Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/7182/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2023. Зареєстровано: 07.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2023.
Дата набрання законної сили: 28.08.2023
Номер судового провадження: 1-кп/953/559/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221070000811

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа№ 953/7182/22 
		н/п 1-кп/953/559/23 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		               
		"07" квітня 2023 р. м. Харків
		Київський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221070000811 від 19.10.2022 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21.12.1965 № 2131 (ХХ) що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24.10.1970 № 2625 (XXV, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру чи то політичного, економічного, військового, чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
		Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. 
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документа територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 
		05 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акта співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати із ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі ст. ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
		Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, спрямований на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
		24 лютого 2022 року о 05 год Президент рф (путин в.в.) оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		Того ж дня, близько 05 год 10 хв, Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після цього війська рф сухопутним шляхом проникли на територію суверенної держави Україна.
		У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		У результаті ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не раніше 10 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано м. Ізюм Ізюмського району Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, у період часу з початку серпня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, перебуваючи у м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам, створеним на тимчасово окупованій території, з метою завдання шкоди Україні та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з початку серпня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, тимчасово не працюючим, знаходячись на території м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, зі своїх особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться незаконний новостворений правоохоронний орган - «народна міліція», керівником якого з середини червня 2022 року незаконно став місцевий мешканець, ОСОБА_6 , а співробітники Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо його життєдіяльності, погодився на пропозицію військових російської федерації та вирішив добровільно зайняти посаду поліцейського у вказаному новоствореному правоохоронному органі під керівництвом ОСОБА_6 , а саме поліцейського патрульно-постової служби.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у період часу з початку серпня 2022 року по початок вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на допомогу державі-агресору та її незаконним правоохоронним органам з метою завдання шкоди Україні, почав виконувати обов`язки з охорони у нічний час адміністративної будівлі новоствореного правоохоронного органу - «народної міліції», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані обов`язки здійснював у період часу з 17:00 год. до 09:00 год. за графіком доба через дві.
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, визнав частково, пояснив про обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи. Пояснив, що 24.02.2022 сталось повномасштабне вторгнення на територію України російських військ, було окуповано м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, після окупації він не мав можливості виїхати зміста разом з родиною, перебував вдома. Пізніше у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, коштів на продукти харчування, він погодився на пропозицію товариша ОСОБА_7 працювати охоронцем, оскільки працевлаштуватись на хлібозавод не вийшло. Розкаюється у тому, що пішов працювати до новоствореного правоохоронного органу - «народної міліції», шкодує про даний поступок. Лише зазраз зрозумів наслідки своїх дій, бажав би виправити ситуацію але вже неможливо. Також додав, що здійснював лише охорону будівлі «народної міліції» у нічний час, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . За пропозицією товариша він пішов до народної міліції для працевлаштування, йому сказали що буде працювати охоронцем, вийшов працювати 04.08.2022 року і пропрацював до деокупації до 06.09.2022 року, посвідчення він не отримав, хоча розписався у журналі за його отримання, підписував договір про працевлаштування, а також розписувався у журналі обліку робочого часу за кожний вихід на роботу. Працював з 17 години вечого до 09 години ранку, охороняв будівлю, вночі дивився фільми, режим роботи був ніч через дві. Документи для працевлаштування оформлювались пізніше. Надавав власний паспорт до відділу кадрів. Також писав заяву та надавав