Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/766/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2023. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2024
Результат оскарження 16.05.2024 Східний апеляційний господарський суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 34/913/766/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5,  м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79,  inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ДОДАТКОВЕ   РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		          
		29 березня 2023 року                               м.Харків                                    Справа № 913/766/21
		                                                                                           Провадження №34/913/766/21
		 
		Господарський суд Луганської області у складі:
		суддя Іванов А.В. 
		при секретарі судового засідання Сокруті Н.М.,
		розглянувши у судовому засіданні матеріали заяви позивача про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 у справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит», м.   Київ,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», смт Мілове Міловського району Луганської області,
		про стягнення 3 520 976 грн. 74 коп.
		 
		В судовому засіданні брали участь:
		від позивача: представник не прибув;
		від відповідача: представник не прибув. 
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», в якій просило стягнути з відповідача штраф за Договором поставки №Р90030 від 30.07.2020 у розмірі 3 520 976 грн. 74 коп.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2021 у справі №913/766/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, ідентифікаційний код 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 13501985) штраф у розмірі 3 520 976 грн. 74 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 52 814 грн. 66 коп.
		Питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, не було вирішене судом в даному рішенні.
		 
		11.11.2022 на електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Литвина А.Б. надійшла заява про винесення додаткового рішення від 11.11.2022, в якій заявник просить вирішити питання щодо витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та понесених позивачем під час розгляду даної справи в розмірі 90   245 грн. 42 коп., які стягнути з відповідача.
		Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2022 заяву у справі №913/766/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2022 прийнято заяву позивача про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 у справі №913/766/21 до розгляду. Розгляд заяви позивача про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 у справі №913/766/21 вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Про дату, час та місце підготовчого засідання вирішено повідомити сторін в подальшому. Запропоновано відповідачу надати письмові пояснення стосовно заяви про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 за наявності заперечень щодо розміру та складу витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та понесених позивачем під час розгляду даної справи.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.03.2023 повідомлено учасників справи про призначення заяви позивача про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 у справі №913/766/21 до розгляду на 29.03.2023 о 16 год. 20 хв.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		Представники сторін у судове засідання 29.03.2023 не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
		 
		При цьому, судом враховано, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, яке включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
		Тому суд був фактично позбавлений можливості надсилати відповідачу копії ухвал про прийняття заяви до розгляду та призначення судового засідання у даній справі.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області розміщувались повідомлення для відповідача про прийняття заяви до розгляду та призначення судового засідання на 29.03.2023 о 16 год. 20 хв.
		 
		До того ж, електронний варіант ухвал від 11.11.2022 та від 20.03.2023 у справі №913/766/21 надсилався відповідачу та його представнику на адреси їх електронної пошти: dibrova2012@i.ua та alexpopov.kh@gmail.com.
		Вказані адреси електронної пошти були надані самим відповідачем та його представником.
		Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №759/14068/19,   якщо учасник надав суду електронну адресу   (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
		З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.      
		Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія   Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
		Відтак, суд вважає, що сторони належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду заяви позивача про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 у справі №913/766/21 та її розгляд в умовах воєнного стану.
		 
		У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).
		У судовому засіданні 29.03.2023 суд, розглянувши заяву, з`ясувавши обставини та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, ухвалив вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, господарський суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2021 у справі №913/766/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, ідентифікаційний код 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 13501985) штраф у розмірі 3 520 976 грн. 74 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 52 814 грн. 66 коп.
		Як зазначалося вище, питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи суд в рішенні від 09.11.2022 не вирішував.
		За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
		У відповідності до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		У відповіді на відзив позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає фіксовану суму 3   100 євро, що в перерахунку становить 96  100 грн.
		Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		В заяві про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 заявник просив вирішити питання щодо витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та понесених позивачем під час розгляду даної справи в розмірі 90   245 грн. 42 коп., які стягнути з відповідача.
		Таким чином, позивач фактично заявляє про понесення судових витрат в розмірі 90   245 грн. 42 коп., а не 96 100 грн., як вказував у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.
		 
