Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/2212/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2023. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2023.
Дата набрання законної сили: 10.04.2023
Номер судового провадження: К/9901/34206/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 540/2212/20
		адміністративне провадження № К/9901/34206/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача                                                     Мельник-Томенко Ж. М., 
		суддів -                                                   Жука А.В.,
		                                                            Мартинюк Н.М.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1  
		на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 (головуючий суддя - В.Ф. Попов) 
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 (головуючий суддя -          Ю.В. Осіпов, судді - І.П. Косцова, В.О. Скрипченко)
		у справі №  540/2212/20
		за позовом ОСОБА_1 
		до Херсонської міської ради Херсонської області,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Херсонської міської ради,
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		установив:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		1. 12.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Херсонської міської ради, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність міської Ради м. Херсону, виражену у невключенні у перелік видів міського транспорту загального користування щодо користування яким встановлено пільгу (безкоштовний проїзд) пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, що встановлюється пунктом 4.16 розділу 4 «основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», яка затверджена Рішенням міської Ради м. Херсону від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсону внести зміни у пункт 4.16 розділу 4 «Основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», що затверджена Рішенням міської Ради м. Херсону від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), шляхом доповнення його окремим абзацом щодо автомобільного транспорту, виклавши його у наступній редакції: «автомобільним транспортом загального користування пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства»;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсон подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду.  
		2. 13.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з іншою позовною заявою до Херсонської міської ради Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Херсонської міської ради, в якій просив:
		- визнати протиправною бездіяльність міської Ради м. Херсона, виражену у невключенні у бюджет на 2020 рік міського автомобільного транспорту загального користування щодо користування яким встановлено пільгу (безкоштовний проїзд) пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, що встановлюється пунктом 4.16 розділу 4 «Основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», яка затверджена Рішенням міської Ради м. Херсона від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсона внести зміни у План на 2020 рік, шляхом доповнення нового пункту у додатку № 2 пункту 1.8 рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2229 в наступній редакції: «Компенсаційні виплати підприємствам за пільговий проїзд окремої категорії громадян у міському автомобільному транспорті загального призначення» із вказанням витрат на фінансове забезпечення компенсаційних виплат у Плані на 2020 рік;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсона внести зміни у Бюджет на 2020 рік, що затверджені Рішенням Херсонської міської ради від 23.01.2020 № 2300, шляхом перерозподілу і доповнення витрат міського бюджету на реалізацію міської комплексної програми «Соціальний захист» в пункт 5 рішення від 23.01.2020 № 2300;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсона внести зміни у Бюджет на 2020 рік, що затверджені Рішенням Херсонської міської ради від 23.01.2020 № 2300, шляхом доповнення новим пунктом розділу Управління соціальної політики Херсонської міської ради, у додатку № 7 пункту 5 рішення від 23.01.2020 № 2300, виклавши їх у наступній редакції: «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд міським автомобільним транспортом окремим категоріям громадян;» із вказанням до доповненого пункту витрат міського бюджету на реалізацію міської комплексної програми «Соціальний захист»;
		- визнати протиправною бездіяльність міської Ради м. Херсона, виражену в невиконанні вимоги частини сімнадцятої статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» і неприйнятті «Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом»;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсона затвердити «Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом» з переліком громадян, які відносяться до окремої категорії громадян, що мають право на пільги, які надаються державою;
		- визнати протиправною бездіяльність міської Ради м. Херсона, виражену в невиконанні вимоги пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1735 і неприйнятті «Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом»;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсона затвердити «Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом» з переліком громадян, які відносяться до окремої категорії громадян, що мають право на пільги, які надаються державою;
		- визнати протиправною бездіяльність міської Ради м. Херсона, виражену у неприйнятті рішення із вказанням переліку окремої категорії громадян, яким встановлено пільгу, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, чим звужують права цієї окремої категорії громадян;
		- зобов`язати міську Раду м. Херсона затвердити рішення із вказанням переліку окремої категорії громадян, яким встановлено пільгу, які мають право на це відповідно до чинного законодавства.
		3. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він є пенсіонером за віком та має право на пільги, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», зокрема на безкоштовний проїзд у міському транспорті. На переконання позивача, відповідач своєю протиправною бездіяльністю, яка полягає у невключенні у перелік міської комплексної програми «Соціальний захист», яка затверджена рішенням міської ради від 25.10.2005 № 932 окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту, з наданням пільги безкоштовного проїзду пенсіонерам за віком, фактично звужує обсяг його соціальних гарантій, зокрема права на безкоштовний проїзд в міському автомобільному транспорті. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		4. 13.08.2020 позивач звернувся до суду з клопотанням про об`єднання адміністративних позовів, які подано до суду 12.08.2020 та 13.08.2020.
