Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/578/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 15.03.2023
Номер судового провадження: 12-6гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		15 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		Справа № 909/578/17
		 
		Провадження № 12-6гс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Ткача І. В.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 909/578/17
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
		до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
		про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 012 від 09.04.2012 у розмірі 2 533 341,27 грн
		за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
		на постановуЗахідного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бонк Т. Б., Зварич О. В.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року (головуюча суддя Неверовська Л. М., судді Максимів Т В., Фанда О. М.),
		 
		УСТАНОВИЛА:
		1. 14 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія», позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»             (далі - Облавтодор, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2012 року № 012 (далі - кредитний договір) у розмірі 2 533 341,27 грн, з яких: 1 266 357,90 грн - заборгованість за кредитом, 834 867,85 грн - заборгованість за процентами, 432 115,52 грн - пеня.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов кредитного договору та додаткових угод, укладених між сторонами в подальшому.
		3. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 19 березня                  2018 року відмовив у задоволенні позову.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виключення кредитною установою зі своєї назви слова «банк» та з видів своєї діяльності «банківська діяльність» без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не дає підстави вважати таку юридичну особу правонаступником кредитної установи (банку). Позивач повинен був діяти відповідно до вимог, установлених цим Законом, і проводити будь-які зміни щодо своєї діяльності, зокрема й зміну назви, виключно після отримання на це згоди від Національного банку України (далі - НБУ).
		5. Матеріали справи не містять, а позивач не надав доказів, які б указували на правомірність переходу до нього прав та обов`язків банківської установи (правонаступництва після Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Укрінбанк»). При цьому правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні між ПАТ «Укрінбанк» та Публічним акціонерним товариством «Укрінком» (далі - ПАТ «Укрінком») (попередня назва ПАТ «Українська інноваційна компанія») відсутній.
		6. Суд виснував, що правонаступництво між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Укрінком» не відбулось, передавальний акт або розподільчий баланс відсутній, виконання обов`язку боржника поручителем, заставодавцем, третьою особою також не відбувалось.
		7. Крім цього, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) немає запису про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Укрінбанк».
		8. Суд першої інстанції також зазначив, що обов`язковим суб`єктом банківських правовідносин є банк або інша фінансова установа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює банківські операції. На відміну від інших учасників господарських правовідносин, поряд із загальною банк має також і спеціальну правосуб`єктність. Банківська правоздатність виникає з моменту реєстрації банку НБУ та внесення його до реєстру банків. Банківська дієздатність виникає на підставі банківської ліцензії, виданої НБУ. Позивач не зареєстрований як банківська установа та не має банківської ліцензії.
		9. Західний апеляційний господарський суд постановою від 22 лютого 2022 року залишив без змін вищевказане рішення суду першої інстанції.
		10. Апеляційний господарський суд врахував висновки, викладені Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03 серпня 2018 року у справі № 910/8117/17 (до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у справі № 909/578/17) та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).
		11. Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року та постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року, ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		12. Касаційна скарга мотивована, зокрема, так.
		13. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17 (провадження № 12-96гс18), від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження               № 12-17гс20), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 905/1328/17, від 25 листопада 2020 року та від 21 липня 2021 року у справі № 922/2144/16, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 303/4128/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 192/309/18, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 812/10224/13-а, від 07 березня 2018 року у справі № К/9901/10396/18.
		14. Посилаючись на наявність окремої думки від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), позивач вважає можливим відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Також посилається на наявність виключної правової проблеми у справі № 909/578/17.
		15. Зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справу № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а отже й остаточного формування правового висновку Верховного Суду в такій справі. Обставини, встановлені у вказаній постанові, не мають обов`язкового характеру для справи № 909/578/17.
		16. За ідентифікаційним кодом 05839888 у ЄДР зареєстровано ПАТ «Українська інноваційна компанія». Інформації щодо ПАТ «Укрінбанк» у ЄДР немає.
		17. 13 липня 2016 року були проведені позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Укрінбанк», на яких, серед іншого, ухвалені рішення про зміну найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, а також затверджено статут ПАТ «Укрінком» у новій редакції, яким змінено вид діяльності товариства. Згідно з пунктом 1.1 статуту ПАТ «Укрінком» товариство продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ  «Укрінбанк». ПАТ «Укрінком» має ідентифікаційний код юридичної особи 05839888, тобто такий самий, як ПАТ «Укрінбанк» до зміни найменування.
