Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 458/307/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2023. Зареєстровано: 13.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/458/49/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141290000038

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 458/307/23
		1-кп/458/49/2023
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13.04.2023                                 м. Турка
		Турківський районний суд Львівської області в складі:
		головуючий суддя ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 , 
		за участі сторін кримінального провадження 
		сторона обвинувачення:
		прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , 
		потерпіла  ОСОБА_4  не прибула, 
		потерпіла  ОСОБА_5  не прибула, 
		сторона захисту: 
		обвинувачений  ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2023року №12023141290000038 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Верхня Яблунька Турківського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, раніше не судимий, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, не є депутатом, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_6 08.01.2023 року приблизно о 02.00 год, керуючи автомобілем марки «Dаеwоо Neхіа» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перевозив пасажирів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , будучи зобов`язаним у відповідності до вимог «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п.1.3.); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1.); у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна буті такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дорогі (п.12.2); у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістк не більше 50 км/год (п.12.4.), рухаючись автодорогою «Бориня-Боберка», напрямку до с. Боберка Самбірського району Львівської області, перебуваючи в межах населеного пункту села Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області, поблизу будинку № 101 по вул. О.Ольжича, грубо порушивши вимоги Розділу 12 п.п. 12.1. Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував стан дорожнього покриття, рухаючись по асфальтованій дорозі, проїжджаючи поворот дороги праворуч відносно напрямку руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя відносно напрямку свого руху з подальшим зіткненням автомобіля марки «Dаеwоо Neхіа» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » із бетонною огорожею, в результаті чого, пасажири наведеного автомобіля, а саме: ОСОБА_4 отримала синці в ділянці правого ока з крововиливом в рогівку, в ділянці нижньої повіки лівого ока, на лівій кисті, садна на правій щоці, перелом кісток склепіння та основи черепа, епідуральна гематома лобної ділянки зліва, травматичний субарахноїдальний крововилив, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, а ОСОБА_5 отримала закритий перелом лівої ключиці, перелом 5 поперекового та 1 крижового хребців, множинні переломи кісток тазу, забій грудної клітки, забій лівого стегна, синець на внутрішній поверхні правої гомілки, масивний синець на внутрішній поверхні лівого стегна в середній і нижній третині, який простягається на задню поверхню, множинні смугоподібні садна та надрізи на тильній поверхні лівої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		Суд вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України  порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		Позицій учасників судового провадження.
		Позиція сторони обвинувачення.
		Після дачі показів в судовому засіданні ОСОБА_6 , останній свою вину визнав повністю, погодився з висунутим обвинуваченням, дав покази, які є аналогічні до висунутого обвинувачення, пояснивши, що 08.01.2023 року приблизно о 02.00 год керував автомобілем марки «Dаеwоо Neхіа» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому знаходилися пасажири ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , і рухаючись автодорогою «Бориня-Боберка», напрямку до с. Боберка Самбірського району Львівської області, перебуваючи в межах населеного пункту села Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області по вул. О.Ольжича, проїжджаючи поворот дороги, не справився з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, після чого автомашина «Dаеwоо Neхіа» зіткнулася з бетонною огорожею, в результаті чого, пасажири ОСОБА_4 і ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження. Визнав, що дорожньо-транспортна подія виникла з його вини через неуважність і нехтування Правилами дорожнього руху.
		Учасники провадження не заперечили щодо дослідження в судовому засіданні доказів, зазначених прокурором. 
		В судовому засіданні потерпіла сторона заявила клопотання про те, що оскільки відсутні претензії матеріального та морального характеру, не будуть заявляти цивільний позов, просять суворо не карати  ОСОБА_6 . 
		Сторони виступили в судових дебатах. Прокурор в своїй промові не заперечив щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді3 років позбавлення волі, звернув увагу про негативне відношення обвинуваченого до скоєного, у зв`язку з чим вказав про можливість виправлення обвинуваченого, а тому на підставі 75 КК України вбачав за доцільне звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України, та з позбавлення права на керування транспортними засобами на 1 рік.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй промові свою вину визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, дав суду показання, що підтверджують фабулу обвинувачення, пояснив, що він, через неуважність до дорожньої обстановки, призвів до даної дорожньо-транспортної події, внаслідок якої тілесні ушкодження отримали  ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати, обрати мінімальну міру покарання, до часу ухвалення вироку потерпіла сторона претензій не має.