		5. Ухвалою суду від 31.08.2020 справи об`єднано в одне провадження.
		6. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо невиконання вимог статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині неприйняття Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом. Зобов`язано Херсонську міську раду розробити та затвердити Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом. Визнано протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1735 в частині неприйняття Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом. Зобов`язано Херсонську міську раду розробити та затвердити Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		7. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності у позивача встановленого законом права на безкоштовний пільговий проїзд як пенсіонера за віком. Водночас, суди виснували про протиправну бездіяльність міської ради щодо невиконання нею вимог статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині неприйняття «Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом», а також щодо невиконання відповідачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1735 в частині неприйняття «Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом». 
		Короткий зміст касаційної скарги 
		8. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.  
		9. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах.
		10. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суди попередніх інстанцій помилково керувалися Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та не застосували положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування». 
		Позиція інших учасників справи
		11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		Рух касаційних скарг
		12. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . 
		13. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023 справу призначено до в порядку письмового провадження.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 
		14. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.
		15. 31.07.2020 позивач подав до відповідача запит на інформацію (вх. № Із-П-192 від 31.07.2020), на який отримав відповідь №І з-П-192 від 06.08.2020 з додатками у вигляді копії рішень Херсонської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міської комплексної програми «Соціальний захист» № 42 від 12.02.2016, № 452 від 28.10.2016 та № 538 від 21.03.2017.
		16. 31.07.2020 позивач подав до відповідача запит на інформацію (вх. № Із-П-190 від 31.07.2020), на який отримав відповідь № Із-П-190 від 06.08.2020 з додатками у вигляді копії рішення Херсонської міської ради «Про міський бюджет міста Херсона на 2020 року» № 2300 від 23.01.2020.
		17. З отриманих додатків позивач встановив, що пунктом 1.4 рішення Херсонської міської ради «Про внесення змін та доповнень до міської комплексної програми «Соціальний захист» № 42 від 12.02.2016 міську комплексну програму доповнено пунктом 4.16 наступного змісту: «Встановити пільгу з безкоштовного проїзду водним та електротранспортом пенсіонерам за віком, інвалідам та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, починаючи з 01.01.2016». Термін виконання - 2016, виконавець - Управління соціальної політики.
		18. За позицією позивача така редакція пункту 4.16 міської комплексної програми «Соціальний захист» порушує його права та інтереси, оскільки в ньому відсутній абзац такого змісту «автомобільним транспортом загального користування пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства».
		19. Також з рішення Херсонської міської ради «Про міський бюджет міста Херсона на 2020 рік»             № 2300 від 23.01.2020 позивач встановив, що у Бюджет на 2020 рік не включено міський автомобільний транспорт загального користування, щодо користування яким встановлено пільгу (безкоштовний проїзд) пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, що встановлюється пунктом 4.16 розділу 4 «Основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», яка затверджена Рішенням міської Ради м. Херсона від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту.
		20. Позивач стверджує, що належним захистом його прав та інтересів в цій частині є покладення на відповідача обов`язку внести зміни у Бюджет на 2020 рік, що затверджені Рішенням Херсонської міської ради від 23.01.2020 № 2300, шляхом перерозподілу і доповнення витрат міського бюджету на реалізацію міської комплексної програми «Соціальний захист» в пункті 5 рішення від 23.01.2020 № 2300; покладення на відповідача обов`язку внести зміни у Бюджет на 2020 рік, що затверджені Рішенням Херсонської міської ради від 23.01.2020 № 2300, шляхом доповнення новим пунктом розділу Управління соціальної політики Херсонської міської ради, у додатку № 7 пункту 5 рішення від 23.01.2020 № 2300, виклавши їх у наступній редакції: «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд міським автомобільним транспортом окремим категоріям громадян;» із вказанням до доповненого пункту витрат міського бюджету на реалізацію міської комплексної програми «Соціальний захист».
		21. Окремо позивач встановив, що на території міста Херсон не прийнято Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом та Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, що звужує його соціальні гарантії, зокрема пільги на безкоштовний проїзд даними видами транспорту та внормовує правовідносини по перевезенню пасажирів взагалі. В цьому вбачає протиправну бездіяльність.