		Розглянувши заяву позивача про винесення додаткового рішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.
		За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 
		Відповідно до ч. 8    ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України   розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2   ст. 126 ГПК України).
		Натомість положеннями п. 2 ч. 2   ст. 126 ГПК України   регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
		Вказані висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. 
		 
		Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Сателлит» звернулося до Адвокатського об`єднання  «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» з метою надання останнім правової допомоги, пов`язаної із захистом прав та інтересів позивача.
		За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
		 
		На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, позивач надав копії Договору №0793-583 про надання юридичних послуг та послуг адвокатів від 20.01.2016, Умови надання юридичних послуг Юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери», Додаткові угода від 29.12.2017, 28.10.2021, наказ №01-пр від 11.01.2018, рахунки №35811 від 31.12.2021, №36340 від 31.01.2022, №36688 від 29.03.2022, №36993 від 31.05.2022, №37443 від 29.07.2022, №37643 від 31.08.2022, №37880 від 30.09.2022, №38116 від 31.10.2022 та деталізації до них, Акти здачі-прийняття виконаних робіт №64-1 від 31.01.2022, №96 від 29.03.2022, №202 від 31.05.2022, №301 від 29.07.2022, №354 від 31.08.2022, витяги з банківських виписок від 12.01.2022, від 08.02.2022, від 11.05.2022, від 05.08.2022, від 07.09.2022, від 07.10.2022 та від 08.11.2022, а також платіжні доручення №186 від 11.01.2022, №1423 від 07.02.2022, №2549 від 10.05.2022, №2836 від 10.06.2022, №3275 від 04.08.2022, №3410 від 06.09.2022, №3555 від 06.10.2022, №3664 від 07.11.2022.
		Так, відповідно до умов Договору №0793-583 про надання юридичних послуг та послуг адвокатів від 20.01.2016, який було укладено між ТОВ «Сателлит» (Замовник) та Адвокатським об`єднанням  «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (Юридична фірма), остання зобов`язалася здійснити захист, представництво, надати адвокатські послуги та інші види правової допомоги Замовнику, який зобов`язався оплатити надання адвокатських послуг (правової допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
		За приписами п. 3.1. Договору обов`язком Замовника є вчасне здійснення розрахунків з Юридичною фірмою у повній відповідності до положень цього Договору та Умов надання послуг.
		Вартість послуг (гонорар) Юридичної фірми та порядок розрахунків визначається згідно з Умовами надання послуг (п. 5.1. Договору).
		29.12.2017 ТОВ «Сателлит» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» уклали Додаткову угоду, якою продовжили строк дії Договору до 31.12.2018 та визначили, що Договір вважатиметься автоматично продовженим на 1 рік, якщо жодна із Сторін не повідомить іншу про припинення його дії.
		28.10.2021 Сторони уклади Додаткову угоду, в п. 1 якої вказали, що Юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати юридичні послуги та будь-які інші види правової допомоги при розгляді судами справ за позовами ТОВ «Сателлит», зокрема до ТОВ «Діброва» у справі №913/766/21.
		Згідно п. 2 Додаткової угоди захист прав і законних інтересів Клієнта може здійснюватись будь-яким адвокатом Юридичної фірми, визначеним нею.
		Вартість послуг по кожній з вказаних справ встановлюється за фіксованим тарифом в 3   100 Євро в гривнях (з ПДВ), визначеного згідно обмінного курсу НБУ на дату виставлення рахунку (п. 3 Додаткової угоди).
		Згідно з наказом №01-пр від 11.01.2018 адвоката Литвина А.В. було прийнято на посаду адвоката АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» за сумісництвом.
		З матеріалів заяви вбачається, що Юридичною фірмою за юридичні послуги згідно Договору були виставлені рахунки Замовнику №35811 від 31.12.2021 на суму 32   981 грн. 43 коп., №36340 від 31.01.2022 на суму 13   550 грн. 00 коп., №36688 від 29.03.2022 на суму 15   368 грн. 21 коп., №36993 від 31.05.2022 на суму 945 грн. 09 коп., №37443 від 29.07.2022 на суму 14   983 грн. 58 коп., №37643 від 31.08.2022 на суму 1 099 грн. 69 коп., №37880 від 30.09.2022 на суму 533 грн. 42 коп., №38116 від 31.10.2022 на суму 18   022 грн. 70 коп. та деталізації до них.
		Замовником надані юридичні послуги сплачені згідно платіжних доручень №186 від 11.01.2022, №1423 від 07.02.2022, №2549 від 10.05.2022, №2836 від 10.06.2022, №3275 від 04.08.2022, №3410 від 06.09.2022, №3555 від 06.10.2022, №3664 від 07.11.2022, а також банківських виписок від 12.01.2022, від 08.02.2022, від 11.05.2022, від 05.08.2022, від 07.09.2022, від 07.10.2022 та від 08.11.2022.
		Також між ТОВ «Сателлит» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» були підписані Акти здачі-прийняття виконаних робіт №64-1 від 31.01.2022, №96 від 29.03.2022, №202 від 31.05.2022, №301 від 29.07.2022 та №354 від 31.08.2022.
		При цьому, суд враховує, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Суд вважає підтвердженими витрати відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язані із представництвом, наданням юридичних послуг та інших видів правової допомоги при розгляді справи за позовом ТОВ «Сателлит» до ТОВ «Діброва» у справі №913/766/21. 
		Положеннями ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Натомість відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в даній справі не подавалось. Як не подавались і будь-які заперечення щодо розміру та складу витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та понесених позивачем під час розгляду даної справи, хоча суд в ухвалі від 21.11.2022 пропонував відповідачу їх надати.
		 