		Висунуте органом досудового слідства обвинувачення.
		ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення при наступних обставинах.
		08.01.2023 року приблизно о 02.00 год ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Dаеwоо Neхіа» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи зобов`язаним у відповідності до вимог «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п.1.3.); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1.); у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна буті такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дорогі (п.12.2); у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістк не більше 50 км/год (п.12.4.), рухаючись автодорогою «Бориня-Боберка», напрямку до с. Боберка Самбірського району Львівської області, перебуваючи в межах населеного пункту села Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області, поблизу будинку № 101 по вул. О.Ольжича, грубо порушивши вимоги Розділу 12 п.п. 12.1. Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував стан дорожнього покриття, рухаючись по асфальтованій дорозі, проїжджаючи поворот дороги праворуч відносно напрямку руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя відносно напрямку свого руху з подальшим зіткненням автомобіля марки «Dаеwоо Neхіа» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » із бетонною огорожею, в результаті чого, пасажири наведеного автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження.
		Вказані наслідки отримання тілесних ушкоджень потерпілими  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм автомобіля марки «DаеwооNeхіа»державний реєстраційнийномер НОМЕР_1   ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, а саме:
		п.1.3. згідно з яким повинен знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху; 
		п. 12.1. згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 
		п.12.2 згідно з яким у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна буті такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дорогі; 
		п.12.4. згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістк не більше 50 км/год; 
		п.10.1 згідно з яким, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		п.2.10 а) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
		п.2.10 б) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки;
		п.2.10 в) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
		п.2.10 ґ). згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г», відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
		п.2.10 д) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
		п.2.10 е) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.
		Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тяжке тілесне ушкодження. Показання в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння обвинуваченою особою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
		Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.
		Судом під час судового засідання були безпосередньо досліджені письмові матеріали кримінального провадження, щодо достовірності та допустимості наданих стороною обвинувачення доказів, з боку сторони захисту ніяких зауважень щодо наданих документів, заявлено не було.
		Кримінальна відповідальність ОСОБА_6 , крім визнання ним своєї вини за вказане кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:
		Висновком експерта сектору автотехнічнихдосліджень Львівськогонауково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/114-23/937-ІТ від 27.01.2023 року, 
		Висновком експерта сектору автотехнічних досліджень Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/114-23/1014-ІТ від 30.01.2023 року.
		Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.
		Визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.
		Таким чином,суд приходитьдо висновку,що винаобвинуваченого ОСОБА_6 ,незважаючи навизнання нимсвоєї вини,підтверджується дослідженимив судовомузасіданні доказами висновкамиекспертів сектору автотехнічних досліджень Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. постановами про визнання речовим доказом: светру коричневого кольору, джинсів чорного кольору, балонової куртки чорного кольору, сверта - гольфа білого кольору, пальта чорного кольору, джинсів голубого кольору, лівої передньої фари автомобіля, ліве оглядове дзеркало заднього виду автомобіля, уламки кузова автомобіля, уламки решітки радіатора автомобіля, уламки двірників автомобіля, чехол до керма автомобіля, чехол з водійського та переднього пасажирського сидіння автомобіля, ручку відкриття дверей водія, перемикач для омивання переднього скла автомобіля, фрагмент волосся, змиви з важеля ручки поворотів, змиви з внутрішньої ручки пасажира автомобіля, автомобіля марки Deawoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_2 .
		Досліджені докази узгоджуються з дослідженими поясненнями обвинуваченого в частині, що він у населеному пункті, в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, на проїжджій частині ділянці, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував стан дорожнього покриття, порушив правилабезпеки дорожньогоруху особою,яка керуєтранспортним засобом,що призвівдо заподіялипотерпілим тяжкоготілесного ушкодження є чіткими та послідовними, а також узгоджуються з дослідженими судомматеріалами кримінального провадження.
		Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК Україникваліфіковані вірно оскільки, він, як особа, яка керує транспортним засобом, при вищезазначених обставинах своїми діями порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого заподіяв потерпілим особам тяжкі тілесні ушкодження.
