Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/7339/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Номер судового провадження: 61-20988ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		05 квітня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 263/7339/16-ц
		провадження № 61-20988св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Отель Спартак», товариство з обмеженою відповідальністю «Донторг-Ком», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ», ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрайф-Лайт», приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна, арбітражний керуючий  Лисенко Яна Володимирівна, реєстраційна служба юридичного  департаменту Маріупольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Смітюх Іриною Іванівною, на постанову Донецького апеляційного суду в складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Баркова В. М., Пономарьової О. М. від 09 грудня 2021 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» (далі - ТОВ «ГК «Спартак») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Отель Спартак» (діл - ТОВ «Отель Спартак»), товариства з обмеженою відповідальністю «Донторг-Ком» (далі -                  ТОВ «Донторг-Ком»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи:  товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат СВ» (далі -                      ТОВ «Фрегат СВ»), ОСОБА_4 , товариство з обмеженою  відповідальністю «Автотрайф-Лайт» (далі - ТОВ «Автотрайф-Лайт»), приватний нотаріус Бедненко С. В., приватний нотаріус Подолян О. О., арбітражний керуючий Лисиченко Я. В., реєстраційна служба юридичного департаменту Маріупольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва та витребування нерухомого майна.
		Позов мотивований тим, що згідно зі свідоцтвом від 28 січня 2015 року, реєстровий номер 329, виданим приватним нотаріусом Маріупольського міського  нотаріального округу Бедненком С. В., ОСОБА_1 18 червня 2014 року придбав на аукціоні нежитлову будівлю готелю (комплексу) загальною  площею 4 443,7 кв.м., розташованого в                            АДРЕСА_1 . Аукціон є таким, що не відбувся, оскільки продавець ТОВ «Автотрайф-Лайт» набуло право власності на спірне майно без законних підстав, а від імені продавця під час проведення аукціону діяла арбітражний керуючий ОСОБА_5 , яка не мала повноважень на продаж спірного майна. Акт про передання права власності на нерухоме майно та протокол аукціону від 18 червня 2014 року не місили інформації щодо майна, яке продане ОСОБА_1 . Після аукціону між продавцем і покупцем не було укладено  нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного майна. Проте, 28 січня 2015 року приватний нотаріус Бедненко С. В. видав ОСОБА_1 свідоцтво про придбання ним на аукціоні нежитлової будівлі готелю (комплексу) загальною площею 4443,7 кв.м., розташованого в                            АДРЕСА_1 , яке складається з готелю літ. А-4, підвалу літ. А-4/п, основної будівлі іт. А-5, підвалу літ. А/5п, ганку літ. А-7, приямку літ. А8-а13, підвалу літ. А з/п, прибудови літ. А 2-1, підвалу літ. А 2/п, прибудови літ. А3-1, прибудови літ. Р1-1, щитової літ. Р-1, гаражу літ. Н-1.
		Крім того, всупереч вимогам закону гроші за продане на аукціоні майно не були перераховані покупцем на спецрахунок продавця, докази про передачу готівкових коштів за продане на аукціоні майно відсутні, що також свідчить про те, що аукціон фактично не відбувся. Отже, спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» поза його волею.
		З урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 28 січня 2015 року, реєстраційний номер 329, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С. В. на підставі статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року і протоколу про переведення аукціону, складеного Донецькою товарною біржею, від 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 , нежитлової будівлі: готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. А-7, приямки літ. А8-а13, підвал літ. А3/п, прибудова літ. А2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. Р1-1, щитова літ.Р-1, гараж літ. Н-1, загальною площею 4443,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухоме майно готелю «Спартак»: прибудову літ. А2-1, прибудову літ. А2/п, прибудову літ. А3-1, підвал А3/п, холодильну камеру літ. Р-1, приміщення для генератора літ. Р1-1, гараж літ. Н-1, сходи літ. А 17, готель літ. А-4 підвал літ А/п, готель літ А-5, площадку літ. А7, підвал літ. А/п, приямки літ. 8-а13, а всього загальною площею 4443,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 ,                          ТОВ «Донторг-Ком», ОСОБА_2 та ТОВ «Отель «Спартак»; витребувати на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухоме майно готелю «Спартак»: цокольний поверх літ. А4/п та прибудову літ. А4-2 площею 752,7 кв.м. з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ,                    ТОВ «Донторг-Ком», ОСОБА_3 та ТОВ «Отель Спартак», оскільки ці приміщення на користь вказаних осіб не відчужувалися, тому вони володіють ними незаконно.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від   11 жовтня 2018 року в задоволенні позову ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для застосування до виниклих правовідносин статті                 388 ЦК України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 28 січня 2015 року, реєстраційний номер 329, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненком С. В. на підставі статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та на підставі акту про переведення права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року і протоколу про проведення аукціону, складеного Донецькою товарною біржею, від                                 18 червня 2014 року, ОСОБА_1 , нежитлової будівлі: готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ. А/5п, ганок літ. А-7, приямки літ. А8-а13, підвал літ. А3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1, загальною площею 4443,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Витребувано на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухоме майно готелю «Спартак»: прибудову літ. А2-1, прибудову літ. А2/п, прибудову літ. А3-1, підвал А3/п, холодильну камеру літ. Р-1, приміщення для генератора літ. Р1-1, гараж літ.Н-1, сходи літ. А 17, готель літ. А-4 підвал літ А/п, готель літ А-5, площадку літ. А 7, підвал літ. А/п, приямки літ. А8-а13, а всього загальною площею 4443,7 кв.м., що  розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_1 , ТОВ «Донторг-Ком», ОСОБА_2 та ТОВ «Отель Спартак».
