Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/8967/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2023. Зареєстровано: 13.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/755/199/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100040000767

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/8967/21
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"11" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
		       головуючого судді                 ОСОБА_1 
		       при секретарі                                    ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000767 від 15.03.2021 року по обвинуваченню
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого,  без реєстрації, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше судимого: 13.03.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до міри покарання у виді позбавлення волі терміном на два роки, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2022у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 та ч.4 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,- 
		за участю учасників кримінального провадження :
		прокурора                            ОСОБА_4 
		обвинуваченого                  ОСОБА_3 
		захисника                          ОСОБА_5 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		15.03.2021 року ОСОБА_3 керуючись особистими мотивами, а саме зривом судового засідання, котре мало відбутися 15.03.2021 року в Дніпровському районному суді міста Києва, маючи на меті порушення графіку роботи працівників суду, вирішив вчинити завідомо неправдиве повідомлення про вчинення вибуху.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, в цей же день, тобто 15.03.2021 року, приблизно об И год. 15 хв. перебуваючи неподалік станції метро «Харківська» та розуміючи, що вчасно прибути до судового засідання не встигає, котре мало відбутися 15.03.2021 року об 11 год. 15 хв. за його участі, вирішив його «зірвати». В цей момент, у ОСОБА_3 винник злочинний умисел спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про замінування будівлі Дніпровського районного суду міста Києва, котрий розташований за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5 маючи на меті перенесення судового засідання та недопущення неявки останнього до суду з причин, які не є поважними, так як ОСОБА_3 усвідомлював, що його неприбуття може негативно вплинути на вирішення питання при обранні (зміні) міри запобіжного заходу в подальшому.
		Усвідомлюючи це, ОСОБА_3 знаходячись неподалік станції метро «Харківська» придбав у магазині сім-карту оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_1 для приховування свого реального номеру телефона та одночасно слідів злочину та пішов в напрямку зупинки, котра розташована неподалік станції метро «Харківська» та вставив до власного мобільного телефону придбану картку.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх намірів і дій, при цьому достовірно знаючи, що поширена ним інформація про підготовку вибуху є неправдивою вставив до власного мобільного телефону марки «Nokia» картку оператора «Київстар» з номером НОМЕР_1 та здійснив виклик на лінію «102» повідомивши про загрозу вибуху Дніпровського районного суду міста Києва, котрий розташований за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, 3 та вул. Кошиця, 5.
		Після чого ОСОБА_3 , виконавши усі дії, що вважав необхідними для завершення злочину, витягнув придбану картку оператора «Київстар» з номером НОМЕР_1 з власного мобільного телефону марки «Nokia» та викинув її до сміттєвого бака та попрямував до будівлі Дніпровського районного суду, котрий розташований за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5.
		В подальшому, до будівель Дніпровського районного суду міста Києва було викликано слідчо-оперативну групу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та проведено огляд місця події із залученням працівників управління вибухотехнічної служби та працівників кінологічної служби з використанням службового собаки, однак підозрілих та вибухонебезпечних предметів виявлено не було.
		Вказаними злочинними діями ОСОБА_3 , було спричинено тяжкі наслідки, які виразились у погрозі вчинення вибуху та порушення нормальної роботи працівників Дніпровського районного суду та відвідувачів, з метою зриву судового засідання.
		В судовому засіданні обвинувачений   ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та вказав, що дійсно вчинив злочин за викладених вище обставин. Надавдав покази, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.
		Так, указав, що дійсно за наведеного у вироку алгоритму учинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху.
		Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
		Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив cуд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального проступку, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
		Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, за вище встановлених обставин.
		При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, Суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження  шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
		При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		Частиною першою ст. 259 КК України передбачено відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
		З об`єктивної сторони злочин характеризується єдиною обов`язковою ознакою - суспільно небезпечною дією, яка полягає у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.    
		Злочин є закінченим з моменту, коли неправдиве повідомлення, яке стосується здійснення в майбутньому загально небезпечних дій і є завідомо неправдивим, будь-яким способом (усно, письмово, телефоном, по радіо, від свого імені чи анонімно) доведене до широкого кола осіб чи повідомлене хоча б одній особі з тим, щоб воно набуло подальшого поширення (див. постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20.05.21 у справі № 935/2308/19).
		Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом. При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху у населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці  та бажає настання таких наслідків. Коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку - він діє з прямим умислом (див. постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27.06.19 у справі № 727/728/17).
		З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 259 КК України, оскільки він вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує безпеці громадян та пошкодження об`єкту власності.
		  Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Так, обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення.
		Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині,  щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого  (див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к).
		Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки; активне сприяння розкриттю кримінального проступку, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК.
		Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не установлено.
		Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов`язане з такою ізоляцією покарання в межах санкції статтей Кримінального Закону за правилами ст.70 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Так, з врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за . 1 ст. 259 КК УкраїниКК в межах санкції статті у виді позбавлення волі.
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2022 року за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 та ч.4 ст.185, ст. 70 КК України до покарання, у виді позбавлення волі строком 6 років.
		Відповідно до частини 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. 
		Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність призначення остаточного покарання за вказаним вироком у відповідності з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Запобіжний захід до обвинуваченого, в даному кримінальному провадженні, суд не застосовує.
		Відповідно до ст. 100 КПК питання долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Обов`язок по відшкодуванню понесених судових витрат за проведення судової фоноскопічної експертизи, в сумі 1 029,72 грн., виходячи з положень ст.124 КПК України, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 259 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01.09.2022 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 та ч.4 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
		На підставі  п.п.1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01.09.2022 року, більш суворим, остаточно призначити  ОСОБА_3  покарання у виді 6 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 30.07.2022 року.
		Стягнути з  ОСОБА_3 на користь держави витрати за залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі - 1 029 (одна тисяча двадцять дев`ять) грн. 72 коп. 
		Речові докази: диски з відеозаписами залишити у матеріалах судового провадження.
		-мобільний телефон Motorolla SJUG НОМЕР_15, мобільний телефон Samsung Imei: НОМЕР_2 ; мобільний телефон: Motorolla IMEI: НОМЕР_3 ; мобільний телефон Samsung ІМЕІ НОМЕР_4 ; мобільний телефон Samsung ІМЕІ: НОМЕР_5 ; мобільний телефон Nokia IMEI1: НОМЕР_6 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_7 ; мобільний телефон Nokia IMEI: НОМЕР_8 ; мобільний телефон Siemens S3 0880-s69170-s304-1; сім карти Киїівстар НОМЕР_9 , (Лайф 2шт), Лайф НОМЕР_10 , Лайф НОМЕР_11 , Київстар НОМЕР_12 , Водафон НОМЕР_13 ; банківську карту НОМЕР_14 , визнані постановою слідчого від 19.03.2021 року речовими доказами - повернути володільцю
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва з урахуванням положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...