Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/277/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; рентної плати, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2023. Зареєстровано: 08.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2023.

Номер судового провадження: П/320/277/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		07 квітня 2023 року             № 320/277/22
		Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК»
		         до                    Головного управління ДПС у Київській області
		          про                    визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
		В С Т А Н О В И В:
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Києвській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2021 №00263210701 з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме в частині 154   768   024 грн щодо дисконтування позики за кредитним договором від 26.07.2007.
		Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. В судовому засіданні 14.12.2022 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
		Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що процентна ставка за користування кредитом є навколоринковою, а облікова політика позивача не містить правил визначення ставки дисконтування для заборгованості в іноземній валюті, тому застосування відповідачем нових правил обліку довгострокової кредиторської та дебиторської заборгованості для дисконтування є неправомірним. Крім того, позивач вказує на невірний розрахунок, проведений податковим органом, оскільки для формули дисконтування відповідачем було взято тільки суму заборгованості за кредитом без врахування відсотків за його користування. Також позивач вказує на безпідставність проведення планової документальної перевірки у 2021 році, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» визнана незаконною в судовому порядку. На підтвердження своєї позиції позивачем наведено практику Верховного Суду, вказано на відсутність  отримання доходу позивачем від операцій за Кредитним договором тощо.
		Представником відповідача подано відзив на позов, у якому  просить суд відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції податковим органом вказано на наявність довгострокового зобов`язання. Також представником ГУ ДПС у Київській області зазначено, що позивачем всупереч наказу «Про внесення змін в наказі про облікову політику підприємства» від 29.10.2019 не здійснено дисконтування заборгованості по договору позики від 26.07.2007 №б/н  відповідно до середньої річної облікової ставки рефінансування Національного банку України.  У відзиві на позовну заяву представником контролюючого органу наведено аналогічні доводи, що й в акті перевірки від 21.09.2021 №15783/10-36-07-01/34361480. 
		У свою чергу представником позивача подано відповідь на відзив на позову заяву, згідно якого  текст відзиву на позовну заяву дублює зміст акту перевірки від 21.09.2021 №15783/10-36-07-01/34361480. Представником ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» зауважено на відсутності порушення податкового законодавства та додатково відмічено, що його правова позиція підтверджується висновком експерта №1041/630001 за результатами судово-економічної експертизи від 05.06.2021. Наведений висновок долучений до матеріалів справи 06.06.2022 (т. 2, а.с. 153-205). 
		27.07.2022 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній вказує, що згідно облікової політики ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» підприємство застосовує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. У той же час, посилання позивача, яким він обґрунтовує позовні вимоги передбачені у Міжнародних стандартах фінансової звітності, які, у свою чергу, ним не використовуються. 
		Також 16.09.2022 до суду надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС у Київській області, в яких контролюючий орган вказує, що всі довгострокові зобов`язання підлягають відображенню в балансі за теперішньою вартістю. При цьому контролюючий орган наполягає, що така позиція закріплена й у обліковій політиці ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК». Окрім цього представником відповідача зауважено, що дисконтування заборгованості здійснено за формулою, яка визначена безпосередньо позивачем та стверджує про відсутність підстав для застосування судової практики, на яку посилається позивач, оскільки остання не є релевантною обставинам даної справи. 
		В судовому засіданні представником ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» надано додаткові пояснення по суті позовних вимог, які фактично дублюють висновки,  викладені у висновку експерта №1041/630001 за результатами судово-економічної експертизи від 05.06.2021 та додатково зазначено про наявність помилки в кінцевих показниках сум завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, відсутність правових підстав для призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, що є самостійними підставами для скасування спірного податкового повідомлення-рішення. 
		В додаткових поясненнях від 12.10.2022 представник ГУ ДПС у Київській області, окрім раніше окресленої правової позиції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, зазначив про відсутність помилки в частині обрахунку сум завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки  останнє складається з двох порушень по взаємовідносинах з компанією СЗ ХАРБОР ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД на суму 154   768   024 грн. та ТОВ «АЛДОР ДЕВЕЛОПМЕНТ» на суму 248   299 грн. (арк. 21-25 акту перевірки). При цьому представник відповідача наголосив, що перевірка ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» проведена в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Київським окружним адміністративним судом встановлено таке.
		Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2021 №1576-ц, направлень від 25.08.2021 №5936, 5937, 5938, 5939, 5940, 5941, 5942, 5943, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2018 по 30.06.2021; валютного - за період з 01.04.2018 по 30.06.2021; з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, за наслідком якої складено акт перевірки від 21.09.2021 №15783/10-36-07-01/34361480 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 14-83). 
		Згідно  висновків акту перевірки, в ході її проведення контролюючим органом встановлено наступні порушення «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» (т. 1, а.с. 76-77). 
		- статті 1, статті 8, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, пункту 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, пунктів 4, 7, 8, 9, 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241, П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 165035713 грн., у тому числі за I півріччя 2021  року на суму 165035713 грн. (висновки зазначені в цій частині, з урахуванням листа від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 Головного управління ДПС у Київській області) (т. 1, а.с. 142-143). 
		- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2053538 грн., в тому числі за липень 2018 року на суму 35000 грн., за вересень 2018 року на суму 14646 грн., за жовтень 2018 року на суму 32660,00 грн. за листопад 2018 року на суму 32660 грн., за грудень 2018 року на суму 32660 грн., за січень 2019 року на суму 50000 грн., за лютий 2019 року на суму 50000 грн., за березень 2019 року на суму 50000 грн., за квітень 2019 року на суму 38672 грн., за травень 2019 року на суму 38672 грн., за червень 2019 року на суму 38672 грн., за липень 2019 року на суму 38672 грн., за серпень 2019 року на суму 38672 грн., за вересень 2019 року на суму 38672 грн., за жовтень 2019 року на суму 38672 грн., за листопад 2019 року на суму 38672 грн., за грудень 2019 року на суму 38672 грн., за січень 2020 року на суму 73372 грн., за лютий 2020 року на суму 73372 грн., за березень 2020 року на суму 73372 грн., за квітень 2020 року на суму 73372 грн., за травень 2020 року на суму 73372 грн., за червень 2020 року на суму 73372 грн., за липень 2020 року на суму 73372 грн., за серпень 2020 року 73372 грн., за вересень 2020 року на суму 73372 грн., за жовтень 2020 року на суму 73372 грн., за листопад 2020 року на суму 73372 грн., за грудень 2020 року на суму 73372 грн., за січень 2021 року на суму 87900 грн., за лютий 2021 року на суму 87900,00 грн., за березень 2021 року на суму 87900 грн., за квітень 2021 року на суму 87900,00 грн., за травень 2021 року на суму 87900 грн., за червень 2021 року на суму 87900 грн.
		Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» подано заперечення (т. 1, а.с. 107-132), за наслідком розгляду яких листом від 26.10.2021 №17123/12/10-36-07-01 ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача, що висновки акту перевірки в частині взаємовідносин з ТОВ «ПРОПЕРТІ МЕНЕДЖМЕНТ СЕРВІСЕС» скасовуються, а в іншій частині додатково надані документи та пояснення не спростовують висновки акту про результати документальної планової виїзної перевірки (т. 1, а.с. 134-140). 
		На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 02.11.2021 №00263210701, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по декларації з податку на прибуток за I півріччя 2021 року, зареєстрованої 22.07.2021 на загальну суму 155016253 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 146-148). 
		Не погоджуючись із спірним рішенням ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» подано скаргу (т. 1, а.с. 150-157), за наслідком розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2021 №28955/6/99-00-06-01-01-06 податкове повідомлення-рішення від 02.11.2021 №00263210701 залишено без змін, а скаргу без задоволення. 
		У той же час, суд в межах даної адміністративної справи відмічає, що відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач не оскаржує суму від`ємного значення об`єкта оподаткування, зменшену контролюючим органом по взаємовідносинах з ТОВ «АЛДОР ДЕВЕЛОПМЕНТ». 
		ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» зазначає, що податкове повідомлення-рішення оскаржується виключно в частині 154   768   024 грн (щодо висновків по дисконтуванню на підставі кредитного договору від 26.07.2007). 
		Отже, суд наголошує, що в межах даної адміністративної справи оцінка спірному рішенню надається виключно в частині епізоду дисконтування сум заборгованості на підставі кредитного договору від 26.07.2007. 
		Також суд вважає за доцільне вказати, що у листі від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 Головне управління ДПС у Київській області, у зв`язку з проведеною документальною плановою виїзною перевіркою позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки від 21.09.2021 №15783/10-36-07-01/34361480, а також з виявленою арифметичною помилкою при розрахунку повідомлено наступне (т. 1, а.с. 142-143). 
		«Акт документальної планової перевірки ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» (податковий номер 34361480) від 21.09.2021 №15783/10-36-01-01/34361480 читати так:
		- на сторінці 11 «Перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено їх заниження на загальну суму 165035713 грн., в тому числі за 2018 рік  у сумі 738129 грн., за 2019 рік у сумі 201907490 грн., за 2020 рік у сумі - 40246906 грн. (від`ємне значення), за I півріччя 2019 рік у сумі 2637000 грн.; 
		- на сторінці 12 «- рядок 2270 Звіту про фінансові результати «Інші витрати» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 181716700 грн., встановлено заниження показників у загальній сумі 181716700 грн., встановлено заниження показників на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік у сумі 44649226 грн.»;
		- на сторінці 19 «На 31.12.2020: Д-т 952 К-т 506 на суму 44649226 грн. - різницю за дисконтуванням віднесено на витрати.»; 
		- на сторінці 20 «Перевіркою відображених показників у рядку 2270 Звіту про фінансові результати «Інші витрати» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 181716700 грн., встановлено їх заниження на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік у сумі 44649226 грн.» «На  31.12.2020 Д-т 952 К-т 506 на суму 44649226 грн. - різницю за дисконтуванням віднесено на витрати.»;
		- на сторінці 21 «Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід» (форма №2), встановлено, що: - до складу «Інші витрати» рядок 2270 Звіту про фінансові результати не віднесено суму фінансових витрат від дисконтування по кредитному договору на суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 44649226 грн. Більш детально порушення описано в підпункті 2.1 «Перевірка відображених показників у рядку 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021». Враховуючи вищевикладене, на порушення  п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 №237 та зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 25 жовтня 1999 р. за №725/4018, п. 4, п. 7, п. 8, п. 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241, 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 30.11.20001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 р. за №1045/6241; п. 44.1, п. 44.2, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в ході проведення перевірки встановлено заниження інших витрат за рахунок не включення їх до складу суми амортизованої собівартості на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік на суму 44649226 грн.»,
		- на сторінці 41 « 3.1.1.2 Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток. За період з 01.04.2018 по 30.06.2021 ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» задекларовано податок на прибуток 0 та від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 748734649 (станом на 30.06.2021). Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2021 встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 165035713 грн., у тому числі за I півріччя 2021 року на суму 165035713 грн.». 