документи, щоб отримати допомогу в розмірі 10000 тисяч. Йому було надано договір про працевлаштування з окупаційною адміністрацією, який він підписав. За виконану роботу заробітну плату у грошовому виразі не отримував, отримував лише гуманітарну допомогу. На виконання зазначеної роботи він погодився добровільно, керуючись мотивом допомогти родині. Зараз розуміє, що працював у незаконному органі, створеному на окупованій території. Працював до деокупації. Затримано його було 04 жовтня 2022 року, а не як зазначено у протоколі затримання 24.10.2022 року. 04.10.2022 року йому зателефонувала мама та повідомила про необхідність прийти до дому, оскільки його розшукували. Він прийшов, потім військові його посадили до автомобілю і повезли до населеного пункту Червоний Донець , де розмістили у приміщенні школи, потім відвезли до Первомайску, де тримали у приміщенні слідчого ізолятору, під час його перебування з ним спілкувались, як він зрозумів, працівники Служби Безпеки України та Державного Бюро Розслідувань, після чого він писав пояснення, також йому обмотували скотчем руки та надягали шапку, поверх якої намотували скотч, щоб він нічого не бачив. Як він зрозумів, там також перебували й інші особи, які працювали на окупованій території та полонені російські військові. Працівник СБУ розповідав йому про кілька варіантів розвитку подій щодо нього, якщо він не скаже правду, що сприймалося ним як тиск. Потім його привезли назад до дому в Ізюм, а через кілька днів приїхали працівники ДБР і повезли його до м. Харкова до слідчого, це було 24.10.2022 року, і саме в той день його було затримано працівниками поліції, його також попереджали, щоб він пам`ятав, що його затримали саме 24.10.2022 року. При складанні протоколу затримання був присутній захисник, але він не повідомляв нікому, що його було затримано ще раніше з 04.10.2022 року до 24.10.2022 року. Про дані обставини повідомив захисника ОСОБА_5 лише під час судового провадження. Пішов працювати, оскільки було необхідно допомагати мамі забезпечувати родину, а не за ідейним покликом. Просить врахувати обстанини того, що виїхати разом з родиною можливості не було, це було вкрай небезпечно, саме ці обставини змусили його працевлаштуватись, іншої роботи не було.
		Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину передбаченого ст. 111-1 ч. 7 КК України, підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження та безпосередньо дослідженими судом.
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_9 , суду пояснив, що ОСОБА_3 працевлаштувався до народної міліції, яка розрашована за адресою  АДРЕСА_2 , працював вночі, охороняв будівлю, при ньому він пропрацював приблизно один місяць. На роботу ходили у цивільному одязі, форму не видавали. Він працював вдень, охороняв будівлю, а ОСОБА_3 приходив ввечері заступав охороняти будівлю до ранку. Режим роботи був встановлений одну добу працюють, дві доби відпочивають. 
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 , суду пояснив, що він є працівником поліції, станом на 24.02.2022 року праціював у м. Ізюмі 24 лютого 2022 року їх підняли по тривозі, вони несли службу до окупації міста, місто перебувало під постійними обстрілами. Вони патрулювали по місту, потім дізнались, що російські війська увійшли до міста, зв`язку не було. Він розумів, що діючих працівників поліції будуть розшукувати. Намагався виїхати разом з іншими працівниками та родинами. Виїхати вдалось 11 квітня 2022 року, їшли пішки майже 20 кілометрів, на блокпосту російські військові майже все забрали, проте їх пропустили та воні пішли пішки до Красного Шахтаря, звідки потім виїхали до Петровського, а потім до м. Дніпро. ОСОБА_3 знає як особу, яку було затримано у зв`язку з співпрацею з окупаційними війсками, він здійснював його конвоювання до лікарні у жовтні 2022 року, оскільки працює у конвойному взводі. З ОСОБА_3 він не спілкувався. Також йому відомо, що у м. Ізюмі, було створено народну поліції, яка була розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Очолював її колишній працівник ОСОБА_11 .
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_12 , суду пояснив, що він є працівником поліції, станом на 24.02.2022 року працював у м. Ізюмі, 26 лютого 2022 року місто було окуповано, в перших числах березня відбувся авіаційний наліт, у цетрі міста були значні руйнування, він забрав батьків і знаходились у відділенні поліції в укритті. 02 травня 2022 року його було взято у полон за вказівкою раніше засудженого ОСОБА_13 , як працівника поліції з метою отримання від нього інформації про діючих працівників поліції, їх номерів та адрес. Тримали його чеченці, спричиняли тілесні ушкодження. 09 травня 2022 року відпустили. ОСОБА_32, який до окупації був депутатом Ізюмської міської ради, запропонував йому обійняти керівну посаду у народній поліції, до лав якої набирали людей, та зазначив, якщо він погодиться працювати то до нього не буде питань у працівників фсб. На пропозицію він відмовився. Тиску на нього, у звязку з відмовою обійняти посаду, не здійснювалось. Керівником поліції на той час був ОСОБА_14 , колишній працівник суду. 10 травня 2022 року він виїхав з окупованого міста. З ОСОБА_3 він не знайомий, про його роботу у народній поліції йому нічого не відомо. 
