Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/1559/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2023. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.
Дата набрання законної сили: 18.04.2023
Номер судового провадження: 1-в/346/157/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №346/1559/23 
		Провадження №1-в/346/157/23 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		 
		10 квітня 2023 р.м. Коломия 
		Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:
		головуючого: ОСОБА_1 
		суддів: ОСОБА_2 
		ОСОБА_3 
		за участю секретаря: ОСОБА_4 
		прокурора: ОСОБА_5 
		представника Державної установи 
		«Коломийська виправна колонія (№41)»: ОСОБА_6 
		засудженого: ОСОБА_7 
		захисника: ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, в залі суду м. Коломия подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким відносно засудженого  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
		в с т а н о в и в:
		Начальник Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» (далі по тексту - КВК №41) звернувся до суду із поданням про заміну ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. 
		На обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_7 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком апеляційного суду Донецької області від 17.05.2002. Початком строку відбування покарання є 19.06.2000. Датою можливості вирішення питання щодо заміни довічного позбавлення волі є 26.06.2012. За час тримання в умовах Донецького СІЗО та Київського СІЗО, ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)» ОСОБА_7 не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались, заохочень не мав. За час відбування покарання в ДУ «Єнакіївська виправна колонія (№52)» мав одне дисциплінарне стягнення, яке погашено. За час відбування покарання в ДУ «Бахмутська виправна колонія (№6)» мав три заохочення. З 29.09.2022 відбуває покарання в умовах КВК №41, за час відбування покарання заохочень та стягнень не має, працевлаштований у виробничій майстерні установи, до роботи відноситься добросовісно, норму виробітку виконує, на заходи виховного впливу реагує добре. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний, у відношенні до представників колонії тактовний, підтримує соціальні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов та отримання посилок. 
		 
		Представник КВК №41  у судовому засіданні підтримав подання з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що за весь період відбування покарання ОСОБА_7 характеризується позитивно, має десять заохочень і одне стягнення, яке погашене. Зазначив, що за час відбування покарання в умовах КВК №41 був працевлаштованим, проте з перервами, оскільки не завжди був матеріал для виробництва. 
		Засуджений ОСОБА_7 просив подання КВК №41 задовольнити. Зазначив, що підтримує протягом всього часу відбування покарання зв`язок зі своїми сестрами, забезпечений власним житлом в м. Селідово Донецької області, одружений. На сьогоднішній день його сестри виїхали до м. Чернігова у зв`язку з активними бойовими діями, дружина проживає в Польщі, проте у разі його звільнення вони забезпечать його житлом та необхідною допомогою і підтримкою. Зауважив, що за час відбування покарання здобув три робітничі спеціальності і навчається дистанційно (отримує вищу освіту) у вищому навчальному закладі м. Краматорськ. За весь період відбування покарання працював на швейному виробництві в ДУ «Єнакієвська виправна колонія», а також в умовах КВК №41. Свою вину у вчиненому визнає повністю та усвідомив наслідки свого вчинку, на час розгляду справи судом вину визнавав частково лише в частині деяких обставин інкримінованого йому злочину, а не сам факт вбивства. 
		Захисник наполягав на задоволенні подання КВК №41, зазначивши, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення, про що свідчать характеризуючи його особу матеріали. Під час відбування покарання був працевлаштованим, має сім`ю, що свідчить про соціальну адаптованість.
		Прокурор заперечила проти подання КВК №41, вважаючи поведінку ОСОБА_7 за весь період відбування покарання мінливою, зокрема його працевлаштування не було регулярним і на постійній основі. Крім того вважала перепоною для заміни покарання ту обставину, що ризик вчинення повторного правопорушення ОСОБА_7 є середнім.
		Наведені факти на переконання прокурора свідчать про те, що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, а тому до нього не може бути застосована відповідна пільгова норма у виді заміни довічного позбавлення волі.
		 
		З наданих в обґрунтування подання матеріалів та матеріалів особової справи на ОСОБА_7 вбачається наступне.
		Вироком апеляційного суду Донецької області від 17.05.2002, зміненого ухвалою Верховного Суду України від 12.06.2003, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 86, п. п. «а», «г», «і» ст. 93, ч. 1 ст. 42 КК України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі. Початок строку покарання 19.06.2000. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.05.2018 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано засудженому ОСОБА_7 в строк відбування покарання призначеного за вироком апеляційного суду Донецької області від 17.05.2002 строк попереднього ув`язнення з 19.06.2000 до 12.06.2003 з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі. 
		З характеристики на ОСОБА_7 вбачається, що за час тримання в Донецькому СІЗО та Київському СІЗО він не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались. З 10.07.2004 відбував покарання у ДУ «Єнакіївська виправна колонія (№52), де на нього було накладено одне дисциплінарне стягнення (погашено), а також застосовано сім заохочень. З 05.02.2016 відбував покарання в ДУ «Бахмутська виправна колонія (№6)», де порушень умов відбування покарання не допускав, має три заохочення. З 21.04.2022 перебував в умовах ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)», де стягнень та заохочень не мав. З 29.09.2023 відбуває покарання в КВК №41, де порушень умов відбування покарання не допускав, заохочень не має. Працевлаштований у виробничій майстерні, до роботи відноситься добросовісно, норми виробітку виконує, на заходи виховного впливу реагує добре, робить позитивні висновки для себе. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний, віддає перевагу спілкуванню із засудженими позитивної спрямованості, приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Фізкультура і спорт». 
