Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/16863/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 30.03.2023
Номер судового провадження: 61-412ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		30 березня 2023 року
		м. Київ
		справа № 752/16863/16-ц
		провадження № 61-412св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Червинської М. Є.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційний Хаб «Економіка», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рябко Євген Олександрович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року                              у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» (далі - ТОВ «Видавництво «Економіка»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційний Хаб «Економіка» (далі - ТОВ «Комунікаційний Хаб «Економіка»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди. 
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті інтернет-порталу «Дело.uа» http.delo.ua було розміщено статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», (далі - Стаття), автором якої зазначена ОСОБА_3 .
		У Статті зазначено, що інформація стосовно нього повідомлена директором департаменту розслідування протиправних діянь та запобігання корупції Фонду ОСОБА_2 .
		Недостовірна інформація міститься у таких твердженнях Статті:
		Висловлювання № 1: «ІНФОРМАЦІЯ_3.».
		Інформація про те, що він відмовляється видавати уповноваженій особі Фонду печатки, ліцензії та бухгалтерські документи ПАТ Комерційний банк «СОЮЗ», не відповідає дійсності.
		Вказував, що він не є головою або членом правління Акціонерного товариства «КБ «СОЮЗ» та не здійснює виконавчих функцій щодо банку. Твердження у Статті, що саме він безпідставно відмовляється видавати уповноваженій особі Фонду печатки, ліцензії та бухгалтерські документи, є недостовірною інформацією та спрямоване на створення у пересічних громадян враження, що він безпідставно нехтує покладеними на нього зобов`язаннями та законом.
		Висловлювання № 2: «ІНФОРМАЦІЯ_4).».
		Вказував, що відповідачі безпідставно заявляють у Статті про начебто існування у минулому році кримінальних проваджень і звинувачення його                    у здійсненні кримінальних злочинів. У Статті не міститься конкретних посилань на офіційні джерела, з яких взято інформацію про порушення проти нього кримінальних проваджень та про їх закриття Державною фіскальною службою у минулому році.
		Зазначена у Статті інформація не відповідає дійсності, Державна фіскальна служба України ніколи не порушувала проти нього кримінальних справ.
		Висловлювання № 3: «ІНФОРМАЦІЯ_5.».
		Вказував, що носієм негативної інформації тут є слово «отмывание». Для нього як для бізнесмена та, зокрема, як для особи, яка професійно працює                     в банківському секторі, власника банку та керівника банку, бездоганність ділової репутації має особливо важливе значення. Наведені у Статті твердження не відповідають дійсності та ганьблять його честь, гідність, спаплюжують його ділову репутацію, підривають його авторитет, напрацьований ним протягом багатьох років сумлінної діяльності.
		Оприлюднення у Статті недостовірної інформації негативно вплинуло на стосунки як в особистому житті, так і в ділових колах, створило образливе сприйняття його особи в суспільстві.
		Завдана йому моральна шкода має вираження в особистих переживаннях щодо своєї репутації серед знайомих та майбутнього в діловій сфері, ставлення оточення до нього та до його родини.
		Стаття містить обвинувачення у злочинній і протиправній діяльності. І саме внаслідок цього він втратив деякі ділові зв`язки, партнерів. Відповідачі зобов`язані відшкодувати моральну шкоду, завдану поширенням відомостей, які не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію.
		Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив:
		визнати недостовірною і такою, що шкодить його гідності, честі та діловій репутації, вказану інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті «delo.ua»;
		зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Видавництво «Економіка», ТОВ «Комунікаційний Хаб «Економіка» спростувати недостовірну інформацію на тому ж вебсайті, на якому було розміщено Статтю, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6»; текст спростування має бути розміщений тим самим шрифтом і розміром, як шрифт Статті.
		Витрати, пов`язані із спростуванням вказаних відомостей, покласти на відповідачів.
		Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі                      100 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду                                         від 23 листопада 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рябко Є. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду                   м. Києва від 07 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі                                                    № 904/4494/18 та постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також заявник указує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Відзив на касаційну скаргу не подано. 
		 
		2.    Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		17 березня 2016 року на вебсайті «Дело.иа» http.delo.ua у розділі «ІНФОРМАЦІЯ_7» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 було розміщено статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій було зазначено оскаржувану інформацію.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		 
		Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права  і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів                            і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		 
		У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання  з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,                                       в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		 
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                  (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		Суд, оцінивши зміст кожного висловлювання, які позивач просив спростувати, зробив обґрунтований висновок, що поширена відповідачами інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню.
		 
		Верховний Суд зауважує, що хоча опублікована відповідачем спірна інформація і містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить твердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.
		 
		Таким чином, вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що поширена відповідачем в статті інформація щодо позивача, виходячи зі змісту всієї статті в цілому та змісту конкретних абзаців і фраз, має характер суб`єктивного припущення і не може бути кваліфікована судом як повідомлення про факт, що підлягає перевірці на предмет його істинності, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . 
		Також суди обґрунтовано не взяли до уваги висновок експерта, що міститься в матеріалах справи, оскільки, розглядаючи інформацію в цілому, а не окремими фразами із мовного контексту можна дійти висновку, щозазначена у Статті інформація з огляду на використані формулювання та мовні засоби є оціночним судженням, що містить критичну оцінку.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рябко Євген Олександрович, залишити без задоволення.
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                             В. М. Коротун 
		А. Ю. Зайцев
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...