		18. Позивач стверджує, що реорганізація банку в розумінні статті 5 та частини першої статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не відбулася. Перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» не впливає на обсяг прав та обов`язків ПАТ «Укрінком», яке згодом було перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія», щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
		19. Зауважує, що правочини щодо перейменування ПАТ «Укрінбанк» та зміни видів його статутної діяльності були вчинені органами управління банку після припинення відповідних повноважень НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд). Існування в українському законодавстві прогалини щодо правового регулювання відновлення банківської діяльності не свідчить про нікчемність дій органів управління банку, що не були передбачені, втім і не були прямо заборонені чинним законодавством.
		20. Позивач зазначає, що НБУ не звертався з позовом, предметом доказування в якому було б порушення ПАТ «Укрінком» положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», інших нормативно-правових актів щодо факту внесення змін до статутних документів банку, внаслідок чого товариство істотно змінило види діяльності та припинило банківську діяльність. Разом з цим судовими рішеннями у справах № 826/15260/17, № 826/11199/16, № 826/18320/16, № 826/5325/16 відмовлено в задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13 липня 2016 року.
		21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18 липня 2022 року, серед іншого, відкрив касаційне провадження у справі № 909/578/17 за касаційною скаргою ПАТ «Українська інноваційна компанія» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року.
		22. 22 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання від ПАТ «Українська інноваційна компанія» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		23. Клопотання мотивоване наявністю виключної правової проблеми, різної судової практики щодо визначення обсягу прав та обов`язків ПАТ «Українська інноваційна компанія» та необхідністю уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у пунктах 257-259 постанови від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).
		24. Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		25. Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07 грудня 2022 року задовольнив клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» від 22 листопада 2022 року та передав справу № 909/578/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
		27. Зі змісту заявленого клопотання та під час розгляду цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з`ясував наявність суперечливих правових висновків щодо питання про те, чи є перейменування банківської установи та зміни видів діяльності у статуті (виключення банківської діяльності) без зміни її організаційно-правової форми реорганізацією в розумінні статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та чи впливає це на обсяг прав і обов`язків такої юридичної особи, які виникли за період її існування та до моменту зміни назви (зокрема, в частині наявності права на стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором, укладеним такою юридичною особою як банківською установою).
		28. Так, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 202-204 постанови від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17 гс19) щодо ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ПАТ «Укрінбанк» дійшла, зокрема, таких висновків: «Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність». До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльність комерційних банків» (КВЕД 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 Цивільного кодексу України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом у розумінні статті 109 Цивільного кодексу України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 Цивільного кодексу України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі № 914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого в мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась».
		29. Крім того, як зазначило ПАТ «Українська інноваційна компанія» у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в пунктах 170, 209, 210, 231 постанови від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) Велика Палата Верховного Суду встановила, що ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Укрінбанк» мають однаковий ідентифікаційний код юридичної особи (05839888) та однакову дату реєстрації в ЄДР, але в реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Укрінком» є правонаступником ПАТ «Укрінбанк». У цій постанові зазначено про відсутність правочину між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Укрінком» щодо передачі прав та обов`язків банку та те, що правонаступництво в розумінні процедури реорганізації не відбулося. Також Велика Палата Верховного Суду встановила, що право вимоги від ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Укрінком» не переходило.
		30. Разом з тим після ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) сформувалася неоднакова практика Верховного Суду щодо визначення правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія» та його правосуб`єктності.
		31. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зазначені у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2021 року у справі № 442/6970/16, від 18 березня 2020 року у справах  № 750/8636/17 та № 750/8861/17, від 08 серпня 2020 року у справі № 369/9774/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/7962/19, від 29 червня 2022 року у справах № 913/266/20 (711/10273/17) та № 913/266/20 (913/379/20).
		32. У вказаних вище справах суди виходили з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав та обов`язків ПАТ «Укрінбанк».
