Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8413/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); інші договори.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 22.03.2023
Номер судового провадження: 12-9гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		22 березня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 910/8413/21
		Провадження № 12-9гс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідачаТкача І. В.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 910/8413/21
		за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022
		(головуючий суддя Куксов В. В., судді Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.)
		та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (суддя Гумега О. В.) 
		за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		до Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд», Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Благодійна організація «Фундація спадщини Терещенків»,
		про розірвання договору та повернення майна,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		У травні 2021 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Центрелеватормлинбуд», КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» про розірвання інвестиційного договору від 22.03.2007 № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, розташованих за адресами: бульвар Т. Шевченка, 34/15 літ. «А» та бульвар Т. Шевченка, 34/13 літ. «Б», «В» у місті Києві (далі - інвестиційний договір); зобов`язання ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літ. «А») загальною площею 1104,7 м2 на бульварі Т. Шевченка, 34/15 у м. Києві, нежилі приміщення загальною площею 29,40 м2, у тому числі: приміщення № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 м2, місця спільного користування площею 3,10 м2 (літ. «Б», «В») на бульварі Т. Шевченка, 34/13 у м. Києві (далі - об`єкти культурної спадщини).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» та КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» упродовж тривалого строку не виконали обов`язків, покладених на них інвестиційним договором, внаслідок чого територіальна громада міста Києва значною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала під час укладення цього договору, що є підставою для його розірвання відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Прокурор стверджує, що інвестиційний договір є чинним, а договір про припинення інвестиційного договору не набрав чинності, є неукладеним та нікчемним. Зазначає, що у зв`язку з розірванням інвестиційного договору, об`єкти культурної спадщини підлягають поверненню територіальній громаді міста Києва. Крім того, об`єкти культурної спадщини не вибули у встановленому законом порядку з комунальної власності, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавчо встановлена заборона на їх відчуження, у зв`язку із чим, на думку прокурора, наявні підстави для його повернення територіальній громаді міста Києва згідно з положеннями статей 391, 1212 ЦК України.
		Господарський суд міста Києва рішенням від 06.12.2021 відмовив у задоволенні позову повністю. Мотивував рішення так.
		Суд відхилив доводи прокурора про те, що ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» не могло набути право власності на об`єкти культурної спадщини з огляду на дію Закону України від 01.02.2005 № 2391-ІV «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини» (далі - Закон № 2391-ІV), та зазначив, що станом на час оформлення права власності ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» на об`єкти культурної спадщини (09.02.2009) вказаний Закон втратив чинність (17.10.2008).
		Можливість дострокового припинення інвестиційного договору шляхом підписання сторонами відповідної угоди за умови врегулювання всіх розбіжностей і проведення взаємних розрахунків була передбачена пунктом 8.5 цього договору. Договір про припинення інвестиційного договору є укладеним та виконаним, відсутність у ньому дати не спростовує факту його укладення.
		Суд першої інстанції також виснував, що відсутні підстави вважати, що договір про припинення інвестиційного договору є нікчемним.
		Суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про розірвання інвестиційного договору не підлягає задоволенню, оскільки станом на час звернення прокурора із цим позовом до суду інвестиційний договір було припинено шляхом підписання його сторонами відповідного договору про припинення інвестиційного договору. Доказів визнання недійсним договору про припинення інвестиційного договору матеріали справи не містять.
		Вимоги про зобов`язання ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради об`єкти культурної спадщини є похідними від вимоги про розірвання інвестиційного договору, отже, вони не підлягають задоволенню.
		Крім того, суд вважав, що ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» вчиняло та вчиняє дії, направлені на виконання як зобов`язань за інвестиційним договором (до його припинення), так і за охоронними договорами (за якими ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» взяло на себе зобов`язання щодо охорони об`єктів культурної спадщини) з метою реставрації об`єктів культурної спадщини.
		Суд першої інстанції зазначив, що порушене право власності на об`єкти культурної спадщини може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, а не шляхом подачі негаторного позову, оскільки позивачем за негаторним позовом може бути лише фактичний володілець.
		Суд відхилив доводи прокурора про те, що з вимогою про розірвання інвестиційного договору та повернення об`єктів культурної спадщини територіальній громаді міста Києва позивачі можуть звернутись до суду протягом всього строку дії цього договору та тривання порушення прав позивачів з боку відповідачів. Разом з тим, оскільки суд відмовив у позові у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть судового рішення.
		Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.07.2022 залишив у силі зазначене рішення Господарського суду міста Києва. Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними вище висновками суду першої інстанції. 
		 
		Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/8413/21, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 10.10.2022 відкрив касаційне провадження у справі № 910/8413/21 за касаційною скаргою прокурора.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09.02.2023 передав справу № 910/8413/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Мотивуючи вказану вище ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що Законом № 2391-ІV заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Цей Закон діяв до 17.10.2008.
		Разом із цим Верховний Суд України в постанові від 09.09.2014 у справі 
		№ 5011-48/950-2012 зі спору, що виник за подібних приватизаційних правовідносин, сформулював такий висновок.
		Статтею 1 Закону № 2391-ІV заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, водночас згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень із дня набрання чинності цим Законом протягом шести місяців Кабінет Міністрів України був зобов`язаний подати до Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
		Упродовж шестимісячного строку, визначеного Законом України від 16.12.2004 № 2245-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 2245-ІV) і Законом № 2391-ІV, Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними законами щодо включення чи невключення об`єктів до списків (переліків) пам`яток історії та культури згідно із Законом УРСР від 13.07.1978 № 3600-ІХ «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (далі - Закон № 3600-ІХ) і до Реєстру нерухомих пам`яток України та затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, а отже, нежиле приміщення площею 164,7 кв. м. АДРЕСА_1 не набуло статусу пам`ятки.
		Законом України від 23.09.2008 № 574 «Про перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» затверджено перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, до якого нежиле приміщення площею 164,7 кв. м. АДРЕСА_1 не внесено, а пунктом 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон № 2391-ІV.
		Таким чином, на час прийняття Шевченківською радою рішення не існувало законодавчої заборони щодо його включення до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком Верховного Суду України з огляду на таке.
		У Законі № 2391-ІV зазначено, що заборонено приватизацію пам`яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації (стаття 1), а пунктом 2 Прикінцевих положень передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом протягом шести місяців Кабінет Міністрів України був зобов`язаний подати до Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що невиконання Кабінетом Міністрів України своїх обов`язків щодо подачі до Верховної Ради України проекту Закону України «Про затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації» не може вплинути на чинність закону.
		З огляду на викладене вище Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 09.09.2014 у справі № 5011?48/950-2012 про те, що оскільки упродовж шестимісячного строку, визначеного законами № 2245-ІV і № 2391-ІV, Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними законами щодо включення чи невключення об`єктів до списків (переліків) пам`яток історії та культури згідно із Законом УРСР № 3600-ІХ і до Реєстру нерухомих пам`яток України та затвердження переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, то об`єкти, не включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури згідно із Законом № 3600-ІХ і до Реєстру нерухомих пам`яток України, під час дії мораторію на приватизацію, передбаченого Законом № 2391-ІV, підлягали приватизації.
		Відповідно до пункту 7 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
		Оцінюючи правовідносини на предмет подібності в цій справі та у справі № 5011?48/950-2012, Велика Палата Верховного Суду враховує свої висновки, викладені в пунктах 96-98 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
		Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. Із цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
		Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, наведені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2023, та приймає справу до розгляду на підставі пункту 7 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
		Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		З огляду на викладене справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
		Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1. Прийняти до розгляду справу № 910/8413/21 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд», Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Благодійна організація «Фундація спадщини Терещенків», про розірвання договору та повернення майна, за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2021.
		2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 17 травня 2023 року о 15 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3. Копію цієї ухвали у справі № 910/8413/21 надіслати учасникам справи.
		Ухвала у справі № 910/8413/21 набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       І. В. Ткач
		Судді:                          В. В. Британчук                                         С. Ю. Мартєв                                     Ю. Л. Власов                                         К. М. Пільков                                      М. І. Гриців                                         О. Б. Прокопенко                                      Д. А. Гудима                                         О. М. Ситнік                                      Ж. М. Єленіна                                         О. С. Ткачук                                      І. В. Желєзний                                         В. Ю. Уркевич                                      Л. Й. Катеринчук                                         Т. А. Чумаченко                                      Г. Р. Крет                                         С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...