Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/1711/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2023. Зареєстровано: 13.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2023.
Дата набрання законної сили: 11.04.2023
Номер судового провадження: К/9901/12779/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 квітня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 683/1711/17
		адміністративне провадження № К/9901/12779/19  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу   Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (головуючий суддя: Граб Л.С., судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі № 683/1711/17 за позовом Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ ЕКОСВІТ", Львівського комунального підприємства Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостран", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення
		 
		В С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		12 липня 2017 року Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств (далі - позивач або Старокостянтинівський ККП) звернувся до Старокостянтинівського районного суду з позовом до Старокостянтинівської міської ради (далі - відповідач), у якому просив:
		скасувати рішення 19 (позачергової) сесії Старокостянтинівської міської ради від 02 червня 2017 року «Про завезення, прийняття, захоронення (утилізації та/або переробки тощо) твердих побутових відходів та супутніх екологічно небезпечних речовин на територію полігону ТПВ міста Старокостянтинова із адміністративної території Львівської міської ради».
		Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено позивачу право звернутись із даним позовом до суду в порядку господарського судочинства, оскільки даний спір стосується договірних відносин, господарської діяльності, захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання, що є предметом регулювання господарського законодавства, а тому спори, що виникають з таких правовідносин, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств задоволено. Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
		Повертаючи справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що приймаючи спірне рішення про зобов`язання позивача розірвати договір, заборону укладання нових договорів, введення мораторію, здійснював свої владно-управлінські функції в сфері поводження з відходами, тобто виступав як суб`єкт владних повноважень, а не як рівноправний учасник господарських правовідносин.
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2018 року позов задоволено.
		Скасовано рішення 19 (позачергової) сесії Старокостянтинівської міської ради від 02 червня 2017 року «Про завезення, прийняття, захоронення (утилізації та/або переробки тощо) твердих побутових відходів та супутніх екологічно небезпечних речовин на територію полігону ТПВ міста Старокостянтинова із адміністративної території Львівської міської ради». 
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
		Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 квітня 2018 року скасовано в частині задоволення позову про скасування рішення 19 (позачергової) сесії міської ради від 02 червня 2017 року №2 "Про завезення, прийняття, захоронення (утилізації та/або переробки тощо) твердих побутових відходів та супутніх екологічно небезпечних речовин на територію полігону ТПВ міста Старокостянтинова із адміністративної території Львівської міської ради" в 2,4 частинах, а саме:
		2. Укладення нових договорів можливе лише після проведення громадських слухань та прийняття рішення міської ради з даного питання, а також юридичної та екологічної експертизи договорів та проекту реконструкції Старокостянтинівського полігону ТПВ.
		4. Внести на розгляд чергової сесії міської ради питання щодо дотримання Старокостянтинівським полігоном ТПВ постанови НКРЕП від 04.04.2017 №467 "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів".
		Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
		В решті рішення залишено без змін.
		06 травня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга від Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, у якому скаржник просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.
		08 липня 2019 року та 09 липня 2019 року надійшли відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		 
		II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Старокостянтинівська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення перевищила свої повноваження і втрутилась в господарську діяльність підприємства, чим порушила вимоги статті 21 Закону України «Про підприємства», пункт 2.2.7 Статуту Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств (нова редакція), згідно із яким в межах своєї діяльності підприємство вступає у взаємовідносини з іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі із іноземними, на договірних засадах, з ними здійснює виробництво і реалізацію продукції, товарів і послуг, виконання робіт, спільну діяльність. Розриваючи без правових підстав договір, підприємство понесе незворотні збитки.
		Також позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення не було дотримано порядок його прийняття згідно регламенту Старокостянтинівської міської ради, а саме, не були надані проект рішення, паспорт рішення та пояснювальна записка. Міська рада законодавчо уповноважена лише на проведення перевірки на підприємстві, що перебуває у комунальній власності. 
		За позицією позивача, повноваження міської ради щодо діяльності підприємства обмежується наданням згоди на розміщення на території міста нових об`єктів, в тому числі, місць чи об`єктів для розміщення відходів, чого в даній ситуації не вбачається, натомість даним рішенням орган місцевого самоврядування втрутився в господарську діяльність підприємства, змушуючи до зміни договірних відносин, незважаючи на те, що жодна із сторін не бажає розривати договір.
