Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/27925/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2023.
Дата набрання законної сили: 04.04.2023
Номер судового провадження: 51-46км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 11111111111111777

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		04 квітня 2023 року
		м. Київ
		справа № 686/27925/20
		провадження № 51-46 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                                          ОСОБА_1 
		суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		захисника (в режимі відеоконференції)                      ОСОБА_6 ,
		засудженого (в режимі відеоконференції)                  ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020240000000306 від 14 червня 2020 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року.
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14 червня 2020 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення з один день позбавлення волі. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишено без розгляду.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 червня 2020 року приблизно о 12:30, перебуваючи біля ТОВ «Полі-Пак», яке розташоване по вул. Заводській, 34/3 у м. Хмельницькому, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно наніс потерпілому ОСОБА_9 один удар металевими ножицями в ліву ділянку грудної клітки, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.  
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. 
		Аргументуючи свої доводи захисник зазначає, що покладений в основу вироку висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743 є недопустимим доказом, оскільки отримання зразків для проведення експертного дослідження було здійснено з порушенням вимог КПК України, а саме відібрання біологічного матеріалу у обвинуваченого, проводилось за відсутності захисника, участь якого в рамках даного кримінального провадження, згідно ст. 52 КПК України, є обов`язковою.
		Одночасно захисник посилається на недопустимість як доказу протоколу обшуку від 14 червня 2020 року, оскільки слідча дія була проведена без ухвали слідчого судді, а підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України для проведення обшуку без відповідної санкції у органу досудового розслідування не було. При цьому зауважує, що під час обшуку було порушено вимоги ч. 3 ст. 223 КПК України тому, що не було забезпечено участь ОСОБА_7 як власника майна та його захисника.
		Разом з тим захисник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки матеріалам НСРД, оскільки, визнаючи їх допустимим доказом, залишив поза увагою обставини, встановлені під час проведення слідчої дії, зокрема викрадення майна свідка ОСОБА_10 потерпілим ОСОБА_8 та спробу засудженого перешкодити цьому.
		Крім того, захисник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12020240000000464, які, на переконання захисника, містять дані, що, на його думку, мають істотне значення для доведення відсутності в обвинуваченого мотиву та мети заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. При цьому вказує, що зазначене кримінальне провадження містить докази, які місцевий суд мав дослідити та вирішити питання щодо наявності чи відсутності під час інциденту обставин, передбачених ч. 5 ст. 36 КК України. Одночасно захисник зазначає, що в рамках вказаного провадження, в суді першої інстанції, ОСОБА_8 надавав пояснення щодо заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_10 , які ставлять під сумнів його показання, надані у цьому кримінальному провадженні.
		Водночас захисник ОСОБА_6 наголошує, що показання потерпілого є сумнівними та суперечать наявним в матеріалах кримінального провадження доказам. 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а подану касаційну скаргу без задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. 
		Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 посилається на сумнівність показань потерпілого ОСОБА_8 щодо обставин вчинення злочину, а також не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою матеріалам негласних слідчих (розшукових) дій.
		Однак колегія суддів вважає, що зазначена позиція захисника в даному випадку зводиться виключно до надання ним власної оцінки наявним в матеріалах кримінального провадження доказам та встановленим в ході судових розглядів обставинам вчинення злочину, тобто сторона захисту, оскаржуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, посилається на невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду, а тому такі доводи не підлягають перевірці у касаційному порядку.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, місцевий суд допитав обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також свідка ОСОБА_10 , який зазначав, що в день вчинення злочину він, разом з обвинуваченим та потерпілим, вживав алкогольні напої, після чого сп`янів та не пам`ятає подальших подій. 
		Крім того, судом було допитано і потерпілого ОСОБА_8 , який зазначав, що обвинувачений ОСОБА_7 , після того, як свідок сильно сп`янів, намагався у нього викрасти речі, на що потерпілий почав заперечувати, внаслідок чого між ними виникла суперечка, в ході якої обвинувачений дістав з кишені медичні ножиці та вдарив його в ліву частину грудей, а потім втік.
		Заслухавши вказаних осіб, місцевий суд дійшов висновку, що показання потерпілого є достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.При цьому суд критично поставився до показань ОСОБА_7 щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину, посилаючись на те, що така позиція обвинуваченого повністю спростовується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. 