		Правова оцінка та мотиви суду
		Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст..94 КПК Україн и з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст..62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		При ухваленні вироку відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. 
		Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). 
		Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).
		Згідно з вимогами ст..91 КПК Українидоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушенням, передбачене кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. 
		Основним безпосереднім об`єктом правопорушення є безпека руху автомобільного транспорту (усі види автомобілів ), а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя і здоров`я особи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом, який приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об`ємом понад 50 см, що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год, порушив вимоги Правил дорожнього руху в частині того, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1.); у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна буті такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дорогі (п.12.2); у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкість не більше 50 км/год (п.12.4.), внаслідок чого потерпілі  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які знаходилися в автомобілі «Dаеwоо Neхіа» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » отримали тяжкі тілесні ушкодження.
		В діях ОСОБА_6 проявилася об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2ст.286КК України,оскільки присутні обов`язкові ознаки як діяння, обстановка, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Судом встановлено, що діяння ОСОБА_6 полягає в тому, що він здійснюючи процес керування рухомою машиною, яке починається рухом ходової частини машини та закінчується припиненням руху, з початку і до кінця руху зобов`язаний був дотримуватися встановлених правил водіння, порушив правила безпеки дорожнього руху, яке було вчинено було шляхом вчинення дій, які заборонені правилами, а також не виконав дії, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху.
		Судом встановлено, що діяння ОСОБА_6 пов`язані з недотриманням вимог відповідних нормативних актів  Правил дорожнього руху. Окрім цього, судом встановлено, що правопорушення ОСОБА_6 вчинено в обстановці, в якій вчинене діяння та наслідки настали в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортного засобу.
		Кримінальна відповідальність ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України настає, оскільки ним заподіяно наслідки у вигляді фізичної шкоди потерпілим особам в результаті порушення Правил дорожнього руху.
		В діях ОСОБА_6 існує причинний зв`язок між його діянням і наслідками.
		Правопорушення, вчинене ОСОБА_6 є закінченим, оскільки настали наслідки  заподіяння потерпілим особам тілесних ушкоджень.
		Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є суб`єктом злочину, оскільки він є осудною особою, оскільки досяг 16-річного віку і керував транспортним засобом, у нього наявне право володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управління даним транспортним засобом.
		Окрім цього, згідно вимог ч.1 ст. 22 КК України ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності, оскільки до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
		Діями ОСОБА_6 відображена суб`єктивна сторона правопорушення у формі необережної вини, як психічного ставлення до вчинюваної ним дії та наслідків, виражене у формі необережності, оскільки він передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, повинен був і міг їх передбачити.
		Кваліфікуючою ознакою вчиненого ОСОБА_6 є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху тяжкого тілесного ушкодження одній потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій особі тяжке тілесне ушкодження.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, під час розгляду кримінального провадження підтверджено порушення ним правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що заподіяли потерпілій особі тяжке тілесне ушкодження при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, його дії правильно кваліфіковані зач. 2 ст. 286 КК України.
		Відповідно до ст..65 КК Українита п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Суд по даному кримінальному провадженню, вирішуючи питання призначення покарання ОСОБА_6 , вирішує питання призначення йому покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, відповідно до положень Загальної частини кримінального кодексу, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи те, що ОСОБА_6 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з вирішенням підстав призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки відсутня сукупність кримінальних правопорушень, а також у відсутність угоди про примирення або угоди про визнання вини.
		Разом з тим, судом враховується думка прокурора, який в судових дебатах не заперечував щодо призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, негативного відношення обвинуваченого до скоєного, про можливість виправлення ОСОБА_6 , про можливість вирішення питання і прийняття рішення по справі із застосуванням вимог ст..75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України, з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
		Згідно ст..50 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, як законний захід особливої форми державного примусу, як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності, індивідуалізації застосування примусу тільки до особи, визнаної винною у вчинені злочину і таке покарання має на меті не тільки кару, а й покарання необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і не повинно мати на меті завдання фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Судом враховано, що відповідно доч.ч.1,3,5 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим правопорушення є тяжким злочином, оскільки це є передбачене кримінальним кодексом діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
		Також приймається до уваги те, що згідно вимог ст.. 13 КК України злочин, вчинений ОСОБА_6 є закінченимзлочином,оскільки фактично настали суспільно небезпечні наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони даного правопорушення. 
