Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 613/899/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 12.04.2023. Зареєстровано: 12.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/613/2/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220220000774

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                       
		  Справа №-613/899/16-к  Провадження №-1-кп/613/2/23    
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 квітня 2023 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
		        головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		        за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження №12015220220000774 від 22 листопада 2015 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Братиниця Велико - Писарівського району Сумської області, громадянина Російської Федерації, освіта середня, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
		у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до обвинувального акту, який підтримано прокурором під час судового розгляду, ОСОБА_5 22 листопада 2015 року, приблизно о 17.40 год. керуючи власним технічно справним автомобілем «AUDI - А6» р.н. НОМЕР_1 ( РФ 31 регіон), та рухаючись по автошляху « Харків - Богодухів - Охтирка» зі сторони м. Харкова в напрямку м. Охтирки, а точніше по вул. Пушкіна м. Богодухова Харківської області, під час руху по вказаній ділянці дороги , в районі Жовтневої площі, біля кафе «БАГДАД» розташованого на вул. Пушкіна, 20/1, водій згідно висновку судової автотехнічної експертизи №567/16 від 24 червня 2016 року, грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 12.3 « У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який в цей час перетинав проїжджу частину дороги справа на ліво по напрямку руху його автомобіля. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер в лікарні. Згідно висновку судово - медичної експертизи №129-БГт/15 від 03 лютого 2016 року причиною смерті ОСОБА_6 сталася відкрита черепно - мозкова травма у вигляді скальпованої рани в області голови, садна обличчя, крововиливів в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, переломів кісток склепіння основи черепу, крововиливів під оболонки та забій головного мозку. Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 , які знаходяться у причинному зв`язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він керуючи власним технічно справним автомобілем «AUDI - А6» р.н. НОМЕР_1 ( РФ 31 регіон), не врахував дорожню обстановку у вигляді темної пори доби та дорожніх умов, під час виникнення небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїжджу частину дороги справа на ліво по напрямку руху його автомобіля, і якого він об`єктивно був спроможний виявити, своєчасно не зменшив швидкість керованого ним автомобіля аж до його зупинки та здійснив наїзд на вищевказаного пішохода.
		Дані дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що він вважає себе не винним, оскільки ситуація склалася так, що він нічого не зміг зробити. 22 листопада 2015 року, о 17.15 він виїхав з дому до свого кафе і заїхав в магазин « АТБ», щоб придбати продукти. Біля магазину зустрів знайомого ОСОБА_7 та запропонував підвезти . Вони піднімалися по вул. Пушкіна, був сильний туман, погана видимість, темно, він їхав потихеньку. В районі кафе « Багдад», де площа Жовтнева, при роз`їзді з автомобілем, автомобіль, що рухався у зустрічному напрямку пішов вниз, а за ним з`явилася чорна пляма , і він різко загальмував. Він відразу зрозумів, що це була людина. Потерпілий рухався зліва на право, вибіг з - за автомобіля. Коли він піднімався вулицею нагору, то назустріч ішла колона машин, в районі вул. Радянська, розминувся з останнім в колоні автомобілем, той пішов вниз, а через 5 м. удар. Він відразу загальмував, як тільки побачив пляму, але було пізно, він взяв трішки вправо, вийшов з автомобіля, побіг назад і побачив людину. ОСОБА_6 раптово вибіг із-за автомобіля , який рухався у зустрічному напрямку, він падав на автомобіль так, що спочатку вдарився об капот , бо на номерному знаку вм`ятина, та на капоті більше пошкодження справа , головою вдарився об нижню частину двірника, а потім перекотився на бік і впав. Перший удар був в ліву передню частину капота. Він почав відразу гальмувати , але так як відстань була маленькою, не встиг повністю зупинити автомобіль. При різкому гальмуванні потерпілий впав з капота на праву сторону на лобове скло, а потім сплив та впав на узбіччя. Зазначив,що їхав з увімкненим ближнім світлом фар, протитуманних фар у нього немає, зі швидкістю 40 км/год. Автомобіль відразу зупинився, тому що немає гальмівного шляху. Потерпілий перебігав з боку вул. Радянської , а ДТП трапилося посередині площі, на вугол від двоповерхового будинку, навпроти дзвіниці, десь за 20 м. від пішохідного переходу, який трохи вище, навпроти музею, там навіть немає тротуару, там перехрестя доріг. На вулиці світла не було, ліхтар горів лише в районі « Багдада». В районі військомату, за 150 м. від місця ДТП, їхав зустрічний автомобіль «Мерседес», який також зупинився, з нього вийшли два чоловіки, один був худорлявий в окулярах, інший повний, вони також підійшли. Він викликав швидку і поліцію. Потерпілий лежав з правого боку автомобіля 50-60 см. від заднього правого колеса, головою в бік центра міста , вниз обличчям, він був у темному одязі. Худорлявий чоловік розкрив йому рот, бо він задихався і сказав, більше не чіпати. Запевняв, що чітко бачив, як потерпілий з`явився зліва по відношенню до нього, сприймати він його почав безпосередньо перед автомобілем, коли вже було запізно. Коли відбулося зіткнення, потерпілий падав на нього, бо були руки вперед. Зіткнення відбулося ближче до середини проїжджої частини, на смузі руху в попутному напрямку. Після ДТП автомобіль забрали на штрафмайданчик, а у червні 2016 року, перед слідчим експериментом, повернули. У червні 2016 року йому зателефонував слідчий та повідомив, що буде проводитись слідчий експеримент. Під вечір він приїхав на автомобілі «Ауді» на вул. Пушкіна, спочатку слідчий експеримент проводився зі свідками , що були на « Мерседесі» і зупинилися після ДТП, а потім з ним. Як тільки вони приїхали на місце ДТП під час слідчого експерименту, на вулиці було видно, тому вони дочекалися темноти до 22.00 год., трасу полили водою, вимкнули вуличне освітлення. Його автомобіль поставили спочатку десь за 400 м. від місця ДТП, в баку було мало бензину, а автомобіль він не глушив , тому коли почали проводити слідчий експеримент, бензин в баку закінчився. Інших автомобілів під час проведення слідчого експерименту не було. Зазначив, що він не згоден з проведеним експериментом, оскільки той був проведений з порушеннями, він був без адвоката, автомобілі не виставляли, як під час ДТП, свідки взагалі встановлювали видимість не з автомобіля , а з узбіччя. Також не встановлювалось з якого боку біг потерпілий, де вм`ятина на капоті, де вдарено лобове скло. По закінченню експерименту він поставив свій підпис , при цьому йому не роз`яснили, що він може висловити свої заперечення, а через тиждень викликали в м. Харків і пред`явили обвинувачення, при цьому він знову був без захисника. 
		Захисник обвинуваченого зазначив, що обвинувачення базується на неналежних та недопустимих доказах, які отримано незаконним шляхом та ґрунтуються на припущеннях.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона є донькою потерпілого ОСОБА_6 . Вони проживали окремо, батько в Богодухові, а вона зі своєю сім`єю в Харкові. З батьком у неї були нормальні відносини , вони досить часто спілкувалися по телефону. Батько до неї гарно ставився, допомагав матеріально, приїздив в гості приблизно раз на три місяці. В Богодухів вона приїздила рідко, оскільки у неї двоє маленьких дітей і вона працює. Останній раз вона бачилася з батьком у вересні - жовтні 2015 року, а за тиждень до подій вони спілкувалися про телефону. 22 листопада 2015 року о 18.00 год. До неї зателефонував її дядько ОСОБА_9 та повідомив, що батька збив автомобіль, він в лікарні без свідомості в поганому стані. Про те, що сталося дядькові повідомили зі швидкої, знайшли його номер в батьковому телефоні, де він записаний як «брат». Наступного дня вона поїхала в лікарню, де їй повідомили, що батько знаходиться в тяжкому стані та дали список необхідних медикаментів. Він помер на шостий день після ДТП, в останні дні вона не купувала ніяких медикаментів, оскільки лікарі сказали, що не потрібно. Як саме сталося ДТП їй відомо лише зі слів батькового знайомого ОСОБА_10 , який був при цьому присутній. На поминах по батьку, він розповідав, що в той день вийшов з « ОСОБА_11 » і йшов до дому, він вів велосипед, на якому висіли пакети з продуктами. З свого боку він бачив людину, хто саме це був він не помітив, почув рев автомобіля, якого він злякався та випустив велосипед, поки збирав пакети почув удар, але він не зупинився, не підійшов, а пішов до дому. Вдома згадав про те, що не купив цигарки та повернувся до магазину , де побачив на вулиці багато людей і йому повідомили, що збили його знайомого. Зазначила, що ОСОБА_10 не допитували , як свідка, хоча вона говорила про нього слідчому. Вона знає, що батько був одягнутий у джинси, темно - синю куртку, ботинки, весь одяг віддали його цивільній дружині, яка все випрала. Зазначила, що з цивільною дружиною батька вона не була знайома, вони на спілкувалися, батько з нею прожив до смерті 10 років. Також їй відомо, що батька збив ОСОБА_5 , оскільки після смерті батька він їй телефонував, виправдовувався, говорив, що не бачив його, пропонував допомогу з похованням, організувати помини, вона сказала, що потрібно порадитися з родичами, але потім нічого не дав. Їй відомо, що батько і ОСОБА_5 були знайомі. Батька поховали за її кошти та кошти брата, який дав 3 000 грн. , також в кафе розраховувалася цивільна дружина батька. Потерпілою по справі визнали лише її, оскільки брат з батьком спілкувався рідко, а дружина сказала, що їй нічого не потрібно. Просила відшкодувати їй матеріальну шкоду, це кошти витрачені на ліки та на поховання та моральну шкоду у сумі 600 000 грн. Зазначила, що моральна шкода полягає в тому, що батько міг ще жити багато років, допомагати їй. Повідомила, що після похорон, цивільна дружина батька віддала їй куртку, яку вона попередньо випрала, оскільки та була в крові, куртка була порвана біля кармана, мама її зашила і вже після цього її забрав слідчий. 