		- на сторінці 63 «ст. 1, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 4, п. 7, п. 8, п. 9, п. 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241, П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п. 44.1, п. 44.2 ст.  44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 165035713 грн., у тому числі за I півріччя 2021 на суму 165035713 грн.». 
		Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та зазначає таке. 
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). 
		Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені   підпунктом 41.1.1   пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. 
		Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним   підпунктом 41.1.2   пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються   Митним кодексом України.
		Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог   підпунктів 140.5.4,   140.5.5-1,   140.5.6   пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Порядок проведення документальних планових перевірок врегульовано статтею 77 ПК України. 
		Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
		План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
		До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
		Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
		Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
		Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
		Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).
		Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним   пунктом 44   підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей   45,   49,   50,   51,   57   цього Кодексу.
		Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
		Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
		Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному   статтею 42   цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
		У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно.   Порядок координації   проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
		Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із   статтею 81   цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому   статтею 79   цього Кодексу.
		Строки проведення документальної планової перевірки встановлені   статтею 82   цього Кодексу.
		Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено   статтями 83,   85   цього Кодексу.
		Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено   статтею 86   цього Кодексу.
		Згідно із пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
		Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
		Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
		У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
		Досліджуючи матеріали справи суд звертає увагу, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого стверджує про безпідставність проведення планової документальної виїзної перевірки, з оглядку на наявність мораторію на їх проведення. 
		Надаючи оцінку вказаним твердженням ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», суд зазначить наступне. 
		Згідно  пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених   підпунктами 78.1.7   та   78.1.8   пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
		Поряд з цим, 03.02.2021 Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прийнято постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова №89).
		Відповідно до вказаної постанови постановлено: «Скоротити строк дії обмежень встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:
		тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
		документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
		документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-IX);
		документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
		документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу".
		Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що Постановою №89 дозволено проведення документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України. 
		У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 у справі №640/18314/21, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».
		23.12.2022 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в межах справи    №640/18314/21, адміністративне провадження №К/990/20784/22 (ЄДРСРУ №108059187) з моменту підписання ухвали (23.12.2022)   зупинив дію рішення   Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 640/18314/21   до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
		Аналізуючи наведені обстави суд вказує, що на момент призначення документальної планової виїзної перевірки позивача Постанова №89 була чинна і в судовому порядку не скасована. Таким чином, за висновком суду, документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» призначена в порядку та у спосіб встановлений законом. 
		Водночас, посилання позивача на обставини скасування Постанови №89 не можуть бути взяті до уваги судом оскільки, як вже було вказано вище, дію рішення   Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 640/18314/21   зупинено до їх перегляду в касаційному порядку. 
		Підсумовуючи наведене суд переходить до дослідження наявності/відсутності порушень, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення та враховує наступне. 
		Згідно  пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		У випадках, передбачених статтею 216   Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному   статтею 50   цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Платники податку, які відповідно до   Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"   застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
		За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
		У той же час правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). 
		Статтею 1 Закону № 996-XIV серед іншого регламентовано, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності. 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
		Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
		Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 2 ст. 8 Закону № 996-XIV). 
		Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону № 996-XIV). 
		При цьому, в розрізі положень частини 4 статті 8 Закону № 996-XIV для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
		Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов`язане утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входять не менше двох осіб. Положення цього абзацу не поширюється на недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування.
		Завдання та функціональні обов`язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до положень статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
		Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
		Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
		Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
		Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
		У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
		Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
		Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
		Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
		Аналізуючи наведені положення суд дійшов висновку, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		При цьому платники податку, які відповідно до Закону № 996-XI   застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень ПК України. 
		Досліджуючи зміст акту перевірки, з урахуванням виправлень, про які зазначено у листі ГУ ДПС у Київській області від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 (т. 1, а.с. 142-143) судом вбачається, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 встановлено його заниження на загальну суму 199417250 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 199417250 грн. 
		За період з 01.04.2018 по 30.06.2021 ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» задекларовано у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у сумі 323984957 грн., в тому числі по періодам: : за 2018 рік у сумі 114192473 грн., за 2019 рік у сумі 292317717 грн., за 2020 рік у сумі -157935475 грн. (від`ємне значення), за 1 півріччя 2021 року у сумі 75410242 грн.
		Перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження на загальну суму 165035713 грн., в тому числі: за 2018 рік у сумі 738129 грн., за 2019 рік у сумі 201907490 грн., за 2020 рік у сумі - 40246906 грн.  (від`ємне значення), за 1 півріччя 2021 року у сумі 2637000 грн. 