		Представники третіх осіб ТОВ «ДВ-ЕКОСВІТ», ТОВ «Екостаркон» висловили аналогічну думку.
		Представник відповідача в свою чергу зазначав, що група депутатів Старокостянтинівської міської ради звернулась з пропозицією скликати позачергову сесію міської ради з питань завезення, прийняття, захоронення (утилізації та/або переробки тощо) твердих побутових відходів та супутніх екологічно небезпечних речовин на територію полігону твердих побутових відходів (далі - полігон ТПВ) міста Старокостянтинова із адміністративної території Львівської міської ради. Жодних інших документів не було подано. Під час розгляду даного питання на сесії було сформульовано рішення та прийнято більшістю голосів депутатів.
		Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначали, що як депутати в інтересах громади міста ініціювали прийняття оскаржуваного рішення, підставою послугувало встановлення правого порядку.
		За позицією третіх осіб, на території полігону ТПВ не може проводитися захоронення відходів з порушенням способу, визначеного Конституцією України та Законами України.
		По суті спору ОСОБА_3 також зазначав, що в квітні 2017 року начальник Старокостянтинівського ККП ОСОБА_5, вийшовши за межі наданих йому Статутом ККП повноважень, в порушення вимог статей 3, 9-11, 17, 33 Закону України «Про відходи» розпочав прийом змішаних твердих побутових відходів територіальної громади міста Львова та їх захоронення на Старокостянтинівському полігоні ТПВ. Звертає увагу, що на неодноразові звернення депутатів міської ради з вимогою усунення порушень закону, ні міський голова ОСОБА_4 , ні виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, ні його посадові особи не відреагували і жодних дій по припиненню правопорушень не вжили. ОСОБА_3 та інші депутати міської ради ініціювали внесення на розгляд позачергової сесії питання про встановлення мораторію на незаконне прийняття та захоронення відходів на полігоні ТПВ                 м. Старокостянтинова.
		ОСОБА_3 стверджує, що сторони уклали та виконували договір у спосіб, що порушує Правила благоустрою, забезпечення чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях на території міста Старокостянтинів та частини 1 статті 1 Закону України "Про відходи".
		ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 2017 року за № 43/712-01-37/2017 в Старокостянтинівській міській раді зареєстровано пропозицію 12 депутатів Старокостянтинівської міської ради про скликання позачергової сесії Старокостянтинівської міської сесії 7 скликання, з питань завезення, прийняття, захоронення (утилізації та/або переробки тощо) твердих побутових відходів та супутніх екологічно небезпечних речовин на територію полігону ТПВ міста Старокостянтинова із адміністративної території Львівської міської ради.
		Рішенням 19 (позачергової) сесії Старокостянтинівської міської ради № 2 від               02 червня 2017 року «Про завезення, прийняття, захоронення (утилізації та/або переробки тощо) твердих побутових відходів та супутніх екологічно небезпечних речовин на територію полігону ТПВ міста Старокостянтинова із адміністративної території Львівської міської ради» вирішено:
		1. Зобов`язати Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств розірвати договір намірів про співпрацю від 26 квітня 2017 року, укладений Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств з наступними організаціями: ТОВ «ДВ-ЕКОСВІТ», Львівським комунальним підприємством ТРАНСПОРТНА ФІРМА «ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС» і ТОВ «Екостаркон», а також договір про спільну діяльність підприємств, укладений Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств з ТОВ «Екостаркон».
		2. Укладення нових договорів можливе лише після проведення громадських слухань та прийняття рішення міської ради з даного питання, а також юридичної та екологічної експертизи договорів та проекту реконструкції Старокостянтинівського полігону ТПВ.
		3. З 02 червня 2017 року ввести мораторій на ввезення на територію Старокостянтинівського полігону ТПВ сміття будь-якого походження, крім сміття, що продукується громадою, а також фізичними та юридичними особами м. Старокостянтинова.
		4. Внести на розгляд чергової сесії міської ради питання щодо дотримання Старокостянтинівським полігоном ТПВ постанови НКРЕКП від 04.04.2017 №467 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів».