		       Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом.
		       Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		       Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		        Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		       Відповідно до вимог ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню  у кримінальному провадженні, покладаються на слідчого, прокурора.
		       Так, сторона обвинувачення, як на докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, посилається на: проткол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 22 листопада 2015 року, показання свідків  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 ,  ОСОБА_16 ,  ОСОБА_17 , протокол огляду місця події та трупу від 28 листопада 2015 року, висновок судово - медичної експертизи №129-БГт/15 від 28 листопада 2015 року, довідку КЗОЗ « Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №207-01 від 15 березня 2016 року, карту виїзду швидкої медичної допомоги № 3444 від 22 листопада 2015 року, карту виїзду швидкої медичної допомоги № 3443 від 22 листопада 2015 року,  висновок судово - медичної експертизи №214-МК/16 від 17 лютого 2016 року, протокол проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року за участю свідків  ОСОБА_18  та ОСОБА_12 , протокол проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року за участю свідків  ОСОБА_7  та ОСОБА_5 , висновок судової авто технічної експертизи №567/16 від 24 червня 2016 року, висновок судової авто технічної експертизи №565/16 від 23 червня 2016 року, висновок комісійної судово - медичної експертизи №08-32/3803/2018 від 06 лютого 2018 року.
		За змістом ст. ст. 22, 23, 94, 95 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.
		Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		Сторона обвинувачення зобовязана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, суд приходить до наступних висновків.
		Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 , пояснив, що 22 листопада 2015 року він ішов до своїх батьків, які живуть біля повороту на військову частину, біля АТБ зустрів знайомого ОСОБА_5 , який сказав, що їде в своє кафе та може підвезти. Зазначив, що він не вживає спиртні напої, оскільки має високий тиск. В той день був туман, мрячка, погано видно, дорога мокра. Вони сіли в автомобіль, на годиннику було 17.50 год. Почали підніматися вверх по вул. Пушкіна, їхали повільно 40-45 км/год., назустріч ішов великий потік автомобілів, біля магазину « Багдад» при роз`їзді із зустрічним автомобілем «бусом», останнім в колоні , із-за автомобіля з`явилася чорна пляма та хлопок, йому здалося, що відірвалося колесо чи щось відірвалося від автомобіля. На вулиці було дуже темно, ліхтар горів лише біля « Багдада», а ДТП трапилося вище по дорозі. Видимість була близько 1,5 - 2 м. Коли трапилося ДТП, то колона автомобілів вже пройшла. Кожушко відразу зупинився і вийшов з автомобіля. Десь за 500 м., в районі п`ятого дитячого садка, зупинився ще один автомобіль, який також рухався у зустрічному напрямку. Він вийшов з автомобіля хвилин через п`ять, відчинив двері і побачив на землі людину, яка лежала справа від автомобіля, біля заднього колеса де крило, десь на відстані пів метра , головою до «Багдада», а ногами до музею, біля голови на асфальті була кров . Коли він підійшов , то потерпілому вже надавали допомогу, викликали швидку та поліцію. Чоловік з іншого автомобіля сказав, щоб потерпілого не чіпали до приїзду швидкої. Він був живим, але без свідомості. Потерпілий був у темному одязі Повідомив, що його допитували працівники поліції на місці події та складали протокол. Зазначив, що він не бачив потерпілого, тому не знає з якого боку він з`явився в момент наїзду. Пояснив, що в автомобілі він сидів на пасажирському сидінні, справа від водія, по правій стороні проїжджої частини він нікого не бачив, на його думку потерпілий з`явився зліва із -за «буса». Пояснив, що ДТП сталося вище повороту на вул. Радянська, навпроти двоповерхового будинку. Удар прийшовся в передню частину автомобіля на лобове скло, яке лопнуло з пасажирського боку, пішла павутина, якою частиною тіла об автомобіль вдарився потерпілий він не бачив. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , пояснила, що вона працює медичної сестрою в реанімаційному відділенні Богодухівської ЦРЛ. Потерпілий помер на її зміні від черепно - мозкової травми, до свідомості, за весь час перебування в лікарні, він не приходив. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , пояснив, що він працює лікарем анестезіологом реанімаційного відділення Богодухівської ЦРЛ. Коли потерпілого доставили в лікарню на зміні був інший лікар, який на даний час помер, але йому відомо, що доставили без свідомості, його заінтубували і викликали нейрохірурга з Харкова, який провів операцію. У загиблого була дуже тяжка черепно - мозкова травма, після операції йому проводили інтенсивну терапію, але до свідомості він не приходив. Чи був потерпілий в стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, йому не відомо, але в таких випадках обов`язково береться кров на алкоголь. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , пояснив, що 22 листопада 2015 року він приїхав у магазин « Багдад» за продуктами. Він не дійшов до порога магазину, як йому зателефонували і він почав розмовляти по телефону, при цьому повернувся обличчям до дороги. При роз`їзді двох автомобілів, «буса» і «Ауді», почув хлопок і з-під автомобіля щось випало. «Ауді» відразу зупинилося на своїй смузі руху, з`їхавши трохи на узбіччя, з нього вийшов водій, і тоді він побачив, що на землі лежить чоловік, його ноги були біля заднього колеса, він лежав майже на узбіччі, біля голови була кров. Чоловік був одягнутий у темний одяг. Зупинився ще один автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку, десь за 500- 600 м. , навпроти п`ятого дитячого садка, з нього вийшли два чоловіки, старший за віком сказав, щоб потерпілого не чіпали поки на приїде поліція та швидка. Зазначив, що в той день була мрячка, туман, на вулиці було дуже темно, ліхтар горів лише біля кафе « Багдад». Уточнив, що під час ДТП він знаходився за 3-5 м. від місця події, в районі дзвіниці, при роз`їзді двох автомобілів. Із-за « буса» з боку двоповерхового будинку, щось мелькнуло і почувся удар, як щось випало і « Ауді» відразу зупинилося, а «бус» поїхав далі. Потерпілий з`явився з боку двоповерхового будинку, бо справа на узбіччі нікого не було. З якою швидкістю рухалося «Ауді» він не знає, проте вказав, що видимість була погана до 5 м. Вказав, що ні до ДТП, ні після, чоловіка з велосипедом біля « Багдада» він не бачив, але на порозі магазину стояли люди. Пояснив, що з ним не проводили відтворення обстановки події, він лише допомагав вимірювати працівникам поліції, після самого ДТП, його допитували, та складали протокол, який він підписав. Уточнив, що він не бачив потерпілого на іншій стороні дороги , а побачив, його лише після роз`їзду двох автомобілів. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснила, що вона була цивільною дружиною потерпілого, з яким вони прожили 10 років. 22 листопада 2015 року їй зателефонувала сестра невістки та повідомила, що ОСОБА_6 потрапив у ДТП, після чого вона відразу поїхала в лікарню та була там поки не закінчилася операція. В той день чоловік приблизно о 10.00 год. пішов з дому і більше вона його не бачила, протягом дня вони по телефону не спілкувалися, оскільки у неї захворіла онука і вона займалася нею, де був цілий день чоловік їй не відомо. Чоловік був одягнений у темно синю куртку, джинси , у лікарні їй віддали одяг і оскільки він був у крові вона його одразу випрала, щоб до виписки чоловіка з лікарні він був чистим. Куртка була порвана лише біля карману, та поцарапаний ремінь, одяг вона віддала доньці чоловіка. Похованням займалися вона та донька чоловіка за свої кошти, ОСОБА_5 грошей не давав. Поки чоловік був у лікарні вона їздила кожного дня, оскільки він був в реанімації, то її туди не пускали, але вона постійно спілкувалася з лікарем, який говорив, що він до свідомості не приходив. Як саме трапилося ДТП їй не відомо, на місці події в той день вона не була. На поминах був чоловік, вона не знає його прізвища, знає, що звати ОСОБА_19 , який говорив, що ніби - то там був, ішов з велосипедом з магазину, бачив, як летіла машина, почув удар і крик. Пояснила, що вона купувала ліки на які витрачала, як свої кошти, так і кошти , які давала донька чоловіка, яку саме суму було витрачено на ліки та на поховання, не знає, так як всі квитанції віддала доньці чоловіка. У неї претензій до обвинуваченого не має. Уточнила, що чоловік дуже добре спілкувався з донькою, вони часто телефонували один - до одного, він їздив до неї в гості, зустрічалися, коли вона бувала в Богодухові. Алкогольними напоями він не зловживав, міг випити лише на свято. Зазначила, що вона була присутня при проведенні слідчого експерименту, і навіть її син був в ролі статиста.