		Також зі змісту акту перевірки слідує (т. 1, а.с. 24-25), що перевіркою відображених платником податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) встановлено відхилення таких показників:
		- рядок 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 6464600 грн., встановлено заниження показників па загальну суму 199417250 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 199417250 грн.;
		- рядок 2270 Звіту про фінансові результати «Інші витрати» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 181716700 грн., встановлено заниження показників на загальну суму 44649226 грн., в тому числі за 2020 рік у сумі 44649226 грн.; 
		- рядок 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 123100900 грн., встановлено завищення показників на загальну суму 4058385 грн., в тому числі за 2018 рік у сумі 248229 грн., за 2019 рік у сумі 921096 грн., за 2020 рік у сумі 1834260 грн., за 1 півріччя 2021 року у сумі 1054800 грн.; 
		- рядок 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» за період з 01.04.2018 но 30.06.2021 у загальній сумі 592300200 грн., встановлено завищення показників па загальну суму 6209304 грн., в т.ч. за 2018 рік у сумі 489900 грн., за 2019 рік у сумі 1569144 грн., за 2020 рік у сумі 2568060 грн., за I півріччя 2021 року 1582200 грн.
		Перевіркою відображених показників у рядку 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 у загальній сумі 6464600 грн., встановлено їх заниження на загальну суму 199417250 грн., в тому числі за 2019 рік у сумі 199417250 грн.
		Наведений висновок контролюючого органу сформовано за наслідком перевірки взаємовідносин позивача з фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед». 
		У той же час судом встановлено, що між ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» та фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» (поштова адреса: Діагору, 4 Будівля Керміа, 2-й поверх, квартира/офіс 204, поштовий код 1097, Нікосія, Кіпр) укладено Кредитний договір про надання строкового кредитного фінансування на суму 52 420 000,00 євро від 26.07.2007 №б/н (т. 1, а.с. 168-193), який зареєстрований 08.08.2007 №10-201/19920 Головним управлінням Національної о банку по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво №7478 від 08.08.2007 (т. 1, а.с. 196) (далі - договір від 26.07.2007). 
		Згідно  пункту 2.1 статті 2 договору від 26.07.2007 кредитор погоджується виділити позичальнику строкове кредитне фінансування в сумі 52   400   000,00 Євро траншами: 
		Транш А на суму 30   785   000,00 євро; та
		Транш В на суму 7   840   000,00 євро; та 
		Транс С на суму 13   795   000,00 євро. 
		Відповідно до пунктів 5.1-5.3 статті 5 договору від 26.07.2007 позичальник сплачуватиме кредитору проценти на суму наданого кредиту, за ставкою яку кредитор визначить як суму EURIBOR за тримісячними депозитами у Євро плюс 750 базисних пунктів. Проценти в рамках Траншів А та С сплатою будуть частиною єдиних платежів згідно статті 4.1. Проценти за Траншем В накопичуються протягом строку Траншу В та сплачуються на остаточну дату погашення  
		Траншу В. Кожен процентний період триває три місяці, однак за умови, що перший процентний період для кожної виплати починається з дня, коли наданий кредит за Траншем А, Траншем В, Траншем С зараховується на рахунок позичальника та закінчується в наступну дату погашення. Будь-який процентний період, що у іншому випадку триватиме після настання остаточної дати погашення кредиту, закінчується в остаточну дату погашення кредиту. 
		Проценти розраховуються на основі фактичної кількості днів, що минули, та року у 365 днів. 
		Згідно  реєстраційного свідоцтва №7478 від 08.08.2007 процентна ставка за договором від 26.07.2007 становить EURIBOR + 7,5% річних. 
		Разом з цим, статтею 1 договору від 26.07.2007 визначено, що процентна ставка: EURIBOR це середня ставка, яка визначається на підставі котирувань першокласними банками на Європейському міжбанківському ринку для депозитів у Євро за період у три місяці, як вони публікуються па відповідних моніторах Телерейт об 11:00 годині за Брюссельським часом за два дні до початку кожного Процентного періоду. Якщо з будь-якої причини відповідний курс не з`являється на моніторах Телерейт, запропонований курс для цілей визначення процентної ставки визначається Кредитором на підставі котирувань EURIBOR, які застосовувались для попереднього процентного періоду. 
		Окрім цього судом встановлено, що між ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» та фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» укладено додаткову угоду №1 «Про зміни», якою об`єднано транши у кредит (розмір кредиту 47315093 Євро) з терміном погашення до 31.12.2023 (т. 1, а.с. 197-199). 
		Також між вказаними суб`єктами укладено додаткову угоду №11 від 15.08.2019 про заміну валюти кредиту (т. 1, а.с. 228-230).
		Станом на 15.08.2019, заборгованість складає 42775101,56 Євро, залишок тіла кредиту 30293642 Євро, нараховані відсотки - 12481459,56 Євро.
		Перерахунок валюти по курсу НБУ (Євро у гривні, гривні у долари США),
		Заборгованість складає 47856783,86 доларів США, залишок тіла кредиту 33892526,84 доларів США, нараховані відсотки - 13964257,02 доларів США.
		Відповідно до додаткової угоди №12 від 19.12.2019 сторонами погоджено зміну процентної ставки та визначено останню як фіксовані проценти на суму наданого кредиту в розмірі 8% (т. 1, а.с. 231-232). 
		Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК», фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» та фірмою нерезидентом НЬЮ ЮКРЕЙН ПІ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД укладено договір від 07.08.2020 про відступлення прав та обов`язків за кредитним договором від 26.07.2007, відповідно до якого новим кредитором виступатиме фірма НЬЮ ЮКРЕЙН ПІ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД. 
		Загальна заборгованість становить 45099464,43 доларів США, кредит - 30207526, 84 доларів США, відсотки - 14891937,59 доларів США.
		В бухгалтерському обліку станом на початок перевірки (01.04.2018) заборгованість складала:
		К-т 506 = 1110412557,4 гри. (33953170,15 Євро).