		33. На противагу вищевказаним постановам Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наводить також зазначені у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі № 1240/2368/18 (у якій зазначено, що станом на час розгляду цієї справи в судах ПАТ «Українська інноваційна компанія» є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПАТ «Українська інноваційна компанія» є юридичною особою - правонаступником ПАТ «Укрінбанк» згідно з відомостями, що містяться в ЄДР) та від 01 червня 2022 року у справі № 640/5446/19 (у якій зазначено, що ПАТ «Укрінбанк» 13 липня 2016 року було перейменовано на ПАТ «Укрінком», яке 28 березня 2017 року було перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія», тобто вказані товариства є однією і тією ж юридичною особою з одним кодом ЄДРПОУ 05839888).
		34. З наведеного видно, що касаційні суди різних юрисдикцій неоднаково оцінюють правовий статус ПАТ «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «Укрінком»), а тому обґрунтованими вбачаються доводи ПАТ «Українська інноваційна компанія», що наслідком цього є таке:
		1) кредитори - вкладники ПАТ «Українська інноваційна компанія» позбавлені можливості захистити свої майнові права в судовому порядку, чим порушуються їх конституційні права, встановлені статтями 41 та 55 Конституції України;
		2) колишні працівники банку не можуть належно захистити свої трудові права, гарантовані статтею 43 Конституції України;
		3) порушені права акціонерів ПАТ «Українська інноваційна компанія» щодо вільного володіння майном, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої у деяких рішеннях Верховного Суду, вони володіють акціями іншої юридичної особи, відмінної від ПАТ «Укрінбанк»;
		4) недобросовісні боржники уникають майнової відповідальності, по суті вони отримали «прощення боргу», оскільки неіснуюча юридична особа - ПАТ «Укрінбанк» або Фонд від її імені не має можливості звернутися до суду з позовом про стягнення боргу, що негативно впливає на інвестиційний клімат у країні та ставить під сумнів спроможність держави гарантувати захист прав інвесторів і колишніх вкладників ПАТ «Укрінбанк», вимоги яких мають задовольнятися саме з майна ПАТ «Українська інноваційна компанія».
		35. Скаржник у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду також указав, що з огляду на існуючу правову колізію при розгляді справ за участю ПАТ «Укрінбанк» або ПАТ «Українська інноваційна компанія» для правильного вирішення спорів судами всіх юрисдикцій постає необхідність надати відповіді на такі запитання:
		- чи існує станом на сьогодні така юридична особа, як ПАТ «Українська інноваційна компанія», якщо існує, то яким є її ідентифікаційний код юридичної особи, яким чином вона створена, яка її попередня назва;
		- чи існує станом на сьогодні така юридична особа, як ПАТ «Укрінбанк», якщо існує, то яким є її ідентифікаційний код юридичної особи та яка назва на теперішній час цієї юридичної особи;
		- чи можуть одночасно існувати в правовому полі України дві юридичні особи з однаковим кодом та спільним записом у ЄДР;
		- яким чином зацікавлені особи можуть здійснити захист своїх законних інтересів щодо ПАТ «Укрінбанк» з урахуванням того, що дані про юридичну особу з такою назвою відсутні в ЄДР.
		36. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з доводами, викладеними в клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
		37. Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України).
		38. Стаття 2 Цивільного кодексу України передбачає, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
		39. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України).
		40. Згідно із частинами першою та третьою статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
		41. Відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (далі - Положення про ЄДРПОУ), Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.
		42. Інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта; класифікаційні - види економічної діяльності, територіальна належність, форма власності, організаційно-правова форма господарювання, інституційний сектор економіки, найменування органу, до сфери управління якого належить суб`єкт, тощо (пункт 4 Положення про ЄДРПОУ).
		43. Пунктом 6 Положення про ЄДРПОУ визначено, що ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.
		44. Вказане свідчить про те, що ідентифікаційний код, який відноситься до ідентифікаційних даних, є унікальним для кожної юридичної особи, а тому може належати лише одній організації.
		45. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (зокрема, з договору). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		46. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		47. Ані загальні норми цивільного законодавства, ані норми банківського законодавства не передбачають відкликання банківської ліцензії та виключення банку з Державного реєстру банків як підставу припинення зобов`язання з повернення кредиту.
		48. Відбулося перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», яке згодом було перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія», внесення змін до статуту товариства щодо видів діяльності, а не реорганізація ПАТ «Укрінбанк».