		Разом з тим, ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
		Враховуючи складність даної справи; виконані адвокатом АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» Литвином А.Б. відповідні роботи (надані послуги); час, що витрачений на виконання таких робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціну позову та значення справи для позивача, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи та понесені позивачем під час розгляду даної справи підлягають розподілу у повному обсязі в розмірі 90   245 грн. 42 коп.
		Оскільки саме на вказану суму витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи та понесені позивачем під час розгляду даної справи є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		Викладене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права. 
		Схожі висновки зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі      №753/15687/15-ц, від 26.09.2018 у справі №753/15683/15, від 18.06.2019 у справі №910/3929/18 та інших.
		 
		У відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З урахуванням того, що рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2021 у справі №913/766/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» задоволено повністю, витрати позивача на правову допомогу також підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 90   245 грн. 42 коп.
		 
		Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).
		Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		В даній справі ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.11.2022 прийнято заяву позивача про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 у справі №913/766/21 до розгляду.
		Положеннями ч. 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. 
		Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було  введено воєнний стан строком на 30 діб. 
		В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 18.05.2022, №573 від 12.08.2022, №757 від 07.11.2022 та №58 від 06.02.2023, воєнний стан продовжувався та діє на даний час. 
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. 
		Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
		Таким чином, розгляд заяви позивача та ухвалення додаткового судового рішення, у строки, визначені ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.
		Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для відновлення можливості проведення судового засідання з розгляду заяви в розумний строк.
		Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).
		Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
		Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
		При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.
		Відтак, суд вважає, що розгляд заяви позивача та ухвалення додаткового рішення здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні та перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій.
		 
		Суд звертає увагу відповідача, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		З огляду на те, що смт Мілове Луганської області включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про ухвалення додаткового рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		Керуючись ст.ст. 123-124, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» про винесення додаткового рішення від 11.11.2022 задовольнити.
		 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (92500, Луганська обл., Міловський р-н, смт Мілове(з), вул. Міловська, буд. 68А, ідентифікаційний код 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32Б, офіс 1019, ідентифікаційний код 13501985) витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 90   245 грн. 42 коп.
		 
		3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
		 
		Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені   ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст складено та підписано 10.04.2023.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...