Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 702/301/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Номер судового провадження: 51-944км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020250000000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		05 квітня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 702/301/20
		Провадження № 51-944км 23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                            ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                            ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                                ОСОБА_5 ,
		захисника ( відеоконференція)                            ОСОБА_6    
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського апеляційного суду від                              16 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250000000088, за  обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини
		За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7  визнано винуватим та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18:50 год., не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 250»,  рухаючись в населеному пункті по вул. Центральна в с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області, зі сторони с. Тарнава Монастирищенського району Черкаської області в напрямку м. Монастирище Черкаської області, в порушення вимог п.п.2.3 б), 2.1а); 10.1; 1.10 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, з`їхав з проїзної частини на праве узбіччя по напрямку свого руху, яке не призначене для руху транспортних засобів, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8  отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада  2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7  залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Стверджує про те, що апеляційний суд безпідставно погодився із висновком місцевого суду в частині не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливість застосування до особи позбавлення права керування транспортними засобами. 
		Зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, переконливих відповідей на доводи не дав та, як наслідок, не застосував закон, який підлягав застосуванню.
		На думку прокурора не призначення ОСОБА_7 додаткового виду покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор заявив клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
		Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги. 
		Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати. 
		Під час судового розгляду касаційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 було встановлено, що у Верховному Суді існують різні позиції щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особам, які не мали посвідчення на право керування транспортним засобом взагалі або щодо певної категорії транспортних засобів зокрема.
		Так, у постанові колегії суддів Другої судової палати від 22 січня 2019 року у справі                 № 708/40/18 (провадження № 51-7569 км 18) суд змінив рішення місцевого та апеляційного судів в частині призначення засудженому додаткового покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, оскільки в провадженні засуджена особа не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340.
		У постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 01 лютого 2022 рокуу справі № 130/1011/20 (провадження № 51-4423км21) суд залишив без зміни рішення місцевого та апеляційного судів, яким особу було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Своє рішення суд мотивував тим, що, оскільки особа не мала права керувати транспортним засобом та з урахуванням позиції, викладеної в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд дійшов обґрунтованого висновку щодо не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На противагу цьому у постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 28 листопада 2019 року у справі № 127/22049/18, провадження № 51-3546км19) колегія суддів погодилася з рішеннями місцевого та апеляційного судів й залишила їх без зміни в частині призначення особі, засудженій за ч. 2 ст. 286 КК України, додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, хоча така особа не мала права керування транспортними засобами категорії «А» (мотоцикл), керуючи яким ця особа й вчинила інкриміноване їй діяння. 
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вважає позицію, викладену у двох перших з указаних вище постанов ККС ВС, необґрунтованою, й навпаки вбачає обґрунтованою позицію, викладену в третій з наведених вище постанов, оскільки саме в цьому випадку у повній мірі перспективно реалізується превентивна функція вказаного додаткового покарання. 
		Тому колегія суддів вважає необхідним відступити від висновків, викладених у постановах колегії суддів Другої судової палати від 22 січня 2019 року у справі                                № 708/40/18 (провадження № 51-7569 км 18) й від 01 лютого 2022 року у справі                           № 130/1011/20 (провадження № 51-4423км21) з наступних міркувань. 
		Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, за якою засуджено ОСОБА_7 , передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок за скаргою прокурора, який наводив доводи щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, в вирок - без зміни.
		Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що, оскільки обвинувачений не мав посвідчення на право керування транспортним засобом, то суд не вправі призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Однак, колегія суддів вважає, що згідно з чинними положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити цій особі таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений отримував раніше посвідчення на право керування транспортними засобами взагалі або щодо транспортних засобів певної категорії зокрема.
		Зміст ст. 55 КК України, на думку колегії суддів, не містить щодо цього жодних законодавчих заборон чи обмежень.
		За таких обставин, з метою забезпечення єдності судової практики кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі положень ч. 2 ст. 434-1 КПК України. 
		Керуючись статтями 433, 434, 434-1, 434-2, 436, 441 КПК, Суд
		постановив:
		Передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду кримінальне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 .
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...