		З змістом психологічної характеристики на ОСОБА_7 , засудженому рекомендовано раціонально розподіляти сили, достатньо відпочивати, встановити теплі та доброзичливі відносини.
		Згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_7 від 16.03.2023 останній в період з 2008 року по 2021 рік мав десять заохочень, сім з яких за сумлінну поведінку і ставлення до праці, три - за сумлінну поведінку та активну участь у роботах з благоустрою. В 2006 році ОСОБА_7 мав одне стягнення, яке на день розгляду подання погашено. 
		ОСОБА_7 складено форму індивідуального плану виправлення та ресоціалізації, до якого включено наміри щодо зміцнення родинних стосунків, прагнення відшкодування завданих збитків потерпілим, заплановано закінчення освіти у вищому навчальному закладі, постановка облік у центрі зайнятості з метою отримання роботи. 
		Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 останній став на шлях виправлення (довів своє виправлення). Згідно відомостей щодо проведення оцінки ризиків повторного вчинення правопорушення за засудженого ОСОБА_7 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень втручання є середніми. 
		Виконавчі листи на засудженого ОСОБА_7 до КВК №41 не поступали, у свою чергу останній в період часу листопад 2022 року, січень та лютий 2023 року був працевлаштованим та отримував заробітну плату. 
		З характеристики на засудженого ОСОБА_7 від 21.03.2016 вбачається, що він був працевлаштованим в Єнакіївській виправній колонії (№52), де відбував покарання з липня 2004 року, на швейній ділянці до довічного позбавлення волі, до роботи ставився задовільно, поставлені завдання виконував своєчасно. 
		Відповідно до постанови від 30.12.2016 про переведення із приміщення камерного типу маломісної камери (2 місця) до багатомісного приміщення камерного типу на секторі максимального рівня безпеки (4 місця) Бахмутської УВП №6 засудженого ОСОБА_7 переведено до багатомісного приміщення камерного типу. 
		27.07.2021 ОСОБА_7 звернувся до адміністрації ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» із заявою про надання дозволу на участь у диференційних програмах освіти, на задоволення якої зараховано ОСОБА_7 до програми диференційованого виховного впливу «Освіта» та «Фізкультура і спорт» (наказ від 29.07.2021 №250/ОД-21 «Про зарахування засуджених сектору МРБ до програми диференційованого виховного впливу «Освіта» та наказ від 29.07.2021 №250/ОД-21 «Про зарахування засуджених сектору МРБ до програми диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт»).
		Згідно довідки по особовій справі ОСОБА_7 від 30.06.2022 близькими родичами зазначені сестри ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також син ОСОБА_11 . 
		Постановою про переведення засудженого з дільниці карантину, діагностики та розподілу КВК №41 до дільниці ресоціалізації від 13.10.2022 ОСОБА_7 переведено до дільниці ресоціалізації - відділення соціально-психологічної служби №8. 
		 
		Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані суду матеріали в обґрунтування заявленого подання та матеріали особової справи ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про можливість його задоволення, з огляду на таке. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.
		Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
		Невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м?яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч. 1 ст. 82 КК України).  Заміна невідбутої частини покарання більш м?яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України).  Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання (ч. 5 ст. 82 КК України).
		Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості (ч. ч. 3, 5 ст. 82 КК України). Тобто головною умовою для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким - є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення, про що говориться і в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».
