Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/70/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2023. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/305/210/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022070000000174

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 305/70/23 
		Провадження по справі 1-кп/305/210/23 
		                                               
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		07.04.2023 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рахів кримінальне провадження за № 22022070000000174 від 26.12.2022 року за обвинуваченням: 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, допризовника, раніше не судимого, 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , з неповною вищою освітою, не одруженого, допризовника, не працюючого, раніше не судимого,
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , з середньою освітою, не одруженого, допризовника, не працюючого, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, 
		 
		                                               ВСТАНОВИВ :
		 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачуються в тому, що будучи обізнаним про явище нелегальної міграції на території України, використовуючи воєнний стан, введений на території України через збройну агресію російської федерації проти України, та заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 років, діючи за попередньою змовою між собою та за участі з невстановленими на даний час досудовим слідством особами здійснили сприяння в незаконному переправленні через державний кордон України, шляхом надання порад вказівок засобів та усунення перешкод щодо кількох осіб.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 вину свою у пред`явленому обвинуваченні повністю визнав та пояснив суду. Його попросив давній знайомий в телеграмі, що потрібно допомогти переправити через кордон трьох осіб чоловічої статі призовного віку, а потім перестав писати. Десь у жовтня 2022 року знову написав про допомогу у переправлені знайомих через кордон, тому особисто під`їхав автомобілем до «Колиби» в с. Ділове, де його чекали троє невідомих осіб, це було 12.10.2022 року. З ним був також товариш ОСОБА_9 . Посадивши трьох чоловіків у автомобіль, відвезли їх до с. Ділове й висадили біля стадіону, де вони мали через річку перейти в Румунію. Жодних грошових коштів за ці послуги не отримав. Особу, яка йому писала, не знає. Розкаявся у скоєному.
		Обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав в межах пред`явленого йому обвинувачення та показав суду. Він зідзвонився з товаришем ОСОБА_10 , який повідомив його про те, що його товариш просив допомогти у переправленні біженців через державний кордон. 11.10.2022 року ОСОБА_11 зранку сказав, що вони повинні приїхати в с. Ділове під «Колибу». Після обіду він автомобілем моделі «Вольксваген Пассат» повіз невідомих трьох осіб до с. Ділове, де висадив їх біля місцевого стадіону. Раніше не бачив тих осіб, яких він підвозив. Розкаявся у скоєному.
		Обвинувачений ОСОБА_12 вину свою визнав у межах пред`явленого йому обвинувачення та показав суду. Спільно з товаришем, ОСОБА_13 , домовившись раніше, 11.10.2022 року мали їхати у м. Рахів з метою реєстрації мотоцикла. По дорозі ОСОБА_4 зателефонували, що потрібно переправити трьох людей через кордон. ОСОБА_5 приїхав до «Колиби», вони подивилися на людей та поїхали, а повернувшись вони забрали трьох чоловіків і вони поїхали в сторону кордону. По дорозі особам, яких підібрали, пояснили, що потрібно буде йти через гори. Раніше цих осіб він не знав, грошові кошти не отримував, людей мали намір доставити до кордону та переправити їх. 
		На обґрунтування винуватості обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сторона обвинувачення посилається на докази, які вважала за необхідне надати, і які досліджувалися безпосередньо в ході судового засідання за її клопотанням, а саме:
		-постанову про визнання речовими доказами від 13.10.2022 року;
		-постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 26.12.2022 року; 
		-постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу від 05.10.2022 року у кримінальному провадженні за №42022072030000146 за ознаками ст. 332 ч. 2 КК України;
		-постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 05.10.2022 року; 
		-постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 26.12.2022 року;
		-постанову про передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 23.11.2022 року; 
		-квитанцію про отримання на зберігання речових доказів; 
		-акт приймання речових доказів;
		-ухвалу слідчого судді про накладення арешту від 26.10.2022 року; 
		-довідки про стан здоров`я обвинувачених, про склад їх сімей;
		-характеристики;
		-вимоги про судимість. 
		Надаючи оцінку, пред`явленому ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинуваченню за ч. 2 ст. 332 КК України, суд виходить з такого.
		       Відповідно до ст. 62 Конституції України, закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь. 