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи спірне рішення про зобов`язання позивача розірвати договір, заборону укладення нових договорів, введення мораторію, не будучи стороною укладених договорів, вийшов за межі, визначених законодавством повноважень. 
		Водночас посилання на необхідність прийняття оскаржуваного рішення з метою убезпечити екологічні права територіальної громади, судом першої інстанції розцінено як невірне тлумачення закону та невірний вибір способу захисту, оскільки дані питання вирішуються шляхом звернення до відповідних правоохоронних та державних органів задля здійснення перевірки результатів діяльності.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині скасування пунктів 1, 3 спірного рішення. Водночас вважає помилковою позицію суду першої інстанції про протиправність прийняття відповідачем пунктів 2,4 зазначеного рішення.
		За позицією суду апеляційної інстанції, створення міською радою комунального підприємства, не позбавляє орган місцевого самоврядування обов`язку здійснювати свої функції в інтересах територіальної громади.
		Так, суд апеляційної інстанції вважає, що на пленарних засіданнях міської ради можуть розглядатися питання щодо дотримання підприємствами, утвореними органами місцевого самоврядування норм законодавства, в тому числі щодо розміщення відходів та дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів, а також заслуховування звітів керівників цих підприємств з вказаних питань, а відтак приймаючи спірне рішення в частині внесення на розгляд чергової сесії міської ради питання щодо дотримання Старокостянтинівським полігоном ТПВ постанови НКРЕКП від 04.04.2017 №467 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів», відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
		Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність пункту 2 оскаржуваного рішення щодо можливості укладення нових договорів лише після проведення громадських слухань та прийняття рішення міської ради з даного питання, а також юридичної та екологічної експертизи договорів та проекту реконструкції Старокостянтинівського полігону ТПВ, оскільки розміщення полігону для захоронення побутових відходів, входить до генерального плану території             м. Старокостянтинова.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга мотивована прийняттям оскаржуваного рішення в порушення вимог частини 3 статті 23, частини 4 статті 24, частини 3 статті 26 Регламенту Старокостянтинівської міської ради, затвердженого її рішенням № 3 від 04 грудня 2015 року.
		Звертає увагу на ненаданні судом апеляційної інстанції оцінки твердженням позивача про те, що позачергова сесія проводилась лише на підставі звернення групи депутатів міської ради, жодних інших документів, які передбачені Регламентом, надано не було, та саме рішення сформульовано під час обговорення.
		За позицією скаржника, порушення процедури підготовки та проведення сесії, встановлених Регламентом, є однією із підстав для скасування спірного рішення сесії.
		Наполягає на помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що Старокостянтинівський полігон ТПВ входить до генерального плану території              м. Старокостянтинова, оскільки він знаходиться поза його межами на території Пашковецької сільської ради.
		Водночас стверджує, що наведені судом апеляційної інстанції норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулюють відносини щодо розміщення нових об`єктів та розроблених проектів містобудівної документації, тоді як Старокостянтинівський полігон ТПВ функціонує більше 60 років.
		Також скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності пункту 4 спірного рішення сесії міської ради, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення (02 червня 2017 року) постанова НКРЕП від 04 квітня 2017 року № 467 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів» не набрала чинності. 
		Третя особа ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу з посиланням на статті 3,10,15 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» зазначає, що міська рада мала право приймати рішення про зобов`язання Старокостянтинівський ККП поновити порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природнього середовища, шляхом розірвання договору, яким порушені ці права.
		Наполягає на необхідності неухильного дотримання позивачем положень Статуту Старокостянтинівського ККП, який затверджений рішенням Старокостянтинівської міської ради.
		Третя особа ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу зазначає (мовою оригіналу): «відвертий саботаж Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про відходи» призвів в м.Старокостянтинові до незворотного процесу, що вже супроводжується рядом небезпечних екологічних та інших аварійних ситуацій (самозагорання сміттєзвалища, отруєння річки, що несе воду в Дніпро тощо).
		 
		VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
		Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
		За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За наведених підстав, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Тож суди мали перевірити, чи прийняте оскаржуване рішення Старокостянтинівської міської ради від 02 червня 2017 року № 2, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.