		Витребувано на користь ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» нерухоме майно готелю «Спартак»:  цокольний поверх літ. А4/п та прибудову                 літ. А4-2 площею  752,7 кв.м. з чужого незаконного володіння                  ОСОБА_1 , ТОВ «Донторг-Ком», ОСОБА_3 та ТОВ «Отель «Спартак». Вирішено питання про судові витрати.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне приміщення готелю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» внаслідок дій інших осіб, не з його волі, а тому відповідачі не можуть вважатися добросовісними набувачами. Задовольняючи вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, суд апеляційної інстанції вважав, що це відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власності.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 , через свого адвоката Смітюх І. І., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування  норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від                        31 жовтня 2018 року в справі № 761/8926/17, від 11 жовтня 2018 року в справі № 922/189/18, від 06 листопада 2018 року в справі                                      № 926/3397/17, від 09 квітня 2019 року в справі № 910/3359/18, від                    29 жовтня 2019 року в справі № 904/3713/18, від 19 лютого 2020 року в справі № 915/411/19, від 01 червня 2020 року в справі № 906/355/19, від 27 квітня 2021 року в справі № 18/30, від 20 травня 2021 року в справі               № 910/24368/14, від 11 лютого 2019 року в справі № 643/13788/15-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 5006/396/2012, від 26 січня 2021 року в справі № 911/408/17, від 28 січня 2021 року в справі № 922/987/16, від    27 квітня 2021 року в справі № 5023/5836/12, від 30 січня 2020 року в справі № 921/557/15-г, від 06 лютого 2020 року в справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року в справі № 334/5073/19, від 21 вересня 2021 року в справі № 905/2030/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 15 грудня 2020 року в справі № 904/1693/19, від 15 січня 2020 року в справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року в справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року в справі № 289/2217/17, від 19 червня 2019 року в справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року в справі № 289/2210/17, від 12 червня 2019 року в справі № 289/233/18 та постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року в справі               № 6-370цс16, від 14 грудня 2016 року в справі № 3-140гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме статті 458 ЦПК України та статті 51 Закону України «Про третейські суди» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 263/7339/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи з Жовтневого районного суду м. Маріуполя.
		Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя визначена за Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.
		За повідомленням Голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2022 року № 1/339/2022, зазначена справа відсутня в провадженні суду, оскільки перебувала на розгляді Жовтневого районного суду м. Маріуполя на момент окупації району та фактично не передавалась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року направлено до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська копії матеріалів касаційного провадження № 61-20988ск21 для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 263/7339/16.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська  відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 263/7339/16.
		До суду касаційної інстанції надійшли матеріали відновленого судового провадження.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від                   13 лютого 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 26 грудня 2008 року за позивачем визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв.м.; рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 червня 2009 року  за позивачем визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 752,7 кв.м., розташоване в                 АДРЕСА_1 .
		На підставі вказаних судових рішень ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» зареєстрував своє право власності на нерухоме майно готелю загальною площею 5 196,4 кв.м. (4443,7+752,7).
		06 березня 2013 року між ТОВ «Фрегат СВ» та ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» був укладений договір позики грошових коштів № 1/06/03, згідно з умовами якого ТОВ «Фрегат СВ» передало у власність                        ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» грошові кошти  у розмірі                    500 000 грн, а останній зобов`язався повернути отримані кошти в строк до 22 березня 2013 року. У зв`язку із невиконанням ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» вимог договору позики від 06 березня 2013 року ТОВ «Фрегат СВ» звернулося до Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» із позовом до ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» про звернення стягнення за договором позики та про визнання договору іпотеки дійсним.
		Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від                25 березня 2013 року в справі № 3-17/2013 позовні вимоги ТОВ «Фрегат СВ» позов задоволено, договір іпотеки від 06 березня 2013 року визнано дійсним та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики на предмет іпотеки, а саме - нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня                 2013 року зобов`язано Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції зареєструвати право власності  за ТОВ «Фрегат СВ» на нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
		Постановою апеляційного адміністративного суду Донецької області від             30 серпня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року була скасована з тих підстав, що окружний адміністративний суд не витребував справу з третейського суду, до компетенції якого не входило вирішення питання щодо визнання права власності на нерухоме майно, не перевірив чи видавалися на виконання рішення третейського суду виконавчі документи, під час видачі яких відповідним судом повинна була перевірятися законність рішення третейського суду.
		05 червня 2013 року між ТОВ «Фрегат СВ» та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, на підставі якого Донецький окружний адміністративний суд постановою від                     08 квітня 2013 року зобов`язав Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції Донецької області зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 .