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , пояснив, що 22 листопада 2015 року він з племінником дружини ОСОБА_18 , де був пасажиром, на автомобілі « Мерседес - Бенс», їхали з боку м. Суми до м. Харкова. Погода була дуже погана, нічого не видно, темно, мрячка, туман, вони їхали повільно 40-45 км/год. При спуску від поста ДАІ по вул. Пушкіна вони стали свідками ДТП, яке трапилося на їх очах. Від автомобіля, який їхав у зустрічному напрямку, щось мелькнуло, йому здалося, що це відірвався бампер, а племінник сказав, що схоже на людину. Автомобіль відразу зупинився, майже на проїжджій частині, і вийшов водій, а вони проїхали трішки вперед , припаркувалися в провулку, і також вийшли з автомобіля. Потерпілий лежав на лівому боці, біля задньої частини автомобіля, під голову йому підклали його кепку, яка під час ДТП злетіла з голови, на голові була велика гуля, він розжав йому рота, вийшла кров і той захрипів. Він був одягнений у одяг темного кольору. Водій хотів надавати допомогу, але він сказав, щоб до приїзду швидкої не чіпали, оскільки не відомо, що з ним. Швидку викликав і племінник і водій, довго не могли додзвонитися, швидка приїхала десь через 20 хвилин, при цьому допомогу відразу на почали надавати, а запитували хто водій, чий автомобіль, що трапилося, він навіть почав конфліктувати з медичним працівником, оскільки він нічого не робив. Зазначив, що від потерпілого він не чув запах алкоголю, при цьому він нахилявся до нього низько, розжимав йому рота і навіть принюхувався. Вказав, що момент ДТП він побачив, за 50 м., звідки саме з`явився потерпілий він не знає, оскільки побачив його перед самим автомобілем, як він відлітав від удару. Зустрічний автомобіль « Ауді», також їхав повільно, бо зупинився відразу, чи був ще хтось в автомобілі йому не відомо. Уточнив, що тіло пролетіло на рівні капота по низу, та відскочило за автомобіль в правий бік на узбіччя. Зазначив, що перед ними у попутному напрямку, автомобілів не було. Вказав, що ДТП трапилося навпроти меморіалу. Пояснив також, що він приймав участь у слідчому експерименті, на якому були два слідчих з Харкова і він з племінником. Слідчий експеримент проводили в теплу пору, в темну годину доби та пожежна машина, поливала трасу, при цьому погодні умови не відповідали тим умовам, які були під час ДТП. Під час експерименту, було багато людей, хто саме, йому не відомо, обвинувачений також був на експерименті. Статист бігав через дорогу з білим листочком, і визначали з якої відстані при ближньому світлі фар його видно. Також під час проведення експерименту було світліше, горіли ліхтарі, під час ДТП, на площадці де воно сталося, світла не було, горів лише один ліхтар далі біля кафе, а під час експерименту горіло вуличне освітлення. Про те, що під час експерименту світліше ніж було під час ДТП, горять ліхтарі, він слідчому не говорив, говорив лише племіннику. Але про те, що на вулиці було дуже темно, ліхтарі не горіли, він говорив слідчому при допиті в м. Харкові. Дії під час слідчого експерименту проводили з кожним учасником окремо, всі стояли кучками на узбіччі, хто потрібен був слідчому він підкликав. Всі виміри проводилися зі слів учасників. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , пояснив, що не пам`ятає точної дати, але наприкінці листопада 2015 року, він їхав з дядьком ОСОБА_12 , тіткою та бабусею з боку Сум в м. Харків. Було дуже темно, мрячка, туман. Вказав, що попереду них у попутному напрямку автомобілів не було . При в`їзді в м. Богодухів назустріч їхав автомобіль « Ауді», який здійснив наїзд на людину. Йому здалося, що промелькнуло по відношенню до нього зліва на право, промелькнуло дуже швидко, а автомобіль рухався дуже повільно, приблизно 40 км/год. з увімкненими фарами ближнього освітлення. Сам момент удару він не бачив, побачив, що щось відлетіло від зустрічного автомобіля, і удар відбувся правою передньою частиною. Дядько сказав, що щось трапилось, а він підтвердив, що збили людину, вони трохи проїхали до провулка і там зупинились на узбіччі, щоб допомогти. Потерпілий лежав на узбіччі, зліва по відношенню до нього, з того боку з якого рухався. Водій відразу зупинився і вийшов з автомобіля, викликав швидку, хоча відразу не зміг додзвонитися. На момент ДТП в « Ауді» було увімкнене ближнє світло, водій гальмував у бік зустрічної, щоб уникнути удару, він також як водій прийняв міри, бо автомобіль вильнув в їх бік, і щось полетіло. На місці ДТП освітлення не було взагалі, ліхтар горів лише біля кафе. Як потерпілий з`явився на дорозі він не пам`ятає, він його не бачив і не міг бачити, тому не знає яким боком був обернений пішохід до автомобіля в момент зіткнення. Йому здається, що пішохід рухався зліва на право, по відношенню до нього, він побачив його силует , бо за спиною вивіска кафе, і потім удар. Швидше за все пішохід перебігав через дорогу. Бабуся і тітка сиділи на задньому сидінні, вони розмовляли і тому взагалі нічого не бачили. Вони з дядьком підійшли до потерпілого, той лежав на лівому боці, на узбіччі, від « Ауді» з правого боку, дядько його перевернув, відкрив йому рота, щоб він не захлинувся кров`ю. ДТП сталося в районі площі, там збоку пам`ятник, який саме він не знає. Наголосив, що в момент ДТП йшов невеликий дощ, було дуже темно, «Ауді» він побачив приблизно за 40-50 м. в момент зіткнення з пішоходом. Після ДТП він був опитаний працівниками поліції та складено протокол, під час цього допиту у нього не запитували, як саме рухався пішохід з якого боку. Перед ДТП він не бачив попереду свого автомобіля « бус». Коли вони підійшли до потерпілого, водій «Ауді» вже був біля нього, він відразу зупинився, був дуже збудженим, викликав швидку, запаху алкоголю він не чув ні від водія, ні від потерпілого. Вказав, що з ним проводили слідчий експеримент, і на момент його проведення обстановка відповідала дійсності, вимкнули світло , полили трасу. Коли проводився слідчий експеримент він не пам`ятає, але була тепла пора, йому зателефонував слідчий і повідомив, дату, він запитав, як він з дядьком дістануться до ОСОБА_20 , на що слідчий запропонував поїхати з ним. В призначений день він залишив свій автомобіль на стоянці біля магазина «Рост» в м. Харкові і разом з дядьком ОСОБА_12 та слідчим і експертом, на їх автомобілі поїхали до м. Богодухова. По дорозі вони майже не розмовляли, було декілька фраз з приводу ДТП, зокрема з якого боку перебігав дорогу, чи був дощ. На місці вони дочекалися темноти і розпочали проводити сам експеримент. Вулиця була освітлена вуличними ліхтарями, і вони сказали, що в момент ДТП ліхтарі не горіли і їх вимкнули, трасу полили водою. На слідчому експерименті був статист, який перебігав через дорогу, а слідчий стояв з годинником і заміряв час, при цьому його запитували, як рухався потерпілий, повільніше чи швидше, а потім записали час. Вказав, що під час експерименту він не сидів в автомобілі, а стояв на узбіччі дороги, і говорив, як рухався потерпілий. У який одяг був одягнений статист він не пам`ятає, а потерпілий в момент ДТП був одягнений у темний одяг. Під час слідчого експерименту рух його автомобіля не перевірявся. На слідчому експерименті було багато людей, був і обвинувачений, чи проводили фото і відеофіксацію, він не пам`ятає, пам`ятає, що все заміряли рулеткою і по закінченню підписував протокол. На експерименті він показував, де був його автомобіль, де місце зіткнення, де лежав потерпілий. Зазначив, що з кожним учасником слідчий експеримент проводився окремо. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , пояснив, що він двоюрідний брат загиблого ОСОБА_6 , між ними були гарні відносини, вони часто спілкувалися, заходив в гості. У червні 2016 року йому зателефонувала племінниця, та повідомила, що буде проводитися слідчий експеримент, та просила бути там присутнім, оскільки вона не могла приїхати. Він з дружиною ОСОБА_22 , у призначений час поїхали до магазину « Багдад», там їм запропонували бути понятими при проведенні слідчого експерименту. Біля « Багдаду» було багато людей, чекали темряви та полили трасу. Зібралися всі десь о 21.00 год. , а все тривало до 24.00 год. Автомобіль Кожушка стояв нижче магазину « Багдад», вони сіли в автомобіль, слідчий на пасажирське сидіння біля водія, а він з дружиною на заднє сидіння, вони почали потихеньку рухатися вгору, слідчий запитував у нас чи бачимо ми статиста. В ролі статиста виступав син цивільної дружини померлого, ОСОБА_23 . Слідчий експеримент проходив одночасно з усіма учасниками, там були присутні ОСОБА_5 , він, його дружина ОСОБА_22 , яка також була понятою, водій автомобіля, який їхав у зустрічному напрямку, та зупинився, після того , як трапилося ДТП та його дядько, слідчий, експерт. Коли саме проводився слідчий експеримент він не пам`ятає, але це була тепла пора року, десь початок літа, дощу в цей день не було. Зазначив, що під час проведення слідчого експерименту він запитував у слідчого, чому не було допитано в якості свідка ОСОБА_24 , який бачив момент зіткнення та живе поряд, на що слідчий відповів, що його свідчення не мають сенсу. Вказав, що на похоронах Трепілець промовився, що бачив, як сталося ДТП, але коли вони до нього пізніше приїхали, щоб усе розпитати, він відмовився з ними говорити. Під час слідчого експерименту, він сидів на пасажирському сидінні, дружина сіла на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_5 , за кермом був останній, де був слідчий він не пам`ятає. Також вказав, що з ОСОБА_12 та ОСОБА_18 він не спілкувався, при ньому ОСОБА_12 показував, як надавав допомогу потерпілому, а ОСОБА_18 сказав, що вони їхали з гори, що той розповідав далі, він не чув. Коли проводили слідчий експеримент, горів один ліхтар біля « Багдада», а інший біля музею. Відстані вимірювали рулеткою слідчий та експерт. Підтвердив слова ОСОБА_5 , що дійсно автомобіль, під час слідчого експерименту, спочатку рухався, але потім заглох, бо закінчився бензин. Перед цим вони потихеньку рухалися на автомобілі вгору, слідчий запитував чи бачить він людину, т.б. статиста, який стояв в районі пішохідного переходу, на якій саме відстані він його побачив, не пам`ятає, це фіксував слідчий. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , пояснила, що вона є дружиною двоюрідного брата загиблого, крім того була понятою при проведенні слідчого експерименту. Вказала, що з потерпілим у неї були нормальні відносини, він часто приходив до них в гості, спілкувався з братом, зустрічалися на родинних святах. Донька померлого зателефонувала до її чоловіка та повідомила, що буде проводитися слідчий експеримент і попрохала бути там присутніми. 17 червня 2016 року вони приїхали на місце увечері, та їм запропонували бути понятими. На місці були ОСОБА_5 , слідчі, ще якісь люди, але вони не представлялися. Дочекалися темноти, перед цим пожежна машина полила трасу. Ліхтарі освітлювали вулицю Під час слідчого експерименту вона знаходилась з чоловіком в автомобілі ОСОБА_5 , їм потрібно було встановити з якої відстані, піднімаючись вгору, стає видно людину. ОСОБА_12 показував, як надавав допомогу, що розповідав ОСОБА_18 вона не чула. Вказала, що після слідчого експерименту їй зачитували протокол, і вона його підписувала, але його змісту не пам`ятає.