		49. Отже, за твердженнями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією і тією ж юридичною особою, яка втрачає право на здійснення банківської діяльності з моменту відповідних змін, однак не втрачає право- / дієздатності у вже набутих зобов`язаннях.
		50. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що перейменування банківської установи без зміни її організаційно-правової форми не є реорганізацією в розумінні статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не впливає на обсяг прав та обов`язків такої юридичної особи, які виникли за період її існування і до моменту зміни назви, з огляду на те, що внаслідок цього не створюється новий учасник правовідносин, а отже, ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 та єдиним обсягом прав та обов`язків.
		51. Окрім цього, на момент проведення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк» (13 липня 2016 року) та позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» (28 березня 2017 року), якими, зокрема, змінено назву юридичної особи та види її діяльності, повноваження її органів управління були поновлені у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку рішень про неплатоспроможність банку, введення тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		52. Указане свідчить, що рішення щодо перейменування акціонерного товариства та зміни видів його статутної діяльності були ухвалені безпосередньо його органами управління після припинення у НБУ та Фонду відповідних повноважень щодо банку.
		53. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 257-259 постанови від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) зазначила, що скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління діяльністю банку Фондом. У такому разі управління банком Фондом припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ. Після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		54. На момент ухвалення Великою Палатою Верховного Суду зазначеної вище постанови редакція частин третьої - п`ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачала таке: «3. Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. 4. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. 5. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року».
		55. Однак відповідно до Закону України від 13 травня 2020 року № 590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були внесені зміни. Частина п`ята статті 44 цього Закону була викладена в такій редакції: «Фонд з дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п`яти років) забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів. Фонд має право прийняти рішення про продовження строку управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів у разі виникнення обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів, на весь час існування таких обставин. Підставами продовження Фондом строку є такі обставини:
		- неможливість доступу Фонду або уповноваженої особи Фонду до банку при здійсненні ліквідації, до його майна (активів), книг, записів, документів, баз даних;
		- набрання законної сили судовим рішенням про скасування або визнання нечинним рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку, якщо Фонд оскаржує таке судове рішення;
		- незадоволення вимог усіх кредиторів банку за наявності майна (активів) банку, нереалізованого з причин рішень суду або іншого компетентного органу, яке мало наслідком неможливість продажу майна (активів) в порядку, визначеному частинами шостою - тринадцятою статті 51 цього Закону, або з причини відмови в наданні таких, що вимагаються законом, дозволу або згоди на вчинення правочину щодо відчуження майна (активів)».
		56. З наведеної норми вбачається, що в разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування або визнання нечинним рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку продовження строку процедури виведення банку з ринку можливе виключно за умови оскарження такого рішення Фондом.
		57. Обов`язковою умовою продовження повноважень Фонду є прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення про продовження строку управління майном (активами) банку з мотивів скасування попереднього рішення про початок процедури ліквідації банку на підставі судового рішення, що набрало законної сили. При цьому строк продовження процедури виведення банку з ринку продовжується до визначення результатів такого оскарження.
		58. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що виникла необхідність передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку про те, чи є ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» однією юридичною особою та, відповідно, який саме орган / суб`єкт наділений повноваженнями на управління такою юридичною особою в контексті внесення змін до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		59. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що ситуація, яка склалася довкола правового статусу ПАТ «Укрінбанк» (ПАТ «Українська інноваційна компанія»), є унікальною та потребує вирішення задля забезпечення дотримання принципу правової визначеності. Досягти правової визначеності щодо статусу юридичної особи, яка мала назву ПАТ «Укрінбанк», а наразі має назву ПАТ «Українська інноваційна компанія», можна у спосіб: 
		1) повернення цієї юридичної особи у статус банку, який ліквідується, шляхом скасування рішень про внесення змін до статуту і продовження Фондом процедури виведення банку з ринку (до визнання недійсними змін до статуту в судовому порядку і появи в ЄДР юридичної особи з назвою ПАТ «Укрінбанк» замість ПАТ «Українська інноваційна компанія» та з кодом 05839888 такий шлях є неможливим; такої юридичної особи, як ПАТ «Укрінбанк», наразі не існує, юридична особа має назву ПАТ «Українська інноваційна компанія», незаконність рішень загальних зборів від 13 липня 2016 року та відповідних записів у ЄДР може бути доведена лише в судовому порядку);
		2) залишення ПАТ «Українська інноваційна компанія» у тому правовому стані, який є зараз, - акціонерне товариство, небанківська установа, не підпорядкована НБУ, яка має всі ті самі права, обов`язки, зобов`язання, майно, що мало ПАТ «Укрінбанк» (за винятком тих, які може мати виключно банківська установа), адже це та сама юридична особа, але з іншою назвою, зокрема й щодо кредитних договорів, із зазначенням про право Фонду стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» кошти, які Фонд виплатив вкладникам на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також інші збитки за їх наявності.