		 
		Загальні принципи, встановлені в практиці ЄСПЛ щодо покарання у виді довічного позбавлення волі, були резюмовані у рішенні у справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» наступним чином: «Відповідні принципи та висновки, які слід з них зробити, детально викладені в рішенні у справі Вінтера (п. п. 103-122; недавно резюмовані у рішенні у справі «Мюррей проти Нідерландів [ВП]», №10511/10, п.п. 99-100, ECHR 2016). Конвенція не забороняє призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі особам, засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Проте, щоб таке покарання було сумісним зі ст. 3, повинна існувати «de jure і de facto» можливість його пом`якшення, що означає, що в ув?язненого повинна бути як перспектива звільнення, так і можливість перегляду міри покарання. В основі такого перегляду повинна лежати оцінка наявності законних пенологічних підстав для триваючого тримання ув?язненого під вартою в місцях позбавлення волі. Ці підстави включають покарання, стримування, захист громадськості і реабілітацію. Баланс між ними не обов?язково є статичним і може змінюватися в ході відбування покарання, таким чином, первинні підстави, що обґрунтовують тримання під вартою в момент призначення покарання, можуть втратити своє значення після тривалого періоду відбування покарання. Слід підкреслити важливість такої підстави як реабілітація, оскільки акцент в сучасній європейській карній політиці робиться на реабілітаційній меті позбавлення волі, як це відображено у практиці держав-учасниць, у відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, і у відповідних міжнародних матеріалах (рішення у справі Вінтер та інші, цитоване вище, п. п. 59-81). Аналогічні міркування справедливі також в контексті ст. 3, з огляду на те, що повага до людської гідності вимагає від пенітенціарних органів прагнення до реабілітації осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Отже, перевірка, яка вимагається Конвенцією, повинна дозволяти враховувати будь-який прогрес, досягнутий ув?язненим на шляху до реабілітації, і включати оцінку того, чи був такий прогрес настільки значним, що подальше тримання під вартою більше не може бути обґрунтованим законними пенологічними підставами. Тому перевірка, обмежена гуманітарними міркуваннями, є недостатньою. Критерії та умови, викладені у національному законодавстві, які стосуються такої перевірки, повинні мати достатній ступінь ясності та визначеності, а також враховувати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не лише загальною вимогою верховенства права, а й забезпечує можливість реабілітації; ув`язненого може бути позбавлено такої можливості, якщо процедура перегляду законності і обґрунтованості покарання і наявності підстав для звільнення є незрозумілою або нечіткою. Таким чином, особи, засуджені до довічного позбавлення волі, мають право з моменту призначення покарання знати, що вони повинні зробити для того, щоб могло бути розглянуте питання про їх звільнення, та за яких умов, в тому числі, коли буде розглянуто питання про перегляд законності і обґрунтованості покарання або коли ув`язненим може бути подано відповідне клопотання. Що стосується характеру перевірки, Суд підкреслив, що визначення форми такої перевірки (чи повинна вона здійснюватись судовими органами чи органами виконавчої влади), не відноситься до його завдань, з урахуванням свободи розсуду, яка надається державам-учасницям. Таким чином, кожна держава повинна визначити форму проведення перевірки законності та обґрунтованості покарання (органами виконавчої влади чи судовими органами)». Крім того, у справі «Матійошайтіс та інші проти Литви» особлива увага приділялася питанням забезпечення можливостей для соціальної адаптації та реабілітації засуджених до довічного позбавлення волі в період відбування покарання. Суд дійшов висновку, що умови тримання в установах виконання покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не сприяють реабілітації. 
		На день розгляду подання, ОСОБА_7 , урахуванням зарахованого в строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі, фактично відбув більше 25 років позбавлення волі, що дає можливість розглянути питання про заміну довічного позбавлення волі більш м`яким у виді позбавлення на певний строк. 
		Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення, оскільки свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах за час відбування покарання визнав повністю, протягом переважного часу перебування в умовах ізоляції від суспільства мав заохочення, що у свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_7 прагнув досягнути виправлення, а не мав за мету уникнути відповідальності за вчинені злочини, з урахуванням того факту, що визначених процедур для пом`якшення довічного позбавлення волі діючим законодавством передбачено не було. Крім того суттєвою є та обставина, що ОСОБА_7 протягом переважного часу відбування покарання залучався до роботи, хоча наведене і не є визначальною умовою для заміни раніше призначеного судом покарання. 
		Також колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що умови відбування покарання ОСОБА_7 змінювались двічі в порядку ст. 151-1 КВК України, що у свою чергу відбувається також в залежності від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання (ч. 1 ст. 100 КВК України), що також є додатковою обставиною, яка у сукупності з іншими, встановленими судом фактами, свідчить про виправлення ОСОБА_7 . Важливе значення має і та обставина, що ОСОБА_7 за час відбування покарання з власної ініціативи був залучений до програм диференційованого впливу, а також продовжує навчання у вищому навчальному закладі освіти. 
		На переконання суду важливим фактором, який свідчить про можливість заміни покарання ОСОБА_7 , є наявність сімейних зв`язків, зокрема з рідними сестрами та дружиною, про що окрім відомостей з матеріалів особової справи свідчать їх заяви надані суду, які зі свого боку спільними зусиллями готові забезпечити ОСОБА_7 житлом та вживати заходів до його подальшої соціалізації та виправлення. 
		Крім того, колегія суддів вважає за можливе звернути увагу і на характер вчинених ОСОБА_7 злочинів, які не були поєднані з особливою жорстокістю, не були вчинені щодо неповнолітніх осіб, а також мали жодних ознак посягання на статеву свободу потерпілих.
		Посилання прокурора на неможливість задоволення подання КВК №41 з урахуванням «середнього рівня можливості повторного вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 », на думку суду не є самостійною підставою для відмови у задоволенні подання, а лише є фактором, який у значній мірі впливає на строк позбавлення волі, який визначається судом, що кореспондується з нормою ч. 12 ст. 154 КВК України, відповідно до якої основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання. 
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги особу засудженого, суд приходить до висновку, що є достатні дані та підстави визначені законом вважати, що засуджений своє виправлення довів, а це дає суду підстави прийняти рішення про можливість замінити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 20 років. 
		Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		Подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м?яким відносно засудженого ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
		Засудженому  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком апеляційного суду Донецької області від 17.05.2002, більш м`яким покаранням у вигляді  позбавлення волі на строк 20 (двадцять) років. 
		Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:   ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:  ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...