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; та інші обставини, які зазначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. 
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування, чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. (стаття 85 КПК України).
		Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно зі ст. 87 КПК докази, отримані внаслідок порушення права особи на захист, а також здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
		Частиною 2 статті 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Форми фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження прямо визначені статтею 103 КПК України та можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК України, протокол фіксування процесуальної дії складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: - місце, час проведення та назву процесуальної дії; - особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); - всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); - інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: - послідовність дій; - отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: - вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; - спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; - зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
		Статтею 223 КПК України визначено, що слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
		Главою 20 Розділу ІІІ КПК України встановлений перелік та порядок проведення слідчих (розшукових) дій, які проводяться під час досудового розслідування, серед яких: пред`явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК України); пред`явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК України); протокол пред`явлення для впізнання (ст. 231 КПК України); - огляд (ст. 237 КПК України). 
		Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (стаття 1 КПК України).
		Рахівським районним судом Закарпатської області 06.02.2023 року за участі усіх учасників кримінального провадження було прийнято рішення про загальний порядок розгляду даного кримінального провадження, про що суд оголосив в судовому засіданні в ході судового розгляду, про що зазначено в журналі судового засідання.
		Сторона обвинувачення відмовилася від виклику свідків для допиту їх в судовому засіданні, а тому їх покази не були досліджені судом.
		Таким чином, суду стороною обвинувачення не було надано для дослідження жодного доказу, які були виділені із матеріалів досудового розслідування за № 42022072030000146 від 23.09.2022 року, за ознаками ч. 2 ст. 332 КК України, стосовно підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , визначених в додатку до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 26.12.2022 року, за винятком доказів, які характеризують обвинувачених та деяких виключно процесуальних документів.
		Судом з`ясовано, що жодних інших доказів, які би свідчили про причетність обвинувачених до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 332 КК України, в якому вони обвинувачуються, суду не надавалося стороною обвинувачення.
		При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яке є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		З огляду на положення ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ, визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 р. №1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким, при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди, при оцінці доказів, керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
		       Посилання сторони обвинувачення на те, що обвинувачені визнали свою вину повністю в межах пред`явленого їм обвинувачення, не може бути єдиною доказовою базою, поскільки таке являється їх правом.
		Загальні засади кримінального провадження викладені у ст. 7 КПК України зокрема ст. 26 передбачено диспозитивність, отже слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності.
		Суд не вправі займатися витребовуванням чи збиранням доказів, натомість перевірити надані суду докази є прямим обов`язком суду.
		Згідно ст. 84 КПК України, законодавець визначив, що є доказами у кримінальному провадженні. 
		Процесуальними джерелами доказів є показання, однак не можуть слугувати єдиним джерелом доказування вини, а процесуальні документи надані прокурором відображають процесуальне оформлення тих чи інших дій слідчого, або прокурора, але ні в якому разі не підтверджують винуватість особи з точки зору достатності та достовірності.
		Не надавши суду письмові докази, які без сумніву доводили би винуватість обвинувачених у скоєнні саме ними кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КПК України, сторона обвинувачення позбавила суд та обвинувачених встановити істину та перевірити докази на предмет їх достовірності та допустимості.
		Досліджені судом докази, які характеризують обвинувачених, не можуть слугувати доказами, які підтверджують про те, що саме вони поза розумним сумнівом вчинили те чи інше кримінальне правопорушення.
