Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/19405/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2023. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/753/531/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002459

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/19405/20
		провадження № 1-кп/753/531/23
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"06" квітня 2023 р.                         м. Київ
		Дарницький районний суд м. Києва у складі:
		 
		Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		 
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		 
		             за участю прокурора    -  ОСОБА_3 
		 
		захисника                   - ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого кримінальне провадження № 42016000000002459 від 20.09.2016 за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Комунарська, Луганської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, - 
		 
		 
		 
		                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_5 ,реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України, становленню і зміцненню окупаційної влади та придушенню спротивів окупації півострова з боку громадян України, всупереч Конституції України та нормам чинного законодавства України, порушуючи норми міжнародного законодавства, яке діє на території України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, будучи громадянином України та на час вчинення злочину суддею Київського районного суду м. Сімферополя маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками Російської Федерації, у тому числі незаконність утворених на території АР Крим судових органів та органів державної влади Російської Федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, діючи добровільно та умисно у березні 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Київського районного суду м. Сімферополя Республіки Крим» по вул. Воровського, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, надав допомогу представникам іноземної держави, шляхом продовження роботи у незаконно утвореному так званому «Київському районному суді м. Сімферополя Республіки Крим» та Указом Президента Російської Федерації ОСОБА_6 від 19.12.2014 № 786 був призначеним на посаду заступника голови вказаного суду.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України, становлення і зміцнення окупаційної влади та придушенню спротивів окупації півострова з боку громадян України, всупереч Конституції України та нормам чинного законодавства України, порушуючи норми міжнародного законодавства, яке діє на території України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, ОСОБА_5 , будучи громадянином України та на час вчинення злочину суддею Київського районного суду м. Сімферополя, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками Російської Федерації, у тому числі незаконність утворених на території АР Крим судових органів та органів державної влади Російської Федерації, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, 11 лютого 2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Київського районного суду м. Сімферополя Республіки Крим» по вул. Воровського, 16, діючи в інтересах іноземної держави, надав допомогу представникам Російської Федерації, шляхом винесення, керуючись статтями 108, 109 УКП РФ, ухвалив «постанову про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 », якою продовжив строк незаконного тримання під вартою останнього на три місяці, тобто до 19.05.2015 року, чим порушив його право на свободу і особисту недоторканість та на справедливий суд.
		Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні судових органів Російської Федерації, придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених на окупованій території судових органів та посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції від 08.04.2014 № 1183-VІІ), тобто умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (inabsentia), останній показань суду не надавав, клопотань на адресу суду також не подавав.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Клопотань від обвинуваченого та захисника про колегіальний розгляд справи на адресу суду не надходило.
		Відповідно до ухвали суду від 07 вересня 2022 року, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		З урахуванням наведеного суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя необхідно оцінювати як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні стверджував, що зібрані стороною обвинувачення докази слід вважати недопустимими та просив ухвалити у справі виправдувальний вирок.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України (т. 4 а. 168-174).
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_5 , на думку суду, в повному обсязі підтверджується наступними доказами, встановленими та дослідженими у судовому засіданні.
		Так, згідно Указу Президента України №308/2006 від 14 квітня 2006 р. обвинуваченого ОСОБА_5 було призначено на посаду судді Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим \ т.2 а.с.112\.
		Постановою Верховної Ради України від 21.04.2011 року № 3286-VI обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано безстроково на посаду судді Київського районного суду міста Сімферополя \ т.2 а.с.123\.
		Дослідженням протоколу огляду інтернет-видань від 21.10.2020 та додатків до нього судом встановлено, що згідно указу президента рф від 19 грудня 2014 року № 786 обвинуваченого ОСОБА_5 було призначено «заместителем председателя Киевского районного суда г. Симферополя», тобто посадовою особою незаконно утвореної на окупованій рф території України судової установи Республіки Крим \ т.3 а.с.40-41\.
		Дослідженням протоколу огляду інтернет-видань від 11.06.2015 та додатків до нього судом встановлено факти винесення обвинуваченим ОСОБА_5 судових рішень від імені рф, у тому числі рішення про продовження строку тримання під вартою відомого українського кримськотатарського політика, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу (з 2008 року), голови Бахчисарайського регіонального меджлісу, депутата Бахчисарайської районної ради, народного депутата України ОСОБА_7 \ т.2 а.с.137-162\.