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_15 , суду пояснив, що він розбирав завали після руйнувань внаслідок обстрілів м. Ізюм, потім йому запропонували піти працювати до народної поліції у м. Ізюмі, яка була розташована за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, вул. Соборна, 50. Він пропрацював півтора місяця, отримував посвідчення, був рядовим, спочатку за роботу видавали пайки, потів він двічі отримував грошові кошти, в перший раз в розмірі 25000 тисяч, вдруге 40000 тисяч рублів. Посвідчення видавали усім, хто працював, а також за них розписувались. Під час роботи він познайомився з ОСОБА_9 , який працював вдень, вів прийом громадян. Був журнал обліку робочого часу, в якому розписувались ті хто працював у так званій поліції з зазначенням годин роботи. ОСОБА_3 він не бачив. Присягу не приймали, форуму не видавали. Працювали у цивільному одязі. 
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_16 , суду пояснив, що він познайомився з ОСОБА_3 у Первомайську, коли були разом на фільтрації у жовтні 2022 року. Зазначив. що він працював водієм у народній поліції у м. Ізюмі, яка була розташована за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, вул. Соборна, 50, з 03 липня 2022 року до деокупації. Також бачив ОСОБА_3 біля будівлі народної поліції наприкінці серпня 2022 року після 17 00 години, що він там робив йому не відомо. Спочатку за роботу видавали пайки, потім він отримав грошові кошти в розмірі 25000 тисяч рублів. Посвідчення він не отримував, проте за нього розписався, також підписував договір для працевлаштування та заяву про дадання грошової допомоги. Під час роботи він познайомився з ОСОБА_9 , який працював вдень, вів прийом громадян. Був журнал обліку робочого часу, в якому розписувались ті хто працював з зазначенням годин роботи. Присягу не приймали, форму не видавали. 
		Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що ОСОБА_3 доводиться їй сином, якого вона виховувала самостійно, від добрий, стриманий хлопець, гарно навчався. Вмовив його працевлаштуватись його товариш з метою допомогти родині, говорив що за це нічого не буде, оскільки робота полягала лише в охороні будівлі народної поліції. Грошей він не отримував. Отримував лише пайки. Вимушені обставини, як необхідність забезпечення їжею родину, зумовили його проацевлаштуватись до народної поліції. Затримали сина 4 жовтня 2022 року. Потім його привезли до м. Ізюма, вона носила йому їжу та одежу. 
		Крім часткового визнання своєї вини ОСОБА_3 відповідно до його показань, показань допитаних свідків, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, наданими стороною обвинувачення, які суд вважає належними та допустимими, зокрема:
		- даними, що містяться в протоколі отримання зразків для експертизи від 03.11.2022, згідно яких слідчий СУ ГУ НП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_18 , у приміщенні ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 99, за участю захисника - адвоката ОСОБА_19 , відібрала у ОСОБА_3 зразки почерку та підпису для проведення судової почеркознавчої експертизи: у ОСОБА_3 відібрано: 1) зразки підпису на аркушах А-4 у кількості 5 аркушів; 2) зразки почерку на аркушах А-4 у кількості 5 аркушів; відібрані зразки: підпису - 5 аркушів А-4; почерку - 6 аркушів А-4 (т 1 а.с. 112-122);
		- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.11.2022 року, згідно якого слідчий СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_18 у період часу з 15 години 00 хвилин до 15 години 45 хвилин у приміщенні Харківської обласної прокуратури за адресою: м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, у присутності прокурора ОСОБА_20 , на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2022 року № 953/5984/22, ознайомився із речовими доказами - оригіналами документів, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження №12022221070000680 від 26.09.2022, а саме: заява - «заявление ОСОБА_21 о предоставлении единовременной материальной помощи в размере 10 тысяч рублей» на 1 арк.; трудовий договір - «трудовой договор от 2022 года между ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , и Управлением внутренних дел Временной гражданской администрации в Харьковской области в лице ОСОБА_22 » на 1 арк.; журнал обліку виходу на роботу у клітинку, прошитий та опечатаний печаткою Ізюмського міськрайонного суду Х/о - «Журнал учета выхода на работу сотрудников полиции Изюмского отдела полиции за 2022 год» на 79 арк.; журнал видачі та повернення посвідчень, аркуші якого роздруковані у вигляді таблиці на 8 стовпчиків - «Журнал выдачи и возврата удостоверений» на 94 арк. (т. 1 а.с. 130-135);
		- висновком експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 30.11.2022 №СЕ-19/121-23/15869-ПЧ, згідно підсумків якого:
		Підпис від імені ОСОБА_3 над рядком «подпись» в заяві від імені ОСОБА_3 про надання одноразової матеріальної допомоги в розмірі 10 тис. рублів виконаний ОСОБА_3 .