		Судом протягом судового провадження було створено необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, однак сторона обвинувачення не скористалася такими в повній мірі.
		Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, проведених під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, серед найменувань слідчих дій, міститься посилання на огляд місця події, різні огляди, пред`явлення осіб для впізнання протоколи НСРД (розсекречені) та ряд інших процесуальних рішень, які суду не надавалися для дослідження з підстав суду не відомих.
		Таким чином, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
		Прокурор відповідно до ст. 36 КПК України здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
		Саме прокурору належить право підтримувати державне обвинувачення в суді відмовлятися від нього чи змінювати його або висувати додаткове обвинувачення та здійснювати інші повноваження в порядку передбаченого цим Кодексом. 
		Визначаючи обсяг доказування, що підлягає дослідженню та порядок їх дослідження, прокурор ОСОБА_3 від вступної промови відмовилася, а тому скориставшись своїм процесуальним правом відповідно до вимог ст. 349 КПК України, ніхто з учасників кримінального провадження до суду не звертався з клопотанням про проведення судом судового розгляду в порядку ч. 4 ст. 349 КПК України, а тому судом було визначено розгляд кримінального провадження у загальному порядку.
		З огляду на наведене, суд констатує факт відсутності в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинувачених.
		Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, обвинувальний вирок із врахуванням ч. 3 ст. 373 КПК України не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. З врахуванням наданих прокурором у даному кримінальному провадженні доказів при можливості реалізації своїх процесуальних прав, не скориставшись правом та обов`язком у наданні доказів, які би безумовно доводили винуватість обвинувачених, суд тлумачить всі сумніви на користь обвинувачених і приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а тому наявні усі підстави для ухвалення виправдувального вироку.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Судові витрати відсутні.
		Речові докази підлягають вирішенню, відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. 6 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини», ст. ст. 6, 19, 32, 62 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 7, 8, 9, 17, 23, 84-89, 91-94, 98-99, 103-106, 223, 228-231, 237, 370, 373, 374, 393, 395 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		Після вступу вироку в законну силу речові докази: 
		1. автомобіль марки «AUDI» моделі «A4» з д.р.н.з. НОМЕР_1 в кузові типу седан кольору сірий металік, VIN-код: НОМЕР_2 , є знаряддям вчинення злочину, даним протоколом огляду місця події він вилучається разом із ключем запалювання від нього і свідоцтвом про реєстрацію т.з. серія НОМЕР_3 , котрий належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити йому як законному власнику; 
		2. скутер марки «Yamaha» сірого кольору без реєстраційних номерних знаків, котрий належить ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити останньому як законному власнику; 
		3. тепловізор чорного кольору «Pulsar HELION» моделі «XQ50F», поміщений в спец.пакет жовто-білого кольору з надписом «Укрпошта» з умовним означенням «Пакет №1», повернути ОСОБА_4 як законному власнику;
		4. бінокль чорного кольору із текстильним ременем коричневого кольору, поміщений в спец.пакет жовто-білого кольору з надписом «Укрпошта» з умовним означенням «Пакет №1» повернути ОСОБА_4 як законному власнику;
		5. мобільний термінал зв`язку марки «Apple iPhone 7», IMEI НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , поміщений в спец.пакет жовто-білого кольору з надписом «Укрпошта» з умовним позначенням «Пакет №2», повернути ОСОБА_4 як законному власнику;
		6. мобільний термінал зв`язку марки «Apple iPhone 4», IMEI НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_18 , поміщений в спец.пакет жовто-білою кольору з надписом «Укрпошта» з умовним позначенням «Пакет №2» повернути ОСОБА_18 як законному власнику ;
		7. мобільний телефон марки «Nokia ТА-1203», ІМЕІ НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , поміщений в спец.пакет жовто-білого кольору з надписом Укрпошта» з умовним позначенням «Пакет №2» повернути ОСОБА_6 як законному власнику;
		8. мобільний термінал зв`язку марки «Apple iPhone 12 mini», IMEI НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_5 , поміщений в спец.пакет жовто-білого кольору з надписом «Укрпошта» з умовним позначенням «Пакет №3», повернути ОСОБА_5 як власнику.
		Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку слід вручити негайно, після його проголошення, обвинуваченому, та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, та ознайомитися з журналом судового засідання.     
		                                       
		 
		 
		 
		                Суддя:                                                               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...