		Так, повноваження Старокостянтинівської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в України» (далі - також Закон № 280/97-ВР), Законом України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі - також Закон       № 187/98-ВР), Закон України 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - також Закон № 1264-XII).
		Відповідно до пункту 38 статті 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання надання, відповідно до законодавства, згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі, місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію. 
		Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами визначаються статтею 21 Закону «Про відходи», відповідно до якої органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
		Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами. 
		Згідно із частиною 15 статті 46 Закону № 280/97-ВР, порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються Регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". 
		Рішенням міської ради 04 грудня 2015 року № 3 затверджено Регламент Старокостянтинівської Старокостянтинівської міської ради VII (далі - Регламент) .
		За нормами статті 23 Регламенту крім чергових сесій Ради, визначених планом роботи Ради, ініціатори в порядку, визначеному законом можуть скликати позачергові сесії Ради. Мотивовані пропозиції про скликання позачергової сесії Ради, підписанні ініціаторами у встановленому порядку, надсилаються міському голові (секретарю Ради) з визначенням питань і з проектами документів, розгляд яких пропонується.
		Пунктом 4 статті 24 Регламенту визначено, що пропозиція щодо кожного питання, яке пропонується включити до проекту порядку денного сесії, подається з проектом рішення, яке пропонується прийняти за цією пропозицією, підготовленим згідно з вимогами Регламенту. Проекти рішень проходять попереднє обговорення депутатами, постійними комісіями, іншими зацікавленими сторонами на Інтернет ресурсах Ради.
		Пропозиції щодо питань, що плануються винести на розгляд ради, повинні містити: проект рішення; паспорт рішення; пояснювальну записку; інформацію про доповідачів і співдоповідачів; список осіб, яких доцільно запросити у зв`язку із розглядом питання (частина 3 статті 26 Регламенту).
		За змістом статті 73 Закону № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Отже, рішення міської ради повинні прийматися з дотриманням процедури встановленої Регламентом, який є актом міської ради, і є обов`язковим до виконання.
		Сторонами не заперечується, що ініціативною групою депутатів подавалась лише пропозиція заявленого питання, а зміст рішення формулювався на сесії під час обговорення.
		Отже, судом першої інстанції правильно встановлено наявність порушень порядку подання пропозиції, обговорення проекту рішення з заявленого питання.
		Проте, беручи до уваги забезпечення участі на пленарному засіданні начальника Старокостянтиніського ККП (з заслуховуванням його позиції) та представників громадськості міста, вищенаведені порушення не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		Щодо повноважень відповідача на прийняття оскаржуваного рішення вищенаведеного змісту, Верховний суд зазначає таке.
		Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
		Згідно з частиною 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначені Законом України від 05.03.1998 №187/98-ВР "Про відходи" (далі також Закон №187/98-ВР).
		Відповідно до приписів статті 1 Закону № 187/98-ВР відходи-будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; збирання відходів - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об`єктів оброблення, утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.
		У частині 1 статті 4 Закону № 187/98-ВР зазначено, що цей Закон регулює відносини, пов`язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.
		Водночас, частиною 3 статті 35-1 Закону України "Про відходи" передбачено, що збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
		Таким чином, органи місцевого самоврядування забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів та створення полігонів для їх захоронення, через уповноважені ними юридичні особи.
		За змістом статуту Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств (далі Старокостянтинівський КПП) є юридичною особою, заснованою на комунальній власності та входить до сфери управління Старокостянтинівської міської ради.
		Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Статуту Старокостянтинівського КПП, затвердженого рішенням Старокостянтинівської міської ради № 13 від 17.02.2017, основною метою діяльності КПП є задоволення суспільних потреб населення шляхом надання послуг.
		Підпунктом 2.2.7 пункту 2.1 Р.ІІ Статуту визначено, що підприємство в межах своєї діяльності вступає у взаємовідносини з іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі і з іноземними, на договірних засадах, з ними здійснює виробництво і реалізацію продукції, товарів і послуг, виконання робіт, спільну діяльність.
		У Розділі VІІ Статуту, серед повноважень керівника підприємства, зокрема зазначено, що останній укладає договори та інші правочини.