		В ході перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що допит обвинуваченого, свідка та потерпілого було проведено з дотриманням положень статей 351, 352, 353 КПК України.
		Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться: 
		- у протоколі огляду місця події від 14 червня 2020 року з фототаблицею; 
		- у протоколі огляду від 14 червня 2020 року з фототаблицею (огляд футболки потерпілого, на якій в ділянці серця виявлено пошкодження у вигляді отвору з плямами речовини бурого кольору); 
		- у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14 червня 2020 року, згідно якої потерпілий ОСОБА_8 просив притягнути до відповідальності особу, яка гострим предметом спричинила йому тілесне ушкодження грудної клітки зліва; 
		- у протоколі отримання зразків для проведення експертизи від 22 червня 2020 року (у потерпілого ОСОБА_8 було відібрано зразки крові); 
		- у довідці КП «Хмельницька міська лікарня» від 15 червня 2020 року, згідно якої ОСОБА_8 з 14 червня 2020 року перебував у хірургічному відділенні з діагнозом: Проникаюча колото-різана рана лівої половини грудної клітки; 
		- у протоколі обшуку від 14 червня 2020 року, який було проведено за місцем проживання обвинуваченого; 
		- у протоколі отримання зразків для проведення експертизи від 19 червня 2020 року (у ОСОБА_7 було відібрано зразки крові); 
		- у протоколі про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 02 липня 2020 року № 3250т/121/14-2020 з аудіозаписами, згідно яких обвинувачений ОСОБА_7 у розмові підтвердив сутичку з потерпілим ОСОБА_8 з приводу речей ОСОБА_10 ; 
		- у протоколі огляду диску з відеозаписами від 21 вересня 2020 року, згідно якого в день інциденту обвинувачений та потерпілий дійсно перебували на місці події в обідню пору. 
		Крім того, як убачається з вироку, місцевим судом також було досліджено: 
		- висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743, згідно якого на вилучених під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого ножицях, виявлено клітини з ядрами, які містять генетичні ознаки крові потерпілого; 
		- висновок судово-медичної експертизи від 20 липня 2020 року № 319, яким встановлено, що на одязі, вилученому під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого було виявлено кров, яка може належати в тому числі й потерпілому ОСОБА_9 ;
		- висновок судово-медичної експертизи від 02 листопада 2020 року № 80, відповідно до якого виявлене на одязі потерпілого ОСОБА_8 тупо-колоте пошкодження тканини ймовірно заподіяне медичними ножицями заводського виготовлення;
		- висновок судово-психіатричної експертизи від 24 червня 2020 року № 360, згідно якого ОСОБА_7 під час вчинення злочину виявляв психічні та поведінкові розлади, однак міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує;
		- висновок судово-медичної експертизи від 30 червня 2020 року № 528, відповідно до якого, локалізація та характер виявлених на тілі обвинуваченого тілесних ушкоджень, які могли утворитися не менше ніж від десятиразової травмуючої дії ріжучого предмета, не є специфічними та характерними для їх утворення під час самооборони, та доступні для їх утворення власноручно,
		та інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності, на думку суду першої інстанції, переконливо спростовували доводи сторони захисту про відсутність доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та ухвалення щодо нього обвинувального вироку.
		Крім того, постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на вказані докази обґрунтував свої висновки щодо спроможності версії сторони обвинувачення, викладеної в обвинувальному акті, та спростування версій сторони захисту стосовно невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину. 
		Що стосується доводів захисника про те, що місцевим судом в основу свого рішення було покладено неналежні та недопустимі докази, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказує, що висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743 є недопустимим доказом, оскільки отримання біологічних зразків для проведення даного експертного дослідження було здійснено з порушенням вимог КПК України, а саме відібрання крові у обвинуваченого, проводилось за відсутності захисника, участь якого в рамках даного кримінального провадження, згідно ст. 52 КПК України, є обов`язковою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Частиною 1 ст. 52 КПК України встановлено, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного
		15 червня 2020 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, отримання біологічних зразків крові підозрюваного відбувалось у приміщенні Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи за участю понятих та спеціаліста. При цьому підозрюваний ОСОБА_7 за результатами слідчої дії підписав протокол отримання зразків для проведення експертизи від 19 червня 2020 року, та жодних скарг чи заяв щодо неможливості проведення слідчої дії за відсутності захисника або допущення інших порушень, не подавав. Разом з тим обвинувачений в силу ч. 3 ст. 245 КПК України не відмовлявся добровільно надати біологічні зразки.
