Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/2848/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2023. Зареєстровано: 11.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2023.
Дата набрання законної сили: 14.06.2023
Результат оскарження 14.06.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/346/182/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/2848/22
		Провадження № 2/346/182/23
		 
		РІШЕННЯ
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		03 квітня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд  Івано - Франківської області
		 
		у складі головуючого судді: Махно Н.В.,
		з участю секретаря: Івасів В.В.,
		позивача: ОСОБА_1 ,
		представника позивача: ОСОБА_2 ,
		представників відповідача: Яцишен Д.В., ОСОБА_3 ,
		представника третьої особи: Гасиджак Л.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження запозовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства культуритаінформаційної політикиУкраїни,третяособа: Національний музей Голодомору-геноциду про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення на роботі, -
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернуласядо судуізданимпозовом,доМіністерства культурита інформаційноїполітики України,третяособа:Національний музейГолодомору-геноцидупро визнаннянаказу прозвільнення незаконним,його скасуваннята поновленняна роботі,у якомупозивачпосилаєтьсяна те,щонаказ від 24.06.2022 року за № 268-к про її звільнення з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду порушує чинне законодавство та її права, передбачені Конституцією України. Позивач зазначила, що правовою підставою виконання нею функцій на посаді генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду є контракт № 720, строком дії до 17 лютого 2024 року, та зазначила, що контракт містить гарантії виконання нею трудових функцій, здійснення прав та обов`язків, а також виключний перелік умов його припинення з ініціативи роботодавця. Позивач вважає, що не було правових підстав для її звільнення. Позивач зазначила, що у наказі про її звільнення йдеться про неналежне виконання нею обов`язку передбаченого п.2.1.27 контракту від 15.02.2019 року №720, а саме обов`язку керівника спрямовувати діяльність працівників ОСОБА_4 на визнання його авторитету на державному та міжнародному рівні. Позивач зазначила, що добросовісно виконувала свої обов`язки, та позивач зазначила що її звільнення відбулось під час презентації нею новітніх досліджень. Позивач зазначила, що під час декретної відпустки продовжує свою наукову та просвітницьку діяльність. Позивач вказала, що згідно із наказом Національного музею Голодомору-геноциду від 03.03.2022 за № 31/к/тр про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, її надано відпустку, на підставі заяви та медичної довідки, без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку з 03.03.2022 по 02.09.2022, позивач вказує, що вказані документи були направлені до відповідача. Позивач зазначає, що в наказі від 24.06.2022 року йдеться про неможливість отримання від неї пояснень, у зв`язку з відсутністю інформації про її місцезнаходження. Позивач вказала, що з 3 березня 2022 року, відповідно до медичної довідки від 03.03.2022 за № 27/37 про потребу дитини у домашньому догляді та наказу по ОСОБА_4 від 03.03.2022 за № 31/к/тр вона перебувала у декретній відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення неї шестирічного віку. Крім того, зазначила, що на запит відповідача, 3 травня 2022 року, ОСОБА_4 повідомлено (лист за № 123) про перебування генерального директора ОСОБА_5 з 03.03.2022 р. у декретній відпустці без збереження заробітної плати та місце її знаходження в Україні. Позивач вказала, що відповідачу було добре відомо про місце її знаходження в Україні та про її активну професійну та просвітницьку діяльність. Позивач зазначила, що наказ про її звільнення, відповідачем видано на підставі даних, які, як вважає позивач, не повністю відповідають дійсності. Позивач вказує, що підстав для її звільнення не було, оскільки відповідач в повні мірі володів інформацією про її професійну діяльність, її місцезнаходження та перебування у декретній відпустці, проте було видано наказ від 24.06.2022 року № 268-к про її звільнення. Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 24.06.2022 року № 268-К про її звільнення з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду та поновити її на посаді, допустивши негайне виконання. 