		22. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
		Оцінка Верховного Суду 
		23. Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		24. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах
		25. При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності у позивача встановленого законом права на безкоштовний пільговий проїзд як пенсіонера за віком. 
		26. До таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли на підставі того, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII установлено, що норми цього Закону в частині вилучення пільгового проїзду окремих категорій громадян набувають чинності з 01.06.2015, крім норм щодо забезпечення пільговим проїздом інвалідів І та II групи, дітей- інвалідів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, учнів із малозабезпечених сімей та осіб, які їх супроводжують і які супроводжують інваліда І групи, учасників бойових дій.
		27. Водночас, Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII в частині вилучення пільгового проїзду окремих категорій громадян не стосувалися такої категорії, як пенсіонерів за віком. 
		28. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах, а також встановлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
		29. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1994 № 555 «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354» дія постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» була поширена на осіб з інвалідністю.
		30. Саме вказаними постановами Кабінету Міністрів України передбачено право пенсіонерів за віком і інвалідів на безоплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах. 
		31. Отже, позивач як пенсіонер за віком має право на безкоштовний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах і додаткового визнання на підставі рішення суду таке право не потребує.
		32. Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача порушеного права в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, виражену у невключенні у перелік видів міського транспорту загального користування щодо користування яким встановлено пільгу (безкоштовний проїзд) пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, що встановлюється пунктом 4.16 розділу 4 «основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», яка затверджена Рішенням міської Ради м. Херсону від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту; покладення на відповідача обов`язку внести зміни у пункт 4.16 розділу 4 «Основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», що затверджена Рішенням міської Ради м. Херсону від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), шляхом доповнення його окремим абзацом щодо автомобільного транспорту, виклавши його у наступній редакції: «автомобільним транспортом загального користування пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства»; визнання протиправною бездіяльності відповідача, виражену у невключенні у Бюджет на 2020 рік міського автомобільного транспорту загального користування щодо користування яким встановлено пільгу (безкоштовний проїзд) пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають право на це відповідно до чинного законодавства, що встановлюється пунктом 4.16 розділу 4 «Основні заходи щодо реалізації програми» міської комплексної програми «Соціальний захист», яка затверджена Рішенням міської Ради м. Херсона від 25.10.2005 № 932 (з наступними змінами), окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту; покладення на відповідача обов`язку внести зміни у План на 2020 рік, шляхом доповнення нового пункту у додатку № 2 п.1.8 рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2229 в наступній редакції: «Компенсаційні виплати підприємствам за пільговий проїзд окремої категорії громадян у міському автомобільному транспорті загального призначення» із вказанням витрат на фінансове забезпечення компенсаційних виплат у Плані на 2020 рік; покладення на відповідача обов`язку внести зміни у Бюджет на 2020 рік, що затверджені Рішенням Херсонської міської ради від 23.01.2020 № 2300, шляхом перерозподілу і доповнення витрат міського бюджету на реалізацію міської комплексної програми «Соціальний захист» в пункті 5 рішення від 23.01.2020 № 2300; покладення на відповідача обов`язку внести зміни у Бюджет на 2020 рік, що затверджені Рішенням Херсонської міської ради від 23.01.2020 № 2300, шляхом доповнення новим пунктом розділу Управління соціальної політики Херсонської міської ради, у додатку № 7 пункту 5 рішення від 23.01.2020 № 2300, виклавши їх у наступній редакції: «Компенсаційні виплати на пільговий проїзд міським автомобільним транспортом окремим категоріям громадян;» із вказанням до доповненого пункту витрат міського бюджету на реалізацію міської комплексної програми «Соціальний захист».
		33. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		34. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		35. Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. 
		36. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		37. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		38. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
		39. При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. При цьому відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
		40. Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не конкретизує, які саме негативні наслідки він зазнав та яким чином порушуються, зокрема, його права.
		41. Жодних доказів або аргументів, які б свідчили про реальне порушення прав або законних інтересів позивача з боку відповідача, позивачем не наведено.
		42. Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у відповідності до положень статті 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» позивач не позбавлений можливості ініціювати розгляд Херсонською міською радою порушених питань, в тому числі і щодо питань бюджетних програм та бюджету міської ради в цілому. 
		43. Враховуючи все вищевикладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		45. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат 
		47. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. 
		Керуючись статтями 139, 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		постановив:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі № 540/2212/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                     Ж.М. Мельник-Томенко 
		 
		Судді                                                                  А.В. Жук 
		 
		          Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...