Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7503/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 12.04.2023. Зареєстровано: 13.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2023.
Дата набрання законної сили: 11.10.2023 (частково)
Результат оскарження 11.10.2023 Київський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/761/2621/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023000000000190

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/7503/23
		Провадження №1-кп/761/2621/2023 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		29 березня 2023 року                                                        м. Київ
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря с/з ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 
		провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, судовий розгляд кримінального провадження №22023000000000190 від 23 лютого 2023 року щодо:
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Громадянин України ОСОБА_4 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу рф, у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 09.06.2022, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів рф, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) прийняв рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.
		З цією метою, ОСОБА_4 у період часу з початку березня 2022 року по 09.06.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) будучи обізнаним про факт ведення рф агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Херсонської області,
		з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) погодився на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу так званої «Херсонської військово-цивільної адміністрації рф», зайняти посади у незаконному правоохоронному органі так званому «главное управление министерства внутрених дел херсонской области».
		В подальшому, 16.06.2022  ОСОБА_4  перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади добровільно зайняв посаду «полицейский-водитель дежурной части Корабельного городского отдела полиции» 
		в незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		За таких обставин,  ОСОБА_4 , будучи громадянином України, добровільно у період з 16.06.2022 по 11.11.2022 займав посаду «полицейский-водитель дежурной части Корабельного городского отдела полиции» в незаконному правоохоронному органі «главное управление министерства внутрених дел херсонской области», створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, 
		та перебуваючи на вказаній посаді, виконував рішення окупаційної адміністрації спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою - агресором частини території України, а саме в Херсонській області.
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч. 7 ст. 111-1 КК України, визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, в період з червня по листопад 2022 року - день звільнення м. Херсона від російських окупантів перебував на посаді - поліцейського-водія незаконно-створеного правоохоронного органу під назвою «Корабельний городской отдел внутренних дел Херсонской области». Зайняти цю посаду йому запропонував його знайомий, який працював у відділі кадрів зазначеного незаконного органу. Фактично він виконував функції водія, возив членів т.н. слідчо-оперативної групи, ремонтував автомобіль, отримував зарплату в розмірі 40 тисяч рублів рф в місяць. Зброю йому видали лише наприкінці служби. При цьому він є пенсіонером органів внутрішніх справ України. На запитання суду пояснив, що від отримання пенсії від України він, незважаючи на роботу на російську федерацію та отримання за це заробітної плати, не відмовлявся. Щодо причин зайняття зазначеної у незаконно створеному правоохоронному органі, посади пояснив «треба ж було якось виживати….». Зазначив, що після звільнення м. Херсона від російських окупантів, він з міста не зникав, був на зв`язку з правоохоронними органами України, однак із явкою з повинною до правоохоронних органів України не являвся. Просив суд призначити йому покарання нижче, нижчої межі, передбаченої у санкції ч.7 ст. 111-1 КК України. 
		Слід зазначити, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
		Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За згодою учасників судового провадження суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		На підставі викладеного, пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, визнане судом повністю доведеним, воно ніким не оспорюється.
		Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України. 
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, відсутність утриманців на утриманні.
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_4 є сприяння досудовому розслідуванню та судовому розгляду. До висловлювання ОСОБА_4 про його щире каяття, суд відноситься критично у зв`язку з тим, що в ході судового розгляду не здобуто доказів, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого. У своїй постанові №199/6365/19 Верховний Суд звертав увагу на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним Верховний Суд зробив висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесено до особливо тяжкого злочину, обставини його вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також враховуючи інші обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових правопорушень призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохороних органах на строк та у межах, встановлених санкцією статті Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, враховуючи те, що ОСОБА_4 , маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи зобов`язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов`язань зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному окупаційною адміністрацією рф на тимчасово окупованій території Херсонської області, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд, при призначенні покарання ОСОБА_4 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України. Факт визнання своєї вини та сприяння розслідуванню злочину, суд вважає підставою для призначення покарання, наближеного до найнижчої межі, передбаченої санкцією статті 111-1 ч.7 КК України. 
		Окрім того, з огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч.7 ст. 111-1 КК України у вигляді конфіскації майна ОСОБА_4 , належного йому на праві власності. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.
		Інші заходи забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні судом не застосовувались.
		Даних щодо наявності процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України на строк 13 (тринадцять) років,  з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 12.01.2022 р.
		До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, застосований ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін. 
		Речові докази - мобільний телефон «Samsung» модель «Galaxy А02» конфіскувати в дохід держави, довідку Державної установи «територіальне медичне об`єднання МВС України по Херсонській області» від 17.12.2021 та ім`я ОСОБА_4 , сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯС №252166 від 11.12.2023 на ім`я ОСОБА_4 , медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії НОМЕР_1 від 11.12.2023 на ім`я ОСОБА_4 , зберігати в матеріалах кримінального провадження. Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_4 зберігати в матеріалах особистої справи затриманого/засудженого. 
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...