		Від представника відповідача, від представника Міністерства культури на інформаційної політики України до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача зазначив про безпідставність вимог позивача. Зокрема вказав, що під час перебування ОСОБА_1 на посаді генерального директора ОСОБА_4 , на адресу відповідача, надходили численні звернення. Представник відповідача зазначив, що відповідач листом від 03.02.2022 №1154/6.11.8 направив на адресу позивача та ОСОБА_4 відповідний лист, у якому просило позивача надати відповідачу письмові пояснення щодо звернень. Однак, як зазначає представник відповідача, відповідач так і не отримав письмових пояснень щодо питань викладенх у листі від 03.02.2022. Зазначає, що внаслідок чого, була складена доповідна записка від 21.06.2022 року, де було зазначено про невиконання вимоги позивачем щодо надання в одноденний термін письмової відповіді з поставлених у листі питань. Про ненадання пояснень було складено відповідний акт. Також представник відповідача вказав, що у відповідача відсутня будь-яка інформація про місцезнаходження позивача. Як вказав представник відповідача, у зв`язку з ситуацією, було запропоновано звільнити ОСОБА_1 із займаної нею посади, у зв`язку з порушенням нею умов контракту щодо неналежного виконання обов`язку, як керівника щодо спрямування діяльності працівників ОСОБА_4 на визнанян його авторитету на державном та міжнародному рівні. Представник відповідача зазначив, що позивач порушила умови контракту від 15.02.2019 № 720. Представник відповідача зазначив, що наказом Міністерства від 24.06.2022 року №268-к позивач ОСОБА_1 була звільнена з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду. Вказав, що 24.06.2022 року даний наказ про звільнення було доведено до відома ОСОБА_1 шляхом направлення текстового повідомлення та фото наказу та листа на мобільний телефон позивача, про що було складено відповідний акт. Представник відповідача зазначив, що приймаючи наказ про звільнення позивача, відповідач діяв, виключно відповідно до ст.19 Конституції України та в межах і спосіб, що передбачено законами України, тому вимоги позивача є безпідставними, не засновані на нормах законодавства та не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		Від представника третьої особи, представника Національного музею Голодомору-геноциду, до суду надійшли письмові пояснення, у якому представник третьої особи зазначила, що вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та зазначила, що третя особа заперечує щодо позову в повному обсязі. Вказала, що протягом 2018-2022 рр. діяльність позивача як генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду супроводжувалася постійними скандалами, які негативно впливали на авторитет та репутацію музею, як на державному, так і на міжнародному рівні, зазначає, що таке не є припустимо, як для науковця, так і для керівника ОСОБА_4 . Зазначила, що дії позивача на посаді генерального директора, значно впливали на погіршення авторитету та репутації ОСОБА_4 на державному та міжнародному рівні, тому Національний музей Голодомору-геноциду не вбачає порушень щодо незаконності звільнення позивача із займаної посади. Просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
		Позивач подала до суду письмові пояснення, де вказала, що не погоджується з поясненнями третьої особи, зазначила, що вона добросовісно виконувала свої обов`язки, постійно знаходиться в контакті з ОСОБА_4 , та під час декретної відпустки продовжує свою наукову та просвітницьку діяльність. Також зазначила, що доводи представника третьої особи є необґрунтованими. Позивач зазначила, що що за час її перебування на посаді генерального директора вона неодноразово заохочувалась на державному та міжнародному рівнях. Також зазначила, що жодної офіційної заяви від співробітників ОСОБА_4 на її адресу у зв`язку з незгодою з професійною та науковою діяльністю не надходило, а будь-які відомості щодо застосування до неї стягнень, а також відомостей про перевірку її діяльності відсутні. Позивач просила задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
		Від представника відповідача, представника Міністерства культури та інформаційної політики України до суду надійшло заперечення на письмові пояснення позивача, у яких представник відповідча зазначив, що пояснення позивача вважає необґрунтованими, безпідставними та не заснованими на нормах матеріального та процесуального права. Зокрема представник відповідача зазначив, що відповіді-пояснення на лист відповідача від 03.02.2022 року №1154/6.11.8 позивач так і не надала, а тому відповідач мав право звільнити позивача з посади генерального директора ОСОБА_4 , зазначив, що при звільненні позивача, відповідач діяв в межах, та відповідно до чинного законодавства у період дії воєнного стану, а також відповідно до укладеного контракту №720 з позивачем. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
		Представник третьої особи, представник Національного музею Голодомору-геноциду подала до суду доповнення до письмових пояснень, у яких зазначила про вибірковість виконання або невиконання позивачем окремих обов`язків, які прямо передбачені контрактом, відповідно до інформації відображеної у табелях обліку використання робочого часу ОСОБА_4 за лютий та березень 2022 року. Представник третьої особи зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необгрунтованими, та підтримує позицію відповідача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
		Представники відповідача, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали поданий відзив на позов. Просили у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
		Представник третьоїособи, ОСОБА_7 у судовомузасіданні підтрималапопередньо поданіписьмові пояснення,погодилась зпозицією відповідачата заперечилау задоволенніпозовних вимогпозивача.
		Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.
		Згідно з вимогами ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з вимогамист.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.
		Відповідно до вимог ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Судом встановлено, що відповідно до копії наказу Міністерства культури України №139/0/17-19 від 15.02.2019 року про призначення ОСОБА_1 , ОСОБА_1 18 лютого 2019 року було призначено на посаду генерального директора Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» (том 1 а.с.39), а також даний факт призначення вбачається згідно контракту №720 від 15.02.2019 року, укладеного між Міністерством культури України та ОСОБА_1 на період з 18 лютого 2019 року по 17 лютого 2024 року (том 1 а.с. 18-47). Згідно копії додатку №1 до контракту №720 від 15.02.2019 року вбачається, що сторони за взаємною згодою на підставі змін внесених до Статуту, внесли зміни до контракту №720 від 15.02.2019 року, а саме : Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» змінено на «Національний музей Голодомору-геноциду» (том 1 а.с.48). Відповідно до копії наказу Міністерства культури та інформаційної політики №268-к від 24.06.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , що надано позивачем по справі, вбачається, що за неналежне виконання п.2.1.27 розділу 2 контракту від 15.02.2019 р. № 720, з урахуванням ст. 5 Закону України " Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та враховуючи неможливість отримання пояснення ОСОБА_1 щодо неналежного виконання умов контракту у звязку з відсутністюінформації про її місцезнаходження, розірвано 24 червня 2022 року контракт від 15.02.2019 р. №720, укладений між Міністерством культури України та ОСОБА_1 , призначеною на посаду генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду з підстав, передбачених цим контрактом. Також звільнено __ червня 2022 року ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду, згідно п.8 ст.36 КЗпП України. Згідно даного наказу, зазначено, що підстава: доповідна записка заступника Міністра з питань європейської інтеграції К.Чуєвої від 21.06.2022 року; лист Міністерства культури та інформаціної політики України від 03.02.2022 року №1154/6.11.8; п.6.3.12 розділу 6 контракту від 15.02.2019 року № 720 (том 1 а.с.49). Згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України №216-к від 27.06.2022 року про покладення виконання обов`язків вбачається, що виконання обов`язків генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду покладено на головного зберігача фонду Музею ОСОБА_8 з 30 червня по 30 вересня 2022 року (том 1 а.с.51). Відповідно до копії повідомлення Міністерства культури та інформаційної політики України вбачається, що позивача повідомляють, що у зв`язку зі звільненням її згідно наказу МКІП від 24.06.2022 року №268-к, позивача просять прибути до Міністерстава для отримання трудової книжки (том 1 а.с.52). Згідно копії наказу Національного музею Голодомору- геноциду №31/к/тр від 03.03.2022 року про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_9 , вбачається, що ОСОБА_1 , генеральному директору Національного музею Голодомору-геноциду, надано відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку з 03.03.2022 року по 02.09.2022 року. На час відпустки виконання обов`язків генерального директора покладено на заступника генерального директора ОСОБА_10 (а.с.53). Згідно копії письмової заяви ОСОБА_1 від 03.03.2022 року, ОСОБА_1 зверталася до Міністерства культури та інормаційної політики із проханням надати відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 03.03.2022 року по 02.09.2022 року, а також просила на час її відпустки обов`язки генерального директора покласти на ОСОБА_10 (а.с.54). Згідно копії довідки №27/37 виданої КНП «Коломийський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Коломийської міської ради від 03.03.2022 року, вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує домашнього догляду (а.