		Рукописні записи над рядком «фамилия, имя, отчество (при наличии)», у рядку «проживающий по адресу», над рядком «указывается место учета (работы)», над рядком «расшифровка» в заяві від імені ОСОБА_3 про надання одноразової матеріальної допомоги в розмірі 10 тис. рублів виконані ОСОБА_3 .
		Підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Сотрудник» в технічному зображенні трудового договору, укладеного між ОСОБА_3 та Управлінням внутрішніх справ Тимчасової цивільної адміністрації у Харківській області в особі ОСОБА_23 від 2022 року виконаний ОСОБА_3 .
		Короткий рукописний запис « ОСОБА_21 » у рядку «Сотрудник» в технічному зображенні трудового договору укладеного між ОСОБА_3 та Управлінням внутрішніх справ Тимчасової цивільної адміністрації у Харківській області в особі ОСОБА_23 від 2022 року виконаний ОСОБА_3 .
		Підписи від імені ОСОБА_3 в графах «роспись» в рядку «38 16:40» на сторінці із заголовком «4.08.2022», в графі «роспись» в рядку «2 7:00» на сторінці із заголовком « 07.09.2022 среда » в «Журнале учета выхода на работу сотрудников полиции» Ізюмського відділу поліції за 2022 рік виконані ОСОБА_3 .
		Короткий рукописний запис « ОСОБА_3 » в графі « Ф.И.О » в рядку «38 16.40» на сторінці із заголовком « 4.08.2022 », короткий рукописний запис « ОСОБА_25 » в графі « Ф.И.О » в рядку «2 7.00» в «Журнале учета выхода на работу сотрудников полиции » Ізюмського відділу поліції за 2022 рік виконані ОСОБА_3 .
		Підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Підпис особи, яка отримала ключі» в рядку «61 ОСОБА_26 04.08.2022» в «Журнале выдачи и возврата удостоверений» з рукописними записами та підписами, внесеними до відповідних граф на 1-3 стор. виконаний ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 143-148)
		- данними документа, заяви від імені ОСОБА_3 про надання одноразової матеріальної допомоги в розмірі 10 тис. рублів. (т. 1 а.с. 160)
		- данними документа, трудового договору укладеного між ОСОБА_3 та Управлінням внутрішніх справ Тимчасової цивільної адміністрації у Харківській області в особі ОСОБА_23 від 2022, у тексті якого зазначено анкетні дані ОСОБА_25 , номер паспорта, адреса проживання, також обумовлено режим роботи Управління внутрішніх справ Тимчасової цивільної адміністрації у Харківській області, оплату праці за виконану роботу ОСОБА_25 , який містить його підпис. (т. 1 а.с. 161)
		- данними наданими для огляду стороною обвинувачення під час судового розгляду, які зазначені у оригіналі зошиту формату А-4, на якому мається друкований текст: «Изюмский отдел полиции Журнал учета выхода на работу сотрудников полиции 2022 год». В зошиті мається таблиця, намальована простим олівцем та заповнена рукописним текстом, виконаним фарбником синього кольору. В верхній частині кожної з сторінок мається дата (починаючи з 04.08.2022 по 06.09.2022). Таблиця складається зі стовпчиків, які містять інформацію про порядковий номер, час, прізвище, підпис, час уходу та підпис.