		Згідно змісту протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 22 листопада 2015 року та фототаблиці до нього, огляд здійснювався в похмуру погоду, без опадів, при штучному освітленні, при температурі +12. Місце дорожньо - транспортної пригоди а/д Харків - Охтирка 61 км+450 м. ( м. Богодухів вул.. Пушкіна), вид пригоди: наїзд на пішохода. Вид покриття - асфальтобетонне, стан покриття - мокре. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 3,5 м.. Число смуг для руху в напрямку огляду дві, їх ширина 3,5 м. , число смуг для руху назустріч напрямку огляду одна, її ширина 3,5 м. ширина узбіччя 4 м. На дорожній частині нанесені дорожня розмітка 1.1 ( вузька суцільна лінія) 1.5. - відсутня, в наявності дорожньої розмітки 1.14.1 ( пішохідний перехід). Ділянка дороги в момент огляду освітлена штучним освітленням. Загальний стан видимості дороги 50 м., зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія 50 м., із ввімкненим світлом фар: дальнім 80 м., ближнім 30 м.Оглядовість із кабіни водія на смузі руху автомобіля: праворуч 6 м., ліворуч 7 м. Видимість конкретної перешкоди 18,4 м. Положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль марки « Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 , на проїжджій частині в напрямку руху. На проїжджій частині пл.. Жовтнева, пляма бурого кольору ( розміром 30х50см) на відстані 3,5 м. до автомобіля. ( том 1 а.п. 8-18).
		Згідно довідки КУОЗ « Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №207-01/ц від 15 березня 2016 року, 22 листопада 2015 року о 17 год. 43 хв. до служби «103» надійшов виклик з тел.. ( 050) 615-14-51, за адресою: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів вул. Пушкінська, біля кафе « Багдад», до ОСОБА_5 та невідомого чоловіка, з приводу дорожньо - транспортної пригоди ( том 1 .п. 92).
		Відповідно до змісту карти виїзду швидкої медичної допомоги №3444 від 22 листопада 2015 року, у ОСОБА_5 гостра реакція на стрес, зі слів, після ДТП, яке було ним скоєнно ( том 1 а.п. 93).
		Згідно змісту картки виїзду швидкої медичної допомоги № 3443 від 22 листопада 2015 року, у невідомового чоловіка закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом носу, скальпована рана тім`яної області голови, тупа травма живота, розрив селезінки. Зі слів оточуючих, невідомий був збитий автомобілем 22 листопада 2015 року о 17.35 год. марки « Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 ( том 1 а.п. 94).
		Згідно результатів токсикологічного дослідження №3241 від 23 листопада 2015 року, у ОСОБА_6 , 1955 року народження при токсикологічному дослідження було виявлено в крові етанол 2,23 проміле ( том 2 а.п. 66).
		Дане також підтверджується і довідкою Богодухівської ЦРЛ №18/482 від 28 липня 2016 року, згідно змісту якої ОСОБА_6 був доставлений швидкою медичною допомогою після ДТП в КУОЗ Богодухівська ЦРЛ реанімаційне відділення 22 листопада 2016 року в 18.10 з діагнозом: гостра відкрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня. Множинні переломи лівої скроневої області. Субдуральна гематома обох гемосфер. Скальпована рана тім`яна - потиличної області справа. Садна обличчя та нижніх кінцівок. ІНФОРМАЦІЯ_2 в 00.50 год. хворий помер. У ОСОБА_6 були забрані зразки крові 22 листопада 2015 року на вміст в ній алкоголю. Результат досліджень №3241 вміст спирту в крові -2, 23 проміле. ( том 2 а.п. 68) 
		Згідно відповіді лікаря судово - медичного експерта Богодухівського районного відділення Харківського ОБСМЕ, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок забою головного мозку, крововиливу під оболонку мозку, відкритої черепно - мозкової травми, перелому основи черепа ( том 1 а.п. 43).
		Відповідно до висновку експерта №129-БГт/15 від 28 листопада 2015 року, на трупі ОСОБА_6 , у зв`язку з дорожньо - транспортною пригодою 22 листопада 2015 року були виявлені тілесні ушкодження: А) обличчя, голова - відкрита черепно - мозкова травма у вигляді скальпованої рани в області голови, саден обличчя, крововиливів в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, переломів кісток склепіння, основи черепу, крововиливу під оболонку мозка, забою головного мозку. Б) Кінцівки- садна в області колінних суглобів. Ушкодження, що були виявлені на трупі ОСОБА_6 виникли від ударної та ударно - ковзаючої дії тупих твердих предметів, в ході дорожньо - транспортної пригоди, 22 листопада 2015 року. Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок відкритої черепно - мозкової травми у вигляді скальпованої рани в області голови, саден обличчя, крововиливів в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, переломів кісток склепіння, основи черепу, крововиливу під оболонку мозку, забою головного мозку. Вищевказане підтвердилось результатом судово - гістологічної експертизи. При дослідженні мозку було виявлено: дифузний інтрадуральний крововилив, дифузний субарахноїдальний крововилив у півкулі мозочка, дільниці некрозу речовини головного мозку з множинними крововиливами. Ушкодження, що були виявлені на трупі ОСОБА_6 виникли від ударної та ударно - ковзаючої дії тупих твердих предметів, в ході дорожньо - транспортної пригоди, коли він являвся пішоходом, перебував в русі і був звернений до рухаючого транспорту, яким був легковий автомобіль, лівою боковою поверхнею тіла. Тілесні ушкодження, що малися на трупі ОСОБА_6 мали ознаки і по ступеню тяжкості кваліфікувались: відкрита черепно - мозкова травма у вигляді скальпованої рани в області голови, саден обличчя, крововиливів в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, переломів кісток склепіння, основи черепу, крововиливу під оболонку мозка, забою головного мозку - тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя; садна в області колінних суглобів - легкі тілесні ушкодження. Будь - яких ушкоджень, що свідчили б про переїзд колесами автомобіля та волочіння тіла по дорожньому полотну на трупі ОСОБА_6 не виявлено. Має місце причинний зв`язок між тілесними ушкодженнями, отриманими ОСОБА_6 в ході ДТП та настанням його смерті (том 1 а.п. 46-51).
