Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/32482/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2023. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2023.
Дата набрання законної сили: 11.04.2023
Номер судового провадження: К/990/9191/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		 
		11 квітня 2023 року 
		справа № 240/32482/21
		адміністративне провадження № К/990/9191/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
		cуддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області
		на окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року ( Ватаманюк Р. В. , Сапальова Т. В., Капустинський М. М. )
		у справі № 240/32482/21
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 
		до Головного управління ДПС у Житомирській області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Житомирській області від 24 вересня 2021 року №0008920/09-01/2886313892 та №0008917/09-01/2886313892.
		 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24 вересня 2021 року № 0008920/09-01/2886313892. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року - без змін.
		 
		Також Сьомим апеляційним адміністративним судом 27 лютого 2023 року винесено окрему ухвалу, якою повідомлено начальника Головного управління ДПС у Житомирській області про встановлені порушення законодавства, для вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» посадових осіб відповідача відповідальних за прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2021 №0008920/09-01/2886313892 та звернення до суду з апеляційною скаргою. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді встановлено місячний строк з дня отримання окремої ухвали. Копію окремої ухвали направлено сторонам у справі та Державній податковій службі України для відома, контролю та використання у роботі.
		 
		Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції здійснив аналіз порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, встановленого відповідачем під час фактичної перевірки, вказав на правильність висновків суду першої інстанції щодо неправильного розуміння податковим органом порядку обчислення строків, вживання прийменника «по» і «до», і констатував, що, не дивлячись на наявність сталого правового регулювання спірного питання, наявність правового висновку Верховного Суду (рішення ВС з іншим правовим регулюванням подібних правовідносин відсутні), роз`яснення Мін`юсту, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не правильно застосував норму статті 15 Закону № 481/95-ВР, що стало підставою для звернення платника до суду.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що, відповідач (суб`єкт владних повноважень), не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість судового рішення, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Такі дії відповідача апеляційний суд розцінив як недобросовісні, зловживання процесуальними правами і такі, що суперечать завданню адміністративного судочинства та спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи (набуття судовим рішенням законної сили).
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд не врахував, що за контролюючим органом залишено право встановлювати порушення статті 15 Закону України №481/95-ВР, якою визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
		 
		При цьому ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
		 
		Скаржник вказує, що згідно ліцензії №06200308202001721, що зареєстрована 01 липня 2020 року, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 13 липня 2020 року по 13 липня 2021 року. 
		 
		Податковий орган виходить із того, що останнім днем дії ліцензій є 12 липня 2021 року.
		 
		Такий висновок відповідач обґрунтовує тим, що законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює поняття дії «строк» та «термін» які не є тотожними. В положеннях статті 15 Закону №481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії».
		 
		Здійснюючи аналіз статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України, відповідач підсумовує, що суб`єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.
		 
		Саме вказані обставини були кваліфіковані посадовими особами відповідача, як порушення податкового законодавства при проведені перевірки та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, а також є єдиним аргументом апеляційної скарги по суті рішення.
		 
		З огляду на специфіку предметів спорів у адміністративних справах щодо аналогічних порушень, а також особливості адміністративного провадження щодо вирішення кожного спору по суті, відповідач вважає, що скасування в судовому порядку таких рішень не є підставою для висновку про триваючу системність порушень контролюючого органу у межах здійснення покладених на нього повноважень.
		 
		Використаний судом апеляційної інстанції в оскаржуваній окремій ухвалі підхід є, за позицією відповідача, надто формалізованим, адже породжує упереджену негативну оцінку діям контролюючого органу у проведенні фактичних перевірок та встановлення порушень, викладених у статті 15 Закону № 481/95.
		 
		Крім того, скаржник акцентує увагу на тому, що окремою ухвалою суду зобов`язано контролюючий орган вжити заходи: «щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» посадових осіб Головного управління ДПС у Житомирській області, відповідальних за прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2021 року №0008920/09-01/2886313892 та звернення до суду з апеляційною скаргою».
		 
		Цитуючи в касаційній скарзі положення статей 64, 65, 66 Закону України «Про державну службу», відповідач зазначає, що жодного із перерахованих у нормі дисциплінарних проступків не вчинили ні працівники, що приймали податкові повідомлення - рішення, ні працівники що здійснювали оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду 31 січня 2022 року. Більш того, відповідно до законодавства України, контролюючий орган має право самостійного визначення часу та способу здійснення контрольно-перевірочних заходів. За своєю правовою природою вищенаведені повноваження відповідача є дискреційним повноваженням даного державного органу.
		 
		Відповідач також доводить, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно розцінив як порушення, яке спрямоване на завдання шкоди інтересам держави у вигляді сплати судових витрат, реалізацію контролюючим органом права на оскарження до судів вищих інстанцій судових рішень, ухвалених на користь позивача. Закріплене пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України право щодо ініціювання апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень не підлягає обмеженню у спосіб постановлення окремої ухвали.
		 
		Скаржник просить суд скасувати окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
		 
		Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно зі статтею 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
		 
		У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 КАС України).
		 
		Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (частина третя статті 249 КАС України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
		 
		З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (частина п`ята статті 249 КАС України).
		 
		Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватись будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участь у справі.
		 
		Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
		 
		Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
		 
		За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.
		 
		Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).
		 
		Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для винесення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування у чому саме полягає таке порушення.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо постановлення окремої ухвали в частині повідомлення начальника Головного управління ДПС у Житомирській області про встановлені порушення законодавства, для вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» посадових осіб відповідача відповідальних за прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2021 №0008920/09-01/2886313892.
		 
		Зокрема, під час судового розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції встановив, що посадові особи контролюючого органу, при виконанні своїх службових обов`язків під час проведення фактичної перевірки, встановили порушення позивачем Закону, проігнорувавши при цьому усталене правове регулювання питання щодо спливу строків ліцензії, наявність правового висновку Верховного Суду, роз`яснення Мін`юсту, що стало підставою для звернення особи до суду. Такі дії суб`єкта владних повноважень свідчать про випадок очевидного, умисного порушення (неправильного застосування) закону.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для застосування пункту 15 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» до посадових осіб податкового органу, відповідальних за прийняття податкового повідомлення-рішення, та втручання суду в дискреційні повноваження органу, оскільки суд апеляційної інстанції окремою ухвалою не притягнув конкретну особу до дисциплінарної відповідальності, а повідомів відповідача про необхідність вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до зазначеної норми Закону відповідальних посадових осіб контролюючого органу, що знаходиться в межах компетенції суду в розумінні частини другої статті 249 КАС України.
		 
		При цьому, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги в частині оскаржуваної окремої ухвали щодо визнання дій відповідача (подання апеляційної скарги) недобросовісними, та такими, що є зловживанням процесуальними правами.
		 
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Таке право не може бути обмежено у спосіб постановлення окремої ухвали.
		 
		Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині визнання звернення відповідача з апеляційною скаргою зловживанням процесуальними правами.
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення, або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування окремої ухвали суду апеляційної інстанції в частині.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
		 
		Керуючись статтями 249, 324, 328, 329, 331, 341, 349, 350, 351 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.
		 
		Окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №240/32482/21 скасувати в частині висновків про те, що подання апеляційної скарги це зловживання скаржником його процесуальним правом, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення. 
		 
		Виключити з абзацу першого резолютивної частини окремої ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №240/32482/21 словосполучення «та звернення до суду з апеляційною скаргою».
		 
		В іншій частині окрему ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №240/32482/21 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Р. Ф. Ханова 
		 
		Судді                                                                                                              Л. І. Бившева 
		 
		                                                                                                     В. В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...