		У вказаному зошиті формату А-4, який має картонну обкладинку з малюнком стріхи будинку, лицьова сторона зошиту за допомогою прозорої липкої стрічки заклеєна аркушем паперу білого кольору, на якому мається друкований текст: «Изюмский отдел полиции Журнал учета выхода на работу сотрудников полиции 2022 год», містяться записи «прихода» та «ухода» ОСОБА_3 з роботи, так:
		04.08.2022 у графі під порядковим номером 38, ОСОБА_3 о 16.40 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		07.08.2022 у графі під порядковим номером 6, ОСОБА_3 о 11.30 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		10.08.2022 у графі під порядковим номером 41, ОСОБА_3 о 04.15 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		13.08.2022 у графі під порядковим номером 35, ОСОБА_3 о 13.41 год. прибув на роботу у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		16.08.2022 у графі під порядковим номером 40, ОСОБА_3 о 16.28 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		19.08.2022 у графі під порядковим номером 41, ОСОБА_3 о 16.43 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» нічого не зазначено, у графі «роспись» нічого не зазначено;
		22.08.2022 у графі під порядковим номером 33, ОСОБА_3 о 16.42 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		25.08.2022 у графі під порядковим номером 37, ОСОБА_3 о 16.36 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		28.08.2022 у графі під порядковим номером 6, ОСОБА_3 о 11.40 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		01.09.2022 у графі під порядковим номером 24, ОСОБА_3 о 14.30 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		03.09.2022 у графі під порядковим номером 30, ОСОБА_3 о 13.40 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» нічого не зазначено, у графі «роспись» нічого не зазначено;
		05.09.2022 у графі під порядковим номером 1, ОСОБА_3 час прибуття на роботу не зазначений, у графі «время ухода с работы» зазначено «9.00», у графі «роспись» міститься його підпис;
		06.09.2022 у графі під порядковим номером 30, ОСОБА_3 о 16.35 год. прибув на роботу, у графі «время ухода с работы» нічого не зазначено, у графі «роспись» нічого не зазначено; відповідні копії сторінок зошиту прошито, пронумеровано та долучено до матеріалів кримінального провадження. (т. 1, а.с. 183-196);
		- данними наданими для огляду стороною обвинувачення під час судового розгляду, які зазначені у оригіналі зошиту формату А-4, який має картонну обкладинку білого кольору з чорними візерунками, на якому за допомогою прозорої липкої стрічки закріплено фрагмент аркушу паперу, на якому мається друкований текст: «Журнал выдачи и возврата удостоверений». В зошиті 94 аркуші, кожна сторінка якого має друковану типографським способом таблицю. Таблиця складається із 3 стовпчиків, другий стовпчик поділений на 4 стовпчики, а третій на 3. До вказаної таблиці на трьох сторінках внесено рукописний текст, виконаний фарбниками чорного та синього кольору. Текст внесено відповідно до порядкових номерів від 1 до 74.
		У вказаному зошиті формату А-4, на якому мається друкований текст: «Журнал выдачи и возврата удостоверений», на другій сторінці, під порядковим номером 61, міститься прізвище ОСОБА_3 , дата 04.08.2022 та підпис. Копію сторінок зошиту прошито, пронумеровано та долучено до матеріалів кримінального провадження. (т.1, а.с. 197-200)
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР, постанову про доручення здійснення досудового розслідування, постанову про створення слідчої групи для проведення досудового розслідування, постанову про визначення групи прокурорів, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова про обрання запобіжного заходу, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
		В ході судового розгляду судом досліджено постанову начальника Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури від 21.10.2022 року відповідно до якої визначено підслідність у кримінальному провадженні за № 12022221070000811 від 19.10.2022 року за слідчим відділом УСБ України в Харківській області, матеріали направлено до Харківської обласної прокуратури для організації подальшого досудового розслідування.
