Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 330/2019/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2023. Зареєстровано: 08.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2023.
Дата набрання законної сили: 07.04.2023
Номер судового провадження: 22-ц/807/143/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 07.04.2023 Справа № 330/2019/21
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Єдиний унікальний № 330/2019/21        Головуючий у 1 інстанції: Гусарова В.В.
		Провадження № 22-ц/807/143/23        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«07» квітня 2023 року        м. Запоріжжя
		 
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого:        Дашковської А.В.,
		суддів:        Кримської О.М.,
		       Кочеткової І.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В серпні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором/
		В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 03 квітня 2012 року.
		Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору.
		При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
		В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 28 липня 2021 року має заборгованість в розмірі 54762,27 грн., яка складається з наступного: 18962,51 грн. - заборгованість за кредитом; 35799,76 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
		На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 03 квітня 2012 року у розмірі 54762,27 грн. та судові витрати.
		 
		Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2021 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 18962,51 грн., що складається з тіла кредиту, на користь АТ КБ «Приватбанк».
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 785,87 грн.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з наявністю рішення суду, яке набрало законної сили, по справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і тих самих підстав № 330/112/18, направлення судової повстки та рішення суду за неправильною адресою, просив скасувати рішення суду на підставі ст. 255 ЦПК України, якою передбачено закриття провадження у справі.
		 
		Оскільки апеляційна скарга подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, в якому були відсутні матеріали цивільної справи № 330/2019/21 як в паперовому вигляді, так і в електронному вигляді в АСДС, апеляційний суд був позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2021 року, у зв`язку з чим ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2022 року витребувано вищезазначені матеріали цивільної справи з Якимівського районного суду Запорізької області.
		 
		Ухвала Запорізького апеляційного суду від 17 лютого 2022 року направлена на електронну адресу Якимівського районного суду Запорізької області для виконання, проте виконана не була, справа до суду апеляційної інстанції не надійшла. 
		 
		Наказом голови Якимівського районного суду Запорізької області від 10 березня 2022 року припинено роботу Якимівського районного суду Запорізької області.
		 
		Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14.03.2022 року № 7/0/9-22 територіальна підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області визначена за Самарським районним судом м. Дніпропетровська.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року матеріали справи витребувано з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
		 
		Згідно з відповіддю Самарського районного суду м. Дніпропетровська матеріали справи до суду не надходили.
		 
		Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22 територіальна підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області визначена за Ленінським районним судом м. Запоріжжя. 
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року матеріали справи витребувано за Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
		 
		Згідно з відповіддю Ленінського районного суду м. Запоріжжя матеріали справи до суду не надходили.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року направлено копії матеріалів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2021 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.
		 
		11 січня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після відновлення втраченого судового провадження.
		 
		Ухвалами Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2022 року та 30 січня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 330/2019/21.
		 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2023 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
		 
		АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що зазначена ОСОБА_1 справа № 330/112/18 не є тотожною цій цивільній справі, оскільки стосується визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а не стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		 
		Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		 
		Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що 03 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із Заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (далі - Заява), що підтверджується його підписом під заявою (а.с.100 зворот - 101).
		 
		Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 липня 2021 року становить 54762,27 грн., яка складається з наступного: 18962,51 грн. - заборгованість за кредитом; 35799,76 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив вимоги про скасування рішення суду з закриттям провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і тих самих підстав, а саме рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року у справі № 330/112/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.
		 
		Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.
		 
		За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
		 
		Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
		 
		Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
		 
		У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
		 
		Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
		 
		Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
		 
		Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
		 
		Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
		 
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 320/10834/18 (провадження № 61-7345св21).
		 
		Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2018 року у справі № 330/112/18 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4712, вчинений 02 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. щодо звернення стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 , що не сплачена в строк за кредитним договором № б/н від 03 квітня 2012 року, в розмірі 137499,11 грн. (а.с. 39-40).
		 
		З позовної заяви у цій справі вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
		 
		Враховуючи те, що в даному випадку предметом позову є стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», відсутні підстави для закриття провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки позови мають різні підстави і предмети.
		 
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про направлення судової повістки та рішення суду на неіснуючу адресу не підтверджені належними доказами.
		 
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
		 
		Так, вбачається, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції було направлено запит про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у відповідності до вимог частини шостої статті 187 ЦПК України.
		 
		Згідно з відповіддю Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.135).
		 
		Ця сама адреса зазначена в ухвалі Якимівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2021 року про відкриття провадження у справі, резолютивній частині рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2021 року, заявах ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи та видачі копії рішення суду, які долучені до апеляційної скарги (а.с. 26, 29, 41, 42).
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також підтвердив правильність вказаної адреси (а.с. 34).
		 
		Інших доводів апеляційна скарга не містить.
		 
		Отже, належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. 
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишенню без змін.
		 
		Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Повний текст постанови складений 07 квітня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий        А.В. Дашковська 
		 
		Судді:         О.М. Кримська 
		 
		       І.В. Кочеткова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...