		60. Водночас Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду звернув увагу, що у справах № 826/15260/17, № 826/11199/16, № 826/18320/16, № 826/5325/16 суди відмовили в задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13 липня 2016 року. Натомість НБУ не звертався з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, статуту, скасування записів у ЄДР, хоча з моменту ухвалення відповідних рішень минуло вже більше шести років.
		61. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також узяв до уваги, що не тільки Фонд має право стягнути з ПАТ «Українська інноваційна компанія» збитки, але й акціонери ПАТ «Укрінбанк» не позбавлені права на звернення до суду з позовом про стягнення збитків, завданих незаконними рішеннями НБУ та Фонду про визнання банку неплатоспроможним, виведення банку з ринку та його ліквідацію (оскільки суди ухвалили остаточні рішення із цього питання, якими підтверджено незаконність рішень держави про виведенню цього банку з ринку).
		62. Відповідно до положень частини другої статті 1173 Цивільного кодексу України особливості відшкодування шкоди, завданої у результаті виведення неплатоспроможного банку з ринку / ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів НБУ, Фонду, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У разі якщо вони втратять право власності на акції (якщо ситуація щодо можливості реалізації прав власника акцій буде лишатися юридично невизначеною протягом тривалого періоду часу), такі збитки можуть бути значно більшими.
		63. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також звернув увагу, що визнання всіх правочинів ПАТ «Українська інноваційна компанія» нікчемними з дати перейменування ПАТ «Укрінбанк» та внесення змін до його статуту призведе до дестабілізації правової ситуації навколо товариства, адже з липня 2016 року минуло вже більше шести років, протягом яких товариством вчинялися численні правочини. Без досягнення по суті захисту інтересів вкладників (процедура виведення банку з ринку так і не була поновлена, і, як зазначено вище, наразі не має реальних перспектив бути поновленою), виникає ризик порушення прав широкого кола контрагентів, працівників ТОВ «Українська інноваційна компанія» через те, що будь-які юридично значущі дії, які були вчинені органами товариства з 13 липня 2016 року, вважаються нікчемними.
		64. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також посилається на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).
		65. Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		66. Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		67. За відсутності усталеної судової практики, наявності неузгодженості в законодавчому регулюванні спірних правовідносин окреслені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду правові проблеми мають характер виключних, тому Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви та підстави, зазначені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 грудня 2022 року у справі № 909/578/17, обґрунтованими.
		68. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). 
		69. Аналогічний припис закріплений у пункті 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		70. Принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних відносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду. 
		71. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.
		72. Згідно із частиною першою статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		73. Звідси справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 120, 121, 301, частинами четвертою та п`ятою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1. Прийняти до розгляду справу № 909/578/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012 від 09.04.2012 у розмірі 2 533 341,27 грн за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року в цій справі.
		2. Призначити справу № 909/578/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 17 травня 2023 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.  
		 
		  Суддя-доповідач                                                                     І. В. Ткач
		 
		Судді:                          В. В. Британчук                                         С. Ю. Мартєв                                     Ю. Л. Власов                                         К. М. Пільков                                      І. В. Григор`єва                                         О. Б. Прокопенко                                      Ж. М. Єленіна                                         О. М. Ситнік                                      І. В. Желєзний                                         О. С. Ткачук                                      Л. Й. Катеринчук                                         В. Ю. Уркевич                                      В. С. Князєв                                         Т. А. Чумаченко                                      Л. М. Лобойко                                         С. П. ШтеликВідповідно до частини третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України ухвалу оформив суддя Уркевич В. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...