євідмінним від позичальника і відповідає перед кредитором умежах вартості майна, переданого в іпотеку.
		При новому апеляційному розгляді цієї справи в скасованійчастині апеляційним судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,наявність у позичальника ОСОБА_3 на праві власності іншого житла  двокімнатної квартири  АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу вказаної від 03.04.2008року квартири від на ім`я позичальника ОСОБА_3 зі згодиїї чоловіка майновогопоручителя ОСОБА_1 , копія надаваласьБанком щесуду першоїінстанції уцій справі т.с. 2 а.с. 2-4),апеляційним судом встановлено, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносинЗакону № 1304-VII. 
		Оскільки, наявність вказаного іншого житла у позичальника ОСОБА_3 також свідчить про наявність також цього іншого житла й умайнових поручителів - ОСОБА_1 (чоловік позичальника) та ОСОБА_2 (мати чоловіка позичальника  ст. 82 ч. 1 ЦПК України).
		Оскільки, на виконаннявищезазначених вказівоккасаційного судуу ційсправі (ст. 417 ч. 1 ЦПК України) Банком у цій справі при новому апеляційному розгляді цієї справи в скасованій частині надано докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повної та всебічної перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах задоволення позовнихвимог ОСОБА_1 до Банкув скасованійчастині, та із яких апеляційним судом додатково встановлено, що:
		-хоча право власності на вищезазначене інше житло - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 і було оформлено (зареєстровано) лише на ім`я позичальника ОСОБА_3 , 
		-проте, останнє придбано 03.04.2008 року, тобто в періодзареєстрованого шлюбу з 18.03.1994року (копія паспорту ОСОБА_3 з відміткоюпро реєстраціюїї шлюбу18.03.1994року ізпозивачем ОСОБА_1 (т.с.3а.с.166),копія паспортупозивача ОСОБА_1 з відміткоюпро реєстрацію18.03.1994року йогошлюбу ізтретьою особоюу ційсправі ОСОБА_5 (т.с.5а.с.169), позичальника ОСОБА_3 із майновим поручителем ОСОБА_1 по грудень 2011 року (із Єдиного державного реєстру судових рішень витяг рішення Бердянського міськарайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2011 року у справі ЄУН 2-4379/11 без зазначенняПІБ учасниківсправі про розірвання шлюбу ОСОБА_6 (т.с. 5 а.с. 171-172), витяг із Єдиного державного реєстру судових рішень в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України із зазначеннямПІБ учасниківсправи (т.с. 5 а.с. 193), 
		-та, відповідно, в силу існування презумпції спільностімайна подружжя (постанова ВС у справі№ 343/1294/18, яка обов`язкова для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, за змістом якої: «:..якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовуєпрезумпцію належностійого доспільної сумісноївласності подружжя) та вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (аналогст.60СК України,який набравчинності з01.01.2004року) є спільним сумісним майном подружжя позичальника ОСОБА_3 (третя особа у цій справі) та майнового поручителя ОСОБА_1 (позивача у цій справі), належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані,
		-розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у подальшому у 2011 році не тягне за собою зміни правового статусу вищезазначеної квартири, вона залишається їх спільною сумісною власністю; належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані,
		-наявність іншого житла у позивача ОСОБА_1 (як сина) свідчить про наявність цього іншого житла також у його матері ОСОБА_2 (іншого майнового поручителя, яка у цій справі про порушення своїх прав взагалі не заявляла, є лише третьою особою за позовом позивача ОСОБА_1 , якому ОСОБА_2 також не надавала повноважень про заявлення у цій справі будь-яких позовних вимог саме в її інтересах та останні не могли бути і не були предметом розгляду у суді першої інстанції у цій справі, та, відповідно, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України не можуть бути предметом апеляційного перегляду у цій справі); належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
		Таким чином апеляційним судом при новому розгляді цієї справи в скасованій частині перевірено, що хоча ОСОБА_3 і не єстороною іпотечного договору, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку Банку вищезазначений спірний житловий будинок АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 15-18), проте, у даному випадку також дотримано положеньЗакону № 1304-VII до майнових поручителів  іпотекодавців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
		Зокрема, встановленонаявність у позичальника ОСОБА_3 надату звернення стягнення на іпотечне майноувласності двокімнатноїквартири АДРЕСА_2 , апеляційним судом з`ясовано, що це майно було набуто нею у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , а отже, також встановлено, що іпотекодавцю ОСОБА_1 на дату виникнення спірних правовідносин також належала частка у правівласності на зазначене житлове приміщення.
		За таких обставин, апеляційний суд при новому розгляді цієї справи в скасованійчастині дійшов висновку, що дотримано вимог закону при реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотеко держателем  Банком, який змінив своє найменування у цій справі з ПАТ «ПУМБ» на АТ «ПУМБ» ще під час розгляду цієї справи судом першої інстанції згідно із Статутом від 07.12.2018 року (клопотання та копія Статуту т.с. 2 а.с. 45-47).
		При вищевикладенихобставинах,доводи апеляційної скарги Банку у цій справі в частині, яка є предметом нового апеляційного перегляду, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у ційчастині не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
		За такихобставин,апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2019 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Банку про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 3639744 від 27.07.2017 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 27.07.2017 року (номер запису про право власності 21608111) за ПАТ «ПУМБ» на будинок АДРЕСА_1 слід скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 до Банку у цій справі слід відмовити.
		В іншій частині судові рішення у цій справі набрали законної сили.
		Крім того,в силувимог ст.141ч.ч.1,6,13ЦПК УкраїниБанку слідкомпенсувати зарахунок державиу порядку,передбаченому постановоюКМУ,понесені нимсудові витратиу виглядісудового зборуза апеляційнута касаційнускарги урозмірі 2466,80грн. (розрахунок:судовий збірза апеляційнускаргу 1057,20грн.(т.с.2а.с.126)+судовий збірза касаційнускаргу 1409,60грн.(т.с.3а.с.30), оскільки позивач ОСОБА_1 , як споживач, звільнений від його сплати в силу вимог закону у цій справі.
		Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374, 376, 381-384, 417 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.
		Рішення Бердянськогоміськрайонного судуЗапорізької областівід 16вересня 2019року уцій справів частинізадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «Першийукраїнський міжнароднийбанк» проскасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень (звідкриттям розділу)індексний №3639744від 27.07.2017року прореєстрацію прававласності тадержавну реєстраціюправа власностівід 27.07.2017року (номерзапису проправо власності21608111)за ПАТ«ПУМБ» набудинок АДРЕСА_1  скасувати. 
		Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» у цій справі відмовити.
		Компенсувати Акціонерномутовариству «Першийукраїнський міжнароднийбанк» (ЄДРПОУ14282829)понесені нимсудові витратиу виглядісудового зборуза апеляційнута касаційнускарги урозмірі 2466,80грн. за рахунок держави у порядку, передбаченому постановою КМУ. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
		Повний текст постанови апеляційним судом складений 06.04.2023 року.
		 
		Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Дашковська А.В.Подліянова Г.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...