		Згідно вимог ст.. 19 КК України ОСОБА_6 є осудним, який під час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював свої дії, правильно розумів фактичні об`єктивні ознаки злочину, а саме, що дії скеровані були на порушення правилбезпеки дорожньогоруху особою,яка керуєтранспортним засобом, знав в якій обстановці вчиняє свої дії, знав і усвідомлював в якому місці вчиняє дії, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, повинен був і міг їх передбачити.
		ОСОБА_6 не вчинив правопорушення за обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння  не вчиняв правопорушення при необхідній обороні, не вчиняв дії стосовно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, його правопорушення не здійснено у стані крайньої необхідності, внаслідок фізичного або психічного примусу, або при виконанні незаконного наказу чи розпорядження, а також в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
		Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_6  враховано позитивні і негативні соціальні, фізичні, психічні і правові елементи характеристики особи.
		При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і класифікацію вчиненого ним кримінального правопорушення.
		Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки виданої комунальним некомерційним підприємством «Турківська центральна міська лікарня».
		Згідно вимоги УІТ (ВІТ) до кримінальної відповідальності не притягувався. 
		За інформацією Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області вбачається, що ОСОБА_6 на обліку не перебуває.
		Характеризується замісцем проживанняпозитивно,що вбачаєтьсяз громадськоїхарактеристики виданоїБоринською селищноюрадою.До даних,які характеризують ОСОБА_6  з позитивної сторони, суд відносить усі сукупні позитивні дані про особу і, зокрема, сумлінне ставлення до виконання своїх громадських обов`язків, оскільки наявна позитивна поведінка у побуті, та також дотримання правил співжиття, участь його у суспільному житті.
		Як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду мав належну процесуальну поведінку, у скоєному покаявся, не намагався уникнути від відповідальності, що також характеризує ОСОБА_6 з позитивної сторони.
		Враховано відсутність сім`ї, оскільки є не одружений, в склад його сім`ї не входять малолітні чи неповнолітні діти, проживає в с. Верхня Яблунька Самбірського району Львівської області. Судом враховане те, що має постійне місце проживання та реєстрації, не є депутатом.
		Судом враховано як обставину, яка пом`якшує покарання, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України є молодий вік винного у вчиненні злочину, що межує з неповнолітнім (18-21 рік), оскільки ОСОБА_6 вже в молодому віці не маючи прихильності до антисуспільних поглядів та звичок, сформував свою свідомість.
		Судом враховано обставину, що пом`якшує відповідальність, як відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину, оскільки ОСОБА_6 своїми власними активними діями, а не при допомозі третіх осіб, після скоєного, просив пробачення в потерпілої сторони, вибачився, потерпіла з обвинуваченим продовжує перебувати в товариських відносинах, не ворогують після подій дорожньо-транспортної події.
		Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений відповідно до ст..12 КК Українивчинив тяжкий злочин, за який санкцією ч. 2 ст. 286 КК Українипередбачено покарання за вчинене кримінальне правопорушення позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого,на протязі всього судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнавав, відомості про працевлаштування в справі відсутні, потерпілій приніс свої вибачення,потерпіла претензій матеріального та морального характеру не має оскільки провів відшкодування в повному обсязі, у скоєному покаявся, вину визнав, не намагався уникнути від відповідальності. 
		Таким чином, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є щирекаяття таактивне сприяннярозкриттю кримінальногоправопорушення,оскільки увідповідності довимог п.1 ч.1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях  ОСОБА_6 проявилося щире каяття.
		Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.
		Окрім цього, на думку суду обставиною, яка пом`якшує покарання, що не передбачена ч. 1 ст. 66 КК України, але враховується як така на підставі ч. 2 ст. 66 КК України, є вчинення винним злочину вперше. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам дано роз`яснення, відповідно до якого особам, які вперше вчинили злочини, доцільно призначати менш суворе покарання.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлені.
		Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України. При цьому суд вважає за недоцільне застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк. 
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Враховуючи, що особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного правопорушення, його наслідки, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 повинно бути призначено покарання, у виді позбавлення волі, але вважає можливим від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених ст.. 76 КК України.