с.55). Згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що матір`ю дитини зазначена позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.56). Згідно інформаційного листа виданого Національним музеєм Голодомору-геноциду від 03.05.2022 року №123 вбачається, що на виконання наказу №159 від 2 травня 2022 року «Про здійснення моніторингу заходів, що впливають на діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України, на період воєнного стану» музей повідомляє зокрема про те, що генеральний директор ОСОБА_1 з 03.03.2022 року перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку та знаходиться на території України (а.с.58-59). Згідно знімку екрана з Інтернет-ресурсу Viber вбачається, що на контактний номер позивача, 24 червня 2022 року о 15 год. 53 хв. було направлено фотознімок частково заповненого наказу про звільнення ОСОБА_1 до відома, а також фотознімок листа про необхідність прибуття ОСОБА_1 для отримання трудової книжки (а.с.65-66). Згідно копії листа щодо надання пояснень вбачається, що представник Міністерства культури та інформаційної політики України звертався до позивача ОСОБА_1 для отримання пояснень, як від генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду щодо ряду зазначених питань (а.с.181-183), згідно копії акту про відсуність пояснень від 21.06.2022 року вбачається, що генеральним директором ОСОБА_1 не надано пояснень (а.с.196). Відповідно до копії доповідної записки від 21.06.2022 року, складеної заступником Міністра з питань європейської інтеграції К. Чуєвою із зверненням до Міністра культури та інформаційної політики, вбачається що надано пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку з порушенням нею умов контракту, а саме: неналежне виконання пункту 2.1.27 розділу 2 контракту від 15.02.2019 року №720 (а.с.193-195). Відповідно до копії наказу Міністерства культури та інформаційної політики №268-к від 24.06.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , що надано відповідачем по справі, вбачається, що за неналежне виконання п.2.1.27 розділу 2 контракту від 15.02.2019 р. № 720, з урахуванням ст. 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та враховуючи неможливість отримання пояснення ОСОБА_1 щодо неналежного виконання умов контракту у звязку з відсутністюінформації про її місцезнаходження, розірвано 24 червня 2022 року контракт від 15.02.2019 р. №720, укладений між Міністерством культури України та ОСОБА_1 , призначеною на посаду генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду з підстав, передбачених цим контрактом. Також звільнено 24 червня 2022 року ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду, згідно п.8 ст.36 КЗпП України (том 1 а.с. 197). Згідно копії акту про доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку від 24 червня 2022 року, 15 год. 53 хв., вбачається, що 24 червня 2022 року наказ МКІП від 24.06.2022 року №268-к та лист МКІП від 24.06.2022 року №06/19/351-22 було доведено до відома ОСОБА_1 з використанням месенджера «Viber» шляхом направлення текстового повідомлення та фото наказу та листа з телефонного номеру на телефонний номер ОСОБА_1 (а.с.199).
		Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
		Частина I Європейської соціальної хартії закріплює, що сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник маєправо реалізуватисвої здібностідо продуктивноїі творчоїпраці шляхомукладення трудовогодоговору наодному абоодночасно надекількох підприємствах,в установах,організаціях,якщо іншене передбаченозаконодавством,колективним договоромабо угодоюсторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Судом встановлено, що 24.06.2022 року позивача було повідомлено про розірвання з нею контракту 24 червня 2022 року та звільнення позивача із займаної нею посади (том 1 а.с.49-52).
		Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		З долученої копії наказу про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що відповідач звільняє позивача за неналежне виконання пункту 2.1.27 розділу 2 «Права та обов`язки сторін» контракту від 15.02.2019 року №720, з урахуванням статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та враховуючи неможливість отримання пояснень ОСОБА_1 щодо неналежного виконання умов контракту у зв`язку з відсутністю інформації про її місцезнаходження. А також зазначена підстава: доповідна записка, лист відповідача, та на підставі п.6.3.12 розділу 6 контракту від 15.02.2019 року №720. 