		Згідно змісту висновку експерта №214-МК/16 від 17 лютого 2016 року, в ході проведення експертизи предметів одягу та взуття ОСОБА_25 була виявлена потертість на ремені, якихось інших пошкоджень та нашарувань при дослідженні інших предметів одягу та взуття виявлено не було. Зв`язати виявлену потертість із дорожньо - транспортною пригодою неможливо. При дослідженні одягу та взуття у інфрачервоних та ультрафіолетових променях якихось ділянок поглинання променів, які б свідчили про наявність вуглецевмісних речовин ( вулканізована резина та ін.), а також світінь, які б свідчили про наявність маслянистих речовин ( машинне масло та ін.) не виявлено. Беручи до уваги, викладене вище, якихось пошкоджень, що могли утворитись у результатів дорожньо - транспортної пригоди не встановлено, у зв`язку з чим, відповідсти на питання: чи могли пошкодження одягу утворитися в результаті ДТП; чи можна за наявними пошкодженнями на одязі визначити в якому положенні перебував та якою стороною був звернутий потерпілий ОСОБА_6 в момент первинного контакту з транспортним засобом; чи можливо встановити стояв чи рухався пішохід ОСОБА_6 в момент первинного контакту з транспортним засобом; чи маються на представленому на дослідження одязі сліди нашарування лакофарбових речовин або сліди від перекату колесами транспортного засобу, не надалось можливим ( том 1 а.п. 111-114). 
		Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		При цьому суд зазначає, що речі які були досліджені експертом в ході досудового слідства, не були вилучені та оглянуті в порядку ч. 2 ст. 168 КПК України, речовими доказами по справі не визнані, а тому відповідно до вимог ст. 86 КПК України, висновок експерта №214-МК/16 від 17 лютого 2016 року визнається судом, як недопустимий доказ. 
		Згідно ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. 
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_26 , пояснила, що згідно висновку експерта на трупі у зв`язку з ДТП встановлено: відкриту черепно - мозкову травму у вигляді скальпованої рани, крововиливи, переломи кісток основи і склепіння черепа, забій головного мозку, на кінцівках садна. Всі записи переписано з медичної картки стаціонарного хворого, якщо в картці записано, справа, то пошкодження було справа, а в експертизі пишеться, що бачить експерт. Був перелом правої скроневої кістки, вдавлення в мозок, багатооскольчастий перелом правої скроневої кістки, садна на правому та лівому суглобі. Чи біг потерпілий, чи йшов, вона сказати не може. Враховуючи ті тілесні ушкодження, які були на трупі у нього відсутній « бампер перелом», тобто точка первинного контакту травмуючої сили, бампера легкового автомобіля з гомілками, таке буває лише коли швидкість автомобіля або дуже низька до 20 км/год, або більше 60 км/год. «Бампер- перелом», це контакт бампера з тілом, в залежності від типу автомобіля, для легкового - це гомілки, для вантажного - таз. Як би швидкість автомобіля була низька, то не було б черепно - мозкової травми. Під час ДТП, з урахуванням пошкоджень, тіло підділося на капот, потім перемістилося на скло, від цього утворилися садна на правому та лівому суглобі. Вказала, що вона добре знала потерпілого, йому було 55 років, в силу свого віку і статури швидко бігти він не міг, заскочити на капот, щоб не отримати перелому гомілки, він також не міг, хоча б одна нога повинна була б бути на землі. Питання, як потерпілий перебігав дорогу, може вирішити лише комісійна експертиза, з урахуванням даних про тілесні пошкодження та пошкоджень на автомобілі, вона зазначила в експертизі, що він перебував лівою боковою поверхнею тіла до травмуючої сили, є пошкодження справа, бо його відкинуло автомобілем. На її думку потерпілий переходив дорогу справа, автомобіль його підкинув, закинув на капот, можливо не долетів до даху автомобіля, хоча міг падати і звідти, вдарився об багажник, його відкинуло і вдарився правим боком. При переході зліва на право, він би також падав на автомобіль, міг вдаритися об рамку лобового скла, що переходить в дах автомобіля і міг отримати пошкодження справа. По характеру пошкоджень, а саме по вдавленому переломі скроневої кістки, вважає, що контакт тіла і автомобіля був лівою стороною, а впав на праву та вдарився об асфальт, потерпілий був масивним, тому таке пошкодження, але знову ж наголосила, що відповідь на питання, як потерпілий перебігав дорогу, може дати лише комісійна експертиза. Наголосила, що потерпілий внаслідок ДПТ отримав ушкодження не сумісні з життям, травма була дуже сильна та об`ємна, його не можливо було врятувати. На її думку травму він отримав, об поверхню траси, після того як його підкинуло автомобілем. Зазначила, що вирішення питання швидкості автомобіля не відноситься до її компетенції, це може сказати лише комісійна експертиза.
		Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року « Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст.67 КПК чи ст.62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за 
		внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
		Як зазначено у висновку експерта №129-БГт/15 від 28 листопада 2015 року «Ушкодження, що були виявлені на трупі ОСОБА_6 виникли від ударної та ударно - ковзаючої дії тупих твердих предметів, в ході дорожньо - транспортної пригоди, коли він являвся пішоходом, перебував в русі і був звернений до рухаючого транспорту, яким був легковий автомобіль, лівою боковою поверхнею тіла». При цьому допитана в судовому засіданні експерт не змогла чітко зазначити, якою поверхнею тіла був потерпілий до автомобіля в момент ДТП, зазначила, що питання, як потерпілий перебігав дорогу, може вирішити лише комісійна експертиза, з урахуванням даних про тілесні пошкодження та пошкоджень на автомобілі, вона зазначила в експертизі, що він перебував лівою боковою поверхнею тіла до травмуючої сили, є пошкодження справа, бо його відкинуло автомобілем. На думку експерта потерпілий переходив дорогу справа, автомобіль його підкинув, закинув на капот, можливо не долетів до даху автомобіля, хоча міг падати і звідти, вдарився об багажник, його відкинуло і вдарився правим боком, але і при переході зліва на право, він би також падав на автомобіль, міг вдаритися об рамку лобового скла, що переходить в дах автомобіля і міг отримати ті ж самі пошкодження справа. Тобто експерт не змогла підтвердити висновок експертизи та при його наданні спиралась не на фактичн дані, а зроблені нею припущення щодо напрямку руху потерпілого. 
		Згідно висновку експерта №08-32/3803/2018 від 04 вересня 2018 року, на підставі даних комплексної судово - медичної та автотехнічної експертизи за матеріалами кримінальної справи №613/899/16-к , кримінального провадження №1-кп/613/7/18 у відповідь на поставлені питання експертна комісія приходить до наступних висновків. Згідно « Висновку експерта» №129-БГт/15, з урахуванням відомостей із медичної картки стаціонарного хворого №6337, при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_6 , 1955 р.н. встановлені наступні тілесні ушкодження : відкрита черепно - мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу, забою головного мозку, крововиливів під оболонки та в речовину головного мозку і наявністю скальпованої рваної рани в тім`яна - потиличній ділянці голови праворуч, множинних саден на обличчі; садна в ділянці обох колінних суглобів. Причиною смерті ОСОБА_27 явилася вищезазначена відкрита черепно - мозкова травма. Тому між спричиненням даної черепно - мозкової травми та настанням смерті є причинний зв`язок. Керуючись п. 4.8.» Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, вищезазначені тілесні ушкодження мають ознаки: відкрита черепно - мозкова травма - тяжких тілесних ушкоджень; садна в ділянці обох колінних суглобів - легких тілесних ушкоджень. Аналізуючи характер та розташування механічних пошкоджень на автомобілі Audi д.н.з. НОМЕР_3 , слід прийти до висновку , що пошкодження у вигляді деформації капоту в середній передній частині, руйнування переднього вітрового скла в нижній середній частині, з технічної точки зору, характерні для контакту автомобіля з тілом пішохода. Виходячи із характеру та локалізації тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 та приймаючи до уваги механічні пошкодження на автомобілі Audi д.н.з. НОМЕР_3 не виключається можливість їх утворення при наїзді цього транспортного засобу на постраждалого, коли останній знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні. Однак, у зв`язку з малою інформативністю тілесних ушкоджень ( не проведене дослідження м`яких тканин нижніх кінцівок та тулубу), а також відсутність слідів та ушкоджень на одязі і взутті, встановити якою стороною був обернений пішохід ОСОБА_6 в момент первинного контакту автомобіля Audi, стояв чи рухався пішохід при цьому, а також подальше переміщення його тіла, експертним шляхом не вдається можливим (том 2 а.п. 250-260 ).
		Даним комісійним висновком спростовано висновок експерта №129-БГт/15 від 28 листопада 2015 року в частині напрямку руху потерпілого та механізму отримання тілесних ушкоджень, а також свідчення експерта ОСОБА_26 , яка допустила припущення при зазначенні напрямку руху потерпілого без належного обґрунтування. 