		11 червня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Автотрайф-Лайт» був укладений договір купівлі-продажу спірного майна.
		12 червня 2013 року ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до ОСОБА_4 ,                          ТОВ «Фрегат СВ», ТОВ «Автотрайф-Лайт» про визнання вищевказаних договорів недійсними з тих підстав, що право власності на спірне майно зареєстроване на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду, яким право власності на спірне майно не визнавалося, та на підставі того, що площа спірного майна в договорі купівлі-продажу була вказана 4437,7 кв.м., без урахування того, що в результаті проведеної позивачем реконструкції площа готельного комплексу становила 5196,4 кв.м. При цьому позов було заявлено про витребування усієї площі готельного комплексу.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня                2013 року у задоволенні позову до ОСОБА_4 , ТОВ «Фрегат СВ»,                      ТОВ «Автотрайф-Лайт» про визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на спірне майно площею 5 196,4 кв.м. та витребування спірного майна у відповідачів відмовлено. 
		08 червня 2014 року Донецькою товарною біржою проведені торги, за результатами яких ОСОБА_1 придбав спірне майно у                               ТОВ «Автотрайф-Лайт» за 1 789 276,65 грн у зв`язку з банкрутством останнього. У протоколі торгів указано, що у зв`язку з відсутністю в боржника банківського рахунку розрахунок здійснюється готівкою, а в акті про передання права власності на нерухоме майно - сторони претензій одна одній не мають. 
		28 січня 2015 року на підставі протоколу торгів та акта про передання права власності приватним нотаріусом Бедненком С. В. на ім`я                ОСОБА_1   видано свідоцтво про право власності на спірне майно, що раніше належало ТОВ «Автотрайф-Лайт».
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності: 1/1, опис: загальна площа кв.м. 4443,7, комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , комплекс (готель), відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: готель літ. А-4, підвал літ. А-4/п, основна будівля літ. А-5, підвал літ.  А/5п, ганок літ. А-7, приямки літ. А8-а13, підвал літ. А3/п, прибудова літ. А 2-1, підвал літ. А 2/п, прибудова літ. А3-1, прибудова літ. Р1-1, щитова літ. Р-1, гараж літ. Н-1.
		06 червня 2013 року позивач звернувся з заявою до Маріупольського                  МУ ГУМУС України про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що намагались заволодіти нерухомим майном готелю. На підставі заяви ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» -6 червня 2013 року відкрито досудове провадження № 1201305077000 2107. У притягненні до кримінальної відповідальності осіб, винних в заволодінні нерухомим майном готелю відмовлено постановою СВ Жовтневого                                       РВ Маріупольського МУ ГУМВС України від 29 жовтня 2013 року, оскільки нерухоме майно перейшло від ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» до ТОВ «Фрегат СВ» та інших набувачів на підставі цивільно-правових договорів.
		У вересні 2013 року ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» звернувся до господарського суду Донецької області у справі № 905/6673/13 з позовом до ТОВ «Фрегат СВ» про визнання недійсним договору позики, на який посилався третейський суд.
		Господарська справа № 905/6673/13 втрачена під час відомих подій в                     м. Донецьку. Ці обставини підтверджуються рішеннями у справі                              № 263/6129/13-ц, ухвалами суду у справі № 905/6673/13 та відповіддю прокуратури Донецької області від 30 жовтня 2015 року № 05/2-410 вих-15.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня                      2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що саме по собі рішення третейського суду від 25 березня 2013 року, яким звернуто стягнення на спірне нерухоме майно на користь ТОВ «Фрегат СВ», не є правовою підставою набуття права власності останнього на спірну будівлю, а відтак і відсутністю права на її подальше відчуження. 
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
		За змістом положень статей 387, 395, 396 ЦК України звернутися до суду з вимогою про захист права власності, або права володіння чи користування вправі власник цього майна, або особа, яка маж право на володіння чи користування спірним майном.
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
		Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (пункт 148 постанови Великої палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року, у справі              № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21). При цьому для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади  чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вважається ефективним способом захисту права власника, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), пункти                       85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження                       № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі                  № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
		З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, є правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
		Встановивши, що первинною підставою набуття права власності на спірне приміщення є рішення постійно діючого третейського суду від               25 березня 2013 року в справі № 3-17/2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу позивача перед ТОВ «Фрегат СВ», рішення є чинним, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
		При вирішенні спору місцевий суд обґрунтовано урахував, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від                        11 жовтня 2013 року у справі № 263/6129/13ц, встановлені преюдиційні при вирішенні зазначеної справи обставини, а саме набуття ТОВ «Фрегат СВ» права приватної власності на спірне приміщення на підставі рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 25 березня 2013 року у справі № 3-17/2013. 
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду про відмову в задоволенні позову є законним і обґрунтованим.
		Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений                              ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 194 820 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «Готельний комплекс «Спартак» на його користь.
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Смітюх Іриною Іванівною, задовольнити.
		Постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасувати, та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Спартак» на користь ОСОБА_1                      194 820 грн судового збору.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...