		Пункт 2.1.27 вищезгаданого контракту від 15.02.2019 року №720 передбачає обов`язок керівника спрямовувати діяльність працівників ОСОБА_4 на визнання його авторитету на державному та міжнародному рівні. Пунт 6.3.12 передбачає, що контракт може бути розірваний з ініціативи Міністерства з інших підстав, передбачених діючим законодавством та цим контрактом. 
		Згідно статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка передбачає особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця , а саме те, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану нормистатті 43Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
		Слід зазначити, що у матеріалах справи містяться дві копії оскаржуваного наказу, однією з них відповідач фактично повідомив позивача про факт звільнення (а.с.49) ,а інша це та, яку відповідач долучає до поданого ним відзиву, як аргументацію та підтвердження наданих ним заперечень на позовні вимоги (а.с.197).
		Слід зазначити, що при вивченні матеріалів справи було встановлено, що обидві копії оскаржуваного наказу №268-к від 24.06.2022 року є ідентичними за своїм змістом, підставами та мотивами його прийняття. Однак у примірнику згаданого наказу, який був направлений до відома позивачу, відсутнє зазначення чіткої дати звільнення позивача із займаної нею посади, а в примірнику наказу №268-к від 24.06.2022 року, що долучений відповідачем по справі, присутня дата звільнення. Тобто чітко вбачається невідповідність копій оскаржуваного наказу, який направлявся позивачу, і який фактично наданий відповідачем до суду. Також відповідач у зазначеному наказі здійснює посилання на ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка однозначно без жодних інших можливих варіацій закріплює, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки. При цьому в оскаржуваному наказі, копія якого долучена відповідачем, датою звільнення позивача, яка на час винесення наказу перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку з 03.03.2022 року по 02.09.2022 року, зазначена дата звільнення позивача, а саме 24 червня 2022 року, що є не припустимим в контексті положень ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та свідчить про передчасність звільнення позивача ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду.
		Отже, стороноювідповідачаненаданоналежних, допустимих та достовірних доказів правомірності винесення ним оскаржуваного наказу №268-к від 24.06.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , зокрема у частині вказівки дати, з якої позивач вважається звільненою із займаної нею посади.
		Тому суд дійшов висновку, що вказане звільнення позивача проведено відповідачем без достатніх правових підстав, визначених на законодавчому рівні. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є належним чином обгрунтовані, а оскаржуваний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 24.06.2022 року №268-к про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду слід визнати незаконним та скасувати. Також слід поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на посаді генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду з 24 червня 2022 року. Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 430 ЦПК Українислід допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача. 
		Також, відповідно дост.141ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач, в сумі 1073гривні 60копійок.
		На підставі наведеного, ст.ст. 43,129-1 Конституції України, ст.ст.2,24,36,232,235КЗпП Українита, керуючись ст.ст.81, 141, 263-265,268,354,430ЦПК України, суд,- 
		УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити.Визнати незаконнимта скасуватинаказ Міністерствакультури таінформаційної політикиУкраїнивід 24.06.2022року №268-кпро звільнення ОСОБА_1 зпосади генеральногодиректора Національногомузею Голодомору-геноциду.Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на посадігенерального директораНаціонального музеюГолодомору-геноцидуз 24червня 2022року.Стягнути зМіністерства культурита інформаційноїполітики України,код ЄДРПОУ4322075,м.Київ,вул.Івана Франка,19,01601,у дохіддержави:отримувач коштів:ГУК ум.Києві/м.Київ/22030106,Код отримувача(кодза ЄДРПОУ):37993783,Банк отримувача:КазначействоУкраїни (ЕАП),Рахунок отримувача:UA908999980313111256000026001,Код класифікаціїдоходів бюджету:22030106 1073(однутисячу сімдесяттри)гривні 60копійок судовогозбору.Рішення судув частиніпоновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на посадігенерального директораНаціонального музеюГолодомору-геноцидуз 24червня 2022року допуститидо негайноговиконання.Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуна поданняапеляційної скарги.Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Івано-Франківськогоапеляційного судупротягом 30днів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення зазначенийстрок обчислюєтьсяз дняскладення повногосудового рішення.
		Повне судове рішення складено 10.04.2023 року.
		 
		   
		Суддя                    Махно Н. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...