		Постановою Верховної Ради України від 19.04.2016 року № 1200-VIІІ обвинуваченого ОСОБА_5 звільнено з посади судді Київського районного суду міста Сімферополя у зв`язку з порушенням присяги судді \ т.2 а.с.129\
		Згідно листа департаменту контррозвідки Служби безпеки України - обвинувачений ОСОБА_5 на 14.06.2016 постійно перебував на території Автономної Республіки Крим \ т.2 а.с.130-136\.
		Постановою старшого слідчого від 11.08.2015 р. ОСОБА_5 було оголошено у розшук \т. 2 а.с.73-74\.
		Аналіз вищевказаних досліджених доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що, що обвинувачений ОСОБА_5 , обіймаючи посаду судді на окупованій території АР Крим, здійснював правосуддя на підставі законодавства російської федерації та ухвалював рішення у справах, де сторонами провадження були незаконно утворені органи, внаслідок анексії російською федерацією півострова Крим, що у сукупністю свідчить про те, що обвинувачений надав допомогу державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинив шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Здійснення ОСОБА_5 конкретних дій від імені російської федерації свідчить про те, що обвинувачений забезпечував становлення та зміцнення окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
		При цьому судом  врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253). 
		Обговорюючи позицію сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, суд ураховує, зазначена позиція повністю спростовується сукупністю досліджених доказів з наступних мотивів.
		Так, судом не приймається до уваги посилання сторони захисту на ту обставину, що докази у вказаній справі були здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до постанов органу досудового слідства від 20.09.2016\ т.2 а.с.2-5\, матеріали провадження №42016000000002459 були виділені з матеріалів кримінального провадження №42015000000001289 з визначенням підсудності. Разом з тим, матеріали кримінального провадження №042015000000001289 виділені з матеріалів кримінального провадження № 42014000000001732 від 25.12.2014, що підтверджується карткою про pyх кримінального провадження, яка була надана прокурором та досліджена у судовому засіданні. Крім того, зазначені стороною захисту докази зібрані в кримінальному провадженні № 42014000000001732 від 25.12.2014, а саме: запит ГПУ від 16.06.15 в порядку ст. 93 КПК в провадженні №42014000000001732 на адресу Гельсинської спілки з прав людини, у відповідь на який надано копію судового рішення відносно продовження строку тримання під вартою громадянина України ОСОБА_7 та протокол огляду інтернет видань від 11-18 червня 2015 року в провадженні №42014000000001732, яким оглянуті судові рішення - не є усіма доказами, які були зібрані у ході досудового розслідування. Низка протоколів оглядів проведено безпосередньо у кримінальному провадженні № 42016000000002459 від 20.09.2016.
		Також суд не приймає до уваги посилання сторони захисту щодо не встановлення офіційного існування інтернет-ресурсів, їх власників та користувачів, а також відповідальних осіб за розміщення інформації на них і її перевірку, оскільки у ході здійснення досудового розслідування слідчим оглядались офіційні сайти органів влади рф - офіційного інтернет-порталу правової інформації і є загально відомими, що не потребує додаткового доказування.
		Також не заслуговує уваги позиція захисника, що термін «підривна діяльність» у тексті нормативно-правових актів України не використовується, натомість вживається термінологічний зворот «розвідувально-підривна діяльність», оскільки диспозиція частин 1 статті 111 КК України чітко визначає, що державна зрада це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності тa недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Крім того, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на відсутність доказів обвинувачення ОСОБА_5 в умисному вчиненні ним, як громадянином України, інкримінованих дій, а саме наданні іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з мотивів відсутності зв`язку між окупацією Криму та інкримінованими діями обвинуваченого, оскільки судом об`єктивно встановлено, що обвинувачений добровільно працював у незаконно утвореному судовому органі на посаді судді та займав адміністративну посаду - « заместитель председателя суда», ухвалював рішення ім`ям держави агресора (рф) та саме вказаними умисними діями надавав допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, оскільки окупація півострову триває до теперішнього часу.
		Передбачених законом підстав для визнання доказів у справі неналежними та недопустимими у судовому засіданні не встановлено.
		Інші посилання сторони захисту суд не приймає до уваги та розцінює їх як суб`єктивний аналіз доказів, який повністю протирічить об`єктивному аналізу, проведеному судом та викладеному у мотивувальній частині вироку.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК, у межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та у сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 767 -VII від 02.03.2014), поза розумним сумнівом.
		Об'єктивний аналіз вищезазначених доказів та обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону № 767 -VII від 02.03.2014). 
		Відповідно до статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
		Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий.
		Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєння кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що необхідною та достатньою мірою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.111 КК України. Враховуючи те, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону України від № 1689-VII від 07.10.2014 року) конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винним  ОСОБА_5  у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 \дванадцять\ років з конфіскацією всього належного обвинуваченому на праві власності майна.
		Початок строку відбування покарання відраховувати з моменту затримання ОСОБА_5 в порядку виконання вироку суду.
		Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		              Головуючий суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...