		За змістом ст. ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		         Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст.. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
		17 червня 2016 року було проведено слідчий експеримент, згідно протоколу, проведення слідчого експерименту розпочатого о 20.45 год. та закінченого о 00.15 год., за участю свідків: ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , спеціаліста: ОСОБА_28 , у присутності понятих: ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , було встановлено наступне: автомобіль «AUDI A6»рухався по автошляху « Харків - Богодухів - Охтирка» по вул.. Пушкінській м. Богодухів зі сторони м. Харкова в напрямку м. Охтирки на відстані 1,7 м. від свого правого габариту до правого краю проїзної частини дороги по ходу свого руху; на автомобілі «AUDI A6» було увімкнено ближнє світло фар; швидкість руху автомобіля «AUDI A6» складала 40 км/год.; місце наїзду на пішохода знаходилось на проїжджій частині дороги на відстані 2,8 м. від правого краю проїжджої частини по ходу руху автомобіля «AUDI A6»; пішохід перетинав проїжджу частину дороги справа на ліво по ходу руху автомобіля «AUDI A6» ; пішохід з моменту виходу на проїжджу частину дороги до наїзду здолав відстань 2,8 м. за час 2,8 с.; пішохід до виходу на проїжджу частину дороги рухався в такому ж темпі як і по проїжджій частині дороги до місця наїзду; перед наїздом на пішохода автомобіль «AUDI A6» змінив напрямок руху ліворуч, тобто « вельнув» ліворуч по ходу свого руху; перед наїздом на пішохода автомобіль «AUDI A6» рухався без гальмування та почав гальмувати після наїзду на пішохода; в момент наїзду на пішохода автомобіль «AUDI A6» контактував своєю передньою центральною частиною з лівою боковою стороною тіля пішохода; видимість проїжджої частини дороги та її елементв в ближньому світлі фар автомобіля «AUDI A6» в місці ДТП складала 66 м.; видимість пішохода в місці наїзду та на правому відносно напрямку руху автомобіля «AUDI A6» краю проїжджої частини дороги, а також за межами проїжджої частини дороги на відстані 2 м. від правого відносно напрямку руху автомобіля «AUDI A6» краю проїжджої частини дороги склала 46,6 м. 
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року, розпочатого о 22.00 год. та закінченого о 00.30 год., за участю свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , спеціаліста: ОСОБА_28 , у присутності понятих: ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , було встановлено наступне: автомобіль «AUDI A6» рухався по автошляху « Харків - Богодухів - Охтирка» по вул.. Пушкінській м. Богодухів зі сторони м. Харкова в напрямку м. Охтирки на відстані 1,2 м. від свого правого габариту до правого краю проїзної частини дороги по ходу свого руху; на автомобілі «AUDI A6» було увімкнено ближнє світло фар; швидкість руху автомобіля «AUDI A6» складала 40 км/год.; місце наїзду на пішохода знаходилось на проїжджій частині дороги в межах смуги руху автомобіля «AUDI A6», але де саме розташовувалось ( на якій відстані відносно меж проїжджої частини) місце наїзду вказати не можуть; як рухався пішохід до наїзду та з яким темпом руху ,вони вказати не могли так як побачили його безпосередньо перед автомобілем; в момент наїзду на пішохода вони на автомобілі «AUDI A6» роз`їджалися з зустрічним автомобілем; бічний інтервал між їх автомобілем «AUDI A6» та зустрічним автомобілем в момент роз`їзду складав приблизно 1,5 м.; на якій відстані від місця наїзду на пішохода стався роз`їзд автомобіля «AUDI A6» з зустрічним автомобілем вони вказати не змогли; швидкість зустрічного автомобіля з яким стався роз`їзд автомобіля «AUDI A6» перед наїздом на пішохода вони вказати не змогли; наїзд на пішохода стався передньою частиною автомобіля «AUDI A6» ; перед наїздом автомобіль «AUDI A6» не гальмував, а почав гальмувати після наїзду на пішохода та одразу зупинився. 
		Відповідно до висновку експерта №565/16 від 23 червня 2016 року, згідно показів свідка ОСОБА_7 та водія ОСОБА_5 , в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «AUDI A6» ОСОБА_5 , повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України. Оскільки в показах свідка ОСОБА_7 та водія ОСОБА_5 вказаних в постанові про призначеня експертизи даних, не містить даних що характеризують повною мірою механізм розвитку даної дорожньо - транспортної пригоди, так як вони їх не змогли вказати, то провести подальше дослідження відносно дій водія ОСОБА_5 і відповісти на питання постанови: « Чи мав водій ОСОБА_5 технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху України?» і « Чи маються в діях водія ОСОБА_5 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходилися би в причинному зв`язку з настанням даної події?», з технічної точки зору , не представилося можливим ( том 1 а.п. 134-136).
		Згідно висновку експерта №567/16 від 24 червня 2016 року, згідно показів свідка ОСОБА_18 , в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «AUDI A6» ОСОБА_5 , повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.2 і 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «AUDI A6» ОСОБА_5 , в даній дорожній обстановці, застосуванням своєчасного гальмування керованого ним автомобіля «AUDI A6» , тобто виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6 .. В даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля «AUDI A6» ОСОБА_5 ,вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди ( том 1 а.п. 127-129).
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_28 , пояснив, що він повністю підтримує всі дані зазначені в протоколі слідчого експерименту. Його завданням було допомогти розібратися на місці у подіях, як правильно відтворити обстановку. Хто проводив заміри, під час слідчого експерименту, він не пам`ятає. Чи відповідали погодні умови під час слідчого експерименту , тим погоднім умовам, які були на час ДТП, зазначено в протоколі. Вказав, що під час слідчого експерименту вони лише фіксують, що говорять учасники, а чи може таке бути чи ні, можна зробити лише після аналізу даних та їх співставлення, в проколі слідчого експерименту таке не зазначається. Також, зазначив, що якщо від учасників надходять будь - які зауваження, вони обов`язково зазначаються в протоколі слідчого експерименту, якщо в протоколі не вказано зауважень до погодніх чи інших умов, тому вони відповідали, тим умовам, які були на момент ДТП. Всі свідчення надавали свідки і вони були відображені у протоколі. Зазначив, що дані з якого боку рухався пішохід є суттєвими для справи, якщо він рухався зліва на право, то він пройшов більшу відстань по проїжджій частині, і у водія було більше часу, щоб його побачити і відповідно уникнути зіткнення, зупинитися. Об`єктивних даних, з якого боку рухався пішохід слідчим не надавались, були лише свідчення ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 та ОСОБА_12 . Темп руху також встановлювався зі слів свідків, на слідчому експерименті. Було встановлено видимість пішохода 66 м., вона встановлювалася в місці де був наїзд на нього, і з відстані ще ближчої у водія була можливість бачити його. Уточнив, що з відстані 66 м. водій мав можливість бачити пішохода на тій ділянці дороги, де зі слів свідків сталося ДТП. Дана видимість встановлювалася не для свідків, а для водія, з відстані 30,1 м. у водія також була можливість бачити пішохода, яким чином це встановлювалося описано в протоколі слідчого експерименту. Вказав, що при проведенні слідчого експерименту враховували протокол огляду місця ДТП і протиріч між свідченнями свідка ОСОБА_18 і місця ДТП не було. Щодо гальмування ОСОБА_5 після ДТП, на яке вказав ОСОБА_18 , а саме, що відразу зупинився, не суперечить схемі ДТП і механізму на який він вказав. Пояснив, що 0,6 с. - це час на вибір швидкості руху за умовами видимості дороги: реакції водія - 0,3 с., час запізненого спрацювання гальмівної системи - 0,2 с. , час на настання гальмування -0,1 - 0,15 с. уповільнення - 0,05 с. 0,6 с. - це постійна величина, яку застосовують в експертній практиці і вона не може бути іншою, час на реакцію водія на будь - яку ситуацію на дорозі ( нерівності дороги, повороти, заокруглення) також видимість, стан дороги , технічний стан автомобіля. Зазначив, що в тій ситуації, водій міг побачити пішохода, натиснути на гальма, але, враховуючи стан дороги, автомобіль відразу не зупинився. 
		Суд критично оцінює свідчення свідка ОСОБА_18 , в частині напрямку руху потерпілого ОСОБА_6 , оскільки відповідно до змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року свідок зазначив, що пішохід перетинав проїжджу частину дороги справа на ліво по ходу руху автомобіля «AUDI A6» та до виходу на проїжджу частину дороги рухався в такому ж темпі як і по проїжджій частині дороги до місця наїзду. Проте згідно свідчень наданих цим же свідком у судовому засіданні, йому здалося, що промелькнуло по відношенню до нього зліва на право, промелькнуло дуже швидко, а автомобіль рухався повільно, приблизно 40 км/год. з увімкненими фарами ближнього освітлення. Сам момент удару він не бачив, побачив, що щось відлетіло від зустрічного автомобіля, і удар відбувся правою передньою частиною…. Як потерпілий з`явився на дорозі він не пам`ятає, він його не бачив і не міг бачити, тому не знає яким боком був обернений пішохід до автомобіля в момент зіткнення. При цьому, ОСОБА_18 відмовився від участі у слідчому екперименті, який проводився 16 листопада 2021 року. 