		Станом на дату балансу за 2018 рік заборгованість складала 1015919343.03 грн (32033642 Євро).
		В бухгалтерському обліку станом на 31.12.2019 (на дату балансу) заборгованість складала: К-т 506 = 802785169,24 грн (33892526,84 доларів США).
		В бухгалтерському обліку станом на 30.06.2021 (на дату балансу) заборгованість складала: К-т 506 = 820928811,66 грн (30207526,84 доларів США).
		ГУ ДПС у Київській області наполягає, що заборгованість за вказаним кредитним договором, з урахуванням внесених до нього змін є довгостроковою, що передбачає необхідність її дисконтування та визначення її теперішньої вартості. 
		Позивач не заперечує обставин, що зобов`язання, які виникли на підставі кредитного договору від 26.07.2007 є довгостроковими зобов`язаннями відповідно до П(С)БО 11 «Зобов`язання» та П(С)БО «Фінансові зобов`язання», проте не погоджується в частині правомірності та розрахунку здійсненого контролюючим органом дисконтування зобов`язань за період 2019-2021 років.
		ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» стверджує, що довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, дисконтується тільки за умови, що позика отримана на неринкових умовах, тобто за ставкою відсотка, яка суттєво відрізняється від ринкової, що, у свою чергу зумовлюватиме різницю між теперішньою вартістю та номінальною. Позивач наголошує, що у разі отримання кредитів та позик на ринкових умовах, дисконтування втрачає будь-який сенс, оскільки нараховані відсотки нівелюють будь-які економічні вигоди від отримання кредиту та позики. 
		При цьому позивач відмічає, що у нього не виникло доходу на підставі операції за договором позики (кредитний договір) від 27.06.2007, адже при отримані сум позики під ринковий відсоток у платника податків не виникає додаткової вигоди (доходу), в результаті не нараховується дисконт, і як наслідок, відсутня амортизація дисконту. 
		Надаючи оцінку вказаним доводам сторін суд звертає увагу на наступне. 
		Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі - П(С)БО «Дебіторська заборгованість», яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.
		Також, Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (далі - П(С)БО 11 «Зобов`язання»), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності.
		У пункті 4 Загальних положень П(С)БО 11 «Зобов`язання» визначено, що довгострокові зобов`язання   - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями; поточні зобов`язання   - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу; сума погашення   - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства; теперішня вартість   - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
		За правилами пунктів 5, 6 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		З метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.
		Відповідно до пункту 7 П(С)БО 11 «Зобов`язання» до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.
		За правилами пункту 12 П(С)БО 11 «Зобов`язання»   довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.
		Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що довгострокові зобов`язання це ті зобов`язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або ті, строк погашення яких становить більше дванадцяти місяців. 
		Відтак, зобов`язання ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» на підставі договору від 26.07.2007, з урахуванням додаткових угод, укладених до нього, є довгостроковими зобов`язаннями. 
		Разом із цим, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		Тобто у разі, якщо визнане зобов`язання не підлягає погашенню на дату складання балансу, то таке зобов`язання включається до складу доходу відповідного звітного періоду. 
		При цьому довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, що залежить від умов та безпосередньо виду зобов`язання. 
		Суд наголошує, що приписи П(С)БО 11 «Зобов`язання» не містять в собі жодних винятків в частині підстав відображення платником податків зобов`язань за кредитним договором за теперішньої вартості, а таке відображення не постановлено в залежність від обставин отримання позики на ринкових/неринкових умовах. 
		Разом з тим судом встановлено, що Наказом ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» від 31.12.2018 затверджено облікову політику (т. 2, а.с. 2-5). 
		Наказом позивача від 29.10.2019 «Про внесення змін в наказ про облікову політику підприємства» на виконання наказу Мінфіну України від 16.09.2019 №379 про затвердження змін положень стандартів бухгалтерського обліку (т. 2, а.с. 6) наказано:
		1. Внести наступні зміни в наказ про облікову політику підприємства від 31.12.2018: 
		- Розраховувати теперішню вартість довгострокової дебіторської заборгованість за формулою: PV = FV: (1+i)n (де PV (теперішня (продисконтована) вартість); FV - майбутня вартість грошей (сума майбутнього погашення); і - ставка дисконтування; n - кількість періодів до дати погашення). 
		Застосовувати до первинного дисконтування заборгованості у національній валюті середню річну облікову ставку рефінансування НБУ, для дисконтування на наступні дати балансу облікову ставку  рефінансування НБУ на дату виникнення заборгованості. 
		- Розраховувати теперішню вартість довгострокової кредиторської заборгованості за формулою PV = FV: (1+i)n (де PV (теперішня (продисконтована) вартість); FV - майбутня вартість грошей (сума майбутнього погашення); і - ставка дисконтування; n - кількість періодів до дати погашення). 
		Застосовувати до первинного дисконтування заборгованості у національній валюті середню річну облікову ставку рефінансування НБУ, для дисконтування на наступні дати балансу облікову ставку  рефінансування НБУ на дату виникнення заборгованості. 
		Відповідно до  частин 1-3 статті 12-1 Закону № 996-XI для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
		Підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.
		Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
		Аналіз вказаного у своїй сукупності дає суду підстави стверджувати, що ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» самостійно визначено спосіб та порядок, за яким буде здійснюватися дисконтування довгострокових зобов`язань та закріплено відповідну формулу дисконтування заборгованості у власній обліковій політиці. При цьому можливість не здійснювати дисконтування заборгованостей, відсоткова ставка яких дорівнює ринковій у обліковій політиці, позивачем не визначено. Така можливість не визначена і положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, які згідно 31.12.2018 вирішено використовувати при ведені бухгалтерського обліку та при складанні фінансової звітності ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК». 
		Резюмуючи наведене суд вважає, що зобов`язання позивача на підставі договору від 26.07.2007, з урахуванням додаткових угод, укладених до нього, підлягають відображенню у балансі за їх теперішньою вартістю, тобто відповідна заборгованість ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» має бути дисконтована, а доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються вище викладеним. 
		Щодо методики проведення дисконтування суд зверне увагу на наступне. 
		Положення П(С)БО 11 «Зобов`язання» не містить в собі ані визначення теперішньої вартості, ані механізму визначення останньої в залежності від умов та виду зобов`язання. 
		Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (далі - П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
		У пункті 4 П(С)БО 13 «Фінансові зобов`язання» наведено наступні визначення. 
		Фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
		Фінансовий актив, призначений для перепродажу   -   фінансовий актив, придбаний з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових змін його ціни та/або винагороди посередника.
		Фінансова гарантія   -   передбачене контрактом право позикодавця отримувати грошові кошти від гаранта і відповідно зобов`язання гаранта сплатити грошові кошти позикодавцеві, якщо позичальник не виконає своїх зобов`язань.
		Фінансові інвестиції   - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
		Фінансове зобов`язання   -   контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		Фінансове зобов`язання, призначене для перепродажу   -   фінансове зобов`язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.
		Фінансовий інструмент   -   контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.
		За правилами пунктів 5-9 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов`язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.
		Фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
		Фінансові зобов`язання включають фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов`язання.
		До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу.
		Похідні фінансові інструменти включають ф`ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні фінансові інструменти.
		Відповідно до пунктів 10-11 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
		Безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.
		Згідно  пункту 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
		В розрізі положень пункту 30 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
		дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
		фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
		фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
		фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
		У той же час пунктами 31-33 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» регламентовано, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		Фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, і фінансові зобов`язання за похідними фінансовими інструментами (крім зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашеним шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу) на кожну наступну після визнання дату балансу оцінюються за справедливою вартістю.
		Зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю.
		Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.
		Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.
		Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.
		Наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.05.2020 за №284/4505 затверджено Національне положення (стандарту)   бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиці» (далі - П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові   інвестиції, операції із спільної діяльності та   її розкриття у фінансовій звітності.
		Пунктом 3 вказаного положення наведено наступні визначення. 
		Амортизована собівартість фінансової інвестиції   - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
		Ефективна ставка відсотка   - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.
		Контрольні учасники   - учасники спільної діяльності зі створенням юридичної особи (спільного підприємства), які здійснюють контроль за її діяльністю.
		Метод ефективної ставки відсотка   - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.
		Ринкова вартість фінансової інвестиції   - сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку.
		Згідно  пункту 4 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.
		Відповідно до пункту 8 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
		Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі   інших доходів   або інших витрат відповідно.
		За правилами пункту 10 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.
		Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до   Національного положення (стандарту)   12.
		Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
		Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №35/10315 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів» (далі - П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів»), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності.
		Згідно  пункту 4 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:
		Вигоди від відновлення корисності   - величина, на яку сума очікуваного відшкодування активу (у межах балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності без урахування попередньої суми втрат від зменшення його корисності) перевищує його балансову (залишкову) вартість.
		Втрати від зменшення корисності   - сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.
		Група активів, яка генерує грошові потоки,   - мінімальна група активів, використання якої приводить до збільшення грошових коштів окремо від інших активів (груп активів).
		Сума очікуваного відшкодування активу   - найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації активу або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу.
		Чиста вартість реалізації активу   - справедлива вартість активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.
		Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
		При цьому грошові потоки в році, що настає за останнім роком, на який складено фінансовий план, та за кожний подальший рік використання активу приймаються в сумі, яка (без урахування впливу інфляції) не перевищує величину грошових потоків останнього року, на який складено фінансовий план.
		Як вже було вказано вище, згідно  пункту 32 П(С)БО «Фінансові інструменти» збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.
		Отже, системний аналіз наведених П(С)БО дає суду підстави стверджувати, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. 
		У відповідності до абзацу пункту 10 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
		Як слідує з акту перевірки відповідач для визначення теперішньої вартості (дисконтування) використав формулу PV = FV: (1+i)n (де PV (теперішня (продисконтована) вартість); FV - майбутня вартість грошей (сума майбутнього погашення); і - ставка дисконтування; n - кількість періодів до дати погашення), яка закріплена наказом ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» «Про внесення змін в наказі про облікову політику підприємства» від 29.10.2019 та застосував ставку дисконтування на рівні середньозваженої за день вартості у процентах річних ставки НБУ у 2019 році за новими кредитами при розрахунку справедливої вартості, розміщені на офіційному сайті НБУ та становить 7,4%, що є ринковою ставкою.
		Суд наголошує, що застосування такого розміру ставки не суперечить наказу ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» «Про внесення змін в наказі про облікову політику підприємства» від 29.10.2019. 
