Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/1954/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2023. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.
Дата набрання законної сили: 12.06.2023
Результат оскарження 12.06.2023 Волинський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/161/415/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/1954/22 
		Провадження № 2/161/415/23 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 квітня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого - судді                                                        Кихтюка Р.М.,
		секретаря -                                                                Дмитрук Т.В.,
		з участю представника позивача -                                         ОСОБА_1 ,
		представника відповідача -                                         ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої злочином. 
		Мотивує його тим, що 10.11.2017 року на 184 км ПК9 непарної колії «Кривин-Могиляни» вантажний потяг №3009 локомотив ВЛ80к-201 скоїв наїзд на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок отриманих травм помер. За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017240080000408.
		Вказує, що внаслідок смерті батька, неповнолітньому позивачу було завдано непоправну моральну шкоду, оскільки він назавжди втратив можливість отримати любов і підтримку рідного батька. Його життя непоправно змінилося, оскільки за життя загиблий ОСОБА_6 був головою сім`ї, єдиним годувальником.
		Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану- він ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля з боку позивача не призведуть до позитивних змін в його житті, оскільки він втратив батька назавжди.
		Страждання неповнолітнього позивача, пов`язані зі смертю батька є триваючими, тому що втрата близької людини є непоправною трагедією в його житті. Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		З урахуванням наведеного, невідновності заподіяння шкоди, її тривалості та глибини страждань, просить стягнути на користь ОСОБА_4 моральну шкожду у розмірі 300000,00 грн. 
		Вважає, що такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації життя після тяжкої втрати.
		В судовому засіданні представник позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
		В ході судового розгляду з`ясовано, що 10.11.2017 року вантажним поїздом №3009 на 184 кілометрі ПК9 непарної колії перегону «Кривин-Могиляни» було смертельно травмовано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Підгайці Луцького району Волинської області (а.с. ). 
		10.11.2017 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017240080000408 розпочато досудове розслідування та 02.11.2018 року закрито (а.с. 7-8).
		Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові № 4 від 01.03.2013 року роз`яснив, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Отже, для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки необхідно: 1) факт заподіяння шкоди; 2) причинно-наслідковий зв`язок між подією та заподіянням шкоди.
		Наявність причинно-наслідкового зв`язку між наїздом на загиблого вантажним поїздом №3009 локомотив ВЛ80-к-201 (тобто джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України) та смертю ОСОБА_6 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті № 1645 (а.с. 12).
		Вказані вище факти було встановлено на стадії досудового розслідування кримінального провадження, що підтверджуються матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017240080000408.
		Як слідує із матеріалів справи, неповнолітній позивач ОСОБА_4 - син загиблого ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Як слідує із матеріалів справи локомотив ВЛ80-к-201 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а ОСОБА_7 працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Шепетівка» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» на посаді машиніст електровоза з 29.04.2008 року, що підтверджується листом від АТ «Укрзалізниця» від 05.11.2021 року вих. №ЦЦТех-08/394 (а.с. 10).
		Постановою слідчого СВ Нетішинського ВП СВП ГУНП в Хмельницькій області від 02.11.2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240080000408 від 10.11.2017 року закрито в зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення (а.с. 7-8).
		Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 25.05.2001р. № 5 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» остаточне рішення щодо розміру відшкодування моральної шкоди приймає суд. При визначенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Як зазначено в Постанові КЦС ВС у справі № 447/2015/16-ц від 02.10.2019 року наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
		За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між подією та заподіянням шкоди встановлено і як наслідок, у АТ «Укрзалізниця» виник перед позивачем як сином померлого ОСОБА_6 обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у розумінні статей 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України.
		При визначенні розміру заподіяної шкоди, суд виходив з положень частини 2 статті 1193 ЦК України, яка передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Цивільне законодавство розрізняє просту і грубу необережність, що має значення при визначенні розміру відшкодування. При грубій необережності особа порушує елементарні правила поведінки, тому ступінь шкідливих наслідків досить великий. При простій необережності, навпаки, протиправність полягає у порушенні складних правил, у зв`язку з чим ступінь передбачення наслідків досить малий.
		У випадку коли заподіювач відповідає тільки за шкоду, а вина потерпілого виражена у формі грубої необережності, то враховуючи ступінь вини кожної зі сторін, можна говорити про зменшення розміру відповідальності заподіювача шкоди. Коли заподіювач відповідає незалежно від вини, то в разі наявності грубої необережності потерпілого розмір відшкодування повинен бути зменшений.
		В даному випадку вина машиніста поїзда в наїзді на ОСОБА_6 відсутня, про що свідчать матеріали кримінального провадження №12017240080000408. При цьому має місце необережність потерпілого ОСОБА_6 , який порушив елементарні правила поведінки при знаходженні поряд з залізничною колією та при її переході під час руху по ній товарного поїзда. 
		При цьому, твердження представника відповідача, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з свідомого порушення самим потерпілим Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник чи володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Таких обставин під час розгляду справи не встановлено.
		А тому, дотримуючись засад розумності і справедливості, з урахуванням ступеня тяжкості спричинених тілесних ушкоджень і їх наслідків для подальшого життя дитини, необхідності у докладанні значних зусиль для відновлення морального стану та життєвих зв`язків, то суд приходить до висновку про можливість стягнення у відшкодування моральної шкоди 200000 грн., що відповідатиме глибині страждань неповнолітньої особи.
		Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 992,40 грн. судового збору.
		Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 82, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.. судового збору.
		Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасниками справи є:
		Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_2 .
		Відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5.
		Повний текст рішення складений 11 квітня 2023 року.
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду
		Волинської області Р.М. Кихтюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...