		Таким чином, Старокостянтинівський КПП є юридичною особою, утвореною Старокостянтинівською міською радою, яка займається діяльністю по наданню послуг населенню, в тому числі по вивезенню твердих побутових відходів, та яка в своїй діяльності підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Старокостянтинівській міській раді.
		При цьому, керівник підприємства наділений правом самостійно укладати договори та інші правочини.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.04.2017 між ТОВ "ДВ ЕКОСВІТ", Львівським КП Транспортна фірма "Лівівспецкомунтранс", ТОВ "Екостран" та Старокостянтинівським ККП укладено договір намірів про співпрацю, за умовами якого сторони зобов`язалися діяти спільно для забезпечення вивезення, прийому та захоронення твердих побутових відходів із адміністративної території Львівської міської ради та в цілях викладених в п.1.2 договору про співпрацю.
		Згідно пункту 5 вказаного Договору всі спори та розбіжності, що виникають з цього Договору, мають вирішуватися шляхом мирних переговорів між Сторонами. У разі неможливості вирішення спорів шляхом проведення переговорів, Сторони передають їх на розгляд до відповідного господарського суду.
		У відповідності до частин 1,2,7 статті 78 Господарського кодексу України (далі ГК України) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника-відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Органами управління комунального унітарного підприємства є: керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).
		Згідно з частинами 1,7 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Частинами 1,4 статті 626 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
		Статтею 628 ЦК України регламентовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Водночас статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
		Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
		У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		З аналізу наведених норм слідує, що відповідач приймаючи спірне рішення про зобов`язання позивача розірвати договір, заборону укладення нових договорів, введення мораторію, не будучи стороною укладених договорів, вийшов за межі, визначених законодавством повноважень. 
		Посилання на необхідність прийняття оскаржуваного рішення з метою убезпечити екологічні права територіальної громади, є неправильним тлумаченням закону та невірним вибором способу захисту, оскільки дані питання вирішуються шляхом здійснення відповідними органами державної влади в сфері охорони навколишнього природнього середовища державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі і за зверненням фізичних і юридичних осіб.
		Верховний Суд критично оцінює покликання суд апеляційної інстанції на частину 1 статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій, оскільки зазначена норма не регулює спірні правовідносини.
		Також суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині пункту 4 оскарженого рішення, а саме «внести на розгляд чергової сесії міської ради питання щодо дотримання Старокостянтинівським полігоном ТПВ постанови НКРЕП від 04.04.2017 № 467 "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів", з огляду на таке.
		Постанова Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 4 квітня 2017 року № 467 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів» набрала чинності 23 серпня 2017 року.
		Згідно пункту 2 Постанови № 467 суб`єктам господарювання, які провадять господарську діяльність з захоронення побутових відходів на полігонах, введених в експлуатацію до 16 лютого 2010 року, та звалищах, привести свою господарську діяльність у відповідність до вимог:
		підпунктів 1-4, 10 пункту 4.2 глави 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів - до 01 січня 2018 року;
		підпунктів 5-8 пункту 4.2 глави 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів - до 01 січня 2019 року;
		підпункту 9 пункту 4.2 глави 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів - до 01 січня 2020 року.
		Беручи до уваги, що на час прийняття оскаржуваного рішення (02 червня 2017 року) постанова НКРЕП від 04 квітня 2017 року № 467 не була опублікована в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр» та не набрала чинності (набрання чинності 23 серпня 2017 року), внесення на розгляд чергової сесії міської ради питання щодо дотримання Старокостянтинівським полігоном ТПВ постанови НКРЕП від 04.04.2017 № 467 "Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів» є передчасним.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції з урахуванням мотивів Верховного Суду є законним, водночас суд апеляційної інстанції невірно застосував норми права, відповідно його рішення про часткове задоволення позову необхідно скасувати.
		За змістом статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		За наведеного правового регулювання, рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову необхідно скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції, змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 352, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств задовольнити частково.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасувати.
		Рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2018 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		В решті рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                                      С. М. Чиркін
		                                                                                                    В.М. Кравчук
		                                                                                                    В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...