		Керівником обласної прокуратури ОСОБА_27 24.10.2022 року винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України у кримінальному провадженні за № 12022221070000811 від 19.10.2022 року, слідчим Слідчого управіління Головного управління Національної поліції в Харківській області, оскільки на території Харківської області відбуваються активні бойові дії зі збройними силами Російської Федерації, внаслідок чого слідчі СВ УСБ України в Харківській області мають велике навантаження під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях в сфері злочинів проти основ національної безпеки України. Кадровий склад УСБ України в Харківській області становить 23 слідчих в провадженні яких пербуває понад 2500 тисячі кримінальних проваджень, за таких обставин слідчі УСБ України в Харківській області, об`єктивно позбавлені можливості забезпечити повне розлідування з метою досягнення завдань кримінального провадження з урахування оптимальних затрат часу та зусиль, а також з дотриманням вимог розумних строків досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі без затримок, їх своєчасність, відсутність необгрунтованого зупинення кримінального провадження. 
		24.10.2022 року керівником органу досудового розслідування начальником відділу СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_28 винесено доручення про проведення досудового розслідування старшому слідчому в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області.
		24.10.2022 року постановою начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_28 , створено группу слідчих для проведення досудового розслідування.
		24.10.2022 року постановою заступника керівника Харківської обласної пррокуратури ОСОБА_29 визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.5 ст.36 КПК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2201-IX від 14.04.2022) Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.
		Аналізуючи вказане рішення Керівника Харківської обласної прокуратури, суд дійшов висновку про те, що воно відповідає ст. 110 КПК України, зокрема, у ньому обґрунтовано та вмотивовано зазначено фактичні обставини та юридичні підстави його прийняття, що узгоджується з повноваженнями передбаченими ч. 5 ст. 36 КПК України.
		Відповідні зміни до частини ч. 5 ст. 36 КПК України внесено законом № 2201-IX від 14.04.2022.
		Лише у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. 
		У даному випадку судом не встановлено недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК України.
		За таких обставин суд не погоджується з твердженнями сторони захисту, що в розумінні ч. 5 ст. 36 КПК України та висновку щодо застосування вказаної норми, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19, провадження № 51-2917 кмо 20), у разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Проведення досудового розслідування кримінального провадження органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законного здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України, та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.
		Стаття 216 КПК України визначає підслідність органів досудового розслідування. Таким чином, законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам.
		Суд відхиляє посилання сторони захисту на «єдину практику вищої судової інстанції», оскільки одне рішення Об`єднаної палати ВС, тим більше в умовах обставин, відмінних від цієї справи, не може розглядатися як єдина судова практика.
		На підставі зазначеного, судом не встановлено підстав для визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку як складового елементу принципу верховенства права.
		Суд приймає до уваги твердження обвинуваченого про його затримання 04 жовтня 2022 року, оскільки дані обставини узгоджуються з показами допитаного свідка ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
		Під час проведення досудового розслідування, як встановлено в ході судового розгляду відповідно до протоколу затримання ОСОБА_3 було затримано 24.10.2022 року працівниками управління ДВБ НП України, про що складено відповідний протокол в присутності захисника ОСОБА_19 повідомлені підстави затримання, роз`яснені його процесуальні права, про його затримання повідомлено матері - ОСОБА_17 за телефоном НОМЕР_1 (а.с.64-65 т.1). Зауваження згідно змісту протоколу відсутні. В подальшому захист підозрюваного, обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювали адвокати ОСОБА_19 , ОСОБА_5 .
		Про обставини затримання 04 жовтня 2022 року ОСОБА_3 при складанні протоколу затримання 24 жовтня 2022 року не зазначалось. Під час складання протоколу він не повідомляв про обставини його затримання з початку жовтня військовими.
		Повідомив лише під час судового засідання за наслідками чого, було прийнято рішення про проведення перевірки даних обставин. 
		Скарг на здійснення психологічного або фізичного впливу під час проведення досудового розслідування ОСОБА_3 не має. 