		Крім того, Верховний Суд також звертає увагу, що захисник, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, з посиланням на вищенаведене порушення, у своїй касаційній скарзі лише вказує на формальні процесуальні підстави, не зазначає, що відібрані зразки не належать його підзахисному та не наводить належного обґрунтування щодо того, яким саме чином таке порушення вплинуло на об`єктивність отриманого, за наслідком проведення вказаної слідчої дії, результату та законність судового рішення. При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду, не заявляла клопотань про повторне відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_7 та призначення відповідного експертного дослідження для спростування попередніх висновків.
		За таких обставин Суд вважає, що порушення, на яке у своїй касаційній скарзі посилається захисник, має місце, однак у силу вимог ст. 412 КПК України колегія суддів не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Доводи касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколу обшуку від 14 червня 2020 року, оскільки слідча дія проводилась без ухвали слідчого судді та участі ОСОБА_7 як власника майна, на переконання Верховного Суду, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Положеннями ст. 234 КПК України встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. При цьому обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
		Як убачається з вироку, в рамках даного кримінального провадження було проведено обшук за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , за результатом чого було складено протокол від 14 червня 2020 року. 
		15 червня 2020 року слідчий СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за вищенаведеною адресою, який фактично був проведений 14 червня 2020 року.
		Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року клопотання слідчого про проведення обшуку було задоволено та надано дозвіл на здійснення вказаної слідчої дії. При цьому слідчий суддя за результатами розгляду вказаного клопотання встановив, що під час проведення обшуку у слідчого були підстави, передбачені ч. 3 ст. 233 КПК України для його проведення, а саме безпосереднє переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, а також виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що обшук за місцем проживання ОСОБА_7 було проведено з дотриманням вимог статей 233, 234 КПК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. 
		Згідно ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Як було зазначено вище, дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , який є власником цього житла, було надано ухвалою від 15 червня 2020 року, тобто питання відповідності проведеної слідчої дії вимогам процесуального законодавства було предметом перевірки слідчого судді. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що вищенаведені норми КПК України, за умови наявності відповідної санкції слідчого судді, не зобов`язують орган досудового розслідування забезпечувати обов`язкову участь підозрюваного як власника майна, під час проведення обшуку житла. При цьому Суд зауважує, що у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 не вказує яким саме чином проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , без його участі як власника майна, порушило чи обмежило права та законні інтереси останнього.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи захисника щодо недопустимості як доказу протоколу обшуку від 14 червня 2020 року, з підстав того, що така слідча дія була проведена без ухвали слідчого судді та за відсутності підозрюваного як власника майна, з огляду на вищезазначене, не є такими, що спростовують законність та обґрунтованість судових рішень.
		Що стосується доводів сторони захисту про неналежність як доказів матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, то Верховний Суд вважає їх необґрунтованими.
		Так, згідно матеріалів кримінального провадження, предметом дослідження суду першої інстанції, з-поміж іншого, був наданий прокурором протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 02 липня 2020 року № 3250т/121/14-2020 з аудіозаписами, які суд належним чином перевірив, оцінив у сукупності з іншими доказами, визнав належним і допустимим та поклав у основу свого рішення. При цьому відповідно до вироку вищенаведені докази місцевим судом було враховано як такі, що підтверджують факт сутички обвинуваченого ОСОБА_7 з потерпілим ОСОБА_8 з приводу речей свідка ОСОБА_10 та в сукупності з іншими доказами свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Разом з тим у своїй касаційній скарзі захисник не вказує, яким саме чином матеріали негласних слідчих (розшукових) дій підтверджують саме позицію сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, з огляду на інші, наявні в матеріалах провадження докази, які були оцінені судами попередніх інстанцій та враховані під час постановлення рішень. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що обставини викрадення майна ОСОБА_10 не є предметом даного кримінального провадження.
		За результатом касаційного розгляду колегія суддів не встановила істотних порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як не встановила і підстав для визнання доказів недопустимими. 
		Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України.
		Апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинуваченого, потерпілого, свідка, документальні та інші докази, які є послідовними й узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. 
		Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, досліджені судами докази та встановлені фактичні обставини є правильною, а посилання сторони захисту на недоведеність вини засудженого, на переконання Суду, є надуманими, необґрунтованими та безпідставними, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
		Доводи захисника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні його клопотань про надання тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 12020240000000464, яке, на переконання сторони захисту, містять дані, що мають істотне значення для доведення відсутності в обвинуваченого мотиву та мети заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, є необґрунтованими з огляду на таке. 
		Згідно журналу та технічного запису судового засідання від 28 жовтня 2021 року захисник ОСОБА_6 звернувся до місцевого суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до матеріалів справи № 12020240000000464 з метою отримання доказів, які б спростовували пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Одночасно захисник зазначав, що в рамках вказаного провадження, в суді першої інстанції ОСОБА_8 надавав пояснення щодо заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_10 , які ставлять під сумнів його показання, надані у цьому кримінальному провадженні. 
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання захисника про надання тимчасового доступу до матеріалів справи відмовлено. На обґрунтування своїх висновків місцевий суд зазначив, що при розгляді даного кримінального провадження допитано обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , а також досліджено інші матеріали, які дають можливість встановити обставини справи. При цьому суд, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, також зауважив, що стороною захисту не було наведено достатніх та переконливих доводів того, що документи, стосовно яких ставилось питання про тимчасовий доступ, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні. 
		26 травня 2022 року під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_6 звернувся із аналогічним клопотанням до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника. Аргументуючи доводи свого рішення, апеляційний суд зазначив, що матеріали кримінального провадження № 12020240000000464 від 17 вересня 2020 року щодо викрадення мобільного телефона ОСОБА_10 , з огляду на мотиви вказані у клопотанні сторони захисту, не містять даних, що мають суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні №12020240000000306 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а тому підстав для задоволення клопотання захисника про тимчасовий доступ до матеріалів справи немає.
		За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав, які б свідчили про допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень процесуального законодавства під час розгляду клопотань сторони захисту про надання тимчасового доступу до  матеріалів кримінального провадження № 12020240000000464.
		У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , на підтвердження своїх доводів щодо необхідності надання йому тимчасового доступу до матеріалів вищенаведеного кримінального провадження, зазначає, що ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження № 12020240000000464 надавав пояснення, які, на думку сторони захисту, спростовують його показання, надані в даному кримінальному провадженні.
		Однак Верховний Суд зауважує, що доводи захисника в цій частині також не свідчать про наявність будь-якого істотного порушення, в тому числі і з тих підстав, на які він посилається, оскільки місцевий суд, в силу положень ст. 23 КПК України, має досліджувати докази безпосередньо, а тому показання ОСОБА_8 , надані під час допиту в ході іншого кримінального провадження до постановлення вироку, не можуть враховуватись судом як доказ в рамках даного провадження. При цьому колегія суддів звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_8 був допитаний під час судового розгляду в цьому кримінальному провадженні, а його показання були оцінені місцевим судом та покладені в основу обвинувального вироку в сукупності з іншими доказами, добутими у кримінальному провадженні. 
		Крім того, що стосується тверджень захисника про те, що місцевий суд з урахуванням даних, наявних у кримінальному провадженні № 12020240000000464, міг вирішити питання щодо наявності під час інциденту обставин, передбачених ч. 5 ст. 36 КК України, то колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вироку, місцевий суд, посилаючись на висновок судово-медичної експертизи від 30 червня 2020 року № 528 та висновок судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 743, спростував твердження обвинуваченого про те, що останній оборонявся від потерпілого ОСОБА_8 , зазначивши, що обвинувачений навмисно самостійно наніс собі порізи з метою підтвердження власної версії про напад на нього з боку потерпілого та заподіяння тілесних ушкоджень.
		Враховуючи зазначене, Суд приходить до висновку, що доводи захисника про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 12020240000000464 від 17 вересня 2020 року в тому числі в частині дослідження показань ОСОБА_12 , в цілому не спростовують законність судових рішень, оскільки під час касаційного розгляду не було встановлено процесуальних порушень судами попередніх інстанцій, а безпосередня наявність клопотання не є підставою для обов`язкового його задоволення.
		Будь-яких інших обґрунтованих підстав, що свідчать про допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень норм процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі не наводить.
		За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 листопада 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року стосовно  ОСОБА_7 - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...