		Між тим, за правилами пункту 14 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		Також слід враховувати, що заборгованість, яка підлягала дисконтуванню, визначена позивачем у доларовому еквіваленті, у той час як обліковою політикою останнього передбачено застосування ставки для дисконтування заборгованості у гривневому еквіваленті, з огляду на що суд вважає прийнятними обставини застосування контролюючим органом ставки НБУ при здійсненні дисконтування заборгованості ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» за кредитним договором від 26.07.2007 на рівні 7,4%. 
		Як слідує з акту перевірки та не заперечується позивачем, у бухгалтерському обліку ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» станом на 31.12.2019 (на дату балансу) заборгованість складала К-т 506 = 802785169,24 грн, що еквівалентно 33892526,84 доларів США.
		У той же час, здійснюючи розрахунок теперішньої вартості такої довгострокової заборгованості слід застосувати формулу PV = FV: (1+i)n (де PV (теперішня (продисконтована) вартість); FV - майбутня вартість грошей (сума майбутнього погашення); і - ставка дисконтування; n - кількість періодів до дати погашення) та, й відповідно теперішня вартість має становити 603367919,20 грн (802785169,24/(1+0,074)4) 
		Звідси слідує, що теперішня дисконтована вартість такого фінансового зобов`язання становить 802785169,24-603367919,2= 199   417   250. 
		Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 затверджено Інструкцію про застосування   Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291), яка встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).
		План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.
		Згідно  вимог наведеної інструкції при визнанні довгострокові зобов`язання потрібно оцінити за теперішньою дисконтованою) вартістю, в результаті дисконтування виникає:
		- дохід (733 «Інші доходи від фінансових операцій») - якщо дисконтують суму довгострокового зобов`язання;
		- витрати (952 «Інші фінансові витрати») - якщо дисконтують суму довгострокової дебіторської заборгованості. 
		У наступних періодах суму дисконту (різницю між номінальною і теперішньою вартістю) амортизують протягом усього строку існування заборгованості (від дати отримання до дати погашення) за методом ефективної ставки відсотка. У результаті дохід за зобов`язаннями компенсуватиметься «процентними» витратами, а витрати за дебіторською заборгованістю - «процентним» доходом.
		На дату балансу (31.12.2019) визначається теперішня дисконтована вартість такого фінансового зобов`язання:
		Д-т 506 К-т 733 па суму 199417250 грн - визнано дохід на суму дисконту за довгостроковою заборгованістю.
		На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю (РV * і):
		603367919,2*0,074=44649226. 
		На 31.12.2020: Д-т 952 К-т 506 на суму 44   649   226 грн - різницю за дисконтуванням віднесено на витрати.
		Беручи до уваги наведене, суд вважає правомірними висновки ГУ ДПС у Київській області про заниження ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» доходів за рахунок не включення до їх складу суми дисконтів фінансових інструментів на загальну суму 199417250 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 199417250 грн і, як наслідок, заниження інших витрат за рахунок не включення їх до складу суми амортизованої собівартості на загальну суму 44649926 грн., в тому числі за 2020 рік  на суму 44649926 грн (сума порушення зазначена судом у наведеній частині з урахуванням листа від 02.11.2021 №39143/6/10-36-07-01 Головного управління ДПС у Київській області) (т. 1, а.с. 142-143). 
		Водночас, в межах даної адміністративної справи суд відмічає, що позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надано висновок експерта №1041/63001 за результатами судово-економічної експертизи, складений 05.06.2022 судовим експертом Педь Іриною Валеріївною, свідоцтво №1082 від 31.01.2007, видане на підставі рішення ЦЕКК Міністерства юстиції України.
		За правилами статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
		Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
		У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
		У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
		Частинами 1, 2 статті 104 КАС України встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
		Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.
		У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 6 ст. 104 КАС України). 
		Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (ч. 7 ст. 104 КАС України). 
		Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими   статтею 90   цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
		Досліджуючи зміст висновку експерта судом встановлено, що останнім сформовано висновки, згідно яких документально не підтверджуються висновки акту перевірки щодо невідповідності бухгалтерського обліку ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» зобов`язань за кредитним договором від 26.07.2007 №б/н у період перевірки вимогам П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» щодо необхідності оцінки фінансових зобов`язань за справедливою (теперішньою) вартістю, оскільки: 
		- на фінансові зобов`язання ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» за договором від 26.07.2007 не поширюються вимоги абзацу 2, 3 пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»,  пунктів 30, 33 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»; 
		- вимоги щодо оцінки фінансових зобов`язань за їх теперішньою вартістю у П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» відсутні (т. 2, а.с. 178). 
		Суд вважає вказані висновки експерта помилковими з огляду на наступне. 
		Як вже було вказано судом вище, пунктами 30-33 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» регламентовано, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
		дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
		фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
		фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
		фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
		На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		Фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, і фінансові зобов`язання за похідними фінансовими інструментами (крім зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашеним шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу) на кожну наступну після визнання дату балансу оцінюються за справедливою вартістю.
		Зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю. 
		Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.
		Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.
		Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.
		Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, і фінансові зобов`язання за похідними фінансовими інструментами (крім зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашеним шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу) на кожну наступну після визнання дату балансу оцінюються за справедливою вартістю.
		У свою чергу, похідний фінансовий інструмент   -   фінансовий інструмент: розрахунки за яким провадитимуться у майбутньому; вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними; який не потребує початкових інвестицій. 
		Разом із цим, фінансовий інструмент   -   контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.
		Наведене викладено у пункті 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». 