		Суд вважає, що оскільки обвинувачений провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мав належну процесуальну поведінку, висловлює жаль з приводу вчиненого, згідний нести кримінальну відповідальність за вчинене, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинене створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він зробив належні висновки для себе, матеріальна або моральна шкода повністю відшкодована, потерпілі особи претензій не мають, відбулося примирення між винною та потерпілою особою, між обвинуваченим і потерпілою продовжують існувати товариські стосунки, у зв`язку з чим, на думку суду, встановлені обставини, які істотно знижуютьступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 правопорушення, враховуючи посткримінальну поведінку  ОСОБА_6   - усвідомлення протиправності вчиненого діяння, висловлювання критичного відношення до своїх дій, вибачення перед потерпілими, зважаючи на характеризуючі дані особи, суд дійшов висновку, що ці фактори істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, по справі встановлені обставини, що пом`якшують покарання настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого  ОСОБА_6 злочину, що призначення йому покарання в межах санкції ч.2ст.286КК України із застосуванням ст..75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України буде справедливим.
		Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
		Покарання яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого  ОСОБА_6 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.
		Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.
		Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).
		Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_6 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.
		Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.124 КПК України. 
		У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.
		У кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експерта.
		По справі були проведені експертиза сектору автотехнічнихдосліджень Львівськогонауково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/114-23/937-ІТ від 27.01.2023 року, та експертиза сектору автотехнічних досліджень Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/114-23/1014-ІТ від 30.01.2023 року.
		Згідно довідкиЛьвівського науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни про витрати на проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/114-23/937-ІТ від 27.01.2023 року становить 1887,80 грн.
		Згідно довідкиЛьвівського науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни про витрати на проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/114-23/1014-ІТ від 30.01.2023 року становить 1887,80 грн.
		Оскільки по справі наявні процесуальні витрати, суд в такому випадку вирішує дане питання.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта на проведенняекспертиз сектору автотехнічних досліджень Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі на користь держави.
		Згідно ст..374 ч.4 п.2 КПК Україниу резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов. 
		Відповідно до ч.1 ст.129, абз.7 п.2 ч.3 ст.374 КПК України при ухваленні обвинувального вироку, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
		В рамках кримінального провадження прокурором в порядкуст.128 КПК Українине було пред`явлено цивільного позову.
		В рамках кримінального провадження потерпілою стороною не був заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.
		Оскільки по справі відсутній цивільний позов, суд в такому випадку не вирішує дане питання.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядкуст.100 КПК України.
		У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання вирішувати наступним чином.
		Вимогами ч.4ст.174 КПК Українипередбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст..100 КПК України.
		При вирішенні даного питання стосовно речового доказу судом враховано те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України право володіння не є тотожним праву власності, а є лише частиною його змісту. Зазначені вище перелічені факти та відомості разом із відомостями, що викладені у копіях доданих до матеріалів кримінального провадження документів вказують на те, що такі речові докази - автомобіль маркиDeawooNexia,держаний номернийзнак НОМЕР_2  належать  ОСОБА_7 .
		Також суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 КПК України на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Підстави та порядок тимчасового вилучення майна визначаються ст. 167 та ст. 168 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна, є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт автомобіля марки Deawoo Nexia, держаний номерний знак НОМЕР_2 , належний ОСОБА_7 і який постановою про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом - скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт на чехол до керма автомобіля, чехол з водійського та переднього пасажирського сидіння автомобіля, ручку відкриття дверей водія, перемикач для омивання переднього скла автомобіля, скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт фрагментів волосся скасувати а речовідокази фрагментиволосся - знищити.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт лівої передньої фари автомобіля, ліве оглядове дзеркало заднього виду автомобіля, належних ОСОБА_7 скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт уламків кузова автомобіля, уламків решітки радіатора автомобіля, уламків двірників автомобіля  скасувати, а речові докази уламки кузова автомобіля, уламків решітки радіатора автомобіля, уламків двірників автомобіля - знищити.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт светра - гольфа білого кольору, пальта чорного кольору, джинсів голубого кольору, належних ОСОБА_7 скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт светру коричневого кольору, джинсів чорного кольору, балонової куртки чорного кольору, належних ОСОБА_6 скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_6 .