		В судовому засіданні захисником ОСОБА_4 було заявлено клопотання про визнання недопустимими доказами: слідчий експеримент від 17.06.2016, проведений у м. Богодухові Харківської області за участю свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , слідчий експеримент від 17.06.2016, проведений у м. Богодухові Харківської області за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , висновок судово - авто технічної експертизи №567/16 від 24.06.2016. Своє клопотання мотивує тим, що слідчим ОСОБА_30 17.06.2016 проведено дві слідчі дії - слідчі експерименти: у перід часу з 20.45 год. до 00.15 год. - зі свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , та у період часу з 22.00 год до 00.30 год. - зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , тобто в період часу з 22.00 год до 00.15 год. слідчий проводив одночасно дві слідчі дії. Понятими в обох протколах слідчих експериментів вказані ОСОБА_22 та ОСОБА_21 . Допитані в судовому засіданні ОСОБА_21 та ОСОБА_22 пояснили, що вони являються родичами потерпілого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 , а саме: ОСОБА_21 є двоюрідним братом ОСОБА_6 , і як наслідок - дядьком ОСОБА_31 . У свою чергу ОСОБА_22 є дружиною ОСОБА_21 . Крім того, допитані в судовму засіданні ОСОБА_21 та ОСОБА_22 пояснили, що свідчень ОСОБА_18 та ОСОБА_12 вони не чули, що свідки пояснювали слідчому - не чули, протоколи підписали не читаючи та не вникаючи в їхній зміст. Всі учасники вказаних слідчих експериментів ( і свідки, з якими проводились дані слідчі дії, і поняті) вказують, що умови та час їх проведення не відповідали умовам, в яких відбулась ДТП, а саме: освітлення, погода, час доби. Під час слідчих експериментів був присутнім ОСОБА_32 , який приймав участь у слідчій дії, зокрема виконував роль статиста, однак відомості про нього та його участь у протколі відсутні. На підставі вказаних протоколів слідчих експериментів від 17.06.2016 була проведена судово - автотехнічна експертиза №567/16 від 24.06.2016, висновок якої у свою чергу був покладений в основу повідомлення про підозру ОСОБА_5 та в основу обвинувачення і обвинувального акту. При проведенні слідчого екперименту було порушено ст. 104, 223 КПК України. Підозра та обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. 
		        Згідно ч. 3 ст. 103 КПК України, протокол складається з:1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії;особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
		       Відповідно до ч. ч. 1, 2,3 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
		       Згідно змісту протоколів проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року, слідчий експеримент за участю свідків:  ОСОБА_18  та ОСОБА_12 , спеціаліста: ОСОБА_28 , у присутності понятих:  ОСОБА_22  та ОСОБА_21 ,  розпочатого о 20.45 год. та закінченого о 00.15 год., а слідчий експеримент за участю свідків:  ОСОБА_7  та ОСОБА_5 , спеціаліста:  ОСОБА_28 , у присутності понятих:  ОСОБА_22  та ОСОБА_21 , розпочатого о 22.00 год. та закінченого о 00.30 год., тобто слідчі дії за участю спеціаліста: ОСОБА_28 , у присутності понятих: ОСОБА_22 та ОСОБА_21 в період часу з 22.00 год. до 00.15 год. проводилися паралельно з різними свідками ( ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ). Це також було підтверджено в судовому засіданні понятим ОСОБА_21 , який вказав, що: « Слідчий експеримент проходив одночасно з усіма учасниками, там були присутні ОСОБА_5 , він, його дружина ОСОБА_22 , яка також була понятою, водій автомобіля, який їхав у зустрічному напрямку, та зупинився, після того, як трапилося ДТП та його дядько, слідчий, експерт».
		       Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
		       Понятими при проведенні слідчого експерименту 17 червня 2016 року були ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які є родичем та заінтересованою особою, оскільки ОСОБА_21 являється двоюрідним братом загиблого ОСОБА_6 , а ОСОБА_22 дружина ОСОБА_21 , яка, як зазначила при допиті в судовому засіданні, добре знала потерпілого між ними були нормальні відносини, він часто приходив до них в гості, спілкувався з братом, зустрічалися на родинних святах.
		        Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		       Отримання відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.
		Згідно змісту постанови Об`єднаної палати Касаційненого кримінального Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі 740/3597/17, виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
		При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого, свідків не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися, як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
		       Легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
		       В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 зазначив, що йому зателефонував слідчий і повідомив дату проведення слідчого екперименту, він запитав, як він з дядьком дістануться до Богодухова, на що слідчий запропонував поїхати з ним. В призначений день він залишив свій автомобіль на стоянці біля магазина «Рост» в м. Харкові і разом з дядьком ОСОБА_12 та слідчим і експертом, на їх автомобілі поїхали до м. Богодухова. По дорозі вони майже не розмовляли, було декілька фраз з приводу ДТП, зокрема з якого боку перебігав дорогу, чи був дощ. На слідчому експерименті був статист, який перебігав через дорогу, а слідчий стояв з годинником і заміряв час, при цьому його запитували, як рухався потерпілий, повільніше чи швидше, а потім записали час. Вказав, що під час експерименту він не сидів в автомобілі, а стояв на узбіччі дороги, і говорив, як рухався потерпілий. Під час слідчого експерименту рух його автомобіля не перевірявся. 
		       Що стосується проведення слідчого експерименту з ОСОБА_5 , то також слід відмітити, що відповідно до пояснень останнього в суді, які було підтверджено понятими ОСОБА_21 та ОСОБА_22 його автомобіль поставили спочатку десь за 400 м. від місця ДТП, в баку було мало бензину, та коли почали проводити слідчий експеримент, бензин в баку закінчився. Інших автомобілів під час проведення слідчого експерименту не було. Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_12 встановлювали видимість не з автомобіля, а з узбіччя. Також не встановлювалось з якого боку біг потерпілий.
		       Завданням слідчого експерименту є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		       Відповідно до п. 25.ч. 1 ст.3 КПК України, понятий є учасником кримінального провадження. Понятий - це фізична особа, яка залучається до участі у кримінальному провадженні з метою засвідчення своїм підписом відповідності записів у протоколі виконаним діям.
		        В судовому засіданні понятий ОСОБА_21 зазначив, що з ОСОБА_12 та ОСОБА_18 він не спілкувався, при ньому ОСОБА_12 показував, як надавав допомогу потерпілому, а ОСОБА_18 сказав, що вони їхали з гори, що той розповідав далі, він не чув.
		       Понята ОСОБА_22 також в судовому засідання вказала, що під час слідчого екпериметну вона була присутня коли ОСОБА_12 показував, як надавав допомогу потерпілому, що розповідав ОСОБА_18 вона не чула, після слідчого експерименту їй зачитали протокол, і вона його підписала.
		При цьому обоє понятих підтвердили, що під час слідчого експерименту вони знаходилась в автомобілі ОСОБА_5 , та їм потрібно було встановити з якої відстані, піднімаючись вгору, стає видно людину, але автомобіль, спочатку рухався, але потім заглох, бо закінчився бензин.
		Також, в судовому засіданні понятий ОСОБА_21 вказав, що при слідчому експерименті в ролі статиста виступав син цивільної дружини потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_23 . Це ж було зазначено і свідком ОСОБА_17 , цивільною дружиною потерпілого, яка зазначила, що вона була присутня при проведенні слідчого експерименту, і навіть її син був в ролі статиста. Про присутність на слідчому експерименті статиста було зазначено в судовому засіданні і свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , проте, в порушення ч. 3 ст. 103 КПК України, в протоколах проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року відсутні будь - які дані щодо вищевказаної особи ( анкетні дані, дані щодо одягу під час слідчого експерименту). 
		Також встановлено, що в ході слідчого еперименту 17 червня 2016 року, за поясненнями ОСОБА_18 щодо механізму ДТП в місці скоєння, було встановлено видимість проїжджої частини дороги, в ближньому світлі фар автомобіля «Audi A6» в місці ДТП складала 66 м. При цьому згідно змісту свідчень ОСОБА_5 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , в автомобілі «Audi A6» , під час слідчого експерименту, ОСОБА_18 не перебував, автомобіль проїхав невелику відстань і зупинився оскільки закінчилося паливо, тому встановлена видимість проїжджої частини дороги, в ближньому світлі фар автомобіля «Audi A6» в місці ДТП не містить ознак відтворення дій, обставин подій, проведених необхідних дослідів чи випробувань. 
		Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.  Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.  Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.  У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.  Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
		       Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 1997 року  «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина»  Згідно з ч.3 ст.62 Конституції  України  обвинувачення  не може грунтуватися  на  доказах,  одержаних  незаконним  шляхом.  У зв`язку  з  цим  судам  при  розгляді  кожної   справи   необхідно перевіряти, чи були докази,  якими  органи  попереднього  слідства обгрунтовують висновки про  винність  особи  у  вчиненні  злочину, одержані відповідно  до  норм  КПК  України .  Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обгрунтуванні обвинувачення у вироку.
		На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що слідчий експеримент проведений з 20.45 год. до 00.15 год. за участю свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_12 17 червня 2016 року та слідчий експеримент проведений з 22.00 год. до 00.30 год. за участю свідків ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 17 червня 2016 року було проведено з істотними порушеннями вимог кримінально - процесуального законодавства, тому визнає їх недопустимим доказом.
		       Крім того, оскільки висновок судово - автотехнічної експертизи №567/16 від 24.06.2016 було складено на підставі вищевказаних слідчих експериментів, суд також визнає даний доказ недопустимим. 
		Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 18 березня 2021 року клопотання прокурора ОСОБА_3 , про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих ( розшукових) дій під час судового провадження в порядку ст. 333 КПК України було задоволено. Доручено органу досудового розслідування СУ ГУНП в Харківській області провести слідчу дію - слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_5 , свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та ОСОБА_33 безпосередньо на місці події, в дорожніх умовах, максимально наближених до умов, які склались на момент ДТП, з обов`язковим використанням аналогічних автомобілів, котрі брали участь в ДТП з моделюванням обставин пригоди на проїзній частині з проведенням вимірювання, складення плану та проведенням фотографування та з залученням експерта автотехніка. Слідчий експеримент провести з кожним учасником окремо та в безпечних для них умовах, з додержанням вимог ст. ст. 223, 240 КПК України.