		Крім того під час надання пояснень у судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив що 24.10.2022 року працівники управління ДВБ НП України, приїхали до нього де його утримували у м. Ізюмі і звідти вони поїхали до м. Харкова, де у присутності захисника було складено протокол затримання. 
		В ході судового розгляду ухвалою суду було зобов`язано здійснити перевірку вказаних відомостей, з урахуванням заяви ОСОБА_3 , внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020000149 від 27.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. За результатами проведення досудового розслідування кримінальне провадження № 62023170020000149 від 27.01.2023 закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з відсутністю у діях працівників правоохоронних органів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		На підставі зазначеного судом не встановлено порушення прав ОСОБА_3 в частині здійснення психологічного впливу при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12022221070000811 від 19.10.2022 року.
		Проте суд приходить до висновку про необхідність зарахування до строку попереднього ув`язнення період часу з якого ОСОБА_3 було фактично затримано з 04 жовтня 2022 року.
		Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.
		Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними. 
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 добровільно, будучи громадянином України, зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч.7 ст. 111-1 КК України.
		У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. 
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку. 
		Захисник ОСОБА_5 просить суд, у відповідності до ч.2 ст. 66 КК України визнати як пом`якшуючу обставину, що вчинення кримінального правопорушення сталось внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, даний злочин скоєно при окупації населеного пункту у якому проживав обвинувачений, який шляхом працевлаштування намагався забезпечити необхідні потреби родини, оскільки покинути окуповане місто не було можливості, врахувати що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, його вік, який своїми послідовними показами сприяв встановленню істини у кримінальному провадженню, не розуміння на час інкриміновваних подій тих наслідків, які настали, а також незначний період часу його роботи, фактично він виходив на роботу не більше десяти разів, відсутність встановлених під час судового розгляду тяжких наслідків від його дій, що в сукупності свідчить про наявність кількох пом`якшуючих обставини для призначенння покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, та застосування положеннь ст. 75 КК України про можливість перевиховання та виправлення без ізоляції його від суспільства, тим самим досягнувши мети покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у фактичному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та обставин збройної агресії, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога психіатра не перебуває.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 має середню спеціальну освіту, до затримання офіційно не був працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно характеристики ст. ДОП СП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_30 , ОСОБА_3 зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ., раніше не засуджений, спиртними напоями та наркотичними речовинами не зловживає. Скарг від сусідів на ОСОБА_3 не надходило (т. 1 а.с. 195).
		Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, обставину, що його обтяжує.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України, яке віднесено до особливо тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винного, наявність визнаних судом обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України як обов`язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України як альтернативне, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
		Крім того, суд зауважує, що відсутність відомостей щодо виявлення у винного майна на час розгляду справи само по собі не є підставою незастосування конфіскації майна, оскільки майно, яке підлягає конфіскації, може бути виявлено при виконанні вироку.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		З урахуванням характеру і ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування до призначеного покарання положень ст. 69 КК України, призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, як просила сторона захисту, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		З цих же підстав, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням додаткових покарань, зазначених вище.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, тобто з 04.10.2022 року.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, ОСОБА_3 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/15869-ПЧ від 30.11.2022 становлять 6040 (шість тисяч сорок) грн. 96 коп. (т.1 а.с 175) та підлягають стягненню з ОСОБА_3 .
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави,  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 - залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, тобто з 04.10.2022.
		Стягнути з  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (ГУК у Харківській обл/МТГ Харків/24060300, UA048999980313050115000020649, ЄДРПОУ 37874947, код доходів 24060300, МФО 899998 )для проведення судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/15869-ПЧ від 30.11.2022 в розмірі 6040 (шість тисяч сорок) грн. 96 коп. 
		Документ «Заявление ОСОБА_21 «О предоставлении единовременной материальной помощи» на 1 арк.; Документ «Трудовой договор заключенный между Управлением внутренних дел Временной гражданской администрацией в Харьковской обл., в лице ОСОБА_31 и гр. ОСОБА_21 » на 1 арк.- зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		СУДДЯ:                                                                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...