		Отже, зміст вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що за кредитним договором від 26.07.2007 у позивача збільшується фінансовий актив і одночасно виникають зобов`язання, у тому числі щодо погашення процентів, а у фірми нерезидента «СЗ Харбор Файненс Лімітед» виникає фінансове зобов`язання (обов`язок передати грошові кошти на контрактом іншому підприємству). 
		Таким чином, до кредитного договору від 26.07.2007, з урахуванням всіх додаткових угод до нього, суд вважає за можливе застосування абзацу 2 пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».
		При цьому на переконання суду помилковим твердженням експерта є й ті посилання, що довгострокова заборгованість ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» перед фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» не є фінансовими активами, а є зобов`язаннями, оскільки фактично, за умов укладеного кредитного договору від 26.07.2007 позивач отримує від нерезидента грошові кошти, які є як фінансовим активом, так і зобов`язанням одночасно, враховуючи положення П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». 
		Отже, на переконання суду, на взаємовідносини ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» та фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» розповсюджуються положення 30-33 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». 
		Що ж стосується тверджень, викладених у висновку експерта в частині відсутності підстав для застосування 4, 7, 8, 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання» суд вказує, що останні фактично не мають вирішального значення для вирішення спору по суті, оскільки в межах даної адміністративної справи ключовим аспектом є оцінка наявності/відсутності підстав для дисконтування заборгованості за кредитним договором від 26.07.2007 та методика такого розрахунку. 
		Суд наголошує, що на 30 аркуші експертизи (т. 2, абз. 1, а.с. 80) експерт погодився із тим, що починаючи з 31.12.2019 зобов`язання ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» перед фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» підлягали відображенню за теперішньою вартістю, визначеною шляхом дисконтування суми майбутніх платежів. 
		У той же час суд вважає, що експертом помилково сформовано висновки про те, що сума, яка підлягала дисконтуванню, має включати як тіло кредиту, так і відсотки по ньому, з огляду на таке. 
		Відповідно до пункту П(С)БО «Зобов`язання» теперішня вартість   - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
		Аналіз наведеного свідчить про те, що теперішня вартість обчислюється із вирахуванням суми очікуваного відшкодування. 
		У свою чергу, згідно  пункту 4 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» сума очікуваного відшкодування активу   - найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації активу або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу, а втрати від зменшення корисності   - сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.
		Суд наголошує, що в акті перевірки вказано про наявність заборгованості на дату балансу по рахунку К-т 506, на якому відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов`язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), в іноземній валюті (т. 1, а.с. 26). 
		Тобто, в акті перевірки не встановлено заборгованості по відсотках. При цьому теперішня вартість має обчислюватися за вирахуванням суми очікуваного відшкодування. 
		Отже, на переконання суду, сума заборгованості, яка продисконтована відповідачем, визначена вірно. 
		Додаткового суд вказує, що розрахунки, наведені експертом та його висновки на аркушах 38-39 висновку експертизи (т. 2, а.с. 190-191) містять суперечності, адже в абзаці 4 (т. 2, а.с. 130) експерт стверджує про перевищення балансової вартості заборгованості за кредитом, у разі застосування ставки 7,4%, у той час коли в абзаці 2 (т. 1, а.с. 191) вже стверджує про те, що при застосуванні як ставки дисконтування у розмірі 7,4%, так і ставки дисконтування у розмірі 8% балансова вартість довгострокових зобов`язань за кредитним договором від 26.07.2007 №б/н не перевищує її теперішню вартість.
		Згідно із частиною статті 90 КАС України  суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України). 
		Беручи до уваги наведене в сукупності суд, з урахуванням права передбаченого статтею 108 КАС України, у взаємозв`язку із положеннями статті 90 КАС України вважає наявними підстави для відхилення висновку експерта із мотивів, які вказані вище. 
		Надаючи ж оцінку посиланням ТОВ «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» на постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/16321/18, від 16.12.2021 у справі №640/16539/20, від 22.04.2021 у справі №160/11301/19, від 21.07.2021 у справі №160/5358/19 суд вказує, що дана судова практика не підлягає врахуванню, оскільки не є релевантною до наявних правовідносин, з огляду на те, що Верховним Судом в межах вказаних справ застосовувались положення законодавства, яке діяло до прийняття наказу Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379 «Про затвердження змін положень бухгалтерського обліку» та стосувалось оцінки обставин відсутності методології розрахунку дисконтування. 
		Разом із тим, суд вкотре наголошує, що в межах даної адміністративної справи формула дисконтування визначена позивачем самостійно та закріплена ним у його обліковій політиці, а спірні правовідносини виникли вже після прийняття наказу Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379 «Про затвердження змін положень бухгалтерського обліку». 
		Відтак, доводи позивача в цій частині суд відхиляє, як такі, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог. 
		Що ж стосується наявності/відсутності помилки в частині обрахунку сум завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток суд зазначає про залишення їх без уваги, оскільки позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від №00263210701 від 02.11.2021 виключно в частині визначення суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 154   768   024,00 грн.
		Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; ) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно  частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78   цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваного рішення, критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. 
		Згідно  частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу. 
		Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382   Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГЕЙТ ЛОГІСТИК» (08114, Київська область, Бучанський район, село Стоянка, 21 км Житомирського шосе, код ЄДРПОУ 34361480). 
		 
		Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 5-а, код ЄДРПОУ 44096797). 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                                                     Колеснікова І.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...