		Відповідно до протоколу проведення слідчого екперменту від 16 листопада 2021 року за участю експерта ОСОБА_34 , підозрюваного ОСОБА_5 , у присутності ОСОБА_35 та ОСОБА_36 в ході його проведення було встановлено наступне: на момент ДТП дорога була мокрою, йшов невеликий дощ та був туман; автомобіль «AUDI A6» рухався на відстані 2,2 м. від правої межі проїжджої частини; місце роз`їзду із зустрічним автомобілем розташовувалось на відстані 7,7 м. від переднього габариту автомобіля до кута будинку в якому розташовується кафе « Багдад»; місце наїзду на пішохода розташовувалось на відстані 3,4 м. від правої межі проїжджої частини на смузі руху «AUDI A6» на відстані 12,9 м. від переднього кута будинку кафе «Багдад»; пішохода водій побачив безпосередньо перед автомобілем; швидкість руху автомобіля «AUDI A6» складала 40 км/год. ( том 3 а.п. 216-2019).
		Згідно протоколу проведення слідчого екперменту від 16 листопада 2021 року за участю експерта ОСОБА_34 , свідка ОСОБА_7 , у присутності ОСОБА_35 та ОСОБА_36 в ході його проведення було встановлено наступне: на момент ДТП дорога була мокрою, йшов невеликий дощ та був туман; автомобіль «AUDI A6» рухався на відстані 2,2 м. від правої межі проїжджої частини ( том 3 а.п. 220-223).
		Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_12 відмовилися від участі у слідчому експерименті, про що надали відповідні заяви на ім`я старшого слідчого ВРЗуСТСУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_37 , в заявах зазначили, що подія мала місце 6 років тому, на слідчому експерименті нічого пояснити не зможуть ( том 3 а.п. 224-225). 
		Відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_8 від 23 грудня 2021 року, остання з протоколами проведення слідчого експерименту від 16 листопада 2021 року ознайомлена, але з їх змістом повністю не згодна ( том 3 а.п. 226). 
		Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 лютого 2022 року, клопотання прокурора про призначення судової авто технічної експертизи було задоволено. Призначено по даній справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручили експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертів поставили наступні питання:1) Як повинен був діяти водій автомобіля «AUDI A6», р.н. НОМЕР_4 (РФ 31 регіон), ОСОБА_5 у вказаній дорожній обстановці відповідно до Правил дорожнього руху України? 2) Чи мав водій ОСОБА_5 технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху України? 3) Чи маються в діях водія ОСОБА_5 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходилися би в причинному зв`язку з настанням даної події? 4) Чи спроможні з технічної сторони показання обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 , які вони надали під час проведення слідчих експериментів від 16.11.2021?
		Згідно висновку експерта № СЕ-19/121-22/3712-ІТ від 20 травня 2022 року, у даній дорожній обстановці водій автомобіля Audi A6 ОСОБА_5 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти наїзду на пішохода, для водія ОСОБА_5 , визначається порівнянням відстані, на якій перебував автомобіль Audi A6 від місця наїзду на пішохода, у момент вникнення небезпеки для руху, і зупинного шляху автомобіля в умовах події. Для цього необхідні вихідні дані про момент виникнення небезпеки для руху ( чи з моменту видимості пішохода, чи з моменту його виходу на проїзну частину); про відстань, яку здолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду та з яким темпом; про видимість дороги та видимість пішохода для водія автомобіля Audi A6; про те, яку відстань здолав загальмований автомобіль до місця наїзду. В ухвалі суду, а також у показаннях підозрюваного ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 , наданих ними під час слідчого експерименту16.11.2021, вказані вихідні дані відсутні. Підозрюваний ОСОБА_5 не зміг вказати ні місце виходу пішохода на проїзну частину, ні характер та темп його руху. Свідок ОСОБА_7 вазагі не зміг вказати ні місце наїзду на пішохода, ні місце його виходу на проїзну частину, ні швидкість руху автомобіля Audi A6. Відсутність зазначених вихідних даних не дозволяє провести подальше дослідження обставин події, тому у експерта немає можливості врішити запитання щодо того, чи мав водій ОСОБА_5 технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху; чи маються в діях водія ОСОБА_5 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходилися би в причинному зв`язку з настанням даної події; чи спроможні з технічної сторони показання обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 , які вони надали під час проведення слідчих експериментів від 16.11.2021 ( том 3 а.п. 240-248).
		Відповідно до змісту проколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 22 листопада 2015 року, по закінченню огляду транспортний засіб Audi A6 д.н.з. НОМЕР_2 направлено на майданчик тимчасового утримання. Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2015 року, клопотання прокурора прокуратури Богодухівського району в Харківській області задоволено, надано прокурору прокуратури Богодухівського району в Харківській області тимчасовий доступ до автомобіля «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться у володінні ОСОБА_5 та у теперішній час перебуває на майданчику Богодухівського ВП Валківського ВП ГУНП в Харківській області з можливістю вилучити вказаний транспортний засіб. 
		Згідно зберігальної розписки, ОСОБА_5 отримав на відповідальне зберігання автомобіль «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 , ознайомлений зі змістом ст.. 388 КК України, та попереджений про кримінальну відповідальність за порушення норм даної статті. Зобов`язується автомобіль не ремонтувати, не продавати, не відчужувати, не передавати інших особам, без письмового дозволу органів слідства. При необхідності надати його для огляду. Автомобіль «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 зобов`язується зберігати за адресою м. Богодухів вул. 8-го Мехкорпусу, 10. При цьому розписка в полі «дата» містить лише день та рік ( том 1 а.п. 34).
		Тобто, автомобіль «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2 належним чином оглянутий слідчим не був, в ході судового розгляду прокурор не звернув уваги на даний факт, клопотань про проведення слідчих дій в порядку ст.. 333 КПК України не заявляв. Даний автомобіль речовим доказом по справі визнаний не був та без будь - якої правової підстави повернутий власнику ОСОБА_5 .
		Стороною обвинувачення не доведено версію подій, зазначену в обвинувальному акті, в момент дорожньо - транспортної пригоди, а саме з якою швидкістю рухався пішохід ОСОБА_6 , з якої сторони дороги він вийшов на проїжджу частину до моменту зіткнення, а також не були встановлені тілесні ушкодження м`яких тканин нижніх кінцівок та тулубу, що вказують на механізм тілесних ушкоджень зазначених експертом. У зв`язку з цим на спростовано версію обвинуваченого, щодо виходу пішохода ОСОБА_6 після роз`їзду автомобілів, безпосередньо перед автомобілем «Audi A6».
		Крім того, в ході судового розгляду, у зв`язку з наявністю протиріч у свідченнях обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_18 , судом для усунення сумнівів, допитувались свідки, експерти та призначалась комісійна експертиза та слідчі дії, проте проведеними заходами, позицію обвинуваченого щодо інших обставин події спростовано не було. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом та не надано суду беззаперечних доказів того, що ОСОБА_5 допустив порушення п.п 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо - транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілого ОСОБА_6 .
		Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Так, частина 2 статті 286 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
		Зі змісту сформульованої у статті 286 КК України диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. 
		Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Це конституційне положення закріплено в ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.  Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.  Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.  Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.   Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.  Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.  
		Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Окрім того, в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі No712/13361/15 зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок,передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме -винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. 
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конституції про захист прав і свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ( № 475/97-ВР), Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело  права». Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів  має тлумачитись на користь підсудного». В рішеннях Європейського Суду по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні Європейського Суду від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» казано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
		В рішенні Європейського Суду у справі Вассіліоса Ставрополуса проти Греції, суд вважає, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом .
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається відповідно ст.92 КПК України на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно із ст. 370 КПК України, обґрунтованим  є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих  обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 Кодексу.
		Відповідно  до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, а також те, що достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не встановлено, судом вичерпані всі можливості їх отримати, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, суд тлумачить їх на користь обвинуваченого, внаслідок чого він підлягає виправданню на підставі п.3 ч.1ст.284 КПК України за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину і вичерпанням можливості їх отримати.
		Заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , про стягнення матеріальної шкоди в сумі 15 696,61 грн. та моральної шкоди в сумі 600 000 грн., суд на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України, залишає без розгляду.
		Суд не вирішує питання про речові докази на підставі ст.. 100 КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження відомості про визнання будь - яких речей речовими доказами - відсутні.
		Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до ст. 124 КПК України.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5  визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення за п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.
		 
		Судові витрати на проведення експертизи обставин дорожньо - транспортної пригоди №567/16 від 24 червня 2016 року у сумі 1 055 грн. 52 коп., на проведення експертизи обставин дорожньо - транспортної пригоди №565/16 від 24 червня 2016 року у сумі 1 055 грн. 52 коп. та на проведення судової автотехнічної екпертизи від 20 травня 2022 року №СЕ-19/121-22/3712-ІТ у сумі 2 059 грн. 44 коп. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		       Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити виправданому, захиснику та прокурору.
		 
		СУДДЯ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...