Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 369/7171/16 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2023.
Дата набрання законної сили: 05.04.2023
Номер судового провадження: 61-4326ск21

зводить до погіршення стану їх здоров`я.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		 
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими                                                               і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних                         у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України). 
		 
		Позивачі обґрунтовували позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок негативної діяльності полігону ТПВ, яка полягає у понаднормативному забрудненні довкілля, порушено їхні права на нормальне навколишнє середовище, що завдає їм душевних страждань. 
		 
		Як на доказ наявності обставин, що обґрунтовують вимоги, позивачі посилались на звіт від 31 червня 2016 року, складений ДУ «Інститут громадського здоров`я                   О. М. Марзєєва», а також на Дослідження території полігону ТВП сміттєзвалища Києво-Святошинського ВУ ЖКГ, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина, щодо морфологічного складу відходів, які знаходяться в тілі полігону, від 16 травня     2016 року, згідно з якими на території, яка знаходиться як в межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району, так і за її межами, що безпосередньо прилегла до полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського ВУ ЖКГ, має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (сірководень - 1,125 ГДК, аміак - 1,15 ГДК, кротоновий альдегід -                           1,2 ГДК), ґрунту (нікель - 1,126 ГДК, кадмій 2,52 ГДК, ртуть - 4,9 ГДК, свинець - 2,389 ГДК, хром - 2,785 ГДК), ґрунтових і поверхневих вод (нікель - 5,5 ГДК, кадмій - 12 ГДК, ртуть - 3,0 ГДК) речовинами, специфічними для цього об`єкта. Рівень захворюваності населення на серцево-судинні хвороби та хвороби органів дихання в селах (с. Крюківшина, с. Тарасівка, с. Юрівка, с. Гатне), прилеглих до місця вивезення ТПВ, суттєво перевищує аналогічні середні обласні показники, що зумовлено впливом звалища на стан довкілля на прилеглих територіях. При цьому спостерігається чітка тенденція збільшення показників захворюваності при зменшенні відстані від населеного пункту до звалища. Більшість населення                    с. Крюківщина оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території як незадовільний, пов`язуючи це із виливом звалища ТПВ, а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом звалища негативно виливає на стан здоров`я та умови проживання мешканців. 
		 
		Звертаючись з позовом, позивачі просили суд стягнути солідарно з Києво-Святошинського ВУ ЖКГ та Києво-Святошинської РР Київської області моральну шкоду на підставі частини першої статті 1190 ЦК України. 
		 
		Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (частини перша та друга статті 1190 ЦК України).
		 
		За змістом частини першої статті 1190 ЦК України спільність діяння є у випадку його неподільності між кількома особами, а також, коли неможливо встановити, яка їхня дія та в якій мірі спричинила настання наслідку у вигляді завданої шкоди.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21) зроблено висновок «Оскільки у спірних правовідносинах відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачам шкоду незалежно від їхньої вини, зокрема і незалежно від її ступеню, а позивачі не просили визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини, відсутні підстави для застосування припису частини другої статті 1190 ЦК України».
		Отже, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, обґрунтовано вважав, що позивачі довели понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм) небезпечними речовинами, і, що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності Києво-Святошинського ВУ ЖКГ, яке у своїй роботі не дотримується нормативних зобов`язальних приписів; а також, що вина Києво-Святошинської районної ради Київської області простежується у відсутності контролю за веденням господарської діяльності полігону та дотриманням санітарно-епідемологічних норм, на підставі чого дійшов правильного висновкупро часткове задоволення позову шляхом стягнення відповідних сум відшкодування моральної шкоди солідарно з відповідачів із застосуванням норми частини першої статті 1190 ЦК України.
		 
		Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).
		 
		З урахуванням обставин справи, які встановив суд першої інстанції, Верховний Суд вважає, що розміри грошового відшкодування позивачам моральної шкоди, які визначив суд, є розумними та справедливими.
		 
		водночас, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову                                                             в задоволенні позову за недоведеністю. 
		 
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, то рішення суду є законним і обґрунтованим.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Установивши, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_27 як представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року у цій частині залишити в силі. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		Судді:                                                                             А .Ю. Зайцев
		                                                                                      Є. В. Коротенко
		                                                                                       В. М. Коротун
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...