		Речові докази після вступу вироку в законну силу - чотири паперових конверти НПУ в яких знаходяться: 1 змив з ручки коробки передач, 2 змив ручки поворотів 3 змив з внутрішньої річки пасажира, 4. волосся, які постановою органу досудового розслідування від 08.01.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів визнані речовими доказами і згідно квитанції №276 про отримання на зберігання знаходяться у камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області  - знищити.
		Згідно з ч. 9 ст.100 КПК Українипитання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Відповідно до ч. 10 ст.100 КПК Українизастосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
		Згідно з ч. 1 ст.96-1 КК Україниспеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
		Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст.96-1 КК України).
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.96-2 КК Україниспеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
		При вчиненні правопорушення ОСОБА_6 було судом встановлено, що ОСОБА_6 не було використано сторонні знаряддя і засоби, а тому питання спеціальної конфіскації суд не вирішує.
		Інші письмові докази і характеризуючі особу матеріали, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи. 
		Запобіжний захід обвинуваченому обирався.
		Згідно ухвалу слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 07.02.2023 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання. Прокурором під час розгляду кримінального провадження не було подано клопотання про продовження або про обрання запобіжного заходу, у зв`язку з чим суд дане питання на даній стадії не вирішує, питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає і не вбачає підстав і потреби в застосовуванні відносно нього запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду, оскільки при відсутності з приводу цього питання відповідного клопотання прокурора, а відповідно до ст.ст.22,26КПК України суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_6 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.
		Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Керуючись ст.ст.7,8,9,22,30-33,84-86,110,124,129,318,319,349,369-371,373,374,376 КПК України, суд,-
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2ст.286КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
		На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ч.3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженої особи.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 на даній стадії не обирати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт автомобіля марки Deawoo Nexia, держаний номерний знак НОМЕР_2 , належний ОСОБА_7 і який постановою про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом - скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонногосуду від11.01.2023року проарешт начохол докерма автомобіля,чохол зводійського тапереднього пасажирськогосидіння автомобіля,ручку відкриттядверей водія,перемикач дляомивання передньогоскла автомобіля, скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонногосуду від11.01.2023року проарешт фрагментівволосся скасувати а речовідокази фрагментиволосся - знищити.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт лівої передньої фари автомобіля, ліве оглядове дзеркало заднього виду автомобіля, належних ОСОБА_7 скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 ;
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт уламків кузова автомобіля, уламків решітки радіатора автомобіля, уламків двірників автомобіля  скасувати, а речові докази уламки кузова автомобіля, уламків решітки радіатора автомобіля, уламків двірників автомобіля - знищити.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт светра - гольфа білого кольору, пальта чорного кольору, джинсів голубого кольору, належних ОСОБА_7 скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_7 ;
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду від 11.01.2023 року про арешт светру коричневого кольору, джинсів чорного кольору, балонової куртки чорного кольору, належних ОСОБА_6 скасувати на підставі ч.4 ст.174 КК України, після вступу вироку в законну силу, повернути і залишити у власності законного володільця  ОСОБА_6 .
		Речові докази після вступу вироку в законну силу - чотири паперових конверти НПУ в яких знаходяться: 1 змив з ручки коробки передач, 2 змив ручки поворотів 3 змив з внутрішньої річки пасажира, 4. волосся, які постановою органу досудового розслідування від 08.01.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів визнані речовими доказами і згідно квитанції №276 про отримання на зберігання знаходяться у камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області  - знищити.
		Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути із засудженого ОСОБА_6 вкористь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на проведення судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/114-23/937-ІТ від 27.01.2023 року витрати на проведення якої склали 1887,80 грн, на проведення судової інженерно-транспортноїекспертизи заспеціальністю 10.2«Дослідження технічногостану транспортнихзасобів» №СЕ-19/114-23/1014-ІТвід 30.01.2023року витрати на проведення якої склали 1887,80 грн, а всього разом  3775,60 грн, за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300; Код отримувача: (ЗКПО) 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); р/р: UA758999980314000544000013933.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст..394 КПК України.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...