Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/1154/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 15.03.2023
Номер судового провадження: 12-11гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		15 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		Справа № 909/1154/21
		Провадження № 12-11гс23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Катеринчук Л. Й.
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича Ю. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду 
		справи за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання недійсними рішень загальних зборів
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Стефанів Т. В.) від 26 квітня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий Бойко С. М., судді - Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) від 31 серпня 2022 року та
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТзДВ) «Коломийський ДОЗ» від 04 січня і 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року, 08 липня 2015 року щодо передання в іпотеку нежитлових будівель на виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Компанія Рона» за кредитним договором від 20 січня 2012 року № 1.12-02 та підтвердження повноважень директора на вчинення цих дій, надання згоди на укладення договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 28 лютого 2013 року № 1.12-02/І-2.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачку не було повідомлено про дату, час та місце проведення загальних зборів, а також про питання, які були внесені на розгляд загальних зборів, чим порушено пункти 6.1.1, 12.1.1, 12.1.11 статуту ТзДВ «Коломийський ДОЗ», що свідчить про порушення корпоративних прав позивачки на участь в управлінні справами цього товариства.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		26 квітня 2022 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення мотивовані тим, що позивачка не довела наявність безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзДВ «Коломийський ДОЗ» та порушення її прав прийнятими загальними зборами товариства рішеннями. Задоволення позову не приведе до відновлення корпоративних прав ОСОБА_1 .
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 мотивувала тим, що суди порушили статтю 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII), не врахували вимоги статті 61 зазначеного Закону та висновки щодо застосування норм права у корпоративних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/807/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 916/58/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/14724/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 914/1078/20, від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19, від 25 квітня 2018 року у справі № 904/6965/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16.
		Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
		30 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду справу передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду з підстав, визначених частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на необхідність вирішення питання щодо відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20, щодо застосування норм Закону № 1576-XII при вирішенні спору про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з підстав порушення порядку скликання загальних зборів.
		13 лютого 2023 року Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною четвертою статті 302 ГПК України, вбачаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду керувався такими міркуваннями.
		Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзДВ «Коломийський ДОЗ» щодо надання згоди на передання в іпотеку Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» об`єктів нерухомості у забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ «Компанія Рона».
		30 листопада 2021 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 909/869/20 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2021 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2021 року, якими визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТзДВ «Коломийський ДОЗ», оформлені протоколом від 22 грудня 2014 року № 9.
		При вирішенні спору у справі № 909/869/20 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду застосував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 у справі № 923/876/16, відповідно до якого відсутність доказів належного повідомлення учасника товариства про скликання й проведення загальних зборів свідчить про порушення прав позивача - учасника товариства, передбачених статтею 10 Закону № 1576-XII, та є достатньою підставою для визнання цих рішень недійсними.
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду навів висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 у пункті 45: Велика Палата Верховного Суду вважає, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто.
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду вважає, що цей висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 у пункті 45 має загальний характер та потребує уточнення. 
		А саме, позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків, залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється; учасник може звернутися з позовною заявою, посилаючись на порушення порядку скликання загальних зборів, чи порядку ухвалення рішення загальних зборів, проте дійсні мотиви звернення до суду можуть бути спрямовані не на захист його корпоративного права на управління справами товариства; задоволення позову призведе до позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили (його анулювання зі зворотною силою в часі); для правильного вирішення спору необхідно дослідити підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства, наслідки ухвалення оскаржуваного рішення загальних зборів товариства, його реалізацію, кількість голосів учасника товариства, який оскаржує рішення загальних зборів товариства та чи захистить права учасника товариства судове рішення про визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів учасників товариства господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення та оцінити ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними, виходячи з обставин справи, яка залежить від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача.
		Зазначали, що задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзДВ «Коломийський ДОЗ» 2013-2015 років, де позивачку не повідомлено про проведення зборів, не призведе до повернення майна до власності товариства, а тому не відновить жодних майнових прав позивачки у спірних правовідносинах.
		Такий висновок не завжди є ефективним у правозастосуванні норм ЦК України, Господарського кодексу України, Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» до господарського товариства про оскарження рішень загальних зборів, має загальний характер та потребує конкретизації.
		З огляду на це суд зазначив, що порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів не є безумовною підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними, для правильного вирішення спору необхідно дослідити дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства.
		Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки про наявність підстав для передачі справи на її розгляд помилковими.
		У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. 
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 236 ГПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).
		У рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. Тhe United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		Судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49 цього Висновку). 
		Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
		При цьому принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це означало б неможливість виправити судом свою позицію або виключало б можливість динамічного розвитку права та суспільних правовідносин.
		В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та ГПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Великою Палатою Верховного Суду визначено критерії для передачі справ на розгляд Великої Палати для відступу від правової позиції, а саме: подібність правовідносин у справі, що передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду та справи, в якій зроблено висновок про застосування норм права, від яких пропонується здійснити відступ; наявність актуальної позиції, від якої відповідний касаційний суд просить здійснити відступ; дотримання процесуального порядку передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та вмотивованість ухвали про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		За пунктом 1 частини першої статті 116 ЦК України та пунктом «а» частини першої статті 10 Закону № 1576-XII (у редакціях, чинних на момент скликання та проведення оспорюваних загальних зборів) учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом.
		Своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
		Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У разі заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
		Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 травня 2018 року у справі № 906/592/17, від 22 січня 2020 року у справі № 915/99/19, від 06 лютого 2020 року у справі №906/307/19, від 03 березня 2020 року у справі № 922/756/19, від 21 квітня 2020 року у справі № 927/411/19, від 14 травня 2020 року у справі № 910/3722/18, від 18 червня 2020 року у справі № 911/938/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 910/14910/18, від 24 червня 2021 року у справі № 910/10275/20 та інших. 
		При цьому Верховим Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду неодноразово наголошувалося, що позивачу не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням, адже голосуванню передують обговорення усіма присутніми учасниками питань порядку денного, внесення обґрунтованих пропозицій та виступи учасників, що, за певних обставин, може істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими результатами, які мали місце внаслідок незаконного позбавлення позивача можливості взяти участь у загальних зборах, а тому в такому випадку не має значення розмір частки позивача у статутному капіталі товариства щодо її достатності для суттєвої зміни рішення, що оскаржується. Можливою є ситуація, коли учасник, який володіє невеликою часткою у статутному капіталі товариства, своїми пропозиціями до порядку денного, виступом відносно пропозицій з голосування питань порядку денного тощо, переконавши іншого (інших) учасника в правоті своєї позиції, шляхом голосування, при наявності необхідного кворуму голосів у таких учасників для прийняття рішень, може змінити хід голосування (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 904/6983/17, від 06 березня 2018 року у справі № 907/167/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1807/17, від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19, від 12 січня 2023 року у справі № 916/1143/21 та інші).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 зазначила, що недотримання порядку скликання загальних зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття ними рішень за відсутності позивача, не повідомленого про їх проведення, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача як учасника на участь в управлінні справами товариства. Установивши факт неповідомлення позивача про час, місце і порядок денний зборів, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень, адже право позивача на управління товариством шляхом участі у загальних зборах його учасників є порушеним. Крім того, висновки обох судів щодо питання відсутності доказів повідомлення позивача про проведення зборів збігаються. Неповідомлення позивача про дату проведення загальних зборів учасників товариства є порушенням вимог статті 61 Закону № 1576-XII, а тому прийняті рішення порушують права позивача на участь в управлінні товариством, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, що є однією зі складових корпоративних прав.
		Слід зазначити, що вказаний спір стосувався рішення товариства про відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону № 1576-XII, а також про належність дій представника учасника товариства.
		Велика Палата Верховного Суду вказувала, що апеляційний господарський суд установив, що відповідачем порушено порядок скликання загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» (неповідомлення позивача про збори та порядок денний), які відбулися 16 серпня 2014 року, порушено права позивача на участь в управлінні справами товариства (участь у зазначених зборах), безпідставно виключено зі складу учасників товариства (за відсутності його заяви про виключення), а не встановлювала зазначену обставину.
		Крім того, констатувала, що суд апеляційної інстанції залишив без уваги ту обставину, що визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» від 15 серпня 2013 року та від 16 серпня 2014 року з відповідними змінами до статуту відповідача, а також визнання права власності позивача на частку у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Славія» у розмірі 51 %, яка становить 423 300 грн, передбачає поновлення становища, яке існувало до прийняття зазначених рішень, тобто відновлення первісного складу учасників товариства, у тому числі за участю осіб, які не залучені судом до участі у справі. Велика Палата Верховного Суду у свої мотивувальній частині зазначеної постанови вкотре звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
		Таким чином, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, щодо підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства через недотримання порядку скликання загальних зборів є чітким, зрозумілим та стосується конкретних обставин справи, установлених судами факту - першої та апеляційної інстанцій, а практика Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з розгляду вказаної категорії спорів є сталою.
		Застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду не є догмою у кожній справі відповідної категорії, оскільки, як зазначається навіть в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, при ухваленні рішення, суд має дослідити усі обставини справи, навіть мотиви звернення з позовом і правовий результат, на який сподівається позивач.
		Разом з тим, доводи колегії суддів Касаційного господарського суду зводяться фактично до того, що Велика Палата Верховного Суду має дослідити обставини справи, надати оцінку доказам у справі та уточнити свій висновок щодо такої підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства як порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.
		Однак відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Крім того, сам висновок Великої Палати Верховного Суду не містить вказівки на його обов`язковість та універсальність у всіх справах зазначеної категорії, незалежно від встановлених судами обставин та наданих сторонами доказів.
		Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		Згідно із частиною четвертою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		Відповідно до частин першої, другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Згідно із частиною третьою зазначеної статті на розгляд Великої Палати суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного суду може лише за умови, якщо існує різна практика касаційних судів різних юрисдикцій щодо аналогічних норм права.
		Оскільки питання визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства через недотримання порядку скликання загальних зборів вирішувалося у рамках однієї юрисдикції - господарської, що виключає можливість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а має розглядатися об`єднаною палатою Касаційного господарського суду відповідно до частини другої статті 302 ГПК України.
		Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передані питання, що можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати як належним судом.
		Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду на підставі частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302-303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання недійсними рішень загальних зборів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року - повернути на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду.
		Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                      Л. Й. Катеринчук
		Судді:                                    В. В. Британчук                                        К. М. Пільков
		Ю. Л. Власов                                             О. Б. Прокопенко
		І. В. Григор`єва                                         О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                           І. В. Ткач
		І. В. Желєзний                                          О. С. Ткачук
		В. С. Князєв                                             В. Ю. Уркевич
		Л. М. Лобойко                                         Т. А. Чумаченко
		С. Ю. Мартєв                                           С. П. Штелик
		Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України ухвалу оформила суддя Ситнік О. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...